Мiнiстерство освiти І науки, молоді та спорту україни уманський державний педагогічний університет імені павла тичини




Сторінка6/11
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема. Резерви успішної діяльності в зовнішній привабливості
Мета: актуалізувати знання про резерви успішної діяльності особистості.
Хід роботи
1.
Провести на ґрунті самоспостереження дослідження впливу зовнішнього вигляду на успіх людини в певному виді професійної діяльності. Підготувати висновки. Розробити комплекс порад для молодших школярів, щодо зовнішнього вигляду.

67 Розробити комплекс порад для учнів підліткового віку, щодо зовнішнього вигляду. Розробити комплекс порад для мододих спеціалістів, щодо зовнішнього вигляду. Обмін думками щодо потреби удосконалення зовнішнього вигляду для досігнення успіху в професійній діяльності. Запитання для обговорення Зовнішній вигляд та успіх. Елементи зовнішнього вигляду. Зовнішній вигляд – ключ до успішної професійної діяльності.
Література:
1.
Загальна психологія : практикум : навчальний посібник /
Волошина ВВ, Долинська Л. В, Ставицька С. О, Темрук О. В. – е вид. – К. : Каравела, 2005. – 280 с. – ISBN 966-8019-48-2 2.
Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навчальний посібник / С. Г. Карпенчук – е вид, допов. і перероб.]. – К. : Вища школа,
2005. – 343 с. – ISBN 966-642-108-9 Кучерявий ІТ. Творчість – основа розвитку потенційних джерел особистості : [навч. посібник / ІТ. Кучерявий, О. І. Клепіков. – К. : Вища школа, 2000. – 288 с. – ISBN 5-11-004802-9 Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання навчальний посібник / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. – е вид, випр. і доп.]. – Х. : «ОВС»,
2002. – 400 с. – ISBN 966-7858-11-1 5.
Оржеховська В. М. Посібник з самовиховання / Оржеховська В. М,
Хілько Т. В, Кириленко С. В. – К, 1996. – 192 с.
6.
Шапарь В. Б. Как читать человека по лицу, почерку, позе, мимике, жестам / В. Б. Шапарь. – Харьков : ООО Книжный клуб Клуб семейного досуга», 2010. – 336 сил 978-966-14-0477-8
Питання для самоконтролю
1. Яку роль в розвитку вашої естетичної культури відіграє література і мистецтво

2.2.7. Тема 9. Пізнання взаємостосунків людей

План
1.
Основи взаємостосунків людей. Вплив на взаємостосунки людей та на своє ставлення до людини.
3. Вплив наставлення оточуючих до себе.
4. Управління вчинками інших людей.

1. Основи взаємостосунків людей
Кожна людина включена в складну систему взаємостосунків з різними людьми. Взаємостосунки можуть бути особисті і ділові, офіційні і неофіційні, ролеві, відносини керівництва і підлеглих. Від того, як вони складаються, залежить особисте благополуччя і певною мірою благополуччя інших людей, що знаходяться у сфері впливу.

68 Значущими взаємостосунками для кожної людини, про які вона повинна мати хоча б мінімальні відомості, є, перш за все це, особисті взаємостосунки з найближчими людьми і тими, від яких залежить майбутня доля. Це. як правило, взаємостосунки, які утворюються у тих малих соціальних групах, активним учасником життя яких вона є, наприклад група близьких друзів, сім’я, навчальна група. Важливо знати не тільки систему особистих взаємостосунків в цій групі, але і своє положення в цій системі. Ужитті ми оцінюємо відношення навколишніх людей до нас на основі спостереження за їх діями і реакціями на нашу власну поведінку. Відносини навколишніх людей до нас краще всього пізнаються за допомогою систематичного спостереження за їх станами, положеннями, діями і реакціями, наприклад за розташуванням людини (близько або далеко від співбесідника), положенням її тіла, позою, виразом очей, губ, рухами рука також за такими характерними ознаками мови, такими як інтонація, підібрані слова, гучність і темп мови.
Ознаками позитивного відношення до нас оточуючих людей є наступні прагнення під час розмови підійти достатньо близько і якомога більше скоротити дистанцію розташування тіла і голови так, щоб вони знаходилися прямо навпроти особи, тобто лицем до лиця прагнення дивитися в очі співбесіднику під час розмови нахил голови і тіла до співбесідника під час розмови збереження під час розмови доброго виразу обличчя усмішка на обличчі під час бесіди розташування або рух руку бік співбесідника з відкритими долонями підбір приємних для співбесідника слів довірча, доброзичлива і поважна інтонація розмови низький або помірний тон, невисока або середня гучність мови помірний темп мови відсутність довгих пауз в мові.
Негативне відношення може бути констатоване по наступним ознакам намагання триматися на віддалі розміщення голови та тіла боком чи спиною до співрозмовника намагання сховати, відвести погляд в сторону, не дивитися в обличчя нахил голови та тіла від співрозмовника під час розмови з ним байдужий, незадоволений чи недобрий вираз обличчя відсутність посмішки рух руками від співрозмовника, долоні до себе використання в розмові неприємних слів недовірлива, недоброзичлива інтонація в розмові високий тон голосу занадто швидкий чи занадто повільний, або ж непомірний темп мови наявність довгих, невиправданих пауз в монолозі.
2. Вплив на взаємостосунки людей та на своє ставлення до людини
Взаємостосунки людини з оточуючими проходять тривалий і складний шлях розвитку. Перш за все вони залежать від життєвого досвіду і тому обмежені віковими можливостями сприйняття і розуміння себе та один одного.
Взаємостосунки людини залежать не тільки від її власної соціально- психологічної зрілості, але і від обставин або соціального оточення – групи, до якої вона належить, а також групи, в якій вона знаходиться вданий момент часу, її власне положення вданому суспільстві та серед навколишніх людей. У відносинах людини до оточуючих в першу чергу відображається соціальна психологія референтних для неї груп. Людина, як правило, формує і

69 змінює свої психологічні установки залежно від того, які люди її оточують і як вони до неї відносяться. Відносини людей один до одного можуть виявлятися відкрито в практичних діях і видимих симпатіях або антипатіях, але можуть бути і прихованими, причому не тільки від оточуючих, але і від самої людини. У першому випадку люди виражають своє відношення у висловах, жестах, міміці, пантоміміці. При прихованих взаємостосунках – в зміні внутрішнього психологічного стану. Всі люди будують свої взаємостосунки по-різному: у одних домінують відвертість, тобто зовнішні компоненти відносин, у інших – навпаки, внутрішні, приховані. Розвивати і удосконалювати людські взаємостосунки можна саме у напрямі гармонізації внутрішніх і зовнішніх компонентів.
Закони взаємовідносин
1. Відношення людини до оточуючих залежить від того, як оточуючі відносяться доданої людини. У сфері людських відносин дієте, що ми умовно називаємо законом взаємності: наше відношення до людей, зовнішнє і внутрішнє, визначає і їх відношення до нас.
2. Відношення до людей також залежить і від того, сприяють або, навпаки, перешкоджають вони задоволенню ваших потреб та інтересів. Звичайно ми любимо і в цілому по-доброму відносимося до тих, хто довільно або мимовільно допомагає нам задовольняти наші потреби та інтереси. Ми, проте, не любимо, а деколи і ненавидимо тих, хто свідомо або несвідомо заважає задоволенню наших основних потреб. Цю тенденцію у сфері людських відносин умовно можна назвати законом відповідності відношення
мотивації.
3. Наше відношення до оточуючих визначається і тим, як вони відносяться до значущих для нас людей, до тих, кого ми самі любимо або ненавидимо. Ми відчуваємо симпатію і пошану до тих, хто любить наших близьких. Ми також відчуваємо добрі почуття до тих, хто не любить наших ворогів і схильні не любити тих, чиї відносини до інших людей не співпадають з нашими власними. Цю тенденцію в людських відносинах можна позначити як
закон емоційної відповідності відносин.
4. Наше відношення до конкретної людини залежить від психологічного стану вданий момент часу, зокрема від настрою. Якщо це стан, або настрій, хороший, томи, як правило, добре відносимося до людей. Якщо ж воно погане, то до людей ми відносимося набагато гірше. Цю особливість людських відносин називають законом відповідності внутрішнього настрою і
зовнішнього відношення людини.
5. Відношення до людини може визначатися і тим, який його образ, що склався в нашому уявленні позитивний або негативний. Це – закон
відповідності образу і відношення до людини.
6. Багато що у вашому відношенні до людини може залежати від того, схожий або несхожий він на вас, і від того, як ви відноситеся до себе. Якщо ви любите себе, то, напевно, любитимете і того, хто в чомусь на вас схожий. Якщо ж ви себе не любите, то, мабуть, не полюбите і того, хто вам нагадує про ваші

70 власні недоліки. Це явище називається законом відповідності відношення
людини до себе ідо інших людей.
7. Наше відношення до деяких людей може визначатися тим, схожий він або несхожий на тих людей, до яких у нас вже склалося певне відношення. Якщо в його зовнішності помічається схожість з симпатичною вам людиною, то, найімовірніше, і він викличе у вас відчуття симпатії. Якщо ж він зовні нагадує того, хто раніше викликав у вас антипатію, то мимовільно подібне виявиться і у відношенні до нього. Це – закон відповідності відношення
досвіду. Можна контролювати дію цих законів і регулювати відносини так, щоб вони не залежали лише від нашого бажання. Перш за все необхідно усвідомлювати дію цих законів і бачити, розуміти, як вони виявляються в тих реальних відносинах, в які ми включені. Бажано також навчитися виявляти і уважно аналізувати причини, через які ми відносимося до людини саме така не інакше. Можна впливати на відношення до людини відповідно до перерахованих законів, виділивши способи можливої дії на внутрішні і зовнішні прояви відносин. Більш дійсною причиною поганого відношення до людини є те, що вона сама погано відноситься до вас, то перш за все необхідно відповісти на питання чи не є це наслідком вашого власного недоброго відношення до неї. Якщо ж людина перешкоджає задоволенню ваших інтересів і потребі в цьому причина вашого поганого відношення до неї, то слід чинити по-іншому.
По-перше, необхідно усвідомити і прийняти як належне, що будь-яка людина має право задовольняти свої інтереси і що дії, вчинки, в результаті яких повинні задовольнятися інтереси тільки однієї людини, не є морально виправданими. По-друге, усвідомивши і прийнявши це, необхідно спробувати знайти компромісне рішення проблеми – таке, яке дозволило б в максимальному ступені задовольнити свої особисті інтереси і вам, і іншій людині. Для цього достатньо буває відверто і доброзичливо поговорити з іншою людиною, уважно вислухавши її докази і претензії, і разом зайнятися пошуком рішення, яке могло б влаштувати обох. Проте навіть втому випадку, якщо компромісне буде знайдений і доведеться ухвалювати рішення в основному на користь однієї людини, установка на щирий пошук такого рішення повинна буде істотно понизити гостроту конфлікту. Якщо причина поганого відношення утому, що ваш партнер відноситься до інших людей не так, як вам хотілося б, потрібно з’ясувати, в чому причина такого відношення. Цілком можливо, що для цього є достатньо вагомі підстави. Але і в цьому випадку потрібно поговорити з людиною, пояснивши, що ви хочете вплинути на її відношення до оточуючих, і переконати її, що вона не у всьому має рацію. Утому випадку, якщо причина поганого відношення до оточуючих – у вашому настрої, постарайтеся змінити його або хоча б зробити так, щоб він не впливав на ваше відношення до інших людей. Потрібно постаратися усвідомити причини свого настрою і вплинути на них. Якщо цього зробити не

71 вдасться, треба контролювати свою поведінку, стримуватися і не проявляти поганий настрій в спілкуванні з людьми. Не рекомендується, наприклад, знаходячись у поганому настрої, братина себе ініціативу або проявляти активність в розмові з іншою людиною. Краще зайняти позицію уважного і доброзичливого слухача, стежачи за своїми реакціями і діями відносно співбесідника. В крайньому випадку, якщо минулий досвід показує, що не завжди вдається стримувати себе, потрібно відкрито признатися співбесіднику, що зараз ви знаходитеся у поганому настрої і не можете себе повністю контролювати, і попросити не приймати на свій рахунок ваші мимовільні негативні вербальні або невербальні реакції під час розмови. Непогано також пояснити, чому ви знаходитеся у поганому настрої. Якщо у вас вже склався негативний образ вашого товариша, і це заважає вам добре до нього відноситися, постарайтеся з’ясувати, чи відповідає цей образ дійсності. Потрібно пам’ятати, що є немало причин, зокрема суб’єктивних, через яких образ іншої людини може виявитися помилковим, не цілком відповідним його реальним якостям і поведінці. На кожну причину необхідно звернути увагу і вирішити, чиє вона вданому випадку діючою. Причини:
1. Недолік інформації продану людину.
2. Невірна інформація продану людину, одержана з джерел, не цілком достовірних.
3. Нездатність правильно сприймати і оцінювати людей.
4. Суб’єктивна позитивна або негативна установка на людину.
3. Вплив наставлення оточуючих до себе
Відношення навколишніх людей до вас залежить від багатьох причин
По-перше, від вашого характеру (якщо причина недоброзичливого ставлення – характер, потрібно постаратися змінити його. Це складно, особливо якщо врахувати, що над проблемою взаємостосунків з людьми ми замислюємося у віці не менше 15–16 років, тобто коли важко що-небудь переробити. Тому потрібно розібратися в собі й відкрито визнати свої недоліки.
По-друге, від того, що знають про вас ваші близькі і друзі (як правило, знання навколишніх людей про ту або іншу людину можуть бути повними
і неповними, правильними і неправильними, різносторонніми і односторонніми. Найстійкіше відношення до людини забезпечує повне знання про нею. Відносини, засновані на достатньо повній інформації про людину, застраховані від різких коливань.
По-третє, від того, як ви самі відноситеся до людей (відкриваючи для себе нове в людині, ми, як правило, міняємо своє відношення відповідно з часом міняються і відносини збоку оточуючих).
По-четверте, від ступеня вашої відвертості і щирості по відношенню до оточуючих та від ін. Ще менш бажана для людських відносин спотворена інформація. В цьому випадку відносини ніколи не будуть хорошими.

72 Закон взаємності людських відносин полягає втому, що якщо ми хочемо, щоб оточуючі добре відносилися до нас, ми повинні, перш за все, самі навчитися по-доброму відноситися до людей. Внутрішні і зовнішні відносини до людей нерідко співпадають. Проте є випадки, коли можна помітити розбіжність. Добрав душі людина зовні може здаватися байдужою, сухою і навіть недоброю. Злий і заздрісний, навпаки, будучи скритним і лицемірним, зовні може демонструвати цілком доброзичливе відношення до людей. Проте повністю приховати від спостережливої людини внутрішнє відношення до неї практично неможливо, оскільки багато хто відчуває це приховане відношення до себе збоку інших. Але в оцінці реального відношення до людини можна помилитися. Недобрими можуть здаватися, наприклад, замкнуті люди, які просто соромляться відкрито демонструвати свою доброту, побоюючись бути неправильно зрозумілими або висміяними. Існує декілька способів, за допомогою яких людина може реально і правильно оцінити відношення до неї оточуючих: Якийсь час постежити за поведінкою якої-небудь людини і зробити висновок проте, як вона до вас відноситься. Об’єктом спостереження повинні стати емоції, рухи очей, рук, положення голови і тіла. Людина, яка до вас добре відноситься, під час розмови прагнутиме дивитися вам в очі, тримати свої руки ближче до вас відкритими долонями. Уважно вслухатися у вислови іншої людини і по них судити про її відношення до вас. Об’єктом спостереження і психологічного аналізу повинна бути звернена до вас мова, а також словесна реакція на ваші власні вислови. Поцікавитися у інших людей, як вона озивається про вас.
Змінити відношення до себе оточуючих можна різними способами.
1. Звернути увагу на себе і спробувати виправити в собі те, що може викликати негативне відношення. Необхідно навчитися правильно сприймати і добре розуміти самого себе. Непоганим допоміжним засобом для цього служать різні аудіо- і відеозаписи самого себе.
2. Спробувати змінити свою поведінку так, щоб вона стала викликати позитивні реакції збоку навколишніх людей. Умовно цей етап можна назвати експериментуванням над собою.
3. Вибір і закріплення нових форм поведінки, що отримали найсприятливіший відгук зі сторони, перетворенні їх в звичні.
4. Управління вчинками інших людей
Причини та чинники, що впливають надії і вчинки людей
1) потреби, цілі, бажання, наміри, установки людей, тобто те, що узагальнено називають мотивацією поведінки людини
2) ситуація або обстановка, в якій знаходиться людина вданий момент часу
3) минулий досвід людини, який певною мірою здатний визначати її актуальну поведінку
4) поведінка людини може визначатися її особистими і діловими відносинами з оточуючими;

73 5) поведінка людини, може бути імпульсивною і необдуманою, визначатися сталими звичками, схильностями або рисами характеру
6) поведінка людини може визначатися також інтелектом, культурою, силою волі, емоцій і т.п. Тобто, поведінка залежить від особистих якостей чи інших особливостей даної людини. Небажані вчинки і дії людини можна попередити через цілеспрямовані, прямі або непрямі дії нарізні причини. Якщо наперед відома негативна установка (мотивація) людини, тобто те, що вона зробить якийсь небажаний вчинок, можна спробувати безпосередньо вплинути на мотивацію її
поведінки
(1)
, постаратися змінити її. Наприклад, замість початкової негативної мотивації можна запропонувати альтернативну їй позитивну мотивацію. Можна спробувати попередити небажані дії або вчинки, роблячи вплив на
ту ситуацію
(2)
, в якій вони чиняться. Наприклад, можна створити такі умови, при яких агресія стане просто скрутною і неможливою. Всякий вчинок робиться людиною за наявності відповідної мотивації і лише тоді, коли ситуація дозволяє це зробити, тобто коли обстановка містить в собі деякий стимул для виконання відповідної дії. Якщо, наперед знати проте, що обстановка може викликати уданої людини небажаний вчинок, то його можна попередити, змінивши обстановку
(3)
Є ще одна можливість запобігання небажаним вчинкам – через дію на саму ситуацію, в якій вони здійснюються. На минулий досвід людини безпосередньо вплинути не можна, але в можливо зробити так, щоб він мало впливав або майже не впливав на справжні дії. Цього можна добитися, контролюючи ситуацію
(4)
, щоб вона по можливості сприймалася людиною як нова, щоб ніщо в ній не нагадувало про минуле. На вчинки людей можна впливати через їх взаємостосунки
(5)
. Так, наперед знаючи проте, що відносини даної людини з певними людьми є для неї значущими, можна зробити так, щоб ці взаємостосунки залежали від здійснюваних людиною вчинків, тобто погіршувалися або, відповідно, поліпшувалися в прямій залежності від того, як вона поводиться. Важче керувати імпульсивною або звичною поведінкою, але і це у відомих межах можливо. Важливо не давати людині можливості поводитися звично неадекватним чином, створювати умови, несумісні з негативними, імпульсними, непродуманими діями. Значної допомоги в цій справі може надати вироблення нових корисних звичок. Наприклад
1. Ніколи не приступати до практичних дійне усвідомивши добре те, що насправді відбувається.
2. Не приступати до реальних дійне ухваливши заздалегідь рішення проте, як найбільш розумно поводитися.
3. Не приступати до дій перш, ніж будуть оцінені їх можливі наслідки. Способи усунення негативних наслідків небажаних вчинків
По-перше, найпростіший спосіб звести до можливого мінімуму негативні наслідки небажаних вчинків людей полягає втому, щоб постаратися просто не помітити їх, не надати їм істотного значення. Проте, це не значить залишити

74 без уваги або бути байдужим до поведінки людей. Навпаки, це означає бути максимально уважним до людей, помічати і уміти прощати їм те, що вони роблять необдумано, від чого страждають самі.
По-друге, в міру можливості необхідно постаратися надати допомогу людині втому, щоб надалі вона не скоювала подібних вчинків. Для цього слід було б допомогти людині проаналізувати свої вчинки, усвідомити їх як небажані, навчити тому, як можна було б уникнути їх в майбутньому.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №10
Тема. Пізнання взаємостосунків людей
Мета: ознайомити студентів з основами взаємостосунків людей та способами регуляції поведінки, думок та образів дослідити вплив на взаємостосунки людей та наставлення оточуючих до себе проаналізувати власне ставлення до людини.
Хід роботи
1.
Провести на ґрунті самоспостереження дослідження впливу на взаємостосунки людей та на своє ставлення до людини. Підготувати висновки. Практично перевірити дієвість ознак позитивного відношення до нас оточуючих людей. Підготувати висновки. Практично перевірити дієвість ознак негативного відношення до нас оточуючих людей. Підготувати висновки. Визначте, що вив змозі змінити з того, що знаєте про себе. Перерахуйте ті якості, які вив змозі змінити. Встановіть причини, через які деякі власні якості ви не в змозі змінити. Спробуйте визначити і усвідомити ті емоції, які ви найчастіше використовуєте в процесі спілкування з людьми. Які з них сприяють і які перешкоджають вашому нормальному спілкуванню Розробити комплекс порад щодо покращення взаємостосунків між людьми. Обмін думками щодо основ взаємостосунків між людьми. Запитання для обговорення Основи взаємостосунків між людьми. Вплив на взаємостосунки людей та на своє ставлення до людини. Чому у людини складаються різні взаємостосунки з оточуючими? Закони взаємовідносин та контроль їх дії. Вплив наставлення оточуючих до себе. Покращення взаємостосунків між людьми.
Література:
1.
Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навчальний посібник / С. Г. Карпенчук – е вид, допов. і перероб.]. – К. : Вища школа, 2005. – 343 с.
– ISBN 966-642-108-9 Кучерявий ІТ. Творчість – основа розвитку потенційних джерел особистості : [навч. посібник / ІТ. Кучерявий, О. І. Клепіков. – К. : Вища

75 школа, 2000. – 288 с. – ISBN 5-11-004802-9 3.
Оржеховська В. М. Посібник з самовиховання / Оржеховська В. М,
Хілько Т. В, Кириленко С. В. – К, 1996. – 192 с.
4.
Паскар Ю. Тренінг – це можливість самовиховання / Ю. Паскар // Шкільний світ. – 2004. – № 38. – С. 6–7.
5.
Шапарь В. Б. Как читать человека по лицу, почерку, позе, мимике, жестам / В. Б. Шапарь. – Харьков : ООО Книжный клуб Клуб семейного досуга», 2010. – 336 сил 6.
Шапарь В. Б. Курс практической психологии / / В. Б. Шапарь. –
Харьков : ООО Книжный клуб Клуб семейного досуга», 2009. – 416 с. – ISBN
978-966-14-0296-5

2.3. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ.
ТЕХНОЛОГІЯ РЕЛАКСАЦІЇ, САМОНАВІЮВАННЯ ТА
САМОРЕГУЛЯЦІЇ

2.3.1. Тема 10. Вплив на оточуючих. Управління та регуляція емоційними
станами та поведінкою людини

План
1. Можливості впливу на поведінку інших людей.
2. Регуляція емоційними станами інших людей.
3. Регуляція поведінки, думок і образів.

1. Можливості впливу на поведінку інших людей
У психології вплив – це процесі результат зміни індивідом поведінки іншої людини (її установок, уявлень, думок, оцінок тощо) під час взаємодії з нею. Які якості, вміння допомагають підвищити особистісний вплив Це, безумовно, компетентність, доброзичливість, енергія, цілеспрямованість, ентузіазм, уміння володіти собою, користуватися різними способами й засобами спілкування. Це, безумовно, й ті моральні норми та правила, які засвоїла особистість чесність у спілкуванні, справедливість, доброзичливість, щирість тощо (тобто йдеться про моральність людини. Відомо, що нерідко люди в ділових стосунках віддають перевагу моральним чеснотам над професійними якостями. Тому часто більший особистісний вплив на інших має той керівник або навіть спеціаліст, для яких моральні норми поведінки є обов’язковими. Компетентне використання людиною різних видів психологічного впливу в діловому спілкуванні є важливою складовою її культури. Саме правильний добір засобів і механізмів впливу сприяє досягненню оптимального результату взаємодії, розвиткові особистості, формуванню в неї високих моральних якостей, реалізації її творчих здібностей та можливостей самовдосконалення. Взаєморозуміння як співпереживання передбачає здатність ураховувати стан співбесідника. Той, хто перебуває у збудженому стані, має заспокоїтись, а

76 той, хто перебуває у пригніченому стані, активізуватися. Стан людини можна визначити за експресією обличчя, жестами, позою, які дають змогу не лише побачити ставлення людини до співбесідника, ай до інформації, яку він часом намагається приховати. Тому з морального погляду слід розпізнати емоційний стан іншого. Це зробити легше, аніж маніпулювати своїм. Особливого значення розуміння як співпереживання набуває під час неформального спілкування, зокрема сімейно-інтимного. Навіть якщо людина затамувала свою образу, роздратування або любов, вона все-таки плекає надію, що її зрозуміють. К. Станіславський писав, що зрозуміти це означає відчути. Щоб досягти взаєморозуміння, кожен має продумати, що він хоче сказати іншому, знайти слова, які б донесли його думку, і розшифрувати інформацію (словесну та несловесну), яку свідомо і несвідомо передав йому інший. Під час спілкування люди постійно обмінюються інформацією. Опитування показало, що обмін інформацією одна зі складних проблему роботі з іншими, управлінні ними. Але до свідомості іншої людини потрапляє не вся інформація, яка передається. У результаті досліджень встановлено якщо всю задуману людиною інформацію прийняти за 100%, то словесної форми набирає лише 90% цієї інформації, людина висловлює лише 80% задуманої інформації. Водночас інша людина вислуховує тільки 70% цієї інформації, а розуміє 60%. У пам’яті ж іншої людини залишається лише 24% задуманої та висловленої інформації. Знаючи це, кожний співрозмовник для досягнення повного взаєморозуміння має дуже відповідально ставитися до передавання інформації та її осмислення. Тому під час спілкування варто перевіряти ефективність передавання інформації та її розуміння. Люди, які дотримуються моральних нормі психологічних правил спілкування, у таких ситуаціях обов’язково попросять повторити сказане. Непогано поставити запитання типу Якщо я Вас правильно зрозумів, Ви хотіли сказати, що А той, хто передає інформацію, намагатиметься вживати загальновідомі терміни, користуватиметься зрозумілою для співрозмовника мовою, враховуючи його інтелектуальний рівень. Під час спілкування люди осмислюють не лише словесну інформацію. Спостерігаючи за поведінкою одне одного, на основі несловесної інформації й контексту людських взаємин вони начебто читають те, що приховано за словами співбесідника (у сфері його мотивації, моральності, свідомого, несвідомого і т. ін.). Взаєморозуміння це сфера людських взаємин, де тісно переплітаються пізнавальні процеси та емоції, соціально-психологічні правила та етичні норми. Іншими словами, це не тільки розуміння інформації, її передавання, приймання, ай розуміння іншого як особистості з її потребами, інтересами, установками, переживаннями, досягненнями і поразками, з її бажанням виглядати гідно та привабливо в очах інших, бути значущою фігурою для них і т. ін. Перший з описаних аспектів розуміння дуже важливий у ділових, другий у міжособистісних взаєминах, особливо в інтимно-сімейному житті. Той, хто передає інформацію, має знати, що розуміння її іншими залежить від бажання співрозмовника зрозуміти інформацію, що передається, повноти інформації,

77 логіки викладу, вміння стимулювати іншого до думки у процесі приймання та осмислення інформації.
Форми впливу
Основними формами впливу можна вважати навіювання, переконання, прохання, погрозу, підкуп, наказ. Навіювання – це вплив на особу не критикою, а особистим прикладом поведінки, авторитетом, словом тощо. Переконання – це вплив на особу через логічне слово, емоції, дискусію, наведення прикладів з досвіду та історії. Прохання – це вплив на особу через слово при добрих стосунках. Погроза – це вплив на особу через залякування, обіцянки спричинити підлеглому зло тощо. Підкуп – це вплив на особу через схиляння її на свій бік будь-якими засобами (гроші, вільний часта ін.). Наказ – це офіційне розпорядження органів, що мають владу. Його не обговорюють, а виконують.
2. Регуляція емоційними станами інших людей
Як управляти емоційними станами людей
Психічні стани можуть бути короткочасними, ситуативними і стійкими, особистісними. Усі психічні стани підрозділяються на чотири види
1. Мотиваційні (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті.
2. Емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на явища дійсності, настрій, конфліктні емоційні стани – стрес, афект, фрустрація.
3. Вольові стани – ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості (їхня класифікація пов’язана зі структурою складної вольової дії.
4. Стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності. Мистецтво управління емоційними станами інших людей полягає втому, щоб підсилювати і розширювати позитивні емоційні реакції, одночасно послабляючи або зовсім виключаючи виникнення емоційно-негативних реакцій навколишніх людей, особливо незнайомих або малознайомих. Найчастіше небажані емоційні реакції виникають в ситуаціях підвищеної емоційної напруженості, наприклад під час хвороби, в стані крайньої втоми, під час фрустрації (фрустрація (від лат. – обман, невдача) – психологічний стан переживання невдачі, що виникає при наявності реальних або наявних нездоланних перешкод до якоїсь мети, коли люди роздратовані, їх справи йдуть не так, як хотілося ба важливі життєві плани несподівано рушаться. Причинами небажаних реакцій може бути також емоційна неврівноваженість, нервозність. Хронічна незадоволеність собою, іншими людьми, обставинами, що склалися, погане самопочуття або настрій здатні викликати негативну емоційну реакцію. Але це може бути і небажання, а інколи і нездатність контролювати власну міжособистісну поведінку. Названі умови і причини найчастіше з’являються разом, в комбінації

78 один з одним. В результаті посилюється, робиться стійкішою і, отже, менш керованою збоку свідомості і волі небажана емоційна реакція. Найсильнішими, тривалішими і важко керованими емоціями є настрої, афекти, пристрасті, стреси і особливого роду негативна емоція, пов’язана з проявами агресивності. Тому ми зосередимо увагу в основному на них. На настрій людини можна вплинути різними способами. Перш за все необхідно з’ясувати причину такого настрою і постаратися створити умови, при яких він обов’язкове покращає.
Афект звичайно легше попередити, ніж зняти, якщо він вже виник. Попереджати виникнення афектів можна таким чином. Знаючи по власному минулому досвіду проте, що дана людина індивідуально схильна до достатньо сильних афектних реакцій, спілкуючись з нею, необхідно уважно спостерігати за її емоційними станами, в міру можливості вловлюючи найперші ознаки, що свідчать про наростання афекту. При появі перших виразних ознак виникнення афектної реакції потрібно негайно усунути їх. Теж саме рекомендується робити тоді, коли людина вже виявилася в стані афекту. В цьому випадку, проте, необхідно бути психологічно готовим, до того, що вже виниклий афект не відразу припиниться і навіть, можливо, тимчасово посилиться за відсутності причин, які викликали. Це пов’язано з тим, що внутрішній афектний психологічний процес, будучи активізованим, починає розвиватися, розростатися за своєю власною логікою, незалежної від причин, що початково викликали його. Проте, врешті-решт, будь-який афект повинен буде за відсутності чинників, що породжують або підтримують його, піти на спад, якщо, звичайно, в навколишньому оточенні не з’являться нові причини, що підтримують або підсилюють його.
Пристрасті – це сильні відчуття, пов’язані з не менш сильним захопленням чим-небудь або ким-небудь. Причому такі захоплення звичайно супроводжуються аффективними переживаннями успіхів і невдач, пов’язаних зоб єктом пристрасного захоплення. Далеко не всі пристрасті є однаково шкідливими із ними обов’язково потрібно боротися. Що стосується згубних пристрастей, то, борючись з ними, недостатньо боротися тільки з афектами. Необхідно також впливати і на предмет захоплення, роблячи його менш привабливим для даної людини. Практично це зробити зовсім непросто, оскільки, знаходячись в стані афекту, людина звичайно не помічає вказуваних їй недоліків або достоїнств предмету свого захоплення. Тому спочатку необхідно добитися того, щоб людина почала відноситися до об’єкту свого захоплення спокійніше і об’єктивно, і тільки тоді приступати до демонстрації того, що об’єкт його пристрасного захоплення насправді невартий того, щоб так безоглядно його любити або ненавидіти.
Стрес – це стан крайньої емоційної напруги, який характеризується тим, що людина в цей час знаходиться під владою сильних негативних емоцій, які дезорганізовують її мислення, поведінку, погіршують стан її психологічного і фізичного здоров’я. Для успішної боротьби із стресами необхідно пам’ятати наступне людина, яка переживає або пережила стрес, апатична, ослаблена,

79 тимчасово нездатна приймати і реалізовувати самостійні, розумні рішення. Тому, хто пережив стан стресу необхідний тривалий відпочинок. Успішно боротися із стресами можна тільки усунувши дію стресогенних чинників або виробивши до них імунітет. Особливого роду афектом, що вимагає специфічних способів поведінки, є
агресивність, тобто поява неспровокованої ворожості. Прагнучи зменшити агресивні тенденції в поведінці людини, необхідно пам’ятати проте, що агресивність звичайно посилюється у відповідь на агресивність. Тому надії людини, що проявляє ворожість, далеко не завжди розумно реагувати ворожістю. Агресивність можна зняти або значно зменшити незмінно доброю поведінкою відносно агресора. Найважливіше – постаратися повністю усунути ті причини, які він береза основу своєї агресивної поведінки.
3. Регуляція поведінки, думок і образів
Як керувати своєю поведінкою.
Емоції в своїх проявах тісно пов’язані з поведінкою людини, причому цей зв’язок двосторонній. З одного боку, емоції виявляються в поведінці і фактично керують нею, з другого боку, поведінка впливає на емоції, послаблюючи або підсилюючи їх. Практично неможливо навчитися ефективно керувати емоціями, не навчившись одночасно свідомо регулювати свою поведінку. Справедливо і зворотнє людина, яка не в змозі керувати своїми емоціями, не може контролювати і власну поведінку. Свідомій, вольовій саморегуляції в поведінці людини піддається те, що їй усвідомлюється іще не досягло такої сили, за межами якої практично втрачається вольовий самоконтроль. Це відбувається тоді, коли виниклий настрій, емоція і відчуття переходять в афект, пристрасть або стрес. У реальній поведінці людини, які у сфері її емоцій, далеко не все контролюється свідомістю. Але все таки можливості саморегулювання поведінкою більш великі, ніж можливості саморегулювання емоцій, оскільки свою поведінку ми можемо краще усвідомлювати. Поведінка людини, яка знаходиться під владою сильних, деструктивних емоцій, називається неадекватною або соціально дезадаптивною. Неадекватну поведінку можуть викликати емоціогенні ситуації або неадекватні дії (деструктивні дії) інших людей. Такі реакції необхідно навчитися попереджати. Для цього корисно протягом декількох тижнів або місяців спостерігати за собою або ж попросити це зробити інших людей, з якими доводиться часто спілкуватися. Зібравши різноманітну інформацію, ви можете проаналізувати ті поведінкові реакції, які є неадекватними, і поставити перед собою завдання позбутися їх. Важливо також намагатися з’ясувати, які ситуації викликають саме ці реакції, щоб надалі попереджати їх появу. Неадекватна реакція на ту або іншу ситуацію звичайно є звичкою, від якої потрібно позбутися. Зробити це можна, виробивши у себе іншу, протилежну звичку, що автоматично виникає у відповідь надану ситуацію і блокує її прояв. Майже так само можна позбавитися і неадекватних реакційна тих або інших людей. Проте реакції на людей, як правило, бувають стійкішими, ніж

80 реакції на обставини. Тому, перш ніж змінити неадекватну реакцію на людину, необхідно з’ясувати, наскільки вона недоцільна. При бажанні можна виробити і закріпити у себе нову, адекватнішу реакцію.
Як керувати своїми думками і образами
Своїми думками і образами людині керувати важче. Це пов’язано з тим, що образи і думки спочатку виникають і лише після цього ми можемо їх усвідомлювати. Але навіть усвідомлення власних думок і образів не дозволяє нам визначити, чому вони з’явилися саме вданий момент часу. І образи, і думки людини не виникають безпричинно, спонтанно, самі собою, за винятком, тих випадків, коли в результаті хвороби або серйозного порушення роботи мозку у людини з’являються марення, галюцинації. Урешті випадків, думки і образи детерміновані, тобто обумовлені причинами, які можна з’ясувати і описати. Таких причин може бути декілька.
По-перше, несвідомо виникаючі думки і образи залежать від тих потреб, які є вданий момент для вас актуальними. Під дією цих потреб в організмі активізуються процеси, безпосередньо пов’язані з їх задоволенням. Виникає бажання задовольнити цю потребу.
По-друге, образи і думки людини можуть свідомо породжуватися нею самою через спеціальні вольові зусилля. Людина, здатна керувати собою, зокрема своїми психологічними станами, може за власним бажанням викликати в своїй уяві потрібні образи або думки, примушувати себе думати над чимось, не відволікаючись на сторонні подразники. Для того, щоб навчитися керувати своїми думками і образами, необхідно працювати над вдосконаленням волі.
По-третє, на наші думки і образи робить вплив оточення, певна ситуація. Рефлекторним шляхом оточуючі нас предмети і люди викликають відповідні образи і думки. Якщо, наприклад, наш досвід поводження з тією або іншою людиною асоційований з певними думками і образами, то вони неминуче виникатимуть при повторних зустрічах. Теж саме стосується різноманітних речей і предметів.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №11


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал