Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний педагогічний університет імені в. Г. Короленка




Сторінка1/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір3.67 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Г.КОРОЛЕНКА
Факультет технологій та дизайну





ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ І НАУКИ: СТАН
,
ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ


МАТЕРІАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ
КОНФЕРЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ТА МОЛОДИХ УЧЕНИХ


26 квітня 2011 року

Полтава – 2011



2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Г.КОРОЛЕНКА
Факультет технологій та дизайну





ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ І НАУКИ: СТАН
,
ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ


МАТЕРІАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ
КОНФЕРЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ТА МОЛОДИХ УЧЕНИХ


26 квітня 2011 року
Полтава – 2011

3
УДК 371.012.035.3(092)-057.875
ББК 74.200.52+74.263.0+85.12(4Укр)


Наукові розвідки студентської молоді в умовах єдиного освітнього простору
(присвячені пом’яті академіка Д.О. Тхоржевського): перші науково-педагогічні читання /
Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. – Полтава: ПДПУ,
2008 р. – 305 с.
Друкується за ухвалою вченої ради Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол № 30 від 27 травня 2008 р.)
Рецензенти:
Гриньова М.В. – доктор педагогічних наук, професор
Сидоренко В.К. – доктор педагогічних наук, професор
У збірнику вміщені матеріали Перших науково-педагогічних читань «Наукові розвідки студентської молоді в умовах єдиного освітнього простору», присвячених пом‘яті академіка Д.О. Тхоржевського. Предметом розгляду наукових статей студентів стали проблеми теоретико-методичних аспектів організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання; перспективи розвитку інноваційних педагогічних технологій у професійній діяльності вчителя; основ безпеки життєдіяльності в навчально- виробничому процесі; технічної творчість як засобу залучення молоді до пошуково- конструкторської та винахідницької діяльності; відродження автентичних народних промислів та традицій української кухні в освітніх закладах; естетичного виховання молоді засобами декоративно-прикладної творчості.
Статті збірника подано в авторській редакції. За зміст публікації відповідальність
несе автор.

Редакційна колегія:
Бойко Алла Микітівна – доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент
АПН України, завідувач кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка.
Титаренко Валентина Петрівна – декан факультету технологій та дизайну, доцент
Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка;
Алік Наталія Анатоліївна – кандидат педагогічних наук, старший викладач, завідувач кафедри професійної освіти Полтавського державного педагогічного університету
імені В.Г.Короленка;
Гриценко Лариса Олександрівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики технологічної освіти Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка;
Кузьменко Павло Іванович – старший викладач, завідувач кафедри технологій та
інтелектуальної власності Полтавського державного педагогічного університету імені
В.Г.Короленка;
Цина Андрій Юрійович – доцент кафедри теорії та методики технологічної освіти
Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка;

4
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ З ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ЧИТАНЬ
Титаренко Валентина Петрівна – доктор педагогічних наук, професор, декан факультету технологій та дизайну Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка
Бойко Алла Микитівна – член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка
Калязін Юрій Володимирович – завідувач кафедри виробничо-інформаційних технологій та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент кафедри виробничо-інформаційних технологій та безпеки життєдіяльності
Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Алік Наталія Анатоліївна – завідувач кафедри професійної освіти, доцент кафедри професійної освіти Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка
Борисова Тетяна Миколаївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної освіти Полтавського національного педагогічного університету
імені В.Г.Короленка
Марченко Аліна Вікторівна – асистент кафедри виробничо-інформаційних технологій та безпеки життєдіяльності Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка
Кандзюба Олена – голова студентського наукового товариства, студентка групи ТД-33 факультету технологій та дизайну Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка
Каменська Оксанастудентський декан, студентка групи ПН-45 факультету технологій та дизайну Полтавського національного педагогічного університету
імені В.Г. Короленка






5

Кошулько Анастасія
(Полтава)
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ПРОСТОРОВОГО МИСЛЕННЯ І ТВОРЧИХ
ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ З
КОЛЬОРОВОГО ПЛАСТИЛІНУ
Актуальне завдання сучасної освіти полягає в розвитку творчого нестандартного просторового мислення, творчих здібностей учня та застосування їх у практичній діяльності. І чим раніше діти будуть залучені до цього процесу, тим легше вони в подальшому будуть стверджуватися як особистості, проявляти творчий індивідуальний потенціал.
Під методикою навчання розуміють способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності [5]. Методика навчання складається з окремих елементів, які називаються прийомами.
Наприклад, метод показу робочої дії при інструктуванні учнів включає такий прийом, як показ дії в робочому і сповільненому темпі.
Для характеристики методики, яку використовуються при викладенні курсу ліпленння з кольорового пластиліну, її класифікують за різними ознаками. Проте жодна з існуючих систем класифікації методів навчання не є задовільною. Це пояснюється тим, що кожний з методів навчання, як правило, можна застосовувати для виконання декількох навчальних завдань і, навпаки, для розв‘язання дидактичного завдання можна застосовувати декілька методів навчання, наприклад: бесіда, демонстрація, вправи, пояснення, розповідь [7].
Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово.
Говорячи про застосування розповіді, пояснення і бесіди в курсі ліплення, слід мати на увазі, що на виклад матеріалу треба відводити не більш, як 20-25% навчального часу. Розповідь на заняттях ліплення застосовується порівняно рідко. Її можна використовувати, коли учням повідомляють про основні завдання навчання, правила внутрішнього розпорядку. Значно частіше застосовують пояснення, яке супроводить демонстрування. Найчастіше пояснюються будова інструментів, правила і прийоми оздоблення виробів [9].
Унаочнення в курсі ліплення з кольорового пластиліну є однією з головних умов правильної організації навчального процесу, бо зміст останнього весь час пов‘язаний з реальними об‘єктами і процесами. Вивчення цих об‘єктів
і процесів неможливе без ознайомлення з їх будовою або умовами, в яких вони протікають. Тому, як правило, на кожному уроці широко використовують наочність. Це можуть бути натуральні об‘єкти та інструкційні карти з технологією виготовлення елементів композиції, що допомагають учням краще зрозуміти зміст і послідовність трудового завдання.
ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ



6
Другою особливістю застосування методів демонстрування об‘єктів праці
і їх зображень у мистецтві ліплення є те, що наочність це не просто ілюстрація до навчального матеріалу, а об‘єкт вивчення, джерело знань, засіб формування вмінь і навичок .
Після пояснення і демонструвань учителя учні переходять до виконання трудових дій і вправ. При цьому важливо, щоб кожний новий елемент операції додавався до попередніх, а не заміняв їх. При повтореннях елементи операції пов‘язуються між собою і поступово стають єдиним ланцюгом рухів
(операцією) [7].
У сучасній зарубіжній та вітчизняній психології значна увага приділяється вивченню фундаментальної здібності особистості — творчості як здатності неординарно і оригінально розв'язувати проблемні ситуації. Така здатність отримала назву "креативність".
Для виміру креативності використовуються набори різних методик. Після класифікації методик виміру креативності можна виділити три групи:
• тести, що чітко регламентують діяльність особистості;
• тести, що слабо регламентують діяльність;
• тести, які не регламентують діяльність.
Питанням діагностики розвитку креативності в дітей у психології приділяється особлива увага. Дослідження багатьох учених свідчать, що рівень креативності дитини, зокрема старшокласника, детермінується середовищем: чим вища інформованість середовища, тим вища креативність. Тому учні, що навчаються у диференційованих класах високого рівня, отримують більш високі оцінки з креативності, ніж інші, де інформаційне поле збіднене. Тобто, можна зробити такий висновок, що для розвитку креативності учнів, зокрема старшокласників, необхідно у диференційованих класах усіх рівнів розширювати, збагачувати інформаційне поле, яке не обов'язково повинне охоплювати тільки програмний матеріал, воно має спонукати до творчості та самоосвіти.
Самореалізація як складова життєвого успіху пов'язана зі свідомим прагненням розкрити свої сили та здібності в суспільному застосуванні. Для цього сучасний учень має бути здатний до саморозвитку та неперервної самоосвіти, про що йдеться в Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи.
Результатом самоосвітньої діяльності особистості є її саморозвиток та самовиховання, які сприяють самореалізації особистості як спеціаліста, громадянина.
Український педагогічний словник дає таке визначення: «Самоосвіта — це освіта, яку отримують в процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Крім того, самоосвіта є невід'ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяє поглибленню, розширенню та більш міцному засвоєнню знань.
Отже, виходячи з цього, можна сформулювати основні риси самоосвіти:

здобуття знань, як додаткова до основного заняття пізнавальна діяльність, хоча дуже часто пов'язана і навіть зумовлена ним;

7

оволодіння знаннями за своєю ініціативою стосовно змісту, обсягу, джерела, тривалості та часу проведення занять, незалежно від навчального закладу, хоча з можливим використанням певних програм, консультацій тощо;

вирішальне місце в оволодінні знаннями посідає індивідуальна самостійна пізнавальна діяльність, хоча можливі й колективні форми роботи
(гуртки, факультативи, семінари тощо).
Самоосвіта не може бути успішною, якщо не озброїти учнів системою вмінь та навичок навчальної праці. Від сформованості цих умінь значною мірою залежить навченість школярів, темпи переробки та засвоєння інформації
і в кінцевому підсумку — якість їх навчання. Наступний етап роботи — це розробка інструментарію самоосвітньої діяльності гуртківця (схема 1).
Схема 1. Самоосвітня діяльність учня гуртка «Пластилінові фантазії»
Одним із прийомів залучення учнів до самоосвіти є проведення уроків- семінарів (схема 2). Семінари передусім характеризуються двома взаємопов'язаними ознаками: самостійним опрацюванням учнями програмного матеріалу та обговоренням на уроці результатів їхньої пізнавальної діяльності.
На цих заняттях учні вчаться виступати з самостійними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свою точку зору. само оц
ін ка само ко нтр ол ь само об лі
к само ор ган
іза ці
я само ви зна че нн я
Самоосвітня діяльність особистості гуртківця
Саморозвиток та самовиховання особистості
як результат самоосвітньої діяльності
Досягнення життєвого успіху
Самореалізація особистості як громадянина, спеціаліста

8
Схема 2. Інструментарій самоосвітньої діяльності гуртківця
Семінари сприяють розвитку пізнавальних та дослідницьких умінь учнів, зростанню культури спілкування. Більш поширені семінари-доповіді, семінари- конференції, семінари-розв'язування задач.
Вважаю, що організовувати уроки-семінари доцільно в таких випадках:
• після проведення вступних лекцій;
• під час узагальнення та систематизації матеріалу за даною темою;
• під час проведення уроків, присвячених різноманітним технікам виконання тощо.
Тему та мету семінару слід визначати заздалегідь, планувати його проведення, формулювати питання з даної теми, розподіляти завдання між учнями з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей, добирати літературу, проводити групові та індивідуальні консультації, перевіряти конспекти.
Висновки: Проблема дослідження та розвитку здібностей учнів залишається актуальною. Формування творчої особистості, розвиток творчих здібностей та просторової уяви потребує творчого підходу. Тут мають поєднуватись диференціація за здібностями, диференціація змісту та методів навчання, а також інтеграція змісту та методів навчання в межах типологічних
Інструментарій самоосвітньої діяльності гуртківця
Складання опорних
інструкційних карток
Проведення уроків- семінарів, конференцій
Завдання на відшукання
інших способів виконання
Проблемні питання,
Творчі завдання на відшукання нових технік чи модулів складання
Домашні довгострокові роботи
Підготовка повідомлень доповідей
Домашні практичні роботи
Самостійне складання схем з даної теми

9 груп, класів.
Позашкільна робота виховує колективістські якості учнів, формує адекватні особисті відношення. Вона пов'язана з створенням колективу, що передбачає товариську взаємодопомогу, співпереживання і визначення свого місця у групі однолітків.
Під час дослідження ми виявили, що в позашкільній роботі застосовуються всі дидактичні матеріали, методи, що і в навчальному процесі.
Але в самому застосуванні їх є певна специфіка, яка виявляється в орієнтації на самостійну діяльність учнів та на залучення до роботи з школярами громадськості.
Велике місце в позашкільних заняттях учнів посідають методи самостійного спостереження, дослідів, практичних робіт. На відміну від навчальних занять, в позакласній і позашкільній освітньо-виховній діяльності спостереження, досліди, практичні роботи більш індивідуальні і відкривають широкий простір для творчої ініціативи дітей.

Клепач Генадій
(Полтава)
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ “СУЧАСНІ
ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА”
Удосконалення підготовки вчителя трудового навчання розглядається сьогодні як невід'ємна складова реформи системи вищої педагогічної освіти в цілому. Чітким орієнтиром вирішення цього повинен стати Державний стандарт шкільної освітньої галузі "Технологія". Її головна мета полягає у формуванні технічно і технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової гуманістичної і природо відповідної перетворюючої діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства і сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпеченні умов для їх професійного самовизначення, виробленні в них навичок творчої діяльності, вихованні культури праці, здійсненні допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей[1].
Завдання та змістові лінії оновленої освітньої галузі „Технологія" визначають, що вона повинна інтегрувати в собі знання інших освітніх галузей і на основі цього створювати належні умови для підготовки школярів до участі в майбутній перетворюючій діяльності в різних сферах суспільного життя. Для цього вчителю трудового навчання в його професійній діяльності необхідно знати загальні основи виробництва, вміти правильно виділяти його основні складові елементи, здійснювати аналіз взаємодії цих елементів через призму суспільних та природних явищ. Закономірним відображенням такої вимоги повинна стати фундаментальна підготовка майбутнього вчителя трудового навчання з техніко-технологічних основ сучасного виробництва.

10
Найкращі умови для розвитку технологічного мислення створюються в технологічних закладах під час підготовки майбутніх спеціалістів. На розвиток технологічного мислення впливає ряд факторів, серед яких визначальним є рівень технологічних знань.
Існуючі програми і методики навчання можуть забезпечити підготовку тільки "вузького спеціаліста", який вміє користуватись тільки із знаковими зразками технологіями[3]. Самостійно опановувати нову техніку, приймати критичні рішення у будь-якій складній виробничі ситуації спеціаліст не може. Підготовку майбутнього спеціаліста ми повинні поєднувати з розвитком мислення у галузі техніки. Для вирішення цього завдання в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка на освітньо-кваліфікаційному рівні «спеціаліст» запроваджений курс «Сучасні технології виробництва».
Головна мета курсу надати майбутнім фахівцям знання основ сучасних технологій, знайомство з загальною структурою сучасного виробництва, передовими досягненнями в різних галузях науки і техніки і є об‘єктом практичного застосування знань отриманих під час вивчення прикладних технічних і природних дисциплін. Курс надає цілісне узагальнене уявлення про всі аспекти сучасної виробничої діяльності людини про: місце людини в структурі суспільного виробництва, техніку та технологію як матеріальну основу виробництва, наслідки виробничої діяльності людини для навколишнього середовища.
З метою оцінки взаємозв‘язків курсу
‘‘ Сучасні технології виробництва‘‘ з
іншими дисциплінами, яки передбачені навчальним планом [2] було проведено дослідження міжпредметних зв‘язків. Аналіз складався з вивчення наступності відносно інших курсів, а також виявленням базових та споріднених курсів.
Аналіз програм навчальних дисциплін виявив, що теми нашого курсу базуються на курсах які вивчалися попереднє ―Політекономія‖, ―Основи виробництва‖,
―Машинознавство‖,
―Основи сільського господарства‖,
―Обладнання та технологія швейного виробництва‖, ―Обладнання та технологія приготування страв‖, ―Хімія‖, ―Фізикa‖, ―Електротехніка‖. Супутні зв‘язки виявлені з дисциплінами ―Організація та економіка виробництва‖(дві теми: механізація та автоматизація агропромислового комплексу). Наступні зв‘язки на освітньо-кваліфікаційному рівні магістр спостерігається з курсом ―Актуальні питання машинознавства‖, (одна тема).
З попередніх зв‘язків курс пов‘язаний з предметами ―Машинознавства‖,
―Основи виробництва‖ та ―Основи сільського господарства‖, а також з курсом
―Політекономії‖.
Міжпредметні зв’язки курсу “Сучасні технології виробництва”
Таблиця 1.

з/п

Назва дисципліни

Кількість зв’язків
Фундаментальні дисципліни
1.
Філософія
5 2.
Математика
8 3.
Фізика
18

11 4.
Хімія
15 5
Біологія
3
Нормативні дисципліни
6.
Політекономія
5 7.
Охорона праці
1 8.
БЖД
2
Спеціальні дисципліни
9.
Організація та економіка виробництва
15 10.
Метрологія,стандартизація та управління якістю
6 11.
Основи виробництва
17 12.
Машинознавство
15 13.
Гідравліка та теплотехніка
10 14.
Електротехніка
4 15.
Технологія конструкційних матеріалів
2 16.
Історія техніки
1 17.
Ергономіка
1 18.
Технічна механіка
7 19.
Деталі машин
4 20.
Креслення
14 21.
Системний аналіз
2 22.
Електронно-обчислювальна техніка,
інформатика
5 23.
Методика трудового навчання
2 24.
Основи сільськогосподарського виробництва
3 25.
Технологія швейного виробництва
2 26.
Обладнання та технологія приготування страв
2
Аналіз міжпредметних зв‘язків за категорійним апаратом (табл..1) виявив зв‘язки з фундаментальними дисциплінами: ―Філософією‖, ―Математикою‖
―Фізикою‖, ―Хімією‖.―Біологією‖. Найбільше зв‘язків з ―Фізикою‖ та ―Хімією‖
Із нормативних дисциплін курс пов‘язаний з ―Політекономією‖,
―Охороною праці та БЖД‖.
Найбільше міжпредметних зв‘язків виявлено із спеціальним дисциплінами, з них курс найбільш пов'язаний з ―Машинознавством‖, ―Гідравлікою та теплотехнікою‖, ―Організацією та економікою виробництва‖, ―Основами виробництва‖.
Таким чином курс ―Сучасні технології виробництва‖ тісно пов‘язаний з більшістю предметів які вивчаються при підготовці вчителя технологічної освіти.
З метою покращення вивчення курсу потрібно внести зміни до навчальних планів в напрямку їх уніфікації, наприклад доповнив іх фундаментальними дисциплінами. Так для спеціальності ―Педагогіка та методика середньої освіти. Трудове навчання (Автосправа)‖ відсутній курс
―Хімія‖, для спеціальності ―Педагогіка та методика середньої освіти. Трудове навчання (обслуговуюча праця)‖ не вивчається ―Технологія конструкційних матеріалів‖.

12
ЛІТЕРАТУРА
1.

Калязін Ю.В. Формування техніко-технологічних понять у процесі
підготовки вчителя трудового навчання / Психолого-педагогічні
проблеми сільської школи. Збірник наукових праць Уманського
державного педагогічного університету імені Павла Тичини . 2006.–
Випуск 18. С.47-52.
2.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра. Галузь знань
– 0101 Педагогічна освіта. Трудове навчання. Затверджено
28.02.2011 Міністерство освіти і науки України, Київ 2011.
3.

Техніко-технологічна культура і політехнізм /Іноваційні технології у
професійній підготовці вчителя трудового навчання:проблеми і
практика.
Матеріали
ІІІ
Міжнародної
науково-практичої
конференції 8-10 жовтня 2008р.,- Полтава, 2008. - С.262-267.


Качалка Олександр
(Полтава)
ФОРМУВАННЯ ПРОЕКТНИХ УМІНЬ УЧНІВ 5 КЛАСІВ В ПРОЦЕСІ
ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБІВ»
Розробляючи методику навчання п‘ятикласників проектуванню виробів з деревини ми виходили з того що, діти цього віку ще не мають чіткого розуміння сутності проектної діяльності. Це пов‘язано з конкретністю мислення. Тому необхідно, насамперед, познайомити учнів з термінологією і змістом проектування. Успішні результати проектної діяльності учнів п‘ятих класів можуть бути досягнуті за умови колективного, під безпосереднім керівництвом вчителя використання прийомів проектування щодо вирішення конкретних завдань. При цьому на перший план для учителя виходить завдання навчити учня мислити. Для учнів 5-х класів це особливо важливо, оскільки вони ще не готові передбачати майбутню віддалену перспективу. Тому завдання з проектування для них повинні бути невеликими за об‘ємом і результат роботи можна було побачити в межах одного-п‘яти занять. Лише за цих умов можна сподіватись, що учень спроектує і виготовить виріб, а також зрозуміє сутність процесу проектування.
Ознайомлення п‘ятикласників із способами проектування може бути обмежено аналізом конструкції декількох зразків виробів однакового призначення та вибором зразка – прототипи для виготовлення із внесенням до його конструкції окремих елементів інших із запропонованих для аналізу зразків виробів.
Нами встановлено, що новими для вчителя підчас використання в трудовому навчанні методу проектів є етапи розробки технічного завдання, технічної пропозиції, ескізного проектування. Наступні ж етапи з розробки робочих креслень, технології виготовлення виробу та оцінювання проекту є більш традиційними для занять трудового навчання.
У зв‘язку з цим виникає необхідність в обґрунтуванні методики навчання учнів проектуванню в 5-х класах. Як показує шкільна практика дітям цього віку важко засвоїти складний для їх розуміння теоретичний матеріал, що

13 пропонується навчальною програмою, зокрема, сутність процесу проектування, запам‘ятати з першого разу всі етапи, стадії.
Розкриємо методику навчання учнів цього віку основним етапам проектно-технологічної діяльності. В процесі спостереження за трудовою діяльністю учнів 5-х класів нами встановлено, що в основі їх навчання проектуванню має лежати дидактична гра, яка дає змогу дітям пофантазувати, зіграти роль конструктора, технолога, інженера тощо. Провідною формою організації проектно-технологічної діяльності п‘ятикласників, як показує шкільна практика, є колективна та частково-групова.
Під час навчання п‘ятикласників основам проектування і виготовлення виробів з деревини головним є те, щоб учні поступово пройшли всі найважливіші етапи проектно-технологічної діяльності упродовж вивчення відповідного модуля програми з трудового навчання, і завдання вчителя полягає в організації колективного обговорення.
Розглянемо методику навчання основам проектування учнів 5-х класів на прикладі фрагменту уроку трудового навчання під час вивчення модуля
„Проектування та виготовлення виробів з деревини‖ (5 класи).


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал