Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний технічний університет україни «київський політехнічний інститут»




Сторінка33/49
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.28 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   49
? ? ? ? ?

6.3.

К
ЛАСИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД ЗА СТУПЕНЕМ ВОГНЕСТІЙКОСТІ



Потенційна пожежна небезпека будівель та споруд залежить як від кількості та властивостей матеріалів, що знаходяться усередині, так і від горючості та здатності чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка характеризується їх вогнестійкістю.
Ступінь вогнестійкості — це нормована характеристика вогне- стійкості будинків і споруд, що визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій.
Вогнестійкість (вогнетривкість) — здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.
Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж
вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.
Межа вогнестійкості конструкцій — показник вогнистійкості конст- рукції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості.
До граничного стану належать:
• втрата несучої здатності (R);
• втрата цілісності (Е);
• втрата теплоізолювальної здатності (І).
Втрата несучої здатності визначається заваленням конструкції або виникненням її граничних деформацій.
Втрата цілісності — це вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується утворенням в конструкціях наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум’я.
Втрата теплоізолювальної здатності — вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується підвищенням температури на поверхні, що не обігрівається, до встановлених граничних значень. Вона визначається підвищенням температури на поверхні конструкції, що не обігрівається, в середньому більше ніж на
140 о
С або в будь-який точці цієї поверхні — більше ніж на 180 о
С у порівнянні з температурою конструкцій до випробування.

353
Для колон, балок, ферм, стовпів межа вогнестійкості визначається тільки втратою несучої здатності конструкцій. Для зовнішніх несучих стін та покриттів — втратою несучої здатності та цілісності. Для ненесучих внутрішніх стін та перегородок — втратою цілісності та теплоізолювальної здатності. Для несучих внутрішніх стін та протипожежних перешкод — всіма трьома граничними станами.
Фактичні межі вогнестійкості визначаються у більшості випадків експериментальним шляхом. Суть методу випробувань конструкцій на вогнестійкість полягає в тому, що зразок конструкції, нагрівають у спеціальній печі та одночасно піддають дії нормативних навантажень.
При цьому визначають тривалість часу від початку випробувань до з’явлення одного з граничних станів.
Для випробування будівельних конструкцій на вогнестійкість дані про температури на реальних пожежах були покладені в основу температурних режимів, прийнятих стандартами ряду держав світу. Як результат Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) була рекомендована стандартна температурна крива.
Фактичні температури на пожежах бувають вищі або нижчі вказаних стандартною температурною кривою, яку необхідно розглядати як усереднений температурний режим для співставлення даних про вогнестійкість будівельних конструкцій.
Під час випробувань температура у вогневій камері печі змінюється за часом саме за стандартною температурною кривою. Температуру в печі вимірюють не менше ніж в п’ятьох точках за допомогою термопар.
Нагрівання зразків конструкцій виконують згідно з реальними вимогами до роботи конструкцій та можливими напрямками дії вогню при пожежі. Тому при випробуванні колони, як правило, обігрівають з чотирьох боків; балки — з трьох; покриття — з боку нижньої поверхні; стіни, перегородки, двері — з одного боку.
Випробують не менш двох однакових серійно або спеціально виготовлених зразків в спеціальних випробувальних установках.
Межею розповсюдження вогню по будівельних конструкціях визначають розміри пошкодження конструкції у сантиметрах внаслідок
її горіння за межами зони нагрівання — у
контрольній зоні.
Будівлі та споруди
за вогнестійкістю діляться на ступені (ДБН
В.1.1-7-2002), які визначаються мінімальними межами вогнестійкості основних будівельних конструкцій та максимальними межами розповсюдження по них вогню.
Ці Норми встановлюють пожежно-технічну класифікацію будівельних матеріалів, конструкцій, протипожежних перешкод, зовнішніх пожежних драбин, сходів та сходових кліток, будинків і споруд (надалі — будинків), приміщень, а також загальні вимоги щодо забезпечення безпеки людей у разі виникнення пожежі, пожежної безпеки конструктивних та об'ємно-планувальних рішень, обладнання

354 будинків, приміщень інженерно-технічними засобами захисту від пожежі. Норми поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення, реставрацію, капітальний ремонт будинків і приміщень різного призначення.
Вимоги щодо забезпечення пожежної безпеки під час експлуатації будинків і приміщень встановлюються відповідними нормативними документами (НД) системи стандартизації та нормування в будівництві, а також нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки.
Межі вогнестійкості та межі розповсюдження вогню по будівельних конструкціях визначаються на основі випробування зразків у спеціальних печах. Мінімальні межі вогнестійкості та максимальні межі розповсюдження вогню по будівельних конструкціях залежно від ступеня вогнестійкості будівель та споруд приведені у ДБН В 1.1-7-2002
«Пожежна безпека об’єктів будівнитцтва», який передбачає вісім ступенів вогнестійкості — І, ІІ, ІІІ, ІІІа, ІІІб, ІV, ІVа, V (табл.. 6.2).
Таблиця 6.2. Конструктивні характеристики будинків залежно від їх ступеня вогнестійкості
Ступінь вогнес- тійкості
Конструктивні характеристики
І, ІІ
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів
III
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяєтеся застосовувати дерев'яні конструкції, захищені штукатуркою або негорючими листовими, плитними матеріалами або матеріалами груп горючості Г1, Г2. До елементів покриттів не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості, поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку
ІІІа
Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса — з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції — з металевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем груп горючості Г1, Г2
ІІІб
Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса — з деревини, підданої вогнезахисній обробці. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали груп горючості ГЗ, Г4 огороджувальних конструкцій мають бути піддані вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур
IV
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або
іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не висуваються вимогищодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню, при цьому елементи горищногопокриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку
ІVа
Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса — з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції — з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп горючості ГЗ, Г4
V
Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню

355
Лати дахів та крокви у будівлях із горищами, перегородки, підлоги, облицювання стін, перегородок та підлоги, а також двері, ворота, рами вікон і ліхтарів у будівлях усіх ступенів вогнестійкості можуть бути виконані з горючих матеріалів. Облицювання горючими матеріалами поверхонь конструкцій у коридорах, сходових клітках, вестибюлях, холах та фойє будівель (за виключенням будівель V ступеня вогнестійкості), а також улаштування в зазначених приміщеннях підлоги із горючих матеріалів не допускається.
Металеві засклені перегородки допускається застосовувати у будівлях усіх ступенів вогнестійкості. Каркаси підвісних стель повинні виконуватися із негорючих матеріалів.
Підвісні стелі (за виключенням улаштованих у загальних коридорах, на сходах сходових кліток, вестибюлях, холах І — IV ступеня вогнестійкості) допускається заповнювати горючими матеріалами.
Протипожежні перешкоди у будівлях та приміщеннях, до яких належать протипожежні стіни, перегородки, перекриття, двері, ворота, люки, тамбури, шлюзи та вікна, повинні виконуватися із негорючих матеріалів.
Заповнення отворів у протипожежних перешкодах, конструкціях огорож шахт та ніш для комунікацій (протипожежні двері, люки та інші пристрої) допускається виконувати із важкогорючих матеріалів. Загальна площа отворів не повинна перевищувати 25% площі протипожежних перешкод. Протипожежні двері та ворота у протипожежних перешкодах повинні мати пристосування для самозакриття та ущільнювачі у стулках.
Протипожежні вікна не повинні відкриватися.
Усі виробничі приміщення та зовнішні установки (у яких експлуатується електрообладнання) розташовані зовні приміщення відкрито або під навісом за сітчастими чи решітчастими огорожами
Правилами улаштування електроустановок ПУЕ-86 діляться за вибу- хонебезпекою на класи вибухонебезпечних зон. Клас вибухонебезпечної зони, відповідно до якого вибирається електрообладнання, визначають технологи спільно із спеціалістами-електриками проектної або експлуатуючої організації.
? ? ? ? ?
6.4.

П
РОТИПОЖЕЖНІ ПЕРЕШКОДИ

Протипожежна перешкода
?
— це будівельна конструкція, інженерна
— споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості,
— яка перешкоджає поширенню вогню з одного місця в інше.
?
Детальніше дивись: Рожков А.П. Пожежна безпека: Навчальний посібник. —
Київ: Пожінформтехніка, 1999. —256 с.

356
Протипожежні перешкоди призначені для запобігання розповсюдь- женню пожежі та продуктів горіння з приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення. За відсутності або неправильного улаштування протипожежних перешкод пожежа швидко розповсюджується, охоплюючи більшу площу, та призводить до значних втрат.
Вогнестійкість протипожежної перешкоди визначається вогнестій- кістю її елементів, а саме:
Огороджувальної частини;
Конструкцій, що забезпечують стійкість перешкоди;
Конструкцій, на які вона обпирається;
Вузлів кріплення між ними.
Межі вогнестійкості конструкцій, що забезпечують стійкість перешкоди; конструкцій, на які вона обпирається, та вузлів кріплення між ними мають бути не менше потрібних меж вогнестійкості огороджувальної частини протипожежної перешкоди.
До протипожежних перешкод належать: протипожежні стіни, перегородки, перекриття, зони, тамбури-шлюзи, двері, вікна, люки, клапани.
Вертикальні перешкоди, що розділяють будівлю за висотою, називають протипожежними стінами, а об’єм будинку (споруди), виділений протипожежними щитами, — пожежним відсіком. Якщо вертикальна перешкода відділяє одне приміщення від іншого в межах поверху, то її іменують протипожежною перегородкою, а приміщення, що розділяються, називають секціями
Протипожежні двері, вікна, ворота люки, клапани тощо служать для захисту дверних та віконних прорізів, а також — отворів для прокладання технологічних комунікацій (конвеєрів, транспортерів, вентиляції тощо). Гребні козирки, діафрагми, бортики пояси та ін. обмежують розповсюдження — пожежі по поверхнях конструкцій, по рідині, що розлита, та інших горючих матеріалах.
За допомогою перешкод, які обмежують розповсюдження пожежі та продуктів горіння, можуть бути створені безпечні зони або приміщення для тривалого чи короткочасного перебування людей, що сприяє успішному проведенню, операцій з їх рятування у разі пожежі.
Типи протипожежних перешкод та їх мінімальні межі вогнестійкості слід приймати відповідно до СНиП 2.01.02—85
Протипожежні стіни Можуть бути зовнішніми та внутрішніми.
Призначення зовнішніх та внутрішніх стін — обмеження поширення вогню між будівлями та всередині будівлі відповідно. За способом сприймання навантажень протипожежні стіни поділяють на: самонесучі, несучі та ненесучі (навісні).
За конструктивним виконанням протипожежні стіни поділяють на:

357
Каркасні зі штучним заповненням каркаса цеглою або кам’яними блоками.
Каркасно-панельні.
Безкаркасні з використанням штучних виробів: цегли або кам’яних блоків.
Протипожежні стіни 1-го типу використовуються для розділення будівель на пожежні відсіки, 2-го типу — в якості стін протипожежних зон 1-го типу, для ізоляції вбудованих приміщень тощо.
По відношенню до поздовжньої осі будівлі протипожежні стіни можуть бути розташовані упоперек та поздовж.
З’єднання протипожежних стін з зовнішніми огороджувальними конструкціями необхідно передбачати таким чином, щоб пожежа не змогла розповсюджуватися з одного пожежного відсіку в іншій. При цьому протипожежні стіни перерізають усі горючі та важкогорючі конструкції будівлі по вертикалі та горизонталі. Якщо навіть один з елементів горищного або безгорищного покриття, за виключенням покрівлі, виконаний з горючих матеріалів, то протипожежна стіна має підноситися над покрівлею на 60 см. У випадках, коли елементи горищного або безгорищного покриття, за виключенням покрівлі, виготовлені з важкогорючих матеріалів, то протипожежна стіна має виступати на 30 см.
Протипожежні стіни можуть не підноситися над покрівлею, якщо всі елементи горищного та безгорищного покриття, за виключенням покрівлі, виконані з негорючих матеріалів та відповідають межі вогнестійкості.
Протипожежні стіни в будівлях з зовнішніми стінами, що виконані з горючих або важкогорючих матеріалів, повинні перетинати ці стіни та виступати за зовнішню поверхню площини стіни не менше ніж на 30 см, а стрічкове засклення стін з негорючих матеріалів розділяється без виступу за зовнішню площину.
У сучасних виробничих будівлях протипожежні стіни, як правило, розміщують в осях температурних швів між колонами. В таких випадках ферми, балки, прогони та інші несучі елементи покриттів та перекриттів повинні обпиратися на колони та консолі та не перетинати протипожежні стіни. У той же час допускається перетинання протипожежних стін негорючими фермами, балками та прогонами з обпиранням на колони, що розташовані за цими стінами. Отвори, що утворюються в стіні, зашпаровують будівельним розчином, який забезпечує межу вогнестійкості не менше 2,5 год. Горючі балки можуть обпиратися на консоль або колони, що прилягають до протипожежної стіни, або закладаються в протипожежну стіну за умови, що товщина стіни між торцями балок буде відповідати потрібній межі вогнестійкості
2,5 год.

358
У разі влаштування цегляних капітальних протипожежних стін допускається закладання балок перекриття в стіну з таким розрахунком, щоб мінімальна товщина стіни між балками забезпечувала цілісність при завалюванні балок при пожежі та потрібну межу вогнестійкості протипожежної стіни. В інших варіантах обпирання балок виконується за допомогою металевих хомутів, консолей або пілястрів.
У протипожежних стінах допускається влаштовувати вентиляційні та димові канали таким чином, щоб в місцях їх розміщення межа вогнестійкості протипожежної стіни з кожного боку каналу становила не менше 2,5 год.
Протипожежні стіни мають зберігати свої функції при однобічному заваленні конструкцій, що до них прилягають.
Протипожежні перегородки Служать для виділення вибухопожежо- небезпечних та пожежонебезпечних технологічних процесів у виробни- чих будівлях, різних функціональних процесів та місць зберігання мате- ріальних цінностей, які являють пожежну небезпеку; для відділення коридорів від вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень; забезпечення успішної евакуації людей з будівель та локалізації пожеж в межах пожежного відсіку або окремого приміщення.
Протипожежні перегородки, виконані зі штучних елементів, можуть бути каркасними та безкаркасними, а також каркасно-панельними.
Необхідно звертати увагу на герметизацію стиків між панелями та герметизацію стиків перегородки з іншими конструкціями. Такі стики, як правило, ущільнюють мінерально-волокнистими прокладками з наступним замазуванням цементним розчином завтовшки 20 мм.
Протипожежні перекриття Використовують для запобігання розповсюдженню пожежі по поверхах будівлі або споруди.
Протипожежні перекриття без зазорів прилягають до зовнішніх стін з негорючих матеріалів. Якщо зовнішні стіни будівлі виконані з матеріалів, що поширюють полум’я, або із заскленням, розташованим на рівні перекриттів, то перекриття мають перетинати ці стіни та засклення.
? ? ? ? ?
6.5.

О
СНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНЕКНЕННЯ ГОРЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

І ЗАГОРАННЯ В ЕЛЕКТРИЧНОМУ УСТАТКУВАННІ



Горюче середовище є обов’язковою передумовою виникнення пожежі. Пожежі або вибухи в будівлях та спорудах можуть виникати або через вибух устаткування, що в них знаходиться, або внаслідок пожежі чи вибуху безпосередньо в приміщенні, де використовуються горючі речовини та матеріали. Залежно від агрегатного стану та ступеня подрібненості речовин, горюче середовище може утворюватися

359 твердими речовинами, легкозаймистими та горючими рідинами, горючим пилом та горючими газами.
Тверді горючі речовини, що зберігаються у приміщеннях та на складах, застосовуються у технологічному процесі, утворюють разом із повітрям стійке горюче середовище. Вони, як правило, не ізолюються від кисню повітря і можуть горіти безпосередньо у будівлях, приміщеннях, машинах та апаратах. Прикладами можуть бути паперові та книжкові фабрики, деревообробні комбінати, швацькі підприємства, склади та квартири.
При проведенні аналізу пожежної небезпеки такого середовища слід враховувати кількість матеріалів, інтенсивність та тривалість можливого горіння.
Легкозаймисті та горючі рідини знаходять застосування у багатьох технологіях. З метою прискорення хімічних реакцій за участю цих рідин можуть штучно створюватися високі температури, підвищений тиск або вакуум, що обов’язково повинно враховуватись під час аналізу пожежної небезпеки. Необхідно детально вивчати причини утворю- вання горючого середовища такого роду на усіх стадіях технологічного процесу: зливання, наливання, перекачування рідин, а також усередині апаратів, трубопроводів, сховищ.
Виникнення пожежонебезпечного горючого середовища усередині апаратів з легкозаймистими та горючими рідинами можливе за наявності пароповітряного простору та температури у діапазоні температурних меж спалахування.
При обробці ряду твердих речовин (деревини, бавовни, ін.) утворюється горючий пил, який перебуває у зваженому стані в повітрі або осідає на будівельних конструкціях, машинах, устаткуванні. При цьому як у першому, так і в другому випадку пил знаходиться в повітряному середовищі.
Таким чином, у суміші з повітрям горючий пил утворює горюче середовище підвищеної небезпеки, а також може вибухати.
Горюче середовище у приміщеннях виникає в разі виходу пилу через нещільності апаратів та трубопроводів, а всередині апаратів та трубопроводів — коли співвідношення горючого пилу з повітрям складає вибухонебезпечну концентрацію.
Під час аналізу пожежної небезпеки технологій, в яких спосте- рігається утворення горючого пилу, слід додатково встановлювати його походження (органічний чи неорганічний), розмір частинок (ступінь здрібнення) та умови його займання та горіння (в окремих випадках — і вибуху).
Горючі гази мають здатність проникати через незначні нещільності та тріщини. Тому їх зберігають у герметичних посудинах і апаратах. Але в разі пошкоджень або порушень правил експлуатації останніх, гази

360 можуть виходити у навколишнє середовище і утворювати з повітрям пожежовибухонебезпечні суміші.
Усередині апаратів гази можуть утворювати горюче- та вибухонебезпечне середовище, коли вони досягають вибухонебезпечних концентрацій при певних співвідношеннях з киснем повітря.
Під час аналізу пожежовибухонебезпеки технологічного устаткування необхідно також оцінювати можливість утворення вибухонебезпечного середовища при параметрах стану, відмінного від нормального.
Враховуючи поширеність та небезпеку пожеж, що виникають внас- лідок теплового прояву електричного струму, розглянемо детальніше причини загорянь в електричному устаткуванні та установках.
Причини загорянь кабелів і проводів:
Перегрів від короткого замикання між жилами кабелів, жилами кабелю
та землею, який можливий внаслідок:
• пробою ізоляції підвищеною напругою, в тому числі від перевантаження, викликаного блискавкою;
• пробою ізоляції в місці механічного пошкодження в процесі експлуатації;
• пробою ізоляції при виникненні мікротріщин внаслідок заводського дефекту;
• пробою ізоляції від її старіння;
• пробою ізоляції в місці локального зовнішнього чи внутрішнього перегрівання;
• пробою ізоляції в місці локального підвищення вологості або агресивності середовища;
• випадкового або навмисного з’єднання струмопровідних жил кабелів та проводів між собою чи з’єднання струмопровідних жил
із землею.
Перегрів від струмового перевантаження, який може статися у таких випадках:
• підключення споживача завищеної потужності;
• появи значного струму витоку між струмопровідними проводами, між струмопровідними проводами та землею;
• підвищення навколишньої температури на ділянці або в одному місці, погіршення тепловідводу чи вентиляції.
Перегрів у місцях перехідних опорів, який може виникнути при:
• послабленні контактного тиску в місці з’єднання двох або більше струмопровідних жил, що призводить до значного підвищення перехідного опору;
• окисненні в місцях з’єднання провідників електричного струму.
Причини виникнення загорянь в електронагрівальних приладах,
апаратах, устаткуванні:

361
Перегрів приладів, апаратів та устаткування від замикання
електронагрівальних елементів внаслідок:
• руйнування ізоляції від її старіння;
• руйнування електроізоляційних елементів від зовнішньої механічної дії;
• пробою електроізоляції конструктивних елементів підвищеною напругою живлення;
• окиснення та послаблення контактного тиску в місцях підімкнення струмопровідних елементів, що викликає значне підвищення перехідного опору;
• википання води чи іншої рідини, яка підлягає нагріванню, що призводить до деформації та зруйнування нагрівача;
• нашарування струмопровідного забруднення між струмоведучими конструктивними елементами.
Загоряння від електронагрівальних приладів бувають у разі:
• теплового опромінювання горючих речовин від поверхні електронагрівальних приладів;
• попадання горючих речовин на нагріту поверхню електрона- грівальних приладів, апаратів, устаткування;
• недотримання безпечних відстаней від нагрітих поверхонь таких приладів до горючих матеріалів.
Причини, загоряння освітлювальної апаратури:
Перегрів від електричного пробою, який може виникнути в разі:
• зниження електроізоляційних якостей конструктивних елементів;
• механічного зміщення струмопровідних елементів до взаємного зіткнення різними потенціалами;
• послаблення контактного тиску та підвищення перехідного опору в місцях підімкнення проводів та джерел світла;
• використання джерел світла завищеної потужності;
• окиснення поверхонь, що контактують, і підвищення перехідного опору у місцях підімкнення джерел світла (ламп у цоколі, патроні, лампотримачі) до живильної напруги.
Перегрів в елементах пускорегулювальної апаратури люмінесцентних
ламп та ламп типу ДРЛ внаслідок:
• електричного пробою конденсатора, що призводить до струмового пробою дроселя;
• погіршення природного охолодження елементів конструкції освітлювача, зокрема дроселя, при сильному запиленні або неправильному встановленні;
• «залипання» стартера, що спричиняє струмові перевантаження дроселя;
• «залипання» стартера, яке спричиняє розплавлення електро- проводів, перегрів цоколя лампи та лампотримача;

362
• підвищеного розсіювання потужності у дроселі внаслідок послаблення кріплення магнітного осердя;
• міжвиткового замикання у трансформаторі для безстартерних схем пуску та живлення.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   49


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал