Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара



Сторінка12/16
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.05 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Додаток 6

Організація виконання імунологічних досліджень

Загальнодержавна програма імунопрофілактики і захисту населення від інфекційних захворювань 20092015 рр. (Закон Україні («Про затвердження Загальнодержавної програмі імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009 2015 роки» від 21.10.2009 р. № 1658 VI).

Інфекційні хворобі до цього годині є однією з основніх причин інвалідності та смертності населення в усьому світі. Підвіщення рівня інфекційної захворюваності, на думання експертів Всесвітньої організації охороні здоров'я (ВООЗ), пов'язане з демографічнім вібухом – збільшенням кількості населення Землі майже до 7 млрд. чоловік, а також негатівнімі соціально-економічнімі змінамі у ряді країн, військовімі конфліктамі, внутрішньою та зовнішньою міграцією, екологічнімі катаклізмамі, появою новіх нозологічніх форм, таких як пташиній гріп, тяжкий гострій респіраторній синдром


худо. Не обмінають ці процеси і Україну, хоча за останні роки мають місце певні досягнення у застосуванні засобів імунопрофілактики. Істотну роль у зніженні рівня інфекційної захворюваності відіграла програма імунопрофілактики населення на 2002–2006 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів Україні від 24 жовтня 2002 № 1566. Віконання програмі дало змогу знізіті за період 2002–2006 років показникі розповсюдженості інфекцій, що візначені пріорітетнімі Європейським регіональнім бюро ВООЗ у програмному документі "Здоров'я – ХХІ: основі політіки досягнення здоров'я для всіх у Європейському регіоні ВООЗ", зокрема діфтерії – з 0,58 до 0,21, кору – з 34,61 до 5,08, краснухи – з 161,87 до 47,24, епідемічного паротиту – з 47,87 до 8,02 на 100 тис. населення Протягом 2001–2002 років завершено роботові із сертіфікації Україні у ськладі Європейського регіону як теріторії, вільної від поліомієліту. Державна підтрімка та допомога міжнародніх організацій спріялі охопленню населення Україні щепленням проті кору на 98,8%, діфтерії – 98,7, кашлюку, поліомієліту і туберкульозу (серед новонародженіх) – на 97,8% (рекомендацій ВООЗ показник – 95%). Незважаючи на деяке зніження рівня інфекційної захворюваності, епідемічна ситуація щодо найпоширеніших інфекцій залішається напруженою. На такі інфекційні хворобі, як діфтерія, вірусні гепатіті, кір, краснуха, епідемічній паротит, кашлюк та гемофільна інфекція, пріпадає блізько 90% усіх зареєстрованіх віпадків. Окремі з них (краснуха та вірусній гепатит B) є причиною більшості уродженіх аномалій та вад розвітку, що вкрай негативно позначається на здоров'ї населення та його генофонді, лягає важким тягарем на державній бюджет.

Таким чином, подальший прогрес у справі захисту населення від інфекційних хвороб неможлівій без розроблення та затвердження Загальнодержавної програмі імунопрофіла- ктики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009–2015 роки.

Метою програмі є забезпечення епідемічного благополуччя населення шляхом зніження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якимі проводитися засобамі імунопрофілактики, а також смертності та інвалідності внаслідок інфекційних хвороб, спріяння розвітку імунології, генної інженерії та імунобіотехнології.

Для досягнення зазначеної міть необхідно: здійсніті комплекс організаційно-методічніх заходів щодо зніження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якимі проводитися засобамі імунопрофілактики, та охоплення щепленнямі на рівні не менш як 95%; організуваті оптімальне матеріально-технічне забезпечення закладів, що планують і здійснюють заходь з імунопрофілактики; забезпечиті постійне підвіщення професійного рівня осіб, що здійснюють заходь з імунопрофілактики; провести моніторінг віконання завдань програмі та у разі необхідності корігування заходів з підвіщення їх ефектівності; забезпечиті науковій супровід заходів з імунопрофілактики; вікорістовуваті усі формі санітарно-просвітніцької роботі серед населення з метою поширення знань з пітань імунопрофілактики; забезпечиті розвіток міжнародного співробітніцтва з метою вікорістання потенціалу зарубіжніх партнерів у сфері специфічної профілактіки населення від інфекційних хвороб. Шляхи розв'язання проблемі: для зменшення інтенсивності епідемічного процесу доцільно здійсніті заходь за трьома напрямамі: блокування імовірних джерел збудників інфекційних хвороб; порушення механізму передачі збудників інфекційних хвороб; формування прошарку осіб, неспрійнятлівіх до збудників інфекційних хвороб.

Здійснення зазначеніх заходів потребує фінансовіх вітрат, вікорістання значніх людських і матеріальніх ресурсів. Однак ліше комплексній підхід може забезпечиті найефектівніші результаті.

Створіті прошарок осіб, неспрійнятлівіх до збудників інфекційних хвороб, можна шляхом проведення актівної специфічної імунопрофілактики, зокрема застосування вісокоєфектівніх імунобіологічних препаратів.

Профілактіка інфекційних хвороб шляхом імунізації населення є найефектівнішим заходом щодо забезпечення здоров'я населення, епідемічного благополуччя державі та стратегічно важлівім пріорітетнім завданням галузі охороні здоров'я. Матеріальні
збітки, соціальні та медічні наслідки інфекційних хвороб свідчать, що систематична імунізація населення повинна буті загальнодержавною справою.

Боротьба з інфекціями, яким можна запобігті саме засобамі імунопрофілактики, є однією з пріорітетніх проблем як в Україні, так і у світі. ВООЗ протягом останніх десятіліть послідовно впроваджує та реалізує розширену програму імунізації проті таких


інфекційних хвороб, як діфтерія, правець, туберкульоз, поліомієліт, кашлюк та кір. На качану 90-х років XX століття до зазначеної програмі включені щеплення проті гепатиту B та жовтої гарячки. Підтвердженням того, що шляхом вакцинації та вжіття певного комплексу протієпідемічніх заходів можна реально вплінуті на рівень захворюваності є ліквідація натуральної віспі, суттєві досягнення у ліквідації поліомієліту, зніження захворюваності на правець, діфтерію, кашлюк, епідемічній паротит, краснуху та кір. Значно знізіті захворюваність або ліквідуваті її у окремо взятій країні неможліво, оськільки в результаті віконання програм імунізації у країнах Європейського регіону досягнуте різного ступеня прогресу в ліквідації інфекційних захворювань. Віконання програмі дасть змогу: підтрімуваті статус Україні як країні, в якій немає поліомієліту; довести показник захворюваності на кір до рівня менш як 1 на 100 000 населення (до 2010 долі); пріпініті місцеву передачу вірусів кору та краснухи (до 2015 долі); довести показник захворюваності на діфтерію до рівня менш як 0,1 на 100 000 населення (до 2010 долі); довести показник розповсюдженості епідемічного паротиту, кашлюку, гемофільної інфекції до рівня менш як 1 на 100 000 населення, а вродженої краснухи – менш як 1 на 100 000 жівіх новонародженіх (до 2010 долі); довести показник захворюваності на гострій вірусній гепатит B серед населення до рівня менш як 5 на 100 000 населення та кількості вірусоносіїв гепатиту B серед дітячого населення до 1% (до 2015 долі); забезпечиті проведення імунопрофілактики та захист населення від інфекційних захворювань шляхом здійснення комплексніх заходів з часткової або остаточної ліквідації їх вогніщ.

Візнання перспектив розвітку імунопрофілактики, посилення епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами, віконання пріорітетніх цільовіх програм з цього пітання спріятіме підвіщенню ефектівності протієпідемічніх та профілактічніх заходів, зніженню рівня розповсюдженості, смертності та інвалідності, забезпеченню раннього віявлення та реагування на уськладнення епідемічної ситуації.



Закон України «Про затвердження загально-державної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 20092013 роки» від 19.02.2009 року № 1026.

Світовий досвід свідчить, що поширення ВІЛ-інфекції /СНІДу призводить до зменшення тривалості життя, зростання потреби в медичних послугах, загострення проблем бідності, соціальної нерівності та сирітства, подолання яких потребує постійного збільшення видатків з державного бюджету. За даними статистики, за станом на 1 січня 2008 року в Україні зареєстровано понад 122 тис. ВІЛ-інфікованих громадян. Тільки за 2007 рік їх кількість зросла на 17 669 осіб, що на 10 відсотків більше, ніж у 2006 році. Оцінний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення є одним з найвищих в європейському регіоні і становить 1,63%. За критеріями Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу та Всесвітньої організації охорони здоров'я стан поширеності ВІЛ-інфекції / СНІДу в Україні класифікується як концентрована епідемія. Основною причиною поширення ВІЛ-інфекції залишається вживання ін'єкційних наркотиків.


У зв'язку з тим, що переважна більшість ВІЛ-інфікованих є особами працездатного та репродуктивного віку, епідемія негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни та створює загрозу національній безпеці. Досвід європейських держав свідчить, що для усунення проблем, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією / СНІДом, необхідно забезпечити
реалізацію державної політики у сфері профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих шляхом об'єднання зусиль органів державної влади та громадськості. Погіршення ситуації із захворюваністю на ВІЛ-інфекцію та збільшення кількості хворих на СНІД зумовлено занепадом суспільної моралі та рядом соціально-економічних причин: невідповідність темпів розвитку інфраструктури медичної та соціальної допомоги темпам поширення епідемії; недостатнє фінансування заходів з
профілактики та лікування; недосконала система інформування населення з питань запобігання інфікуванню.

Актуальність розроблення загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки (далі – програми) зумовлена необхідністю створення ефективної системи дієвих заходів щодо запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції / СНІДу.


Метою програми є стабілізація епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом реалізації державної політики щодо забезпе - чення доступу населення до широкомасштабних профілактичних заходів, послуг з лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, включаючи забезпечення стерильними медичними виробами одноразового використання вітчизняного виробництва.

Для досягнення визначеної програмою мети слід забезпечити здійснення профілакти- чних, лікувальних та організаційних заходів, а також заходів з догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.

Профілактичними заходами є: забезпечення масштабної первинної профілактики поши - рення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої та роз'яснювальної роботи із залученням засобів масової інформації та мережі Інтернет з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних ціннос –тей та відповідальної поведінки; посилення профілактичних заходів серед представників груп ризику (споживачів ін'єкційних наркотиків; осіб, які утримуються в установах виконання покарань; звільнених від відбування покарань; осіб, які займаються проституцією; мігрантів; безпритульних та бездомних громадян, передусім дітей, у тому числі із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, тощо); дотримання вимог щодо безпеки лікувально-діагностичного процесу в лікувально-профілактичних закладах шляхом повного переходу до використання медичних виробів одноразового використання вітчизняного виробництва; посилення безпеки донорства щодо запобігання випадкам передачі ВІЛ-інфекції через кров, її компоненти та анатомічні матеріали для трансплантації; удосконалення механізму запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини; забезпечення вільного доступу до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ-інфекцію населення, передусім молоді та представників груп ризику; розширення доступу споживачів ін'єкційних наркотиків, передусім ВІЛ-інфікованих, до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм; систематичне створення радіо- і телепередач із висвітлення проблем, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом. Лікувальними заходами є: забезпечення хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД антиретровірусною терапією відповідно до затверджених Міністерством охорони здоров'я України стандартів та клінічних протоколів; створення системи контролю за формуванням резистентних до антиретровірусних препаратів штамів ВІЛ-інфекції; забезпечення лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД з опортуністичними та супутніми захворюваннями відповідно до затверджених Міністерством охорони здоров'я України стандартів та клінічних протоколів. Заходами з догляду та підтримки є: організація паліативної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД; надання соціальних послуг, а також забезпечення соціально-психологічної підтримки та немедичного догляду за ВІЛ-інфікованими і хворими на СНІД; надання правової допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД.

Організаційними заходами є: забезпечення діяльності та поетапного розвитку


спеціалізованих служб і закладів, що надають медичні та соціальні послуги ВІЛ-інфікованим і особам із груп ризику; удосконалення системи епідеміологічного нагляду за поширенням ВІЛ-інфекції з метою підвищення ефективності профілактичних заходів;
удосконалення законодавства з питань профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; розроблення та затвердження стандартів соціальних послуг, що надаються представникам груп ризику; розроблення та впровадження механізму залучення громадських організацій до надання таких послуг; забезпечення Міністерством охорони здоров'я України координації заходів з протидії ВІЛ-інфекції; створення єдиної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, що здійснюються на національному та регіональному рівні, і відповідних фінансових витрат;
сприяння випуску антиретровірусних препаратів вітчизняного виробництва та медичних виробів одноразового використання; забезпечення контролю якості тест-систем для діагностики ВІЛ-інфекції та антиретровірусних препаратів; здійснення до- та післядипломної підготовки спеціалістів з профілактики, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; залучення до виконання програм профілактики ВІЛ-інфекції медичних, соціальних та педагогічних працівників, працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, представників бізнесу, громадських та релігійних організацій. Визначені у додатку до програми завдання і заходи із забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки базуються на сучасних міжнародних підходах до їх стратегічного планування.

Фінансування програми передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, інших джерел. Орієнтовний обсяг фінансування становить: усього за програмою – 3 651 847,7 тис. гривень, у тому числі з державного бюджету – 2 905 938,3 тис. гривень, з місцевих бюджетів – 267 336,4 тис. гривень, з інших джерел –


478 572,9 тис. гривень. Обсяг фінансування програми з державного бюджету може бути
уточнено під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням можливостей дохідної частини бюджету.

Виконання заходів програми дасть змогу: охопити медичними послугами з профілактики ВІЛ-інфекції / СНІДу 60% представників груп ризику; забезпечити навчання учнів усіх загальноосвітніх навчальних закладів за програмами формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції / СНІДу; запровадити щотижневе розміщення в засобах масової інформації соціальної реклами щодо формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекці / СНІДу; удосконалити механізм профілактики ВІЛ-фекції / СНІДу серед осіб віком від 15 до 24 років з метою підвищення рівня їх обізнаності щодо безпечної статевої поведінки, що дасть змогу збільшити до 60% кількість осіб, які самостійно можуть визначатися із запобіганням передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом; забезпечити антиретровірусною терапією не менш як 80% хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, які її потребують; знизити на 10% рівень смертності серед фікованих і хворих; запобігти розвиткові резистентності до антиретровірусних препаратів штамів ВІЛ-інфекції; забезпечити доступ до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм не менш як 20 тис. споживачів ін'єкційних наркотиків; знизити до 2% рівень передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини; забезпечити у 100% дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, раннє виявлення випадків інфікування; удосконалити систему добровільного консультування і тестування з метою діагностики хвороби на початкових стадіях; забезпечити розвиток мережі спеціалізованих служб і закладів з надання медичних та соціальних послуг ВІЛ-інфікованим; створити систему навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів, залучених до роботи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу,


відповідно до міжнародних стандартів; удосконалити систему лабораторного контролю якості діагностики та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.

У період виконання Програми очікується значне зниження негативних проявів, що уповільнюють демографічний і соціально-економічний розвиток держави.



Положення про хіміко-токсикологічну лабораторну службу

Хіміко-токсикологічна лабораторія (ХТЛ) наркологічного диспансеру

В кінці сімдесятих на початку восьмидесятих років спостерігалося значне зростання не тільки незаконного виробництва, але і масштабів зловживання наркотиками. В той же час, за повідомленнями, спостерігалося зростання і неналежного використання психоактивних речовин, вживаних в медичних цілях, таких як барбітурати і бензодіазепіни. Зловживання наркотичними засобами стало глобальною проблемою, а масштаби і різноманітність форм зловживань наркотичними засобами зажадало від держави активізації зусиль по контролю над наркотиками. З цієї миті і починається виділення аналітичної діагностики наркотичних засобів і психотропних речовин, що підлягають контролю, в окрему область, оскільки, кінець кінцем, результат будь-яких судових розглядів почав залежати від результатів лабораторних досліджень. Лабораторії криміналістичної і судово-медичної експертизи зіткнулися з серйозною проблемою, вони повинні були не тільки ідентифікувати вилучений матеріал, але і встановити факт можливого зловживання наркотиками шляхом аналізу біологічних проб. Розширився і спектр наркотичних засобів, що зажадало використовувати швидші, але разом з тим точніші і специфічні методи аналізу.

У 1989 році Міністерством охорони здоров'я був виданий наказ № 9 від 05.01.1989 р. «о організації служби аналітичної діагностики наявності алкоголю, наркотичних і інших токсичних речовин в біологічних рідинах і тканинах людини» що поклав початок «організації служби аналітичної діагностики наявності алкоголю, наркотичних і інших токсичних речовин в біохімічних рідинах і тканинах людини». У подальшому інформаційному листі МЗ СССР 04–14/28–14 від 25.12.89 р. в цілях удосконалення організаційної структури лабораторної служби, Мінохоронздоров'я РФ визначило доцільним називати лабораторії, провідних подібні дослідження, «хіміко-токсикологічними».

Згідно вищеназваному наказу головною установою по питаннях аналітичної діагностики токсичних речовин в біологічних рідинах і тканинах людини визначено I Московський медичний інститут ім. І.М. Сеченова, а всі питання по організаційно-методичній роботі і контролю над роботою регіональних центрів по аналітичній діагностиці токсичних речовин покладені на Центральну хіміко-токсикологічну лабораторію 1 ММІ ім. І.М. Сеченова.

Після розпаду СРСР в 1998 р., згідно наказу МЗ РФ за № 289 від 05.10.1998 р. «о аналітичній діагностиці наркотичних засобів, психотропних і інших токсичних речовин в організмі людини», на базі кафедри токсикологічної хімії ММА ім. І.М. Сеченова був організований Республіканський науково-учбовий-методичний Центр по аналітичній діагностиці наркотичних засобів, психотропних і інших токсичних речовин в організмі людини.

На Україні такий центр був створений на базі Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Організація проведення токсикологічних досліджень біологічного матеріалу з метою виявлення алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або перебування під дію лікарських препаратів, які знижують увагу і швидкість реакції, має свої специфічні особливості, які визначаються юридичними последственнимі виводами.

Виявлення і визначення алкоголю, наркотиків і деяких лікарських речовин, знижують увагу і швидкість реакції в зразках біологічних рідин (слині, крові, сечі) застосовується в наступних випадках:

– при проведенні огляду на стан сп'яніння водіїв, судноводіїв і інших осіб, керівників транспортними засобами, річковими і маломірними судами з ознаками сп'яніння – учасників ДТП, в результаті яких постраждали люди;

– по ухвалі слідчого або суду при порушенні кримінальної справи (наприклад, по факту ДТП або кримінального правопорушення) і виникненні необхідності в ретроспективній оцінці;

– на визначення суду;

– по запиту працедавця, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань при розслідуванні нещасного випадку на виробництві;

– на запит Госпром нагляду (інспекції по охороні праці);

– за клінічними показниками;

– за власним бажанням (при письмовому зверненні до чергового лікаря).

У клінічній практиці виникають ситуації, коли виявлення наркотичних речовин, лікарських препаратів і визначення концентрації алкоголю в крові необхідно провести за життєвими свідченнями (диференціація коматозного стану пацієнта і так далі). У зв'язку з непередбачуваністю подальшого можливого застосування результатів дослідження вимоги до відбору зразків біологічного матеріалу, його маркіровки, документального супроводу, транспортування, зберігання, проведення вимірювань, оформлення результатів дослідження, вилучення або передачі досліджуваного біологічного матеріалу для проведення незалежного судово-експертного дослідження, а також знищення біологічного матеріалу, також повинні відповідати даному порядку.

Останніми роками всі застарілі моделі газових хроматографов для аналізу алкоголю і біологічних рідин були замінені в багато нарко-діспансерах новими сучасними малогабаритними хроматографамі моделі МХК виробництва НІЇХРОМ, м. Москва. Ці прилади успішно зарекомендували себе в багатьох хіміко-токсикологічних і судово-хімічних лабораторіях, вони зручні в експлуатації, призначені спеціально для алкилнітрітного аналізу алкоголю методом газової хроматографії. Прилади мають мінімум регульованих вузлів, що підвищує їх надійність і полегшує роботу користувача, працюють в цілодобовому режимі і постійно готові до експлуатації. Час проведення аналізу займає не більше 3 хвилин.

Лікар (фельдшер), який призначає дослідження на виявлення речовин, контрольованих відповідає за дотримання правил відбору зразків, внесення достовірної інформації про пацієнта, повноту і достовірність супровідної документації для лабораторії.


Працівник, що здійснює відбір зразків біологічного матеріалу, несе персональну відповідальність за відбір зразків, герметизацію, маркіровки, опечатання, зберігання і можливі фальсифікації зразків.

Лабораторне забезпечення діагностики туберкульозу

Загальнодержавна програма протидії захворювання на туберкульоз в 20072011 роках (Закон Україні «Про затвердження Загальнодержавної програмі протідії захворюванню на туберкульоз у 20072011 роках» від 08.02.2007 р. №648V)

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у світі щороку реєструється 8,9 мільйона хворих на туберкульоз, від якого помирає 1,7 мільйона осіб. Загальна кількість людей, які страждають від туберкульозу, становить 50 – 60 мільйонів. Ця хвороба займає перше місце у структурі смертності від інфекційних та паразитарних хвороб.


Епідемія туберкульозу в Україні розпочалася у 1995 році. Щогодини реєструється чотири нових випадки захворювання та один випадок смерті. Протягом останніх 15 років показник захворюваності на туберкульоз збільшився у 2,4 раза. Така ситуація зумовлена
соціально-економічними та медичними факторами, зокрема зниженням рівня життя населення та наявністю значної кількості хворих осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, недостатнім фінансуванням протитуберкульозних заходів, нестачею кваліфікованих медичних працівників, поширенням хіміорезистентного туберкульозу
та ВІЛ-інфекції.

Рівень мультирезистентності становить в Україні 10% кількості нових випадків захворювання і 30% кількості рецидивів. У виявлених у 2005 році хворих первинна хіміорезистентність збудника туберкульозу до основних протитуберкуль- озних препаратів становила 25 – 30%, вторинна – 70%.

Поширення хіміорезистентного туберкульозу призводить до значних економічних збитків, оскільки підвищує вартість лікування майже у 100 разів. При цьому розрахункова вартість медичних препаратів сягає 76,5 млн гривень, а поживних середовищ для визначення хіміорезистентності – 5,3 млн гривень.

Не вживаються дієві заходи для належної організації роботи з проведення діагностики туберкульозу та лікування хворих. До 2006 року серед методів діагностики туберкульозу перевага надавалася масовому флюорографічному огляду, проведення якого потребувало значних витрат. На даний час застосовується метод мікроскопії мазка мокротиння, що встановлює факт виділення збудника туберкульозу в навколишнє середовище, проте у закладах охорони здоров'я не створені умови для виявлення хворих у такий спосіб. Медичні працівники лікувально-профілактичних закладів недостатньо підготовлені для проведення обстеження та консультування пацієнтів з симптомами туберкульозу.

Метою цієї програми є поліпшення епідемічної ситуації шляхом зниження показників захворюваності та смертності населення від туберкульозу, запобігання розвитку хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконалення
системи підготовки та перепідготовки медичних працівників, поліпшення лабораторної діагностики туберкульозу.

Основні завдання програми. Для досягнення визначеної цією програмою мети слід забезпечити: удосконалення системи до- та післядипломної підготовки медичних працівників з фтизіатрії та укомплектування високопрофесійними кадрами протитуберкульозних закладів; систематичне інформування населення з питань профілактики туберкульозу та лікування хворих, соціальну рекламу здорового


способу життя; підпорядкування протитуберкульозних закладів єдиному органу
державного управління з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, іншим соціально небезпечним хворобам; координацію роботи міністерств, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій у сфері запобігання поширенню туберкульозу; застосування стандартизованого лікування хворих під наглядом
медичного працівника; постачання протитуберкульозним закладам антимікобактеріальних
препаратів; удосконалення системи обліку та звітності щодо результатів лікування кожного хворого; вжиття заходів щодо запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного туберкульозу; залучення закладів охорони здоров'я всіх форм власності до проведення своєчасної лабораторної діагностики туберкульозу із застосуванням методу мікроскопії мазка мокротиння; надання соціальних послуг хворим на туберкульоз із залученням до цієї роботи громадськості.

Визначені у додатку до програми завдання і заходи на 2007–2011 роки з подолання епідемії туберкульозу базуються на сучасних міжнародних підходах до їх стратегічного планування відповідно до пріоритетності - невідкладні, першочергові, рекомендовані.


Фінансове забезпечення виконання програми: Фінансування програми здійснюється в межах видатків, передбачених у державному бюджеті органам, відповідальним за
виконання програми, у бюджетах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також за рахунок інших джерел. Обсяг фінансування програми з державного бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань та реальних можливостей. Очікувані результати виконання програми

Виконання програми дасть змогу: щороку знижувати не менш як на 1% рівень захворюваності та смертності від туберкульозу; запобігати поширенню хіміорезистентного туберкульозу; знизити показник частоти переривання лікування до 10%, довести кількість виявлених із застосуванням методу мікроскопії мазка мокротиння випадків захворювання на туберкульоз серед осіб, що вперше захворіли – до 50%; удосконалити систему надання населенню протитуберкульозної допомоги, підготовки і перепідготовки медичних працівників з питань профілактики і діагностики туберкульозу та лікування хворих; забезпечити залучення понад 80% медичних працівників до навчання за міжнародними стандартами; своєчасно виявляти хворих на туберкульоз; створити систему лабораторного контролю за якістю


протитуберкульозних препаратів.

У результаті стабілізації епідемічної ситуації очікується зменшення видатків з державного бюджету, передбачуваних для запобігання поширенню туберкульозу.


Постанова від 19 серпня 2009 р. № 877 Київ.

Державна цільова програма "Цукровий діабет" на 20092013 р.

Метою Програми є підвищення ефективності загальнодержавних


заходів, спрямованих на: профілактику, діагностику та лікування хворих на цукровий
діабет, його ускладнень; запобігання та зниження рівня захворюваності на цукровий
діабет, його ускладнень, спричинених ними інвалідності і смертності; збільшення тривалості та поліпшення якості життя хворих шляхом підвищення рівня та забезпечення доступності медичної допомоги, адаптації їх у суспільстві.
Шляхи та способи розв'язання проблеми за даними ВООЗ, в економічно розвинутих країнах світу до 4 – 6% населення хворіє на цукровий діабет. В Європі питома вага таких хворих становить близько 4%. Визначаючи загрозу, яку становить для людства цукровий діабет, Генеральна Асамблея ООН прийняла 20 грудня 2006 р. Резолюцію про цукровий діабет, відповідно до якої витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги хворим, оцінюються більш як у 2–3% загальних видатків з охорони здоров'я; майже 80% припадає на лікування ускладнень, 20% – на закупівлю цукрознижувальних препаратів і засобів контролю.

В Україні на 1 січня 2009 р. зареєстровано 1138120 хворих на цукровий діабет (2,5% чисельності населення). Проте кількість людей з недіагностованою патологією перевищує у 3 – 4 рази. Останніми роками невпинно збільшується кількість хворих


дітей, особливо віком до п'яти років, які потребують лікування препаратами інсуліну. У структурі загальної захворюваності населення патологія ендокринних органів і тканин займає шосте місце. При цьому кожна третя особа з ендокринним захворюванням страждає на цукровий діабет. Для розв'язання проблеми необхідно: оптимізувати мережу державних і комунальних закладів охорони здоров'я, що надають медичну допомогу хворим; удосконалити систему підготовки медичного персоналу, насамперед для закладів первинної медико-санітарної допомоги, з питань профілактики, діагностики та лікування хворих; забезпечити постійний скринінг цукрового діабету та його ускладнень; створити і забезпечити належне функціонування системи профілактики, діагностики та лікування хворих; розробити та впровадити у практичну діяльність стандарти (протоколи) надання медичної допомоги хворим; широко застосовувати сучасні медичні технології; удосконалити порядок забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення; забезпечити заклади охорони здоров'я сучасними діагностичними системами для оцінки ефективності лікування хворих, своєчасного виявлення та лікування ускладнень, зумовлених захворюванням на цукровий діабет; забезпечити створення та ефективне функціонування Державного реєстру хворих на цукровий діабет; удосконалити систему соціального захисту і реабілітації хворих; забезпечити наукове супроводження програми.

Постанова від 27 грудня 2006 р. № 1849 Київ.

Державна програма "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року.
Людина, її життя та здоров'я є найвищими соціальними цінностями держави, визначеними Конституцією України. Майбутнє держави обумовлюється комплексом політичних, економічних, соціальних факторів, що впливають на демографічну ситуацію та стан здоров'я населення. Особливе занепокоєння викликає стан репродуктивного здоров'я, яке є невід'ємною складовою частиною здоров'я нації в цілому і має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку
суспільства. Комплекс заходів, здійснених протягом останніх років у рамках Національної програми "Репродуктивне здоров'я 2001–2005" ( 203/2001 ), сприяв позитивним змінам у цій сфері. Спостерігається тенденція до зменшення кількості абортів, зниження рівня материнської та дитячої смертності, однак ці показники залишаються високими та значно перевищують середньоєвропейські. Потребують розв'язання проблеми невиношування вагітності та безпліддя, що є наслідками небезпечної статевої поведінки і причиною значних репродуктивних втрат. Такий стан справ зумовлює необхідність подальшого здійснення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення репродуктивного здоров'я населення.

Мета програми полягає у поліпшенні репродуктивного здоров'я населення як важливої складової загального здоров'я, що значно впливає на демографічну ситуацію та забезпечення соціально-економічного розвитку країни.

Основними завданнями Програми є: створення умов безпечного материнства; формування репродуктивного здоров'я у дітей та молоді; удосконалення системи планування сім'ї; збереження репродуктивного здоров'я населення; забезпечення ефективного управління виконанням програми.

Очікувані результати у вигляду: зниження рівеню материнської смертності на 20%; анемії серед вагітних на 45%; малюкової смертності на 20%; гемолітичної хвороби новонароджених на 20%; підліткової вагітності на 20%; запальних захворювань статевих органів у підлітків 15–17 років на 20%; штучного переривання вагітності серед підлітків 15–17 років на 20%; штучного переривання вагітності в дорослих жінок на 20%; захворюваності на інфекції, що передаються статевим шляхом, на 30%; захворюваності на гонорею серед дорослого чоловічого населення на 10%; захворюваності на рак шийки матки на 20%; онкологічної захворюваності молочної залози на 10%;


смертності новонароджених від синдрому дихальних розладів на 20%; збільшити кількість дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні до шести місяців, до 60%; забезпечити антенатальним доглядом 98% вагітних; довести рівень впровадження в амбулаторно-поліклінічних педіатричних закладах системи надання послуг "Клініка дружня до молоді" до 90%; підвищити рівень використання сучасних засобів запобігання непланованій вагітності на 20 %.

Постанова від 10 січня 2002 р. № 14 Київ.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал