Міністерство освіти І науки україни департамент освіти І науки, молоді та спорту хмельницької облдержадміністрації хмельницький обласний інститут післядипломної



Сторінка4/7
Дата конвертації17.01.2017
Розмір1.89 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7

2.2 Визначення та обґрунтування структури і змісту складових моделі методичної роботи у світлі інклюзії
Однією з умов запровадження інклюзивної освіти є позитивне ставлення до неї психолого-педагогічного персоналу, адекватне сприймання ним можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку, готовність до налагодження соціальної взаємодії вихованців з різними рівнями здоров’я і розвитку, вміння співпрацювати з батьками [114].

Інклюзивний підхід в освіті покликаний сформувати позитивну педагогічну мотивацію вчителів і вихователів, стерти негативні стереотипи та установки, які заважають сприймати дитину з особливими освітніми потребами як цілісну особистість, повноцінного члена суспільства [58].

Крім цього, незаперечним є і той факт, що наявність позитивної мотивації вчителя щодо інклюзії, переконаність у її відповідності сучасним суспільним вимогам, її доцільності як засобу навчання і виховання дітей з психофізичними вадами сприятиме підвищенню його власної професійної компетентності, спонукатиме до засвоєння нових знань, умінь та навичок [3].

На думку Г. Стангвіка, “...професійна компетенція безпосередньо пов'язана з ціннісними установками. Інклюзія базується на певному комплексі цінностей, які дають змогу робити висновки стосовно того, що є важливим, значущим, правильним та обґрунтованим в освітньому процесі. Для того, щоб ідея інклюзії дійсно “запрацювала”, необхідно, щоб вона заволоділа думками вчителів, стала складовою їхнього професійного мислення. А це означає необхідність спеціальних зусиль у зміні останнього” [128].

До найактуальніших проблем успішної реалізації інклюзивного навчанняналежить питання компетентності вчителя загальноосвітньої школи. Сучасні вчені в галузі педагогіки виділяють у структурі професійної компетентності вчителя такі її складові: знання, уміння, ставлення, які дають змогу особистості ефективно виконувати професійні функції відповідно до встановлених стандартів. Важливим стає не тільки те, які професійні функції має виконувати особа, а й те, чим вона має володіти для успішного їх виконання [43].

Вчителі мають оволодіти базовими знаннями та навичками, необхідними для успішної роботи з дітьми з особливими потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, а саме:

• Ознайомитися з соціальним, культурним, філософським, історичним та педагогічним обґрунтуваннями залучення дітей з особливими освітніми потребами до навчання у загальних освітніх закладах [43].

• Аналізувати, як на процес залучення учнів з особливими потребами впливає педагогічний і життєвий досвід педагогів, а також їхнє розуміння принципів навчання дітей.

• Навчитися визначати, оцінювати і створювати сприятливе навчальне середовище для дітей з різними потребами [43].

• Зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родин; знати методи залучення родин до активного навчання і виховання дітей з особливими потребами; набути навичок, необхідних для встановлення ефективних партнерських стосунків з родинами.

• Вивчити основні принципи і стратегії колективної командної роботи. Розуміти важливість співпраці педагогів, батьків і фахівців, стати активними членами команди. Вони повинні оволодіти вміннями колективно приймати рішення, вирішувати проблеми, залагоджувати конфлікти.

• Навчитися різними способами сприяти ефективному співробітництву педагогів, батьків та фахівців.

• Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час звичних, повсякденних занять.

• Вивчити вплив різних видів порушення розвитку на процеси навчання і

розвитку.

• Навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище відповідно до специфічних потреб дітей-інвалідів.

• Опанувати сучасні педагогічні підходи і методики, що дають змогу задовольнити навчальні потреби всіх дітей — дуже важливо, щоб всі учні почувалися повноправними і цінними членами колективу.

• Навчитися створювати у класі демократичне навчальне середовище, яке сприяє налагодженню дружніх стосунків і формуванню колективу [43].

Успіх розвитку інклюзивних освітніх закладів значною мірою визначається знаннями, творчим потенціалом, професійною майстерністю і загальною педагогічною культурою їх працівників. У сучасних умовах значення творчості в роботі вчителів-дефектологів невпинно підвищується, адже саме від неї суттєво залежить якість навчально-корекційного процесу, ефективність педагогічної праці. Розв'язання складних і багатогранних завдань, які постають сьогодні перед інклюзивними закладами, неможливе без застосування педагогами наукових знань у практичній діяльності. Все це і обумовлює актуальність проблеми ефективної організації методичної роботи вчителів інклюзивних шкіл [95].

У статті 57 Закону України “Про освіту” кожному вчителю гарантується підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п'ять років [13]. Як правило, воно здійснюється у формі курсів при інститутах післядипломної освіти, управліннях освіти. Проте знання, одержані один раз у чотири-п'ять років, не можуть задовольнити фахівців. Саме для забезпечення систематичності, постійності удосконалення професійної майстерності й має проводитись у кожному освітньо-виховному закладі методична робота. Її організація, завдання і форми мають відповідати сучасним вимогам педагогічної науки, бути на рівні передової педагогічної практики і узгоджуватись із завданнями, що постають перед школою [95].

Основним керівним документом з питань організації методичної роботи є рекомендації щодо організації цієї діяльності з педагогічними кадрами в установах освіти України. У даний пакет документів також входять рекомендації щодо організації методичної роботи з педагогічними працівниками в дошкільних, загальноосвітніх середніх та позашкільних закладах освіти № 6 від 27.11.97 [22].

Згідно з цим документом, методична робота - це систематична колективна та індивідуальна діяльність педагогічних працівників, спрямована на удосконалення їхньої кваліфікації та професійної майстерності [22].

Основні завдання і зміст методичної роботи педагогічними працівниками в дошкільних, загальних середніх та позашкільних, а відтак і інклюзивних закладах освіти включають такі напрямки [22]:

а) керівництво роботою методичних об'єднань закладу освіти та координацію їхньої діяльності;

б) вивчення рівня освітньо-кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу кадрами з відповідною базовою і повною вищою педагогічною освітою;

в) створення організаційних умов для безперервного вдосконалення фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників;

г) проведення системи методичних заходів, спрямованих на розвиток. творчих можливостей педагогів, виявлення перспективного педагогічного досвіду та участь у його вивченні, узагальненні та впровадженні;

ґ) залучення педагогів, авторів методичних винаходів і раціональних педагогічних пропозицій у галузі методики навчання і виховання до навчально-методичної та дослідної роботи в статусі методистів-кореспондентів відповідних кафедр інститутів післядипломної освіта (удосконалення вчителів), до конкурсів педагогічної майстерності тощо;

д) апробація та впровадження освітніх технологій та систем;

е) аналіз умов забезпечення психофізичного здоров'я дітей та учнів, стану викладання предметів і навчальних курсів та учнів, стану викладання предметів і навчальних курсів та вироблення рекомендацій щодо приведення їх у відповідність до встановлених державними стандартами освіти вимог;

є) створення умов для збереження, систематичного поповнення та ефективного використання педагогічними працівниками закладу освіти методичного фонду літератури, дискет, аудіо та відеоматеріалів;

ж) координація індивідуального змісту методичної роботи освітнього закладу зі змістом діяльності методичних, науково-методичних установ [22].

На сучасному етапі зміст методичної роботи включає комплекс взаємопов'язаних напрямів підготовки вчителів: загальнокультурної, методологічної, світоглядної, методичної, дидактичної, виховної, психолого-фізіологічної, етичної, технічної [101].

Визначаючи зміст методичної роботи в педагогічному колективі, директор повинен мати на увазі:



  • поточні й перспективні завдання, які стоять перед школою;

  • результати діагностування вчителів, зокрема виявлені при цьому труднощі у їхній роботі;

  • кількісний і якісний склад педагогічного колективу;

  • традиції школи;

  • форми, методи і напрями методичної роботи, їх поєднання;

  • наявність часу для здійснення наміченого;

  • матеріальні, морально-психологічні та інші умови (техніка, мікроклімат, зацікавленість вчителів тощо);

  • професійний та інтелектуальний потенціали для виконання програми дій з педагогічним колективом [101].

На цій основі визначається поточний і перспективний зміст методичної роботи з колективом. Дирекція школи має бути добре обізнана з рівнем підготовленості колективу з важливих питань теорії і практики навчально-виховного процесу. Діагностичний підхід у визначенні змісту методичної роботи дає змогу: виявити слабкі сторони у навчально-методичній підготовці кожного вчителя, причини, що їх породжують, намітити на цій основі у кожному конкретному випадку індивідуальні заходи щодо їх усунення; визначити значущі для більшості членів педагогічного колективу питання удосконалення професійного рівня; позбутися формалізму планування змісту й організації методичної роботи.

Використання діагностики великою мірою позначається і на структурі загальношкільної методичної роботи, зокрема стосовно оптимального вибору й поєднання різних форм організації методичної роботи, в яких реалізується її зміст [20].

Розглянемо детальніше компоненти змісту методичної роботи в загальноосвітній інклюзивно спрямованій школі [95].

Загальнокультурна підготовка спрямована на розширення кругозору вчителів, спектру їх інтересів, оволодіння духовними досягненнями суспільства, орієнтацію в сучасній і класичній літературі, театрі, кінематографі, образотворчому мистецтві, музиці, в основних тенденціях науково-технічного прогресу.

Методична, світоглядна підготовка вчителів передбачає формування у них соціальної і професійних цілісних орієнтації, переконань, що відповідають задачам роботи школи [95].

У частково-методичній підготовці вчителя можна виділити наступні взаємозалежні частини:


  • Підвищення кваліфікації вчителів-предметників у галузі тієї науки або сукупності наук, що лежать в основі предмета, що викладається.

  • Підвищення кваліфікації учителів-прредметників у сфері змісту свого предмета, поглиблене вивчення нових навчальних програм і підручників.

  • Підвищення кваліфікації вчителів у галузі методики викладання свого предмета.

Дидактична підготовка в системі методичної роботи є тим системоутворюючим началом, навколо якого природно групуються інші сторони змісту підвищення кваліфікації вчителів, оскільки дидактика стосується найбільш важливих, вузлових проблем, що хвилюють усі учасників педагогічного процесу. У рамках дидактичної підготовки вчителів необхідно забезпечити: вивчення вчителями творів класиків світової та вітчизняної дидактики; вивчення найбільш важливих сучасних дидактичних концепцій і ідей, як теоретичних, так і прикладних, перекладених мовою практичних рекомендацій, правил, вимог; вивчення досвіду вчителів-майсрів, педагогічної праці, учителів-новаторів [101].

Виховна підготовка вчителів спрямована на реалізацію ідей системного підходу до виховання школярів, націлює вихователів на вибір найкращих, оптимальних варіантів системи виховної роботи з конкретними учнями та учнівськими колективами [95].

Психолого-фізіологічна підготовка вчителів передбачає їхнє озброєння:

знаннями із загальної, педагогічної, вікової і соціальної психології, фізіології дітей і підлітків і шкільної гігієни, про типові тенденції й особливості психологічного розвитку сучасних школярів різного віку, про психологію навчання і виховання, взаємозв’язки між характерами навчально-виховної роботи і рівнем розвитку школярів, про психологію дитячого колективу і т.д.;

знаннями конкретних особливостей психологічного і фізичного розвитку учнів даної школи, конкретного класу; знаннями про особливості психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами; знаннями з психології праці й особистості вчителя, закономірностями його професійного й творчого росту, закономірностей розвитку педагогічних колективів; знаннями особливостей власної професійної діяльності, власного педагогічного колективу [101].

Етична підготовка вчителів спрямована на опанування ними найважливіших принципів педагогічної етики. Поводження вчителя в системі відношень: “учитель – учень”, “учитель – учень з особливими освітніми потребами”, “учитель – педагогічний колектив школи”, “учитель – батьки”, “учитель – громадськість” і т.п. – предмет спеціального розгляду, методичного навчання [101].

Технічна підготовка учителів передбачає їхнє озброєння уміннями активно й ефективно використовувати нові можливості освіти, виховання і розвитку школярів, що надають технічні пристрої [101].

В інклюзивних школах сформувалась певна система методичної роботи з педагогами, яка об'єднує такі форми:



  • Фронтальні (масові), у яких беруть участь всі педагоги закладу.

  • Групові форми, в яких беруть участь окремі категорії педагогів.

  • Індивідуальні форми.

Індивідуальні форми організації методичної роботи - самостійна навчальна діяльність [42].

Фронтальні (масові) форми - забезпечують удосконалення знань учителів, сприяють виробленню єдиної педагогічної позиції щодо педагогічних проблем. Для них характерні наявність постійного складу вчителів, певна спланованість і періодичність у роботі.

І.Жерносек, С.Краск виділяють такі масові форми в системі методичної роботи загальноосвітньої школи, що є актуальними і для інклюзивного навчального закладу [45]:

1. Психолого — педагогічні семінари, метою яких є вдосконалення, оновлення та поповнення теоретичних знань педагогів, розвиток умінь, творчого мислення, навичок аналізу й узагальнення практики діяльності. Специфіка семінарських занять визначається змістом навчального матеріалу, категорією слухачів. Періодичність проведення таких психолого - педагогічних семінарів - 2-4 рази впродовж навчального року. На кожному семінарському занятті визначають методичні рекомендації на основі вивчених та обговорених питань, впровадження яких сприятиме підвищенню фахового рівня педагога та рівня навчально - виховної роботи [45].

2. Педагогічні читання, які проводять із метою удосконалення і поширення передового педагогічного досвіду. На них заслуховують переважно доповіді педагогів - практиків, чий досвід роботи визнано колективом. Шкільні педагогічні читання виступають як перший етап районних, обласних читань. Педагогічні читання на шкільному рівні проводяться також із метою підвищення ефективності роботи школи над методичною проблемою [45].

3. Педагогічні виставки. Однією з характерних форм пропаганди і впровадження передового педагогічного досвіду в шкільну практику є педагогічна виставка, завдання якої - показ досягнень педагогічного колективу, пропаганда нових взірців навчально - виховної роботи та науково - методичної діяльності, поширення передового педагогічного досвіду [45].

Створенню виставки передує робота всього колективу школи і насамперед методичних об'єднань або кафедр, які, вивчаючи й узагальнюючи найкращий педагогічний досвід, добирають матеріали до експозиції.

На виставці може бути репрезентовано тематичне планування, методичні розробки уроків, виховних занять, витяги з окремих розділів плану роботи, матеріали науково - практичних конференцій і педагогічних читань [45].

4. Педагогічна рада. Вона розглядає питання:

- вдосконалення й методичного забезпечення навчально-виховного процесу;

- планування та режиму роботи загальноосвітнього навчального закладу;

- переведення учнів до наступних класів та їх випуск, видачі документів про відповідний рівень освіти, нагородження за успіхи в навчанні;

- підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їхньої творчої ініціативи, впровадження у навчально-виховний процес досягнень науки і передового педагогічного досвіду;

- морального та матеріального заохочення учнів (вихованців) та працівників закладу;

- притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання ними своїх обов'язків [19].

До складу педагогічної ради входять: директор школи (голова), його заступники, учителі, вихователі, педагог-організатор, бібліотекар, медичні працівники школи, голова батьківського комітету, ради школи, голова учнівського самоврядування [26].

5. Методична рада школи. У великих школах утворюється методична рада, яка координує всю методичну роботу, що ведеться в школі. До складу методичної ради входять керівники шкільних методоб'єднань, шкіл передового педагогічного досвіду, творчих груп, найбільш досвідчені вчителі, вчителі-новатори. Склад методичної ради затверджує педагогічна рада школи, а очолює її роботу заступник директора з навчально-виховної роботи [118].

У зміст роботи методичної ради школи входить:

1) визначення основних напрямків діяльності предметних методоб'єднань, методоб'єднань учителів початкових класів, класних керівників, шкіл передового педагогічного досвіду, творчих груп;

2) організація і проведення педагогічних читань, розробка тематики виступів на них, рецензування доповідей, розробка проекту рекомендацій педагогічних читань;

3) вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду, досягнень психолого-педагогічної науки в практику роботи школи;

4) розробка тематики і програм семінарів, практикумів для педагогічних працівників;

5) випуск методичних бюлетенів про передовий педагогічний досвід, про новини педагогічної і методичної літератури;

6) проведення консультацій для молодих учителів, учителів, які одержали рекомендації за наслідками атестації;

7) організація роботи методичного кабінету школи; розробка проблеми, над якою працює школа.

План роботи методичної ради голова погоджує з директором школи [32].

Групові форми організації внутрішньошкільної методичної роботи - більш мобільні і динамічні, об'єднують учителів за інтересами. У них створюються оптимальні умови для творчих дискусій, обміну досвідом, виконання практичних завдань [77].

Групові форми об'єднують педагогів за функціонально-посадовими обов'язками і включають в себе методичні об'єднання педагогів, творчі (динамічні) групи, школи передового досвіду, школи молодого вчителя, творчі педагогічні майстерні, клуби за інтересами, творчі звіти, тижні педагогічної майстерності, практикуми тощо. Найпоширенішою груповою формою є методичні об'єднання, які створюються за наявності в школі не менш ніж 3-х вчителів одного фаху. Оскільки методичні об'єднання є найбільш дієвою формою методичної роботи в інклюзивній школі, зупинимось на її характеристиці нижче більш детально [95].

Роботу кожного методичного об'єднання очолює в школі керівник, який не тільки володіє великим досвідом роботи, а й має, як правило, свій творчий стиль в певній галузі, досконало володіє методиками навчально-корекційної роботи з дітьми. Засідання проводять не рідше одного разу на чверть. Основними формами роботи шкільних методичних об'єднань є: обговорення доповідей з актуальних проблем; взаємовідвідування уроків, проведення відкритих уроків, позакласних заходів; вивчення й впровадження новітнього педагогічного досвіду; обговорення наукової і методичної літератури (монографії, посібники, статті) на актуальні теми; проведення консультацій для молодих вчителів; вивчення рівня знань, умінь, навичок учнів та відповідно якості корекційної роботи; обговорення звітів педагогів про виконання планів самоосвіти тощо [31].

Для ефективної роботи складається план, який затверджується на засіданні методоб'єднання в серпні й подається для ознайомлення і затвердження адміністрації школи [105]. Керівник методоб'єднання повинен вільно орієнтуватись у актуальних проблемах теорії та практики корекційного виховання дітей з вадами інтелекту, вміти глибоко проаналізувати фахову діяльність всіх членів та її результати з тим, щоб на цій основі правильно спланувати роботу на навчальний рік. Планування роботи окремого методоб'єднання повинно узгоджуватись із загальними науково-методичними проблемами, над якими працює школа. План роботи орієнтовно може складатись із таких розділів [95]:


  1. Вступ.

  2. Відомості про вчителів.

  3. Індивідуальна тематика для самоосвіти.

  4. Проведення творчих звітів вчителів про самоосвіту.

  5. Проведення відкритих уроків.

  6. Взаємовідвідування з метою обміну досвідом.

  7. Робота з молодими педагогами.

  8. Робота з виготовлення дидактичного матеріалу.

  9. Заходи з вивчення і підвищення рівня знань, умінь, навичок учнів та якості навчально-корекційної (корекційно-виховної) роботи.

  10. Засідання методичного об'єднання.

Зупинимось коротко на окремих розділах цього плану.

У вступній частині подається якісний аналіз роботи методоб'єднання за минулий навчальний рік, визначаються актуальні проблеми корекційної педагогіки, висуваються конкретні завдання, які вирішуватиме методоб'єднання у новому навчальному році.

Вагомого значення набувають відомості про вчителів. Від їх аналізу залежить диференційований, неформальний підхід до організації методичної роботи [79].

Слід також передбачити індивідуальні теми самоосвіти вчителів, висвітлити їх слід у окремій формі, водночас передбачаючи і звітність.

Окремо планується проведення відкритих уроків; їхня кількість залежить від складу методоб'єднання та проблем, над якими працюють педагоги. З метою обміну досвідом, вироблення методичного світогляду передбачаються взаємовідвідування уроків. Це також сприятиме виявленню певних проблем, прогалин у роботі окремих працівників і своєчасному наданні їм допомоги. І навпаки, при спостереженні яскравого педагогічного досвіду можна буде вчасно поширити його [51].

Необхідно також передбачити роботу з молодими педагогами (при наявності таких у складі методоб'єднання). У плані передбачається також індивідуальна та групова робота щодо виготовлення дидактичного матеріалу, визначається, які матеріали протягом навчального року передасть кожен вчитель у шкільний методичний кабінет (доповіді, методичні розробки, наочний та дидактичний матеріал тощо).

Особливо значущим є розділ щодо заходів з вивчення і підвищення рівня знань, умінь, навичок учнів та якості навчально-корекційної (корєкційно-виховної) роботи, оскільки він слугує основою проведення науково-методичної роботи. Він має містити заходи як з регулярної перевірки, так і з підвищення якості навчальної та корекційної роботи на основі аналізу одержаних відомостей [103].

Перелік питань слід визначати з урахуванням орієнтовної тематики роботи методичного об'єднання, побажань вчителів тощо. Окрім методичних питань передбачається вивчення нормативних документів МОН України, розгляд важливих проблем корекційної педагогіки і конкретної методики, виступи науковців, огляд наукової, методичної і періодичної літератури, обговорення змісту нових програм. Вагомого значення набувають і форми проведення засідань. Варто планувати не тільки традиційні - доповіді, виступи, повідомлення, обговорення проведених уроків, а й новітні форми активного характеру, зокрема, проблемні дискусії, аналіз психолого-педагогічних ситуацій, розв'язання педагогічних задач і ситуацій альтернативного характеру, ділові ігри, бесіди за "круглим" столом, семінари-практикуми тощо. Різноманітність форм дозволяє інтенсифікувати інформаційну насиченість засідань, позбавитись від формалізму, стимулює інтерес, свідомість та творчу активність кожного вчителя [95].



Творча (динамічна) група - об'єднання педагогів, які поглиблено вивчають певну проблему, сутність і технологію того чи іншого перспективного досвіду і забезпечують його творче застосування. Для них характерна зацікавленість, високий рівень пошукової, дослідницької діяльності. До складу таких груп входять теоретично підготовлені, досвідчені, творчі педагоги (3-12 чол.) [36].

Завданням творчих груп є розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу, які є новими в педагогічній теорії і практиці, тобто їх робота носить випереджувальний характер.

Можуть використовуватися такі форми роботи творчих груп: спільна розробка складних у методичному плані типів уроків, нестандартних форм організації навчально - виховної діяльності, спостереження уроків, підбір завдань.

Тривалість роботи творчої групи залежить від складності тієї проблеми, над розв'язанням якої вона працює.

Завершальною формою роботи творчої групи є розробка методичних рекомендацій щодо ефективного вирішення досліджуваної проблеми в масовій педагогічній практиці [119].

Школи передового досвіду - об'єднують невеликі групи вчителів навколо досвідченого кваліфікованого педагога. У такій школі молоді спеціалісти знайомляться з творчою лабораторією свого наставника, що сприяє їх професійному зростанню [62].

Керівником школи передового педагогічного досвіду має бути досвідчений учитель, або особа, досвід роботи якої схвалений і рекомендований для впровадження [119].

Основними формами роботи школи передового педагогічного досвіду є: лекції, семінарські заняття, відвідування уроків І позакласних занять у керівника школи передового педагогічного досвіду, співбесіди, консультації, практичні заняття, самостійна робота (опрацювання літератури, застосування слухачами окремих форм, методів, прийомів 1 засобів роботи), відвідування керівником школи занять у слухачів [97].

Творча педагогічна майстерня - добровільне об'єднання педагогів з високою творчою активністю, з власним баченням проблем освітнього процесу та шляхів їх розв'язання, з високими результатами власної педагогічної діяльності. Пропозиції про створення творчих педагогічних майстерень подають педагоги, керівники методичних об'єднань.

Творча педагогічна майстерня працює з постійним складом учасників, за певним планом роботи відповідно до обраної проблеми.

Пріоритетними напрямами діяльності творчої майстерні педагогів можуть бути:


  • створення, апробація і впровадження гуманістичних моделей освіти;

  • вдосконалення змісту і форм навчально - виховного процесу;

• створення, апробація нових технологій навчання, виховання, управління.

Творчу педагогічну майстерню може очолювати координаційна рада, яка складається з: наукових консультантів, керівника - координатора, керівників творчих динамічних груп [36].



Клуби за інтересами є теж досить поширеною формою організації методичної роботи, в які можуть входити педагоги, батьки, представники громадськості [36].

Клуб - громадська організація, яка об'єднує людей певного кола, професії для спільної діяльності щодо підвищення професійного рівня, розвитку індивідуальних можливостей, талантів педагогів, забезпечення умов для самореалізації. Як громадська організація, кожен клуб повинен мати свій статут, відповідно до якого й здійснюється його діяльність [36, с. 134].



Творчі звіти - це форма методичної роботи, спрямована на пошук і підтримку прогресивного педагогічного досвіду вчителя, а також діяльності педагогічного колективу з питань організації навчально - виховної роботи. Така форма методичної роботи, як правило, використовується під час проведення атестації педагогічних працівників. На педагогічній раді вчитель звітує про результати навчально - виховної роботи, ділиться своїми знахідками, методичними доробками, знайомить колег з власним досвідом, роздатковим і дидактичним матеріалом, сценаріями найбільш вдалих заходів [98].

Творчий звіт учителя готує методична рада школи. Вона розробляє план його проведення, організовує консультації, бібліографічні огляди, виставки творчих робіт, розробки дидактичних матеріалів. Творчий звіт учителя здійснюється в такій послідовності [37]:

1). Підготовка вчителя до творчого звіту (підготовчий етап): збір і опрацювання інформації; підготовка короткої доповіді для творчого звіту з досвіду роботи вчителя; підготовка й організація постійно діючої виставки творчого досягнення вчителя в предметному кабінеті та методичному кабінеті школи; висвітлення досвіду вчителя протягом навчального року в педагогічній пресі; оформлення матеріалів творчого досягнення вчителя; визначення дати і місця проведення творчого звіту.

2). Проведення творчого звіту: урочисте відкриття творчого звіту вчителя, вступне слово заступника директора; короткий виступ-характеристика директора школи; звіт учителя про власний досвід та творчі досягнення, напрацювання; осмислення та обговорення творчого доробку вчителя; огляд виставки творчого доробку вчителя.

3). Урочисті привітання вчителя з творчим звітом представників відділу освіти, адміністрації школи та педагогічного колективу, учнів, батьків.

4). Підбиття підсумків, вироблення рекомендацій щодо використання творчого звіту і його впровадження [31].



Тижні педагогічної майстерності - це своєрідний звіт досвідчених вчителів, старших вчителів про свою роботу. У програму тижня входить: проведення відкритих уроків, позакласних виховних заходів, виставка наочних посібників, дидактичного матеріалу, творчих робіт учнів. Завершує методичний тиждень підсумкова конференція, наприклад “Оптимальний вибір методів навчання”, “Цілісний підхід до формування свідомості школярів” [97].

Школа молодого вчителя - це одна із форм підвищення кваліфікації молодих учителів, які мають педагогічний стаж роботи до 3-х років. Школа покликана формувати майстерність, творчу індивідуальність молодих педагогів.

Школа молодого вчителя створюється на базі навчального закладу, де працює досвідчений учитель з даного фаху, який має досвід наставницької роботи. Керівник школи складає навчальний план і програму занять, розраховану на 3-5 років [101].

До занять у школі молодого вчителя з періодичністю раз на місяць залучаються постійні слухачі (3-8 осіб) - учителі одного фаху.

Основними формами навчально - методичної роботи в школі молодого вчителя є: відвідування уроків і позакласних заходів, які проводять керівник школи та інші досвідчені вчителі; індивідуальні консультації; практичні заняття, на яких здійснюється моделювання та обговорення запропонованих моделей уроків, позаурочних заходів. Методичне керівництво школою молодого вчителя здійснюється методичними радами шкіл [32].



До індивідуальних форм організації методичної роботи з педагогічними працівниками Ю.Бабанський, І.Жерносек, С.Красюк відносять такі, як:

1. Самоосвіта (самостійна навчальна діяльність педагогічних працівників). З точки зору самоосвіти вчителя завдання методичної роботи спрямовані на подолання недоліків у його підготовці - компенсаторні завдання (С.Батіщев, В.Загвязинський, В.Скнар), пристосування до змінюваних вимог - адаптаційні завдання (С.Елканов, С.Батіщев, О.Моїсеєв) [79].

У процесі самоосвіти педагог вивчає нову літературу з педагогіки, психології, методики викладання навчальної дисципліни, матеріали передового педагогічного досвіду, педагогічні та методичні журнали.

Одним із видів самостійної діяльності вчителя є робота над методичною темою, яка повинна відповідати тій проблемі, над якою працює школа.

2. Наставництво як форма методичної роботи полягає в тому, що досвідчені вчителі ведуть індивідуальну роботу з молодими, малодосвідченими працівниками, передаючи їм досвід, практично допомагають у виконанні завдань: у підготовці до окремих уроків, плануванні роботи, оформленні шкільної документації. Ця допомога здійснюється шляхом порад, ознайомлення з практикою своєї роботи, з технологією виконання окремих завдань [79].

У великих школах створюють раду наставників, завданнями якої є координація їх роботи, обмін досвідом, удосконалення індивідуальної роботи [86].

3. Стажування. Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні навчальні заклади, протягом першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Мета стажування - набуття випускниками практичних та організаторських навичок, необхідних для педагогічної роботи на посаді, яку займають [97].

У період стажування молодий спеціаліст користується всіма правами, встановленими для працівників даної категорії, виконує посадові функціональні обов'язки, а також обов'язки, обумовлені в контракті. Керівник навчального закладу призначає з числа кращих вчителів (вихователів) відповідної спеціальності керівників стажування — наставників [97].

У зміст стажування входить:

1) навчальна робота:

2) методична робота:

3) робота класного керівника:

Результати стажування молодого спеціаліста розглядаються в кінці навчального року керівництвом навчального закладу [97, c. 28-29].

4. Індивідуальні консультації для вчителів. В організації індивідуальних консультацій з учителями потрібно виходити з практичних потреб школи і кожного вчителя зокрема. Починати дану роботу потрібно із виявлення вчителів, які потребують консультацій з тих чи інших питань. Потрібну інформацію директор, заступник директора з навчально - виховної роботи можуть одержати з різних джерел: відвідування уроків, виховних занять, бесіда з учителем, перевірка календарного плану, класного журналу, зошитів учнів [105]. Разом з учителем керівники школи виявляють недоліки в навчально - виховній роботі вчителя, продумують заходи щодо їх усунення.

Під час індивідуальних консультацій вчителеві дають конкретні поради з тих чи інших питань, рекомендують опрацювати відповідні журнальні статті, методичні посібники або методичні розробки уроків.

Повторне відвідування уроків вчителя, проведення контрольних робіт, усне опитування учнів дають змогу з'ясувати ефективність індивідуальних консультацій для вчителів [97].

Окрім вже зазначених форм методичної рботи, в практиці загальноосвітньої інклюзивної школи можуть бути використані нетрадиційні форми методичної роботи [101]. Вони:

а) визначаються за методикою колективної творчості: ярмарок педагогічної творчості, фестиваль педагогічних ідей і знахідок, панорама методичних новинок, педагогічні розписи, клуби творчих педагогів, методичні вернісажі, творчі портрети, школи педагогічної майстерності;

б) ненав'язливе залучають педагогів до активної діяльності і ділових ігор: “Педагогічний консиліум”, “Передовий досвід”, “Методичний ринг”, “Методичний аукціон”, “Мозкова атака”, конкурс “Кращий вчитель року” тощо [103];

в) посилюють наукову спрямованість роботи: проблемний семінар, творча наукова дискусія, навчальний семінар за методикою педагогічного дослідження, консультації з науковцями щодо науково-методичного узагальнення досвіду, авторська школа майстра педагогічної справи, педагогічний турнір з актуальної наукової теми, громадський науково-дослідний інститут, творчі лабораторії тощо;

г) посилюють практичну спрямованість роботи: консультації-практикуми, навчальний семінар на базі відкритих занять, школа педагога-початківця, методичні сесії вирішення педагогічних і проблемних завдань, педагогічне наставництво тощо;

д) поєднують традиційні форми роботи з дозвіллям: мала академія народної педагогіки, вечорниці, урок-панорама, презентація педагогічної новинки, педагогічний портрет творчого колективу тощо. [103]

Методична робота в інклюзивній школі має передбачити таку цілісну систему підвищення науково-теоретичного і загальнокультурного рівнів, психолого-педагогічної підготовки, яка б сприяла зростанню професійної майстерності вчителя.

Для стимулювання діяльності вчителів щодо підвищення їх професійної кваліфікації, методичної майстерності, спрямованості до якісних результатів у навчанні й вихованні школярів, починаючи з 1972 p., запроваджено їх атестацію.



Атестація педагогів — комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня. Передбачає визначення відповідності педагогічних працівників зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюють кваліфікаційну категорію, визначають тарифний розряд оплати праці, присвоюють педагогічне звання [22].

Атестація проводиться відповідно до Закону України “Про освіту” з метою стимулювання діяльності педагогічних працівників, щодо підвищення кваліфікації, професіоналізму, розвитку творчої ініціативи [3]. Традиційно проводять її один раз на 5 років.

Атестація педагогічних працівників на сучасному етапі передбачає системність і цілісність експертних оцінок, відкритість, колегіальність, єдність вимог. Суть їх сформульовано в кваліфікаційних характеристиках, затверджених Міністерством освіти і науки, регіональними органами управління освітою [22].

Атестацію проводять одноетапно (з теоретичних і практичних питань одночасно) або в два етапи. На першому організовують теоретичні кваліфікаційні випробування (іспити, співбесіди, захист власного творчого звіту) або дослідні (експериментальні розробки). Мета їх — з'ясувати рівень теоретичної підготовки педагога (спеціальних знань, методики викладання предмета, психолого-педагогічних знань, володіння новими педагогічними технологіями, уміння використовувати знання у власній діяльності). Другий етап передбачає перевірку та оцінювання практичних професійних умінь педагога (результативність праці в навчально-виховному процесі). З цією метою члени комісії відвідують заняття, проводять анкетування учнів, батьків, колег атестуючого, адміністрації школи. Використання психолого-педагогічних методик дає змогу об'єктивно визначити реальний кваліфікаційний рівень педагога, його творчий потенціал. Атестація робочого місця є одним із елементів атестації педагогічного працівника [51].

Велику роль у підвищенні загального, фахового і методичного рівня учителів відіграє шкільний методичний кабінет, який є осередком підвищення кваліфікації педагогічного персоналу. Положенням про районний (міський) методичний кабінет передбачені наступні його завдання [20]:

а)вивчення умов забезпечення психічного і фізичного здоров'я вихованців дошкільних та позашкільних закладів, набуття ними життєвого досвіду та вироблення умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання, стану організації педагогічного процесу і методичної роботи в цих закладах;

б) вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів у загальноосвітніх закладах відповідно до державних стандартів, кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, стану викладання предметів і курсів регіонального та шкільного компонентів базового навчального плану та спеціальних дисциплін; організація навчально-виховного процесу та методичної роботи в цих закладах [20];

в) розробка, апробація та впровадження освітніх технологій та систем, перспективного педагогічного досвіду в дошкільних, середніх загальноосвітніх, позашкільних закладах, поліпшення на цій основі управління ними та організації методичної роботи [20];

г) організація діяльності наукових товариств учнів та їхніх осередків у закладах освіти; підготовка і проведення олімпіад з базових дисциплін, конкурсу “Учитель року”, конкурсів-захистів науково-дослідних робіт, турнірів юних науковців;

ґ) вивчення рівня освітньо-кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу кадрами з відповідною базовою освітою [20];

д) створення організаційних умов для безперервного фахового вдосконалення, кваліфікації педагогічних і керівних працівників освіти, вивчення та аналіз рівня кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу;

е) проведення системи заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів і керівників закладів освіти, вивчення і узагальнення їхнього перспективного педагогічного досвіду та його впровадження, залучення кращих із них до конкурсів професійної майстерності, навчально-методичної та науково-дослідної робота, прикріплення методистами-кореспондентами кращих педагогічних працівників району (міста) до відповідних кафедр інститутів удосконалення вчителів та залучення їх до навчально-методичної роботи в районі (місті) на підставі відповідних атестатів [20].

Шкільний методичний кабінет веде таку роботу: створює умови для самоосвітньої індивідуальної роботи вчителів, забезпечує їх необхідною науково-методичною літературою, організовує для них консультації; розглядає і рекомендує до затвердження план роботи методичних об’єднань вчителів; допомагає в організації роботи шкільних теоретичних семінарів для вчителів та інших форм колективної методичної роботи; організовує роботу щодо надання методичної допомоги молодим вчителям та вчителям, які отримали рекомендації під час атестації; надає допомогу вчителям, які займаються науково-дослідницькою та експериментальною роботою; веде роботу щодо пропаганди передового педагогічного досвіду шляхом підготовки і проведення шкільних педагогічних читань, науково-практичних конференцій, організації педагогічних виставок, творчих звітів учителів, випуску методичних бюлетенів, взаємовідвідування уроків тощо [20].

Вивчення стану роботи шкільних методичних кабінетів дає право стверджувати, що значна частина з них є справжнім центром методичної роботи вчителів [20].

У кабінеті повинні зберігатись матеріали роботи всіх шкільних методоб'єднань, нормативні документи, література, періодика, узагальнений досвід роботи вчителів, наочні та дидактичні матеріали тощо. Відповідає за роботу кабінету заступник директора з навчально-виховної роботи. Ефективність роботи кабінету визначається високим рівнем навчально-корекційної і корекційно-виховної роботи в школі, застосуванні вчителями у своїй практичній діяльності рекомендацій, зібраних у кабінеті [95].

Взявши за основу системний підхід В. Маслова [88], ми систематизували вище викладені теоретичні данні у вигляді моделі системи методичної роботи в інклюзивному загальноосвітньому навчальному закладі, з якою можна ознайомитись у додатку А. В основі структури даної моделі було покладено такі модулі:



  1. Цілепокладаюча складова, до якої входять компоненти: соціальна обумовленість проблеми, визначення та обґрунтування мети і розробка завдань.

  2. Теоретико-методологічна складова з компонентами: світоглядний, теоретичний, законодавчо-нормативний, тенденції, закономірності, принципи, конкретно-ттеоретичні основи функціонування системи.

  3. Змістова складова: головні напрями діяльності, зміст діяльності.

  4. Організаційно-структурна складова: умови, організаційні структури діяльності.

  5. Процесуально-технологічна складова з компонентами: прогностично-проективним, організаційно-регулятивним, аналітично-підсумковим.

  6. Результативна складова: сформовані якості у суб’єктів та об’єктів педагогічної діяльності, зміни в системі управління [88].

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що методична робота в школі – це спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога. Методична робота спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег [39].

Розглядаючи проблему науково-методичної роботи в інклюзивній школі, слід підкреслити, що провідним аспектом у її змісті має бути поєднання навчально-виховної роботи з корекційною, оскільки саме таке сполучення визначає специфіку професійної діяльності вчителя-реабілітолога, який працює не лише зі здоровими дітьми у загальноосвітній школі, але й з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку [95].

Форми організації методичної роботи в школі досить динамічні. Вибір конкретної з них залежить від педагогічної культури вчителів, морально-психологічного клімату в шкільному колективі, матеріально-технічних можливостей школи, інноваційної відкритості та активності вчителів та керівників школи. Загалом проводять її в індивідуальній, груповій та колективній формах.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал