Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний технічний університет україни «київський політехнічний інститут»



Pdf просмотр
Сторінка36/49
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.28 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   49
УПДЗ — комплекс технічних засобів, призначений для захисту людей від впливу диму під час евакуації в разі пожежі за рахунок його видалення із захищуваних приміщень та/або за рахунок запобігання його поширення шляхами евакуації.
СДВ — система димовидалення — комплекс технічних засобів, приз- начення для примусового видалення диму з приміщень.
СПП — система підпору повітря — комплекс технічних засобів, призначений для запобігання поширенню диму інженерними комунікаціями за рахунок створення надлишкового тиску повітря (не менше як 20 кПа) на сходових клітках і в шахтах ліфтів.
Видалення диму системою димовидалення здійснюється із коридорів, сходових кліток, холів тощо: під час пожежі; після пожежі.
Вимоги до обладнання: холодний дим — до 400°С, гарячий дим — більше 600°С.
СПП здійснюється: у сходові клітки, у ліфтові шахти, у тамбур- шлюзи.
Автоматичні — включаються автоматично під час виникнення пожежі.
Автоматизовані — установки автоматично виявляють ознаки пожежі, сповіщають про виникнення пожежі, але приводяться до дії вручну
(черговим персоналом).
Ручні — приводяться до дії вручну.
Автоматичний запуск УПДЗ здійснюється при спрацюванні не менше 2-х пожежних сповіщувачів. Якщо пожежні сповіщувачі без- адресні то повинні спрацювати пожежні сповіщувачі в 2-х шлейфах.
На системи протидимного захисту, оповіщення людей про пожежу та керування евакуацією поширюються вимоги відповідних розділів
Правил пожежної безпеки в Україні.
Заходами з протидимного захисту споруд є:
? обмеження розповсюдження продуктів горіння по будівлях та приміщеннях;
? ізоляція можливих місць виникнення пожежі;
? примусове видалення диму.
У безвіконних приміщеннях обов’язково передбачаються системи димовидалення з природною або механічною витяжкою продуктів горіння. Особливу увагу вимагає ізоляція приміщень, розташованих у підвальних та цокольних поверхах. Від вищерозташованих поверхів вони відділяються протипожежними перекриттями, які виконані з негорючих матеріалів. Такі перекриття повинні прилягати до ділянок зовнішніх стін, що не мають засклення, та не мати отворів і прорізів,

385 через які можуть проникнути продукти горіння при пожежі. Підвальні та цокольні поверхи розділяють на відсіки. Для зменшення
інтенсивності задимлення й випуску диму в кожному відсіку підвалу передбачають спеціальні віконні прорізи та приямки.
Значна увага приділяється питанням обмеження розповсюдження продуктів горіння по вертикальних та горизонтальних комунікаціях бу- дівель. При перетинанні стін, перегородок, перекриттів різними комуні- каціями зазори між ними та огороджувальними конструкціями необхідно наглухо замуровувати будівельним розчином або мастикою із негорючих матеріалів. Обмеження розповсюдження диму по сміттєпроводах досягається надійною ізоляцією сміттєзбірних камер від суміжних приміщень, улаштуванням ущільнень в місцях стикування трубопроводів та кожухів приймальних клапанів зі стволом, виведенням оголовку сміт- тєпроводу вище рівня покрівлі з улаштуванням на ньому дефлектора.
Протидимний захист сходів забезпечується конструктивними, об’ємно-планувальними та спеціальними технічними рішеннями з ура- хуванням призначення будівель та їх поверховості, основними з яких є:
• ізоляція сходів від приміщень різного призначення на поверхах будівель;
• ізоляція сходів від підвалів;
• застосування пристроїв, що вивільняють сходи від диму.
Особлива увага приділяється протидимному захисту будівель підвищеної поверховості (10 та більше поверхів), в яких улаштовуються спеціальні незадимлювані сходові клітки.
У незадимлюваних сходових клітках сходи відділені від усіх примі- щень будівель глухими димонепроникними стінами з улаштуванням поповерхових входів в них через зовнішню зону по балконах, лоджіях або галереях.
У будівлях з 10 та більше поверхів для видалення диму з попове- хових коридорів і холів передбачається улаштування шахт димовища- лення з примусовою витяжкою та клапанами на кожному поверсі.
Особливі вимоги висуваються до поповерхових клапанів, які повинні бути достатньо герметичними та надійними в роботі в умовах високих температур.
Безпечні зони в будівлях підвищеної поверховості можна також створювати за допомогою вентиляційних систем протидимного захисту.
Така система автоматично створює розрідження в зоні пожежі та надлишковий тиск у суміжних зонах, що виключає можливість розповсюдження диму на інші поверхи.
Системи протидимного захисту. Не менше одного разу на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з увімкненням вентиляторів (ручним способом або від пожежних сповіщувачів), про що складається акт.

386
Для підтримання систем протидимної вентиляції у працездатному стані необхідно: щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механіз- мів, положення клапанів, заслонок; наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, захисного засклення на кнопках ручного пуску; періодично очищати від бруду та пилу (у зимовий час — від обледеніння) вентиляційні решітки, клапани, виконавчі механізми, плавкі замки, кінцеві вимикачі; регулювати натяг пасів трансмісії вентиляційних агрегатів, усувати несправності електричних пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілості повітроводів та їх з’єднань.
Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути пояснювальні написи (таблички) про їх призначення. Щит (пульт) ручного керування пристроями системи протидимного захисту повинен бути забезпечений
інструкцією про порядок їх включення в роботу.
Двері, які входять до системи протидимного захисту, повинні мати справні пристрої для самозачинення та ущільнюючі прокладки у при- тулках, а також засклення з армованого скла (або бути суцільними).
Вентилятори систем протидимної вентиляції слід розміщати в окремих від вентиляторів інших систем приміщеннях. При цьому вентилятори димовидалення і підпору повітря не допускається розміщати в загальній камері.
Пристрої для повітрозабору систем підпору повітря повинні розміщуватися таким чином, щоб виключити потрапляння в них продуктів горіння, які виходять із систем димовидалення та вікон будівель.
У каналах димовидалення і підпору повітря прокладання будь-яких комунікацій не дозволяється.
Сигнали про виникнення пожежі та включення в роботу протидимного захисту будівель з підвищеною кількістю поверхів повинні, як правило, передаватися на місцевий диспетчерський пункт
(в житлових будинках з підвищеною кількістю поверхів — на об’єднані диспетчерські системи житлових господарств).
У черговому режимі димові клапани системи протидимного захисту на всіх поверхах повинні бути закриті
?

?

?

?

?

6.14.

С
ИСТЕМА ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ


Функціональним призначенням системи пожежної сигналізації є виявлення осередку пожежі на початковій стадії її виникнення, щоб здійснити відповідні заходи: евакуацію людей, виклик пожежників, включення установок пожежогасіння тощо.

387
Запуск системи пожежної сигналізації може здійснюватися як автоматично, так і вручну.
Автоматична система пожежної сигналізації — система, в якій сигнал про пожежу може формуватися автоматично.
Ручна система пожежної сигналізації — система, в якій сигнал про пожежу може видаватися вручну.
Ефективність системи пожежної сигналізації визначається її здатністю з
найменшими витратами забезпечити досягнення поставленої мети в усьому
допустимому діапазоні зовнішніх впливів.
Система пожежної сигналізації
повинна:
• швидко виявляти місце виникнення пожежі;
• надійно передавати сигнал про пожежу на приймально-кон- трольний прилад, а також до пункту прийому сигналів про пожежу;
• перетворювати сигнал про пожежу у форму, зручну для сприй- мання персоналом захищуваного об’єкта;
• залишатися нечутливою до впливу зовнішніх факторів, що відмінні від факторів пожежі;
• швидко виявляти та передавати сповіщення про несправності, що перешкоджають нормальному функціонуванню системи.
Система пожежної сигналізації
не повинна:
? піддаватися впливу інших систем, з’єднаних або не з’єднаних з нею;
? повністю або частково пошкоджуватися під впливом факторів пожежі до їх виявлення.
Працездатність систем пожежної сигналізації характеризується не тільки спрацюванням у разі виникнення пожежі, але й можливістю нормального функціонування після закінчення або в процесі дії зовнішніх факторів, наприклад, корозії, вібрації, удару, електромагнітного випромінювання.
Пожежний сповіщувач — це пристрій для формування сигналу про пожежу. Він являє собою частину автоматичної системи пожежної сигналізації, до складу якої входить один або більше чут- ливих елементів, які постійно або через рівні проміжки часу контролюють один або декілька факторів пожежі та забезпечують подавання на приймально-контрольний прилад сповіщення про пожежу.
Рішення про подавання сигналу про пожежу приймається на рівні сповіщувача або приймально-контрольного приладу.
Пожежний сповіщувач як елемент автоматики має ряд характеристик, які використовують для напрацювання тактики його використання на об’єкті. Його можна розглядати як перетворювач неелектричних параметрів, які характеризують ознаки пожежі, в електричний сигнал.
На вхід до сповіщувача надходить сигнал, який перетворюється в вихідну величину. Пожежні сповіщувачі встановлюють у закритих

388 приміщеннях й на них можуть впливати різні перешкоди, які можуть бути розпізнані як зміна параметрів контрольованої ознаки пожежі та відповідно перетворені в сигнал про пожежу. Тому у сповіщувачі конструктивно забезпечується певна ступінь перешкодозахищеності, що суттєво впливає на надійність установок пожежної сигналізації.
Пожежні сповіщувачі в цілях простоти збору інформації про стан об’єкта охорони можуть мати дискретний або релейний вихід («так»,
«ні»).
Пожежні сповіщувачі класифікуються за цілим рядом ознак залежно від виду контрольованого параметра (явища), за способом реагування на контрольовані параметри, за конфігурацією чутливого елемента тощо.
Тепловий пожежний сповіщувач — автоматичний пожежний сповіщувач, який реагує на певне значення температури та (чи) швидкість її наростання.
Димовий пожежний сповіщувач — автоматичний пожежний сповіщувач, який реагує на аерозольні продукти горіння.
Радіоізотопний пожежний сповіщувач — димовий пожежний сповіщувач, який спрацьовує внаслідок впливу продуктів горіння на
іонізаційний струм робочої камери сповіщувача.
Оптичний пожежний сповіщувач — димовий пожежний сповіщувач, який спрацьовує внаслідок впливу продуктів горіння на поглинання або розсіювання електромагнітного випромінювання сповіщувача.
Пожежний сповіщувач полум’я реагує на електромагнітне випромі- нювання полум’я.
Комбінований пожежний сповіщувач реагує на два (та більше) фактора пожежі.
Автономний пожежний сповіщувач полум’я являє собою пристрій, компоненти якого, необхідні для виявлення пожежі та подавання звукового сигналу, розміщені в одному корпусі.
Пожежний сповіщувач максимального типу формує сповіщення про пожежу у разі перевищення за певний період часу встановленого значення контрольованого параметра.
Пожежний сповіщувач диференціального типу формує сповіщення про пожежу у разі перевищення за певний період часу встановленого значення зміни швидкості контрольованого параметра.
Точковий сповіщувач реагує на параметр (явище), що контролюється поблизу його компактного чутливого елемента.
Лінійний сповіщувач реагує на виникнення фактора пожежі уздовж певної безперервної лінії.
Існують, в основному, два види комплексів пожежної сигналізації: об’єктові та централізовані. З об’єктових комплексів інформація надходить до диспетчерської (охорони) об’єкта, і далі черговий передає її по телефону до пожежної охорони. З централізованих комплексів сповіщення

389 про пожежу передається через канал зв’язку (телефонну станцію або радіоканал) до пульта централізованого спостереження (ПЦС).
Функції приймально-контрольних приладів (станцій пожежної сигналізації) такі:
• фіксація тривожних повідомлень від пожежних сповіщувачів;
• контроль справності ліній зв’язку сповіщувачів зі станціями;
• контроль працездатності сповіщувачів;
• забезпечення електроживлення всіх блоків та елементів;
• перемикання на резервні джерела живлення у разі відмови основного джерела з індикацією відмови;
• подавання команд керування на пристрій забезпечення безпеки людей у разі пожежі та на установки пожежогасіння.
Розробка алгоритму й функцій системи пожежної сигналізації виконується з урахуванням пожежної небезпеки об’єкта та архітектурно-планувальних особливостей

?

?

?

?

?

6.15.

С
ИСТЕМИ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ПОЖЕЖУ
,
ЗАСОБИ ЗВ

ЯЗКУ


Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати відповідно до розроблених планів евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), а при необхідності — послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції і т.ін.).
У лікувальних та дитячих дошкільних закладах, а також спальних корпусах шкіл-інтернатів повинні оповіщатися тільки адміністрація та обслуговуючий персонал.
СО та УЕ — комплекс технічних засобів, за допомогою якого забезпечується відповідно до розроблених планів евакуації передавання сигналів оповіщення одночасно на всьому захищуваному об'єкті, а у разі необхідності — послідовно або вибірково до окремих його частин (поверхи, секції тощо).
Оповіщення людей про пожежу повинно виконуватися:
• поданою звукових та (або) світлових сигналів у всіх приміщеннях будинку з постійним або тимчасовим перебуванням людей;
• трансляцією речової інформації щодо необхідності евакуації, шляхах евакуації та інших діях, спрямованих на забезпечення безпеки.
Управління евакуації повинно здійснюватись:
? включенням евакуаційного освітлення;
? передачею по системі оповіщення спеціально розроблених текс- тів, спрямованих на попередження паніки та інших явищ, які ускладнюють процес евакуації (скупчення людей у проходах, коридорах, холах і т.п.);

390
? трансляцією текстів, які містять інформацію про необхідний напрямок руху;
? включенням світлових покажчиків напрямку евакуації
Тексти оповіщення повинні відповідати планам евакуації для кожного поверху будинку.
Звукові колонки, гучномовці, засоби звукового оповіщення встановлюються у вестибулях, холах, коридорах, залах, аудиторіях тощо, де перебувають люди.
Засоби звукового оповіщення встановлюються без регуляторів гучності і під'єднуються до відповідних радіомереж без роз'ємних пристроїв.
Сигнали оповіщення повинні відрізнятися від сигналів іншого призначення.
Рівень гучності звукових оповіщувачів має бути більший на 10—15 дБ від виробничого шуму (75—130 децибел).
Передача тексту оповіщення повинна здійснюватися без перервно протягом усього часу евакуації людей з інтервалом 20 — 30 секунд.
Тривалість трансляції тексту оповіщення не повинна перевищувати
1,5 — 2 хвилини.
При виникненні пожежі на верхніх поверхах будинку недоцільно здійснювати (передавати) оповіщення в нижні поверхи будинку до завершення евакуації з верхніх поверхів.
Приблизний текст оповіщення про пожежу:
«Увага! Шановні товариші! Прослухайте термінову інформацію! В
одній із кімнат вашого поверху виникло загоряння. Просимо вас вийти з
будинку. Для виходу користуйтесь сходовими клітками. Шлях до виходу
вам вкажуть наші співробітники. Зберігайте спокій і порядок.
Допоможіть вийти із будинку, в першу чергу, дітям, жінкам та
громадянам похилого віку!»
Оповіщення людей про пожежу повинне виконуватися одним з наступних способів:
• подачею звукових і (чи) світлових сигналів в усі приміщення будинку з постійним чи тимчасовим перебуванням людей;
• трансляцією мовних повідомлень про необхідність евакуації, шляхах евакуації й інших дій, спрямованих на забезпечення безпеки людей.
Керування евакуацією повинне здійснюватися:
• включенням евакуаційного висвітлення і світлових покажчиків напрямку евакуації;
• передачею по системі оповіщення про пожежу спеціально розроблених текстів, спрямованих на попередження паніки й інших явищ, що ускладнюють процес евакуації (скупчення людей у проходах і т.п.);
• трансляцією текстів, що містять інформацію про необхідний напрямок руху.

391
Кількість оповіщувачів, їх розміщення і потужність повинні забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях постійного чи тимчасового перебування людей.
Оповіщувачі повинні підключатися до мережі без рознімних пристроїв і не мати регуляторів голосності.
Сигнали оповіщення про пожежу повинні відрізнятися від сигналів
іншого призначення.

Комунікації системи оповіщення людей про пожежу можуть проектуватися сполученими з радіотрансляційною мережею будинку.

Вимоги до електропостачання, заземлення, занулення, вибору і прокладці мереж оповіщення варто приймати за аналогією з вимогами по проектуванню АУПС по ДБН В.2.5-13-98 «Пожежна автоматика».

Управління системою оповіщення варто передбачати з приміщення пожежної посади, чи диспетчерської іншого спеціального приміщення.
Вимоги до такого приміщення приймаються за аналогією з вимогами до приміщень чергового персоналу по ДБН В.2.5-13-98
«Пожежна автоматика».
Системи оповіщення людей про пожежу поділяються на п'ять типів, що класифікуються по параметрах, приведеним у таблиці 6.3.

Таблиця 6.3.
Типи систем оповіщення про пожежу
?
Наявність зазначених характеристик у різних типів
СО
Характеристика систем оповіщення (СО)
про пожежу і керування евакуацією людей при
пожежі
1 2
3 4
5 1. Способи оповіщення:
— звуковий (дзвоник, тонированный сигнал і ін.)
+ + * * *
— речовий (запис і передача спеціальних текстів)
-
-
+
+
+
— світловий: а) світловий сигнал, що мигає
*
*
-
-
- б) світлові покажчики «Вихід»
*
+
+
+
+ в) світлові покажчики напрямку руху
-
*
*
+
+ г) світлові покажчики напрямку руху з включенням окремо для кожної зони
- *
*
*
+
2. Зв'язок зони оповіщення з диспетчерської
-
-
*
+
+
3. Черговість оповіщення:
— всіх одночасно
*
+
-
-
-
— тільки в одному приміщенні (частині будинку)
*
*
*
-
-
— спочатку обслуговуючого персоналу, а потім всіх інших по спеціально розробленій черговості
- * + + +
4. Повна автоматизація управління СО і можливість реалізації різних варіантів організації евакуації з кожної зони оповіщення
- -
-
-
+
?
У таблиці 5.4 приведені такі позначення:
« + « — потрібно; « * « — рекомендуються;
« - « — не потрібно.

392
Порядок використання систем оповіщення необхідно визначати в
інструкціях з їх експлуатації та в планах евакуації, де потрібно також вказувати осіб, котрі мають право приводити систему в дію.
Кількість оповіщувачів, їх розміщення та потужність повинні забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях перебування людей.
Оповіщувачі-динаміки не повинні мати регуляторів гучності, підключення їх до мережі слід виконувати без роз’ємних пристроїв.
Для передачі текстів оповіщення та керування евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі та
інші мережі мовлення, наявні на підприємстві (за умови забезпечення надійності оповіщення). Текст оповіщення повинен бути заздалегідь записаний на магнітофон (для іноземців текст оповіщення записується англійською або їх рідною мовою).
Системи оповіщення та керування евакуацією необхідно виконувати з урахуванням можливості прямої трансляції мовного оповіщення та керівних команд через мікрофон для оперативного реагування в разі зміни обстановки або порушення нормальних умов евакуації.
Приміщення, з якого здійснюється керування системою опові- щення, слід розміщувати на нижніх поверхах будівель, переважно біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.
У будівлях, де немає потреби в технічних засобах оповіщення про пожежу і керування евакуацією, керівник підприємства повинен наказом визначити порядок оповіщення людей про пожежу та призначити відповідальних за це осіб.
У вибухонебезпечних зонах технічні засоби оповіщення про пожежу повинні мати виконання, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші.
Засоби зв’язку. Населені пункти й окремо розташовані (віддалені) підприємства необхідно забезпечувати засобами зв’язку (телефонами, радіозв’язком, сповіщувачами), передбачаючи можливість використання їх для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби. Номер телефону для виклику пожежної охорони повинен бути «01».
Обов’язок щодо забезпечення засобами зв’язку населених пунктів покладається на місцеві органи влади і самоврядування, а на об’єктах — на їх власників.
Театри, кіноконцертні зали, нафтобази та інші потенційно небезпечні в пожежному відношенні підприємства повинні мати прямий телефонний зв’язок з найближчим підрозділом пожежної охорони або центральним пультом пожежного зв’язку населеного пункту. Необ- хідність улаштування такого зв’язку визначається територіальними органами державного пожежного нагляду.

393
У разі відсутності на об’єкті телефонного зв’язку слід на видних місцях вказувати (за допомогою написів, табличок тощо) місце розмі- щення найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.
Таксофони, встановлені на вулицях і в будівлях, повинні забезпечувати можливість безкоштовного користування ними для передавання, повідомлення про пожежу по лінії зв’язку «01». На таксофонах мають бути таблички із зазначенням номера виклику пожежної охорони («01»).
У вибухонебезпечних зонах телефонні апарати і сигнальні пристрої до них повинні мати виконання, яке відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші.

?

?

?

?

?

6.16.

З
АБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ

Для забезпечення організованого руху людей в умовах змушеної евакуації розробляють план евакуації в основному для громадських будинків.
Рекомендується мати такий план і для виробничих будинків з масовим перебуванням людей. Він включає заходи, які забезпечують своєчасно оповіщення про пожежу чи про аварії; вивід всіх людей з приміщення найкоротшими та безпечними шляхами; спокій та порядок при русі; порядок та послідовність евакуації майна та гасіння пожежі первинними засобами.
План евакуації складається з двох частин: текстової (інструкції) та графічної. В інструкції подаються обов'язки осіб, які здійснюють евакуацію, порядок виконання обов'язків. В графічній частині показані маршрут руху та відповідні пояснення до них.
Для складання плану евакуації призначають спеціальну особу чи створюють комісію (для великих об'єктів). В склад комісії входять: голова пожежно-технічної комісії, заступник директора (завідувач) з адміністративно-господарської частини та начальник охорони об'єкта або начальник добровільної пожежної дружини.
Комісія чи спеціально призначена особа вивчає планування будинку, щоб вияснити можливі схеми руху людей при евакуації, а також шляхи для їх рятування. Планування вивчають простим оглядом будинку, а при складних об'єктах – шляхом вивчення проектних матеріалів та розрахунків процесу евакуації.
При огляді будинку усувають всі порушення правил стану шляхів евакуації та евакуаційних виходів. Одночасно з тим вивчають наявні акти та приписи протипожежних оглядів, щоб усунути порушення правил пожежної безпеки на шляхах евакуації. При відсутності розрахунку евакуації для театрів комісія робить його сама або запрошує

394 спеціаліста. На основі вивчення планування, проектних та розрахун- кових матеріалів складають маршрути руху людей з різних приміщень.
Виходячи з конкретних маршрутів руху, комісія призначає відповідальних з безпечної евакуації людей, повідомлення про пожежу та зустріч пожежної команди, а також з евакуації майна та гасіння пожежі первинними засобами.
При встановленні порядку евакуації майна комісія уточнює місця збереження документації та пожежонебезпечних матеріалів, а також діючі та запасні в'їзди на територію установи, які придатні для проїзду пожежних автомобілів.
План евакуації затверджує керівник і оголошує наказ по установі про вступ його в дію. Потім призначають термін вивчення і практич- ного опрацювання цього плану із співробітниками установи. Вивчення плану полягає у загальному ознайомленні з ним, вивчення особами, відповідальними за евакуацію, їх обов'язків, порядку виконання цих обов'язків, практичних навичок на умовній пожежі.
План евакуації складається в двох примірниках: один з них вивішують в приміщенні, інший зберігають у справі.
Контроль за вивченням плану евакуації і навчанням персоналу покладається на керівника установи. Для обліку проведених занять та перевірки стану шляхів евакуації корисно завести спеціальний журнал.
Практичне відпрацювання плану евакуації проводиться особою, яка призначається адміністрацією установи.
Керівник установи зобов'язаний зі зміною обставин своєчасно вносити корективи в план евакуації, замінюючи працівників, які звільнилися з установи, новими. При коректуванні плану керівник повинен ознайомити новоприбулих співробітників з їх, обов'язками згідно з планом евакуації під розписку.
ЗМІСТ ІНСТРУКЦІЇ ДО ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ
На початку інструкції вказують особу, яка відповідає за евакуацію людей та майна, його місцезнаходження в умовах можливої пожежі чи аварії та спосіб оголошення початку евакуації.»
Звичайно рішення з евакуації приймає керівник об'єкта, а в його відсутність - заступник чи керівник пожежної охорони об'єкта. У випадку прямої загрози рішення про евакуацію приймає будь-яка особа адміністрації об'єкта.
Велике значення має спосіб оголошення евакуації. Навіть при наявності системи евакуаційних виходів та шляхів, які відповідають усім вимогам безпеки, відсутність розпорядження та правильного оголошення про початок евакуації можуть призвести до згубних наслідків. Відомі випадки, коли засобами психологічної дії вдавалось зупинити паніку і забезпечити організований вихід людей при пожежах у театрах. Відомі й інші випадки, коли фактично ніякої загрози для

395 життя людей не було. Однак крик «пожежа» викликав паніку з людськими жертвами.
Як правило, оголошення про евакуацію має робити офіційна особа.
У плані евакуації має бути підкреслено, хто оголошує необхідність евакуації і що має бути оголошено. Не слід завжди говорити про правдиву причину евакуації, а пояснити її технічною несправністю.
Оголошення про пожежу та організацію руху людей можливе по радіотрансляційній мережі об'єкта.
В інструкції до плану евакуації подаються обов'язки осіб адмініст- ративного персоналу, які забезпечують спокійний та організований рух людей, спосіб оповіщення про пожежу, а також порядок евакуації майна.
В плані евакуації вказані дії та обов'язки осіб обслуговуючого персоналу з гасіння пожежі первинними засобами. Особи, які призначені для цієї мети, мають добре знати правила користування засобами гасіння пожеж, знати місця, де. вони знаходяться, і діяти рішуче та швидко. В приміщенні, яке горить і де є газова мережа, необхідно якнайшвидше виключити газ.
ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ
Це план приміщень з вказаними маршрутами руху евакуації людей
(їх слід складати в масштабі 1:100 або 1:200). План будинку можна викреслювати в одну лінію. Напрям руху евакуаційних потоків відмічають кольоровими стрілками. Для будинків складної конфігурації з різними комплексами приміщень викреслюються декілька планів евакуації, для багатоповерхових будинків - плани евакуації по поверхах з показом маршрутів руху. При різній планіровці поверхів, плани евакуації складаються окремо для кожного поверху. Для поверхів, які мають однакове планування, складають один план з відміткою поверхів, до яких він відноситься.
На планах позначають приміщення (палата, аудиторія, балкон першого ярусу, коридор та ін.) цифрами чи буквами. Нумерують також всі евакуаційні виходи та сходи. Це дозволяє простіше позначити схеми руху. На плані евакуації показують двері у відкритому вигляді. Важливо, щоб вони відкривалися по ходу руху. В протилежному випадку необхідно перевісити двері в сторону виходу назовні. Якщо окремі евакуаційні виходи в нормальних умовах закриті, на плані пройму показують закритою і відмічають місце збереження ключів. Іноді ключі від зовнішніх дверей зберігають в ящиках, які прикріплені до зовніш- ньої стіни поряд з виходом.
Графічна частина плану евакуації
План евакуації склали: _________ /Дата/
Експлікація приміщень:
В цьому випадку на плані евакуації позначається кріплення скриньки з написом «Скринька з ключами від зовнішніх дверей».

396
При наявності іншого евакуаційного виходу на зовнішніх пожежних сходах його зазначають, в плані написом: «Запасний евакуаційний вихід». В пояснювальній записці до плану евакуації відмічають, в яких випадках треба користуватися цим виходом. Напрям руху в даному разі вказують на основних шляхах евакуації.
Правила пожежної безпеки у навчальних та наукових закладах
1. В навчальних класах та кабінетах слід розміщувати лише необхідні для забезпечення навчально-виховного процесу меблі, прилади, моделі, речі, приладдя тощо, які повинні зберігатися у шафах, на стелажах або на стаціонарно встановлених стояках.
Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних стрічок тощо повинно здійснюватися в обмежених кількостях, лише для забезпечення навчального процесу відповідно до затверджених програм
і в приміщеннях лаборантських (препараторських) при відповідних навчальних кабінетах.
Після закінчення занять усі пожежовибухонебезпечні речовини та матеріали повинні бути прибрані з навчальних класів, кабінетів, майстерень у спеціально виділені і обладнані приміщення.
2. Кількість парт (столів) в навчальних класах та кабінетах не повинна перевищувати граничну нормативну наповнюваність класних груп, встановлювану Міністерством освіти України, а також показників, установлених чинними нормами проектування навчальних закладів.
3. У багатоповерхових будівлях шкіл, шкіл-інтернатів класи дітей молодшого віку слід розміщувати на нижчих поверхах з урахуванням вимог будівельних норм.
4. У навчальних закладах забороняється використання побутових електрокип'ятильників, прасок та інших електронагрівальних пристроїв за межами спеціально відведених і обладнаних приміщень.
Не дозволяється розміщення в будівлях діючих навчальних закладів вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень та складів, у тому числі на основі оренди.
5. Співробітники навчальних закладів та наукових установ зобов'язані знати пожежну небезпеку застосовуваних хімічних речовин і матеріалів, засоби їх гасіння дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними.
6. У лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР та гази, необхідно передбачати централізоване постачання й роздачу їх на робочі місця й застосуванням закритої безпечної тари.
На робочих місцях кількість цих речовин не повинна перевищувати змінну потребу. Змінна кількість ЛЗР та ГР повинна зберігатися в металевих ящиках або шафах.

397 7. Усі роботи, пов'язані з можливістю виділення токсичних або пожежовибу-хонебезпечних парів та газів, повинні проводитися лише у витяжних шафах, коли працює вентиляція.
Користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною, вентиляцією, а також якщо в них є речовини, матеріали та устаткування, що не мають відношення до виконуваних операцій, забороняється.
8. Витяжні шафи, у яких проводяться такі роботи, повинні мати верхні та нижні відсоси, а також бортики, котрі запобігають стіканню рідини на підлогу.
9. Відпрацьовані ЛЗР та ГР слід збирати у спеціальну герметичну тару, яку наприкінці робочого дня видаляють з приміщення для регенерації або утилізації.
10. Посудини, в яких проводилися роботи з ЛЗР та ГР, після закінчення досліджень повинні негайно промиватися пожежобезпеч- ними розчинами.
11. По закінченні роботи у фотолабораторіях, приміщеннях із рентгенівськими установками проявлені плівки треба здавати на зберігання до архіву. У невеликих кількостях (не більше 10 кг) дозволяється їх зберігання у вогнетривкій шафі на робочому місці.
12. Проведення робіт на дослідних установках, де застосовуються пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали, допускається лише після прийняття їх в експлуатацію спеціальною комісією, призначеною наказом по установі. Комісія повинна підготувати висновок (акт) про можливість використання таких установок у даному приміщенні.
Пожежна сигналізація. Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії. Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані
150 м, всередині приміщень на відстані 50 м один від одного.
В плавких автоматичних сповісниках пружини спаяні легкоплавким сплавом при підвищенні температури сплав розплавляється, пружини розходяться і замикають сигнальне коло. До аналогічного результату призводить викривлення пластинок біметалевого сповісника при підвищенні температури. Біметалевий сповісник забезпечує плавне регулювання пристроя спрацювання; який відновлюється після припинення пожежі.
В термісторному сповіснику при підвищенні температури знижу-
ється опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніта, що вмикає пожежну сигналізацію.
Фотоелектричні сповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого на випромінювач.
Дія диму використовується і у швидко реагуючому іонізаційному сповіснику «КИ-1». Дим проникає в камеру з штучно іонізованим

398 повітрям та збільшує опір струму іонізації; потенціал сітки лампи зростає, лампа відкривається і вмикає реле пожежної сигналізації.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   49


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал