Мiнiстерство освiти І науки, молоді та спорту україни уманський державний педагогічний університет імені павла тичини




Сторінка7/11
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема:
Вплив на оточуючих. Управління та регуляція емоційними
станами та поведінкою людини

Мета: актуалізувати знання про можливості впливу на оточуючих та про регуляцію емоційними станами та поведінкою оточуючих людей.
Хід роботи
1.
Намітьте для себе програму впливу на негативні емоції інших людей з метою їх послаблення. Намітьте для себе програму регуляції негативної поведінки. Проаналізуйте і зробіть висновок протечи зможете виробити вплив на покращення вчинків та дії інших людей стосовно вас. Визначте, чи слідуєте вив житті тим рекомендаціям, які торкаються регуляції емоційними станами.
5.
З’ясуйте, які за яких обставину вас виникають неадекватні емоційні

81 реакції. Виберіть яку-небудь людину, яка майже завжди викликає у вас неадекватну емоційну реакцію. Спробуйте змінити цю реакцію на адекватнішу з урахуванням умов (Як управляти своєю поведінкою. Визначте, які образи і думки найчастіше виникають у вас в голові тоді, коли випрацюєте або спілкуєтеся з людьми.
8.
З’ясуйте основні причини, через які у вас з’являються певні образи.
9.
З’ясуйте причини, через яких у вас з’являються певні думки. Виконайте (з урахуванням рекомендацій) серію спеціальних вправ, направлених на регуляцію виниклого емоційного стану (поганий настрій. Виконайте (з урахуванням рекомендацій) серію спеціальних вправ, направлених на регуляцію емоційним станом іншої людини (поганий настрій. Обмін думками щодо можливостей впливу та управління вчинками та поведінкою інших людей та про регуляцію їх емоційного стану. Запитання для обговорення Можливості впливу на поведінку інших людей. Чи можна змінити поведінку іншої людини Регуляція емоційними станами інших людей. Найсильніші, триваліші та важкокеровані емоційні стани. Як керувати емоційними станами інших людей Регуляція поведінки, думок та образів.
Література:
1.
Волкова Н. П. Педагогіка : посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. П. Волкова. – К. : Видавничий центр Академія, 2001. – 576 c. –
ISBN 966-580-109-0 2.
Галузяк В. М. Педагогіка : навчальний посібник / В. М. Галузяк, МІ.
Сметанський, В. І. Шахове вид, випр. і доп.]. – Вінниця : «Книга-Вега»,
2003. – 416 с. – ISBN 966-621-131-9 3.
Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навчальний посібник / С. Г. Карпенчук – е вид, допов. і перероб.]. – К. : Вища школа, 2005. – 343 с.
– ISBN 966-642-108-9 Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання навчальний посібник / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. – е вид, випр. і доп.]. – Х. : «ОВС»,
2002. – 400 с. – ISBN 966-7858-11-1 5.
Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навчальний посібник / Мойсеюк Н. Є. – е вид – 1999. – 350 с. – ISBN 966-7199-17-7 6.
Оржеховська В. М. Посібник з самовиховання / Оржеховська В. М,
Хілько Т. В, Кириленко С. В. – К, 1996. – 192 с.
7.
Осипова А. А. Общая психокоррекция : [учебное пособие для студентов вузов] / Осипова А. А. – М. : ТЦ Сфера, 2004. – 512 с.
8.
Шебанова В. І. Особливості комунікації і типу агресивного реагування молодших школярів / В. І. Шебанова // Педагогіка і психологія. – 2001. – № 3–4.
– С. 132–142.


82
2.3.2. Тема 11. Емоційна саморегуляція. Методика релаксації у системі AT.

План Роль емоційної саморегуляції. Методи саморегуляції особистості. Секрети здатності керувати своїми емоціями. Вплив соціальних умовна емоційну саморегуляцію. Емоційна пам’ять та її роль у дорослому житті.

1. Роль емоційної саморегуляції
Важливим компонентом самовиховання є саморегуляція, тобто здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та психічних процесів. Рушійною силою саморегуляції є воля. Достатній рівень розвитку волі – необхідна основа і умова для здійснення програми самовиховання. Воля пов’язана з увагою, мисленням, пам’яттю уявою, почуттями людини, звичками. Велика воля – це не тільки уміння чогось забажати і добитися, ай уміння змусити себе відмовитися від чогось, коли це потрібно, як вважав
А.С.Макаренко. Тому особливу роль слід приділяти формуванню в учнів погодженості вольових якостей треба і хочу. Не кожна людина може відмовитися від того, чого їй хочеться, заради того, що потрібно робити. На це здатна тільки вольова людина. Формування у дитини вольових якостей є одним із першочергових завдань виховання. Щоб допомогти дітям загартовувати свою волю, можна запропонувати їм відповідні поради відкласти необхідну справу – означає дати можливість торжествувати ліні накреслюючи план, передбачаючи ціль, всебічно обдумайте реальність їхнього досягнення. А коли щось передбачили і пообіцяли – обов’язково виконуйте не обходьте труднощів, того, чого ви боїтеся загартування ваше несумісне з показною мужністю і самохвальством навчіться чесно визнавати свої недоліки, не виправдовуйте себе наперекір совісті але, якщо потрібно, доведіть свою правоту і словами, і ділом. Без вольових зусиль неможливо здійснювати регулятивні операції, саморегуляцію. Попри різноманіття видів виявлення саморегуляція має таку структуру прийнята суб’єктом ціль його активності, модель значущих умов діяльності, програма власних виконавчих дій, система критеріїв успішності діяльності, інформація про реально досягнуті результати, оцінка відповідності реальних результатів критеріям успіху, рішення про необхідність і характер коригування діяльності. Поступовий контроль збоку педагога за психічними станами дітей має переростати в самоконтроль вихованця, педагогічний вплив з метою регуляції емоційними настроями досягає кінцевого результату, якщо згодом перетворюється на самовплив, умінням здійснення якого володіє особистість школяра, на саморегуляцію своєю інтелектуальною, емоційною сферами та фізичним станом організму.

83 Від здатності управляти своїми емоціями залежить інколи вселюдське життя, не кажучи вже про професійний успіх.
2. Методи саморегуляції особистості
Особливе місце у переліку методів самовиховання займають методи управління своїм психічним станом, тобто методи саморегуляції. До них відносять самонавіювання, самопідбадьорення, самопереконання, самопримушування, самонаказ, самосхвалення, самоконтроль, самозаохочення, самокритика, аутогенне тренування і т.п.
Самопідбадьорення – звернення до самого себе з метою зміцнення вірив себе. В процесі самопідбадьорювання використовуються такі прийоми самозаспокоєння, навіювання впевненості в досягненні мети, навіювання впевненості в собі (я зможу, рівняння на улюбленого героя, авторитетних людей (а їм як було.
Самопідбадьорення може мати форму самокритики. Тоді використовуються такі прийоми зауваження на свою адресу типу чого розкисне будь розмазнею самокритика в присутності свідків, друзів.
Самосхвалення (самопереконання) – переконання себе в чому-небудь завдяки добору відповідних доказів та аргументів. За допомогою цього регулюють психічні стани, вчинки через засудження себе, проявів своєї поведінки та спонукання до змін. Це дискусія із самим собою – висунення, порівняння аргументів і контраргументів на користь того, чого хочеться і що необхідно.
Самонаказ – веління самому собі – дійовий засіб для вироблення самовладання й вміння управляти собою навіть у найскладніших ситуаціях.
Самонаказ, який відповідає провідним життєвим цілям людини, її переконанням, є значно ефективнішим, ніж самонаказ, який суперечить спрямованості особистості, її основним переконанням. Ефективність самонаказу ще більше зростає, якщо поєднується із самопереконанням, тобто коли людина знаходить все нові і нові докази й аргументи на користь виконання самонаказу. Самопереконання може завершуватися прийнятим рішенням і самонаказом виконати його Потрібно, Зробити, Вперед, Досить і т. п.
Самонаказ і самопереконання взаємозв’язані. Самонаказ є найбільш дійовим, якщо він дається на основі самопереконання, а самопереконання приводить до вольового акту, якщо воно завершиться самонаказом виконати прийняте рішення. З метою успішного оволодіння самонаказом можна використати пам’ятку, розроблену психологом ТІ. Агафоновим: не чекай, коли тобі вкажуть, підкажуть, дадуть завдання – будь сам ініціативним, дій за власним починанням тільки той переможе будь-які труднощі, хто сам собі командир, хто здатний самонаказувати; не забувайте рішуче і твердо наказувати собі тоді, коли тобі потрібно подолати лінь, втому, страх, вагання, поганий настрій потрібно впевнено перемагати все, що перешкоджає досягненню цілі, а насамперед недоліки свого характеру сильний той, хто має владу над собою, хто вміє управляти собою.

84
Самовладання – здатність до самоспостереження й контролю за внутрішніми інтелектуально-емоційними й психофізіологічними процесами. Зміцнює волю, організовує поведінку, стимулює свідоме виявлення сміливості, відваги.
Самообмеження – здатність відмовитись від бажаного (особистого задоволення, зручності, коли це зумовлено зовнішньою потребою, або на користь чогось чи когось іншого. Це сприяє набуттю досвіду людяності, одержанню влади над собою, подоланню жадібності, егоїзму.
Самостимулювання – перетворення реального на бажане за допомогою власних зусиль. Стимулюючи себе, дитина прагне відкрити нове, опирається на самолюбство, самосвідомість, волю, радість від громадського визнання своїх вчинків.
Самоконтроль – свідоме регулювання поведінки, мотивів, на основі виявлення відхилень у думках, почуттях, вчинках, діях від загальноприйнятих вимог. Передбачає самоаналіз, самооцінку, самокритику, самообмеження. Перетворившись на звичку, він стає особливо ефективним. Самоконтроль – усвідомлення й оцінка суб’єктом власних дій, психічних процесів і станів. Поява і розвиток самоконтролю визначаються вимогами суспільства до поведінки людини. Формування довільної саморегуляції передбачає можливість людини усвідомлювати і контролювати ситуацію, процес. Самоконтроль передбачає наявність еталона і можливості одержання відомостей про контролюючі дії і стани. Самоконтроль є вірним помічником школяра втому випадку, коли ця форма саморегуляції закріпилась як звичка. Тому роль педагога в цьому разі полягає у формуванні в учнів відповідних звичок систематичного самоконтролю під час самопідготовки, за своїм зовнішнім виглядом, загальноприйнятими повсякденними нормами поведінки контролю за культурою своєї власної мови і т. п.
Самонавіювання (аутосугестія) – процес навіювання, адресований самому собі, при якому суб’єкт і об’єкт навіюючого впливу збігаються. Самонавіювання веде до підвищення рівня саморегуляції, що дає можливість суб’єкту викликати у себе ті чи інші відчуття, сприйняття, керувати процесами уваги, пам’яті, емоційними реакціями. Самонавіювання, які навіювання, ґрунтується передусім на уяві людини. Шляхом самонавіювання можна максимально мобілізувати свої сили і волю і набути навичок самовладання, тобто здатності здійснювати діяльність і в ситуаціях, що дезорганізують її і впливають на її емоційну сферу. Здійснюючи самонавіювальний вплив, людина повинна вірити в самонавіювання. Сумнів, критика тощо можуть повністю знищити дієвість цього методу самовпливу. Ефективність самонавіювання залежить також від уміння повністю відволіктися від усього стороннього і переключитися тільки на зміст формул самонавіювання і відчуття того, що вони виражають. Різновидом самонавіювання є аутогенне тренування. Не кожного дня можна потрапити під вплив екстрасенса, а ввести себе в такий стан може кожен у разі потреби. Щоб допомогти школярам у здійсненні саморегуляції, класний

85 керівник разом із шкільним психологом можуть вивчити з ними подібні вправи Стати прямо, підняти руки вгору, вперед, пальці стиснути в кулак, одночасно напружуючи м’язи кисті, передпліччя, плеча (3-4 хв). Не забути, що при цьому здійснюється мислений вплив вихонете бути сильним, міцним, м’язи дуже напружені. Потім розслабтесь руки вільно падають униз, здійснюючи маятникоподібні рухи. Нахил уперед, підняти руки, пальці стиснути в кулак, напружуючи м’язи кисті, передпліччя, плеча (3-4 хв). Потім розслабтесь руки вільно падають вниз, здійснюючи маятникоподібні рухи. Стати в позу відпочинку. Розміститися зручно і вільно, не застигаючи в початковому становищі, відчуваючи себе невимушено викликати в уяві приємний відпочинок після тривалої прогулянки...Опершись на спинку стільця, ноги злегка розсунути і зігнути в колінах. Ця поза – для заспокоєння. Внаслідок читання відповідної літератури і в результаті накопичення досвіду практично кожен педагог може засвоїти релаксаційні знання і забезпечити ними учнів. Саморегуляція розглядається як основа самовиховання, як один із внутрішніх факторів самовдосконалення. Однак цей процес потребує кваліфікованого керівництва. Суть полягає втому, щоб спонукати школяра займатися самонавіюванням, озброїти його раціональними прийомами. Одним із ефективних допоміжних засобів в цьому разі є м’язове розвантаження релаксація, що зумовлює гіпнотичний стан. Роль педагога в цьому випадку полягає втому, щоб допомогти школярам займатися самопрограмуванням. Є ряд вимог, на основі яких програмуються формули самонавіювання кожна формула повинна відображати ціль самонавіювання (цільові установки, бути короткою, зручною для запам’ятовування і, по можливості, не містити заперечення формули-самонакази потрібно добре запам’ятати. Не фантазувати, не згадувати їх у стані аутогенного поринання, в кожне тренування треба вводити тільки одну програму, не слід особливо задумуватися над змістом формулу процесі самонавіювання. Наприклад, щоб кинути палити, корисною може бути така програма
З кожним днем бажання палити зменшується.
Від кожної затяжки посилюється неприємне почуття.
До паління ставлюся байдуже.
Впевнений, що зможу кинути палити.
Бажаних результатів досягають при використанні учнями яскравих образних уявлень. Деякі формули, за допомогою яких викликають ці образи, хоч і сприймаються наївно, проте мають істотний психорегулюючий ефект, оскільки максимально наближені до мислення учня.
Я лежу на березі річки в лісі.
Дзюрчить вода, співають птахи.
Шумить листя дерев.
Я спокійний.
Я лежу на спині, дивлюсь у голубе небо.
Там пливуть хмарини.

86
Наді мною гойдаються верхівки дерев.
Я слухаю заспокійливий шум лісу.
Я ніби повис у повітрі,
Ніби перебуваю у стані невагомості.
...У мене таке відчуття, ніби я розтанув.
Моя права рука поринула у нагрітий сонцем пісок.
Пісок нагріває праву руку.
Після такої релаксації можна вводити відповідну навчальну інформацію. Всі методи самовиховання тісно пов’язані між собою, переплітаються, а інколи використовуються майже одночасно. Наприклад, студент, який під час педагогічної практики прагне розвинути свої комунікативні уміння, переконує себе утому, що у нього все вийде добре, що він буде відчувати радість від спілкування з учнями, залишаючись при цьому одночасно вимогливим, уважним, тактовним. Він навіює собі певну позитивну установку на майбутнє спілкування. У реальних умовах, коли потрібно додатково залишитись з класом, не вистачає, здається, душевних сил, педагог наказує собі залишатися терпеливим, комунікабельним, здатним продовжити професійне спілкування.
3. Секрети здатності керувати своїми емоціями
Контролювати себе, свої думки, вчинки, емоції так само складно, які оцінювати їх. Почуття – частина особи, вони впливають на її професійну діяльність і, взагалі, на все її життя. Вони можуть виявлятися у гострих формах. Людина не може повністю виразити себе, якщо вона розлючена, зажурена чи злякана, так само які тоді, коли вона переживає велику радість. Німецький природознавець і філософ Герман Гельмгольц (1821–1894) виявив своєрідну закономірність По тому, як посилюється грубість супротивника, можна, значною мірою, судити про розміри власного успіху. Для того, щоб бути успішним професіоналом, який досягає успіху, контроль себе має стати звичкою. Той, хто навчиться концентрувати свої думки, спрямовувати їх до бажаної мети – значно збільшить свої сили, свої засоби діяльності. Починати треба з вивчення емоційних реакцій. Гнів, досада, розчарування – це найпоширеніші негативні реакції. Уникнути їх практично неможливо, але попередити, замаскувати їх зовнішні ознаки, бути готовим до несподіванок – це під силу кожному. Події можна передбачити завжди, якщо бути уважним. Втрата самовладання згубна для успішного працівника. Потрібно навчитися контролювати свій настрій, бути стриманим, уникати запальності, витрачати енергію розмірено і холоднокровно. Тільки той, хто володіє емоційною стабільністю, буде завжди впевненим у собі і прагнутиме до активного спілкування з людьми. Поради, що керування емоційним станом
1) зробіть кілька глибоких вдихів, коли почуваєте себе роздратованим
2) носіть при собі якусь річ, що асоціюється з чимось приємним, витягніть і подивіться на неї чи просто доторкніться до неї, коли ви роздратовані чи у вас погіршився настрій
3) якщо висидите за столом, візьміть заправило під час виникнення негативних реакцій спеціально писати на аркуші паперу Обміркуй все

87 спочатку, підкреслюючи слово спочатку.
4. Вплив соціальних умовна емоційну саморегуляцію
На розвиток емоційної сфери дітей впливають як біологічні, такі соціально-психологічні фактори, а саме особливості сімейного виховання неформальність взаємостосунків з іншими дітьми та умови навчально- виховного процесу в загальноосвітньому закладі. Емоції є одним зважливих механізмів внутрішньої регуляції активності особи. Ужитті людей часто виникають напружені ситуації. Вони можуть бути спричинені складними моментами у трудовій діяльності, важкими умовами життя, погіршенням здоров’я та ін. Напружені ситуації призводять до стресів – неспецифічних реакцій організму на ситуацію, яка вимагає більшої чи меншої функціональної перебудови організму і відповідної адаптації. Слід зауважити, що будь-яка життєва ситуація викликає стрес, але не кожна з них є критичною. Критичні ситуації призводять до стресів, які переживаються, як горе, нещастя. Такі стреси виснажують сили людини і супроводжуються порушенням адаптації, що перешкоджає саморегуляції особи. Моральні властивості особистості вільно проявляються в конфліктних ситуаціях. Багатьох людей можна змусити робити майже все, що бажаєш, якщо тільки піддати їх певному психологічному тиску (влади, авторитету, соціальної ролі тощо. Інстинкт самозбереження навчає людей бути нестійкими, легковажними і брехливими. Шляхетні властивості людської природи не можуть розвиватись, якщо соціальні умови заохочують пороки. Корисно засвоїти деякі принципи ставлення до життя, які сприятливо впливають на мотиваційну саморегуляцію. До них належать 1) уміння відрізнити головне від другорядного 2) збереження внутрішнього спокою в різних ситуаціях 3) емоційна зрілість і стійкість 4) знання засобів впливу на події 5) уміння підходити до проблеми з різних точок зору 6) готовність до будь-яких неочікуваних подій 7) сприйняття дійсності такою, якою вона є, а не такою, яку хотілося б бачити 8) намагання шукати нові, змістовніші мотиви життєдіяльності 9) розвиток спостережливості 10) уміння бачити перспективу життєвих подій 11) намагання зрозуміти інших 12) уміння вибирати позитивний досвід з подій, які сталися. Наведені принципи ставлення до життя можуть допомогти людині в складних життєвих ситуаціях.
5. Емоційна пам’ять та її роль у дорослому житті
Емоційна пам’ять – цепам ять емоцій, почуттів. Вона надає можливість зберігати емоції і почуття, що раніш виникали, і відновлювати певний емоційний стан при повторній дії ситуації. Слідами в емоційній пам’яті є не самі по собі емоції і почуття, а події, що їх викликали. Особливості цієї пам’яті полягають в швидкості, виключній стійкості, тривалості зберігання слідів та в мимовільності відтворення. При виникненні вжитті людини ситуацій, що схожі на емоційно забарвлені події минулого, в неї виникають схожі емоційні стани. При цьому людина не відноситься до згаданого почуття як до спогадів раніш пережитого, а відносить його саме доданої ситуації.
Пам’ять на почуття присутня вже у піврічної дитини і досягає повного розквіту втри пять років. Спогади дитинства найчастіше пов’язані із

88 глибокими переживаннями. Взагалі, яскраві, емоційно насичені події, можуть зберігатися в пам’яті дуже довго. І запам’ятовується, насамперед, та інформація, що емоційно забарвлена. Емоційна пам’ять має вплив на формування світогляду, ціннісних орієнтацій, етичних критеріїв та моральних канонів психологічних новоутворень періоду ранньої юності. Саме юнацький вік є періодом специфічної сензитивності, коли реалізуються, за сприятливих умов, всі природні емоційні можливості, закладаються основи, які стануть фундаментом емоційності у зрілому віці. Становлення психологічної культури в юності потребує засвоєння способів саморегуляції емоційних станів. Емоційна пам’ять функціонує на всіх рівнях ієрархії активності (від нейрофізіологічних до вищих психічних) і в усіх вимірах буття людини. В
«індивідному» вимірі емоційна пам’ять визначає силу, інтенсивність, швидкісні параметри й тривалість відтвореної емоції. В «суб’єктному» бутті людини емоційна пам’ять – чинник регуляції діяльності й спілкування, що впливає на модальнісні, просторово-часові, причинно-наслідкові та ймовірнісні характеристики психічного відображення. У вимірі особистість емоційна пам’ять забезпечує консолідацію й утримання універсальних і узагальнених оцінних критеріїв, що утворюють систему ціннісних орієнтацій, світоглядних установок, переконань людини, поглядів, смаків, моральних і естетичних орієнтирів, загальної емоційної спрямованості. Узята в аспекті індивідуальності, емоційна пам’ять виражається в унікальній і неповторній манері людини емоційно відгукуватися на значущі для неї події (емоційний стиль.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №12–13
Тема.
Емоційна саморегуляція. Методика релаксації у системі AT та
інших системах. Методи самонавіювання з практики гештальттерапії та
когнітивної терапії

Мета: ознайомити студентів з методиками релаксації у системі AT та інших системах актуалізувати знання про методи самонавіювання з практики гештальттерапії, когнітивної терапії та про роль емоційної саморегуляції вжитті людини.
Хід роботи
1.
Провести дослідження використовуючи вправи з технології системи психосинтезу: відповідь на питання Що я є, Вечірній огляд подій, Аналіз субособистостей», «Розототожнення», Внутрішній діалог, Пробудження і розвиток бажаних якостей. Обговорення результатів. Застосування методів психокорекції в розроблених ситуаціях (робота студентів в парах. Підготувати висновки. Розробити формули самонавіювання для підлітків та юнаків. Обговорення результатів. Провести тренування у оволодінні технікою релаксації за системою
AT (вправи на відчуття важкості, тепла, на врегулювання ритму серця, на дихання, відчуття тепла у сонячному сплетінні, прохолоди в області лоба.

89 Провести дослідження використовуючи методику релаксації в системі візуалізації вправа для відчуття розслабленості та спокою, вправа для здобуття відчуття впевненості. Підготувати виступ про застосування однієї з технік релаксації.
7.
З’ясувати методом бесіди із знайомою людиною, як вона використовує методи релаксації у складних життєвих ситуаціях. Підготувати висновки. Розробити питання для з’ясування в бесіді індивідуальних методів саморегуляції. Обмін думками щодо емоційної саморегуляції. Методика релаксації у системі AT та інших системах. Методи самонавіювання з практики гештальттерапії та когнітивної терапії. Запитання для обговорення Роль емоційної саморегуляції. Секрети здатності керувати своїми емоціями. Емоційна пам’ять та її роль у дорослому житті. Вплив соціокультурних умовна емоційну саморегуляцію. Значення та можливості застосування релаксації у життєвих ситуаціях. Стресові ситуації, їх причини, ознаки, наслідки. Ситуації фрустрації, їх причини, ознаки, наслідки. Ситуації, в яких доречно використовувати вправи AT, умови виконання. Прийоми самонавіювання в раціональній терапії. Загальні, найбільш поширені прийоми самонавіювання самонаказ, самопідбадьорювання, самосхвалення та самонагородження, самозасудження та самопокарання, перенесення на себе якостей інших людей, уявна зміна патогенної ситуації, планування майбутньої поведінки. Основні сучасні психокорекційні системи та їх принципи. Гештальтпсихологія та гештальттерапія. Принципи когнітивної терапії. Основні техніки когнітивної терапії знаходження центрального переконання, життєві орієнтири, когнітивна карта, жорстка контратака, когнітитивна поведінка, непатологічне мисленням яке спростування, аналіз логічних помилок.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал