Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України




Сторінка19/21
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.23 Kb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21
Ключові поняття: процес ресоціалізації, допенітенціарний, пенітенціарний та постпенітенціарний етапи ресоціалізації, зміст соціально-виховної роботи.
Питання і завдання.
1.
Дайте визначення понять
«виправлення» та
«ресоціалізація». Як вони співвідносяться?
2.
Розкрийте етапи ресоціалізації засудженого як процесу.
3.
Розкрийте зміст соціально-виховної роботи
із засудженими на кожному етапі процесу ресоціалізації.
4.
Дайте визначення й розкрийте специфіку понять
«виховання», «перевиховання», «соціальне виховання»,
«виправлення», «самовиховання» як найважливіших категорій пенітенціарної педагогіки?
Проблемне завдання: Скласти індивідуальну програму соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим, включаючи критерії оцінки рівня його ресоціалізованості.


6.2. Виховання засуджених у трудовій, навчальній та
громадській діяльності
Трудова діяльність – основне джерело матеріального і духовного багатства суспільства, головний критерій соціального престижу людини. Праця завжди, з часу первісного людства і раннього дитинства кожної людини, носить не індивідуальний, а колективний характер. Навіть якщо людина трудиться одна, вона виконує чиєсь завдання і знає, що результат її праці буде кимсь оцінений. Останнє особливо важливо для використання трудової діяльності як основний засіб виправлення засуджених.
Ідея використання праці засуджених зародилася в різних моделях тюремних систем відбування покарання. В обґрунтуванні моделей пенітенціарних систем (релігійній, виправно-трудовій, соціальній реабілітації і реінтеграції), що існували раніше, у тій чи

272
іншій мірі знаходила віддзеркалення праця ув’язнених. Ідея про залучення ув’язнених до праці була заснована на тому, що у злочинців відсутня звички трудитися і наявні звичка до неробства, прагнення до досягнення успіху в житті нечесним, злочинним шляхом.
Роботу з привиття засудженим потреби свідомо працювати необхідно розглядати не тільки як одну з складових частин економічних і соціальних завдань суспільства, але і як завдання виправлення і ресоціалізації засуджених.
Сьогодні, у період становлення ринкових відносин, розвалу виробничої бази країни, зупинки найбільших заводів в різних галузях виробництва, особливо гостро встає питання про виховання засуджених в трудовій діяльності.
У цілях керованості виробництвом у закладах пенітенціарної системи були створені маркетингові служби, діяльність яких спрямована на максимальне пристосування вироблюваних на підприємствах виправних установ виробів до вимог ринку і запитів споживачів до її якості і новизни, техніко-економічних і естетичних характеристик, рівня ціни й інших орієнтирів, включаючи можливі канали збуту. У цих цілях в кримінально-виконавчій системі була створена широка торгова мережа (спеціальні магазини і торгові доми), підприємства системи почали постійно брати участь в різного роду регіональних і спеціалізованих ярмарках. Була розроблена і створена спеціальна програма „Інформаційно-комерційні мережі”, що дозволяє оперативно видавати і отримувати інформацію про наявність готової продукції й ціни на неї, неліквідах, виробах по бартеру, котируванню цін на провідні товари та ін. Було поставлено завдання виявити можливості підприємств кримінально-виконавчої системи зайняти позиції на конкретній ділянці ринку. Проте практична реалізація цього завдання зустріла значні труднощі з самих різних причин і обставин. Орієнтація виправної системи на включення в ринкові відносини як рівноправного партнера безпосередньо навряд чи можлива, а ось організація виробництва праці засуджених з урахуванням вимог нових відносин просто необхідна.
У сфері виробничої і фінансової діяльності забезпечення засуджених працею передбачається програма, яка включає:

розробку в кожному підрозділі завдання з розвитку промислового виробництва і створення додаткових робочих місць;

273

орієнтування виробництва на випуск виробів для потреб кримінально-виконавчої системи і продукції, що має попит у населення;

створення спільних з місцевими адміністраціями регіональних програм трудової зайнятості засуджених і участі їх в суспільних роботах;

розробку готової продукції за рахунок маркетингових послуг, проведення ярмарок, через біржові та інші комерційні організації;

створення в кожній області, регіоні, сільськогосподарських підприємств.
Нарешті, важливим заходом для впорядкування продуктивної праці засуджених і формування у них позитивної мотивації є перехід до утримання пенітенціарного закладу за рахунок засобів держбюджету із залишенням суми прибутків для вирішення соціальних і господарських питань пенітенціарної установи, а також допомоги засудженим при їх звільненні, як це робиться в інших країнах. Необхідно забезпечити засуджених престижним заробітком на основі зростання продуктивності праці і тим самим дати можливість для компенсації особистих витрат і надання фінансової допомоги сім’ям і дітям.
Трудова діяльність є одним із засобів і складових частин процесу виправлення засуджених. Найважливішою її функцією, в умовах виправної установи, є формування у засуджених потреби працювати, позитивної мотивації, інтересу до освоєння певної професії, пошани до людей праці, виховання у них етичних якостей, правової поведінки.
Трудова діяльність пенітенціарному закладі – це форма відносин, що передбачає залучення засуджених до трудового процесу, формування у них професійних умінь і навичок, етичних якостей, психологічної і практичної готовності до участі після звільнення в суспільно корисній праці.
При організації трудової діяльності слід виходити з того, що вона не має мети кари, не є елементом кримінального покарання, а входить в систему заходів виховної дії.
Трудова діяльність в умовах виправної установи має особливості, основними з яких є: а) регламентація
її нормами кримінально-виконавчого законодавства;

274
б) негативне ставлення до цієї діяльності більшості засуджених колонії; в) обмежений вибір трудової професії.
У даний час в організації трудової діяльності має місце ряд негативних явищ, обумовлених безробіттям засуджених, їх трудовою незанятістю. Таке положення справ позначається на дисципліні, породжує негативні взаємини і спілкування засуджених, формує їх професійну деформацію. У той же час педагогічні дослідження і практика свідчать про те, що при правильній організації трудової діяльності у засуджених виробляються етичні форми спілкування, пошана один до одного і тих, хто їх оточує.
Не дивлячись на те що трудова діяльність має величезний виховний потенціал, на жаль, її можливості на практиці використовуються далеко не повною мірою. Серед основних причин такого положення необхідно виділити наступні: дефіцит позитивних емоцій; сухий, формальний чиновницький підхід до організації трудової діяльності; слабке залучення засуджених молодіжного віку до самостійного трудового процесу, позиція пасивних виконавців; відсутність соціальної освітленості результатів праці; одноманітність форм трудової діяльності, монотонність її протікання.
Ефективність трудової діяльності засуджених залежить від їх мотивації. Найбільш значущим мотивом є прагнення заслужити умовно-дострокове звільнення, а також отримання додаткових пільг; зайняти свій вільний час, погасить позив; довести своє виправлення.
Реалізація мотивів в трудовій діяльності, як правило, пов’язана з різними труднощами, що виникають в процесі її здійснення. Найбільші труднощі у засуджених пов’язані з самим процесом діяльності, браком умінь і навичок (виконувати норми вироблення, освоювати нові операції, дотримувати нормативи тощо).
Другими, по значущості, є труднощі, пов’язані з власним я
(долати свій поганий настрій, небажання працювати).
Третя група труднощів пов’язана із ставленням до інших
(працювати з іншими засудженими, долати негативне ставлення до окремих майстрів тощо).
Четверта група – це труднощі, які витікають з самого покарання (працювати під контролем).

275
Але засуджені, які успішно долають такі труднощі, здатні більшою мірою боротися з негативними явищами в мікросередовищі колонії, займатися самовихованням.
Ефективність виправлення засуджених в трудовій діяльності досягається шляхом вирішення приватних завдань, приведених в певну систему.
Основними завданнями трудової діяльності є: а) психологічна підготовка засуджених до суспільно корисної праці; б) практична підготовка засуджених до трудової діяльності; в) етична підготовка засуджених до праці.
Психологічна підготовка до трудової діяльності – це приведення психіки засудженого в такий стан, коли забезпечується негайне його включення в трудовий процес без додаткових зусиль на подолання внутрішнього опору, породженого негативним відношенням до трудової діяльності. Необхідно активізувати мотиви, що спонукатимуть засудженого до діяльності, тобто збудити у нього інтерес до певної професії, спеціальності. Це досягається шляхом професійної орієнтації і працевлаштування засуджених як в місцях позбавлення волі, так і після виходу з місця відбуванняпокарання. Це особливо важливо зараз, оскільки безробіття в суспільстві стало нормою життя.
Практична підготовка до трудової діяльності полягає, по-перше, у придбанні засудженим професійних умінь і навичок.
Розвиток цього у засуджених украй необхідний, оскільки вони підсилюють значення особистості в суспільстві. По-друге, у вихованні у засуджених високої виробничої культури. Належний порядку робочого місця, інструментів, устаткування, а також уміння вірно розташовувати на робочому місці сировини, різних пристосувань і готових виробів сприяє підвищенню продуктивності праці, формуванню моральності. По-третє, у формуванні звички до праці. Якщо у засуджених не буде такої звички, вони легко залишать почату справу, зіткнувшись з першими утрудненнями.
Етична підготовка засуджених до трудової діяльності – найбільш важке і складне завдання співробітників виправних установ. Це підсумковий етап в системі трудового виховання.
Психологічна і практична підготовка засуджених до праці дозволяє формувати наступні етичні якості особи: свідомість значущості

276
суспільної корисної праці, активна участь в цій праці, колективізм, прагнення берегти загальнонародну власність, державне майно.
Трудова діяльність даватиме позитивні результати в тому випадку, якщо до її організації і змісту пред’являється ряд педагогічних вимог. Одна з таких вимог – її суспільна
спрямованість. Виховує не будь-яку працю, а тільки таку, яка має суспільно корисну значущість. Даремна праця тільки розбещує людину. От чому у пенітенціарному закладі засуджені випускають виробничу продукцію, яка має народногосподарське значення.
Результатом їх трудової діяльності є виготовлення верстатів, електромоторів, сільськогосподарських комбайнів, запасних частин до легкових автомобілів і багато що інше.
Усвідомлення засудженими суспільної корисності та необхідності виробничої діяльності, її важливості для народного господарства країни сприяє формуванню не тільки позитивного відношення до трудової діяльності, але і таких якостей, які сприяють розвитку суспільної спрямованості їх особи. Звідси виходить, що підвищення суспільного престижу виконуваної роботи є одним з напрямів вдосконалення трудовій діяльності у пенітенціарному закладі.
Важливою педагогічною вимогою до організації трудової діяльності є врахування інтересів засуджених.
Виробнича праця повинна бути цікавою для особистості і задовольняти її потреби. У цьому випадку засуджений виконує норми трудового вироблення, ґрунтуючись на професійних уміннях і навичках, і результати праці дають йому радість. Це означає, що працю у пенітенціарних закладах необхідно робити більш творчою, вона повинна вимагати не тільки фізичних, але і розумових сил.
Дієвою педагогічною вимогою до трудової діяльності є
впровадження виробничої естетики. Естетичне оформлення цехів виробництва має велику психологічну дію на засуджених, впливає на їх настрій, сприяє дбайливому відношенню до устаткування і матеріальних цінностей.
Істотна роль в трудовій діяльності відводиться правильному
поєднанню морального і матеріального стимулювання.
Наступними педагогічними вимогами до організації трудової діяльності є:

колективний характер праці (найбільш ефективною у виховному відношенні формою організації колективної праці є колективно-виробнича, для якої характерні загальна мета, розподіл

277
праці на часткові взаємозв’язані операції, одночасність процесу праці для всіх його учасників, його безперервність);

внесення творчого початку до трудової діяльності
(конкурси раціоналізаторів і винахідників, ритуал присвячення засуджених в працівники);

обміркована внутрішня організація боротьби за якість, створення громадської думки навколо цілей і передбачуваних матеріальних результатів праці;

організація змагання в процесі праці, надання виховної
ініціативи і самостійності засудженим в питаннях їх трудової діяльності на основі взаємоконтролю, взаємодопомоги
і взаємонавчання;

розширення діапазону соціальних ролей, що реалізовуються засудженими в праці, чергування організаторських і виконавських функцій (тут, як і в будь-якій іншій діяльності, важливо, щоб кожен засуджений знайшов для себе місце, що дає йому можливість самоствердження суспільно корисними засобами);

урахування особливостей неформальної структури колективу в процесі організації праці;

урахування сучасного стану виробництва з позицій гуманізму, демократії і суспільних відносин, що склалися в країні в даний час.
Форми трудової діяльності у пенітенціарному закладі вельми різноманітні. Серед численних форм цієї діяльності можна виділити наступні: трудові доручення і завдання; співдружність трудових колективів робітників з виробничим колективом засуджених; економічні й виробничо-технічні конференції, суспільні огляди і рейди; виробничі збори; вечори, присвячені різним професіям; школи передового досвіду; раціоналізація та винахідництво.
Ефективність трудової діяльності залежить від системи
трудових доручень і завдань. Різні трудові доручення і завдання мають особливе значення у виправленні засуджених, оскільки, по- перше, в цьому вони бачать прояв довіри до них; по-друге, можливість свого самоствердження; по-третє, активна участь у виконанні різноманітних трудових справ сприяє встановленню нормальних взаємин і спілкування між засудженими. У колонії трудові доручення і завдання вельми різноманітні. Наприклад, одному засудженому майстер може дати доручення стежити за якістю продукції, що випускається, іншому – надати допомогу у

278
виконанні виробничих завдань відстаючим засудженим; третьому – бути відповідальним за чистоту, порядок і естетику в цеху тощо.
Процес виправлення засуджених в трудовій діяльності може бути оптимізований за рахунок встановлення взаємозв’язків і
співдружності між трудовими колективами робітників і
виробничими колективами засуджених. Таку співдружність припускає взаємне входження їх членів у сферу ділових відносин і спілкування. Це забезпечує умови для формування трудових навичок у засуджених, підвищення їх професійної майстерності, розвитку у них загальної культури.
Представники колективів робітників беруть участь у вечорах питань і відповідей, атестуванні засуджених, проводять бесіди на виробничі теми. Мета таких заходів – обмін виробничим досвідом, виховна дія на свідомість засуджених. Цій же меті служить ритуал посвячення засуджених молодіжного віку в робочий клас. У ряді колоній до проведення цього заходу готуються з особливою ретельністю. Засуджені, що закінчили ПТУ, посвячуються в робочий клас. На свято запрошуються шефи: робочі з підприємств міста, ветерани праці. Барвисто оформляється зал зборів, грає духовий оркестр. Майбутні робочі сидять окремо, попереду всіх засуджених колонії. Перед ними виступають начальник колонії, представники громадськості, кращі засуджені. Свято закінчується великим концертом.
У колоніях проводяться суспільні огляди і рейди по перевірці якості продукції, що випускається, забезпечення сировиною,
інструментами, технічним оснащенням робочих місць, а також по перевірці стану боротьби за економію сировини, електроенергії, відносини засуджених до збереження устаткування, впровадження нової технології, організації днів огляду трудових справ, днів загонів, днів якості.
Суспільні огляди, як правило, проводяться два-три рази на рік.
З метою кращої їх організації розробляється положення, у якому визначається порядок проведення огляду, виявлення переможців, їх заохочення.
Значно частіше організовуються виробничі рейди. Вони проводяться в масштабі загону або колонії за ініціативою активу
(виробнича секція) з числа засуджених або за завданням адміністрації установи. Рейди можуть бути планові і позапланові.
Створюється рейдова бригада (комісія), до складу якої входять

279
члени виробничої секції, кращі виробники. Очолюють рейдову бригаду інженер по організації праці засуджених або начальник відділення, директор або головний інженер підприємства. Той, хто очолює бригаду ставить перед нею завдання, проводить інструктаж і контролює її роботу.
Рейди проводяться з метою контролю за якістю продукції, що випускається, дотримання правил техніки безпеки, перевірки стану трудової дисципліни на робочих місцях, культури виробництва, виконання прийнятих трудових зобов’язань.
На своїх засіданнях рейдова комісія узагальнює підсумки роботи і докладає результати адміністрації установи. Підсумки рейду обговорюються на нараді ради колективу, загальних зборах засуджених відділення, колонії, широко освітлюються в стінному і багатотиражному друці.
Виробничі збори проводяться щомісячно, щокварталу, за підсумками виконання трудових зобов’язань засуджених за даний період. На них обговорюються виробничі питання. Виходячи з конкретного порядку денного, виробничі збори проводяться в бригадах, цеху, де працюють засуджені декількох відділень.
Мета виробничих зборів – підвищення трудової активності засуджених у виконанні виробничих завдань, освоєнні нової техніки, технології, впровадженні нових прийомів праці, розвитку раціоналізації та винахідництва.
Щоб виробничі збори проходили по-діловому, на високому рівні, до них треба добре готуватися. Для цього рекомендується заздалегідь визначити порядок денний, погоджувати його з
інженерно-технічним персоналом цеху, колонії, співробітниками відділу соціально-виховної та психологічної роботи, радою засуджених, членами виробничої секції; визначити доповідача, час, місце проведення зборів, забезпечити гласність; добитися, щоб засуджені брали активну участь в підготовці та обговоренні питань порядку денного зборів, вносили пропозиції.
За підсумками зборів колективно виробляється рішення, яке приймається голосуванням, після чого воно оголошується обов’язковим для виконання всіма засудженими.
Вечори, присвячені різним професіям, популярні серед засуджених. У процесі підготовки до них своєчасно визначаються висококваліфіковані робочі різних спеціальностей, що мають авторитет серед засуджених і що сумлінно ставляться до праці.

280
Методика проведення вечора проста: організовуються виступи підібраних заздалегідь робочих з числа засуджених за конкретними темами, рекомендується виступити на вечері і керівникам установи; завершується вечір концертом колективу художньої самодіяльності.
Школи передового досвіду є дієвою формою розповсюдження ефективних прийомів і методів трудової діяльності. Тут навчаються бригадири, актив, фахівці основних видів виробництва. Заняття проводяться за спеціальною програмою. Очолюють школи передового досвіду інженерно-технічні працівники установи.
Трудові вахти і декадники, раціоналізація і винахідництво
важлива форма виробничо-масової роботи із засудженими. Трудові вахти і декадники, як правило, оголошуються на честь знаменних дат, присвячуються важливим подіям в житті країни. Їх мета – підвищення продуктивності праці. Ця робота тісно пов’язана з різними конкурсами, раціоналізацією і винахідництвом. Майже в кожній колонії, цехах, на виробничих ділянках створюються групи сприяння бюро раціоналізації і винахідництва. Вони надають допомогу в оформленні раціоналізаторських пропозицій.
У трудовій діяльності засуджених широко використовуються наочна агітація, засоби масової інформації.
Таким чином, методично правильно організована трудова діяльність засуджених не тільки сприяє підвищенню їх трудової активності, але й робить позитивний вплив на їх підготовку до чесного трудового життя, підвищує результативність
їх ресоціалізації після звільнення.
Вплив навчальної діяльності на виправлення засуджених.
Навчальній діяльності належить значне місце у виправленні засуджених. Вона робить позитивний вплив на засуджених, сприяє розвитку у них моральних якостей, розширює поле їх колективної діяльності та спілкування. Успіхи в навчальній діяльності підвищують соціальний престиж засуджених, укріплюють їх положення в колективі, сприяють самоствердженню суспільно корисними засобами. У ході навчання засуджені вступають у взаємодію не тільки з певною сукупністю фактів, відомостей у вигляді теорій, законів, правил і так далі, але і організатором цього процесу – вчителем, а також з іншими засудженими. У процесі цієї взаємодії встановлюються смислові, емоційні й психологічні контакти, службові джерела формування колективних взаємин і спілкування між ними. У результаті засуджені не просто набувають

281
нових знань, але і збагачують досвід колективної діяльності, вступають у нові взаємодії з навколишньою дійсністю.
Під навчальною діяльністю в умовах виправної установи слід розуміти форму активного ставлення до навчання, спрямованого на розвиток у засуджених розумових сил,
інтелектуальних відчуттів, психічних процесів, дарувань пізнавальних
інтересів, формування світогляду, етичних властивостей і якостей.
Слід зазначити, що навчальна діяльність в умовах виправного закладу має свою специфіку. Вона визначається ізоляцією засуджених від життя людей, що знаходяться на волі, від широкої суспільної практики соціального будівництва, діяльністю малих груп, що негативно впливають на її організацію, низьким рівнем пізнавальної активності засуджених тощо.
Дослідження свідчать, що між рівнем виправлення і ставленням засуджених до навчальної діяльності існує певна залежність: чим вище рівень виправлення, тим сумлінне відношення засуджених до навчання, і навпаки, чим засуджені більш сумлінно ставляться до навчальної діяльності, тим вище рівень їх виправлення.
При вивченні процесу виховання в навчальній діяльності необхідно встановити ті мотивуючі чинники, які роблять вплив на цей процес. Виявлено чотири групи мотивів.
Перша група пов’язана з суспільною спрямованістю: учуся, щоб мати середню освіту; поступити згодом в технікум, ВНЗ; довести своє виправлення; підвищити свій загальноосвітній і культурний рівень.
Друга група пов’язана з винагородою за навчання: звільнитися умовно-достроково; навчання дає додаткові пільги; схвалення оточуючих.
Третя група пов’язана з уникненням певних санкцій: учуся, тому що примушують; не хочу бути покараним.
Четверта група носить нейтральний характер: все одно нічого робити; учуся, щоб забутися.
Таким чином, існують мотиви, які пов’язані з суспільною (1-а група), егоїстичною (2-а і 3-а групи) і нейтральною спрямованістю
(4-а група).
Мотивація навчальної діяльності засуджених робить певний вплив на рівень розвитку етично виховуючого колективу.

282
Простежується і така закономірність: відсоток засуджених з егоїстичною спрямованістю виявляється великим в колективі з низьким рівнем розвитку. У той же час засуджені з суспільною мотивацією більшою мірою опиняються у виховуючому колективі з вищим рівнем розвитку.
Таким чином, засуджені з вузькоегоїстичною мотивацією навчальної діяльності протистоять суспільно значущим прагненням і справам колонії, вони породжують негативну атмосферу і асоціальний мікроклімат.
Реалізація тієї або іншої мотивації пов’язана з подоланням різних труднощів, які можна об’єднати у чотири основні блоки:
1) труднощі, пов’язані з самою навчальною діяльністю;
2) труднощі, пов’язані з відношенням до себе;
3) труднощі, пов’язані з відношенням до інших людей;
4) труднощі, що витікають з покарання.
Ці блоки труднощів мають пряме відношення до виховного процесу. Дійсно, діяльність, відносини, умови покарання можуть як гальмувати виховний процес, так і сприяти його розвитку. Все залежить від того, якими способами і методами долатимуть ці труднощі засуджені. Подолання засудженими цих труднощів позитивними способами сприяє виробленню у них етичних якостей, колективістській мотивації, морально стійкій позиції. Готовність засуджених долати труднощі позитивними способами створює позитивні тенденції у виховному процесі.
Існує також пряма залежність між готовністю засуджених долати труднощі в навчальній діяльності і рівнем виховання. Чим сильніше така готовність, тим вище рівень розвитку виховного процесу, і, навпаки, якщо в колективі сформована позитивна громадська думка, вірні етичні і етичні норми поведінки, колективістські взаємини між засудженими, то подолання труднощів здійснюється найуспішніше.
Таким чином, навчальна діяльність є важливим засобом процесу виховання у виправній установі. Щоб ця діяльність давала позитивні результати, необхідно: а) щоб її мета усвідомлювалася засудженими як єдина, така, що вимагає об’єднання зусиль всього колективу; б) щоб в процесі діяльності між членами колективу утворювалися відносини взаємної відповідальності і залежності;

283
в) щоб контроль за діяльністю частково здійснювався самими засудженими; г) створення в колективі атмосфери доброзичливості, товариської взаємодопомоги, відповідального відношення не тільки до особистої долі, але і до успіхів або невдач всього колективу.
Тому в даному випадку замість традиційної формули навчання
„вчитель – учень” передбачається складніші співвідношення
„вчитель – колектив – учень”.
Застосовуючи системно-структурний підхід до підвищення ефективності виховання в навчальній діяльності, можна стверджувати, що замість традиційної системи управління процесом навчання існує інша, де всі зовнішні дії (навчальні програми,
інструкції, вказівки, розпорядження директора школи), що управляють, трансформуються в дію вчителя на колектив і через нього – на учня. Зворотна інформація про успішність і поведінку і колективу поступає до вчителя, який коректує діяльність, змінюючи форми і методи навчання. У даному випадку суб’єктами навчальної діяльності є не тільки вчитель і учень, але і колектив класу. При такому підході навчальна діяльність стає колективною, пізнавальною. Саме така діяльність сприяє розвитку виховного процесу, переходу його з одного (нижчого) рівня на іншій (вищий).
Навчальна діяльність припускає створення в класі такої системи відносин і спілкування, де немає місця для хворої співпраці, зневажливого відношення до оточуючих. У основі такої діяльності лежать активна співпраця у навчанні, спільна робота з метою оволодіння знаннями, виховання культури спілкування і взаємин.
Принципами навчальної діяльності називають систему початкових керівних положень, дотримання яких забезпечує функціонування навчального процесу. Дидактичні принципи виражають закономірності процесу навчання, визначаються цілями виховання і спираються на передовий досвід педагогічної діяльності.
Навчальна діяльність у виправних установах забезпечується на основі наступних дидактичних принципів.
Принцип виховання і всебічного розвитку особи в процесі
навчальної діяльності витікає з того, що навчання обумовлено потребами суспільства у всебічно розвиненій особі. Цей принцип виражає необхідність формування у засуджених вірного світогляду і моральності.

284
Принцип науковості навчальної діяльності спирається на закономірний зв’язок між змістом науки і навчальної дисципліни.
Цей принцип вимагає, щоб зміст навчання знайомив учнів з відповідними галузями науки, розвивало у засуджених, що вчаться, уміння і навички наукового пошуку.
Принцип зв’язку навчальної діяльності з життям,
практикою. Навчання повинно здійснюватися в тісному зв’язку з розкриттям шляхів застосування наукових ідей в промисловості, сільському господарстві, в суспільному житті. Цей принцип спирається на положення дидактики про єдність теорії і практики.
Він припускає тісний зв’язок навчання засуджених з продуктивною працею.
Принцип систематичності і послідовності навчальної
діяльності витікає з вимоги, щоб знання, уміння і навички формувалися в системі, в певному порядку, коли кожен елемент навчального матеріалу логічно пов’язувався з іншими, подальше спиралося на попереднє, готувало до засвоєння нового.
Принцип доступності вимагає, щоб навчання будувалося на рівні реальних навчальних можливостей учнів-засуджених, щоб вони не випробовували інтелектуальних, фізичних, моральних перевантажень, що негативно позначаються на їх здоров’ї та психіці.
Разом з тим принцип доступності жодною мірою не означає, що зміст навчання повинен бути спрощеним, елементарним.
Принцип свідомості і активності учнів при керівній ролі
вчителя. Для процесу навчання закономірною є єдність викладання
і учення. Даний принцип враховує цю закономірність. Суть принципу полягає в тому, щоб забезпечити оптимальне сприятливе співвідношення педагогічного керівництва і свідомої творчої праці учнів в навчанні.
Принцип наочності навчальної діяльності. Досвід показав, що ефективність навчання залежить від ступеня залучення до сприйняття всіх органів чуття людини. Ця закономірність знайшла свій вираз в дидактичному принципі наочності. Наочність навчання забезпечується використанням різноманітних
ілюстрацій, демонстрацій, лабораторно-практичних робіт.
Принцип міцності результатів навчальної діяльності, по- перше, вимагає, щоб міцним був не тільки освітній, але і виховний і розвиваючий ефект навчання. По-друге, цей принцип припускає, що навчання забезпечить свідомість придбаних знань. По-третє, він

285
орієнтує навчання на забезпечення дієвості знань, умінь, навичок і способів поведінки.
Принцип колективного характеру навчальної діяльності і
обліку індивідуальних особливостей учнів виражає необхідність виховувати учнів-засуджених на основі інтересів суспільства, створювати умови для активної роботи учнів в колективі і в той же час індивідуально підходити до кожного. Індивідуальний підхід враховує особистісні особливості засудженого з метою залучення його до колективної роботи.
Принцип позитивного емоційного фону навчальної
діяльності. Існує закономірний зв’язок між відношенням учнів до учення і його успішністю. У зв’язку з цим навчання покликано виховати в учнів захопленість наукою, технікою, працею, мистецтвом, спортом, щоб будь-яка діяльність супроводжувалася емоційними переживаннями.
Приведена система принципів не є остаточно встановленою.
Дидактика розвивається, постійно удосконалюється система загальної освіти, вводяться нові навчальні програми, з’являються нові дидактичні принципи. Слід підкреслити, що тільки сукупність всіх принципів забезпечує ефективність навчальної діяльності.
Неприпустимо вважати той або інший принцип універсальним. Так само недооцінка окремих принципів вестиме до зниження ефективності навчання.
Активізувати навчальну діяльність учнів, підсилити виховний аспект його дозволяє застосування вчителем різних методів і прийомів. Методи навчальної діяльності – це способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких досягається засвоєння такими, що вчаться знань, умінь і навичок, формується світогляд і розвиваються здібності. Метод відрізняється від педагогічного прийому. За допомогою різних методів учні засвоюють основний зміст учбового матеріалу. Прийоми ж дозволяють поглибити засвоєння окремих питань. Методи взаємодіють в організації навчальної діяльності, один метод припускає „роботу” іншого методу. При цьому слід мати на увазі, що жоден метод не дає прямого навчального результату, спочатку застосування методу викликає певну діяльність учнів, вносить ті або інші зміни до учбової діяльності, і тільки потім, як результат цієї діяльності, у учнів виникають знання, уміння і навички. У цьому сенсі кожен метод представляє засіб управління механізмом процесу навчання.

286
У галузі методів навчальної діяльності йде постійний пошук.
Пропонуються різні угрупування методів. Залежно від підстави угрупувань класифікація методів навчання буде різною. Найбільш прийнятною в теорії і практиці є класифікація методів за видами діяльності вчителя і учнів, за джерелами отримання знань, умінь і навичок учнів.
Відповідно до цієї класифікації основні методи навчання можна об’єднати в наступні групи.
1. Словесні методи: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, самостійна робота з підручниками і книгами.
2. Наочні методи: спостереження, демонстрація наочної допомоги, кінофільмів, діафільмів.
3. Практичні методи: усні і письмові вправи, графічні і лабораторні роботи, експеримент.
Розповідь це такий вид систематичного викладу, при якому повідомляється фактичний матеріал про яке-небудь явище або подію, характеризується діяльність історичних осіб або учених.
Існує декілька видів розповіді: описовий, науково-популярний, художній.
Пояснення це доказовий виклад вчителем того або іншого закону, правила, ходу вирішення завдань, а також аналіз відповідних явищ природи, історичних подій, художніх творів тощо. Сюди ж відноситься й інструктаж. Пояснення виступає як в чистому вигляді, так і як складова частина розповіді, бесіди, лекції.
Лекція (застосовується, як правило, в старших класах) – систематичний, послідовний виклад вчителем теми, проблеми, розділу навчального курсу або науки. Лекція присвячується крупним
і принципово важливим питанням навчальної програми. Вона не повинна бути переобтяжена фактичним матеріалом в збиток висновками.
Залежно від дидактичних цілей лекції можуть бути вступними, проблемними, оглядовими, узагальнюючими. Вони розрізняються по своїй побудові, прийомам викладу матеріалу, характеру узагальнень і висновків. Вступна лекція намічає основні проблеми великої теми або розділу. В неї включаються основні питання, з’ясування яких дозволяє краще засвоїти матеріал подальших тем або самостійно розібратися в ньому. Оглядова лекція
є основним методом вивчення декілька тем програми. Вона застосовується і при викладі відомостей, що мають інформаційне

287
значення. Якщо для вступної лекції найбільш типові різні прийоми узагальнень, установок, оцінних висновків, то оглядовій лекції властиві елементи оповідання і опису, що поєднуються з аналізом і узагальненнями. Основним в оглядовій лекції є уміння так відібрати
і згрупувати матеріал, щоб підготувати учнів до логічного розуміння закономірностей. Узагальнююча лекція систематизує широке коло знань, що отримуються учнями в процесі вивчення тієї або іншої теми. Проблемними називають лекції, присвячені актуальним питанням конкретної науки. Вони читаються не з усіх питань навчальної програми, а присвячуються лише окремим, найбільш актуальним проблемам навчальної дисципліни.
Бесіда – діалогічний метод, при якому вчитель за допомогою питань підводить учнів до засвоєння знань, закріпленню, перевірці та застосуванню навчального матеріалу. Використовуються різні види бесід: за повідомленням нових знань, відтворенню колишніх знань учнів, обговоренню нових фактів, повідомлених вчителем, роботі над поняттями, узагальненню і систематизації матеріалу, застосуванню знань.
Підручник і книга є головними джерелами письмової
інформації, засобами самоосвіти.
При ілюстрації і демонстрації учням пред’являються предмети в натурі, в образотворчій і символічній наочності. Широко використовуються наочна допомога і технічні засоби навчання.
Вправа – це виконання завдання письмово або усно.
Практична або лабораторна робота метод отримання учнями інформації в процесі вирішення пізнавальних завдань.
Таким чином, існують різні методи навчання, які використовуються в поєднанні один з одним. Вибір методу визначається освітньою і виховною метою, змістом і своєрідністю навчального матеріалу, віком учнів, рівнем підготовки вчителя.
В процесі навчання засуджених велике значення мають виховні можливості окремих методів. Слово вчителя – найдоступніший і поширеніший інструмент навчання. Яскраве, живе слово вчителя викликає в свідомості засуджених розкаяння в скоєному злочині, прагнення стати краще. Воно активізує уяву, пам’ять, відчуття учнів. Емоційність розповіді, бесіди, лекції дозволяє учням побачити відношення вчителя до предмету, що викладається ним, і має на них велику виховну дію.

288
Значне розповсюдження в практиці навчання засуджених отримав метод проведення уроків шляхом дискусії. Уроки-диспути викликають великий інтерес у правопорушників і при ретельній їх підготовці дають позитивний результат.
Підручники, книги, довідкова література є важливим джерелом отримання знань. Засуджені в більшості своїй люблять читати. Завдання вчителя – навчити їх вірно користуватися книгами, підручниками, довідниками. У педагогіці розроблена методика роботи з книгою, яка залежить від мети, поставленої вчителем.
Уміння працювати з книгою розвивається і удосконалюється під час уроків і позаурочних заходів.
Наочні методи навчання широко застосовуються в роботі із засудженими. Вони дозволяють здійснювати зв’язок навчання з життям. Особливо важливо при цьому вміло використовувати життєвий і виробничий досвід учнів. Прийоми порівняння, зіставлення при спостереженні виробничих процесів полегшують учням процес осмислення, підвищують міцність запам’ятовування учбового матеріалу. В зв’язку з цим зростає роль демонстрації наочної допомоги, кінофільмів та ін.
Згідно правилам внутрішнього розпорядку, засуджені обмежені у вільному часі. Тому вони майже не мають можливості працювати самостійно поза уроками. Педагог враховує цей чинник, вивчаючи з учнями основний матеріал на уроці. З метою закріплення отриманих теоретичних знань, умінь і навичок застосовується метод вправ, проводяться практичні і лабораторні роботи. Велике виховне значення має чітка організація проведення практичних і лабораторних робіт.
Навчання на будь-якому етапі: у середній школі, училищі, технікумі, вузі або на курсах – організовується в різних формах.
Питання про форми навчання є одним з важливих, тому в дидактиці він завжди знаходиться в центрі уваги. Термін „форма” у філософському розумінні означає зовнішній вираз діяльності. Форми навчання є зовнішнім виразом узгодженій діяльності вчителя і учнів, здійснюваною в становленому порядку і певному режимі.
З розвитком загальноосвітньої школи, зміною завдань і змісту освіти міняються і форми організації навчання. Спочатку переважала індивідуальна форма навчання. Із збільшенням числа учнів виникла класно-урочна система навчання. Класною вона називається тому, що вчитель проводить навчальні заняття з групою

289
учнів певного віку, такою, що має постійний склад і званою класом.
Урочною – тому, що навчальний процес проводиться в строго певні відрізки часу – уроки. Після кожного уроку влаштовується перерва.
Класно-урочна система витримала перевірку часом. Вона має такі педагогічні переваги: забезпечує організаційну чіткість і впорядкованість педагогічного процесу, ідейно-емоційний вплив особи вчителя на учнівський колектив, своєрідне змагання розумів при колективному добуванні знань. Вона відкриває простір для формування колективістських відносин, що є дуже важливим в місцях позбавлення волі.
Дидактика вважає урок основною формою навчання в школі.
Це пояснюється перевагами уроку перед іншими формами навчання.
Основними з них є наступні. Урок дозволяє вчителеві систематично
і послідовно висловлювати навчальний матеріал, розвивати розумові здібності учнів, формувати їх світогляд. На уроці учні оволодівають не тільки системою знань, але й методами пізнавальної діяльності.
Це, у свою чергу, є важливою умовою включення учнів в активну освітню діяльність і самостійну роботу при оволодінні знаннями.
Урок дає багато можливостей для виховання учнів.
Таким чином, робота загальноосвітніх шкіл в місцях позбавлення волі за кабінетною системою, використання на практиці передових методів навчання помітно впливають на поліпшення якості уроків, на формування етичної свідомості і наукового світогляду засуджених.
Педагогічне управління навчальною діяльністю засуджених – складна комплексна діяльність, яка охоплює вирішення навчальних, виховних та інших питань.
Центральною ланкою такого управління є здійснення всебічно обґрунтованих навчально-пізнавальних дій на свідомість, відчуття,
інтелектуальну сферу засуджених.
Педагогічним управлінням навчальною діяльністю
є діяльність двох взаємодіючих підсистем – колективу викладачів
(підсистема 1) і колективу засуджених (підсистема 2).
Зовнішня повідомча та управлінська інформація (постанови, накази, інструкції, розпорядження та ін.) поступає на підсистему 1 і перероблюється з урахуванням внутрішньої повідомчої інформації, котра в свою чергу складається із спостережень за життям та діяльністю учнівського колективу засуджених, вивчення результатів їх діяльності,

290
контролю за виконанням навчально-пізнавальних вимог
і спрямовується внутрішньої керуючої інформації у 2-гу підсистему.
У внутрішню управлінську інформацію входять всі розпорядження з організації навчальної діяльності, вимоги до підвищення її ефективності.
На основі зворотного зв’язку про результати навчальної діяльності засуджених вносяться корективи в діяльність колективу викладачів з метою підвищення ефективності застосування засобів, форм і методів навчального процесу.
На підставі аналізу знань, умінь, інтересів і практичних навичок засуджених викладачі будують диференційовану учбову роботу. Сюди входять: вивчення засуджених і їх інтелекту, проектування пізнавальної діяльності, визначення методів, шляхів, форм педагогічної дії, визначення змісту навчальної підготовки, вироблення загальних й індивідуальних вимог до учнів.
Практичний досвід свідчить про те, що ефективність функціонування підсистеми 1 значно підвищується, якщо діяльність засуджених побудована на принципі загальної зацікавленості, активності, чергування підпорядкування і керівництва, взаємній відповідальності та вимогливості, обліку їх інтересів.
Педагогічне управління навчальною діяльністю може бути успішним тоді, коли колектив викладачів передбачає мотиви, цілі, засоби, результат діяльності засуджених, коректує їх відповідно до завдань утворення сьогоднішнього дня. При цьому важливо уміти ставити обґрунтовані цілі, завдання діяльності, доводити їх до навчальної групи засуджених, спонукати їх зусилля на досягнення мети та створювати готовність до її виконання, яка ґрунтується на знанні засобів, способів навчально-пізнавальної діяльності, послідовності її виконання і передбачуваних результатах. Колектив викладачів озброює засуджених відповідними засобами і способами діяльності, організовуючи таким чином її виконання. Контроль дозволяє попередити помилки, своєчасно їх виправити. Адекватна оцінка результатів стимулює активність засуджених, викликає вірне відношення до досягнутого результату.
Взаємозв’язок і взаємозалежність процесу управління навчальною діяльністю характеризуються:
1) центральною ланкою в управлінні є взаємодія колективу викладачів і колективу засуджених. Отже, ефективність управління залежить від вірної взаємодії обох підсистем;

291 2) провідна роль в управлінні належить колективу викладачів, його умінню включати засуджених в навчальну діяльність, вірно її організовувати;
3) у процесі взаємодії виникають ділові й особисті зв’язки, відносини між обома підсистемами, при цьому мотиви, цілі, засоби і способи, результати навчальної діяльності колективу викладачів повинні відображати в собі зміст відповідних ланок навчальної діяльності колективу засуджених.
Основними засобами викладачів є: вироблення єдиних і диференційованих психолого-педагогічних вимог, загальних і приватних завдань, що стоять перед колективом засуджених, організація комплексу навчально-виховних заходів, спрямованих на активізацію інтересів, потреб, мотивів, ідеалів.
Діяльність викладачів спрямована на те, щоб кожного засудженого, з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей і можливостей, підготувати до засвоєння навчального матеріалу.
Діяльність викладачів починається з вивчення особистості й колективу навчального класу. Ця робота здійснюється як систематичне повсякденне накопичення інформації про рівні
інтелектуального розвитку засуджених.
У певні моменти на перший план висувається прогностичне вивчення особи і колективу навчального класу. Його мета – передбачати можливі зміни в інтересах і мотивах членів колективу у зв’язку з пред’явленими вимогами.
Часто вивчення особи і колективу набуває діагностичний характер, суть якого – виявлення причин навчальних неуспіхів, різного роду подій, що мали місце в той або інший період.
Вивчення особи і колективу навчального класу, планування навчально-пізнавальної діяльності служать основою для ухвалення педагогічно обґрунтованого вірного рішення, спрямованого на формування у них знань, умінь і навичок, мотивів і інтересів.
Конкретне рішення вважається педагогічно обґрунтованим, якщо в ньому враховані можливості особи і класу, їх особливості, рівні розвитку, тобто все те, що сприяє або перешкоджає ефективній навчальній діяльності.
Педагогічно обґрунтоване рішення характеризується такими ознаками.

292 1. Задум навчально-виховних дій повинен забезпечувати доцільне використання активності засуджених.
2. Завдання, індивідуальні і колективні доручення слід розробляти і формулювати так, щоб вони мобілізовували засуджених, викликали підйом духовних сил, формували почуття відповідальності, розвивали соціально значущі мотиви навчання.
3. Передбачене задумом викладача розташування членів навчального класу, розподіл обов’язків повинно забезпечувати умови для позитивних взаємин між його членами.
4. У педагогічному рішенні при необхідності підготовки засуджених до виконання поставлених навчальних завдань передбачається: інструктаж, спеціальне цілеспрямоване навчання
(оволодіння способом виконання нового завдання), етично-вольова мобілізація, раціональне розташування активу, пасиву.
Ефективність педагогічного управління навчальною діяльністю значною мірою залежить від взаємодії всіх викладачів.
Взаємодія викладачів розглядається як управлінська діяльність, спрямована на організацію навчально-пізнавальної роботи в навчальному класі, узгодження і об’єднання зусиль та можливостей учнів, використання переваг їх спільної діяльності в цілях найбільш успішного вирішення учбових завдань.
Взаємодія між викладачами різних дисциплін передбачає встановлення між ними вірних взаємин, повного розуміння завдань, поставлених перед ними, що створює необхідну ділову атмосферу і творчий настрій в роботі із засудженими. Взаємодія викладачів припускає створення зацікавленої обстановки в колективі навчального класу, організацію скоординованої навчально- пізнавальної діяльності.
Щоб така взаємодія давала позитивні результати, викладачі зобов’язані:

передбачати мотиви навчальної діяльності засуджених;

вірно планувати навчальну діяльність та її результати;

чітко розподіляти обов’язки між собою;

уміти ставити і мотивувати майбутню навчальну діяльність;

знати особливості окремих засуджених і різних груп, і з урахуванням цього будувати навчальну діяльність;

вірно обирати і обґрунтовувати адекватні об’єкту діяльності засобу і способи;

293

уміти мобілізовувати для досягнення поставленої мети знання, уміння, навички засуджених;

заздалегідь проектувати очікувану реакцію засуджених на навчально-виховні вимоги.
Суспільна діяльність в умовах пенітенціарного закладу робить
істотний вплив на виправлення засуджених. Виховна ефективність цієї діяльності знаходиться в прямій залежності від її організації, обміркованості, коли враховується рівень виправлення або кримінальної зараженості осіб, що відбувають покарання у виправних установах, їх інтереси і потреби.
Під громадською діяльністю у виправній установі слід розуміти форму активного ставлення, спрямовану на розвиток у засуджених цивільної активності, корисної ініціативності, здорових інтересів і потреб, навичок раціонального використання вільного часу.
Громадська діяльність у виправних установах має ряд особливостей, до яких можна віднести:
1) специфіку особистості засудженого, правовий стан якого відрізняється від правового положення вільних громадян значним обмеженням. Крім того, особа засудженого значно деформована в етичних і естетичних відносинах;
2) наявність певних правил, наказаних кримінально- виконавчим законодавством, до яких відносяться ізоляція засуджених від суспільства, обмеження часу на виправлення засуджених, наявність чіткого режиму і строго регламентованого способу життя тих, що відбувають кримінальне покарання;
3) єдині режимно-педагогічні вимоги відповідно до певних умов пенітенціарного закладу;
4) педагогічно несприятливе середовище злочинців, наявність малих груп негативної спрямованості, шкідливих традицій негативної установки до покарання і неадекватної самооцінки більшості засуджених.
У зміст громадської діяльності в УВП входять різні заходи, спрямовані на формування у засуджених загальноприйнятих в суспільстві норм моралі, розумних потреб і інтересів, підвищення духовного, фізичного і культурного рівнів на основі психологічних особливостей засуджених, тих, що відбувають покарання в різних умовах.
Основними завданнями громадської діяльності у виправній установі є:

294

розвиток у засуджених громадської активності і творчої
ініціативи;

виховання у них потреби брати участь в суспільному житті колективу загону і колонії;

виховання здатності вірно розуміти процеси, які відбуваються в суспільному житті загону, колонії, країни;

розвіювання злодійських традицій, кримінальної романтики, боротьба з „естетикою” злодійських законів;

формування суспільної мотивації, уміння долати труднощі, які пов’язані з суспільною діяльністю;

підвищення загальної культури засуджених;

розвиток творчих здібностей, умінь і навичок.
Громадська діяльність даватиме результати, якщо до її організації і змісту надається ряд вимог: різноманітність видів діяльності, творчість, співпраця засуджених, їх позитивні взаємини в ході її виконання, співпраця засуджених і персоналу колонії, опора на актив, малі групи позитивної спрямованості, організація перспектив, аналіз ефективності заходів, використання ситуацій, що вимагають напруги фізичних і психічних сил тощо.
Організація громадської діяльності спирається на наступні принципи:

принцип цілеспрямованості і свідомості, опора на корисну активність засуджених;

принцип зв’язку з життям суспільства, колонії, відділення;

принцип єдності вимог і пошани до особи;

принцип урахування вікових і статевих особливостей особи засуджених;

принцип систематичності, послідовності, узгодженості і спадкоємності різних форм суспільної діяльності;

принцип диференційованого підходу з урахуванням інтересів
і мотивів різних груп, а також умов відбування покарання.
Існує три групи засуджених. Перша група – активно беруть участь у громадському житті колонії. Друга – не беруть участь у громадському житті колонії. Третя група – хотіли б брати участь, але
їм не доручають.
За критерієм мотивації є наступні групи. Для першої групи характерна позитивна мотивація (беруть участь, щоб довести своє виправлення, щоб боротися з порушниками режиму). Для другої групи характерна негативна мотивація (беруть участь, щоб легше

295
жилося в колонії). Для третьої групи характерна суперечлива мотивація (беруть участь, щоб мати додаткові пільги).
Реалізація тієї або іншої мотивації пов’язана з подоланням ряду труднощів. У засуджених можна виділити чотири групи таких труднощів:
1) труднощі, пов’язані з процесом діяльності (виконувати громадські доручення, тобто брати участь в перевірках, підведенні підсумків, веденні документації тощо);
2) труднощі, пов’язані з відношенням до інших людей (робити зауваження, долати негативне відношення до окремих засуджених тощо);
3) труднощі, які виходять з самого покарання (виконувати доручення під контролем);
4) труднощі, пов’язані з відношенням до себе (примушувати себе зосереджуватися на суспільній діяльності, долати себе і своє небажання виконувати громадську діяльність та ін.).
Висока значущість труднощів процесу виконання громадської діяльності пов’язана з відсутністю знань, умінь і навичок її ведення у засуджених. Це цілком зрозуміло, оскільки в більшості випадків вони не брали участь в суспільній праці до засудження.
Ставлення засуджених до громадської діяльності залежить від рівня розвитку колективу. Чим вище рівень розвитку колективу, тим сумлінне відношення засуджених до громадської діяльності, і навпаки, чим нижче рівень розвитку колективу, тим відношення засуджених до громадської діяльності менш сумлінне. Тому зміна негативних умов шляхом формування колективу підвищує інтерес засуджених до громадської діяльності. Утім, простежується і зворотна закономірність: чим сумлінніше відношення засуджених до громадської діяльності, тим вище рівень розвитку колективу і тим успішніше йде виправлення їх особи. Цю закономірність необхідно враховувати при організації виховної роботи із засудженими, такими, що відбувають покарання в звичайних, полегшених і суворих умовах пенітенціарного закладу.
Форми громадської діяльності вельми різноманітні. Це робота у складі самодіяльних організацій, суспільні доручення, диспути, читацькі і глядацькі конференції, участь в художній самодіяльності, різних фізкультурно-спортивних заходах.
Важливу роль у громадській діяльності грають доручення.
Одне із завдань персоналу пенітенціарного закладу полягає в тому,

296
щоб добитися участі в громадській діяльності всіх засуджених, тобто добитися того, щоб кожен засуджений, такий, що знаходиться в колонії, мав конкретне суспільне доручення.
Аналізуючи під цією точкою зору досвід роботи ряду колоній, можна зробити висновок про те, що велика частина засуджених протягом всього періоду перебування їх в колонії не має жодного скільки-небудь серйозного громадського доручення, тоді як деякі засуджені є постійними активістами. Звичайно, сам по собі принцип
„кожному – доручення” ще не означає успіх виправлення правопорушників. Проте ініціативність і позитивна активність є важливою умовою самовиховання і формування позитивних взаємин в колективі засуджених. На практиці це означає, що співробітники колонії надають засудженим реальні можливості позитивно впливати на справи в колективі і разом з тим покладають на них велику відповідальність за стан дорученої ним ділянки роботи.
Громадські доручення класифікуються на індивідуальні, групові і колективні. Вони відповідають ряду вимог. Доручення повинні бути посильними, цікавими, значними для засуджених, задовольняти їх потреби і бажання.
Однією з причин негативних взаємин в колективі засуджених полягає в тому, що зміст суспільної діяльності не завжди відповідає
інтересам, бажанням і потребам засуджених, а виховні заходи носять формальний характер. Засуджені не знаходять і не бачать можливості застосувати свої інтереси, уміння і досвід.
На жаль, поки що не зжита практика, коли вся робота в колективі засуджених спрямована на рішення якоїсь однієї проблеми, наприклад, створено в колонії музей – і все інше на другий план, добре йдуть спортивні заходи – вся увага тільки ним.
Практика і передовий досвід свідчать про те, що необхідна певна система організації громадської діяльності. Важливе місце в цій системі займає робота гуртків за інтересами. Наприклад, члени радіогуртка вивчають радіоапаратуру, готують і проводять передачі місцевого радіовузла з різної тематики (інформація про підсумки трудового дня по цехах, про індивідуальні успіхи і невдачі окремих засуджених). У радіопередачах даються рекомендації по самовихованню, підводяться підсумки дисциплінарної практики, діляться своїм досвідом засуджені, ті, що певних добрих результатів у роботі, навчанні, поведінці, читаються листи родичів і колишніх засуджених, мовиться про дружбу, товариство, колективізм.

297
Велику користь приносять і інші об’єднання засуджених: клуб
„Пошук” виховує своїх членів на героїчних прикладах наших співвітчизників, що були в „гарячих” точках планети, клуб
„Натураліст” знайомить з історією рідного краю.
Одне з провідних місць в цій системі займає громадська
атестація засуджених. До складу комісій, які проводять атестацію вихованців, разом з вихованцями і представниками адміністрації входять і представники самодіяльних організацій. Комісія розробляє критерії та визначає рівень виправлення й ресоціалізації засуджених.
У ході атестації здійснюється перехід із ступеня на ступінь, з нижчого на вищий і назад, залежно від результатів діяльності та поведінки.
Читацька і глядацька конференції також є однією з форм суспільної діяльності. Вони вчать засуджених уважному читанню
(перегляду), вдумливому аналізу прочитаного (побаченого), допомагають глибше осмислювати твори мистецтва. Конференції відповідають прагненню засуджених ділитися думками про прочитане (побачене), дають багатий матеріал для вивчення їх естетичних інтересів.
Критеріями відбору книг і відеофільмів для обговорення служать
ідейність, доступність, врахування віку і освіти засуджених, актуальність і життєва значущість даної проблеми для даної аудиторії.
Для керівництва підготовкою до конференції, особливо читацької, доцільно створити комісію, до складу якої слід включити фахівця (залежно від теми конференції), вчителя загальноосвітньої школи, двох-трьох активістів. При підготовці читацької конференції важливо мати не менше п’яти-шести екземплярів книг, вибраних для обговорення, які можна використовувати також для виставок і оглядів та одночасно видавати читачам.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал