Міністерство освіти і науки України Департамент освіти, науки та молоді Миколаївської облдержадміністрації Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Миколаївській області Южноукраїнський професійний машинобудівний ліцей



Скачати 221.53 Kb.

Дата конвертації12.05.2017
Розмір221.53 Kb.

Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти, науки та молоді Миколаївської облдержадміністрації
Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти
у Миколаївській області
Южноукраїнський професійний машинобудівний ліцей
(Тренінг для заступників директорів з
навчально-методичної роботи (методистів) ПТНЗ)
Савченко Світлана Іванівна методист ЮПМЛ
27.11.13р.
Южноукраїнськ, 2013 1

Структура тренінгу
№ Вид роботи
Час
(хв.)
Ресурсне забезпечення
І
Вступне слово тренера
5
слайди презентації
1.
Вправа «Знайомство»
15
плакат з малюнком сонця,
«Сонце успіху», маркери
2.
Вправа «Дерево очікуваної мети»
5
ватман з малюнком дерева, кольорові стікери, ручки
3
Вправа «Мозковий штурм»
5
ватман, роздатковий матеріал
(документи), маркери
4
І інформаційний блок
«Поняття професійної компетентності педагога та його складові в умовах сучасної освіти»
10
слайди презентації
5
Вправа «Джерело знань»
10
роздатковий матеріал, ватман, маркери
6
II інформаційний блок
«Шляхи формування та вдосконалення професійної компетентності педагога»
15
відеоролик лекції ВНЗ «П’ять пунктів професійної роботи педагога»
7
Вправа «Лабіринт ідей»
15
роздатковий матеріал, маркери
8
Вправа «Конструктор»
10
ватмани, маркери, роздатковий матеріал
9
Вправа
«Психогеометричний тест»
10
аркуші листів, маркери
10 Вправа «Моя інтуїція»
10
маркери, ватман
11 Вправа «Дерево підсумків»
10
ватман з малюнком дерева, клейкі стікери, ручки, притча про призначення.
12 Список використаної літератури
-
-
2

Мета: сприяти мотивації керівника до самовдосконалення, в різноматиних сферах життя, формування професійних компетентностей педагога для здійснення постійного професійного розвитку, створювати позитивний психологічний клімат у педагогічному колективі шляхом актуалізації наголошення педагога на цінності самореалізації у своїй професії; сприяти самопізнанню себе як особистості, визначенню власних пріоритетів; стимулювання бажання на підвищення свого професійного рівня; сприяння формуванню комунікативних умінь та навичок методичної діяльності.
Завдання:
забезпечити учасників тренінгу знаннями нових освітніх методик;
допомогти в організації професійного самовдосконалення та самоосвіти;
сформувати вміння командної взаємодії.
Обладнання: фліп - чарт (дошка ), аркуші паперу, кольорові стікери, плакати
із зображенням дерева, сонця - «сонце успіху», ватмани, роздаткові матеріали, маркери, малюнки.
Час: 120 хв.

3

І. Вступне слово ( 5хв. )
Нашу педагогічну роботу можна уявити схожою на мальовничий ліс, де ми набуваємо досвіду, то йдучи широкими дорогами, то блукаючи стежками особистих пошуків, то усамітнюючись, то виходячи на яскраві, освітлені нашим покликанням галявини, щоб розпалити із колегами вогнище надії, взаємодопомоги та розуміння.
Усі Ви присутні у цій залі, вдало пройшли шлях, адже змогли досягти у своєму кар’єрному зростанні успіху – стали керівниками. А як бути успішним керівником і що для цього необхідно, ми дізнаємося із сьогоднішнього заняття.
За правилами тренінгу, заняття слід розпочинати зі знайомства, тому першою вправою буде знайомство.
ВПРАВА 1 «Знайомство» (15 хв)
Ведучий. Усім учасникам необхідно назвати себе та назвати одну свою рису характеру, якою ви пишаєтеся як професіонал.
(пропоную записати на променях сонця – плакат «Сонце успіху» - риси, які називають учасники.)
Підбиття підсумків. Щоб досягти успіху в роботі й стати справжнім професіоналом, необхідно мати такі риси характеру
За символ нашого заняття ми обрали коло. Коло - символ рівності, шляхетності.
Бере початок з легенд про короля Артура: саме у колі збиралися герої цих легенд-як рівні. І це було свого роду втілення моральних ідеалів рицарства. Отже, ми Вас запрошуємо на рівних взяти участь у розмові відверто висловлювати свої думки, відстоювати свої погляди.
Будь – який тренінг має свої правила. І ми з вами для успішної нашої співпраці повинні дотримуватись певних правил.
(Тренер зачитує правила – учасники погоджуються залишити їх або пропонують власний варіант).
Правила роботи в групі:
1. Дотримуватись регламенту
2. Слухати і чути (один говорить –усі слухають)
3. Бути позитивним.
4

4. Бути активним.
5.Не критикувати: кожний має право на власну думку.
6.Говорити коротко, по черзі.
2. Вправа “ Дерево очікуваної мети ” ( 5хв. )
Мета: сприяти формуванню побажань учасників щодо участі їх у тренінгу, розвивати
їхні професійні прагнення .
Очікування: посилення мотивації до участі в тренінгу.
Ресурсне забезпечення: ватман з малюнком дерева, кольорові стікери, ручки.
Хід вправи:
(Тренер повідомляє учасникам тему, мету та завдання.)
Тема : Професійна компетентність педагога як одна з умов успішності його
професійної діяльності.
Мета: сприяти мотивації керівника до самовдосконалення, в різноматиних сферах життя, формування професійних компетентностей педагога для здійснення постійного професійного розвитку, створювати позитивний психологічний клімат у педагогічному колективі шляхом актуалізації наголошення педагога на цінності самореалізації у своїй професії; сприяти самопізнанню себе як особистості, визначенню власних пріоритетів; стимулювання бажання на підвищення свого професійного рівня; сприяння формуванню комунікативних умінь та навичок методичної діяльності.
Завдання:
 забезпечити учасників тренінгу знаннями нових освітніх методик;
 допомогти в організації професійного самовдосконалення та самоосвіти;
 сформувати вміння командної взаємодії.
Учасники , в свою чергу,обдумують, записують та промовляють вголос свої очікування від заняття. Зафіксовані очікування на стікерах вивішують на дерево, що намальоване на ватмані.
До уваги тренера!!!
Цю вправу тренер розпочинає з власного прикладу з метою налагодити мікроклімат в групі.
5

3. Вправа ” Мозковий штурм”( 5хв. )
Мета: активізувати учасників, підготувати їх до виконання наступних вправ.
Очікування: підвищення рівня інформованості щодо даної проблеми.
Ресурсне забезпечення: ватман, роздатковий матеріал (документи), маркери.
Хід вправи:
Тренер озвучує завдання: (поділ на групи – скласти пазли картинки)
1 група – розшифровує поняття «професійна»
2 група – розшифровує поняття «компетентність»
3 група – розшифровує поняття «вчителя», вказавши якості вчителя, які починаються з букв поданих слів.
Після виступів кожної з груп, тренер узагальнює інформацію.
Далі учасники тренінгу отримують додаткову інформацію, яка доповнить їхню обізнаність по темі.
Рівні професійної компетентності педагога
Рівень
професійної
компетентності
Критерії результативності педагогічної діяльності
педагога
Дуже низький
(репродуктивний)
Здатний розповідати учням те, що знає сам. Мета занять викликана стихійно, без урахування знань учнів. Навчальну літературу використовує мінімальну. Зміст навчального матеріалу вибирає стихійно, у зв’язку з цим він є просто концентрацією інформації. Мають перевагу традиційні методи одностороннього пояснення, коли учні пасивно сприймають інформацію. Елементи інформаційної структури занять не обґрунтовані, не чіткі. Спроектована модель занять має декларативний характер.
Низький
(адаптивний)
Вміє пристосовувати свою доповідь до ознак певної аудиторії. Мету і структуру занять визначає адекватно рівню розвитку учнів, але немає навичок варіювати методами та засобами навчально-пізнавальної діяльності.
Методи активації застосовує рідко.
Середній
(локально- моделюючий)
Володіє стратегією навчання учнів, знаннями і навичками з окремих розділів курсу. Мета та завдання діяльності обумовлені, але не визначені рівні засвоєння учнями бази знань та відповідних їм форм і методів роботи.
Переважають традиційні методи і прийоми навчально- пізнавальної діяльності учнів і контролю знань. Активізація діяльності учнів здійснюється без глибинного дидактичного
6
обгрунтування.
Високий
(системно- моделюючий)
Володіє стратегією навчання учнів, знаннями і навичками стосовно курсу і педагогічного процесу в цілому. Мету, завдання та структуру занять обирає відповідно до особливостей учнів, ролі навчального матеріалу в курсі і в зв’язку з іншими предметами. Моделює рівень засвоєння з теми і відповідні форми і методи навчально-пізнавальної діяльності і контролю. Зміст висловлюється у відповідності до мети. Переважають проблемні методи навчання, що відповідає потребам активізації діяльності учнів, їх мотивам та інтересам.
Дуже високий
(творчий)
Використовує стратегії перетворення свого предмета як засобу формування особистості учня. Мета, завдання і структура занять відповідають потребам формування мислення та поведінки учнів. Розроблені системи занять, використовується диференційований підхід. Форми та методи навчально-пізнавальної діяльності учнів підпорядковані меті реалізації алгоритмічно дійсного і творчого рівня засвоєння знань проектує діяльність та поведінку учнів у конкретних ситуаціях.
4. І інформаційний блок «Поняття професійної компетентності педагога та
його складові в умовах сучасної освіти». ( 10хв. )
Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості педагога, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності.
Педагогічна компетентність педагога - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.Зміст психолого- педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.
7

Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико- практичні і методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою
(навички). Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями,
В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні
завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і
факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов
(матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості учня, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку ліцею із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння аналізувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз
і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності педагога; визначення нового комплексу самих головних і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності педагога виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь.
8

Аналітичні уміння складаються з таких умінь:
 аналізувати педагогічні явища, тобто розчленовувати їх на складові елементи
(умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву);
 осмислювати роль кожного елемента у структурі цілого і у взаємодії з іншими;
 знаходити в педагогічній теорії положення, висновки, закономірності, що відповідають логіці даного явища;
 правильно діагностувати педагогічне явище;
 формулювати стрижневе педагогічне завдання (проблему);
 знаходити способи оптимального вирішення його.
Прогностичні уміння пов'язані з управлінням педагогічним процесом і передбачають чітку уяву в свідомості педагога, який є суб'єктом управління, мету його діяльності, спрямовану на очікуваний результат.
Педагогічне прогнозування ґрунтується на достовірних знаннях суті і логіки педагогічного процесу, закономірностей вікового і індивідуального розвитку учнів.
До складу прогностичних умінь педагога входять такі уміння:
 постановка педагогічних цілей і завдань;
 відбір способів досягнення цілей, завдань;
 передбачення результату;
 передбачення можливих відхилень і небажаних явищ;
 визначення етапів педагогічного процесу;
 приблизна оцінка передбачуваних витрат засобів, праці і часу учасників педагогічного процесу;
 планування змісту взаємодії учасників педагогічного процесу.
Педагогічне прогнозування вимагає від педагога оволодіння такими прогностичними методами, як моделювання, висування гіпотез, мисленнєвий експеримент тощо.
Проективні вміння забезпечують конкретизацію цілей навчання та виховання і поетапну їх реалізацію.
Проективні уміння включають:
 переведення цілі і змісту освіти та виховання у конкретні педагогічні завдання;
 обгрунтування способів їх поетапної реалізації;
9

 планування змісту і видів діяльності учасників педагогічного процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, власного досвіду і особистісно-ділових якостей;

визначення чіткого комплексу цілей і завдань для кожного етапу педагогічного процесу;
 планування індивідуальної роботи з учнями з метою розвитку їх здібностей, творчих сил і дарувань;
 планування системи прийомів стимулювання активності учнів;
 планування розвитку виховного середовища і зв'язків з батьками та громадськістю.
Рефлексивні уміння мають місце при здійсненні педагогом контрольно- оцінної діяльності, спрямованої на себе, на осмислення і аналіз власних дій. Для педагога важливо встановити рівень результативності (позитивної чи негативної) власної діяльності. У процесі такого аналізу визначається:
 правильність постановки цілей, їх трансформації у конкретні завдання;
 адекватність комплексу визначених завдань наявним умовам;
 відповідність змісту діяльності вихованців поставленим завданням;
 ефективність застосовуваних методів, прийомів і засобів педагогічної діяльності;
 відповідність застосовуваних організаційних форм віковим особливостям учнів, рівневі їх розвитку, змісту матеріалу і под.;
 причини успіхів і невдач, помилок і труднощів у процесі реалізації поставлених завдань навчання і виховання.
Зміст практичної готовності педагога виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них належать організаторські і комунікативні уміння. Нагадаємо, що організаторська діяльність педагога забезпечує залучення учнів до різних видів діяльності й організацію діяльності колективу, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання. Організаторські уміння педагога бувають мобілізаційними, інформаційними, розвивальними і орієнтаційними.
Мобілізаційні вміння педагога обумовлені:
10

 привертанням уваги учнів і розвитком у них стійких інтересів до навчання, праці та інших видів діяльності;
 формуванням потреби у знаннях, праці, інших видах діяльності;

озброєнням учнів навичками навчально-виробничої роботи;
 формуванням в учнів активного, самостійного і творчого ставлення до явищ навколишнього середовища шляхом створення спеціальних ситуацій для прояву вихованцями моральних вчинків.
Інформаційні уміння пов'язані не тільки з безпосереднім викладом навчальної
інформації, а й з методами її отримання та обробки. Серед них уміння і навички роботи з друкованими джерелами і бібліографування, уміння здобувати інформацію з
інших джерел і переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу.
Інформаційними є також уміння:
 доступно викладати навчальний матеріал, із урахуванням специфіки предмета, рівня підготовленості учнів, їх життєвого досвіду і віку;
 логічно правильно будувати процес передачі навчальної інформації, використовуючи різні методи і їх поєднання: розповідь, пояснення, бесіду, проблемний, індуктивний, дедуктивний виклад матеріалу та інші;
 доступно, лаконічно і виразно формулювати питання;
 ефективно використовувати ТЗН (технічні засоби навчання), EOT (електронно- обчислювальну техніку), засоби наочності (графіки, діаграми, схеми тощо);
 оперативно змінювати (у випадку необхідності) логіку і спосіб викладу матеріалу.
Розвивальні уміння передбачають:

визначення "зони найближчого розвитку" (Л.С.Виготський) окремих учнів, групи в цілому;
 створення проблемних ситуацій і інших умов для розвитку пізнавальних процесів, почуттів і волі учнів;
 стимулювання пізнавальної самостійності і творчого мислення, потреби у встановленні логічних (окремого до загального, виду до роду, посилання до наслідку, конкретного до абстрактного) і функціональних (причини - наслідку, цілі - засобу, кількості - якості, дії - результату ) відношень;
11

 формування і постановку питань, які вимагають застосування засвоєних раніше знань;
 створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення з цією метою індивідуального підходу до учнів.
Орієнтаційні уміння спрямовані на формування морально-ціннісних установок вихованців і наукового світогляду; організацію спільної творчої діяльності, яка розвиває соціально значущі якості особистості.
Комунікативні уміння педагога - це взаємопов'язані групи перцептивних умінь, власне умінь спілкування (вербального) та умінь і навичок педагогічної техніки.
Перцептивні уміння допомагають розуміти інших (учнів, викладачів, майстрів виробничого навчання, батьків). Для цього необхідно вміти проникати в
індивідуальну суть іншої людини, визначати її ціннісні орієнтації, які знаходять вираження в її ідеалах, потребах, інтересах, у рівні домагань. Крім того, необхідно знати наявні в учня уявлення про себе.
Уміння педагогічного спілкування - це уміння розподіляти увагу і підтримувати її стійкість; обирати відповідно до групи й окремих учнів найдоцільніші способи поведінки і звертань; аналізувати вчинки вихованців, визначати мотиви, якими вони керуються, їхню поведінку в різних ситуаціях; створювати досвід емоційних переживань учнів, забезпечувати атмосферу благополуччя у групі; керувати ініціативою у спілкуванні, використовуючи для цього багатий арсенал засобів. Проблема формування професійної компетентності фахівця в будь-якій галузі знаходиться в полі зору багатьох наукових дисциплін: соціології, культурології, психології, історії, філософії, професійної педагогіки тощо. Тому розгляд цієї складної проблеми передбачає здійснення теоретичного пошуку на стику кількох наукових дисциплін.
Необхідність розгляду проблем освіти з точки зору компетентнісного підходу викликана загальноєвропейською й світовою тенденцією інтеграції, глобалізації світової економіки, стандартизацією європейської освіти на засадах Болонської угоди.
Істотним, як зазначає І. Зимня, є й той факт, що універсалізація перетворень у галузі освіти, забезпечення студентської й викладацької мобільності, міжнародне визнання
12
ступенів, уведення освітніх кредитів, – все це передбачає також певну термінологічну уніфікацію. Це стосується й поняття компетентності. Крім того, необхідність уведення поняття компетентності й компетентнісного підходу в освіті визначається зміною освітньої парадигми – сукупності переконань, цінностей, технічних засобів тощо.
Проблема узгодження вітчизняної педагогічної термінології й науки загалом із компетентнісним підходом полягає в тому, що науковці переважно користуються традиційною й зрозумілою тріадою "знання–уміння–навички", з якої виходить ціла низка категорій і понять. При цьому поняття компетенції також закономірно випливає зі співвідношення знань, умінь і навичок у певній галузі професійної діяльності. Такий науковий підхід є прийнятним, але не єдиним, про що свідчать зарубіжні наукові дослідження (Б. Оскарссон, С. Шо, В. Хутмахер, Г. Халаж, Дж. Равен).Теоретичний аналіз проблеми формування професійної компетентності фахівців спрямовує нас до головних понять дослідження: "компетентність" і "компетенція". Ці поняття в сучасній науковій літературі суттєво різняться, тому їх доцільно розглядати як різнорівневі й окреслювати по-різному.
Наразі на сторінках науково-педагогічних видань ведеться дискусія про співвідношення понять компетенція й компетентність. Розглянувши основні підходи до їхнього розуміння, ми дійшли висновку, що професійна компетенція це професійно-статусні можливості по здійсненню людиною державних, соціальних й особистісних повноважень у професійній діяльності.
Професійно-статусні можливості можуть бути такі:
 адміністративно-правові (передбачають рівень адміністративної влади й повноважень фахівця у вирішенні виробничих, економічних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності підрозділу або організації в цілому);
 інформаційні (передбачають певний обсяг одержуваної фахівцем службової
інформації для реалізації своїх професійних функцій);

економічні (передбачають певний рівень самостійності співробітника в економічній сфері діяльності). Можна констатувати існування як широкого, так
і більш вузького тлумачення поняття "компетентність".
У широкому сенсі компетентність в основному розуміється як ступінь соціальної й психологічної зрілості людини, яка передбачає певний рівень психічного розвитку
13
особистості, психологічну готовність до певного виду діяльності, що дозволяє
індивіду успішно функціонувати в суспільстві та інтегруватися в нього. У вузькому сенсі компетентність розглядається в якості діяльнісної характеристики, як міра
інтегрованості людини в діяльність. А це передбачає певну світоглядну спрямованість особистості, ціннісне ставлення до діяльності та її предметів.
Отже, компетентність є готовністю та здатністю людини діяти в будь-якій
сфері.
Вона передбачає володіння людиною відповідною компетенцією, яка включає її особистісне ставлення до предмета діяльності. Компетентнісна в окремій галузі людина володіє певними знаннями та здібностями, які дозволяють їй обґрунтовано судити про цю галузь й ефективно діяти в ній. Важливим при цьому є не протиставляти компетентність знанням або умінням, оскільки перше поняття більш широке, ніж поняття "знання" або "уміння". Компетентність є готовністю та
здатністю людини діяти в будь-якій сфері. Вона передбачає володіння людиною відповідною компетенцією, яка включає її особистісне ставлення до предмета діяльності. Таким чином, компетентність виражає значення традиційної тріади
"знання–уміння–навички", інтегруючи їх у єдиний комплекс. Крім того, компетентність визначається як поглиблене знання предмета або освоєне уміння.
Компетентність передбачає спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні та соціальні потреби; комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок.
Українська освіта починає оперувати поняттям компетентності в тому сенсі, який пропонують європейські країни. Так, після підписання Болонської декларації з’явилися нові інструменти й ініціативи, що сприяють реалізації цілей формування загального європейського простору вищої освіти, причому як наднаціональні, так і національні й інституціональні. Найбільш відомі й ефективні програми носять багаторівневий характер, наприклад, спільні ініціативи Європейської Комісії,
Європейської асоціації університетів, у яких взяли участь університети з усіх країн учасниць Болонского процесу, в результаті чого з’явилися проекти "Створення спільних (подвійних) дипломів", "Настроювання освітніх структур", "Формування культури якості". Проект "Настроювання освітніх структур" спрямований на реалізацію цілей Болонської декларації на інституціональному рівні. Його задачі –
14
визначення точок конвергенції та вироблення загального розуміння змісту кваліфікацій за рівнями в термінах компетенцій і результатів навчання. Під результатами розуміються набори компетенцій, що включають знання, вміння й навички, обумовлені як для кожного блоку (модуля) програми, так і для програми в цілому.
Зручність компетентностного підходу полягає в тому, що він дозволяє зберігати гнучкість і автономію в архітектурі навчального плану. Умовою створення панєвропейської освітньої системи є її прозорість і легкість у розумінні й застосуванні. У результаті дослідження проблеми компетентності на рівні Болонської декларації були відібрані 30 загальних компетенцій із трьох категорій:
інструментальні, міжособистісні й системні. Зауважимо, що кожна з вказаних категорій передбачає володіння спеціалістом певним рівнем інформаційних технологій. Заслуговує на увагу концепція "інтегрованого розвитку компетентності", розроблена шведськими й американськими вченими (В. Чапанат, Г. Вайлер, Я.
Лефстед). Розвиток компетентності спеціаліста тут пов’язується з інтеграцією
інтелектуальних, моральних, соціальних, естетичних, політичних аспектів знань та умінь. Професійна компетентність у контексті зазначеної концепції включає знання й уміння з різних сфер життєдіяльності людини, які необхідні для формування умінь і навичок здійснення діяльності творчого рівня. У науковій літературі США фігурує особлива одиниця виміру знань спеціаліста – період піврозпаду компетентності. Це означає, що через те, що за певний час після закінчення вищого закладу освіти одержані знання будуть застарілими в зв’язку з тим, що з’являється нова інформація, компетентність спеціаліста знижується на 50 %. Ми визначаємо цю точку зору як особливо важливу для проблеми нашого дослідження, оскільки постійне оновлення
інформаційного поля професійної діяльності людини не може відбуватися без залучення сучасних комп’ютерних технологій. Тому вміння працювати в такому
інформаційному полі на сучасному технологічному рівні є необхідним у системі знань, умінь і навичок спеціаліста в галузі економіки. Фахівець у цій галузі має бути наділений ключовими компетентностями, причому із залученням відповідних
інформаційних технологій; особливо це стосується двох останніх типів ключових компетенцій, які передбачають відповідний до суспільного розвитку рівень
15
оволодіння сучасними інформаційними технологіями та здатність до самонавчання, яка вміщує постійне оновлення професійної інформації, неможливе сьогодні без застосування інформаційно-комп’ютерних технологій.
Сучасна психолого-педагогічна наука розробила цілий науковий підхід до досліджуваної нами проблеми – компетентнісний. Цей підхід розроблено англійськими науковцями як суто соціокультурний. У вітчизняній науці цей підхід представлений у роботах А. Хуторського та Б. Вульфсона. Його розробляють також українські вчені: І. Бех, Д. Гришин, О. Дубасенюк, В. Лозова, Н. Ничкало, О.
Подмазін, О. Пруцакова, В. Сєриков та ін. Повертаючись до європейських стандартів компетентності, погоджуємося з думкою І. Лєбєдєва, що компетентність – це здатність діяти в ситуації невизначеності, здатність працювати в команді та навчатися.
З огляду на це навички, уміння й знання, яких набуває в ході навчання майбутній фахівець у галузі економіки, повністю узгоджуються з поданим вище означенням, бо якраз і передбачають здатність долати невизначеність, високу навчуваність і вміння працювати в команді. Деякі дослідники вважають, що суттєвим моментом компетентності є здатність приймати відповідні рішення в процесі вирішення конкретних проблем і виробничих завдань.
Таким чином, формування компетентності входить у загальний контекст формування особистості. Тому важливим аспектом розуміння компетентності є її оцінно-світоглядна спрямованість, що характеризує людину як суб’єкта спеціалізованої діяльності в системі суспільного розвитку праці. Тут враховується здатність людини давати кваліфіковані судження, приймати адекватні та відповідні рішення в проблемних ситуаціях, планувати та здійснювати дії, які призводять до раціонального й успішного досягнення поставлених цілей. Тому під компетентністю може розумітися стійка здатність виконувати певний вид діяльності, яка включає такі аспекти, як: глибоке розуміння сутності виконуваних завдань і вирішуваних проблем; гарне знання досвіду, який є в цій галузі, активне оволодіння його найкращими досягненнями; вміння обирати засоби та способи дії, адекватні конкретним обставинам місця й часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і вносити корективи в процес досягнення цілей. Такий підхід ми окреслюємо в нашому дослідженні як діяльнісний. У межах цього підходу
16
поєднуються, зокрема, поняття "компетентність" і "готовність", які визначаються не як тотожні, а як зв’язок між внутрішнім потенціалом та реальним його втіленням
(внутрішньою сутністю й зовнішнім виявом). Отже, професійна компетентність
може розумітися як один із структурних компонентів професійної готовності до
конкретного виду діяльності.
5. Вправа Джерело знань” ( 10хв. )
Поділ учасників на 4 групи (за порами року).
Мета: сприяти актуалізації раніше набутих знань учасників тренінгу.
Очікування: вправа дає учасникам можливість для самовираження, формує позитивний настрій на роботу.
Ресурсне забезпечення: роздатковий матеріал, ватман,маркери.
Хід вправи:
Тренер: Уточнимо значення використаних понять. Ви отримуєте контрольний лист. У ньому визначено певну проблему. Треба продовжити речення, сформулювати власне розуміння нижченаведених понять. Час для обговорення - 3 хв. Відповідь групи на запитання – до 1хв.
Питання:
1 група: Компетентність – це …
2 група: Компетентна людина – це …
3 група: Компетентний педагог – це …
4 група: Компетенція –це…
А зараз відпочинемо.
6. II інформаційний блок “Портрет професіонала” (Шляхи формування та
вдосконалення професійної компетентності педагога). ( 15хв. )
Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем, пов'язаних з визнанням значимості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу.
Ці зміни стосуються створення навих освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Так, у Державному стандарті базової і повної загальної середньої
17
освіти підкреслюється, що зміст базової і повної загальної середньої освіти створює передумови для індивідуалізації навчання, запровадження особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп'ютерної та
інших видів компетентності учнів .
Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов'язане з особистісним потенціалом педагога, його загальною та професійною культурою, без яких неможливе вирішення наявних проблем навчання та виховання відповідно до нових освітніх парадигм. Сучасному педагогові необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Ця проблема зафіксована у державній національній програмі "Освіта", де наголошується, що один з головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності "підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня" .
У Концепції загальної середньої освіти зазначена необхідність розв'язання проблеми підготовки педагога, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне зростання, уміє досягти нових педагогічних цілей. Педагог має надзвичайні потенційні можливості впливати на формування особистості, світогляду, політичних переконань, настроїв і моралі підростаючого покоління. Але реалізація цих можливостей залежить в кожному окремому випадку від особистих якостей педагога; реальну роль відіграють його талант, любов до дітей, бажання працювати. Окрім цього, височінь соціального положення професії педагога, її престиж залежить від тієї системи суспільних відносин, у якій живе і працює педагог. Це добре розуміли в усі часи. Найбільш далекоглядні та розумні державні діячі завжди намагались використовувати педагога у своїх політичних цілях. Наприклад, Ю.Цезар надав усім педагогам Римської імперії права громадянства. Пруський педагог, зазначав Бісмарк, розбив Францію у війні 1870 р. Американські політичні діячі відверто говорили, що запуск першого супутника
Землі відбувся завдяки успіхам насамперед радянської школи. У Японії повага до вчителя піднесена до рангу культу. На жаль, у 60-80 рр. відбулося різне зниження престижу викладацької професії, причому в нашій країні він уже значно нижчий, ніж в
18

інших країнах. Така ситуація пояснюється об'єктивними умовами, в яких живуть і працюють педагоги.
В Україні в освітянській галузі працює понад 1 млн. 700 тис.осіб, що становить більше 7%. Загальна кількість безпосередніх учасників освітянського процесу складає майже 11 млн. осіб або близько 22% всього населення країни. В результаті моніторингових досліджень з'ясовано, що лише 10-15% мають високий рівень (це і є категорія педагогів, здатних до реалізації інноваційних процесів освітньої політики), більше половини - середній, близько третини педагогів мають низький рівень професійної компетентності. Основними причинами такого стану є:
 невідповідність між швидкими змінами суспільної свідомості, зміною цінностей
і пріоритетів суспільного життя та тяжінням професійної свідомості педагогів (у своїй більшості) до настанов. З одного боку, ми можемо спостерігати достатньо динамічне становлення в суспільній свідомості таких понять, як планетарне мислення, ринок, соціальна і професійна успішність, індивідуалізація мислення і діяльності, адаптивність поведінки, діалог і прагнення до заключення конвенції тощо. Однак, з іншого боку, наріжним каменем педагогічної традиції продовжує залишатися пріоритет колективного над індивідуальним, прийняття ідей професійної конкуренції, авторитаризму, невизнання особистої відповідальності, що, у свою чергу, призводить до збереження верховенства репродуктивно-монологічних методів навчання і виховання, до відторгнення учнями особистості педагога;
 ізоляція педагогічної громадськості від кращих зразків світового педагогічного досвіду, що до цього часу продовжується. У крайньому разі педагоги знайомі з педагогічним досвідом на рівні теоретичних відомостей, що не дозволяє говорити про інтеграцію на практичному рівні, про можливість реально використовувати досягнення світової громадськості;
 інерційність традиційної системи педагогічного освіти: зміни, що відбуваються в ній останнім часом, або мають характер "зміни вивісок", або ж спрямовані на зміну змісту освіти за принципом відновлення •навчальної інформації. Цей шлях традиційний і вже тому - малопродуктивний. Нова навчальна інформація,
19
враховуючи динамізм соціальних процесів, застаріває, як правило, на рівні розробки навчальних програм.
Підсумовуючи викладене, необхідно відзначити, що сфера освіти, починаючи з
Я.А. Коменського, базувалась на таких основних категоріях, як знання, вміння і навички. Професійна сфера сьогодні повинна працювати з іншими категоріями -- компетенціями. У цьому розумінні професія дає відповідь на те, якою компетентністю повинна володіти людина, або яка ж сфера її компетенції. Тому професійна сфера оперує компетенціями, а освіта - знаннями, вміннями, навичками. І якщо педагогічний процес не задіює своїх суб'єктів у продуктивній діяльності, то вони стають просто споживачами.
На професійний розвиток педагога впливають зовнішня та внутрішня
сфери.
Внутрішня сфера складається з п'яти «само-»:
-самоосвіти;
-самовдосконалення;
-саморозвитку;
-самовиховання;
-самоаналізу.
Зовнішня сфера - це педагогічні поради, постійно діючі семінари, методичні об'єднання, творчі групи та інші форми методичної роботи.
Основними шляхами підвищення професійної компетентності педагогів є:
1.Формування науково-методичного середовища або професійна взаємодія з
колегами, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах методичної роботи: співпраця у творчих групах, науково-дослідній діяльності, організація консультативно-методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, участь у чатах, форумах щодо розробки актуальних проблем, методичних фестивалях, панорамах, презентаціях, КВК, участь у діяльності ліцею ( молодого педагога, педагогічного досвіду, професійної майстерності), методичних дискусіях, методичних аукціонах, методичних діалогах, проблемних столах, педагогічних консиліумах, ділових / рольових іграх, дебатах, методичних мостах, клубі творчих педагогів, творчих салонах, освітянських вечорах, аналізі ситуацій, фокус-групах, ігровому
20
конструюванні; панорамі методичних навичок, захисті творчих кооперативних проектів, програм, передових ідей; підготовка й видання друкованих видань.
2.Формування гнучкої системи безперервної освіти педагога:
- інноваційний підхід педагога до вдосконалення рівня професійної
компетентності як у курсовий, так і в міжкурсовий період. Робота в міжкурсовий період може бути врахована під час атестації педагога ( участь у проведенні семінарів, творчих столів, наукових досліджень, розробка та публікація навчально-методичних матеріалів, авторських програм, робота в складі творчих груп, участь у професійних конкурсах тощо);
- самоосвітня діяльність (епізодична і планова) педагога, саморозвиток, пошук шляхів професійної самореалізації; здійснення безперервного навчання, оскільки
«учитель живе доти, доки він учень»;
- складання плану самовдосконалення професійної компетентності: вивчення передового досвіду колег, проведення відкритих уроків, самоаналіз уроків, обговорення відвіданих уроків, участь у конкурсах тощо;
- цілеспрямована систематична робота над методичною темою,
- збір та укладання творчого порт фоліо педагога - колекція власної бази кращих уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроці й позаурочній діяльності, власних засобів наочності, дидактичних матеріалів, продуктивних педагогічних технологій, що відображають зусилля педагога, успіхи або досягнення з тієї чи іншої проблеми,
індивідуальної творчої теми. У портфоліо включаються зразки робіт у письмовому чи друкованому вигляді, відеоматеріали, щоденник рефлексії, зразки учнівських робіт, фотографії компонентів навчального процесу;
- самовиховання, удосконалення методів, прийомів і форм навчально-виробничої взаємодії з учнями; вироблення індивідуально-творчого стилю роботи;
- рефлексія власної діяльності (через об'єктивну оцінку прийти до самореалізації);
ведення щоденника рефлексії, в якому педагог, залишаючись сам-на-сам, обмірковує власний досвід, види діяльності, визначає нові шляхи втілення творчих планів, прогнозує стратегії для покращення діяльності, визначає успіхи й невдачі, визначає комунікативну стратегію уроку тощо;
- самокорекція;
21

- виконання завдань у міжатестаційний період.
З. Створення інформаційно-освітнього простору з рівноправним доступом всіх
педагогів до інформаційно-освітніх ресурсів:
 бібліотека;
 інтернет;
 медіа- та відеотека педагогічного досвіду,
 реєстр програмних педагогічних засобів навчання.
4. Готовність до інноваційної діяльності, пріоритет освітніх технологій:

апробація сучасних науково-методичних концепцій, виявлення та впровадження освітніх продуктивних технологій навчання і виховання, які допоможуть учням з успіхом виконувати навчальні завдання;

переведення навчального процесу на технологічний рівень, тобто попереднього проектування процесу навчання з урахуванням дидактичних цілей і заданого рівня засвоєння;

забезпечення науково-методичного супроводу навчально-виховного процесу: розробка авторських програм, спеціальних і факультативних курсів;

системне використання міжпредметних зв'язків і міжпредметної
інтеграції, тобто інтегративного підходу;

поповнення власного арсеналу інноваційними формами уроків, як-от: урок-тренінг, урок-дослідження, урок-панорама, урок-пошук, урок- мандрівка, урок-практикум, урок-казка, урок-композиція, урок-діалог, урок за опорним конспектом, урок тематичної атестації, активізована лекція,та ін.;

організація творчого педагогічного процесу, оскільки підвищення фахової підготовки можливе тільки у творчості. Творча робота педагога можлива як результат самостійного навчання з обов'язковим цілепокладанням та врахуванням можливостей, здобутків, інтересів самого педагога.
5. Організація пошукової, науково - дослідної роботи педагогів та учнів:
- науково-дослідна діяльність педагога, результати якої відбиваються в таких
формах:

науковий звіт ( доповідь, виступ на педраді) з проблеми дослідження; введення в практику комплексу дидактичних матеріалів;
22


апробація в інноваційному режимі ідей педагогів-новаторів;

створення авторської методики, технології;

реалізація положень концепції на основі розробки й апробації авторської програми, навчального посібника;

узагальнення власного досвіду, систематизація і опис методичних прийомів, використаних форм і методів роботи; моделі, структура й механізми реалізації навчально-виробничого процесу; хрестоматії; критерії, норми, використовувані в ході діяльності; стаття в періодичне видання з проблеми; методичний посібник із програми дослідження;

методичні рекомендації для педагогів і учнів;

збірка творчих, дослідницьких і проектних робіт учнів з проблеми дослідження; комп'ютерна презентація результатів дослідження для впровадження в досвід роботи інших колег тощо;

дослідно-експериментальна робота педагога;

розробка діагностичних процедур, завдань і тестів, перевірка ефективності застосованих методів навчання та виховання;

застосування на практиці результатів інноваційного педагогічного досвіду;

поширення набутого й апробованого перспективного досвіду, оприлюднення індивідуальних доробок на нарадах, педрадах, методичних об'єднаннях, у періодичній пресі, Інтернет-ресурсах (розміщення матеріалів на власному сайті, веб-сторінці);

організація майстер-класів, участь у наукових, проблемних семінарах, творчих дискусіях, методичних мостах, ділових та рольових іграх, навчальних тренінгах .
- підвищення загальноосвітнього й культурного рівнів: відвідування кінотеатрів, театрів, музеїв, виставок, читання літератури, преси; знайомство й спілкування з цікавими людьми, творчими особистостями, колегами-однодумцями.
Зараз ми спробуємо розібратися, що складає цінності і пріоритети теперішнього педагога, якими компетентностями він має володіти.
(Поділ учасників учасників на групи (фрукти).
23

7. Вправа “Лабіринт ідей ” ( 15хв. )
Мета: сприяти виробленню в учасників умінь працювати з різною інформацією в умовах обмеженого часу.
Ресурсне забезпечення: роздатковий матеріал, маркери.
Очікування: розвиток навичок дослідження, аналізу, узагальнення.
Хід вправи:
Кожна група отримує пакет з інформацією. Учасник самостійно опрацьовує її. Після цього – учасники групи разом аналізують дану інформацію, роблять висновки.
Пізніше інформують присутніх. Час для опрацювання та обговорення – 7хв.
Відповідь групи на запитання – до 4 хв.
І група. Таблиця № 1
Види ключових компетентностей, якими необхідно володіти сучасному педагогу
№ Назва компетентності
Складові
1
Соціальна
Здібності педагога визначати своє місце в суспільстві, проектувати стратегії власної діяльності, продуктивно працювати з адміністрацією, колегами, учнями, батьками, проявляти самостійність та ініціативу, вміння емоційно налаштовуватися на спілкування тощо
2
Професійна
Особливості, навички щодо визначення та постановки педагогічних цілей виховання та навчання, способів операційного контролю, оцінки результатів, розуміння та впровадження інноваційних технологій тощо
3
Здоров’я- зберігаюча
Особливості, які спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточуючих. А також сприяння збереженню, укріпленню здоров’я учнів
4
Загально- культурна
Культура міжособистісних взаємин педагога та учня, рівень володіння педагогом національною та світовою культурною спадщиною, вміння дотримуватися принципів толерантності, дотримання мови та мовної культури тощо
5
Громадянська
Здібності орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно- політичного життя, виконувати громадянські обов’язки, використовувати засоби та моделі поведінки, які відповідають законодавству України
6
Інформаційна
Здібність педагога орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти та оперувати інформацією відповідно до своєї професійної підготовки
24

ІІ група.
Які форми методичної роботи сприяють становленню ключових компетентностей педагога?
ІІІ група. Таблиця 2
Форми організації роботи з різними професійними групами педагогів
Професіональні групи педагогів
Форми організації роботи
Ті, що потребують посиленої уваги
Організація роботи теоретичних семінарів з різних питань змісту освіти, методики викладання навчальних предметів, психолого-педагогічної концепції навчання і виховання учнів, проведення творчих зустрічей з ученим щодо актуальних проблем розвитку психолого-педагогічних і спеціальних наук, залучення до вивчення педагогічного досвіду творчо- працюючих педагогів, включення разом із досвідченими викладачами, майстрами в/н в робочі групи з підготовки педрад, систематичний контроль за їхньою педагогічною діяльністю та
її результатами, надання системної допомоги в організації самоосвітньої роботи, стимулювання і своєчасне оцінювання ефективних нововведень у педагогічну діяльність.
Усталений стиль роботи
Організація семінарів-практикумів з різних питань змісту освіти, методики викладання навчальних предметів, психолого- педагогічної концепції навчання і виховання учнів, проведення творчих зустрічей з ученим щодо актуальних проблем розвитку психолого-педагогічних і спеціальних наук, залучення до вивчення педагогічного досвіду творчо-працюючих педагогів і власного досвіду, показ їхнього досвіду колегами, включення разом із творчо-працюючими педагогами у робочі групи з підготовки педрад, внутріліцейних і обласних педчитань, надання допомоги в організації самоосвітньої роботи, формування громадської думки про роботу педагогів та її результати, використання самозвітів про свою педагогічну діяльність та її результати для стимулювання творчого зростання і самовдосконалення професійної майстерності.
Ті, що творчо працюють
Залучення до роботи школи молодого педагога і актуального педагогічного досвіду, семінарів-практикумів, до вивчення, оцінювання, узагальнення і поширення власного педагогічного досвіду і досвіду інших педагогів, включення у робочі групи з підготовки педрад, педчитань, надання прав самоконтролю за своєю педагогічною діяльністю та її результатами, формування громадської думки про педагогічну творчість цих педагогів та її розвиток, формування з цих педагогів резерву наставництва над молодими педагогами.
25

ІV група
Назвіть негативні фактори, які впливають на розвиток професійної компетентності педагога?
(Поділ учасників на групи за допомогою геометричного матеріалу – круг, квадрат, прямокутник, трикутник)
8. ВправаКонструктор” ( 10хв. )
Мета: сприяти активізації процесу мислення учасників тренінгу, розвивати навички роботи в групах і в єдиній команді.
Ресурсне забезпечення: ватмани, маркери, роздатковий матеріал.
Очікування: застосування набутих знань на практиці.
Хід вправи:
Тренер повідомляє учасникам завдання, які їм необхідно виконати(створення моделі
професійної компетентності педагога). Виконане завдання необхідно представити та здійснити захист свого проекту.
9. Вправа «Психогеометричний тест» (10 хв)
Завдання. Розташуйте представлені нижче геометричні фігури в порядку їх переваги.
Розташувавши представлені геометричні фігури в порядку їх переваги, по фігурі, вміщеній на перше місце, можна визначити основні домінуючі особливості особистості і поведінки.
Психогеометрія як система склалася в США, її автор Стюзен Деллінгер - фахівець з соціально-психологічній підготовці управлінських кадрів. Точність діагностики за допомогою психогеометричного методу досягає 85%! Пропонований Вам тест - це спроба побудови вітчизняної психогеометріі .
Психогеометрія - унікальна практична система аналізу особистості, яка дозволяє: миттєво визначити форму або тип особистості цікавить Вас людини Вашу власну форму або тип особистості дати детальну характеристику особистих якостей і особливостей поведінки будь-якої людини на буденному, зрозумілою кожному мовою скласти сценарій поведінки для кожної форми особистості в типових ситуаціях
26

Основні психологічні характеристики поведінки.
Квадрат: організованість, пунктуальність, суворе дотримання правил, інструкцій, аналітичність мислення, уважність до деталей, орієнтація на факти, пристрасть до письмової мови, акуратність, охайність, раціональність, обережність, сухість, холодність, практичність, економність, завзятість, наполегливість, твердість у рішеннях, терплячість, працьовитість, професійна ерудиція, слабкий політик, вузьке коло друзів і знайомих.
Трикутник: лідер, прагнення до влади, честолюбство, установка на перемогу, прагматизм, орієнтація на суть проблеми, впевненість у собі, рішучість,
імпульсивність, сила почуттів, сміливість, неприборкана енергія, схильність до ризику, висока працездатність, буйні розваги, нетерплячість, чудовий політик, дотепність, широке коло спілкування, вузьке коло близьких і друзів.
Прямокутник: мінливість, непослідовність, невизначеність, збудженість, допитливість, позитивна установка до всього нового, сміливість, низька самооцінка, невпевненість у собі, довірливість, нервозність, швидкі, різкі коливання настрою, уникнення конфліктів, забудькуватість, схильність втрачати речі, не пунктуальність, нові друзі , імітація поведінки інших людей («примірювання ролей»), тенденція до застуд, травм, дорожньо-транспортних пригод.
Коло: висока потреба в спілкуванні, контактність, доброзичливість, турбота про інше, щедрість, здатність до співпереживання, гарна інтуїція, спокій, схильність до самозвинувачення і меланхолії, емоційна чутливість, довірливість, орієнтація на думку оточуючих, нерішучість, слабкий політик, балакучість, здатність умовляти, переконувати інших, сентиментальність, тяжіння до минулого, схильність до громадської роботи, гнучкий розпорядок дня, широке коло друзів і знайомих.
Зигзаг: бажання змін, знань, креативність, чудова інтуїція, одержимість своїми
ідеями, мрійливість, спрямованість у майбутнє, позитивна установка до всього нового, захопленість, ентузіазм, безпосередність, непрактичність, імпульсивність, мінливість настрою, поведінки, прагнення працювати поодинці, відраза до паперової роботи, душа компанії, дотепність, безладність у фінансових питаннях.
10. Вправа “Моя інтуїція” ( 10хв. )
Мета: моделювання алгоритму підвищення власного рівня професійної компетентності.
Очікування: кожен учасник тренінгу має своє бачення проблеми; мотивація на пошук нової інформації.
27

Ресурсне забезпечення: маркери, ватман.
Хід вправи: тренер пропонує учасникам скласти алгоритм підвищення власного рівня професійної компетентності. Представник кожної групи доповідає. Інші заперечують, доповнюють. Як підсумок, виводять алгоритм підвищення власного рівня професійної компетентності.
Алгоритм підвищення власного рівня професійної компетентності педагога

виявлення здібностей, нахилів, спеціальної компетентності, ціннісних орієнтацій;

створення особистої позитивної “Я-концепції”;

інноваційний підхід до удосконалення професійної компетентності як у курсовий, так і міжкурсовий період, аналіз власної діяльності;

рефлексія і аналіз власної діяльності, через об’єктивну оцінку прийти до самореалізації;

самовдосконалення;

виявлення та впровадження продуктивних технологій навчання й виховання;

відвідування уроків у кращих педагогів, участь у конкурсах, творчих дискусіях, методичних посиденьках;

складання плану самовдосконалення професійної компетентності;

створення педагогом власної бази кращих презентацій, розгорнутих план- конспектів, сценаріїв уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроці;

цілеспрямована систематична робота над методичною темою;

застосування на практиці результатів інноваційного педагогічного досвіду;
 самовиховання;

кооперативна професійна взаємодія з колегами;

збір та укладання творчого портфоліо педагога;

оприлюднення індивідуальних доробок на нарадах, педрадах, методичних об’єднаннях, в ЗМІ;

консультування;

робота з наставником.
11 . Вправа “Дерево підсумків” ( 10хв. )
Мета: з`ясувати реалізацію очікуваних результатів.
28

Очікування: отримати зворотній зв'язок від учасників тренінгу.
Ресурсне забезпечення:ватман з малюнком дерева, клейкі стікери, ручки.
Хід вправи:
Тренер пропонує зробити аналіз заняття. Роздає клейкі листочки, де учасники записують свої емоції від заняття, чи справдились їхні очікування. Відповіді мають бути лаконічними, поради – дієвими та конкретними. Записана інформація промовляється.
Демонстрація ролика «притча про призначення».
Список використаної літератури
1. Балаба В. Формування професійної компетентності вчителів // Завучу. Усе для роботи.-№ 7.-2009.-с.11 2. Барабаш О. Розвиток професійної компетентності учителів // Початкова освіта. -№ 38, жовтень, 2010.-с.2 3. Баранова С. Особливості формування професійної компетентності вчителів //
Сучасна школа України. -№ 2, лютий, 2009.-с.16 4. Воловик О. Мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності // Управління школою.-№10.-2009.-с.10 5. Гандробура О., Кубенко Н. На шляху до компетентності // Директор школи.-
№ 46, грудень, 2008.-с.21 6. Гергун Н. Зростання професійної майстерності вчителя. Особистісно зорієнтований підхід // Школа.-№ 1.-200 7. Коваленко Л. Формування компетентності вчителя // Завучу. Усе для роботи.-№17, вересень, 2009.-с.20 8. Компетентнісний учитель // Завуч.-№ 10, квітень, 2009.-вкладк
9. Осадча К. Інформаційно-комунікаційна компетентність // Інформатика.-№ 4.-
2009.-с.5 10. Професійна діяльність сучасного вчителя (діяльність, компетентність, майстерність) // Позакласний час.-№ 11.-2010.-С.96 11. Сіданіч І. Професійна компетентність учителя та культура мислення учнів //
Директор школи.Україна.-№ 3.-2008.-с.2 29


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал