Мiнiстерство освiти І науки, молоді та спорту україни уманський державний педагогічний університет імені павла тичини



Pdf просмотр
Сторінка2/11
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема. Значення, завдання, напрямки успішного самовиховання
Мета: формувати навички складання схеми механізму самовиховання з відбиттям потреб, когнітивних, емоційних, поведінкових чинників мотивації самовиховання, напрямків та завдань самовиховання.
Хід роботи
1.
Роль самовиховання у формуванні особистості учня. Для чого потрібне самовиховання Доведіть необхідність самовиховання у сучасному суспільстві. Охарактеризувати завдання та напрямки успішного самовиховання та саморегуляції (використовуючи матеріали до теми. Структура потреб людини. Класифікація потреб за А. Маслоу. візуально зобразити своє бачення людських потреб (використовуючи матеріали до теми. Скласти схему механізму самовиховання з відбиттям потреб, когнітивних, емоційних, поведінкових чинників мотивації самовиховання, напрямків та завдань самовиховання. Підготувати виступ про власний досвід самовиховання або досвід іншої людини. Розробити опитувальник для певної категорії клієнтів для з’ясування ставлення до самовиховання. Обмін думками щодо проблем самовиховання. Запитання для обговорення Я – це мало чи багато Як часто ви замислюєтесь над власним Я Чи має місце воно у вашому житті Як часто ви спілкуєтеся самі з собою Про що Що в собі шукаєте Вивчаєте Чого в собі не розумієте Що вас найбільше непокоїть Чи розвиваєтеся інтелектуально Це дає вам задоволення Якщо потреби розвиватись інтелектуально немає, чи відчуваєте, що від цього щось втрачаєте Яким уявляєте себе у майбутньому Чи все робите для того, щоб досягти своєї мети Сенс життя людини.
Література:
1.
Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навчальний посібник
/ С. Г. Карпенчук – е вид, допов. і перероб.]. – К. : Вища школа, 2005. –
343 с. – ISBN 966-642-108-9

24 2.
Оржеховська В. М. Посібник з самовиховання / Оржеховська В. М,
Хілько Т. В, Кириленко С. В. – К, 1996. – 192 с.
3.
Синельников В. М. Самовиховання як діяльність і його психологічні особливості / В. М. Синельников // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 3. – С. 34–41.
4.
Сухомлинский В. А. Сто советов учителю / В. А. Сухомлинський. –
Киев : Радянська школа, 1984. – 254 с.
5.
Трухін І. О. Методи організації самовиховання учнів / І. О. Трухін, ОТ. Шпак // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 3. – С. 5–
16.
Питання для самоконтролю
1.
Чи існує зв’язок між вихованням і самовихованням Обґрунтуйте відповідь. Встановіть взаємозв’язок між поняттями розвиток, саморозвиток, виховання, самовиховання.
3.
З’ясуйте зв’язок між поняттями самовиховання, моральний розвиток, духовний розвиток. Які протиріччя виникають у процесі самовиховання Що спонукає людину до самовиховання Пригадайте пам’ятку Володимира Мономаха «Поучення» своїм синам.
Питання для роздумів
1. Яке місце займає самовиховання у вашому житті
2. Яким Ви себе бачите в майбутньому житті
3. Які стимули і мотиви професійного самовиховання у Вас.
Практичні завдання
Подумайте, сформулюйте, а потім реалізуйте в групі пропозицію з організації групового та індивідуального самовиховання. Прослідкуйте процес самовиховання ужитті і діяльності видатних людей.
Літопис цікавих думок
«Жодна велика перемога неможлива, якщо їй не передує мала перемога над собою. Л.М. Леонов. Найсильніший той, хто має владу над самим собою. Сенека. Хто не йде вперед, йде назад стану нерухомості не існує. ВР. Бєлінський. Треба жити, закохавшись у щось тобі недоступне. Людина зростає тоді, коли тягнеться вгору. М. Горький. Наша особистість – це сад, анаша воля – її садівник. В. Шекспір.

Кочетов А. І. пропонує правила сприяючі самовихованню
П’ять треба
1. Завжди допомагати батькам.
2. Виконувати вимоги вчителів вчитися добросовісно.
3. Бути чесним.
4. Підпорядковувати особисті інтереси колективним.
5. Завжди і усюди проявляти сумлінність.

25
П’ять можна
1. Веселитися і грати, коли робота зроблена на відмінно.
2. Забувати образи, але пам’ятати, кого і за що ти образив сам.
3. Не сумувати при невдачах якщо наполегливий, все одно вийде
4. Вчитися у інших, якщо вони краще тебе трудяться.
5. Питати, якщо не знаєш, просити допомогти, якщо не справляєшся сам.
Це потрібно тобі самому
1. Бути чесним Сила людини в правді, слабкість його – брехня.
2. Бути працелюбним Не боятися невдачі в новій справі. Хто наполегливий, той з невдач створить успіх, з поразок викує перемогу.
3. Бути чуйним і дбайливим Пам’ятай, до тебе добре відноситимуться, якщо ти до інших добре відносишся.
4. Бути здоровим і охайним Займайся уранішньою гімнастикою, загартовуйся, мийся до пояса холодною водою щодня, стеж за чистотою рук, годину вдень виділяй на прогулянки іще годину віддай праці або спорту.
5. Бути уважним, тренувати увагу Хороша увага оберігає від помилок в навчанні і невдач в грі, праці, спорті.
Цього робити не можна
1. Вчитися без старання, ледаче і безвідповідальне.
2. Грубити і битися з однолітками, кривдити молодших.
3. Терпіти у себе недоліки, інакше вони тебе самого знищать. Будь сильнішим за свої слабкості.
4. Проходити мимо, коли поряд кривдять малюка, знущаються над товаришем, нахабно брешуть в очі чесним людям.
5. Критикувати інших, якщо сам страждаєш подібним же недоліком.
П’ять добре
1. Уміти володіти собою (не втрачатися, не боятися, не виходити з себе по дурницях)
2. Планувати кожний свій день.
3. Оцінювати свої вчинки.
4. Спочатку думати, а потім робити.
5. Братися спочатку за найважчі справи. Правила вводяться поступово. Спочатку дитина привчається жити відповідно до п’яти треба. Це означає, щодо нього пред’являються підвищені вимоги при виконанні саме даних правил. Одночасно указується, що не можна робити і чому. Через деякий час можна підключати п’ять добре, оскільки вони значно складніше для розуміння і привчання.
Як працювати над собою.
Кочетов А. І. в своїх роботах пропонує тим, хто вчиться конкретний план роботи над собою. Як працювати над собою й етап. Визнач суспільну мету і значення свого життя. Мій етичний ідеал. 1. Девіз життя. 2. Кінцева мета моїх прагнень і діяльності. 3. Що люблю в людях і що ненавиджу. 4. Духовні цінності людини. й етап. Пізнай самого себе. Який я є. 1. Мої достоїнства. 2. Мої

26 недоліки. 3. Мої інтереси і захоплення. 4. Мета мого життя. 5. Відношення до навчання. 6. Відношення до праці. 7. Відношення до людей. Об’єктивна самооцінка. й етап. Визнач програму самовиховання. Яким я повинен стати. 1. Вимога до мене батьків і вчителів. 2. Вимоги до мене товаришів, колективу. 3. Вимоги до себе з позиції ідеалу і об’єктивної самооцінки. Програма самовиховання. й етап. Створити свій спосіб життя. Режим. 1. Розпорядок дня. 2. Дбайливе відношення дочасу. Гігієна праці і відпочинку. 4. Правила життя. й етап. Тренуй себе, виробляй необхідні якості, знання, уміння і навики. Тренування, вправи. 1. Самозобов’язання. 2. Завдання самому собі на день, тиждень, місяць. 3. Самопереконання. 4. Самопримушення. 5. Самовладання. 6. Самонаказ. й етап. Оціни результати роботи над собою, постав нові задачі самовиховання. Самоконтроль. 1. Самоаналізі самооцінка роботи над собою. 2.
Самозаохочення або самопокарання.
3. Вдосконалення програми самовиховання.

2.1.2. Тема 2. Методи організації самовиховання учнів

План Методи організації самовиховання учнів. Етапи роботи над собою. Напрями самовиховання. Умови успішного самовиховання. Консультативна допомога у процесі самовиховання. Створення життєвого проекту. Прийоми самовиховання.

1. Методи організації самовиховання учнів. Етапи роботи над собою
Поняття метод (грец. – шлях дослідження, пізнання) означає спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності, а їх сукупність позначається поняттям методологія. Виховання як специфічний вид діяльності та наукова галузь охоплює відповідну сукупність методів. Методи виховання – шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.
Метод виховання поділяють на окремі елементи – прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів. Прийом виховання – складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.
Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. їх дієвість залежить від використання виховних засобів. Засоби виховання – надбання матеріальної та духовної культури художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо, форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність, які

27 задіюють під час використання певного методу. Дієвість методів виховання залежить і від того, наскільки у виховному процесі задіяна праця молодої людини над собою, природа, надбання національної культури (казки, легенди, колискові пісні, обряди, звичаї та ін.). Основним критерієм оцінювання виховного методу є відповідність його виховним цілям і завданням. У педагогічній науці існує кілька класифікацій виховних методів. Найчастіше при цьому беруть за основу систему виховних впливів, за допомогою яких відбувається формування особистості. Однією з найпоширеніших є класифікація методів російського вченого- педагога Віталія Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів
1. Методи формування свідомості особистості бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.
2. Методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки педагогічна вимога, громадська думка, довір’я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування.
3. Методи стимулювання діяльності і поведінки гра, змагання, заохочення, покарання.
4. Методи самовиховання самопізнання, самооцінювання, саморегуляція
[9, 127–128]. Використання їх забезпечує формування в учнів практичних умінь і навичок самовиховання якнайвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Вони враховують демократичні засади виховання, необхідність активної участі дітей у виховному процесі. Серед дослідників досі немає узгоджених поглядів на структуру, показники, рівні розвитку, етапи, методи і засоби самовиховання. Зокрема, С. Б. Єлканов, А. Г. Ковальов і СМ. Ковальов методами самовиховання вважають самопізнання, самооцінку, самостимулювання, самопрограмування, самоінструкцію, самопримус, самонавіювання тощо. ЛІ. Рувинський, АС. Соловйова та А. Я. Арет включають вищевказані поняття до засобів самовиховання. Волкова Н. П. до методів самовиховання відносить самопізнання, самооцінювання (самоставлення), саморегуляцію. Методи самовиховання спрямовуються на формування конкретних якостей особистості, які сприяють їй стати визнаною суспільством і колективом ровесників чи наставників. До їх застосування спонукають зовнішні ідеологічні, суспільно-політичні, особистісні) і внутрішні (матеріальні, духовні потреби, інтереси) фактори. Одні студенти займаються загартуванням організму, інші – регулюванням емоційних станів, особливостей свого характеру, витримки тощо. З народження дитина поступово залучається до складного процесу соціологізації – оволодіння певною сумою соціального досвіду, усвідомлення себе як особистості. Під впливом різноманітних потребу неї виникає прагнення до самовдосконалення, яке задіює соціально-психологічний механізм самовиховання. Самовиховання починається з самоусвідомлення – усвідомлення людиною себе як особистості, свого місця в суспільній діяльності.

28 У структурному відношенні самовиховання людини являє собою єдність трьох складових
- пізнавальної (самопізнання,
- емоційно-оцінювальної (самоставлення),
- дієво-вольової, регулятивної (саморегуляція. Головною при цьому є вольова сфера, яка забезпечує саморегуляцію її внутрішнього світу, активізує діяльність залежно відмети, установок, мотивів поведінки, практичних завдань.
Методи самовиховання
1. Самопізнання
Самопізнання – процес відкриття себе, пізнання свого внутрішнього світу, сильних і слабких сторін своєї особистості. Важливим етапом у процесі самопізнання є самовизначення учнем своєї спрямованості, темпераменту, характеру, здібностей. Самопізнання як складний процес внутрішньої роботи над собою передбачає такі його методи, як самоспостереження, самокритика, самоаналіз.
2. Самоставлення
Самоставлення – ставлення людини до самої себе. Ставлення до себе може бути глобальним (самоповага) і частковим
(аутосимпатія, самосимпатія).
3. Саморегуляція
Саморегуляція (лат. regulare – налагоджувати) – здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та психічних процесів [9, 155–161].
Методи організації самовиховання учнів
Першим методом є популяризація ідеї самовиховання тобто переконання учнів в його корисності, створення позитивного ставлення до нього. Треба розкрити значення, перспективи і можливі результати самовиховання, розповісти про яскраві приклади, ознайомити із ставленням до самовиховання видатних діячів культури, особливо тих, хто досяг у ньому значних успіхів. Другий метод полягає в консультуванні учнів у процесі самовиховання в тих випадках, коли учні бажають слухати поради педагога. Доречно порекомендувати засоби самопізнання (схеми самовивчення, анкети, тести тощо, поповнити психологічні уявлення учнів, порекомендувати літературу з питань самовиховання. Завдання соціального педагога, класного керівника полягає утому, щоб допомогти учням пізнати себе, стимулювати їх прагнення до самовдосконалення, допомогти виробити програму самовиховання і ознайомити з конкретними методами роботи над собою [21, 146–152].
Етапи самовиховання. Процес самовиховання тривалий і охоплює такі етапи
§
з’ясування педагогами ставлення учнів до процесу самовиховання. З цією метою проводять анкетування. На цьому етапів учнів формують спонукальні мотиви, свідоме ставлення до самовиховання. Насамперед домагаються усвідомлення вихованцем, що його доля залежить не лише від

29 виховної роботи школи, ай від самостійної роботи над собою. Він також повинен збагнути, що самовиховання є його особистою справою і справою суспільства поява в учня прагнення до самовдосконалення. Педагог на цьому етапі повинен допомогти сформувати ідеал, до якого слід прагнути, виробити в учня стійке бажання наслідувати його. З’ясувавши відмінність між собою і своїм ідеалом, вихованець бачить, які риси він має виробити для його досягнення, яких недоліків слід позбутися. У процесі самовиховання учень порівнює себе з ідеалом. Оскільки він сам постійно змінюється на краще, ідеал також потребує вдосконалення, збагачення. Ідеал допомагає йому скласти програму самовиховання. На цьому етапі варто обговорити з учнями окремі фрагменти індивідуальних програм самоосвіти та самовиховання видатних осіб початок систематичної роботи учня над собою у процесі реалізації програми самовиховання. Цей процес здійснюється в різноманітних видах діяльності навчанні, праці, самообслуговуванні, виконанні громадських доручень, участі в роботі гуртків тощо. Педагог допомагає учневі контролювати результати втілених рішень. Згодом зовнішній контроль педагога чи колективу послаблюється, зростають самостійність та ініціатива вихованця. Зважаючи на особливості етапів самовиховання, соціальний педагог, класний керівник повинен кваліфіковано планувати свою виховну роботу з учнями.
2. Напрями самовиховання
а). Формування і корекція потреб. б. Викорінення негативних і формування корисних звичок. в. Формування здібностей, розвиток інтересів і знань.
3. Умови успішного самовиховання
Основні умови успішного самовиховання усвідомлення мети самовиховання бажаність керівництва збоку наставника моральна підтримка оточуючих; прийняття самозобов’язання; змагання не з іншими, аз самим собою використання умовних стимулів підбиття підсумків самовдосконалення.
4. Консультативна допомога у процесі самовиховання. Створення
життєвого проекту
Одним із методів самовиховання є консультативна допомога учням у процесі самовиховання, яка включає у себе ряд прийомів
1. Допомога учням у самопізнанні. Полягає в ознайомленні учнів з технікою самоаналізу. Педагог-організатор самовиховання учнів може запропонувати певну систему самоаналізу, яка дозволить краще зрозуміти власні психологічні особливості, визначити завдання самовиховання. Доцільно почати з формування правил самопізнання. Наприклад

30 1. Якщо хочеш знати себе добре, спробуй сили у різних видах діяльності. Чим різноманітніша діяльність, тим повніше розвиваються в ній здібності і обдарування, тим краще ти пізнаєш власні можливості.
2. Намагайся аналізувати мотиви своїх вчинків, але більше суди про себе за результатами своєї поведінки. Не звалюй провину на інших, якщо в тебе щось не виходить, шукай причину у собі самому.
3. Спробуй дивитися па себе очима інших людей, твоїх батьків і товаришів. Це допоможе тобі оцінювати себе більш об’єктивно.
4. Сприймай критику без образи і прагнення будь-що захиститися від нападу.
5. Аналізуй результати своїх успіхів, щоб використовувати власний корисний досвід. Підтримуй віру у власні можливості. Можна запропонувати учням доповнити ці правила.
2. Організація роботи учнів з програмою самоаналізу (самовивчення). Якщо учні склали вдалу власну програму, можна користуватися нею, а якщо власної програми немає, доцільно запропонувати вихованцям приблизну програму самовивчення (Додаток 1).
3. Можна запропонувати учням проаналізувати себе з точки зору належності до певного психологічного типу за різними параметрами, наприклад, психофізичної конституції, особливостей вищої нервової діяльності, найбільш виражених здібностей, схильностей до певної сфери діяльності тощо.
4. Створення експериментальних уявних ситуацій, використання яких може стати для них корисним та захоплюючим заняттям. Педагог пропонує підліткам уявити себе в певній ситуації, де змінюється соціальна роль, обставини життя, часі, можливо, інші фактори. Вихованці мають уявити, прогнозувати свою можливу поведінку, що дозволяє глянути па себе немовби збоку і бути більш об’єктивними у власній оцінці.
5. У х класах доцільно використати методику Мій життєвий проект, яка спрямована на допомогу старшокласникам у самопізнанні з метою проектування власного життєвого шляху (Додаток 1). Потрібно запропонувати учням записувати все, що стосується самовиховання, в окремому зошиті, який носить особистий характер.
5. Прийоми самовиховання
Прийоми роботи над собою
У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою, до яких належать

самопереконання. Його суть полягає в пропонуванні учневі знайти у певній ситуації аргументи і за їх допомогою переконати в правильності чи неправильності свого вчинку або переключити в конфліктній ситуації думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли

самонавіювання. Його пропонують використовувати за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення учнем подумки або вголос певних суджень

самопідбадьорювання. Цей прийом ефективний, якщо учень губиться

31 в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях. Прийом полягає утому, що людина навіює собі стан оптимізму і вірив себе, запевняючи себе втому, що справи йдуть або підуть добре Нічого страшного, все в порядку, Все виправиться і буде добре, Нічого не втрачено, я ще досягну успіху, Я спроможний це зробити, і я зроблю це, Не варто засмучуватись тощо

самозаохочення. Застосовують його, якщо учень, долаючи певні труднощі, виконав складне завдання. Ефективний він за необхідності подолати негативні риси особистості

самопримус. Допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням вчитися, працювати, з лінощами

самоаналіз. Йому належить вирішальна роль у самовихованні, оскільки він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку. Він дозволяє виявляти позитивні і негативні моменти минулих вчинків аби уникати помилок у майбутньому. Треба рекомендувати вихованцям привчатися до письмового самоаналізу

практичні прийоми. До них належать прийом крок уперед – щоденне планування діяльності на наступний день прийом оцінювання прожитого дня – аналіз учнем своїх дій, вчинків, недоліків

«правила моєї поведінки». Полягає у дотриманні складених для учня правил поведінки. Привчає до виконання своїх обов’язків;

самозобов’язання. Передбачає планування учнем роботи над собою на місяць, семестр або рік залежно від того, які риси особистості і в який термін він прагне сформувати чи подолати

«упізнай себе». Має характер гри, за якої учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища. Той впізнає себе, а товариші доповнюють цю характеристику

«самохарактеристика» і «взаємохарактеристика». Суть цих прийомів полягає в обговоренні в колективі підготовлених у такий спосіб характеристик, що привчає учнів до самоаналізу, дає педагогові багатий матеріал для роботи з ними.

самонаказ. Самонаказ допомагає людям у ситуаціях, коли не вистачає волі для виконання певної дії. Візьми себе в руки, Не нервуй, Заспокойся тощо. Так, наказ Встань допомагає піднятися вранці з ліжка, наказ Сідай до роботи подолати лінощі, інерцію спокою.

самопохвала і самонагородження. Це ефективний прийом, що
ґрунтується на позитивному самопідкріпленні. Людина виробляє у собі такий же умовний рефлекс, таке ж сприйняття, які у випадку коли похвала або нагорода йде від іншого. Уявна похвала за добрі вчинки – є чудовим стимулом бажаної поведінки. Самонагороджувати себе можна відпочинком, заняттям улюбленою справою, солодощами та іншим. Можна розподілити важку роботу на частини і нагороджувати себе після виконання кожної з них. Для невпевнених у собі людей самопохвала є одним з найбільш доцільних прийомів, оскільки вона підвищує самооцінку і повертає психологічний

32 комфорт.

самозасудження і самопокарання. Спирається на негативне самопідкріплення. Самозасудженням людина підсилює мотивацію до подолання власних недоліків. Самопокарання – це більш сувора і категорична форма самозасудження. Це може бути позбавлення себе чогось приємного, збільшення навантаження в якийсь проміжок часу. Самозасудження і самопокарання корисні для людей із зниженою самокритичністю, проте існують люди (сенситивні, тривожні особистості, які засуджують і карають себе більше, ніж варто. Знаючи такі властивості своїх учнів, вихователь мусить рекомендувати їм діяти через позитивне самопідкріплення.

перенесення на себе якостей інших людей. Воно дозволяє з більшою ефективністю досягати бажаної поведінки, оскільки включає доступні дитині механізми імітації. Крім того, бажані якості (сміливість, шляхетність, почуття власної гідності, товариськість тощо) постають у конкретному вигляді і у реальних життєвих обставинах.

ілюзорна зміна патогенної ситуації. Застосовується в тих випадках, коли якась неприємна ситуація (випадок або довготривалі обставини) викликали психотравмуючу реакцію або неприємні спогади і переживання. У цих випадках вихованцеві рекомендується уявно змінити ситуацію на власну користь, наприклад, уявити, що він вийшов переможцем, уникнув образи або неприємність сталася не з ним, аз кимсь іншим.

робота над минулим. Прийом полягає втому, що людина дивиться на своє минуле ніби через рожеві окуляри, намагаючись бачити в ньому тільки успіхи і прояв власних позитивних якостей. Аналіз минулого корисно зробити письмово. Позитивне бачення свого минулого навіює впевненість у собі, сприяє закріпленню позитивних стереотипів поведінки.

ілюзорне подолання перешкод. Цей прийом передбачає уявне подолання майбутніх перешкод. Людина уявляє, наприклад, успішне складання екзамену, впевнені манери поведінки з людиною, якої вона побоюється, блискучий виступ на зборах тощо.

планування майбутньої поведінки. Планування завжди збільшує шанси людини на успіх, хоча план, звичайно, не може передбачити всіх можливих елементів майбутньої ситуації. Звичка до письмового планування, безумовно, сприятиме формуванню внутрішньої дисциплінованості, передбачливості, впевненості у собі. Так, плануючи, наприклад, важливу розмову, треба передбачити, як вибудете поводити себе у різних варіантах поведінки партнера.

цілеспрямоване наслідування. Взагалі наслідування відіграє надзвичайно важливу роль в оволодінні різноманітними навичками поведінки, особливо у дитинстві. Кожна людина не усвідомлено наслідує ті зразки поведінки, які їй подобаються. У процесі самовиховання наслідування повинно застосовуватися свідомо. Можна успішно наслідувати манеру поведінки, звичку до пунктуальності, вміння вислуховувати співрозмовника, зовнішню охайність і підтягнутість та інші.

33

організація
обміну
враженнями
і
досвідом
у
процесі
самовиховання. Самовиховання – суто індивідуальна справа, але обмін враженнями, співчуття і особливо схвалення збоку товаришів є значним стимулом для подальших зусиль. Не треба організовувати пряме змагання, але доречно використовувати колективні форми роботи. Зокрема, для учнів середніх класів можна рекомендувати такі заходи Диспут Чи потрібне самовиховання і що воно може дати Бесіди Як можна сформувати свій характер, Про волю і шляхи її формування. Конкурс знавців психології.
Вечір-подорож: Цікаві психологічні типи у художній літературі. У старших класах можна запропонувати такі колективні заходи бесіда Розвиток моралі на історичному шляху людства. Театралізований усний журнал Літературні герої – приклади самовиховання. Захист індивідуальних проектів самовиховання. Вечір-диспут: Професія і характер. Вечір-бесіда: Мої знахідки на шляху самовиховання та ін.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №2


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал