Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний технічний університет україни «київський політехнічний інститут»




Сторінка5/49
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.28 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   49
«Золотий вік» установлення норм
Створена з метою вироблення міжнародних трудових норм і контролю за їх застосуванням, МОП за перші 40 років свого існування спрямовувала основну частину своїх зусиль І на виконання цього головного завдання. Протягом 20 років — з 1919 до 1939 — було ухва- лено 67 Конвенцій та 66 Рекомендацій. Спочатку норми охоплювали, здебільшого, умови праці: перша конвенція 1919 року регламентувала робочий час, установивши тривалість робочого дня — відомі 8 годин, а тижня — 48 годин. Умови зайнятості стали предметом багатьох норм.
У 1926 році було прийнято важливе нововведення — Міжнародна конференція праці створила механізм контролю за застосуванням норм, який існує і донині. Був створений Комітет експертів, що складався з незалежних юристів. Він аналізує доповіді урядів про дотримання ратифікованих ними Конвенцій та подає власну щорічну доповідь
Конференції. Його мандат потім був розширений, тепер Комітет розглядає доповіді і щодо нератифікованих конвенцій.
Альбер Тома, завдяки якому протягом 13 років Організація займала сильні позиції у світі, помер у 1932 році. Його наступник Гарольд
Батлер зіштовхнувся з проблемою масового безробіття, породженого
«великою депресією».
Протягом усіх цих років представники працівників і роботодавців на Конференції протистояли одні одним щодо скорочення робочого часу без будь-яких видимих результатів. У 1934 році, за правління президента Франкліна Д.Рузвельта, Сполучені Штати Америки стали членом МОП.
У травні 1940 року новий Директор Джон Уайнант, ураховуючи положення Швейцарії у центрі охопленої війною Європи, перемістив штаб-квартиру Організації з Женеви до Монреалю (Канада). У 1944

44 році делегати Міжнародної конференції праці ухвалили Філадель- фійську Декларацію. Вона стала додатком до Статуту і донині є хартією цілей та завдань МОП. Декларація проголошує такі принципи: праця не є товаром; свобода слова та свобода об'єднання — необхідна умова постійного прогресу; бідність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту; люди, незалежно від раси, віри або статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи та гідності, економічної стабільності та рівних можливостей.
Від технічного співробітництва – до активного партнерства
Після Другої світової війни для МОП розпочалася нова епоха.
Обрання у 1948 році американця, Девіда Морса, Генеральним директором МБП збіглося з відновленням діяльності Організації у сфері установлення норм та початком її програми технічного співробітництва.
Конвенції, прийняті після Другої світової війни, стосувалися важливої проблеми прав людини (свобода об'єднання, скасування примусової праці та дискримінації, а також технічних проблем у сфері праці). 1948 року було схвалено головну Конвенцію (№87) про свободу об'єднання. Вона мала і має значний вплив на світ праці, сприяла виробленню спеціальної процедури в цій сфері.
Протягом 22-річного перебування Девіда Морса на посаді
Директора кількість держав-членів МОП зросла вдвічі. Організація набула універсального характеру, промислово розвинуті держави опинилися в меншості щодо країн, які розвиваються, бюджет збільшився в п'ять разів, а кількість співробітників МБП – у чотири рази.
У1969 році Генеральним директором став Уілфред Дженкс, який присвятив Організації своє трудове життя. Він був одним з авторів
Філадельфійської Декларації та головним засновником спеціальної процедури розгляду скарг на порушення свободи об'єднання. Тоді ж з нагоди 50-ї річниці МОП була удостоєна Нобелівської премії миру. На церемонії присвоєння престижної нагороди голова Комітету з
Нобелівських премій заявив, що «МОП — одне з небагатьох творінь людини, яким вона може пишатися, помітно вплинула на законодавство всіх країн».
Генеральний директор Франсіс Бланшар, який обіймав цю посаду з
1974 до 1989 року, зміг відвести від Організації серйозний удар — кризу, спричинену рішенням СІЛА призупинити своє членство (з 1977 до 1980 року). МОП активно сприяла звільненню Польщі від комуністичної диктатури через діяльність комісії з розслідування заходів, ужитих про- ти профспілки «Солідарність», через порушення Конвенції № 87 про свободу об'єднання, ратифікованої Польщею у 1957 році.
Послідовником Ф. Бланшара став бельгієць Мішель Хансенн, перший Генеральний директор після закінчення «холодної війни». Він

45 узяв курс на більшу децентралізацію діяльності та ресурсів женевської штаб-квартири в рамках політики активного партнерства. Декларація основних принципів і прав у світі праці, ухвалена Міжнародною конфе- ренцією праці в червні 1998 року, ознаменувала загальне визнання зобов'язання, що випливає з самого факту членства в Організації, — поважати та активно реалізовувати основні права, що є предметом
Конвенцій МОП, навіть якщо вони не були ними ратифіковані. Це свобода об'єднання, реальне визнання права на колективні переговори, скасування всіх форм примусової або обов'язкової праці, дитячої праці, дискримінації у сфері праці та занять. У свою чергу, Декларація містить визнання зобов'язання МОП допомагати своїм членам у досягненні цих цілей.
У березні 1999 року новий Генеральний директор МБП Хуан
Сомавіа (Чилі), перший представник південної півкулі, очолив
Організацію та приєднався до міжнародного консенсусу про сприяння відкритому суспільству та відкритій економіці тією мірою, якою це принесе «реальну вигоду простим людям та їхнім сім'ям». Хуан Сомавіа має наміри «модернізувати тристоронню структуру Організації та допомагати використовувати її так, щоб цінності МОП відігравали провідну роль у новій глобальній реальності».
Міжнародне бюро праці очолює Генеральний директор, що призначається Адміністративною радою. Починаючи з 1919 року, цю посаду обіймали: Альбер Тома, Франція (1919 -1932 рр.), Гарольд
Батлер, Велика Британія (1932 –1938 рр.), Джон Уайнант, СІЛА (1939 -
1941 рр.), Єдвард Філен (1941 - 1948 рр.), Девід Морс, СІЛА (1948 -
1970 рр.), Уілфред Дженкс, Велика Британія (1970 - 1973 рр.), Франсіс
Бланшар, Франція (1973 - 1989 рр.), Мішель Хансенн, Бельгія (1989 -
1999 рр.), і з березня 1999 року — Хуан Сомавіа, Чилі.
Тристороння структура МОП
Роботодавці, працівники та уряд на Міжнародній конференції праці
МОП завжди була унікальним форумом, на якому уряди та соціальні партнери 175 держав-членів можуть вільно і відкрито обговорювати свою національну політику й практику. Тристороння структура МОП робить її єдиною серед всесвітніх організацій, в якій організації роботодавців і працівників мають однаковий голос з урядом у формуванні її політичного курсу та програм.
МОП заохочує трипартизм
?
і в межах держав-членів, сприяючи соціальному діалогу між профспілками та роботодавцями, які беруть участь у розробці, за потреби, політики в соціально-економічній галузі, а також інших питань. Кожна держава-член має право послати на
Міжнародну конференцію праці чотирьох делегатів: двох від уряду і по
?
ТРІПАРТІЗМ — регулювання трудових і пов'язаних з ними економічних і політичних стосунків на основі рівноправної взаємодії, співпраці представників найнятих робітників, працедавців і держави.

46 одному від працівників і роботодавців, які можуть виступати та голосувати незалежно один від одного.
Міжнародна конференція праці проводиться в червні кожного року в Женеві. Делегатів супроводжують технічні радники. Разом з делегатами від уряду в Конференції, зазвичай, беруть участь і виступають члени уряду, кабінету міністрів, відповідальні за сферу праці у своїх країнах. Делегати від роботодавців і працівників можуть виступати та голосувати незалежно від урядів. Вони можуть голосувати проти представників їхнього уряду, а також один проти одного.
Конференція є всесвітнім форумом для обговорення загальних трудових та соціальних проблем і міжнародних трудових норм; вона визначає загальну політику Організації. Кожні два роки Конференція ухвалює дворічну програму дій та Бюджет МОП, що складається з внесків держав-членів.
У період між конференціями роботою МОП керує Адміністративна рада, до якої входять 28 представників урядів, 14 представників працівників і 14 представників роботодавців. Ця виконавча рада проводить свої засідання тричі на рік у Женеві. Вона приймає рішення з політики Організації, визначає її програму та бюджет, які потім подаються на Конференцію для затвердження. Рада також обирає
Генерального директора МБП.
Десять урядових місць у раді постійно закріплені за найбільш промислово розвинутими країнами (Бразилія, Китай, Франція,
Німеччина, Індія, Італія, Японія, Російська Федерація, Велика
Британія, США). Представники інших країн-учасниць обираються до
Адміністративної ради делегатами урядів на Конференції на трирічний термін з урахуванням географічного розподілу. Роботодавці та працівники самі й окремо обирають своїх представників.
Міжнародне бюро праці в Женеві є постійним секретаріатом
Міжнародної Організації Праці, її штаб-квартирою, дослідницьким центром і видавництвом. Адміністративно-управлінські функції децентралізовані та здійснюються регіональними та місцевими відділеннями і бюро. Очолює Секретаріат Генеральний директор МБП, який обирається на п'ятирічний термін з можливістю переобрання. У штаб-квартирі і в Женеві та більш ніж 40 представництвах у всьому світі працюють близько 2500 спеціалістів і службовців.
Регулярно проводяться також регіональні конференції держав- членів МОП, які розглядають питання, що представляють для них особливий інтерес.
Конвенція міжнародної організації праці
Це міжнародний договір на рівні урядів держав в питаннях трудо- вих стосунків (включаючи охорону праці), передбачливе дотримання загальновизнаних, погоджених правил. Конвенція (франц. convention
(лат. conventio — договір, погодження) приймається щорічно на

47
Міжнародній конференції праці, яка є найвищим органом Міжнародної организації праці (МОП).
У Декларації про засадничі принципи і права в сфері праці, прий- нятій МОП в 1998 р., заявлено, що всі держави-члени МОП мають зобов'язання, випливаючі з єдиного факту їх членства в Організації, – дотримувати, укріплювати, реалізовувати у дусі доброї волі і відповідно до Статуту засадничі принципи в сфері праці:
• свободу асоціації і реальне визнання права на ведення коллек- тивных переговорів;
• скасування всіх форм примусової або обов'язкової праці; реальна заборона дитячої праці; недопущення дискримінації в сфері праці і зайнятості.
Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і між- дународних договорів різних країн відповідно до конституцій є складовою частиною їх правової системи. Якщо міжнародним договором встановлені інші правила, ніж передбачені законами і
іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, застосовуються правила міжнародного договора.
МОП прийнято 177 конвенцій і 184 рекомендації. Вони охоплюють практично всі аспекти трудового права і права у сфері соціального забезпечення. 50 конвенцій було ратифіковано СРСР, з них 43 продовжують діяти в РФ. Україною за станом на 2007 р. ратифіковано
62 Конвенції МОП. До найбільш важливих, прийнятих Генеральною конференцією МОП, відносяться конвенції (К):
? 1932 р. (№29) про примусову або обов'язкову працю;
? 1947 р. (№ 81) про інспекції праці в промисловості і торгівлі і
Протокол 1995 р. до До. 1947 р. про інспекцію праці;
? 1950 р. (№ 87) про свободу об'єднань і захист права об'єднуватися в профспілки;
? 1948 р. (№ 90) про нічну працю підлітків у промисловості;
? 1951 р. (№ 98) про застосування принципів права на об'єднання в профспілки і на ведення колективних переговорів;
? 1953 р. (№ 100) про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної цінності;
? 1952 р. (№ 103) про охорону материнства;
? 1959 р. (№ 105) про скасування примусової праці;
? 1960 р. (№ 111) про дискримінацію у сфері праці і занять;
? 1960 р. (№ 115) про захист трудящих ось іонізуючій радіації;
? 1966 р. (№ 122) про політику в царині зайнятості;
? 1976 р. (№ 138) про мінімальний вік для прийому на роботу;
? 1977 р. (№ 148) про захист працівників від професійного ризику, повітря, що викликається забрудненням, шумом і вібрацією на рабочих місцях;

48
? 1978 р. (№ 150) про регулювання питань праці;
? 1981 р. (№ 155) про безпеку і гігієну праці і виробниче середовище;
? 1983 р. (№ 159) про професійну реабілітацію і зайнятість
інвалідів;
? 1986 р. (№ 162) про охорону праці при використанні азбесту;
? 1991 р. (№ 167) про безпеку і гігієну праці в будівництві;
? 1999 р. (№ 182) про заборону і негайні заходи з викорінювання найгірших форм дитячої праці;
? 2006 р. (№ 187) про основи, що сприяють безпеці і гігієні праці.
? ? ? ? ?

1.8.

Є
ВРОПЕЙСЬКИЙ
С
ОЮЗ

Історія створення Європейського Союзу
Європейський Союз є результатом кількадесятилітніх старань, спрямованих на інтеграцію Європи. Потреба побудови європейської спільноти з’явилась після закінчення Другої світової війни. Створення понаддержавних структур повинно було сприяти відбудові Європи і забезпечити мирне співіснування народів. Ідею створення “Сполучених
Штатів Об’єднаної Європи” вперше висунув Вінстон Черчіль, висту- паючи у 1946 р. з промовою у Цюріху. Впродовж майже п’ятдесяти років на реалізацією цієї ідеї працювало багато знаних політиків, яких часто називають «батьками-засновниками» ЄС.
Об’єднання почало набирати інституційних форм з утворенням
Європейської Спільноти:
Європейської економічної Спільноти (ЄЕС), Європейського
Співтовариства Вугілля і Сталі та Європейської спільноти з атомної енергії (Євроатом).
Створення Європейського Союзу було затверджено Трактатом 7 лютого1992 року в Маастрих (Нідерланди). Побутує думка, що Євро- пейський Союз і Європейська Спільнота є тим самим об’єднанням.
Насправді, між ними є різниця.
Європейська Спільнота
Європейський Союз — це об’єднання демократичних європейських країн, які об’єдналися заради миру та розвитку.
Європейський Союз — це міждержавне утворення, країни, що входять до його складу, заснували спільні інституції, яким було делеговано частину їхніх суверенних повноважень, завдяки чому стало можливо демократично приймати рішення з конкретних питань, які становлять спільний інтерес, на європейському рівні. Європейський
Союз створив спільну валюту, спільний ринок, в якому люди, послуги, товари і капітал пересуваються вільно. Він намагається зробити так,

49 щоб внаслідок соціального прогресу та справедливої конкуренції якомога більше людей могли скористатися перевагою спільного ринку.
Засади діяльності Європейського Союзу
У червні 1985 року Європейською Комісією була представлена
„Біла книга“ у справі внутрішнього ринку. Цей документ став основою для Єдиного Європейського Акту (ЄЄА), підписаного в лютому 1986 р., який модифікував Римські Договори і подав програму переходу до 1993 року до єдиного внутрішнього ринку, який базуватиметься на 4 свободах: вільний рух товарів, вільний рух осіб, вільний рух капіталу, вільний рух послуг.
Згідно з Маастрихтським Договором, ЄС базується на трьох стовпах:
1. Повноваження першого стовпа дуже широкі, а саме: спільний внутрішній ринок, тобто вільний рух осіб, капіталу, товарів та послуг, митний союз, спільна торговельна політика, спільна сільськогоспо- дарська політика та політика рибальства, спільна транспортна та енер- гетична політика, Європейський Соціальний Фонд, спільна політика з питань охорони навколишнього середовища, захист конкуренції, підтримка наукового та технологічного розвитку, охорона здоров'я та споживачів, цивільна оборона, туризм та спорт.
2. Другий стовп — це Спільна Зовнішня Політика та Політика
Безпеки (СЗППБ).
Їі завданням є зміцнення єдності та незалежності Європи, що повинно сприяти збереженню миру, безпеки, прогресу на цілому континенті та в світі. Цілі СЗППБ: охорона спільних цінностей, життєвих інтересів, незалежності та цілісності ЄС, згідно з принципами
Хартії Об'єднаних Народів, зміцнення безпеки ЄС та його членів, збе- реження миру та зміцнення міжнародної безпеки, підтримка міжна- родної співпраці, розвиток та зміцнення демократії, а також легітимних урядів та поваги до прав людини і основних свобод.
3. Третій стовп — співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ.
Визначаючи обов'язки країн-членів у межах третього стовпа, творці
Договору про ЄС не включили до діяльності ЄС питання, пов'язані з утриманням громадського спокою та охорону внутрішньої безпеки. У рамках третього стовпа, ЄС зобов'язується: забезпечити громадянам ЄС високий рівень охорони з питань свобод, безпеки та юстиції, запобігати расизму і ксенофобії, а також боротися з цими явищами, запобігати організованій злочинності та боротися з ними, боротися з тероризмом, торгівлею людьми, торгівлею наркотиками, торгівлею зброєю, корупцією та зловживаннями.
Маастрихтська угода створила нову структуру з трьома “опорами”, які мають як політичний, так і економічний характер. Це —
Європейський Союз (ЄС).
Отже, діяльність ЄС базується на 4 угодах:

50
Угода про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі
(ЄСВС). Підписана 18 квітня 1952р. в Парижі, набрала чинності 23 липня 1952 року, втратила чинність 23 липня 2002року;
Угода про створення Європейського Економічного Співтовариства
(ЄЕС) — підписана 25 брезеня 1957 р., набрала чинності з 1 січня
1958р.;
Угода про створення Європейської агенції з атомної енергетики
(Євроатом), підписана в Римі разом з ЄЕС. На ці дві угоди часто посилаютья як і на „Римські угоди”. Коли вживається термін „Римська угода”, мається на увазі лише ЄЕС;
Угода про Європейський Союз (ЄС), підписана в Маастріхті 7 лютого 1992р., набрала чинності 1 листопада 1993р.
2 жовтня 1997 р.підписано Амстердамський Договір, набув чинності 1 травня 1999р., вніс зміни в угоду про Європейське
Співтовариство та Європейський Союз, замінивши літери у назвах статей Угоди про Європейський Союз числами. Договір не мав суттєвого впливу на функціонування ЄС.
26 лютого 2000 р. — Ніццький Договір, набрав чинності 1 лютого
2003р., спрямовувався на вирішення інституційних проблем ЄС, пов'язаних із розширенням (зміна кількості голосів, якими володіють держави в Раді ЄС тощо).
Інституції Європейського Союзу
Європейський Союз є міждержавним об’єднанням, яке існує завдяки наявності трьох засад: Європейська Спільнота, Спільна політика у сфері міжнародних відносин і безпеки, а також спільна діяльність у внутрішній політиці та системі правосуддя.
? ? ? ? ?
1.9.

М
ІЖНАРОДНА АГЕНЦІЯ З АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ
МАГАТЕ
(I
NTERNATIONAL
A
TOMIC
E
NERGY
A
GENCY


IAEA)
Заснована в 1956 р., є автономною організацією в системі ООН.
Автономний статус надає МАГАТЕ певної самостійності у вирішенні завдань, що постають перед нею.
Головна мета МАГАТЕ складається з двох аспектів:
• сприяння широкому використанню атомної енергії в мирних цілях;
• протидія використанню атомної енергії у військових цілях.
Утворення організації й визначення її головної мети прийшлося на час, коли атомна зброя та її застосування стали вже реальністю. Світ побачив, якою жахливою, руйнівною силою може стати атом. Водночас виявилася практична можливість використати його в мир-них цілях; у
1954 р. було збудовано першу в світі атомну електростанцію (в м.

51
Обнінськ). МАГАТЕ взяла на себе функції контролю за розповсюдженням атомної сировини й матеріалів за їх цільовим призначенням.
Головна мета МАГАТЕ визначає її основні цілі та функції:
• гарантії недопущення того, щоб допомога МАГАТЕ (у вигляді атомної сировини, матеріалів та інформації) використовува-лась у військових цілях;
• сприяння розвиткові атомної енергетики в мирних цілях, від- повідна матеріальна й технічна допомога країнам, які мають у цьому потребу;
Міжнародні організації з регулювання відносин у виробничій сфері
• здійснення системи контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї;
• сприяння науково-дослідним роботам у галузі ядерної енерге-тики й практичному її застосуванню в мирних цілях;
• надання інформації з усіх аспектів ядерної науки й техніки;
• здійснення консультацій з проблем ядерної технології в прак- тичних ситуаціях;
• підготовка фахівців по використанню атомної енергії в мирних цілях.
Членами МАГАТЕ є 150 держави, в тому числі й Україна.
Керівництво Агенції міститься у Відні.
Одна з головних функцій МАГАТЕ полягає в застосуванні системи гарантій для забезпечення того, щоб ядерні матеріали, призначені для мирних цілей, не використалися для озброєння. Система гарантій складається з трьох блоків:
• звітність про використання атомних матеріалів;
• технічні засоби контролю за контейнерним зберіганням матеріалів;
• інспекції.
Прийняття гарантій є добровільною справою. Але якщо держава підписала угоду про гарантії, то вона повинна надавати Агенції всю
інформацію про використання атомної енергії й науково-практичні роботи в цій галузі, а також допускати інспекторів МАГАТЕ для перевірки. Гарантії розповсюджуються як на ядерні, так і на неядерні держави, які використовують атомні матеріали в мирних цілях
(наприклад, мають атомні електростанції, що працюють на довізній сировині).
Інспектуванню підлягають усі держави-члени МАГАТЕ, за винятком великих держав. Але в добровільному порядку США, Росія,
Китай, Франція й Велика Британія також поставили деякі свої ядерні установи під гарантії Агенції. Угоду про гарантії повинні укладати з
МАГАТЕ держави, які не мають зброї, але є учасниками Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), Договору про заборону

52 ядерних випробувань у Латинській Америці (Договір Тлателолко) або
Договору про утворення без’ядерної зони в південній частині Тихого океану (Договір Раротонга).
Останніми роками представники МАГАТЕ ретельно перевіряли наявність ядерної зброї в Іраку (напередодні озброєного втручання в
Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин... цю країну низки держав), але не знайшли її. У 2006 р. виник конфлікт навколо атомних програм Ірану, й МАГАТЕ зайняла рішучу позицію недопущення процесу збагачення атомної сировини в цій країні, бо це об’єктивно створює умови для виготовлення ядерної зброї.
Технічна допомога – інший важливий напрям діяльності МАГАТЕ.
Вона призначена для становлення й розвитку національних систем ядерної енергетики для мирних цілей. Технічна допомога включає:
• надання послуг експертів;
• підготовку національних кадрів в галузі атомної енергетики;
• поставку обладнання для АЕС та наукових лабораторій.
Технічне співробітництво фінансується Фондом технічної допомоги й співробітництва, а також коштами ПРООН.
Серед функцій МАГАТЕ є також: розроблення планів ядерної безпеки; знешкодження діяльності атомних установок; радіаційний захист; використання атомних матеріалів (ізотопів тощо) в медицині, фармацевтиці, сільському господарстві; теоретичні дослідження в галузі ядерної фізики, радіобіології та ін. МАГАТЕ є спонсором
Міжнародного центру теоретичної фізики в Трієсті (Італія), має
Лабораторію морського середовища в Монако. Агенція поширює
інформацію про можливості використання атомної енергії в мирних цілях. Зокрема разом з АЯЕ, вона публікує «Червону книгу» з
інформацією про ресурси, виробництво урану й попит на нього.
МАГАТЕ пропо-нує також цілу серію програм та послуг по заходам безпеки на АЕС. Ці програми набувають особливого значення після
Чорнобильської катастрофи.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   49


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал