Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни одеський національний економічний університет



Pdf просмотр
Сторінка1/12
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Т. В. ПЕРЕПЕЛЬЧУК


СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ
Навчальний посібник





Одеса ОНЕУ 2012
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Т.В. ПЕРЕПЕЛЬЧУК


СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ
Навчальний посібник






ОДЕСА ОНЕУ 2012


УДК 316.334.22 (075.8)
ББК я П
Рекомендовано вченою радою Одеського державного економічного
університету (протокол № 8 від 26 квітня 2011 року.


Рецензенти:
Богданова ТІ кандидат економічних наук, доцент Іванова Л. В. − кандидат економічних наук, доцент

Перепельчук Т.В.
Соціологія праці Навчальний посібник. – Одеса ОНЕУ, ротапринт, 2011. –
234 с. Навчальний посібник з дисципліни Соціологія праці призначено для ефективного засвоєння програмного матеріалу та самостійної роботи студентів. У навчальному посібнику розглянуто специфіку предметної галузі соціології праці, особливості використання соціологічних методів дослідження у вивченні трудової діяльності. Розкрито роль і значення трудової організації. Розглянуто основні соціальні процеси у сфері праці мотивацію і стимулювання праці, соціальний контроль трудової поведінки, професійне самовизначення і трудову мобільність з урахуванням специфіки сучасної економічної та соціальної ситуації. З кожної теми наведено питання для самоперевірки, тести та індивідуальні завдання. Навчальний посібник розраховано на студентів вищих навчальних закладів спеціальності Управління персоналом і економіка праці, а також викладачів, аспірантів.




Навчальне видання
ПЕРЕПЕЛЬЧУК ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА


СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

Навчальний посібник

Коректор С. О. Бондар




3
Зміст

Вступ ……………………………………………………………………….............4
Тема 1. Соціологія праці як наука ……………………………………….……5
Тема 2. Історія становлення соціологічного знання про працю …………...19
Тема 3. Праця як вид соціальної діяльності. Ставлення до праці ….…....…35
Тема 4. Трудова поведінка її форми і види ………………………..….…….45
Тема 5. Соціальні аспекти мотивації праці …………………………….……55
Тема 6. Стимулювання праці ………………………………………………....78
Тема 7. Соціальний контроль у сфері праці ……………………….………...86
Тема 8. Трудова адаптація і трудова мобільність ………………….…….…101
Тема 9. Трудовий колектив як соціальна організація …………….…………117
Тема 10. Організація соціологічних досліджень проблем праці в трудових колективах ………………………………………………..…….....127 Тести ………..……………………………………………………….…………139 Індивідуальні завдання Орієнтовний перелік питань для підготовки до іспиту з дисципліни …......229 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ………..…………………………………….……….....233









4
ВСТУП
Важливість вивчення дисципліни Соціологія праці виходить з того, що соціальні змінив усіх сферах життєдіяльності та особливо у сфері праці, які викликані переходом до ринкової економіки, обумовили підвищення попиту на соціологічні знання. Це вимагає пильної уваги до навчання соціологічним методам вимірювання і аналізу соціально-трудових процесів усіх спеціалістів, які пов'язані з управлінською діяльністю. Тому в процесі набуття необхідних знань та навичок, передбачених освітньо-кваліфікаційними характеристиками відповідних фахових напрямів дуже важливим постає завдання надання системного характеру самостійній роботі студентів з курсу Соціологія праці. Викладений у посібнику матеріал буде сприяти поглибленому ознайомленню з теоретичними витоками соціології праці в контексті становлення світової соціології. У ньому розглянуто основні етапи розвитку соціологічного знання про працю, представлені основні сучасні школи досліджень проблем соціології праці. Розкрито соціальний характер праці, вивчаються ставлення людини до праці і задоволеність працею як показник ставлення до праці, ціннісні орієнтації людей, мотивація і стимулювання працівників, соціальний контроль як регулятивний процес трудової поведінки, трудова адаптація та трудова мобільність, роль та значення трудового колективу. Значну увагу приділено організації соціологічних досліджень проблем праці в трудових колективах. Особливістю посібника є те, що усі складові трудової діяльності робітника розглядаються в умовах виробництва, яке функціонує за законами і правилами ринку.
Навчально-методичний посібник розроблено згідно з навчальною програмою курсу Соціологія праці, який є нормативною дисципліною згідно з навчальними планами підготовки бакалаврів зі спеціальності Управління персоналом і економіка праці. Вивчення змісту посібника сприятиме якісному засвоєнню матеріалу дисципліни та розвитку творчих здібностей студентів. Також посібник може бути використано в системі підвищення кваліфікації спеціалістів, викладачами, аспірантами, практичними робітниками.




5 ТЕМА 1. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ ЯК НАУКА

1.1. Соціологія праці як спеціальна соціологічна наука.
1.2. Об'єкт, предметі методи соціології праці.
1.3. Функції, мета і завдання соціології праці.
1.4. Система категорій соціології праці.
1.5. Зв'язок соціології праці з науками про працю соціологічного профілю і несоціологічного профілю.
1.1. Соціологія праці як спеціальна соціологічна наука
Соціологія праці є однією з галузей загальносоціологічної теорії, яка вивчає загальні питання розвитку і функціонування суспільства і містить положення про типічне для всього суспільного розвитку в цілому. У формуванні соціологічного знання виокремлюються три рівні макро- фундаментальний мезо- (середній мікрорівень (емпіричний. На макрорівні загальносоціологічна теорія містить величезну кількість концепцій, які пояснюють закономірності розвитку людського суспільства і становлення соціальних відносин. На мікрорівні формуються первинні соціологічні знання на основі вивчення поведінки та думок індивідів стосовно окремих подій, фактів, тобто отримання конкретної інформації. З посиленням вимог до практичного вирішення соціальних проблем сучасного суспільства виникла необхідність вивчення із ясування соціальних явищі процесів, які відбуваються в окремих сферах життєдіяльності людини, окремих соціальних спільнотах та інститутах. Тому стали виокремлювати так званий мезорівень або середній, на якому розглядаються галузеві та спеціальні соціологічні теорії середнього рівня. Усі теорії середнього рівня умовно поділяються на
- теорії соціальних інститутів і організацій (соціологія релігії, соціологія культури, соціологія політики, соціологія праці та ін.);

6
- теорії соціальних спільнот (соціологія малих груп, соціологія міста, соціологія села, соціологія молоді та ін.);
- теорії соціальних явищі процесів (соціологія конфліктів, соціологія урбанізації, соціологія девіантної поведінки та ін.).
Праця, як суспільне явище, розглядається на всіх рівнях
соціологічної науки.
На макрорівні соціологія праці вивчає працю, як соціальний інститут, його функціонування і зміни закони поділу і кооперації праці, розподілу за працею зростання потреб тощо. На мезорівні вивчаються особливості вияву загальних закономірностей та законів розвитку соціально-трудових відносин в окремих галузях народного господарства, сферах життєдіяльності суспільства. На мікрорівні соціологія праці вивчає закономірності змін змісту праці в результаті науково-технічного прогресу, мотивів трудової поведінки під дією трудових ситуацій і способу життя працівників, трудової поведінки у зв'язку з дією різних суб'єктивних і об'єктивних чинників, ставлення до праці в результаті дії різних форм власності, трудової адаптації, міжособового спілкування тощо. Визначаючи зміст соціології праці, треба сказати, що це наука про закони та закономірності сталих взаємозв'язків окремих індивідів, спільнот як активних суб'єктів праці, які знаходять конкретне виявлення у соціальних явищах та процесах трудової сфери. Характеристика будь-якої науки передбачає передусім з'ясування об'єкта і предмета її дослідження, функцій та завдань, що виконуються наукою, її місця в системі наукового знання.
1.2. Об'єкт, предметі методи соціології праці
Об'єктом соціології праці, як самостійної галузі соціологічної науки, є індивіди, соціальні групи та спільноти трудової сфери.

7
Предметом соціології праці є структура і механізм виникнення, функціонування і розвитку соціальних відносин, які складаються у процесі спільної соціальної праці. Ці відносини відображають таку трудову діяльність з різних сторін, як
- соціальний процес
- необхідний процес життєдіяльності людини і суспільства
- реальну трудову поведінку
- виявлення вмінь, знань, бажань і ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів робітників, які фіксуються у їх свідомості та впливають на продуктивність праці
- умовив яких відбуваються ці відносини. Соціологія праці – комплексна, конкретна, теоретико-прикладна наука. Для вивчення свого предмета соціологія праці використовує такі методи теоретичні математичні та статистичні прикладні соціологічні дослідження.
1.3. Функції, мета і завдання соціології праці Суть предмета соціології праці реалізується у функціях, які вона повинна виконувати.
Функції соціології праці :
- теоретико-пізнавальна;
- дослідно-інформаційна;
- прогностично-перетворювальна;
- світоглядно-освітня;
- ідеологічна.
Теоретико-пізнавальна функція - пізнання соціальної сутності праці, з'ясування і формування теоретичних і практичних знань про закономірності соціально-трудових відносин.
Дослідно-інформаційна функція проявляється у проведенні наукових досліджень стану і розвитку соціальних явищі процесів, в опублікуванні отриманих результатів соціологічних досліджень.

8
Сутність прогностично-перетворювальної функції утому, що в результаті соціологічних досліджень виявляються відхилення у розвитку СТВ, вчасно прогнозуються негативні явища і розробляються необхідні управлінські рішення.
Світоглядно-освітня функція соціології праці виявляється в популяризації знань про механізми функціонування і розвиток соціально- трудових відносин. Сутність ідеологічної функції у формуванні соціологічного мислення населення.
Мета соціології праці – дослідження соціальних явищі процесів, розробка рекомендацій щодо їх регулювання і управління, прогнозування і планування, які направлені на створення оптимальних умов для функціонування суспільства, колектива, окремого індивіда у сфері праці та досягнення на основі цього найбільш повної реалізації і оптимального поєднання їх інтересів.
Основні завдання соціології праці :
- вивчення і оптимізація соціальної структури суспільства, трудової організації (колектива);
- аналіз ринку праці як регулятора оптимальної і раціональної мобільності трудових ресурсів
- пошук шляхів найбільш повної реалізації трудового потенціалу сучасного робітника
- оптимальне поєднання моральних і матеріальних стимулів і якісна зміна ставлення до праці в умовах ринку
- посилення соціального контролю і боротьба з відхиленнями від загальноприйнятих моральних принципів і норму сфері праці
- вивчення причині розробка системи заходів з попередження і вирішення трудових конфліктів
- створення системи соціальних гарантій, направлених на захист робітників у суспільстві та в трудовій організації.

9 Таким чином, завдання соціології праці зводяться до розробки методів і прийомів використання соціальних факторів у цілях вирішення першочергових соціально-економічних проблем суспільства і особистості у сфері праці. Для цього обов'язково потрібні соціологічні знання, навички користування науковим апаратом соціології праці, основу якого складають категорії соціології праці.
1.4. Система категорій соціології праці
Будь-яка наука будує свою теорію за допомогою певних категорій термінів. Є такі категорії і в соціології праці. Вони дають змогу описувати, вивчати соціальну реальність, правильно розуміти її сутність і адекватно сприймати.
Категорії соціології праці – це загальні поняття, що відтворюють певні властивості об’єкта, тобто трудової сфери, як цілісної соціальної системи. Дослідження будь-якого процесу, що відбувається у сфері трудової діяльності, потребує з’ясування його суті та явищ, з якими пов’язаний цей процес. Спеціальні категорії, які використовують приданих дослідженнях, прийнято типологізувати як категорії визначеності, обумовленості та вибору.
Категорії визначеності ( зміст праці, її характер, суб’єкти праці – групи, індивіди, трудові дії тощо) відповідають на запитання Що це таке Чим воно є стосовно праці як об’єкта вивчення
Категорії обумовленості (інтереси, потреби, норми, цінності) відповідають на запитання Чому індивід поступає саме така не інакше Чим обумовлено його дії
Категорії вибору (стимулювання, мотивація, ціннісно-нормативне регулювання тощо) відповідають на запитання Що необхідно зробити, аби людина діяла у відповідний спосіб Отже, категорії визначеності дають уявлення про сутнісні характеристики праці, а категорії обумовленості та вибору дають можливість з’ясувати явища і

10 процеси, котрі безпосередньо впливають на роль і статус індивідів у сфері трудової діяльності. Особливість соціологічного вивчення праці полягає у розгляді її, як системи соціальних відносин. У процесі праці люди взаємодіють один з одним. Без соціальних взаємодій жодна спільнота, жодне явище існувати в суспільстві не може.
Соціальні взаємодії у сфері праці – це форма зв’язків, що реалізується в обміні умінням, досвідом, навичками, знаннями, вербальними та конкретними діями. Об’єктивною основою соціальних взаємодій є спільність чи розбіжність інтересів, цілей, поглядів. Посередниками взаємодій людей у сфері праці, проміжними його ланками є засоби та предмети праці, матеріальні та духовні блага. Усю багатоманітність соціальних взаємодій можна розбити на дві основні групи співпраця і конфлікт (суперництво.
Співпраця має місце утому випадку, коли інтереси соціальних груп або особистостей, що взаємодіють, в основному збігаються.
Конфлікт виходить з різних інтересів учасників взаємодій. Тому, виходячи з їх сутності, соціальні взаємодії можуть розвиватися вбік зближення, або вбік обособлення, розбіжності. Взаємодії базуються на спілкуванні суб'єктів соціально-трудових відносин. Вони полягають заключається у сприйнятті один одним людей, які спілкуються і координації дій між робітниками. У спілкуванні розрізняють три сторони перцептивну, комунікативну, поведінкову (інтерактивну.
Перцептивна пов'язана із сприйняттям робітниками один одного і встановленні націй основі взаєморозуміння між ними.
Комунікативна пов'язана з обміном виробничою інформацією.
Поведінкова – з обміном діями, з організацією взаємодій між робітниками. Соціологію праці найбільше цікавить поведінкова сторона спілкування.

11 Виділяють два способи спілкування: безпосереднє (міжособистісне) і
опосередковане (через предметний зміст дій, які виконуються. Засобами безпосереднього спілкування є усна і письмова мова, міміка, жести. Засобами опосередкованого спілкування виступають гроші, акції і т.д. Кожний з цих видів спілкування певним чином впливає на трудову діяльність і трудову поведінку та вимагає специфічних методів їх вивчення. Наприклад, міжособистісне спілкування можна вивчати методом опитування, спостереження опосередковане спілкування – методом анкетування. Постійні взаємодії окремих індивідів чи спільнот за певних соціальних умов породжують соціальні відносини.
Соціальні відносини – це відносини між окремими людьми, соціальними групами, що беруть неоднакову участь в економічному, політичному і духовному житті, мають різні соціальний статус, спосіб життя, джерела і рівні доходів, особистого споживання тощо. Ці відносини складаються з приводу суспільного становища суб’єктів, їхнього устрою життя, умов існування.
Найважливішими соціальними відносинами є :
- ставлення до засобів виробництва ;
- способи отримання і величина особистих доходів ;
- ступінь забезпечення соціальною інфраструктурою . Вивчати соціальні відносини - це значить зіставляти об'єктивне положення різних соціальних спільноту системі суспільного виробництва за їх найважливішими соціальними ознаками і властивостями (функціями, які вони виконують, ступенем згуртованості) . Соціальні відносини не лише нерозривно пов’язані з трудовими відносинами, ай первинно зумовлені ними.
Трудові відносини - неодмінна складова виробничих відносин. Вони виникають між учасниками трудового процесу на основі поділу та кооперації праці у зв’язку з необхідністю обміну діяльністю та її продуктами для досягнення кінцевої виробничої мети.

12 Трудові відносини мають два аспекти - функціональний і соціальний.
Функціональний аспект обумовлений змістом трудових функцій і виявляється у встановленні пропорцій професійного і кваліфікаційного складу робочої сили на основі визначення необхідних витрат часу на виробництво, трудомісткості виготовлення певних видів продукції тощо. З цієї точки зору трудові відносини вивчаються такими дисциплінами як економіка праці, організація і нормування праці.
Соціальний аспект формується на основі функціональної діяльності, але зумовлюється існуванням "рівності-нерівності" соціального становища соціальних групі окремих працівників, схожості і несхожості їхніх інтересів, їхньої трудової поведінки. Саме ці трудові відносини вивчає соціологія праці. На основі об’єктивних відносин починають формуватися відносини, що характеризуються певним емоційним настроєм, характером спілкування людей і взаєминами в трудовій організації, соціально-психологічною атмосферою в ній, певним загальним стилем трудової діяльності, рівнем виконання трудових норм, трудовою культурою. Цим характеризуються соціально-трудові
відносини. Ці відносини існують і реалізуються в межах соціальної структури трудової організації, яку складають соціальні групи різного типу.
Соціальна група - це сукупність людей, об'єднаних за формальними чи сутнісними ознаками. Соціальна структура виробничої організації представлена групами працівників переважно фізичної та розумової праці, функціональними, професійно-кваліфікаційними, психологічними, громадськими та іншими групами.
Соціально-трудові відносини дають можливість визначити соціальну значимість, роль, місце, суспільне положення їх носіїв (суб'єктів). Жодна група робітників, жоден член трудового коллективу не може існувати поза такими відносинами, поза обов'язками і взаємодіями.
Соціально-трудові відносини класифікуються за такими ознаками

13 1) за змістом діяльності виробничо-функціональні; професійно-кваліфікаційні; соціально-психологічні; соціально-організаційні;
2) за суб'єктом: міжорганізаційні (організація-організація); внутрішньо-органі- заційні; внутрішньовиробничі
(організація-особистість, особистість- особистість
3) за обсягом владних повноважень відносини по вертикалі та горизонталі
4) за характером розподілу доходів відповідно до трудового внеску невідповідно до трудового внеску
5) за ступенем регламентованості формальні (офіційно оформлені неформальні (офіційно неоформлені
6) за способом спілкування міжособистісні, безособистісні;
7) за направленістю інтересів співпраця, конфлікт
8) за ступенем соціальної напруги комфортні, конфліктні. Сутність соціально-трудових відносин визначається і виявляється у формі різних явищ та процесів.
Соціальне явище – це будь-яке виявлення відносин, подія, випадок.
Будь-яка зміна явища або його стану є соціальним процесом. У соціології праці – це змінив людських стосунках, становищі соціальних груп, окремих працівників, тобто змінив соціальній структурі. До найважливіших соціальних процесів у сфері праці належать
1) Труд як базовий соціальний процес.
2) Інтегративні процеси: освіта, функціонування і розвиток трудових колективів, їх згуртування, соціальний контроль трудової поведінки, керівництво, стимулювання трудової активності. Вони забезпечують цілісність трудової організації як окремої соціальної підсистеми.
3) Ціннісно-орієнтаційні процеси пов'язані з формуванням відповідних соціальних норм, цінностей, ціннісних орієнтацій у різних соціальних групах працівників. До цих процесів належать мотивація праці, трудова адаптація, виховання в дусі фірми.

14 4) Змінюючо-підтримуючі процеси, які змінюють місце індивіда чи групи індивідів у просторі або соціальній структурі організації, суспільства. Це процеси трудової мобільності соціальних групі окремих робітників, професійної і територіальної мобільності.
Вивчення факторів і механізмів протікання різних соціальних процесів у сфері праці означає, по суті, вивчення всієї різноманітності СТВ, які складаються уході колективної трудової діяльності між її учасниками, або вивчення соціальної сфери праці.
За характером змін вирізняють такі процеси
стабілізації – коли основні характеристики спільності не змінюються, а лише відтворюються
розвитку – коли вони прогресивно змінюються, наближаються до тих рівнів, що визначені цілями
деградації – коли вони погіршують становище, віддаляючись від поставлених цілей, сповільнюють і гальмують розвиток спільноти, соціальних відносин тощо. Перелічені процеси можна розглядати на рівнях народного господарства, регіону (галузі, підприємства та на індивідуальному рівні. Один і той самий процес нарізних рівнях виявляється по різному. Соціальними процесами слід управляти їх необхідно оцінювати, щоб попередити процеси деградації, не задовольнятися процесами стабілізації функціонування, а намагатися, щоб соціальний процес забезпечував розвиток коллектива (спільноти.

1.5. Зв'язок соціології праці з науками про працю соціологічного
профілю і несоціологічного профілю
Розглянемо зв'язок соціології праці як з науками про працю
соціологічного профілю такі з науками про працю несоціологічного
профілю.

15 Науки про працю соціологічного профілю існують усередині соціології в цілому, але не обов'язково є складовими частинами соціології праці. Спільна риса цих дисциплін – вивчення соціальних аспектів суспільної праці. Поява дисциплін усередині соціології праці стала можлива тому, що ця наука аналізує суспільну працю на макро – і мікрорівнях. Перший стосується інституціонального аспекта праці, а другий ― мотиваційного і поведінкового рис.
Соціологія організацій досліджує структуру управління виробництвом, формальну і неформальну організації підприємства, систему влади і підпорядкованості та ін.
Соціологія професій розглядає свій предмету системі суспільного поділу праці, вивчає їх престижність, професійну придатність і адаптацію, вікові зміни надання переваг людиною тим або іншим професіям.
Соціологія способу життя вивчає життєдіяльність людини у сфері праці.
Промислова (індустріальна) соціологія найбільшу увагу приділяє проблемам соціальних наслідків НТП, механізації та автоматизації виробництва та ін.
Соціологія освіти вивчає цінності освіти для дюдей, систему підготовки спеціалістів у країні.
Соціологія міста і села надає інформацію про взаємозв'язок процесів індустріалізації, урбанізації, колективізації, фермерства, приватизації землі, вплив їх на спосіб та рівень життя міського та сільського населення, сприяє розробці проектів щодо розміщення промислових та сільськогосподарських комплексів. На мікрорівні соціальні проблеми праці вивчаються економічною
соціологією. Її предмет – ціннісні орієнтації, потреби, інтереси і поведінка великих соціальних груп (демографічних, професійно-кваліфікаційних).



16







Рис Зв'язок соціології праці з науками про працю соціологічного профілю.

Наприклад, як відбувається скорочення і працевлаштування управлінського апарату, військовослужбовців, робітників кваліфікованої і некваліфікованої праці Предмет соціології праці багато в чому пересікається з іншими соціологічними дисциплінами. Таку соціології професій розглядаються вузькоспеціальні питання. Наприклад, які вікові зміни відбуваються у виборі людиною тих або інших професій. Це необов'язково міститься у соціології праці, тому що не цікавить її як самостійний предмет вивчення. Слід відзначити, що розподіл предметів цих дисциплін достатньо умовний. Соціологія праці пов'язана з такими


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал