Мiнiстерство освiти І науки, молоді та спорту україни уманський державний педагогічний університет імені павла тичини




Сторінка4/11
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема. Пізнання задатків та здібностей людини
Мета: формувати навички використання методик самовивчення в практичній діяльності та методики направленні на вивчення пізнавальних процесів людини (уваги, уяви, пам’яті, мислення та мови.
Хід роботи
1.
Провести дослідження самоуявлення однієї особи. Підготувати висновки. Провести дослідження самовивчення професійних схильностей та інтересів. Підготувати висновки. Опрацювання методики
Олдхема і
Моріса Особистісний автопортрет, обговорення результатів. Провести дослідження використовуючи творчі завдань для самовивчення. Обговорення результатів. Опрацювати методи самовивчення комунікативних якостей. Обговорення результатів. Обмін думками щодо психолого-педагогічних засад самовиховання, самопізнання та саморегуляції. Запитання для обговорення Мета пізнання людських задатків. Первинні та вторинні здібності. Діагностика спеціальних здібностей. Вивчення спеціальних здібностей. Групи методик для самовивчення комунікативних якостей, соціальних ролей, самооцінки. Що таке теоретичне мислення За допомогою яких вправ його можна практично розвивати Яким чином можна і потрібно розвивати практичне мислення людини
Література:
1.
Волкова Н. П. Педагогіка : посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. П. Волкова. – К. : Видавничий центр Академія, 2001. – 576 c. –
ISBN 966-580-109-0 2.
Галузяк В. М. Педагогіка : навчальний посібник / В. М. Галузяк, МІ.
Сметанський, В. І. Шахове вид, випр. і доп.]. – Вінниця : «Книга-Вега»,
2003. – 416 с. – ISBN 966-621-131-9 Загальна психологія : практикум : навчальний посібник /
Волошина ВВ, Долинська Л. В, Ставицька С. О, Темрук О. В. – е вид. –

47 К. : Каравела, 2005. – 280 с. – ISBN 966-8019-48-2 4.
Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навчальний посібник / С. Г. Карпенчук – е вид, допов. і перероб.]. – К. : Вища школа, 2005. – 343 с.
– ISBN 966-642-108-9 5.
Корольчук МС. Психологія схеми, опорні конспекти, методики : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів /
Корольчук МС, Крайнюк В. М, Марченко В. М. ; за заг. ред. МС. Корольчука. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2007. – 320 с. – ISBN 966-521-306-7 6.
Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навчальний посібник / Мойсеюк Н. Є. – е вид – 1999. – 350 с. – ISBN 966-7199-17-7 7.
Оржеховська В. М. Посібник з самовиховання / Оржеховська В. М,
Хілько Т. В, Кириленко С. В. – К, 1996. – 192 с.

2.2.3. Тема 5. Самооцінка особистості як перший крок самотворення

План Самооцінка – шлях до самотворення. Самооцінка та успіх.
3.
Адекватність самооцінки. Формула самооцінки.

1. Самооцінка – шлях до самотворення
Формуючи самоставлення учнів, класний керівник повинен пам’ятати проте, що вони ще далеко не завжди готові об’єктивно оцінювати себе. Дуже важливою якістю самоставлення особистості є самоповага – особисте ціннісне судження, виражене в установках індивіда до самого себе. Самоповага формується на основі ставлення до особистості оточуючих. Будучи наслідком розумових операцій (аналізу, синтезу, порівняння, вона формується на основі усвідомлення особистістю своїх чеснот, результатів діяльності, ставлення оточуючих, виявляється в самооцінці. Самооцінка вжитті людини відіграє велику роль. Від того, як ви оцінюєте себе, що у вашій особистості є визначальним, провідним, які саме якості здатні принести вам успіх, що заважає, нащо потрібно звернути увагу і постійно контролювати – все це є тим, від чого залежить ваша власна кар’єра, особисте життя. До самооцінки слід завжди ставитися серйозно, відповідально, враховувати все своє розмаїття рисі властивостей. Оцінка власних душевних і фізичних сил безпосередньо залежить від розумового налаштування. Тому, непросто виробити тверду, ділову, засновану на фактах і знаннях оцінку себе як особистості.
Самооцінка – оцінка особистості самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Належачи до ядра особистості, самооцінка є важливим регулятором її поведінки. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і дальший розвиток її особистості. Самооцінка може бути правильною (адекватною, коли думка людини

48 про себе збігається з тим, що вона насправді собою являє. У тих же випадках, коли людина оцінює себе не об’єктивно, коли її думки про себе різко розходяться з тим, якою її вважають інші, самооцінка найчастіше буває неадекватною. За ступенем адекватності самооцінка буває об’єктивною, заниженою, завищеною. Самооцінка складається із раціонального та емоційного компонентів, включає усвідомлення особистістю суспільних цінностей і відношення до них. Головна функція самооцінки полягає врегулюванні поведінки особистості у сфері міжособистісних відносин. Вона є своєрідним механізмом саморегуляції особистості. На ній засновані самоконтроль, самокоригування, самовладання, самокритичність, самоудосконалення особистості. Самооцінка має відтінок суб’єктивності й відображає особливість досвіду, набутого особистістю, рівень глибини її свідомості та узагальнення. Значною мірою вона пов’язана з психологічними особливостями особистості характером, темпераментом, здібностями. Залежно відрізних властивостей особистості самооцінка її може бути більш-менш стійкою чи хиткою, завищеною, чи навпаки, заниженою адекватною. Самооцінка завжди пов’язана з інтелектом особистості, її емоційністю. Способи виявлення самооцінки поділяють напрямі ранжування учнів класу на основі їх значущості (за успішністю, особистісними якостями, визначення учнем свого місця серед однокласників. Правильність самооцінки визначають, зіставляючи результати ранжування й оцінювання вчителя
— опосередковані незалежне оцінювання (вчитель або однокласники оцінюють учня за певною шкалою, після цього пропонують йому зробити самооцінку, одержані результати порівнюють, визначення рівня претензій розкладають картки із завданням різного ступеня складності — найлегші, середні, найскладніші. Учневі пропонують вибрати будь-яке із завдань, виконати його, результати продемонструють рівень претензій і самооцінки.
2. Самооцінка та успіх
Самооцінка багато в чому визначає поведінку людини, її успіхи і невдачі вжитті. Іноді успіх більше залежить від уявлень людини про свої здібності, ніж від самих здібностей. Ніщо так не сприяє успіхові, як впевненість у ньому, і ніщо так не пророкує невдачу, як передчасне очікування її. Більшості людей не вистачає упевненості в собі. Дуже важко зберегти безпосередність, індивідуальність, не звертаючи уваги на умовності, бути сміливим у прояві себе, тобто ризикувати і діяти відповідно до своїх переконань. Щоб дати адекватну оцінку самому собі, ми повинні виходити із сукупності установок на себе, або Я – концепція, що складається із реального Я – уявлення проте, який я насправді ідеального Я – уявлення проте, яким я хотів би бути дзеркального Я – уявлення проте, як мене сприймають інші та яким я сам себе бачу. Дуже часто ми сприймаємо себе у відповідності з тими характеристиками

49 і цінностями, які приписують нам інші цінуємо себе тією мірою, якою нас цінують інші. Більше того, ми здатні втрачати свою гідність настільки, наскільки відчуваємо негативне зневажливе ставлення до себе збоку інших. Люди дуже різняться між собою тим, наскільки вони можуть бути самостійними. Впевненість у своїх силах визначається ступенем автономії особи. Наскільки людина стриманіша, настільки вона здатна чинити по-своєму, наскільки вона є ближчою до інших, настільки сильніше відчуває потребу пристосуватися до їхніх поглядів. Люди, що характеризуються високим ступенем автономії, схильні зберігати ввічливу дистанцію між собою та іншими. Вони дуже обачливі втому, що роблять, їхні вчинки і думки спрямовані у майбутнє. Між тим люди більшою мірою, ніж їм хотілося б, залежать від того, що говорять і думають про них інші. Багатьом ці судження необхідні для відчуття власної значущості і внесення у поведінку відповідних коригувань. Цим вони компенсують недолік здатності до самооцінки. Зворотний зв’язок» поліпшує розуміння самого себе. Ефект зворотного зв’язку може бути більш значним, якщо він виходить від авторитетних осіб. Кожен з нас підвладний навіюванню. Якщо людині безперервно щось повторювати, то вона починає вірити в це. Якщо ви повірите у наявність чогось, то це щось стає реальністю і починає впливати на вашу поведінку. Навіювання може наділити особу здатністю до великого самоконтролю, перетворити раніше підсвідомі процеси в свідомі. Навіювання зміцнює волю. У волі закладена значна частина потенціалу творчої особи. Воля
– це сила, за допомогою якої досягаються будь-які цілі. Подібні цикли зворотного зв’язку служать визначальним чинником для Я – концепції і стійкості стереотипів поведінки всіх людей. Люди залюбки роблять те, що заохочується, підкріплюється позитивною підтримкою інших. Але, штучне підвищення самооцінки без урахування реального ґрунту може призвести до несприятливих наслідків.
3. Адекватність самооцінки. Формула самооцінки
Знати самооцінку дуже важливо як для педагога, такі для самого школяра. Це відіграє важливу роль у процесі взаємовідносин, морального спілкування, в які люди як соціальні істоти, безперечно, включаються. Знаючи тип самооцінки школяра, вчитель може певною мірою нею регулювати, однак, найкраще коли сам школяр володіє знаннями про свою самооцінку, відповідними навичками саморегуляції своїми діями і вчинками. Щоб допомогти школяреві у визначенні власної самооцінки, можна дати йому орієнтовні характеристики людей із заниженою і завищеною самооцінкою. Особистість, яка завищує свою самооцінку, схильна до егоцентризму і безапеляційності у судженнях, що заважає більш глибокому проникненню у внутрішній світ іншого. Люди із заниженою самооцінкою невпевнені у собі, емоційно неврівноважені, схильні судити про інших недоброзичливо часто вони вдаються до проекції на інших своїх негативних якостей. Людина з низькою самооцінкою відчуває себе невдахою. Вона не хоче братися нізащо нове,

50 оскільки боїться, що в неї нічого, не вийде. Вона не ризикує, тому що не вірить, що її зусилля до чого-небудь приведуть. Вона не намагається що-небудь змінити у своєму житті, оскільки вважає, що майбутнім керувати неможливо, і все визначиться само собою. Характерні якості таких людей упевнені в глибині душі, що небагато варті (гідність бояться здійснити помилки постійно мріють про фізичну досконалість обмежуються інтересами і вчинками, які добревідомі і безпечні не вміють сприймати компліменти в спілкуванні з іншими передусім турбуються про враження, яке справляють на них бувають балакучі і зарозумілі принижені і несміливі, або намагаються керувати іншими, або дозволяють сукати із себе мотузки схильні до самозгубної поведінки наприклад, вживання наркотиків або не сприймають критики, або упадають від неї в розпач. Люди з низькою самоповагою частіше страждають від самотності. У них знижений рівень соціальної активності, рідко обіймають виборні посади, менше цікавляться політикою і громадськими справами. Хоча використовуються, як правило, одній ті самі критерії оцінки себе й інших, однак частіше за все ми суворіші до самих себе. Занижена самооцінка веде до зниження рівня власної гідності. Ніхто не поважає людину, яка сама себе не поважає. Тільки тверда, впевнена у собі людина здатна реалізувати свої здібності й викликати повне довір’я збоку людей, які мають з нею справу. Власна гідність людини складається із почуттів, які вона відчуває до самої себе. Рівень власної гідності людини визначається не тим, що вона заявляє публічно, і не тим, що думає про саму себе. Якщо людина особливо чутлива до неуваги, якщо вона відчайдушно уникає ситуацій, в яких можуть виявитись її слабкості, якщо вона замість жорстких дій віддає перевагу ілюзорним мріям, тоді, звичайно, є підстава зробити висновок, що ця людина серйозно в собі невпевнена. Помилково вважати, що чванство у словах і нахабність в діях є виявом усвідомлення власної гідності. Людина з низьким рівнем власної гідності може не тільки не помічати своїх слабкостей, ай, що значно гірше, розглядати себе як досконалу особу, керуватись ідеалізованою Я
– концепцією. Нерідко такі люди не погоджуються з оцінками, які дають їм оточуючі, і вимагають звертатися до них як до таких, якими вони є насправді. Утому випадку, коли рівень самооцінки справді вищий за рівень тих знань, які необхідні для виконання певної діяльності, навряд чи людина зможе показати все те, нащо вона здатна. Однак незаперечно одне того, хто хоче більше, ніж може, обов’язково чекає провал. Ідеальним є варіант, коли сфера діяльності відповідає особистому потенціалові. Американський філософі психолог У. Джеймс. (1842–1910) визначив самооцінку за допомогою оригінальної формули Успіх Самооцінка = Вибагливість (вимоги) Він фактично вказав на два шляхи підвищення самооцінки. Людина може покращувати уявлення про себе або збільшуючи чисельник цього дробу, або зменшуючи знаменник, оскільки для самооцінки важливим є лише співвідношення цих показників. Ми самі створюємо свої вимоги і пов’язуємо їх

51 з певними умовами особистого розвитку. Те, що для одного є незаперечним успіхом, інший сприймає як невдачу. Наше самовідчуття в цьому світі, зазначав У. Джеймс, залежить виключно від того, ким ми прагнемо стати і що намагаємось здійснити. Якими є люди з високою самооцінкою Це насамперед люди незалежні, самостійні, комунікативні, переконані в успіхові будь-якої дорученої їм справи. Віра в себе допомагає їм дотримуватися своєї думки, дає змогу в спірних ситуаціях відстоювати свої погляди і судження, робить їх сприйнятливими до нових ідей. Людина з високою самооцінкою бачить себе господарем становища. Вона розуміє, що являє собою неповторну особистість і може багато дати іншим людям. Вона ризикує, хоча і не завжди успішно, тому що хоче жити насиченим життям і засвоїти досвід, який допоможе їй вирости. Така людина не вважає, що нею керують зовнішні обставини навпаки, вона вважає, що сама спрямовує хід свого життя. Вона відчуває себе впевненою і добре знає, чого хоче. Для неї вжитті існує менше розчарувань. Якщо хто-небудь ображає її чи не любить, вона вважає, що це швидше їхні труднощі, і не сприймає цього всерйоз. Така людина знає себе, свої слабкі і сильні сторони досить добре, щоб відчувати себе упевненою навіть у світлі чийогось несхвалення. Характерні риси таких людей впевнені в глибині душі, що вони володіють достатньою цінністю роблять помилки і вчаться на них сприймають свій фізичний вигляд таким, як він є, навіть якщо він недосконалий досліджують нові можливості та інтереси, використовують їх як можливість для дальшого зростання спокійно сприймають компліменти безпосередні в спілкуванні з іншими перебувають у гармонії з собою, не відчувають переваг над іншими людьми, з повагою ставляться до себе й інших турбуються про своє фізичне й емоційне здоров’я; сприймають критику як можливий шлях зростання. Причини формування низької самооцінки, як правило, неоднозначні, а отже відповідно неоднозначній шляхи її усунення. Тут може бути два моменти. Якщо причиною самокритики є нездатність особистості ліквідувати якісь професійні прогалини внаслідок своєї некомпетентності, то в цьому випадку вона виправдана і корисна, оскільки спрямована на підвищення чи удосконалення індивідуальних умінь і майстерності. В цьому разі самооцінка особистості збільшуватиметься відповідно до рівня зростання його вміння долати реальні труднощів роботі. Самокритика може виникнути і в ситуації, коли особистість сповна впорається із труднощами у своїй діяльності, але при цьому судить себе занадто суворо і прискіпливо, орієнтуючись на завищені стандарти. У цьому випадку для підвищення самооцінки немає необхідності вдосконалювати кваліфікацію більш виправданим є інший шлях – зосередитися на самому змісті думок, які визначають негативне самосприйняття. Для розвитку самооцінки важливо мати стандарти, тому що тільки в зіставленні з ними можна усвідомити власні досягнення і підтвердити свою компетенцію. Самооцінка – це думка людини про саму себе, що сформулювалася внаслідок порівняння себе з іншими людьми. Велике значення має, кого саме ви оберете об’єктом для зіставлення. Деяких людей можна

52 розглядати як ідеал, однак не як точку відліку. Ідеалами можна захоплюватися, тане варто перетворювати їх у мірило успіху, однак вчитись у них завжди корисно.
ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №5
Тема. Самооцінка особистості як перший крок самотворення
Мета: формувати навички використання методики самооцінки в практичній діяльності.
Хід роботи
1.
Провести дослідження самоуявлення та самооцінки однієї особи. Підготувати висновки. Провести дослідження власної особистості, використовуючи методики самооцінки методики самооцінки акцентуацій особистості методики самооцінки інтелектуальних здібностей шкала самооцінки тривожності Ч. Д. Спілбергера, Ю. Л. Ханіна; методика уявних ситуацій метод самохарактеристики; методика самооцінки особливостей вищої нервової діяльності методики виявлення ставлення людини до себе методики виявлення схильності до психологічного захисту. Підготувати висновки. Обмін думками щодо адекватності самооцінки та ролі самооцінки вжитті людини. Запитання для обговорення Самооцінка та її суб’єктивність. Самооцінка та успіх. Адекватність самооцінки. Оцінка власних соціальних ролей.
Література:
1.
Балютіна К. Засоби формування у школярів самооцінних суджень / К. Балютіна // Початкова школа. – 2004. – № 4. – С. 19–22.
2.
Волкова Н. П. Педагогіка : посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. П. Волкова. – К. : Видавничий центр Академія, 2001. – 576 c. –
ISBN 966-580-109-0 3.
Галузяк В. М. Педагогіка : навчальний посібник / В. М. Галузяк, МІ.
Сметанський, В. І. Шахове вид, випр. і доп.]. – Вінниця : «Книга-Вега»,
2003. – 416 с. – ISBN 966-621-131-9 Загальна психологія : практикум : навчальний посібник /
Волошина ВВ, Долинська Л. В, Ставицька С. О, Темрук О. В. – е вид. – К. : Каравела, 2005. – 280 с. – ISBN 966-8019-48-2 5.
Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навчальний посібник / С. Г. Карпенчук – е вид, допов. і перероб.]. – К. : Вища школа, 2005. – 343 с.
– ISBN 966-642-108-9 Кучерявий ІТ. Творчість – основа розвитку потенційних джерел

53 особистості : [навч. посібник / ІТ. Кучерявий, О. І. Клепіков. – К. : Вища школа, 2000. – 288 с. – ISBN 5-11-004802-9 Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання навчальний посібник / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. – е вид, випр. і доп.]. – Х. : «ОВС»,
2002. – 400 с. – ISBN 966-7858-11-1 8.
Оржеховська В. М. Посібник з самовиховання / Оржеховська В. М,
Хілько Т. В, Кириленко С. В. – К, 1996. – 192 с.
9.
Подросток: Сделай себя сам Поведение: от самооценки к поступку //
Домашнее воспитание. – 2003. – № 2. – С. Самооцінка учня / [упоряд. : С. Максименко, Н. Шевченко, О. Главник]. – К. : Главник, 2004. – 112 с. – (Психол. інструментарій. –
ISBN 966-8479-06-8 11.
Шапарь В. Б. Курс практической психологии / В. Б. Шапарь. –
Харьков : ООО Книжный клуб Клуб семейного досуга», 2009. – 416 с. – ISBN
978-966-14-0296-5
Питання для роздумів
Вплив самооцінки на життя та поведінку людини.
Практичні завдання
Складіть характеристику внутрішнього світу свого товариша.
Літопис цікавих думок
– Наше себелюбство – найбільший підлесник. Ф. де Ларошфуко.
– Коли хтось у себе закоханий, це початок роману, який триває все життя. О. Уайльд.
– Без віри у свої здібності і в свої сили не можна братися за жодну справу. Н.К. Крупська.
– Фізична праця допомагає позбутися душевного болю. Ф. де Ларошфуко.
– Немає більшого облесника, ніж людина сама собі, і немає кращих ліків від цих лестощів, ніж щирість друга. Ф. Бекон.
– І найскромніша людина думає про себе більше, ніж її найкращий друг. М. Ебнер фон Енгенбах.
– Кожна людина має три характери один – який показує, другий – який має, а третій – думає, що має. А. Карр.
– Світ належить оптимістам, песимісти – тільки глядачі. Ф. Різо.
2.2.4. Тема 6. Пізнання темпераменту, характеру, інтересів і потреб людини

План Знання про темпераменті характер людини. Методики вивчення властивостей темпераменту ірис характеру. Вивчення інтересів, потребі мотивів поведінки людини. Вивчення професійних схильностей особистості.
1. Знання про темпераменті характер людини

54 Самовизначення темпераменту здійснюють за системою показників, розроблених на основі вчення І. Павлова, вважаючи темпераментом
індивідуально-типологічну характеристику людини, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу психічних процесів. Кожен учень може визначити тип темпераменту, внести корективи в свою поведінку. Аналізуючи темперамент, слід звертати увагу нате, що перешкоджає учневі в навчанні, спілкуванні з людьми. Самовизначення характеру передбачає з’ясування найзагальніших його властивостей сили (уміння добиватися поставленої мети, переборювати труднощі, відстоювати переконання, виявляти мужність, слабкості легкодухість, вагання, нерішучість, нестійкість поглядів, піддатливість) оригінальності (своєрідність особистості, цільності (комплекс ставлень людини до різних проявів життя, єдність слова і діла, твердості (послідовність, наполегливість у досягненні мети, обстоювання поглядів.
Характер – комплекс психічних особливостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, ставленні до суспільства, праці, колективу, до себе. Темпераменті характер людини визначають її типові
реакції на ті або інші життєві ситуації, а відповідно і реакції оточуючих на її поведінку. Від цих реакцій залежать відносини, що складаються між людьми, особливо в тих випадках, коли люди зустрічаються вперше іще недосить добре знають один одного. Тип темпераменту визначає динамічні особливості індивідуальної поведінки людини швидкість реакції, темп роботи або спілкування людей, емоційність і рівень загальної активності. До кожного типу темпераменту треба пристосовуватися і, знаючи наперед індивідуальні розбіжності в темпераментах, можна попередити виникнення напруженості у відносинах між людьми. Характер обумовлює усвідомлені вчинки людей, що часто визначаються мораллю, цінностями, потребами і інтересами. Характері темперамент людини з віком стають достатньо стійкими. Відмінність, що виявляється в характерах людей звичайно веде до виникнення складніших, серйозніших і важковизначуваних проблем, ніж відмінності в темпераментах. Тому для формування нормальних міжособистітних відносин дуже важливо знати особливості характеру оточуючих нас людей і перш за все свої власні. Поведінка оточуючих в більшості випадків залежить від нашого власного характеру і є не що інше, як їх реакції на зовнішні прояви нашого характеру. Не знаючи цього можна не зовсім вірно тлумачити дії і поведінку інших людей, необґрунтовано ображаючись на них, не цілком справедливо відносячись до них. Отже, свій власний характер людина повинна знати в першу чергу і набагато краще, ніж характери навколишніх людей. Різних властивостей темпераменту ірис характеру людини досить багато, і якщо поставити перед собою завдання їх всі досконально вивчити, то на це піде дуже багато часу. Достатньо обмежитися декількома властивостями темпераменту і основними рисами характеру людини. Властивості
темпераменту іриси характеру людини необхідно знати і уміти визначати

55
в першу чергу:
1) загальний тип темпераменту, тобто встановити, чиє людина по переважаючих властивостях темпераменту сангвініком, холериком, флегматиком або меланхоліком
2) риси характеру, що виявляються в безпосередньому спілкуванні з людьми
3) найбільш виражених, акцентуйованих уданої людини. Саме від таких рис характеру в основному залежать відносини, що складаються між людьми
4) особливі риси характеру, що достатньо сильно впливають на взаємостосунки людей незалежно від рівня вираженості. Це тривожність, емпатія, агресивність потреба у встановленні і збереженні позитивних взаємостосунків з людьми а також переважаючий емоційний настрій людини
5) важливо виявити і оцінити риси характеру, які входять в загальну структуру особистості та здатні пояснити поведінку людини в типових життєвих ситуаціях. Учні з цікавістю виявляють, що в кожного з них є одночасно риси всіх типів темпераменту з переважанням якого-небудь одного, що кожен тип темпераменту має свої позитивні і негативні сторони. Позитивні якості слід розвивати, негативні – усувати. Аналізуючи темпераментна основі вивчених характеристик, увагу школяра слід звертати нате, що саме йому перешкоджає в навчанні, спілкуванні з товаришами і дорослими. Наприклад, якщо школяр знає, що нестриманість, гарячковість, властиві йому, – це характерні якості його темпераменту як вродженого явища, він не шукатиме причини роздратованості в співбесіднику, а буде формувати уміння регулювати свої емоції. Меланхоліка потрібно стимулювати до подолання пасивності, невпевненості, сором’язливості тощо. Якщо людина несмілива, боязлива, її слід навчити діяти за правилом Чого боюсь, зате берусь.
2. Методики вивчення властивостей темпераменту ірис характеру
Безліч методик для виявлення і оцінки властивостей темпераменту ірис характеру можна розділити на чотири групи.
Перша група включає методики, засновані на природній залежності між властивостями нервової системи людини і його темпераментом. З їх допомогою на основі вивчення окремих властивостей нервової системи людини судять про ті або інші природжені особливості її темпераменту, тісно пов’язані саме зданими властивостями нервової системи.
Другу групу представляють опитувальники, які дозволяють судити про властивості темпераменту по практичним діям і реакціям людини нарізні життєві ситуації.
До третьої групи методик відносяться різного роду тести- опитувальники, проекції та ін., що дозволяють детально досліджувати ті або інші риси характеру людини, даючи їм розгорнену змістовну (якісну) характеристику і кількісну оцінку ступеня їх розвиненості.
Четверта група включає тести, в основу яких встановлено те або інше теоретичне уявлення про структуру особи. Вони звичайно містять в собі безліч

56 підшкал, що дозволяють одночасно оцінювати різні якості особистості, що входять у відповідну структуру.
3. Вивчення інтересів, потребі мотивів поведінки людини
Мотивацію поведінки людини, тобто те, що лежить в основі її поведінки, активізує її, направляє і підтримує цю активність на певному рівні необхідно знати перш за все для того, щоб в спілкуванні зданою людиною добиватися взаєморозуміння. Люди спілкуються один з одним, входять в психологічні контакти, виявляють цікавість один до одного тому, що це відповідає їх потребам і інтересам. Знання і взаємне задоволення мотивації – головний чинник, що зближує людей. Мотивацію людини необхідно також знати для того, щоб уміти передбачати думки, відчуття, дії і вчинки людей. Все це найтіснішим чином пов’язано з інтересами і потребами людини. безпосередньо витікає з них. У кожної людини безліч різних потребі інтересів. У той або інший конкретний момент частина з них стає особливо актуальною. Ці інтереси і потреби необхідно знати в першу чергу, оскільки саме від них залежить поведінка людини вданий момент. Одні потреби та інтереси виникають рідко і актуалізуються від випадку до випадку, інші ж з’являються регулярно та часто. Частіше за інших актуалізуються органічні потреби людини, оскільки їх задоволення украй необхідне для підтримки життя. На другому місці соціальні потреби, до числа яких входять самооцінка і рівень домагань, потреба в спілкуванні, в пошані, потреба у владі (прагнення керувати людьми, мати над ними владу, потреба в досягненні успіхів і потреба в уникненні невдач. Більшість людей в звичних життєвих умовах більш менш регулярно і в достатній мірі задовольняють свої основні органічні потреби. Ці потреби в нормальних життєвих умовах мало впливають на відносини людей. Інша справа
– соціальні потреби. Їх задоволення безпосередньо пов’язане з повсякденним спілкуванням людей і достатньо сильно впливає на відносини, що складаються між людьми.
Виявлення загальної системи інтересів і потреб
За допомогою цієї методики можна визначити систему інтересів і потреб через порівняльні витрати часу нарізні види діяльності, в яких ці інтереси і потреби виявляються і практично задовольняються. Суть методики полягає в наступному. Вам пропонується перерахувати види діяльності, якими ви хотіли б зайнятися. Ви вносите ці види діяльності в спеціальний бланк і далі вибираєте кількість днів протягом місяця, а також час протягом дня, який ви хотіли б відводити на заняття цими видами діяльності. Спочатку ви вибираєте графу, відповідну кількості днів, а потім проставляєте в ній час в годинах або хвилинах.
4. Вивчення професійних схильностей особистості
Вивчення професійних схильностей. Диференціально-діагностичний
опитувальник (ДДО) Е.А. Клімова
У основі даної методики лежить умовний розподіл всіх видів професійна п’ять основних груп відповідно до того, що є предметом професійної

57 діяльності. Людина – природа. Сюди входять професії, в яких людина має справу з різними явищами неживої і живої природи, наприклад біолог, географ, геолог, математик, фізик, хімік та інші професії, що відносяться до розряду природничих наук. Людина – техніка. У цю групу професій включені різні види трудової діяльності, в яких людина має справу з технікою, її використанням або конструюванням, наприклад професія інженера, оператора, машиніста і т.п. Людина – людина. Сюди включені всі види професій, що припускають взаємодію людей, наприклад політика, релігія, педагогіка, психологія, медицина, право. Людина – знакова система. У цю групу включені професії, що стосуються створення, вивчення і використовування різних знакових систем, наприклад лінгвістика, мови математичного програмування, способи графічного представлення результатів спостережень і т.п.
5. Людина – художній образ. Ця група професій є різними видами художньо-мистецької праці. Наприклад, література, музика, театр, образотворче мистецтво.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №6–7


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал