Міністерство освіти І науки України Департамент освіти І науки Харківської обласної державної адміністрації Харківське територіальне відділення ман україни



Скачати 364.52 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації04.01.2017
Розмір364.52 Kb.
  1   2
Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації Харківське територіальне відділення МАН України




Відділення: хімія і біологія
Секція: психологія


ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ТИПІВ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ПІДЛІТКІВ







Роботу виконала
Рощупкіна Карина Сергіївна,
учениця 9 класу Хорошівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів Харківської районної ради

Харківської області







Керівник
Паточкіна Людмила Петрівна,

практичний психолог Хорошівської

загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів

Харківської районної ради

Харківської області




Харків-2015

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. ТЕМПЕРАМЕНТ……………………………………………………..7

РОЗДІЛ II. ПОНЯТТЯ СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ………………….13

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДНО - ЕКСПЕРІМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА……………19

3.1. Дослідження типів темпераменту учнів…………………………………..19

3.2. Результати дослідження типів темпераменту…………………………….20

3.3. Діагностика соціометричного статусу учнів……………………………...21

3.4. Результати діагностики соціометричного статусу учнів ………………..22

3.5. Аналіз результатів дослідження …………………………………………25

3.6. Рекомендації…………………………………………………………………28

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………………………31

ЛІТЕРАТУРА .…………………………………………………………………...34

ДОДАТКИ
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Природа міжособових відносин у будь-якому суспільстві досить складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особистості - її емоційні і вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особистістю норми і цінності суспільства. У системі міжособистісних відносин людина реалізує себе. Саме активність особистості, її діяння є найважливішою ланкою в системі міжособових відносин. Підлітковий вік - це один з найважливіших етапів життя людини.

Представлення кожного підлітка про самого себе підтримується переважно реакціями людей, яких він знає особисто. Кожне переживання якимось чином пов'язане з іншими людьми, і його Я-концепція чітко вплетена в цю тканину взаємин.

Значення статусу для підлітка велике, отже й важливість вивчення даного феномена переоцінити не можна. Неофіційні кодекси, що існують у багатьох закритих групах ефективні тому, що дії більшості людей спрямовані на збереження або підвищення свого особистого статусу в групі

Темперамент був обраний, тому що він є біологічним фундаментом, на якому формується особистість як соціальна істота. Що ж стосується дослідження соціального статусу особистості в групі, то інтерес до цього був викликаний бажанням розглянути міжособистісні відносини підлітків, які можуть бути наслідком їхніх особистісних особливостей.

Вивчення залежності соціометричного статусу від тих чи інших факторів присвячена велика кількість досліджень. Але жодна з них не дає відповіді на питання що ж впливає на становлення статусу особистості в групі. Має місце науковий і практичний інтерес взаємозв'язку типів темпераменту і соціального статусу підлітка.


Тема дослідження: «Особливості впливу типів темпераменту підлітків на їх соціометричний статус».

Об'єкт дослідження: соціометричний статус учнів.

Предмет дослідження: взаємозв’язок типів темпераменту підлітків та їх соціометричного статусу.

Мета дослідження полягає у визначенні особливостей впливу типів темпераменту на соціометричний статус підлітків.

В якості гіпотези дослідження було прийнято припущення про те, що: тип темпераменту впливає на соціометричний статус учнів.

Мета і гіпотеза дослідження передбачають вирішення наступних завдань:


  • Обґрунтувати поняття темперамент та соціометричний статус підлітків за допомогою огляду та аналізу літератури;

  • Сформувати вибірку учнів;

  • Підготувати необхідний для проведення дослідження психодиагностический інструментарій (вибрати методики, підготувати опитувальні листи);

  • Провести психодіагностичне обстеження учнів обраної групи;

  • Провести порівняльний аналіз результатів обстеження і визначити типи темпераменту і соціометричний статус кожного члена групи;

  • Визначити особливості впливу типів темпераменту на соціометричний статус підлітків обраними методиками експериментального дослідження;

  • Провести статистичну обробку і аналіз отриманих результатів;

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше показаний характер впливу типів темпераменту на соціометричний статус.

Теоретична значущість дослідження визначається тим, що багаж психологічних знань про особистість поповнюється отриманими експериментальними даними про характер впливу типів темпераменту на соціометричний статус підлітків.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що отримані експеременальним шляхом дані можуть використати в своїй роботі класні керівники для проведення виховних та організаційних робіт, психолог – для проведення корекційної роботи, а також члени шкільного самоврядування в організації своєї роботи.

Методи дослідження: аналіз методичної літератури, тестування, соціометрія, методи статистичної обробки.

Методики дослідження: Тест-опитувальник Айзенка, методика з визначення соціометричного статусу.

Експериментальна база дослідження.

Експериментальна частина нашого дослідження була проведена у вересні - жовтні 2015 року в 9 - 11 класах Хорошівської загальноосвітньої школи школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області.

В експеріменті брали участь 62 учня 9 - 11 класів: з них 35 хлопчиків і 27 дівчаток.

Етапи дослідження.

Дослідження проводилося в три етапи.

Перший етап включав аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, осмислення проблеми і формулювання гіпотези дослідження, мети, завдання, визначення об'єкта і предмета дослідження.

Другий етап - експериментальний. На цьому етапі були проведені: тест - опитувальник Айзенка для визначення типу темпераменту учнів та «Метод соціометричного статусу учнів»

Третій етап включав обробку даних дослідження, аналіз результатів, осмислення та інтерпретації отриманих результатів, літературне та технічне оформлення роботи.

Структура та обсяг роботи. Дослідницька робота складається з вступу, теоретичної та практичної частини, висновків та бібліографії, що включає 14 найменувань. Теоретична частина включає в себе огляд літератури з проблеми дослідження та обгрунтування висунутої гіпотези. В практичній частині описується порядок організації та проведення дослідження, описання використаних методів в дослідженні, процедур обробки та аналізу вихідних даних
РОЗДІЛ І

ТЕМПЕРАМЕНТ

Темперамент є у кожного з нас незалежно від статі, віку та соціального стану. Темперамент – індивідуально-психологічна особливість людини, що фіксує динамічні прояви її психіки. Слово «темперамент» у перекладі з грецької мови – відповідне співвідношення частин. Ця назва пов`язана із так званою гуморальною теорією темпераменту, що мала місце у часи Аристотеля. Зміст її полягав в тому, що індивідуальні особливості людей пояснювались співвідношенням так званих соків або речовин ( від лат. humor – сік, що живить). Крім Аристотеля, явище темпераменту вивчали різні вчені у різні часи: Кант, Кречмер, Шелдон, Стреляу. На початку ХХ століття І.П. Павловим було відкрито залежність темпераменту людини від так званого типу вищої нервової діяльності. Тип вищої нервової діяльності – природжена якість як людей, так і вищих ссавців.

В основу класифікації типів вищої нервової діяльності І.П. Павловим було покладено ті природжені особливості вищої нервової діяльності, що присутні у будь-якій психічній активності людини. Експериментальні дослідження дозволили дійти висновку про наявність таких якостей вищої нервової діяльності, як сила нервових процесів, рухливість нервових процесів, співвідношення процесів збудження та заторможення. Різні сполучення вищеназваних ознак і призводять до існування різних типів темпераменту.

Сангвінік — це той тип темпераменту, який відповідає сильному, урівноваженому, рухливому типові нервової системи. Сангвінік окреслюється Павловим як «гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли він має цікаву справу, тобто постійне збудження. Коли ж такої справи немає, він стає нудним, млявим». Я. Стреляу дає наступну характеристику: «Людина з підвищеною реактивністю, причому активність і реактивність у неї врівноважені, збуджено відповідає на все, що привертає увагу, має живу міміку та виразні рухи. З незначного приводу регоче, а несуттєвий факт може розгнівати. Активно береться за нову справу й може довго працювати, не втомлюючись, швидко зосереджується». Швидкий темп мовлення, швидке включення в нову роботу, . швидкі рухи, гнучкість розуму, кмітливість. Висока пластичність виявляється в мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень, легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обставин. Екстраверт. Почуття легко виникають, легко змінюються. У взаємодії з іншими характеризується високою активністю, енергійністю, жвавістю, багатством виразних рухів, міміки, товариськістю, легкою зміною одного заняття на інше, одного партнера на іншого. В ситуації конфлікту чи напруження поводить себе адекватно й конструктивно. Сангвінічний темперамент характеризується високою працездатністю, йому цілком відповідають заняття, пов'язані зі спілкуванням і взаємодією з іншими людьми. Сангвінік легко переключається з одного на інше в діяльності та спілкуванні, але недостатньо чуттєвий до всіх зовнішніх змін. Він швидко освоюється в новій обстановці, вміє контролювати свої емоції, прагне до швидкої зміни вражень, має швидку реакцію, легко переживає невдачі, відрізняється непослідовністю. Йому властива життєрадісність, стійкий настрій, помірне терпіння, миролюбна поведінка, невелика підозріливість. У нього спокійне ставлення до критики; розважлива, без особливого ризику, реакція на небезпеку. За несприятливих соціальних умов у нього можуть розвиватися поспішність, поверховість, неуважність до учасників комунікативного процесу. Водночас переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а, іноді, й поверховості.

Флегматик відповідає сильному, урівноваженому, інертному типові вищої нервової діяльності й характеризується спокоєм, повільними рухами, розважливим тоном бесіди, послідовністю й терплячістю. Він має велике терпіння, наділений повільною адаптацією, невисокою товариськістю, стриманістю в поведінці. За характеристикою І.П. Павлова – спокійний, врівноважений, завжди рівний, наполегливий і впертий трудівник. Але йому потрібний час для зосередження уваги на предметі діяльності. За Я. Стреляу флегматик «володіє високою активністю і малою чутливістю й емоційністю». Його важко розсмішити й засмутити. При великих неприємностях залишається спокійним. Зазвичай у нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само, як і мова. Він не кмітливий, важко переключає увагу й пристосовується до нових обставин. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, він важко сходиться з новими людьми, невиразно реагує на зовнішні враження, інтроверт. Його мова монотонна, повільна, ставлення до критики байдуже, до небезпеки — холоднокровне, незворушне. Флегматик повільно, але наполегливо прямує до мети. У нього більш реальна, ніж у сангвініка (останній дещо переоцінює власні здібності), оцінка своїх здібностей, сталість, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.

Холерик відповідає сильному, неврівноваженому типові нервової системи й характеризується активністю, енергійністю, швидкістю, різкістю, нестримністю, схильністю до швидких змін настрою, емоційними зривами, іноді агресивністю. Характеризується І.П. Павловим як: «бойовий тип, запальний, дратівливий. Захопившись якоюсь справою, надмірно налягає на свої засоби й сили та врешті-решт зривається, виснажується». Я. Стреляу характеризує холерика як такого, який «відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але реактивність явно переважає над активністю, тому він нестримний. Невитриманий, нетерплячий, характерна різка зміна настрою. Запальний, швидкий темп і різкість у рухах. Він менш пластичний і більш інертний, ніж сангвінік. Звідси велика стійкість прагнень та інтересів, більша наполегливість, можливі труднощі в переключенні уваги». Таким індивідам властиві неврівноважена поведінка, сильні, короткочасні емоційні переживання, хитливий настрій з перевагою бадьорого. Розмовляють вони голосно, жваво, різко. Люди холеричного темпераменту мають слабке терпіння. Вони наділені великою товариськістю, легкою адаптацією, агресивністю в поведінці, у них загострене ставлення до критики, захоплива поведінка й діяльність, позитивне реагування на нове. Холерики йдуть до мети з повною віддачею сил, переборюючи будь-які труднощі. Часто-густо за піднесенням активності настає період депресії. Холерики самолюбні, прямолінійні, вирізняються значною переоцінкою своїх здібностей, помірною підозрілістю, їхня неврівноваженість нервової системи зменшує сумісність з іншими людьми. Для холеричного темпераменту характерна сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних переживань. Якщо немає адекватного виховання, в рисах поведінки холерика недостатня емоційна врівноваженість може призвести до нездатності людини контролювати свої емоції в тяжких життєвих обставинах. Працює холерик з повною віддачею, але оточуючі можуть страждати від його самовпевненості, прямолінійності і нестриманості.

Меланхолік - слабкий, неврівноважений, інертний, високолабільний тип нервової системи. . За визначенням І.П. Павлова має «явно гальмівний тип нервової системи, він ні на що не сподівається, від усього очікує та у всьому бачить лише погане, небезпечне» [13]. Меланхолік характеризується Я. Стреляу як «людина з високою чутливістю та малою реактивністю. Підвищена чутливість при великій інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно вразливий, хворобливо чутливий. Міміка й рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай невпевнений у собі, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Він не енергійний, не наполегливий, легко втомлюється й малопрацездатний. Йому притаманна нестійка увага, вповільнений темп усіх психічних процесів. Більшість меланхоліків – інтроверти. Він сором’язливий, нерішучий, боязкий. Однак у спокійному, звичному для нього оточенні меланхолік може успішно справлятися з життєвими задачами» [13]. Така людина має низький рівень психічної активності. Меланхоліки вирізняються високою емоціональною сензитивністю, глибиною та стійкістю емоцій за наявності їх слабкого зовнішнього відображення. Він вирізняється високою емоційною активністю, глибиною і стійкістю емоцій при слабкому зовнішньому їх вираженні. Люди меланхолійного темпераменту легко перелаштовуються з однієї справи на іншу, мають чутливість до всього, що відбувається довкола них. Їм властиві дуже неврівноважена поведінка, глибокі і тривалі емоційні переживання, хитливий настрій з перевагою песимізму. Меланхоліки розмовляють тихо й недосить впевнено. Окрім слабкого терпіння, вони не можуть позбутися замкненості, істеричності поведінки, тривожного ставлення до небезпеки. Прагнення до мети в меланхоліка то посилюється, то слабшає. Він найчастіше недооцінює своїх здібно'стей, його вирізняють велика підозрілість. Така людина замкнута у спілкуванні з оточуючими, вважаючи за краще самотність. Меланхолік вкрай не впевнений у собі, тому завжди мовчить. Його можна порівняти з сірою мишою. Ніхто не знає, що діється в його голові і серці, хоча цей індивід дуже емоційний. Але ці переживання завжди негативні і заховані глибоко в душу.

Висновок


Темперамент людини можна виявити шляхом експерименту. Це якість природжена, що не змінюється протягом життя. Темперамент не пов`язаний із інтелектуальними можливостями людини. Люди однакового темпераменту можуть мати різний рівень інтелекту, а люди однакового інтелекту можуть належати до різних типів темпераменту.

Принципового значення у дослідженні даної індивідуально-психологічної особливості набуває поняття так званого індивідуального стилю діяльності. Саме тип темпераменту впливає на те, що однакову за змістом роботу будуть по-різному виконувати люди із різним темпераментом. Деякі професії потребують відповідних типів темпераменту, наприклад, ті, де неможливо працювати без відповідної швидкості реакції. Саме тому при виборі професії необхідно враховувати свій тип темпераменту.

У так званому «чистому» вигляді той або інший тип темпераменту зустрічається дуже рідко. Коректніше говорити про перевагу окремих рис того або іншого типу.

РОЗДІЛ ІІ

ПОНЯТТЯ СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ

Питання про статус, який займає дитина в системі міжособистісних відносин, і фактори, що його визначають, досліджувався вітчизняними та зарубіжними психологами. З вітчизняних психологів питаннями статусу займалися Т. А. Репина, Я. Л. Коломінскій, В. В. Абраменкова.



Соціометрія - це і психологічна теорія спілкування і внутрішньогрупових відносин, і одночасно метод, застосовуваний для оцінки міжособистісних відносин. Американський психолог Джекоб Морено, що розробив всесвітньо відому теорію соціометрії, вважав, що психологічна комфортність і психічне здоров'я людини залежать від його положення в неформальній структурі відносин в малій групі. Якщо людину оточують люди, які відчувають до неї симпатії, то їй буде легше долати життєві труднощі. Більше того, нестача симпатій вже породжує життєві труднощі. Він вважав також за необхідне визначити положення індивіда в структурі неформальних стосунків, щоб зрозуміти його проблеми. Соціометрична структура групи являє собою сукупність супідрядних позицій членів групи в системі міжособистісних відносин.

У цілому, соціометрична структура визначається аналізом найважливіших соціометричних характеристик групи: соціометричного статусу її членів, взаємності емоційних переваг, наявності стійких груп міжособистісного переваги, характеру відкидання в групі. Система міжособистісних відносин включає в себе сукупність симпатій і антипатій, переваг і відкидання всіх членів групи. Кожен індивід у групі має свій соціометричний статус, який може бути визначений при аналізі суми переваг і відкидання, отриманих від інших членів. Соціометричний статус може бути більш високим або низьким в залежності від того, які почуття відчувають інші члени групи по відношенню до даного суб'єкту - позитивні чи негативні. Сукупність усіх статусів, у свою чергу, задає статусну ієрархію в групі. Самими високостатусними є так звані соціометричні зірки - члени групи, що мають максимальну кількість позитивних виборів при невеликій кількості негативних виборів. Це люди, до яких звернені симпатії більшості або, принаймні, багатьох членів групи. Далі йдуть високостатусні, середньостатусні і низькостатусні члени групи, що визначаються за кількістю позитивних виборів і не мають великого числа негативних виборів. Є групи, в яких немає соціометричних зірок, а є тільки високо-, середньо-, низькостатусні. На більш низькому ступені міжгрупових відносин знаходяться ізольовані - суб'єкти, у яких відсутні будь-які вибори, як позитивні, так і негативні. Позиція ізольованого людини в групі - одна з найбільш несприятливих, оскільки свідчить про те, що до даного індивіду інші члени групи цілком байдужі. Далі йдуть знедолені - такі члени групи, які мають велику кількість негативних виборів і мала кількість переваг. На останній ступені ієрархії соціальних переваг знаходяться нехтуювані або ізгої - члени групи, які не мають жодного позитивного вибору при наявності негативних.

Дуже часто позицію соціометричної зірки розглядають як позицію лідера. Це не зовсім вірно, оскільки лідерство пов'язане з втручанням у процес дії, а соціометричний статус визначається почуттями, які учасники взаємодії відчувають по відношенню один до одного. У той же час можна зустріти суб'єктів, які є одночасно і социометрическими зірками і лідерами, але таке поєднання є вкрай рідкісним. Людина часто втрачає симпатії оточуючих, стаючи лідером. Соціометрична зірка викликає добре ставлення перш за все тому, що інші люди відчувають себе психологічно комфортно в присутності даної особистості. Що стосується лідера, то його соціально-психологічна функція - вести за собою як людині, яка найбільш знає справу і розуміє ситуацію. Лідер може викликати такі негативні почуття як заздрість або ревнощі. Соціометрична зірка, як правило, подібних почуттів не викликає. Вона залишається у своїй позиції тільки в умовах нормативності соціального контролю. Епатуюча поведінка відштовхує навколишніх і змушує їх ставитися до людини насторожено, що не може супроводжуватися таким почуттям, як симпатія.

Проблема поєднання в одній особі лідера і соціометричної зірки є вкрай гострою як для самої людини, так і для групи в цілому. Іноді, у критичних соціальних ситуаціях це може провокувати деякі тенденції фанатичного поведінки членів групи, що веде до вкрай несприятливим соціальним і особистісним результатами.

Високостатусні, середньостатусні і низькостатусні члени групи складають зазвичай її більшість. Групи і суспільства, що мають потрійну социометричну структуру, розглядаються як нормативні. Групу можна розділити на три підгрупи майже по будь-яким критерієм. Так, шкільний клас, що розглядається за критерієм успішності, ділиться на «сильних», «середніх» і «слабких» учнів.

У міжособистісних відносинах відбувається те ж основне потрійне ділення. До кого-то люди ставляться краще, до кого-то гірше. Але тут низький статус не завжди означає несприятливе становище в групі. Для більш глибокого аналізу становища людини в групі необхідно враховувати не тільки статус, але й інші характеристики соціометричної структури. Проте варто зауважити, що ізольовані, знедолені й зневажані члени групи, безумовно, входять до групи ризику за критеріями міжособистісних відносин.

Слід звернути особливу увагу на позицію ізольованого людини. У багатьох випадках вона виявляється більш несприятливою, ніж позиція знедоленого або навіть нехтуємого. К. Левін довів, що негативне ставлення до людини у групі є більш сприятливим соціальним фактором, ніж відсутність будь-якого відношення, оскільки негативний стимул краще, ніж його відсутність. Іноді перехід людини з позиції нехтуємого в позицію ізольованого є великою карою. Добре відомий феномен впливу бойкоту - припинення відносин з людиною, відсутності реагування на його слова і вчинки і проявів різних почуттів по відношенню до нього. При бойкоті людина виявляється не в позиції нехтуємого, до якого спрямовані негативні почуття оточуючих, а в позиції ізольованого, до якого навколишні абсолютно байдужі.

Зміна соціометричного статусу члена групи є важливою проблемою для педагога чи керівника. Справа в тому, що статус людини часто являє собою відносно стійку величину, тобто переходячи з однієї групи в іншу, людина переносить свій статус. Однак з точки зору розвитку особистості незмінність соціометричного статусу розглядається як чинник ризику, навіть якщо це статус соціометричної зірки. Необхідність зміни соціометричного статусу диктується потребами людини виробляти гнучкі стратегії поведінки для соціальної адаптації в різних умовах життя. Тому доцільно пройти через різні статуси в різних групах. Складність проблеми полягає також і в тому, що люди по-різному сприймають і відносяться до свого статусу. Більшість має уявлення про те, який статус вони займають у первинній групі. Середньостатусні члени групи, як правило, сприймають своє становище адекватно. Але крайні статусні категорії внаслідок психологічних захистів часто сприймають ставлення інших людей до себе неадекватно. Найчастіше саме соціометричні зірки і нехтуємі члени групи не усвідомлюють свого положення в системі міжособистісних відносин у групі [8].



Знання соціометричного статусу не дає повної інформації про становище людини в системі міжособистісних відносин. Необхідно знати, чи є вибір суб'єкта взаємним. Взаємність емоційних переваг членів групи виступає важливою якісною характеристикою самої групи. Навіть соціометрична зірка буде відчувати себе неблагополучно, якщо її вибір не має взаємності. І навпаки, нехтуємий член групи може почувати себе цілком благополучно, якщо його вибір виявився взаємним. Чим більше взаємних виборів має член групи, тим більш стабільним і сприятливим є його положення в системі міжособистісних відносин.

Групи значно різняться між собою по взаємності вибору їх членів. Якщо в групі мало взаємних виборів, то можна зробити висновок про неблагополуччя її інтегральних психологічних характеристик. У такій групі буде слабка узгодженість дій і емоційна незадоволеність її членів своїми міжособистісними відносинами. Аналіз характеру міжособистісних відносин в групі дозволяє з'ясувати, чи існують стійкі мікрогрупи міжособистісної переваги і які особливості відносин між ними? Будь-яка мала група, як правило, ділиться на мікрогрупи, і чим більше мала група, тим більша кількість мікрогруп в ній існує. Кожна мікрогрупах має свою соціометричену структуру. Якщо мікрогрупи досить стійкі, то взаємовідносини між ними визначають інтегральні психологічні характеристики всієї малої групи в цілому.

Як правило, мікрогрупа представляє собою компанію друзів, які мають спільні інтереси і які проводять спільно дозвілля. Іноді об'єднання людей в мікрогрупи може бути викликана іншими причинами, наприклад, приналежністю до певної соціальної групи і т.д.

Виявлення специфічної системи відкидання в групі необхідно для розуміння соціальних шаблонів її дій в ситуації конфлікту. Відкидання в групі можуть розподілятися по-різному. Найчастіше зустрічаються три типи відкидання. Перший варіант - щодо нормативний, що свідчить про благополуччя відносин в цілому, коли відкидання яскраво не виражені, немає осіб, які отримали велику кількість негативних виборів, і всі існуючі відкидання розподілені відносно рівномірно в групі. При цьому немає таких суб'єктів, у яких відкидання переважали б над перевагами. Другий варіант - поляризація відкидання, при якій виділяють дві основні мікрогрупи, що відкидають один одного. Така ситуація часто складається в школі, у підліткових класах, коли відбувається процес статеворольової ідентифікації у молодих людей. У цей період група ділиться на дві підгрупи за статевою ознакою. Хлопчики вибирають хлопчиків, дівчинки - дівчаток. Третій варіант - найбільш несприятливий для групи, коли знедоленим є тільки один, який виступає в якості відповідача за всі непорозуміння, так цап-відбувайло. Цілком зрозуміло, що при такій системі відкидання в групі не існує позитивних способів вирішення проблем, якщо, звичайно небрати до уваги деяких виняткових ситуацій. Іноді в групі негативне ставлення до однієї людини з боку більшості може бути цілком виправдане. Однак такі випадки розглядаються як виняткові і, звичайно, є ситуативними. Якщо ж група вибирає «козла відпущення» завжди, то можна зробити висновок про несприятливий характер міжособистісних відносин у ній. У даному випадку, навіть якщо відкидала покине групу, буде знайдений новий «крайній» на відповідну роль. Групові звички в системі міжособистісних відносин формуються точно так само, як і будь-які інші групові ритуали поведінки. Не слід забувати, що звичка відноситься до форми соціального контролю і направляє поведінку конкретних індивідів і групи в цілому. Отже, найважливішими характеристиками системи внутрішньогрупових переваг виступають: соціометричний статус, взаємність вибору, наявність стійких груп міжособистісних переваг і система відкидання.

Висновок.

Поняття "соціометрічний статус" ввів Я. Морено, розуміючи під ним - положення людини в соціальній групі, а саму систему міжособистісних відносин виділяв з емоційних, ділових та інтелектуальних зв'язків членів цієї групи.

Статус - становище людини в системі внутрішніх відносин, що визначає ступінь її авторитету в очах решти учасників групи. Соціометричний статус характеризує індивідуальні властивості особистості в якості члена групи. Негативний соціометрічний статус характеризує дезорганізуючі тенденції в поведінці члена групи.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал