Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України



Pdf просмотр
Сторінка13/21
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.23 Kb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21
– „позитивний досвід”
як комплекс засобів, прийомів і методів праці, що дають найбільший ефект при високій якості праці і найменших витратах.
Позитивний досвід по виправленню засуджених – це сукупність практичних знань, умінь і навичок, що набувають співробітники колонії в ході повсякденної виховної роботи; основа

177
професійної майстерності, одне з джерел розвитку юридичної і психолого-педагогічної науки.
Накопичення позитивного досвіду виправлення засуджених може йти двома шляхами:
1) емпіричне накопичення знань, умінь, навичок, фактів, аналіз зв’язків між суттю і шляхом дій, що багато разів повторюються, проб і помилок;
2) активне творче перетворення педагогічної дійсності.
Другий шлях припускає осмислення великої кількості фактів про сучасний стан педагогіки, психології, соціології і права.
Основною ознакою при віднесенні досвіду до передового є його науковість. Становлення позитивного досвіду є процес свідомий, цілеспрямований, а не стихійний. Тому свідомість,
цілеспрямованість є наступними ознаками позитивного досвіду виправлення засуджених. До решти ознак позитивного досвіду виправлення засуджених можна віднести: актуальність, тобто співвідношення позитивного досвіду даному моменту, потребам сьогоднішнього дня; перспективність – спрямованість в майбутнє;
тривалість можливого застосування; неможливість настання
негативних наслідків, отримання вищих результатів, ніж
масова практика.
При оцінці того або іншого досвіду необхідно з’ясувати, як виявляються в ньому вказані ознаки в сукупності.
У позитивному досвіді слід розрізняти репродуктивний і конструктивний досвід. Репродуктивний досвід припускає отримання високих результатів в рамках відомих форм і методів роботи. Проте це не означає відсутність у ньому теоретичної обґрунтованості та наукової бази. Навпаки, він є основним шляхом перетворення теорії в практику, впровадження наукових і методичних рекомендацій.
Конструктивний досвід припускає отримання вищих результатів за рахунок відкриття нових фактів, ідей, форм, методів, засобів виховання, їх нової інтерпретації. Він відповідає таким вимогам, як новизна, оригінальність, наявність нової педагогічної
ідеї. Даний досвід по своїй суті понад усе наближається до поняття
„експеримент”. Можна сказати, що конструктивний позитивний досвід – це своєрідний експеримент, в результаті якого отримані стійкі позитивні результати
і рекомендації з успіхом використовуються в масовій практиці.

178
Виділяють чотири умови, які дозволяють говорити про те, що практика має справу з позитивним досвідом. Такими умовами є:
1) відповідність досвіду нормам існуючого законодавства;
2) практична ефективність;
3) наукова обґрунтованість;
4) повторюваність (відтворюваність).
При вивченні, узагальненні і розповсюдженні досвіду надзвичайно важливо аналізувати досвід в його розвитку. Як правило, кожен досвід ефективної роботи проходить ряд етапів: аналіз практики і визначення найбільш актуальних проблем; постановка завдань; підготовка до роботи, створення необхідних умов і передумов; відробка методик; перетворення практичної діяльності на цілісну систему роботи; аналіз попередніх результатів і коректування досвіду; первинне узагальнення та ін.
Вивчення позитивного досвіду належить до дослідницьких робіт, тому висновки, результати і рекомендації багато в чому визначаються позицією і кваліфікацією дослідника. Звідси виходить одна з основних вимог: при вивченні позитивного досвіду його необхідно теоретично осмислити. В даному випадку слід в першу чергу визначити ідею, раціональне зерно такого досвіду.
Досвід виховної роботи необхідно вивчати з урахуванням властивостей педагогічної системи, щоб вдосконалення або зміна одних елементів не призвело до руйнування інших. При описі досвіду слід розкривати умови його виникнення і протікання, труднощі, що виникають при його формуванні.
Узагальнюючи досвід, потрібно визначити: у чому полягає новизна, скільки часу він функціонує, в якому вигляді і масштабі набув поширення, що нового дало його впровадження в практику, в якому напрямі йтиме вдосконалення і що для цього необхідне.
Результатом узагальнення можуть служити методичні рекомендації, в яких відбивається суть досвіду. У них доцільно пропонувати різні варіанти і форми його застосування.
Розповсюдження досвіду пов’язано з його пропагандою.
Найбільш масовою формою пропаганди досвіду є видання брошур, монографій, статей з описом нововведень та їх результатів, проведення науково-практичних конференцій.
До інших форм пропаганди досвіду слід віднести виступи з лекціями, доповідями, що відображають досягнення передової

179
практики; організацію виставок, експозицій, як тимчасових, так і постійних.
Найдієвішою і переконаною формою пропаганди досвіду є вивчення його практичними працівниками безпосередньо у підрозділах.
Впровадження в масову практику передового досвіду, прогресивних форм і методів, наукових і теоретичних досягнень є завершальним етапом в цій діяльності.
Тут слід застосувати ряд організаційних заходів, що включають визначення конкретних форм і методів, прийнятних для даної установи, кількості сил і засобів, їх розстановку; необхідно також розробити план заходів щодо впровадження позитивного досвіду, визначити конкретних виконавців і чітко поставити перед ними завдання.
Все це вимагає навчання колективу працівників формам і методам роботи в нових умовах з урахуванням додаткових обов’язків, контролю за результатами впровадження.
Разом з організаційними заходами дану роботу слід забезпечити правовими і методичними заходами, що включають: нормативне закріплення функціональних обов’язків безпосередніх виконавців, розробку наказів, інструкцій, вказівок з питань впровадження позитивного досвіду, методичних рекомендацій, повчань, пам’яток по питаннях тактики і методики виконання конкретних заходів.
Названі заходи потрібно доповнювати роз’яснювальною роботою і психологічною підготовкою особового складу і засуджених. Керівникові установи слід підійти до виконання наказу про впровадження досвіду не формально, а творчо, вимагаючи цього ж і від виконавців.
Досвід можна вважати упровадженим, коли всі його елементи діють, внаслідок чого стабільно підвищується ефективність виховної роботи.
Інформаційне забезпечення процесу виправлення засуджених проводиться таким чином.
Інформація (від лат. information – роз’яснення) – відомості, які передаються однією людиною іншій усним, письмовим або яким- небудь іншим способом, а також сам процес передачі або отримання цих відомостей. Інформація грає велику роль в різних галузях науки

180
та практики. Важливе значення має інформація і в пенітенціарній педагогіці.
Ефективність виховного процесу у виправних установах значною мірою залежить від його інформаційного забезпечення.
Під інформаційним забезпеченням виховного процесу слід розуміти сукупність відомостей про події, ситуацію і факти, що характеризують як виховний процес в цілому, так і відомості про групи, колективи і особистість, зокрема, засуджених.
При цьому інформаційне забезпечення розуміється не як проста сума відомостей, а цілком визначений, приведений у порядок об’єм необхідних знань, пропущений через відповідні аналітичні центри, очищений від другорядного, наносного і випадкового, осмислений і усвідомлений, такий, що характеризує тенденції й шляхи розвитку кримінально-виконавчої системи.
Інформація повинна не тільки збиратися тими або іншими способами, але і відповідним чином накопичуватися, оброблятися і в потрібний момент видаватися співробітникам виправної установи.
При організації виховного процесу необхідно мати
інформацію про суб’єкт цього процесу, його об’єкт, умови, в яких він протікає, і про його результати.
Відповідно цьому інформацію умовно можна розділити на п’ять блоків.
І. Інформація про суб’єкта виховного процесу включає:
1) зведення про штатну чисельність безпосередніх вихователів
(начальників загону), а також дані про додаткові сили вихователів
(резерві) з числа співробітників установи і громадськості;
2) дані про структуру колективу співробітників і його якісний стан, як в цілому, так і на рівні окремих його підструктур (колективу відділу соціально-виховної та психологічної роботи, виробничих відділів тощо);
3) відомості про саму діяльність вихователів і осіб, що привертаються до виховної роботи з числа співробітників даної установи, а також представників шефських організацій громадськості, священнослужителів тощо;
4) відомості про взаємодію всіх співробітників колонії з питань виправлення засуджених.
Джерелами інформації тут виступають відомості про штатний розклад співробітників підрозділу, списки членів ради вихователів, методичної ради колонії, особисті плани самоосвіти співробітників.

181
ІІ. Інформація про об’єкт виховного процесу повинна містити: відомості про особу і групи засуджених (соціально- демографічні, кримінально-правові, кримінологічні, психолого- педагогічні характеристики). Це необхідно для організації
індивідуальних, групових і масових виховних заходів.
Вся ця інформація поступає з самих різних джерел: особистих справ засуджених, спостережень за їх поведінкою і діяльністю, відомостей, що отримуються в результаті індивідуальних, групових і колективних бесід з ними тощо.
ІІІ. Інформація про організацію процесу виправлення
засуджених містить в собі:
1) відомості про проведення масових, групових,
індивідуальних виховних заходів щодо основних напрямів виховання: трудового, етичного, естетичного, правового, фізичного;
2) дані по реалізації виховного потенціалу основних засобів виправлення засуджених;
3) відомості про керівництво суспільними формуваннями засуджених і їх функціонування.
ІV. Інформація
про
умови
організації
процесу
виправлення засуджених включає:
1) відомості про місце і район дислокації установи, його найближче соціальне оточення;
2) зведення про матеріально-технічне забезпечення процесу виправлення засуджених;
3) відомості про морально-психологічний клімат у пенітенціарному закладі, про соціально-педагогічне середовище в колонії тощо.
Джерелами інформації даного блоку є: акти інспекторських перевірок і пропозицій, протоколи нарад керівництва, протоколи засідань методично-виховної ради та ін.
V. Інформація про результати процесу виправлення
засуджених включає відомості про рецидивну злочинність, про поведінку і діяльність засуджених після звільнення.
Джерелами інформації в даному випадку є: відомості
(довідки) про досвід і стан масової виховної роботи, акти
інспекторських перевірок, книги обліку виховних заходів, матеріали стінного друку, розклади занять із засудженими, щоденники самовиховання.

182
Інформацію можна також класифікувати на зовнішню
інформаційну, внутрішню управлінську, внутрішню поінформовану, що управляє, зовнішню.
Зовнішня інформація, що управляє (командна), це норми кримінально-виконавчого законодавства, законодавчі акти, що регламентують виконання покарання і процес виправлення засуджених; ухвали та вирішення органів суду і прокуратури; накази, розпорядження, інструкції вищестоящих відомчих органів.
Ними регулюється і конкретизується виконання покарання, виправлення засуджених, а також практична діяльність співробітників.
Зовнішня
інформаційна
інформація
є відомостями, використовуваними вихователями при здійсненні процесу виправлення засуджених. До неї відносяться всі види зв’язку з громадськістю, родичами засуджених, повідомлення співробітників
інших відділів і служб.
До внутрішньої інформації, що управляє, відносять розпорядження, вказівки і вимоги співробітників, які звернені безпосередньо до засуджених по дотриманню ними розпорядку дня, режиму, дисципліни, викорінюванню шкідливих звичок тощо.
Внутрішня поінформована інформація це особисті спостереження співробітників за поведінкою того або іншого засудженого, матеріали індивідуальних бесід, матеріали засідань ради вихователів загону, виступи засуджених на загальних зборах,
інформація про характер взаємин і спілкування між засудженими та змістом їх діяльності.
Особливий вид інформації представляють різні норми, розпорядження, рекомендації, які доводяться до суб’єкта виховання з метою встановлення певних меж, рамок, в яких повинен організовуватися і здійснюватися процес виправлення. Тобто мова йде про певній алгоритм цього процесу. Ця інформація ретельно збирається, узагальнюється і доводиться до кожного суб’єкта даного процесу, оскільки вона складає його основу – саме відповідно до неї визначаються види виховання: трудове, етичне, правове, естетичне та інші.
Інформація повинна бути чітко засвоєна адміністрацією і співробітниками установи, вона виступає у вигляді єдиних режимно- педагогічних вимог, що пред’являються до засуджених.

183
Кожна режимно-педагогічна вимога, окремий алгоритм дій повинні бути в повному об’ємі забезпечені інформацією, для чого необхідні накопичувачі, банки такої інформації. Ці банки інформації необхідно створювати, класифікуючи їх відповідно до цільового призначення, піклуючись про постійне поповнення і оновлення даних, про швидке відтворення і готовність до використання. Тут необхідну допомогу можуть надати комп’ютери, в пам’ять яких можна закласти необмежену кількість інформації пошуково-
інформаційного характеру, алгоритми дій при тій або іншій події (як що носить надзвичайний характер, так і ті, що щоденно повторюється в буденному житті), варіантність дій у нештатних ситуаціях (особливо в поведінці засуджених). Створення подібної системи інформації є перспективним напрямом. Накопичення, зберігання і керівництво інформаційними потоками повинні бути у веденні адміністрації
і соціально-психологічної служби пенітенціарного закладу.
Інформація повинна відповідати ряду встановлених вимог.
Інформація повинна бути об’єктивною і достовірною, факти, які в ній повідомляються, повинні бути типовими для даного явища, точними і безперечними. Недостовірна інформація призводить до конфліктів, негативних взаємин і навіть масових безладів.
Кожному співробітникові дуже важливо уміти відрізняти правду від явної брехні, щоб не допустити помилок в аналізі
інформації. При оцінці об’єктивності і достовірності інформації важливими є суб’єктивні якості вихователя: рівень його загального розвитку й освіти, професіоналізм, досвід роботи, уміння бути об’єктивним і справедливим.
Оптимальність інформації означає, що за своїм обсягом вона повинна бути не зайвою, але і не малою. Якщо інформація надмірна, то це ускладнює процес її збору, обробки і аналізу. У цих випадках витрачається багато сил і зайвого часу.
Одна з вимог до інформації – це своєчасність і
оперативність. В умовах роботи із засудженими оперативна обстановка в загоні і колонії може змінюватися щогодини. Кожному співробітникові заздалегідь потрібно розробити надійну систему отримання своєчасної інформації про полягання режиму і дисципліни в загоні і колонії, настроях окремих засуджених, особливо схильних до втечі, хуліганських проявів, вживання спиртних напоїв і наркотиків, гра в карти. У цих цілях слід

184
використовувати допомогу членів самодіяльних організацій засуджених, які встали на шлях виправлення, начальників відділень
СПС, оперативних працівників.
Безперервність
і
системність
інформації повинні забезпечити вивчення об’єкт в динаміці. У зв’язку з цим особливого значення набувають питання вірної організації взаємодії співробітників всіх відділів, частин і служб колонії.
Необхідна вимога, що пред’являється до інформації, – її
корисність і цінність.
Всяке повідомлення, що містить в собі зведення про об’єкт виховання, є тим цінніше, чим більше воно зменшує ступінь невизначеності знань про нього і чим швидше ці відомості можуть бути отримані.
Під корисністю інформації розуміється змістовність того або
іншого повідомлення, документа. Важливо уміти відбирати з великого потоку інформації найбільш важливі, цінні відомості, які призведуть до найбільш ефективного процесу виправлення засуджених.
Інформація виявиться корисною в тому випадку, якщо співробітники колонії вірно здійснюватимуть аналітичне забезпечення виховного процесу.
Аналіз (від греч. analysis – розкладання, розчленовування) – процедура уявного, а часто і реального розчленовування предмету
(предметів) або відношення між предметами на частини (ознаки, властивості).
Аналіз фактично неможливий без синтезу і навпаки, тому про аналіз говорять як про синонім дослідження, пізнання. Педагогічний
аналіз при науковому дослідженні строго орієнтований на методологію, принципи і методи пенітенціарної педагогіки.
Педагогічний аналіз будується як коректно здійснюваний процес пізнання якого-небудь педагогічного об’єкту, явища, аспекту на основі наявних педагогічних знань, досвіду і освоєних педагогічних прийомів.
Предметами педагогічного аналізу можуть бути педагогічна система, педагогічний процес, педагогічні закономірності, педагогічна ситуація, педагогічна проблема, педагогічні умови і причини, педагогічні характеристики професійної майстерності, рівень професійно-педагогічної підготовленості, педагогічна технологія, правова і етична вихованість та ін.

185
Існує декілька прийомів педагогічного аналізу. Прийом
структурного аналізу педагогічної реальності рекомендує співробітникові, поєднуючи аналіз з синтезом і виявляючи елементи педагогічної реальності, постійно в думках бачити, як вони складаються в ціле, чи немає порожнеч (пропусків), чи не
„притягають” до неї ті елементи, які не належать явищу, що вивчається, і не характеризують саме його якісну своєрідність.
Наприклад, якщо аналізується правова культура засудженого, то в її цілісній структурі слід виділити, як основні елементи аналізу, правове утворення, правову вихованість, правову освіту і правову розвиненість.
У значному числі випадків структурний аналіз будується досить стандартно, наприклад, як аналіз педагогічних систем освітнього процесу, правового виховання, професійної підготовки, виправлення і перевиховання та ін. Його структуру утворюють елементи: цілі, завдання, об’єкт, суб’єкт (співробітник, колектив співробітників та ін.), зміст, умови, педагогічні технології, форми організації, контроль, оцінка результатів.
Відносно стандартний і аналіз педагогічних ситуацій, в структурі яких виділяються педагогічні особливості об’єкту і суб’єкту педагогічної роботи, педагогічна взаємодія, педагогічні умови.
Прийом змістовного аналізу припускає ретельний розгляд кожного з елементів для його розуміння, з’ясування місця, ролі і його взаємозв’язків з іншими. Наприклад, при аналізі правової освіти засудженого слід піддати вивченню і оцінці знання ним основних правових встановлень, необхідних йому, їх розуміння, навички практичного використання, знання своїх прав, способів їх захисту тощо. Слід перебрати в аналізі все, що відноситься до поняття „Правова освіта”, і розібратися в „наповненні”, змісті, якісній вираженості кожного елементу і аналізованого явища в цілому: що засуджений знає, а що не знає, в якому ступені і як розуміє, що уміє добре, а що – недостатньо та ін.
Конструктивно при аналізі якісних особливостей об’єкту, що вивчається, слід аналітично розділяти рівні його розвитку, наприклад, низький, середній, високий.
Прийом аналізу педагогічних умов. Спочатку, як це витікає з описаних вище прийомів, педагогічне явище, що вивчається, розглядається окремо, як деяка цілісність, що має свою внутрішню

186
структуру і змістовні особливості. Але воно завжди „занурене” в середу, має оточення, що впливає на нього, і знаходиться з ним у взаємодії. Це і є умови, які можуть бути позитивними і негативними для явища, що вивчається. Треба завжди виявляти і аналізувати умови, виділяти в них окремі чинники, головні і другорядні, розглядати їх в комплексі причин і наслідків. При аналізі, наприклад, індивідуальної виховної бесіди співробітника із засудженим в числі оцінюваних умов, що визначають її педагогічну ефективність, виступає привід бесіди, факт переслідуваних співробітником цілей, значущість бесіди для засудженого, обставини
(місце, час), в яких вона проходить, авторитет співробітника, який проводить бесіду.
Прийом причинно-наслідкового аналізу орієнтований на виявлення причин, наслідком яких виступають особливості
(структурні і особливо змістовні) аналізованого явища. Для розробки критеріїв по вдосконаленню виховної роботи, виявлення причин – найважливіше завдання.
Аналітична робота співробітника пенітенціарного закладу даватиме позитивні результати, якщо співробітники колонії оволоділи її прийомами.
При цьому аналітична робота класифікується за масштабом, об’ємом, відрізком часу і основним напрямам.
За масштабом аналіз проводиться як в цілому по колонії, так
і по загонах, відділеннях і бригадах.
За об’ємом аналіз охоплює: всі основні напрями діяльності співробітників; окремі напрями цієї діяльності (стан режиму, трудової і учбової діяльності тощо); приватні питання цієї діяльності
(наприклад, аналіз роботи самодіяльних організацій, гласність заохочень і покарань).
За відрізком часу аналіз проводиться на місяць, квартал, півріччя, рік або декілька років. В деяких випадках, наприклад при аналізі дисципліни, доцільне проведення оперативного аналізу по декадах.
У кожному конкретному випадку при проведенні аналітичної роботи слід зважати на специфіку аналізованого явища.
Особливе значення для успішного проведення аналітичної роботи має визначення її основних напрямів. Систематизація збираної інформації, придбання навичок в застосуванні прийомів її збору, обробки і аналізу, перспективне і комплексне планування,

187
ухвалення оптимальних психолого-педагогічних рішень – все це далеко не повний перелік питань, який цілком залежить від вірного визначення основних напрямів аналітичної роботи. Розглянемо докладніше ці напрями.
1. Аналіз стану виховної роботи: а) аналізуються дані про склад засуджених, характер і небезпеку скоюваних ними злочинів, їх вік, наявність колишніх судимостей, терміни покарання, рівень загальноосвітньої і професійно-технічної підготовки, психолого-педагогічні особливості; б) вивчається особистість засуджених,
їх мотивація, відношення до вчиненого злочину, поведінка, характер, схильності,
інтереси та інші їх особливості; в) аналізується ефективність виховних заходів, що проводяться в загоні; г) вивчається результативність етичного, трудового, правового, естетичного виховання; д) аналізуються дані про склад членів самодіяльних організацій і ефективність їх роботи; е) аналізуються результати планування для чіткішої координації зусиль співробітників інших частин і служб.
2. Аналіз стану режиму відбування покарання: а) систематично аналізуються дані про число порушень, причини їх здійснення, вивчається ефективність вживаних заходів дисциплінарної дії; б) вивчається виконання засудженими розпорядку дня, досліджуються причини, що заважають його дотриманню; в) у разі вчиненого злочину вивчаються його причини.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал