Міністерство освіти І науки украйни дніпропетровський національний університет імені олеся гончара лозенко вікторія василівна



Скачати 389.47 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір389.47 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЙНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

ЛОЗЕНКО ВІКТОРІЯ ВАСИЛІВНА

УДК: УДК – 821.111-3.09



КОНЦЕПТ ОСТРОВА В АНГЛІЙСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ МИСЛЕННІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

10.01.04 — література зарубіжних країн




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ — 2015


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник : кандидат філологічних наук, доцент

Краснящих Андрій Петрович,

доцент кафедри історії зарубіжної

літератури і класичної філології

Харківського національного університету

імені В.Н. Каразіна

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор



Торкут Наталія Миколаївна,

завідувач кафедри англійської

філології та зарубіжної літератури

Класичного приватного університету (м. Запоріжжя)


кандидат філологічних наук, доцент

Криницька Наталія Ігорівна,

доцент кафедри англійської та німецької філології Полтавського національного

педагогічного університету імені В. Г. Короленка

Захист відбудеться «_____» __________ 2015 р. о ______ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Тараса Шевченка, 1).


З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8).

Автореферат розісланий «_____» ___________ 201__ р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

К 08.051.12 О. В. Левченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Початок ХХ ст. знаменує появу нової епохи ─ епохи техніцизму, бурхливого розвитку науки і техніки, занепаду великих монолітних імперій ─ Австро-Угорської, Британської, Германської, Російської, Османської. У цей же час поширюється криза логоцентризму, яка починається наприкінці ХІХ ст. Це пов’язується зі стрімким і успішним розвитком технічного прогресу, внаслідок якого людина відчуває не лише захоплення, але й жах перед здобутками науково-технічної революції (поява радіо, телефону, швидкісного транспорту). Людина не може звикнути до панування техніцизму у своєму житті, і через це намагається уникнути реальності, поринути у світ фантазій.

У зв’язку з світоглядною кризою, що супроводжується песимізмом, розчаруванням, відчаєм, посилюється відчуття самотності, ізольованості, відчуженості, яке у художній літературі початку ХХ ст. нерідко передається через концепт острова.

Концепт острова відіграє важливу роль у творах всесвітньої літератури, які з певною долею умовності за жанровою специфікою можна поділити на такі групи: пригодницькі, утопічні, антиутопічні, соціально-політичні і соціально-психологічні. До першої групи належать такі літературні тексти, як «Одіссея» (VIII ст. до н. е.) Гомера, «Плавання Майль-Дуйна» (VII ст.), «Плавання Брана» (VII─VIII ст.), «Четверта книга пригод Панурга та Пантагрюеля» (1548) та «П’ята книга пригод Панурга та Пантагрюеля» (1564) Ф. Рабле, «Робінзон Крузо» (1719) Д. Дефо, «Швейцарський Робінзон» (1812) І. Вісса, «Таємничий острів» (1875) Ж. Верна, «Острів скарбів» (1883) Р. Л. Стівенсона. «Острівні» твори, в яких висвітлюється утопічний аспект, представлені «Блаженною землею» (VII─VIII ст.), «Утопією» (1516) Т. Мора, «Бурею» (1611) В. Шекспіра, «Містом сонця» (1623) Т. Кампанелли, «Новою Атлантидою» (1623) Ф. Бекона, «Кораловим островом» (1857) Р. М. Баллантайна, «Островом» (1962) О. Гакслі. Літературні антиутопічні проекції острівної тематики репрезентуються в «Острові епіорніса» (1894), «Острові доктора Моро» (1896) Г. Веллса, «Острові пінгвінів» (1908) А. Франса, «Володарі мух» (1954), «Злодюжці Мартині» (1956) В. Ґолдінга. Соціально-політичний аспект демонструється в таких творах, як «Пригоди Гуллівера» (1726) Дж. Свіфта, «Інший острів Джона Булля» (1904) Б. Шоу, «Острів фарисеїв» (1904) Дж. Ґолсуорсі, «Містер Блетсуорсі на острові Ремполі» (1928) Г. Веллса. До соціально-психологічних «острівних» літературних текстів належать наступні твори: «Від моря до моря» (1889) Р. Кіплінга, «Вигнанець островів» (1895), «Фрейя Семи Островів» (1912), «Перемога» (1915) Дж. Конрада, «Острова» (1906─1907) Р. М. Рільке, «Місяць і шеляг» (1919) В. С. Моема, «Відлюдник Тихого океану» (1922) Ж. Псишарі, «До маяка» (1927) В. Вулф, «Простак з Несподіваних островів» (1934) Б. Шоу, «Робінзон» (1958) М. Спарк, «Волхв» (1965) Дж. Фаулза, «Осина фабрика» (1984) Й. Бенкса, «Англія, Англія» (1998) Дж. Барнса.

В літературі Великої Британії тема відособленості, ізоляції, як фізичної, так і соціальної та духовної, вперше з’являється в ірландських сагах. Ця тема знайшла своє вираження в концепті острова, який по-різному представлений в епосі, а потім у літературних текстах того чи іншого письменника наступних епох. А в англійській культурі цей концепт оригінальним чином репрезентується не тільки у мовній картині світу, але й в архітектурі (кранноги) та літературі.

У центрі даного дисертаційного дослідження ─ «острівні» твори англійської літератури першої половини ХХ ст., які належать Герберту Веллсу (1866─1946), Вірджинії Вулф (1882─1941), Джону Ґолсуорсі (1867─1933), Джозефу Конраду (1857─1924), Вільяму Сомерсету Моему (1874─1965) та Бернарду Шоу (1856─1950). Твори вищезазначених класиків англійської літератури ще не вивчалися крізь призму феномену острівності, який є визначальним для британської етнокультури в цілому, і художньої творчості зокрема. Дослідження літературних текстів Г. Веллса, В. Вулф, Дж. Ґолсуорсі, Дж. Конрада, В. С. Моема і Б. Шоу під окресленим кутом зору становить науковий інтерес, тому що проведення послідовного й глибокого аналізу концепту острова в літературі має важливе теоретичне значення, адже дозволяє зрозуміти його роль у структуруванні художнього універсуму конкретних творів, а це у свою чергу відкриває перспективи визначення специфіки і ролі феномену острівності у мовній і культурній картині світу Великої Британії.

Актуальність дисертаційної роботи детермінована низкою чинників:

─ посиленням на початку ХХІ ст. літературознавчого інтересу до дослідження художніх концептів;

─ продуктивністю поєднання літературознавчих і лінгвістичних методів дослідження для розробки методологічної бази аналізу художнього тексту із залученням здобутків сучасної концептології;

─ підвищенням уваги літературознавчих студій до проблем етнокультурної ментальності та її ролі на розвиток літературного процесу.



Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна в межах комплексної теми «Розвиток і взаємодія художньо-естетичних систем у літературі та мистецтві» (№ держреєстрації 0106U002233). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол № 3 від 17.10.2008 р.) і схвалено науково-координаційною радою з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України (протокол № 3 від 30.06.2009 р.).

Мета дослідження ─ виявити художню специфіку проявлення концепту острова в англійській літературі першої половини ХХ ст. на матеріалі творів Г. Веллса, В. Вулф, Дж. Ґолсуорсі, Дж. Конрада, В. С. Моема, Б. Шоу.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

─ представити системний аналітичний огляд інтерпретацій концепту острова в сучасному філологічному та культурологічному дискурсах;

─ висвітлити стан вивченості обраної наукової проблеми у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві;

─ сформувати методологічні засади дослідження концепту острова в художніх творах, поєднуючи елементи концептного, естетико-філософського та міфокритичного методів;

─ розглянути концепт острова як важливий компонент мовної та культурної картини світу англійської нації;

─ запропонувати загальну характеристику художньої репрезентації концепту острова в англійській літературі від VII ст. до першої половини XX ст., виявляючи його хронологічно і соціокультурно детерміновану специфіку;

─ дослідити складові літературних проекцій концепту острова (міфологеми, мотиви, символи) та проаналізувати їхню поетологічну специфіку в англійських художніх творах першої половини ХХ ст.;

─ з’ясувати характер кореляції літературної проекції концепту острова з провідними художніми парадигмами першої половини ХХ ст. ─ реалізмом, неоромантизмом та модернізмом.

Об’єкт дослідження ─ концепт острова в англійській літературі першої половини ХХ ст.

Предмет дослідження ─ літературні проекції концепту острова в романах «Острів фарисеїв» («The island pharisees», 1904) Дж. Ґолсуорсі, «Фрейя Семи Островів» («Freya of the seven isles», 1912), «Перемога» («Victory», 1915) Дж. Конрада, «Місяць і шеляг» («The moon and sixpence», 1919) В. С. Моема, «До маяка» («To the lighthouse», 1927) В. Вулф, «Містер Блетсуорсі на острові Ремполі», («Mister Blettsworthy on Rampole island», 1928) Г. Веллса та п’єсі «Простак з Несподіваних островів» («The Simpleton of the unexpected isles», 1934) Б. Шоу.

Методи дослідження. Твори Г. Веллса, В. Вулф, Дж. Ґолсуорсі, Дж. Конрада, В. С. Моема, Б. Шоу досліджуються крізь призму полікритичного підходу, який поєднує елементи концептного, естетико-філософського і міфокритичного методів.

Концептний метод дозволяє осягнути специфіку та виявити роль концепту острова у творчості вищезгаданих англійських письменників. Концептний метод поєднується з естетико-філософським, що уможливлює дослідження проблеми свободи, феномену галюцинації та топосу спокуси в «острівних» творах першої половини ХХ ст. Міфокритичний метод використовується при вивченні обряду ініціації, сприяючи визначенню особливостей його художньої репрезентації в «острівних» творах першої половини ХХ ст., а також при дослідженні ролі тотемістичного культу в романі «Містер Блетсуорсі на острові Ремполі» Г. Веллса.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації вперше комплексно досліджено концепт острова на матеріалі творів Г. Веллса, В. Вулф, Дж. Ґолсуорсі, Дж. Конрада, В. С. Моема, Б. Шоу. Це дозволило виявити загальні риси проявлення концепту острова на різних рівнях поетики окремих літературних текстів та розкрити специфіку авторської інтерпретації концепту острова як місця духовної подорожі героїв. Виявлені структурні компоненти (символи і провідні мотиви), з яких складається концепт острова у творах англійських письменників першої половини ХХ ст. З’ясовано, що ідейно-сюжетним аналогом острова може виступати символ човна, присутній у творах Г. Веллса, В. Вулф і Дж. Конрада. Важливим структурним компонентом концепту острова у проаналізованих літературних текстах постає міфологема Білої богині, репрезентована у творах Г. Веллса, В. Вулф, Дж. Конрада і Б. Шоу.

Вперше у вітчизняному літературознавстві вивчено кореляцію хронотопу острова з образом людини. Продемонстровано, що концепт острова в художньому тексті може слугувати віддзеркаленням людського «я» і формувати метафору «людина-острів».

На основі проведеного аналізу охарактеризовано проявлення концепту острова в різних художніх парадигмах ─ реалізмі, неоромантизмі та модернізмі, представники яких розширюють його семантику за рахунок імплікації нових ідей (острів як місце створення нового суспільства, нової цивілізації, навіть раси людей). Крім того, Г. Веллс, Дж. Ґолсуорсі, В. С. Моем і Б. Шоу переосмислюють усталені топоси (наприклад, острів як локус, де існують інші цінності; острів як осередок консерватизму). У творах Г. Веллса і В. Вулф виокремлено і проаналізовано мотиви ініціації, подорожі, у літературних текстах Дж. Конрада і В. Вулф розглянуто специфіку символів човна, води, маяка.

Теоретико-методологічною основою дисертації є науково-критичні праці вітчизняних та зарубіжних учених, присвячені літературознавчій теорії концепту (С. Аскольдов, В. Зусман, Д. Ліхачов, Б. Шалагінов). Залучено наукові роботи, в яких досліджується проблема свободи, феномен галюцинації та топос спокуси (Ж. Бодрійяр, Дж. Локк, Ж.-П. Сартр, Б. Спіноза, В. Франкл, Е. Фромм). У процесі роботи над дисертацією використано праці з міфології (А. ван Геннеп, Р. Грейвс, Е. Джапарова, М. Маковський, В. Пропп, Дж. Фрезер). У дисертації враховується досвід вивчення феномену острівності у середньовічній літературі (Г. Біркхан), в епоху Відродження та Просвітництва (А. Анікст, В. Шкода, Я. Схольте), романтизму (С. Павличко), реалізму (Д. Жантієва), рубежу ХІХ і ХХ ст. (А. Аствацатуров, Б. Бергонці, Дж. Бір, П. Кемп, Ю. Лісняк, Б. Мейєр), другій половині ХХ ст. (О. Тупахіна, Ю. Шуба). Розглянуто культурологічні праці, присвячені острівній тематиці (Г. Гачев, Ж. Делез і Ф. Ґваттарі, А. Іванов, Г. Казакевич, Ю. Степанов). Вивчено літературознавчі праці, в яких проводиться компаративний аналіз образу острова у творчості різних письменників (А. Нямцу, Ю. Попов).

Для вивчення хронотопу в «острівних» творах залучено праці М. Бахтіна, Д. Ліхачова, В. Руднєва, В. Топорова.



Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні терміна «художній концепт», а також у застосуванні концептного аналізу при виявленні художньої своєрідності концепту острова й супровідних йому символів у літературних творах конкретних епох.

Практичне значення дисертації міститься у можливості використання її результатів при розробці курсів з історії англійської літератури ХХ ст., теорії літератури, спецкурсів і спецсемінарів у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, а також для створення підручників та навчальних посібників з історії зарубіжної літератури для вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація й усі опубліковані статті написані автором одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Загальна концепція й основні положення дисертації обговорювались на засіданні кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та викладалися у формі доповідей на Міжнародній науковій конференції «Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету» (Харків, 2004), Міжнародній науковій конференції «Мультикультуралізм у перспективі літературознавчої антропології» (Чернівці, 2009), Міжнародній науковій конференції, присвяченої пам’яті Л. Я. Лівшица «Літературна критика, сатира. Теорія й історія драматургії і театру, театральна критика» (Харків, 2010), Міжнародній науковій конференції «Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті розвитку європейської філологічної думки ХІХ─ХХІ ст.» (Харків, 2010), Міжнародній науковій конференції «Вектори розвитку літературного процесу ХХ століття й методи його дослідження» (Одеса, 2011), V Міжнародному українському науковому конгресі «Світова література на перехресті культур та цивілізацій» (Євпаторія, 2012), Міжнародній науковій конференції «Наука й освіта в Австралії, Америці і Євразії» (Мельбурн, 2014), Міжнародній науковій конференції «Шекспірівський код у глобальному культурному просторі: між покликом і викликом» (Запоріжжя, 2014).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей, з яких 6 надруковано у провідних фахових виданнях України та 2 роботи опубліковано в Російській Федерації та Австралії.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (347 позицій). Обсяг основного тексту дисертації становить 170 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету й завдання дисертаційної роботи, визначено її теоретико-методологічну основу, об’єкт, предмет аналізу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, висвітлено зв’язок теми роботи з науковими програмами і планами, подано інформацію про апробацію роботи та публікацію результатів дослідження.



Перший розділ «Теоретичні засади осмислення концепту острова», що складається з двох підрозділів, націлений на вивчення найбільш вагомих науково-критичних праць, присвячених даній тематиці, та формування цілісного уявлення про стан вивченості острівної тематики у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві.

У підрозділі 1.1. «Концепт острова у світлі наукових інтерпретацій» представлено найбільш вагомі наукові роботи, в яких досліджується феномен острівності. Великий обсяг критичної літератури поділено на власне наукові, тобто суто дослідницькі праці (академічне літературознавство) і письменницьку критику. Перший напрямок представлений Г. Казакевичем і А. Нямцу, які вивчають концепт острова як уособлення утопії або антиутопії у творах зарубіжної літератури, зокрема англійської (Г. Казакевич). До певної міри суголосну інтерпретацію концепту острова пропонують А. Іванов і Ю. Степанов, але розглядають його тільки у культурологічному аспекті. Вони виділяють утопічні ідеї в «острівних» творах і взаємопов’язують ці ідеї з особливим «острівним» мисленням англійців (А. Іванов) або побутом на островах (Ю. Степанов). Г. Гачев визначає образ острова як один з ключових англійських образів, інтерпретуючи його як уособлення консерватизму англійців. О. Тупахіна і Ю. Шуба розглядають острів як метафору людини.

Письменницька критика представлена В. Оденом і Дж. Фаулзом, які визначають острів як метафору людини, акцентуючи увагу на її діалектичній сутності, співіснуванні в особистості позитивних і негативних рис одночасно. Письменники, на відміну від науковців О. Тупахіної і Ю. Шуби, привносять інтимно-психологічний акцент у поняття концепту.

У літературознавчих працях (Дж. Бір, А. Нямцу, Я. Схольте, О. Тупахіна, Ю. Шуба) і письменницькій критиці образ острова представлено як один з компонентів поетики того чи іншого письменника, однак немає дослідження специфіки концепту острова в різних художніх парадигмах, супровідних символів і мотивів.

У підрозділі 1.2. «Стан науково-критичного вивчення концепту острова в англійській літературі першої половини ХХ ст.» представлений огляд робіт, де фігурує аналіз образу острова у поетиці Г. Веллса, В. Вулф, Дж. Ґолсуорсі, Дж. Конрада, В. С. Моема і Б. Шоу. Такий огляд використано для визначення недослідженого матеріалу. Дослідники творчості Дж. Ґолсуорсі (К. Дюпре, Д. Жантієва, М. Тугушева), В. С. Моема (Р. Колдер, Н. Міхальська, Дж. Олдридж, Д. Шестаков), Г. Веллса (Ю. Кагарлицький, П. Кемп, Ю. Лісняк) і Б. Шоу (П. Балашов, З. Гражданська, Ф. Деннингхауз, І. Омаров, Н. Портянська) вивчають образ Англії й острова здебільшого у соціальному або соціально-політичному аспекті. До кола наукового інтересу, пов’язаного з темою острова, входять філософські, етико-естетичні питання, які у літературній формі представлені Г. Веллсом, В. Вулф, Дж. Ґолсуорсі, Дж. Конрадом, В. С. Моемом, і Б. Шоу.

Недослідженою залишається проблема самотності, пошук власного «я», мотив ініціації у романі «Містер Блетсуорсі на острові Ремполі» Г. Веллса. Немає робіт, які б висвітлювали зв’язок цих тем з концептом острова.

Щодо творчості Дж. Ґолсуорсі, то недостатньо вивченим є концепт острова у романі «Острів фарисеїв» як уособлення замкненої культури Англії. Немає робіт, присвячених символу дому / антидому у контексті феномену острівності у цьому творі.

Відсутній також аналіз амбівалентного характеру концепту острова (герметичність, закритість і в той же час прагнення до відкритості) у творах Дж. Конрада. Досі не вивчений концепт острова як уособлення сімейних відносин у традиційній англійській сім’ї (старі і нові взаємини) у родині Ремзі у романі «До маяка» В. Вулф.



У другому розділі «Методологічні основи дослідження» визначено методи дослідження концепту острова, висвітлено термінологічний апарат дисертації. Провідним методом дослідження специфіки концепту острова є власне концептний. У підрозділі 2.1. «Концептний метод і перспективи його застосування у літературознавстві» розглянуто поняття концепту, а також узагальнено аналітичний досвід наукової інтерпретації терміна «концепт» та представлено дослідницькі алгоритми його вивчення. У сучасній науці можна виділити два основних підходи до інтерпретації терміна «концепт»: лінгвокультурологічний та літературознавчий. Перший підхід до терміна «концепт» найбільш повно репрезентований у працях Ю. Степанова і В. Телії. Ці дослідники вважають концепт основним елементом культури у ментальному світі людини.

Літературознавчий підхід, сформований на базі когнітивної теорії концепту (Н. Арутюнова, В. Карасик, В. Маслова), представлений у працях С. Аскольдова, В. Зусмана, Д. Ліхачова. За В. Зусманом, концепт ─ це мікромодель системи «література», яка виражає не значення, а контекстуальний смисл. Головна ознака концепту ─ динамізм як здатність виходити за межі однієї сфери (художнього тексту, певної історичної епохи), всотувати нові знання та досвід. Поєднання вищезгаданих підходів дозволяє проаналізувати структуру концепту острова у художніх творах, який, подібно до інших концептів, складається з трьох компонентів: ядра, приядерної зони і периферії. Ядром цього концепту є власне лексема «острів» ─ замкнений ізольований простір, який може бути географічним, соціальним або культурним. Замінником ядра художнього концепту острова, на нашу думку, може виступати будинок, печера, вежа, палац тощо. Приядерну зону формує історико-культурна інтерпретація концепту, тобто додаткові смислові «навантаження», які накладаються на концепт і можуть бути різними в залежності від епохи, літературної течії, естетичної системи письменника. До периферії цього художнього концепту входять символи (найпоширеніші ─ човен, будинок, вода), мотиви (ініціації, подорожі тощо). До периферії концепту також можуть залучатися міфологеми, як універсальні (міфологема шляху), так і суто англійські, національні («мій дім ─ моя фортеця»; міфологема Білої богині).

Поняття «концепт» у лінгвокультурологічному дискурсі зазвичай вживається поряд з такими термінами когнітивістики, як фрейм і слот. Тож доцільно окреслити специфіку їхнього співвідношення. Фрейм ─ узагальнене уявлення про певне явище у людському суспільстві, а також це структуроване культурне знання про світ. Фрейм ─ це структура знань або відомостей, які реалізуються у концептах.

Фрейми часто супроводжуються слотами (особливо у художніх текстах). Слот ─ це такі мовні та культурні утворення, які реалізують фрейм у конкретній ситуації.

Допоміжними методами дослідження обрано естетико-філософський та міфокритичний. У підрозділі 2.2. «Естетико-філософський метод» висвітлено наукові праці, в яких йдеться про хронотоп (М. Бахтін, Д. Ліхачов, В. Руднєв, В. Топоров), проблему свободи (Дж. Локк, Ж.-П. Сартр, Б. Спіноза, В. Франкл, Е. Фромм), топос спокуси (Ж. Бодрійяр). На особливу увагу заслуговує праця російського філософа Г. Гачева «Ментальності народів світу», в якій виокремлено головні компоненти концепту острова в англійській літературі: архетип океану, архетип моряка та образ корабля як окремого світу чи навіть держави. Запропонований Г. Гачевим образ корабля досліджується і в нашій роботі. Образ-символ корабля, відіграючи велику роль в англійській культурі, присутній у багатьох творах англійських поетів і письменників, зокрема «Бурі» В. Шекспіра, поезії Дж. Донна, «Баладі про старого мореплавця» С. Кольріджа, п’єсі «Дім, де розбиваються серця» Б. Шоу.

Образ корабля або човна вивчається для глибшого аналізу ядра досліджуваного нами концепту ─ власне острова, тому важливу роль відіграє хронотоп. Дослідження хронотопу в «острівних» творах першої половини ХХ ст. базується на роботах М. Бахтіна, Д. Ліхачова, В. Руднєва, В. Топорова. Крім образу корабля та хронотопу для дослідження концепту острова вагомими стали наукові ідеї, висловлені науковцями, при вивченні топосу спокуси і проблеми свободи. Топос спокуси розглядається на базі філософських розробок Ж. Бодрійяра.

Проблема свободи досліджується на базі наукових праць М. Бубера, Дж. Локка, Ж.-П.  Cартра, Б. Спінози, В. Франкла, Е. Фромма. Праці Е. Фромма стали також основою для дослідження феномену неврозу і галюцинації у романі «Містер Блетсуорсі на острові Ремполі» Г. Веллса.

У підрозділі 2.3. «Міфокритичний метод» розглянуто наукові праці міфокритиків А. ван Геннепа, Р. Грейвса, В. Проппа, Дж. Фрезера. Положення робіт А. ван Геннепа, В. Проппа, Дж. Фрезера використано для дослідження тотемістичного культу первісних культур, їхніх звичаїв та вірувань в «острівних» творах англійської літератури першої половини ХХ ст.; праці «Біла богиня» Р. Грейвса ─ для аналізу міфологеми Білої богині ─ традиційного образу, іманентного для англійської культури, зокрема літератури. Біла богиня ─ це образ, який виступає в трьох іпостасях: смерть, народження, краса. Біла богиня живе на острові, тому завоювати її ─ означає панувати на острові, де вона володарює. Біла богиня відіграє велику роль у житті героя, бо вона допомагає йому подолати ініціаційні випробування або, навпаки, заважає і стає причиною його смерті (фізичної або духовної). Потреба у вивченні міфологеми Білої богині зумовлена специфікою англійської літератури, де часто знаходиться образ жінки-володарки острова, якій властиве надприродне, містичне або демонічне начало (кельтські саги, «Фея озера» Е. Спенсера, «Макбет» В. Шекспіра, поезія Д. Кітса, «Вигнанець островів» Дж. Конрада, «Кохана» Т. Гарді).




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал