Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова Інститут соціології, психології та управління



Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації16.01.2017
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова
Інститут соціології, психології та управління
Кафедра теоретичної та консультативної психології


І.С.Булах, Ю.М.Кашпур

Курсова робота
з психології




(Методичні рекомендації)











Київ – 2012


УДК 159.9.07
ББК 88
М 90

Булах І.С., Кашпур Ю.М. Курсова робота з психології Методичні рекомендації / За ред. Булах І.С., Кашпура Ю.М. – К. НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012. – 51 с.
У методичних рекомендаціях презентовано загальні положення підготовки курсової роботи з психології та правила написання окремих її підрозділів, що розроблені на основі державного стандарту і відповідають відповідним освітньо-кваліфікаційним характеристикам напряму підготовки
«6.030102 – Психологія. Додатки містять зразки оформлення титульного листа курсової роботи, змісту, ілюстративних матеріалів, бібліографії, рекомендації до мультимедійної презентації.
РЕЦЕНЗЕНТИ:

В.У.Кузьменко, доктор психологічних наук, професор

В.В. Волошина, кандидат психологічних наук, доцент
© Булах І.С., Кашпур Ю.М. 2012
© НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012

ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПІДГОТОВКИ
КУРСОВОЇ РОБОТИ СТУДЕНТАМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ…………………………………………………
4 Місце курсової роботи у навчальному процесі студентів психологічних спеціальностей …………..…………
4 Роль та функції викладача в процесі керівництва курсовою роботою Загальні вимоги до оформлення курсової роботи 7 Організація процесу виконання курсової роботи Вимоги до змістового наповнення курсових робітна різних курсах навчання студентів Критерії оцінювання курсової роботи з психології…………………………………………………..…….
17
РОЗДІЛ 2. ПРАВИЛА НАПИСАННЯ ОКРЕМИХ
ПІДРОЗДІЛІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ З ПСИХОЛОГІЇ.
19 2.1. Загальні вимоги до тексту курсової роботи 2.2. Вимоги до змісту та оформлення структурних частин 2.3. Вимоги до оформлення елементів тексту курсової роботи ……………………………………………………………
33
ДОДАТКИ……………………………………………………………...
37




4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПІДГОТОВКИ КУРСОВОЇ
РОБОТИ СТУДЕНТАМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

1.1.

Місце курсової роботи у навчальному процесі студентів
психологічних спеціальностей

Навчання у ВНЗ не лише орієнтує студента на майбутню професійну діяльність, але і формує пошуковий стиль мислення, необхідний сучасній людині, уміння і навички науково-дослідної роботи, самостійного отримання необхідної інформації, аналізу цих різних джерел, формування свого власного ставлення. Однією із форм самостійної наукової роботи студентів, поряд із рефератами, доповідями, контрольним чи дипломними, є курсові роботи. Курсова робота з психології - це невелике за обсягом наукове дослідження, що виконується під керівництвом дипломованого фахівця з психології. В межах її виконання проводиться наукове опрацювання певної теми відповідно профілю кафедри, за якою закріплений студент. Курсову роботу виконують студенти 1, 2, 3 та 4 курсів денної та заочної форми навчання, відповідно до вимог, затверджених кафедрою теоретичної та консультативної психології Інституту соціології, психології та управління НПУ ім. М.П. Драгоманова. Метою написання курсової роботи з психології є розширення, закріплення та систематизація теоретичних знань про закономірності розвитку та прояви психіки і формування практичних навичок, необхідних студенту у опануванні майбутньою професією психолога надбання досвіду роботи з літературними та фондовими матеріалами, вміння аналізувати та узагальнювати психологічну інформацію, виробляти власне ставлення до вирішення наукової та практичної проблеми вироблення вміння працювати в межах певних дослідницьких стратегій та застосовувати методів математичної статистики для розв’язання прикладних задач психологічної галузі проведення ґрунтовного аналізу результатів власних досліджень і формування змістовних висновків стосовно якості отриманих результатів. Все назване вище є формами не лише наукової та навчальної роботи, алей безумовними складовими практичної роботи кожного психолога. Через це до написання курсової роботи висувають високі вимоги, а рівень її виконання

5 може засвідчувати, що студент оволодів уміннями вести самостійний науковий пошук, аналізувати зіставляти та вирішувати певні проблемні ситуації.
1.2.

Роль та функції викладача в процесі керівництва курсовою
роботою

Викладання курсової роботи студентами є досить важливою формою науково-дослідної діяльності. Оскільки студенти кожного курсу включаються у таку діяльність і виконують курсову роботу, завершуючи її наприкінці навчального року захистом, то в питаннях організації навчально- дослідної діяльності, вибору теми дослідження, визначення валідного психодіагностичного інструментарію, підбору суто класичних наукових напрямів вивчення обраної тематики, уточнення когорти зарубіжних та вітчизняних психологів, які впритул займаються обраною темою, важлива роль належить викладачеві як науковому керівнику курсової роботи. Враховуючи той факт, що студенти першого й другого курсів ільки починають глибоко вивчати психологічні дисципліни і мають при цьому паралельно виконувати невелику за обсягом, але важливу науково-дослідну діяльність, то їм потрібна компетентна підтримка збоку професіонала, що же володіє навичками організації, підготовки й проведення психологічного дослідження. І роль наукового керівника є досить неординарною. З одного боку, курсова робота для студента є самостійною формою теоретичної й навчально-методичної діяльності. З іншого – цій самостійності студента важливо навчити, правильно його спрямувати, дати чіткі перші орієнтири і побудувати разом з ним логічну схему всього процесу дослідження (як теоретичного, такі емпіричного. Науковий керівник як компетентний професіонал має чітко усвідомлювати свою роль у керівництві курсовою роботою. Адже перший досвід, перше враження, перші досягнення й прорахунки стануть дійовим підґрунтям для подальшої навчальної та дослідної діяльності студента. Якщо йому не допомогти, не дати чітких і зрозумілих інструкційне обговорити з ним складні психологічні ситуації тане попрацювати над методологічним апаратом, то позитивних результатів в його досягненнях можна не очікувати. Особливо це стосується студентів перших-других курсів, які тільки-тільки доторкаються до азів наукової діяльності. Водночас не треба забувати, в цьому керівництві курсовою роботою студента, особлива соціальна й творча позиція має надаватися останньому. Заохочуючи й підтримуючи всі ініціативи студента-виконавця, науковий керівник має делікатно і тонко спрямовувати всю його творчу

6 активність у той потік інформаційного матеріалу з психології, який викристалізує йому мету й завдання науково-дослідної діяльності. Такі тонкощі наукового керівництва може компетентно актуалізувати у взаємодіях зі студентом лише той викладач, який прагне бути гуманним, тактовним, професіональним та морально й духовно самовідданим своїй професії. За таких умов перші кроки студента в науково дослідній діяльності будуть вдалими й націлять його на вірний, компетентний особистісний вибір в подальшому, наприклад, щодо ретельності виконання на старших курсах навчання бакалаврської та магістерської роботи. Процес керівництва курсовою роботою пов'язаний для викладача з виконанням цілого ряду функцій. Перш за все, організаційна функція, в межах якої науковий керівник ініціює вибір теми, призначає зустрічі- консультації, співбесіди, знайомства з кафедрою, викладачами, зразками курсових робіт студентів минулих років, знайомить з методичними рекомендаціями з питань підготовки курсової роботи. Друга функція керівництва курсовою роботою – це інформаційна. Науковий керівнику співбесіді інформує студентів про специфіку наукового напряму діяльності кафедри, презентує свої власні наукові інтереси. Делікатно відзначає ті теми, якими він зацікавлений керувати, адже його інформаційна обізнаність в них досить потужна. Водночас не можна примушувати студента обрати тільки ту тему, на якій керівником поставлений акцент. Студент має право самостійного вибору. Якщо студент бажає займатися різко віддаленою темою від теми наукового керівника, то можна здійснити обмін студентів з іншим керівником, наукові інтереси якого будуть близькі студенту. Інформаційна функція керівництва також передбачає надання повідомлень студенту про провідних вчених які працюють в межах обраної теми, визначаються сучасні дослідження, які наближені до проблематики, яка зацікавила студента. Важливою функцією є мотиваційна, оскільки сила спонуки наймогутніша внутрішня умова активної наукової, творчої, навчальної і дослідної діяльності студента. Якщо науковий керівник відразу, з першої зустрічі зі студентом, прагне показати й довести значущість для майбутньої професійної діяльності набуття ним навичок самостійно виконувати цілий ряд теоретичних та емпіричних пошуків, прагне визначити особливості використання теоретичного й емпіричного досвіду безпосередньо в процесі роботи психолога, то він активізує такі емоційно енергетичні ресурси студента як бажання, хотіння, прагнення, стремління. Саме ці мотиваційні ресурси захоплюють свідомість студента і він активно співпрацює і

7 співтворить з керівником над вирішенням психологічної проблеми в межах обраної тематики. У випадку високої мотивації студента, науковий керівник вході подальших взаємодій (безпосередніх чи опосередкованих) виконує лише
координаційну функцію. Здійснює установки, надає пропозиції та рекомендації, націлює на вибір, припустимо, найбільш правильної схеми психологічного дослідження або аргументує надійність вибору певних методів чи методик та ін. І, зрештою, оцінна функція, яка спрямована на виокремлення досягнень студента, їх підтримку чи, навпаки, неприйняття. Звичайно, якщо науковий керівник вході взаємодій зі студентом реалізував інформаційну, організаційну і, особливо, мотиваційну функції, то оцінна функція для наукового керівника стане позитивним результатом причому позитивним досягненням його учня. Треба ще раз підкреслити, що науковий керівник сам обирає специфіку взаємодій зі студентом, який пише під його керівництвом курсову роботу, проте його роль досить значуща і відповідальна. Як відомо відповідальність завжди виступає в єдності зі свободою. Отже, дайте студенту свободу, залучивши його до індивідуальної відповідальності при виконанні будь-якої діяльності, втому числі й курсової роботи.

1.3.

Загальні вимоги до оформлення курсової роботи

Цей вид науково-дослідної роботи вимагає навичок, які вже повною мірою отримані при написанні реферату, оскільки за формою та структурою відповідає класичній схемі робіт такого типу. В ній передбачається формулювання теми роботи, визначення об’єкта та предмета дослідження, опрацювання літератури, організація та проведення емпіричного дослідження, аналіз отриманих результатів, самостійне формулювання висновків, оформлення результатів згідно з існуючими критеріями та вимогами, набуття навичок техніки й логіки написання наукової роботи. Для того щоб вона відповідала кваліфікаційним вимогам стосовно змісту й оформлення, її структура повинна демонструвати логіку зв’язків між явищами та феноменами, які описуються. Курсова робота, яка має творчий характері потенційно передбачає авторське бачення проблеми, можливостей її дослідження та розв’язання, заслуговує на високу оцінку та може стати основою для дипломної чи конкурсної роботи. Курсова робота повинна бути виконана й оформлена з дотриманням вимог до наукових праць, що містяться в ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у

8 сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення, ДСТУ 3582-97 Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила, ГОСТ 7.1-84
«Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила, основних вимогах до дисертацій та авторефератів дисертацій ВАК України, міжнародних стандартах ISO 690-2: Information and Documentation: Bibliografic References. Студенти, як правило, мають писати і захищати курсову роботу державною мовою. Студенти, що не вивчали українську мову, а також громадяни інших держав, мають право писати й захищати роботу російською або англійською мовою після позитивної резолюції завідуючого кафедри чи директора інституту на поданій ними заяві з проханням про дозвіл на це. Курсову роботу оформляють на аркушах формату А (210x297 мм. Дозволяється використання формату АЗ (297x420 мм, коли це необхідно для оформлення ілюстративного матеріалу. Курсову роботу друкують на комп’ютері на одній стороні аркуша білого паперу з використанням шрифтів текстового редактора Word (наприклад,
Times New Roman Суг) розміром 14 пунктів (мінімальна висота шрифту
1,8 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом. Протеза рішенням кафедри, курсову можна оформити у вигляді брошури. Текст курсової роботи необхідно друкувати, дотримуючись наступних розмірів полів верхнє – 30 мм, ліве і нижнє - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм. У курсовій роботі повинні бути чіткі, не розпливчасті лінії, букви, цифри й інші знаки. Всі рядки мають бути чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту курсової роботи має бути однаковою. Друкарські помилки, описки і графічні неточності допускається виправляти підчищенням чи зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом чи від руки. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці. Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 25-30 сторінок. Представлена готова курсова робота має бути захищена. У процесі захисту студент повинен показати володіння теоретичним матеріалом, представленим в роботі, правильно застосувати методики, проінтерпретувати емпіричний матеріал, обґрунтувати ви висновки роботи.

9
1.4. Організація процесу виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи можна поділити на такі етапи Обрання та формулювання теми. Пошук літератури за темою, її опрацювання та аналіз, підготовка бібліографії. Складання особистого календарного плану роботи. Підготовка першого варіанта теоретичної частини а) обґрунтування актуальності обраної теми б) постановка мети і конкретних завдань дослідження в) визначення об’єкта й предмета дослідження г) вибір достовірних та надійних методів (методик) проведення дослідження. Проведення емпіричних досліджень. Опис процесу дослідження. Аналіз отриманих результатів дослідження. Формулювання висновків та оцінювання одержаних результатів. Підготовка тексту, технічне його оформлення для подання роботи науковому керівникові. Доопрацювання тексту з урахуванням зауважень керівника. Подання остаточного варіанта роботи для перевірки. Підготовка до захисту. Захист. Нижче зупинимось детальніше на характеристиці деяких етапів виконання курсової роботи. При цьому необхідно підкреслити, що презентований алгоритм є саме класичною схемою виконання курсової роботи. Залежно від характеру і цілей конкретного дослідження, науковий керівник може скоректувати її за власним науковим напрямом.
1.4.1. Специфіка вибору теми курсової роботи.
Обрання теми роботи є першим і надзвичайно важливим кроком, оскільки на тривалий час (як мінімум на час виконання курсової роботи) визначає спрямованість думок та інтересів кожного студента. Окрім того, під час обрання теми часто розглядається можливість продовження тематики дослідження у подальших курсових чи в дипломній роботі. На цьому етапі студенту обов’язково знадобиться консультація наукового керівника. Він допоможе у визначенні теми роботи, проконсультує питань оптимізації понятійного та категоріального апарату, а надалі зорієнтує в опрацюванні результатів емпіричного дослідження. Але перед тим, студент має сам визначитися, з якою проблематикою він хотів би працювати. Науковий керівник призначається за бажанням студента або ж за рішенням кафедри.

10 Обрання теми курсової роботи відбувається довільно, проте це необхідно зробити у межах встановленого кафедрою терміну. Для цього на кафедрі теоретичної та консультативної психології щороку оновлюється орієнтовний перелік тем курсових робіт. Виходячи з власних інтересів, студенти також можуть запропонувати свою тему, попередньо узгодивши її з викладачем. Це можливо у разі, якщо студент обґрунтує доцільність свого дослідження і воно буде відповідати його спеціальності. Назва має бути інформативною, лаконічною, відображати суть досліджуваної проблеми, містити об’єкт і предмет дослідження, орієнтувати намету та перспективність дослідження. Варто уникати надзвичайно довгої назви (не більше дев’яти слів) чи надто складних термінів. Тема курсової роботи неповинна містити надмірно узагальнених формулювань, що нескільки не відображають суті проблеми та починатись такими словами Проблема, Деякі шляхи, Деякі питання, Дослідження деяких аспектів, До питання. Обирачи тему, слід враховувати її актуальність та новизну, можливість проведення запланованого дослідження у конкретних реальних умовах за час, відведений на виконання роботи. Обрання теми визначається насамперед тим, чи може автор організувати дослідження наступним чином проаналізувати літературу з обраної проблеми, підібрати та апробувати достовірні методики, знайти надійну вибірку (n≥15) досліджуваних і змотивувати їх на взаємодію. Необхідно ретельно проаналізувати, що потрібно для дослідження за обраною темою, та чи реально виконати роботу в запланований термін. Адже непродуманість стосовно часових терміні та можливостей пошуку й залучення до експерименту досліджуваних часто є перешкодою для своєчасного виконання курсової роботи.
1.4.2. Пошук літератури за темою є досить копіткою справою, оскільки визначає ступінь інформованості в досліджуваній галузі. Зазвичай, обрання теми дослідження відбувається тоді, коли студент уже має певні знання у відповідній галузі дослідження. Узагальнення та систематизація літературних джерел здійснюється за окремими проблемними питаннями відповідно до плану курсової роботи. Пошук повинен охоплювати як літературу попередніх років, такі публікації періодичних видань останніх років. Найкращим варіантом для відправної точки у роботі з літературою може стати 1-2 монографії та 2-3 статті, які стосуються вирішення обраної проблеми. В них є списки літератури, на основі яких можна розпочати список використаних джерел. Крім того, найбільш відомих вчених-психологів, які працюють в межах обраної таматики, на консультації має запропонувати науковий керівник.

11 Для складання бібліографії з теми наукової роботи студент використовує наявні в бібліотеках систематичні каталоги, в яких назви творів розташовані за галузями знань алфавітні каталоги, в яких картки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів предметні каталоги, що містять назви творів з конкретних проблемі спеціальностей електронні каталоги, які допомагають швидко орієнтуватися у бібліотечних фондах, а також різноманітні бібліографічні довідникові видання (покажчики по окремих темах і розділах, виноски і посилання в підручниках, монографіях, енциклопедичних словниках, періодичній літературі та ін. Виписки конспективного характеру із літературних джерел повинні бути короткими, чітко сформульованими і точно передавати зміст. Під час роботи з періодичною літературою варто пам’ятати, що в останньому номері року кожного журналу надається перелік усіх статей, що знаходяться втому чи іншому виданні. Пошуку мережі Інтернет дає змогу отримати найновішу інформацію про стан вивченості проблеми та про головні останні напрямки сучасних досліджень. Чимало літератури єна таких психологічних сайтах http://visokov.virtualave.net/content.html, www.psycho.all.ru, http://univ.uniyar.ac.ru/
kisselev/content.htm, http://www.psychology.ru/library, http://psi.webzone.ru, http://skeptik.dp.ua/files/kurs.htm, http://www.courier.com.ru/humanities/toc/toc_pc.htm, http://www.psyedu.ru, http://www.voppsy.ru, http://psyjournals.ru/exp/ www.koob.ru та ін. Під час пошуку й аналізу літературних джерел слід заздалегідь потурбуватися про підготовку бібліографії та про коректність посилань у процесі написання роботи. Перед реферуванням літературного джерела, слід зробити його бібліографічний опис. Виписки, цитати, цифрові дані мають містити такі посилання автор, назва твору, видавництво, рік і місце видання, кількість сторінок. Це в подальшому дозволить правильно скласти список використаної літератури за темою курсової роботи. Під час роботи з бібліотечними фондами та Інтернетом необхідно одразу взяти до уваги вимоги до оформлення списку літератури (див. додаток Ж та З) у майбутній курсовій чи дипломній роботі.

12 Разом з тим, читаючи наукову літературу, потрібно виписувати необхідні даній цитати, вказуючи при цьому номери сторінок, щоб потім можна було зробити посилання (див. с. 14). Виписки краще робити не в зошиті, а на окремих листах паперу, причому з одного боку. Це для того, щоб потім, працюючи над окремими підрозділами, можна було розкласти їх перед собою так, щоб уся інформація була перед очима. Для тих, хто звик працювати за комп’ютером, зручно відразу ж записувати потрібну інформацію до того чи іншого підрозділу курсової роботи.
1.4.3. Складання власного календарного плану роботи має допомогти у своєчасному та якісному її виконанню, надає змогу звести до мінімуму імовірність виникнення ситуації стресу та безсонної ночі перед її здачею. Студент має пам’ятати, що він виконує самостійну роботу. А для цього повинен орієнтуватися та самоорганізовуватися відповідно до власної програми. Доцільно скласти план роботи із зазначеними термінами виконання головних етапів на зразок презентованого нижче Таблиця 1.1
Зразок особистого плану виконання курсової роботи Вид роботи
Термін виконання
1.
зустріч з керівником Вибір та утвердження теми.
З’ясування стану вивчення проблеми в літературі. Складання бібліографії.
2.
Написання вступу та теоретичної частини.
3.
Підбір методик і складання схеми дослідження. Друга зустріч з керівником Проведення власного психологічного дослідження. Опрацювання отриманих результатів
4.
Підготовка тексту курсової роботи. Написання висновків. Третя зустріч з керівником. Підготовка до захисту. Захист.

1.4.4. Процес написання тексту курсової роботи складається з трьох основних етапів а) описання результатів теоретичного дослідження (у випадку теоретичної роботи б) презентація результатів емпіричного (якщо робота має теоретико-дослідницький характер) дослідження та якісна інтерпретація в) підведення підсумків за результатами дослідження та оформлення його у відповідності з вимогами. На характеристиці кожного зі

13 структурних елементів курсової роботи зупинимось у другому розділі цього посібника. Якщо теоретичне дослідження — це огляд наукової літератури, безпосередньо пов’язаної з обраною темою, то емпіричне — це кількісний аналіз проведення експериментальної (якщо така передбачена) частини роботи, яка містить програму, результати експерименту та їх описання. У програмі експериментального дослідження повинен міститися опис експерименту і бази, де воно проводилося. Необхідно чітко й лаконічно презентувати методи дослідження (спостереження, експеримент, бесіда, анкетування, інтерв’ю, математичні методи обробки кількісних даних, методи порівняльного аналізу, педагогічного проектування та структурування та ін.), визначити їх валідність і надійність відповідно поставленого психологічного феномена. Мають бути описані етапи і процедура дослідження. Програму експерименту слід викласти так детально, щоб за нею можна було відтворити хід експерименту. Отже, якщо робота містить емпіричне дослідження, то його результати мають бути наповнені якісними інтерпретаціями та кількісними даними у відповідності із загальною теоретичною канвою роботи. Кількісні дані презентуються у вигляді підсумкових (узагальнюючих) таблиць, графіків і діаграм. Якщо робота містить великий за обсягом теоретичний та емпіричний матеріал первинний матеріал, то частина таблиць проміжних обчислень може бути розміщена в додатках у кінці курсової роботи. Висновки містять узагальнення виконаної роботи, відбивають зв’язок її результатів з теоретичними положеннями і результатами емпіричного дослідження. З висновків повинно бути зрозуміло, що мета курсової роботи досягнута. Пункти висновків мають відповідати завданням дослідження.
1.4.5. Порядок підготовки до захисту
є логічним завершенням виконання курсової роботи, яку за рішенням кафедри студент може захищати публічно (перед комісією у складі керівника та одного-двох членів кафедри. Для цього керівник визначає ступінь готовності роботи, відповідність її вимогам, оцінює та приймає рішення про рекомендацію роботи до захисту. Процедура захисту включає доповідь студента про зміст роботи запитання до автора курсової роботи відповіді студента на запитання членів комісії із захисту курсової роботи оголошення рецензії наукового керівника або його виступ рішення комісії про оцінку роботи.

14 Доповідь про зміст курсової роботи готується студентом заздалегідь. Уній доцільно висвітлити такі важливі питання обґрунтування актуальності теми дослідження мети, завдань, об’єкта, предмета дослідження що вдалося теоретично встановити, емпірично виявити і довести якими психодіагностичними методами це досягнуто виокремити елементи новизни у теоретичних положеннях та у практичних рекомендаціях з якими труднощами довелося зіткнутися в процесі дослідження, які наукові положення знайшли, а які не знайшли підтвердження. Окрім виступу підготовка до захисту роботи може охоплювати виготовлення засобів для унаочнення головних результатів дослідження. Унаочнення (таблиці, схеми, діаграми, графіки) можна оформляти у вигляді плакатів або ж на прозірках, які демонструють за допомогою графопроектора. Готуючи плакати чи прозірки, слід враховувати розмір шрифтів (для виготовлення прозірок рекомендується жирний шрифт кегль
18-20, який найліпший для сприйняття зображених об’єктів. Рекомендації для створення мультимедійної презентації результатів дослідження подано у додатку А. Під час захисту курсової роботи студент зобов’язаний дати вичерпні відповіді на всі зауваження у рецензії. На виступ під час захисту курсової роботи відводиться 7-10 хв. Матеріали курсової роботи можуть стати основою для виступів з доповідями на внутрішньофакультетських і зовнішніх науково-практичних конференціях, для написання тезі наукових статей. А також кращі роботи кафедра може рекомендувати на конкурси студентських робіт. Захищені курсові роботи здаються на кафедру і, зберігаються протягом
3 років.

1.5. Вимоги до змістового наповнення курсових робітна різних курсах
навчання студентів

Як вже зазначалось, написання курсової роботи є вищим щаблем науково-дослідної роботи, котра вимагає певних умінь і навичок, отриманих під час написання рефератів. Уній повинно міститися, разом з виділенням та реалізацією мети і завдань, опис об’єкта, предмета та методів дослідження. Тобто курсова робота за своєю структурою і формою вже певною мірою відповідає класичній схемі науково-дослідної роботи такого рівня. Як вже зазначалось, учбовий план підготовки фахівця у ВНЗ передбачає виконання чотирьох курсових робіт. Ці роботи відрізняються рівнем вимог, які висуваються до них при навчанні студентів на тому чи

15 іншому курсі, і базуються на попередньо засвоєному студентами матеріалі та набуті ними навичок науково-дослідної роботи.
Курсова робота першого курсу повинна мати обсяг 20-25 сторінок комп’ютерного набору та включати опрацювання 15-20 джерел. Це найчастіше теоретична робота, дослідження в цьому випадку полягає в порівняльному аналізі теоретичних підходів вчених-психологів до вивчення наукової проблеми. Робота має носити реферативний характер, але окрім психологічного аналізу опрацьованих джерел обов’язково має містити теоретичні розмірковування автора. Кожне цитоване положення або наведена з літератури думка вченого має бути прокоментована студентом. Цитати та наведені думки різних вчених не можуть за обсягом перевищувати 50 % обсягу тексту курсової роботи. Робота повинна містити титульний лист, зміст, вступ (1,5-2 стор.), основну частину (до 20 стор.), яка може включати містити 2 розділи, що поділені на 2-3 підрозділи кожний, висновки (1,5-2 стор.), список використаної літератури. У вступі слід розкрити актуальність та мету роботи, показати, які аспекти досліджуваної проблеми вже відображено в літературі, вказавши при цьому прізвища дослідників. Особлива увага надається якісній презентації роботи, правильності цитувань та посилань, оформленню списку використаної літератури. Схеми, таблиці, графіки можуть бути виконані на комп’ютері.
Курсова робота другого курсу обсягом 25-30 сторінок обов’язково повинна містити власне емпіричне дослідження автора з використанням мінімум двох методик. За умови вивчення психологічних показників цілої групи експериментальна частина має спиратися на матеріали отримані за вибіркою
25-30 респондентів. За умови індивідуальності дослідження показників кожної – вибірка 15-20 осіб. За неможливості підібрати достовірну вибірку досліджуваних, питання про її зменшення вирішується на засіданні кафедри. Які на попередньому курсі особлива увага надається якісній презентації роботи. Схеми, таблиці, графіки можуть бути виконані на комп’ютері.
На третьому курсі студенти розподіляються згідно обраних спеціалізацій на відповідні випускаючі кафедри. Саме ці кафедри глибоко вивчають зі студентами психологічні дисципліни спеціалізації. Тому бажано вибирати для курсової роботи тему, що має безпосереднє відношення до наукового напряму та власної спеціалізації. Курсова робота на цьому курсі,

16 як правило, містить ширшу експериментальну частину або відрізняється більшою, порівнянно з роботою другокурсника глибиною теоретичного опрацювання проблеми. При цьому тема її може бути частиною подальшої бакалаврської роботи. Обсяг такої роботи 25-30 сторінок комп’ютерного набору. Співвідношення теоретичної і практичної частин роботи повинно складати
50%:50%. До списку літератури необхідно включити 25-30 наукових джерел, серед них мінімум одне іноземною мовою. Мінімальна кількість використаних в експерименті діагностичних методик – 3 шт. Досліджуваних, за умови вивчення показників групи, має бути 40-50 осіб, за умови показників окремої індивідуальності – 20-30 осіб. За неможливості підібрати достовірну вибірку, питання про зменшення вирішується керівником на засіданні кафедри. На захист курсової роботи студент має пред'явити протоколи емпіричного дослідження бланки опитувальників, заповнені досліджуваними, записи їх відповідей у структурованій бесіді тощо.
На четвертому курсі студент готується завершення написання бакалаврської роботи, тому курсову роботу на цьому етапі бажано було б вибудовувати так, щоб теоретичний розділ був базисом теоретичного розділу бакалаврської роботи, а емпіричне дослідження частиною дослідницьких пошуків автора в означеній роботі. Співвідношення теоретичної і практичної частини має бути таким 40% тексту має складати теоретична частина, 60% – опис результатів емпіричного дослідження. Список використаних джерел зростає до 40 наукових позицій вчених, серед них мінімум 2 – іноземними мовами. Мінімальна кількість діагностичних методик – 3. Досліджуваних, за умови вивчення психологічних показників групи, має бути 60-70 осіб, за умови вивчення кожної індивідуальності – 30-35 осіб. За неможливості підібрати достовірну вибірку, питання про зменшення вирішується керівником на засіданні кафедри. Обов’язковим є використання методів статистичної обробки емпіричних даних. На захист курсової роботи студент, які на третьому курсі має пред'явити протоколи емпіричного дослідження (бланки опитувальників, заповнені досліджуваними записи їх відповідей у структурованій бесіді тощо. У випадку якщо студент вже в перші роки навчання планує написання бакалаврської, дипломної, магістерської роботи, курсові можуть стати етапами роботи над нею глибоке теоретичне ознайомлення з обраною проблемою (й курс) → конкретизація теми і формулювання робочих гіпотез (й курс) → написання деяких положень теоретичної частини

17 дослідження та перевірка основних психодіагностичних методів в емпіричній частині дослідження → (й курс.
1.6.

Критерії оцінювання курсової роботи з психології

Результати захисту курсової роботи визначаються за відповідними шкалами з урахуванням якості виконання всіх частин дослідження та рівня захисту. Оцінка курсової роботи виводиться на підставі підсумування оцінки наукового керівника та оцінки комісії. Виставляється як диференційований залік до індивідуального навчального плану студента та у відомість обліку поточної і підсумкової успішності. Критерії оцінювання є методичним засобом, що використовується з метою виявлення відповідності професійних компетенцій студента вимогам освітньо-професійних програм. При оцінці курсової роботи з психології враховуються критерії, що презентовані в таблиці 1.2. Таблиця 1.2
Оцінювання рівня виконання курсової роботи та її захисту
Етапи виконання роботи Критерії оцінювання Максимальна кількість балів Оцінка наукового керівника Виконання роботи ба лів)
актуальність теми та категоріальний апарат дослідження
4 логіка змісту та відповідний обсяг роботи
6 точність визначення об’єкта, предмета і мети дослідження
9 повнота викладення матеріалу та самостійність теоретичного аналізу
28 володіння методами експериментального дослідження та обробки його результатів
10 рівень аналітичних навичок в інтерпретації результатів дослідження
20 відповідність висновків меті та завданням
10 дотримання вимог до технічного й естетичного оформлення роботи
13
Загалом за оцінкою наукового керівника
роботи
100
За хист роботи змістовність доповіді
25 культура мовлення студента
10 якість унаочнення виступу
15 якість відповідей на поставлені запитання
25 володіння студентом матеріалами дослідження
25
Загалом за захист
100
Оцінка за виконання курсової роботи
(вираховується через середнє арифметичне)
100

18 Так, оцінка відмінно ставиться у разі успішного захисту курсової роботи, коли студент правильно розгорнуто і аргументовано відповідає на питання за темою курсової роботи. Сама курсова робота має бути технічно вірно та естетично оформлена відповідно вимогам, що пред’являються до обсягу та змісту курсової роботи з психології. Дослідження повинне містити елементи наукової новизни. Оцінка добре ставиться у разі, якщо студент виконав основні вимоги, що пред’являються до курсової роботи з психології, але в процесі захисту не зміг відповісти на всі запитання. Оцінка задовільно ставиться у разі, якщо в роботі немає елементів наукової новизни і вона носить характер констатації фактів, а немає кількісного і якісного психологічного аналізу результатів дослідження. Оцінка незадовільно ставиться у разі, якщо робота виконана несамостійно, наприклад, шляхом переписування чужої роботи, не відповідає запропонованому обсягу, на захисті студент показує повне неволодіння змістовою стороною курсової роботи. При цьому «FX» ставиться тоді, коли необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання, а «F» вказує на необхідність значної подальшої роботи. З такою оцінкою студент може бути відрахований після незадовільної перездачі курсової роботи на комісії.

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ
Оцінка ECTS та визначення Кількість балів від 1 до
100 Оцінка за традиційною п’ятибальною системою А – відмінно
90 – 100 Відмінно
5 відмінно) В – дуже добре
80 – 89 Добре
4 добре) С – добре
70 – 79
D – задовільно
65 – 69 Задовільно
3 задовільно)
E – достатньо (задовольняє мінімальні критерії)
51 – 60
FX – незадовільно
25 – 50 Незадовільно
2 незадовільно)
F – незадовільно (потрібна додаткова робота)
0 – 24



19
РОЗДІЛ 2. ПРАВИЛА ДО НАПИСАННЯ ОКРЕМИХ ПІДРОЗДІЛІВ
КУРСОВОЇ РОБОТИ З ПСИХОЛОГІЇ
2.1. Загальні вимоги до тексту курсової роботи

Науково-літературне та технічне оформлення курсової роботи є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захисту. Увага звертається на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам, а також на оформлення тексту курсової роботи, список використаних джерелі додатки, зовнішнє оформлення титульного листа. При написанні роботи використовується науковий стиль із дотриманням усталених термінів. Не допускається використання спрощеного або публіцистичного стилю, чи надто складних словесних конструкцій, відступів від загальноприйнятої термінології. У курсовій роботі необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати слова і вирази-штампи, вести виклад від першої особи Я спостерігав, Я вважаю, Мені здається, На мою думку. Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень. При згадуванні в тексті прізвищ (учених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (Ю.М. Столяров, а не Столяров Ю.М., як це прийнято в списках літератури. Курсова робота оформлюється на аркушах формату А (210-297), виконується українською літературною мовою машинним способом на одному боці аркуша білого паперу. Можливе також використання паперу для подання таблиць та ілюстрацій на аркушах формату АЗ, складених відповідно вдвоє, для дотримання основного формату А. Текст роботи повинен бути перевірений як студентом, такі науковим керівником. Невичитаний текст з лексичними та орфографічними помилками є неприпустимим. На одній сторінці допускається не більше двох виправлень. Приклад загального оформлення сторінки роботи презентований нарис Вимоги до комп’ютерного набору. текстовий редактор – WORD гарнітура шрифту – Times New Roman кегль шрифту (розмір) – 14 кількість символів у рядку – не менше 60 абзац – 1,25 см міжрядковий інтервал – 1,5 кількість рядків на сторінці – до 30 міжрядковий інтервал між заголовком назвою розділу чи підрозділу) і текстом –
20 мм Рис. 2.1. Вимоги до комп’ютерного оформлення сторінок курсової роботи Як видно з рис. 2.1., курсову роботу друкують через 1,5 інтервали. Розміри полів верхній, нижній – 20 мм, правий – 10 мм, лівий – 30 мм. Розмір шрифту 14. Номер сторінки проставляється на всіх сторінках окрім титульної у правому верхньому куті сторінки. Ілюстрації й таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту курсової роботи і дорівнювати 1,25 мм. Під час виконання курсової роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. Скорочення слів і словосполучень у курсовій роботі здійснюється відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.
2.2. Вимоги до змісту та оформлення структурних частин

Курсова робота повинна містити основні структурні частини у наступній послідовності титульний лист зміст вступ основна частина висновки

21 додатки список використаних джерел. Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ,
ВИСНОВКИ, СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту (шрифт – 14 напівжирний, заголовок центрується, крапка не ставиться.
Заголовки розділів вміщують на наступному рядку після слова
РОЗДІЛ, друкують великими літерами, шрифт 14 напівжирний. Крапку в кінці назви розділу не ставлять. Заголовок розділу вирівнюють по центру. Заголовки підрозділів курсової роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу, підрозділу не допускається. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після розміщено тільки один рядок тексту. Відстань між заголовком розділу та заголовком підрозділу — один рядок. Текст підрозділу друкується з наступного рядка, з абзацу після заголовку підрозділу (див. додаток Б.
До формулювань заголовків розділів і підрозділів курсової роботи висуваються такі основні вимоги стислість, чіткість і синтаксична грамотність у побудові речень, послідовне та точне відображення внутрішньої логіки змісту роботи. Відстань між заголовком і текстом курсової роботи повинна складати не менше одного рядка. Відстань між рядками заголовка така, яку тексті, а між заголовком і підзаголовком один рядок, між підзаголовком і текстом також один рядок при комп’ютерному наборі. Текст роботи слід розбивати на абзаци. Це полегшує читання й показує, що автору своєму викладанні переходить до нової думки, нового твердження. Не можна також занадто дробити тексті відокремлювати одну фразу від іншої, якщо між ними існує тісний зв’язок. Кожен розділ текстового матералу слід починати з нової сторінки. Переноси частин слів у заголовках курсової роботи не допускаються, слова переносяться повністю. У тексті курсової роботи не дозволяється а) використовувати скорочення слів, окрім встановлених правилами української орфографії та відповідними стандартами б) вживати математичні знаки, а також знаки «№» та «%» без цифр

22 в) наводити скорочені позначення фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком їх наведення в таблицях.

2.2.1. Титульний лист є першою сторінкою курсової роботи і є основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для її оброблення та пошуку. Титульний лист повинен мати відомості, які подають у такій послідовності найменування організації, де виконана робота назву роботи прізвище, ім’я, по батькові автора та його статус науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по-батькові наукового керівника місто та рік виконання курсової роботи. Приклад оформлення титульного листа наведено у додатку В.
2.2.2.
Зміст. Після вивчення літератури, студент складає обґрунтований варіант змісту курсової роботи. Зміст повинен бути послідовним і розкривати основну ідею роботи. З цього приводу виконавець курсової роботи обов'язково зустрічається і консультується з керівником. У самій роботі зміст подають безпосередньо після титульного листа, починаючи з нової сторінки. До змісту включають структурні елементи у такому порядку перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності вступ послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок) роботи висновки назви додатків список використаних джерелі номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу. Приклад змісту наведено у додатку Д. Додамо, що назви розділів та підрозділів повинні бути короткими і відображати сутність відповідної проблеми. Розміщувати питання плану слід послідовно, з логічними переходами від одного розділу до іншого. У випадку комп’ютерного набору тексту зміст зручно оформляти у вигляді таблиці з двох стовпчиків, один із яких містить назви розділів, підрозділів, а інший – нумерацію сторінок зовнішні межі (рамки) таблиці не відображають. Структурні елементи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не нумерують, а їх найменування служать заголовками структурних елементів.


23
2.2.3. Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. У вступі треба коротко відобразити оцінку сучасного стану досліджуваної проблеми, обґрунтування вибраної теми та необхідності проведення дослідження, відмічаючи практично розв’язані завдання прогалини психологічних знань, що існують у цій галузі провідних вчених і фахівців з означеної галузі актуальність та новизну теми взаємозв’язок з іншими роботами. Загальну характеристику роботи подають у такій послідовності актуальність теми, мета і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, перелік використаних методик, репрезентація видірки досліджуваних.
Актуальність теми – обґрунтування актуальності досліджуваної проблеми, психологічної та освітньої значущості.
Мета як запланований результат відображає спрямованість психологічного дослідження за змістом має відповідати темі роботи. Формулюючи мету, не варто писати Вивчення, Дослідження, оскільки ці слова відповідають засобу досягнення мети, а не самій меті. При визначенні мети дослідження бажано встановити її системні логічні зв’язки зоб єктом та предметом дослідження.
Завдання дослідження – це кроки, які необхідно здійснити для досягнення поставленої мети. Завдання дослідження можуть включати такі складові вирішення теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування експериментальне вивчення предмету дослідження підготовка пропозицій чи рекомендацій щодо ефективного використання отриманих емпіричних даних.
Об’єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і вибране для вивчення. Визначаючи об’єкт, треба знайти відповідь на запитання який глобальний психологічний феномен вивчається.
Предмет дослідженням iіститься в межах об’єкта, це – суттєва частина чи аспект об’єкта. В ньому відображаються ті найсуттєвіші зв’язки та співвідношення, які підлягають безпосередньому вивченню вданій роботі і є головними, визначальними для конкретного дослідження. Предмет визначає

24 конкретний аспект розгляду (певне психологічне явище, дає уявлення про змістову сторону вивчення об’єкта дослідження, проте, які нові співвідношення, зв'язки, властивості й функції об’єкта розкриваються. Предметом є те, що в об’єкті має наукове пояснення. Під час визначення означених вище елементів вступу варто пам’ятати, що смислова точність і лаконічність є головними вимогами до формулювання мети, об’єкта та предмета дослідження. Слід враховувати, що мета повинна відповідати темі роботи та містити предмет дослідження. Наприкінці вступу обов’язковою є презентація переліку використаних методів дослідження для досягнення поставленої у роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом.

2.2.4. Основна частина дослідження. Розкриття теми курсової роботи визначається правильністю та логічністю її структури. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ — окрему частину цього питання. Кожен підрозділ повинен містити закінчену інформацію. Повні докази або подробиці дослідження можна розмістити у додатках. Слід пам’ятати, що тема курсової роботи має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому, починаючи працювати над будь-якою частиною дослідження, варто відмітити його головну ідею, а також тези кожного конкретного підрозділу. Тези необхідно підтверджувати фактами, науковими положеннями,думками різних вчених, результатами емпіричного дослідження. Необхідно уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення. Текст має бути підпорядкований одній головній ідеї.
У розділах основної частини подають таке психологічний аналіз літератури за темою, здійснюючи акцентна основних наукових напрямках вивчення проблеми виклад загальної технології і основних методів (методик) дослідження результати експериментальної частини дослідження якісний аналіз та узагальнення результатів психологічного дослідження.
У першому теоретичному розділі окреслюють основні етапи розвитку наукової психологічної думки за обраною проблемою та пояснюється психологічна специфіка досліджуваного предмета. Назва розділу має

25 відображати сутність проблеми. Не допускається називати його загальними термінами Теоретична частина, Теоретичний розділ, Теоретичне обґрунтування» та н. Він, як звично, повинен містити 2 підрозділи. У першому підрозділі стисло, в аналітичному плані, критично висвітлюють роботи попередників (15—20 джерел, їх різні погляди, називають ті питання, що залишились невирішеними і визначають таким чином місце курсової роботи у розв’язанні проблеми. Структуруючи матеріали аналізу, необхідно стежити, щоб канва дослідження простежувалась у напрямку від об’єкта до предмета дослідження. Напрямки психологічного аналізу можуть бути такими дослідження вченими короткочасної пам’яті у вітчизняній і зарубіжній психології, визначення її сутності, змісту, специфіки за різними психологічними школами, особливості її розвитку нарізних етапах онтогенезу тощо. План аналізу може також відображати історію розвитку проблеми. У другому підрозділі впритул наближуються до предмета вашого дослідження та подається аналіз тих наукових робіт, які присвячені означеній в темі проблемі, наприклад, розвитку короткочасної пам’яті молодших школярів. У цьому підрозділі, спираючись на аналіз літератури, вибудовується власне бачення, тобто понятійно-логічна схема досліджуваного явища, яка на цьому етапі може бути ще не зовсім повною і довершеною. Виокремлюючи означення та характеристики короткочасної пам’яті, які даються тими чи іншими вченими, вказується, які окремі показники не вивчалися і саме на їх виявлення буде спрямована емпірична частина дослідження. У кінці розділу робиться узагальнення проте, до чого прийшли у результаті теоретичного аналізу.
В теоретичному огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо зробити посилання на роботу вченого, проставляючи поручу дужках порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Бажано закінчити огляд літератури коротким резюме стосовно необхідності проведення таких досліджень у психологічній галузі. Ці узагальнення непотрібно спеціально виділяти, можна обмежитися лише висновком на зразок «Отже, в результаті
проведеного аналізу встановлено, що...».
У другому емпіричному розділі обґрунтовують вибір напрямку дослідження, презентують психодіагностичні методи вирішення поставлених завдань (вивчення окремих психологічних феноменів, окреслюють засоби розвитку окремих рис особистості і т.д.) та презентують результати експериментального їх застосування, здійснюють якісну інтерпретацію

26 отриманих даних. Не допускається називати розділ Практична частина, Експериментальна частина. Як правило він містить два підрозділи. В роботах з історії психології емпіричне дослідження може полягати у виявленні стану реалізації досліджуваної проблеми в історичному аспекті та практиці роботи сучасної психологічної науки. Подають детальний опис досліджуваної вибірки, обґрунтування застосування окремих методів дослідження та методик (основні методи дослідження описані в додатку Е, які застосовувалися у процесі роботи. Послідовно наводять суттєві результати експерименту. Широковідомі методики не потребують детального опису, а опитувальники чи анкети, які адаптує автор курсової роботи, повинні бути подані в додатках. Під час проведення психологічного експерименту студент має враховувати, що конфіденційність даних про стан психічного здоров’я особи гарантується ст. 6 Закону України про психіатричну допомогу, згідно з якою медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв’язку з навчанням… стало відомо… про стан психічного здоров’я особи, її приватне життя… має сама особа. За усвідомленою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров’я цієї особи… можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, проведення обстеження та лікування чи захисту її праві законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі. У процесі проведення психологічних досліджень і написання наукової дослідної роботи слід чітко дотримуватися етичності та конфіденційності як провідних стрижневих принципів психологічного дослідження. Категорично неприпустимо називати прізвища досліджуваних осіб під час обговорення результатів чи наводити їх у таблицях із результатами досліджень, а також подавати будь-яку інформацію, на підставі якої можна ідентифікувати досліджуваних. Результати досліджень наводять у зведених таблицях. Ці таблиці слід подати у додатках. Студент має бути готовий показати заповнені бланки опитування із результатами власного дослідження на вимогу наукового керівника чи комісії. Таблиці мають бути зрозумілими читачам, назви змінних в таблицях слід вказувати так, щоб читач міг розуміти, про що йдеться. Опис інформації, яку подано в такій таблиці (позначення змінних та методик, за допомогою яких було отримано ці показники, дає можливість навіть через кілька років, у разі потреби, використати результати власних досліджень у своїй подальшій роботі. Таблиці заповнюють із застосуванням комп’ютерних програм Excel, SPSS, Statistica тощо.

27 Психологічний аналіз матеріалів другого розділу повинен цілком і повністю відображати емпіричну частину дослідження (або експеримент, яка була проведена. Кількісний аналіз отриманих результатів виконують по можливості із застосуванням методів математичної статистики для опрацювання результатів, які обираються відповідно домети, завдань і специфіки дослідження. Якщо неможливо застосувати методи статистики, виконують лише якісний змістовний аналіз даних.

2.2.5. Висновки є логічним завершенням курсової роботи. Головна їх
мета — підсумки проведеної роботи.
Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки і подають у вигляді окремих лаконічних положень, в яких констатуються вже доведені положення. Важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках наводять оцінку одержаних результатів психологічного дослідження (наукову і практичну цінність. Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих психологічних галузей знань для використання здобутих результатів роботи. Необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, ай недоліки та проблеми, а також конкретні рекомендації (якщо курсова робота стосується навчально-виховного процесу) щодо їх усунення. Не варто на основі результатів дослідження курсової роботи робити глобальні висновки. Наприкінці прийнято писати про перспективи подальшого дослідження автора роботи.
2.2.6. Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках і розміщують їх у порядку появив тексті роботи. У додатках вміщують матеріал, який
- є необхідним для повноти курсової роботи, але включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження.
- не може бути розміщений в основній частині курсової роботи через великий обсяг або способи його відтворення.
У додатки можуть бути включені
- додаткові ілюстрації або таблиці
- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій,

28 мікрофіші, формули, розрахунки, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.). Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. На початку тексту додатків великими літерами жирно, посередині рядка пишеться слово ДОДАТКИ. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Праворуч над заголовком малими літерами з першої великої
жирно друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ЇЙ, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Текст додатка, за необхідності, можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку літеру) і крапку, наприклад А (другий розділ додатку А, Г підрозділ 3.1 додатку Гіт. д. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад Рисунок Г — другий рисунок додатку Г Таблиця А — друга таблиця додатку А, формула (А — перша формула додатку А. У посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння у тексті додатку рекомендується писати «... на рисунку А ...», «... у таблиці А ...», «... за формулою (А) ...». Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують які в основній частині курсової роботи. Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (список використаної літератури. Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.
2.2.7. Список використаних джерел є елементом бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Цей перелік відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної теми, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. Список використаної літератури починають з нової сторінки. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять після додатків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назві т. ін. Порядкові номери бібліографічних описів у переліку слугують для посилань у тексті курсової роботи (номерні посилання. Джерела можна розміщувати одним із таких

29 способів у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. У списку використаних джерел подається перелік підручників, посібників, статей із журналів, брошур, довідників, інтернет-посилань і т.д., що використовувались уході виконання роботи (не менше 15-20 найменувань для курсових робіт з загальної психології, який укладається відповідно до вимог оформлення списку бібліографічних джерел. Бібліографія (список використаної літератури) оформляються відповідно вимог (Наказ № 63, від 26 січня 2008 р. Вищої атестаційної комісії Про внесення змін до переліків та форм документів, що використовується при атестації, наукових та науково-педагогічних працівників. Елементи бібліографічного опису відокремлюють такими умовними розділовими знаками крапкою (.), двома крапками (:), комою (,), крапкою і комою (;), крапкою і тире (. –), похилою лінією (/), двома похилими лініями
(//) тощо. У бібліографічних описах застосовують деякі чітко визначені скорочення. Застосовувати довільні скорочення слів не допускається. Відомості про автора (чи авторів) включають його прізвище (у називному відмінку) та ініціали Савченко В.П. Назву видання вказують у такому вигляді й послідовності, які на його титульному листі. Скорочувати слова у назві не дозволяється. У додаткових елементах бібліографічного опису застосовують уніфіковані скорочення (їх буде наведено у конкретних прикладах бібліографічних описів далі. При потребі назву видання доповнюють деякими додатковими відомостями про нього, які характеризують його тип (монографія, довідник, навчальний чи методичний посібник тощо, призначення (для якої категорії читачів призначене - школярі, студенти, викладачі та ін.), відомості про офіційний характер видання, проте, що його перекладено з іншої мови тощо. Перед першими відомостями цієї групи ставлять дві крапки (:). У разі потреби навести декілька із вказаних відомостей, їх відокремлюють крапкою. Відомості про авторство наводять утому разі, коли книгу написано колективом із трьох і більше авторів. До них відносять також відомості про тих осіб, що брали участь у створенні книги (це може бути відповідальний редактор, перекладач тощо. Перед відомостями про авторство ставлять умовний розділовий знаку вигляді похилої лінії (/). Відомості про повторність видання наводять в уніфікованій формі незалежно від того, як вказано у самому виданні. Спочатку арабськими

30 цифрами вказують порядковий номер видання, до якого через дефіс додається відмінкове закінчення, наприклад є випр. і доп. вид. Місце видання, тобто місто, у якому знаходиться видавництво або установа, що здійснила видання, вказують повністю у називному відмінку. Як виняток, скорочують назву Києва – К, Харкова – Х. і для літератури, виданої російською мовою, назву Москви – Мав літературі минулих років Ленінграда – Л. Відокремлюють позначення місця видання від попередніх відомостей знаком тире (–). Назву видавництва або установи, що здійснила видання наводять у називному відмінку, стисло, так, як це зроблено у самому виданні. Між попереднім елементом опису і назвою видавництва ставлять дві крапки. Назву видавництва у лапки не беруть, наприклад К Генеза. Рік видання завжди вказують арабськими цифрами (без буквених позначень) і відокремлюють від попереднього елемента комою. Кількість сторінок дає уявлення про обсяг друкованої праці. Вказують кількість сторінок арабськими цифрами з додаванням позначення одиниці підрахунку с (сторінки. У кожному конкретному виданні елементи бібліографічного опису конкретизуються і мають деякі специфічні особливості. Бібліографічний опис книги 1-3 авторів включає прізвища та ініціали автора (ів), назву книги, відомості, що уточнюють зміст, призначення та повторність видання книги, місце видання, рік видання і кількість сторінок у книзі.
• Ботвінніков А.Д., Ломов Б.Ф. Наукові основи формування графічних знань, умінь і навичок школярів. – К Радянська школа, 1979. – 256 с. Бібліографічний опис книги чотирьох та більше авторів. Якщо авторів книги більше чотирьох, то вказують прізвища тільки перших трьох з додаванням слів та інші. Але, як правило, коли авторів книги чотири і більше, їх прізвища не вказують на титульному листі видання. Про них можна дізнатись на звороті титульного листа або зі вступу до книги. Тому відомості про авторів у цьому разі вказують після назви книги (такий елемент, як вже згадувалось вище, називають відомостями про авторство на відміну від відомостей про автора чи авторів, які вказують перед назвою книги, відокремлюючи їх похилою лінією (/). У колективних виданнях передбачається, що крім авторів участь у створенні книги можуть брати участь й інші особи, що здійснюють її редагування, переклад тощо. Відомості про це вказують після повного чи скороченого переліку прізвищ авторів, відокремивши їх крапкою з комою.

31 Дидактика сучасної школи Посібник для вчителів / Кобзар Б.С.,
Кумаріна Г.Ф., Кусий Ю.А. та ін.; За ред. В.А. Онищука. – К Радянська школа, 1987. – 351 с. Бібліографічний опис словника виконують за правилами бібліографічного опису книги.
• Бурлачук Л.Ф., Морозов СМ. Словник-довідник з психологічної діагностики. – К Наукова думка, 1989. – 199 с.
• Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского,
М.Г.Ярошевского. - е изд., испр. и доп. – М Политиздат, 1990. – 494 с. Зведений бібліографічний опис багатотомного видання подібний до опису книги. Відомості проте, із скількох томів складається видання, вказують безпосередньо після назви видання, відокремивши його двома крапками (:). Якщо багатотомне видання вийшло з друку протягом кількох років, то наводять рік виходу першого і через тире – рік останнього тому.
• Педагогическая энциклопедия: В х томах / И.А.Каиров (гл. ред.) и др. – М Советская энциклопедия, 1964–1968.
• Теплов Б.М. Избранные труды: В х томах / Ред. – сост. Н.С.Лейтес,
И.В.Равич-Щербо. – М Педагогика, 1985. Кількість томів може бути вказана і в кінці бібліографічного опису. Для позначення кількості томів застосовують велику літеру Ті арабські цифри.
• Ушинский КД. Педагогические сочинения / Редкол.: М.И.Кондаков
(гл. ред.) и др. – М Педагогика, 1988-1990. Т. 1–6. Бібліографічний опис використаної дисертації включає прізвище (у називному відмінку, ініціали автора, назву дисертації та відомості проте, що наукова праця є дисертацією, вказується і про науковий ступінь, який здобувається на основі захисту дисертації. Від назви дисертації ці відомості відокремлюють двома крапками (:) і наводять їх скорочено Дис. канд. пед. наук, Дис. д-ра пед. наук, далі через дві крапки вказують шифр номенклатури спеціальностей наукових працівників. Місто, у якому захищено дисертацію, рік написання та її обсягу сторінках вказують які для книг.
Вихрущ А.В. Трудова підготовка учнів в загальноосвітніх школах України Дис. д-ра пед. наук 13.00.01. – К, 1994. – 473 с.
Бібілографічний опис автореферату дисертації виконують подібно до опису дисертації, але відомості про характер наукової праці доповнюють скороченням слова «Авореферат»: Автореф. дис. канд. психол. наук,
Автореф. дис. д-ра. філолог. наук та ін.

32
• Белобородов В.Н. Применение ультракоротких световых импульсов для физических исследований в нелинейной лазерной спектроскопии:
Автореф. дис. канд. физ.-мат. наук 01.04.02. – Мс. У бібліографічному описі статті з періодичного видання спочатку наводять відомості про статтю, а потім про видання, у якому її вміщено. Відомості про статтю включають прізвище (у називному відмінку) автора статті та її повну назву. Відомості про видання включають його назву (в лапки назву журналу не беруть, рік виходу журналу і його номер (число. Елементи відомостей про видання відокремлюють між собою крапкою й тире
(. – ). У кінці опису вказують сторінки, на яких розміщена стаття уданому журналі (її початок і кінець, відокремлені від попередніх відомостей крапкою з тире. Для позначення кількості сторінок застосовують літеру Сі арабські цифри. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень // Вісник Академії педагогічних наук України. - 1993. – №1. – С.
11-23. Коли авторів статті два чи три, то їх прізвища відокремлюють комою
• Абашкіна Н.В., Бережна Е.П., Дорошкевич В.О. Нові підходи до розробки сучасних педагогічних досліджень // Рідна школа. – 1994. – №3-4. – С. 41-43. При кількості авторів статті більше трьох, вказують прізвища тільки перших трьох з додаванням слів та інші. Так само які статті в журналах описують статті з неперіодичних видань - науково-технічних та науково-методичних збірників. Різниця полягає тільки утому, що замість номера збірника праць вказують його випуск
• Гамезо М.В. Психология чтения проекционных чертежей и изображений // Ученые записки МГЗПИ. – 1972. Вып. 33. – С. 32-46. Бібліографічний опис матеріалів виступу на науковій конференції виконують подібно до опису статті у журналі чи збірнику. Перепелиця П.С., Рибалка ВВ, Смульсон МЛ. Психологічні аспекти визначення здібностей до технічної творчості // Актуальні проблеми професійної орієнтації і технічної творчості учнівської молоді Тези доповідей і повідомлень Міжвузівської науково-практичної конференції, 11-
12 грудня р. – Рівне, 1990. – С. 120-121.

33 Бібліографічний опис документів з мережі Інтернет прізвище та ініціали автора (авторів. Назва роботи. Назва веб-сайту. Дата розміщення/перегляду (якщо вона є. Організація (якщо назва організації збігається з назвою сайту, то вона подається тільки один раз. (електронна адреса документу. Концепція Державної програми роботи з обдарованою молоддю на
2006-2010 роки. – Міністерство освіти і науки України. – 31 березня 2006.- 10 квітня 2006. Режим доступу


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал