Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний технічний університет україни «київський політехнічний інститут»




Сторінка31/49
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.28 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   49
?

?

?

?

?



332
Розділ 5. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

5.1.

О
СНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
З
АГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ
ПОЛІПШЕННЯ СТАНУ БЕЗПЕКИ
,
ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОГО
СЕРЕДОВИЩА НА
2012-2016
РОКИ


Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
Протягом останніх десяти років в Україні спостерігається стійка тенденція до зниження рівня виробничого травматизму.
Так, у 2010 році рівень загального травматизму знизився порівняно з 2009 роком на 5 відсотків, а коефіцієнт частоти виробничого травматизму становив 0,816, у 2009 році – на 16 відсотків (0,859), у
2008 році – на 6 відсотків (1,018).
Постійно знижується і рівень виробничого травматизму із смертельними наслідками. Зокрема, у 2010 році такий рівень порівняно з 2009 роком знизився на 20 відсотків, коефіцієнт частоти виробничого травматизму із смертельним наслідком становив 0,045, у 2009 році – на
17 відсотків (0,047), у 2008 році – на 14 відсотків (0,064).
Зниження рівня виробничого травматизму спостерігається у зв’язку
із зростанням валового внутрішнього продукту України (з 950 млрд. гривень у 2008 році до 1 трлн. 95 млрд. гривень у 2010 році).
Однак, незважаючи на певні позитивні зрушення в економіці, становище у сфері охорони праці залишається нестабільним. Існуючий в Україні рівень виробничого травматизму ще досить високий порівняно з більшістю розвинутих країн світу.
За даними Міжнародної організації праці, рівень смертельного травматизму в Україні залишається одним з найвищих порівняно з
європейськими країнами та США: з розрахунку на 100 тис. працівників порівняно з Німеччиною вищий у 2,5 раза, США – у 2 рази, Італією – в 1,3 раза, але нижчий, ніж у Росії в 1,5 раза.
Характерною особливістю сучасного вітчизняного виробництва є шкідливі і небезпечні умови праці.
Найбільш травмонебезпечними галузями у 2009 і 2010 роках залишаються вугільна, хімічна промисловість, агропромисловий комплекс, траспорт та будівництво. На підприємствах таких галузей травмовано 68 відсотків загальної кількості травмованих на виробництві, а смертельно травмовано – 71 відсоток загальної кількості травмованих.
Близько 70 відсотків нещасних випадків і аварій на виробництві у
2010 році сталися з організаційних причин (сметрельно травмовано 452 працівники), з технічних – 19 відсотків (121 працівника), а з психофізіологічних – 11 відсотків (71 працівника).
На даний час високим залишається рівень професійної захворюваності, що безпосередньо пов’язано з незадовільним станом

333 медицини праці та санітарно-гігієнічними умовами праці на виробництві. Понад 23 відсотки осіб працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Почастішали випадки виявлення кількох професійних захворювань в одного працівника.
Значний відсоток нещасних випадків не пов’язується з виробництвом внаслідок погіршення самопочуття під час виконання трудових обов’язків (випадки смерті від загальних захворювань).
Кількість таких випадків у 2010 році становила 939, або 56 відсотків загальної кількості одиночних нещасних випадків із смертельним наслідком.
За відсутності трудових відносин (цивільно-правова угода) сталося
18 нещасних випадків, або 1 відсоток загальної кількості одиночних нещасних випадків із смертельним наслідком.
Близько 17 тис. осіб щороку стають інвалідами праці, понад 313 тис. осіб одержують компенсацію за відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, з них близько 50 тис. осіб отримують пенсію у зв’язку із втратою годувальника.
За період з 2001 по 2009 рік Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань виплачено потерпілим на виробництві понад 18 млрд. гривень.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування її розв’язання
програмним методом
Внаслідок світової фінансової кризи 2008 і 2009 років погіршився фінансовий стан та виробничий потенціал підприємств, цілих галузей економіки, регіонів та держави в цілому, що призвело насамперед до погіршення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, невиконання запобіжних заходів з охорони праці, зокрема через відсутність фінансування та ослаблення механізму державного регулювання у сфері охорони праці тощо.
У зв’язку із зміною соціально-економічних відносин значно ускладнюється управління охороною праці традиційними методами, що потребує переведення його на якісно новий рівень, докорінного реформування системи забезпечення безпеки та гігієни праці, формування принципово нового підходу до вирішення питань з охорони праці та промислової безпеки в країні з урахуванням реальних соціально-економічних процесів, у тому числі змін у системі організації державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, активної участі сторін соціального діалогу у вирішенні питань з охорони праці тощо.
Таким чином, сучасний стан охорони праці потребує вжиття заходів загальнодержавного рівня, оскільки стосується практично усіх видів економічної діяльності та охоплює весь виробничий потенціал країни.
Мета Програми

334
Метою Програми є комплексне розв’язання проблем у сфері охорони праці, формування сучасного безпечного та здорового виробничого середовища, мінімізація ризиків виробничого травматизму, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сприятиме сталому економічному розвитку та соціальній спрямованості, збереженню і розвитку трудового потенціалу України.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі
порівняльного аналізу можливих варіантів
Можливі два варіанти розв’язання проблеми.
Перший варіант передбачає розв’язання проблем у сфері охорони праці виключно на регіональному та галузевому рівні. При цьому їх розв’язання ускладнюється у зв’язку з різноманітністю та складністю питань і шляхів їх вирішення, необхідністю виконання конкретних взаємозв’язаних завдань з організаційного, матеріально-технічного, наукового і нормативно-правового забезпечення, спрямованих на зменшення ризику травмування і кількості нещасних випадків на виробництві, усунення наявних та потенційних джерел небезпеки виробничого середовища, підвищення рівня соціальної захищеності працівників та мінімізацію збитків держави.
Зазначений варіант не дасть змоги розв’язати проблеми комплексно.
Другий, оптимальний варіант для комплексного розв’язання проблем у сфері охорони праці передбачає розроблення
Загальнодержавної цільової програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012–2016 роки (далі –
Програма) та виконання її завдань і заходів із застосуванням прозорого механізму їх фінансування.
Шляхи та способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми
Проблеми у сфері охорони праці передбачається розв’язати шляхом:
• підвищення ефективності державного управління охороною праці, зокрема шляхом приведення нормативно-правової бази у сфері охорони праці у відповідність із сучасними вимогами та законодавством ЄС;
• удосконалення системи державного нагляду і громадського контролю за додержанням вимог законодавства з охорони праці, оптимізації діяльності структурних підрозділів з охорони праці у центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування;
• удосконалення державного управління охороною праці через реформування державних органів управління охороною праці;
• проведення моніторингу розроблення, впровадження та функціонування систем управління охороною праці на державному, галузевому та регіональному рівні, зокрема шляхом застосування принципів управління професійними та виробничими ризиками;

335
• дерегуляції підприємницької діяльності шляхом спрощення дозвільної системи у сфері охорони праці та запровадження декларативного принципу нагляду за станом охорони праці і промислової безпеки на підприємствах;
• розроблення та впровадження механізму економічного стимулювання роботодавців залежно від рівня безпеки, травматизму, професійної захворюваності та фактичного стану охорони праці на виробництві;
• підвищення відповідальності роботодавців за створення безпечних та здорових умов праці та своєчасність подання достовірної інформації про стан безпеки та охорони праці на підприємствах;
• удосконалення системи ведення обліку та аналізу даних про випадки травматизму на виробництві та професійних захворювань;
• удосконалення механізму виявлення фактів приховування випадків травматизму на виробництві та професійної захворюваності;
• розроблення та впровадження у діюче виробництво інноваційних технологій, нових видів засобів індивідуального та колективного захисту з використанням сучасних матеріалів, наукових досягнень у сфері охорони праці;
• відновлення та модернізації медичних служб на виробництві, у тому числі з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці, забезпечення розвитку системи медико-санітарної допомоги працівникам, розроблення та вдосконалення методів діагностики, профілактики і лікування професійних захворювань;
• розроблення державних вимог до системи навчання працівників, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з питань охорони праці;
• розроблення та впровадження сучасних технологій, новітніх методик навчання, галузевих стандартів освіти, видання навчальних програм, підручників, довідників, навчально-методичних та навчально- наочних посібників, електронних засобів навчання, призначених для вдосконалення системи підготовки працівників у сфері охорони праці, зокрема тих, що виконують роботи підвищеної небезпеки та роботи, де
є потреба у професійному доборі;
• розроблення та впровадження моделі навчального семінару з питань охорони праці для суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу під час їх державної реєстрації;
• розширення системи інформаційного забезпечення громадськості з питань охорони праці;
• підвищення рівня культури безпеки праці шляхом пропагування безпеки праці та способів запобігання виникненню ризиків виробничого травматизму, професійних захворювань та аварій на виробництві, формування відповідального ставлення працівників до

336 особистої безпеки та безпеки оточуючих, а також до виробничого середовища та навколишнього природного середовища;
• підвищення рівня наукових і науково-технічних досліджень стану охорони праці, розв’язання проблем профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, координації науково- технічної діяльності у цій сфері та забезпечення впровадження в практику позитивних результатів такої діяльності;
• використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду з питань поліпшення умов і безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності
Виконання Програми дасть змогу сформувати сучасне безпечне та здорове виробниче середовище, мінімізувати ризики виробничого травматизму, професійних захворювань та аварій на виробництві, знизити до 2016 року коефіцієнт частоти виробничого травматизму і коефіцієнт частоти виробничого травматизму із смертельним наслідком до показників 0,7 та 0,03 відповідно, що забезпечить скорочення соціальних і економічних втрат від їх негативних наслідків та сприятиме сталому зростанню національної економіки.
Оцінка фінансових ресурсів, необхідних для виконання Програми
Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (не більш як 5 відсотків надходжень коштів наступного планованого бюджетного періоду з урахуванням фінансових можливостей Фонду), інших джерел, передбачених законодавством.
Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 330 млн. гривень, у тому числі за рахунок державного бюджету – 165 млн. гривень.
Обсяг фінансування Програми уточнюється щороку під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік у межах видатків, передбачених головному розпорядникові бюджетних коштів, відповідальному за виконання відповідних завдань і заходів
Програми.
Загальнодержавна цільова програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012–2016 роки

? ? ? ? ?




337
5.2.

Н
АЦІОНАЛЬНА
С
ТРАТЕГІЯ ПОЛІПШЕННЯ СТАНУ БЕЗПЕКИ
,
ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА

(Пропозиція ФПУ Кабінету Міністрів України)

Критична ситуація в Україні у сфері безпеки праці
Вона характеризується наступними чинниками:
- безповоротними втратами економіки країни, яких вона зазнає через значну загальну захворюваність працівників з тимчасовою втратою працездатності, високі рівні виробничого травматизму, професійної захворюваності та інвалідизації, внаслідок
чого держава втрачає кваліфікованого працівника, а натомість отримує особу, якій потрібно надавати соціальні послуги;
- незадовільним фінансуванням роботодавцями на підприємствах усіх форм власності заходів з охорони праці;
- розбалансованістю системи управління охороною праці в центральних органах виконавчої влади, обласних і міських держадміністраціях та органах місцевого самоврядування;
- багаторічною практикою приховування значної кількості нещасних випадків на виробництві від розслідування і обліку, або не завжди об’єктивну кваліфікацію їх як неповя’заних з виробництвом;
- відсутністю об’єктивної інформації про реальний стан охорони праці, кількість нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- зруйнованою системою трудової (промислової) медицини, що вкрай негативно впливає на виявлення профпатології і професійних захворювань на ранніх стадіях, відсутністю ефективної системи медичної і професійної реабілітації працівників (згортання регулярних профілактичних медичних оглядів, загальної диспансеризації працюючих, закриття більшості санаторіїв-профілакторіїв), що призводить до погіршення їх здоров’я, зниження продуктивності праці, професійної непридатності, стримує інноваційний та інвестиційний розвиток провідних галузей економіки.
Правові, економічні і соціальні пріоритети державної політики у
сфері охорони праці
Національна Стратегія охорони праці спрямовується на забезпечення:
- конституційного права працівників на безпечні і здорові умови праці, створення ефективної системи запобігання нещасним випадкам на виробництві і виникненню професійних захворювань;
- зменшення втрат економіки України в результаті виробничого травматизму і професійних захворювань, інвалідизації, в наслідок яких виробництво втрачає професійно підготовлені кадри, створення умов для забезпечення інноваційного розвитку економіки здоровими, продуктивними і професійними робітничими кадрами.

338
- створення належних гарантій соціального захисту потерпілих на виробництві та сімей загиблих на виробництві.
Відновлення комплексного управління охороною праці
Побудова належної системи охорони праці потребує відновлення вертикалі державних органів управління охороною праці. Для цього необхідно:
- поновити структурні підрозділи (управління, відділи, сектори тощо) у штатах галузевих міністерств, місцевих державних адміністрацій та органах місцевого самоврядування для координації роботи, методичного та інформаційного забезпечення заходів з охорони праці роботодавців, здійснення контролю за їх своєчасністю і повнотою проведення, зокрема за атестацією робочих місць за умовами праці, усуненням або істотним зменшенням негативної дії шкідливих виробничих факторів на робочих місцях;
- регулярно розглядати і оцінювати на засіданнях Рад з безпеки життєдіяльності всіх рівнів стан охорони праці в галузях промисловості, на підприємствах та приймати рішення щодо його поліпшення;
- законодавчо впроваджувати європейські стандарти і вимоги
Конвенцій Міжнародної Організації Праці (МОП) у практику управління охороною праці;
- органам державного управління усіх рівнів реалізовувати політику заохочення роботодавців до організації внутрішнього корпоративного управління охороною праці на підприємствах, в акціонерних товариствах, холдингах та інших суб’єктах економічної діяльності;
- забезпечити підготовку у вищих навчальних закладах дипломованих спеціалістів з охорони праці, включення відповідних програм до курсу підготовки спеціалістів для галузей народного господарства та післядипломного навчання, затвердження відповідної загальнодержавної програми.
Реформа державного нагляду за станом охорони праці та його
ефективне поєднання з контролем профспілок і роботодавців
- перегляд функцій центральних органів виконавчої влади у сфері державного нагляду за охороною праці, їх концентрація та приведення у відповідність до вимог Конвенцій МОП з метою істотного підвищення ефективності нагляду;
- впровадження аудиту з охорони праці;
- у розвиток норм Закону України «Про престижність шахтарської праці» здійснити законодавче закріплення за технічною інспекцією праці профспілок частини повноважень державного нагляду за охороною праці на підприємствах, які вона використовувала до 1994 року з фінансуванням утримання відповідних штатів за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Впровадження загальнодержавної системи запобігання виробничому
травматизму і професійним захворюванням

339
Своєчасне виявлення та усунення причин виникнення виробничих травм і професійних захворювань, а також вжиття відповідних профілактичних заходів дозволяє значно знизити рівень виробничого травматизму та захворюваності, економічні втрати підприємств, зберегти здоров’я, високу професійну працездатність працівників.
Для організації системної роботи у цій сфері необхідно забезпечити:
- розробку сучасної технології соціально-гігієнічного моніторингу умов праці і здоров‘я працюючих, яка б передбачала зокрема проведення комплексної атестації робочих місць не тільки за умовами праці, але і на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, оцінку та прогнозування професійних ризиків, створення та підтримування в актуальному стані відповідної єдиної інформаційної бази;
- розробку і запровадження на загальнодержавному, галузевому, регіональному рівнях, а також на рівні підприємств, установ, організацій системи запобігання (профілактики) виробничому травматизму і професійним захворюванням, з чіткими законодавчо визначеними завданнями і сферами відповідальності;

- забезпечення працівників засобами колективного та індивідуаль- ного захисту згідно з діючими нормами та колективними договорами;
- відновлення трудової (промислової) медицини, системи періоди- чних медичних оглядів, загальної диспансеризації працюючого населен- ня, ранньої діагностики професійної патології та професійних захворювань на виробництві;
- фінансування роботодавцями заходів з охорони праці відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про охорону праці»;
- проведення роботодавцями в установлені законодавством терміни атестації робочих місць на відповідність вимогам нормативно- правових актів з охорони праці та реалізацію заходів з поліпшення умов праці, усунення або істотного зменшення негативної дії шкідливих факторів виробництва на робочих місцях, приведення у відповідність з вимогами охорони праці режимів роботи, технічних засобів, в тому числі засобів індивідуального захисту, обладнання;
- підвищення економічної відповідальності власників підприємств за створення безпечних і здорових умов праці;
- впровадження економічних стимулів роботодавцю за створення належних умов праці;
- внесення змін до законодавства направлених на недопущення підміни офіційних трудових відносин цивільно-правовими угодами при виконанні робіт підвищеної небезпеки, а також застосування інших нетипових видів найманої праці з метою виведення працівника з під дії

340
Закону України «Про охорону праці», Кодексу Законів про працю
України та інших нормативно-правових актів з охорони праці;
- удосконалення нормативно-правової бази з охорони праці, гармонізація її з Європейським законодавством.
Побудова сучасної системи реагування на випадки виробничого
травматизму і професійного захворювання на основі:
- забезпечення об’єктивного і повного розслідування нещасних випадків на виробництві;
- удосконалення порядку розслідування нещасних випадків на виробництві, гострих професійних отруєнь і професійних захворювань, запровадження системи правових і організаційно-технічних заходів, направлених на забезпечення чесного і об’єктивного їх розслідування;
- запобігання масовим випадкам приховування нещасних випадків від розслідування і обліку;
- розвитку системи невідкладної медичної допомоги постраждалим на виробництві, їх лікування, медична та професійна реабілітація, повернення до професійної діяльності;
- підвищення адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення законних прав потерпілих, порядку обліку і розслідування випадків травматизму;
- забезпечення невідкладної медичної допомоги на виробництві;
- формування системи медичної та професійної реабілітації потерпілих на виробництві;
Створення єдиної державної інформаційної бази з охорони праці яка б включала:
- дані про виробничий травматизм, професійну захворюваність, атестацію робочих місць за умовами праці і на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, про відповідні рівні ризику у галузях економічної діяльності, витрати на охорону праці, соціально-економічні втрати від виробничого травматизму та професійних захворювань, дані про підприємства (вітчизняні і зарубіжні) що виготовляють засоби індивідуального і колективного захисту, про наукові розробки у сфері охорони праці, та наукові заклади, які здійснюють такі розробки та інше.
Правове і науково-методичне забезпечення охорони праці
- встановити єдиний порядок атестації робочого місця і вдосконалити нормативну базу з її проведення;
- ратифікувати Конвенції МОП з питань охорони та гігієни праці;
- організувати розробки перспективних науково-дослідних робіт з охорони праці, зокрема з економічних аспектів виробничого травматизму та професійних захворювань, їх економічних наслідків для роботодавців і держави в цілому, розробку методик визначення вартості життя людини з метою розрахунку економічних втрат в результаті загибелі працівника на виробництві і ряд інших;

341
- створити обласні інформаційно-методичні центри з охорони праці при обласних державних адміністраціях для надання консультативно- правової допомоги з питань охорони праці профспілковому активу, роботодавцям і працівникам підприємств;
- проводити регулярні перспективні наукові дослідження з охорони праці з метою вивчення: а) впливу виробничого травматизму, захворювань, у тому числі професійних, і смертності працівників на економіку України; обсягів додаткових соціальних витрат держави; б) оцінку необхідних витрат держави і роботодавців для забезпечення необхідного рівня професійної підготовки і стану здоров’я працюючих;
- забезпечити розробку і реалізацію спільних програм з наукового та науково - практичного співробітництва МОЗ з Фондом соціального страхування, об’єднаннями роботодавців щодо створення здорових та безпечних умов праці, поліпшення медичного обслуговування працюючих громадян України.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   49


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал