Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління



Pdf просмотр
Сторінка8/19
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.22 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19
стратегія «Європа-2020» містить низку заходів щодо поліпшення зайнятості, плануючи, що 75% населення у віці від 20 до 64 років мають бути працевлаштовані. Серед програм стратегії Європа для розв’язання проблем зайнятості найважливішими є такі
1. Програма Молодіжний рух – посилення результативності освітніх систем та сприяння залученню молодих людей на ринок праці.
2. План з розвитку нових здібностей і збільшення кількості робочих місць
– модернізація ринків праці, надання людям можливості отримувати нові знання та навички, щоб збільшити можливість працевлаштування, поліпшення співвідношення попиту і пропозиції на ринках праці, включаючи трудову мобільність.

64 3. Програма Європейська політика проти бідності – спрямована нате, щоб соціальна й територіальна взаємодія була поширена на всій території та досягнення у сфері економічного розвитку й зайнятості населення допомагали знижувати рівень бідності в усьому ЄС. Найбільш серйозною проблемою країн ЄС є безробіття, причинами якого є економічні кризи, пожвавлення конкуренції збоку нових індустріальних країн з дешевою робочою силою, ступінь насиченості попиту на промислові товари в Європі та перехід економіки і європейських компаній до постіндустріального розвитку. В результаті, багато робочих місць стали непотрібними і зникли або створені інші, які вимагають нової кваліфікації. Водночас, жінки, більшість з яких раніше не працювали, активно приєднуються до ринку праці. Якщо проаналізувати структуру безробітних, то можна побачити безробіття в Європі вище серед жінок, ніж серед чоловіків. Безробітних з вищою освітою – 6,3%, аз початковою і середньою освітою – 9,8 дані звіту Євростату за 2004 рік (Eurostat Yearbook 2004), наведені за 2002 рік. Економічна і соціальна вартість безробіття є надзвичайно високою. Вона включає не лише прямі витрати на забезпечення підтримки соціальної безпеки безробітних, ай втрату податку на прибуток, який безробітні мали б сплачувати, якби працювали підвищене навантаження соціальних служб зростання рівня бідності, захворювань і злочинності. У зв’язку з цим соціальна захищеність і боротьба з безробіттям щорічно розглядаються в рамках ЄС для ухвалення своєчасних рішень.
Соціальний захист страхує людей від ризиків, яким піддаються люди через втрату роботи або працездатності – позбавляються доходів, медичного обслуговування, можливості здобувати освіту, оплачувати житло і взагалі все, необхідне для життя. У ЄС соціальний пакет зберігає громадянам всі ці можливості на високому рівні. Така найважливіша мета соціальної політики та інтеграції. Важливим засобом досягнення цієї мети є соціальні трансферти. Про їх обсяги в ЄС можна судити за показником рівня бідності до і після виплати допомоги. Бідними в Євросоюзі вважаються люди з доходом, що становить 60 відсотків від рівня середнього доходу (наприклад, від 24 120 євро на людину нарік, тобто приблизно від 2 тисяч євро на місяць. Таким чином, економічно втрата роботи пом’якшується допомогою, розмір якої залежить від рівня заробітної плати. Однак згодом частина громадян, що втратили роботу, звикають до життя без професійної самореалізації в обмінна доход, що дозволяє жити непогано. Це стає зворотним боком високої соціальної захищеності – зниження стимулів до пошуку роботи і втрата професійних навичок, за придбання яких колись, можливо, заплатив уряд, а отже, платники податків. Наприклад, у Франції дя боротьби з безробіттям уряд соціалістів в ті рр. ХХ ст. вживав заходи щодо реалізації масштабних програм працевлаштування молоді, розширення робочих місць в державному секторі, суттєвого збільшення державних виплат найбіднішим верствам населення, а в
2004 р. правлячий уряд правих ухвалив План соціального єднання, який

65 передбачав, що вісім трудових угод будуть субсидуватися державою, або соціальними партнерами – Національним міжпрофесійним об’єднанням в галузі промисловості і торгівлі (UNEDIC) та Асоціацією з трудової діяльності в галузі промисловості й торгівлі (ASSEDIC). Субсидії частково виплачуються роботодавцям за кожне створене робоче місце, або підприємець отримує можливість зменшення виплату соціальні фонди. Головні угоди, що субсидуються – Договір включення у трудову діяльність і Договір майбутнього
– мають важливе значення для захисту громадян від безробіття, надаючи можливість отримати робоче місце на постійній чи тимчасовій основі, на повний чи неповний робочий час (але не менше 20 годинна тиждень) з оплатою праці, яка дорівнює відпрацьованому часу, помноженому на погодинну мінімальну гарантовану міжгалузеву оплату праці. Компанія або державна організація, яка створює робоче місце, отримує від місцевої влади (нарівні департаменту) на основі відповідної угоди щомісячну субсидію у розмірі мінімального доходу включення (на 01.01.2006 – 433 євро) і частково або повністю звільняється від внесків у соціальні фонди. Обов’язковим елементом таких угод є проходження особами, що працевлаштовуються, професійної підготовки або перепідготовки. Серед документів Плану соціального єднання найбільші проблеми пов’язані з Договором першого найму, який спричинив хвилю протестів у 2006 р. студентів та профспілок і був фактично скасований, незважаючи нате, що в Договорі передбачалися раціональні рішення на захист працівників при загрозі звільнення. Таким чином, проблема зайнятості населення залишається центральною проблемою уряду і не може вирішуватися без участі і підтримки спільних дій іншими партнерами. В умовах світової кризи французький уряд в рамках Плану пожвавлення економіки-комплексної програми, що відповідає Європейському плану відновлення економіки (2009 р, визначив заходи щодо підтримки зайнятості. Це передбачає два основних напрями стимулювання найму на малі підприємства (до 10 робітників) та проведення активної політики зайнятості. Для реалізації першого напряму малі підприємства звільняються від внесків в систему соціального забезпечення при наборі нової робочої сили. В рамках політики зайнятості була зменшена кількість необхідних відпрацьованих годин за часткової зайнятості для отримання виплат по безробіттю з 1200 до 800 годин. Підвищений розмір виплат по безробіттю – з 50% до податкової зарплати до 60%. Шведський досвід продемонстрував, що активна політикана ринку праці є ефективнішою, коли держава виділяє кошти переважно для того, щоб проводити перепідготовку безробітних, повертати їх до праці, виділяє субсидії для переїзду до вакантних робочих місць, ніж витрачати великі суми на виплати по безробіттю. Значна частина цих витрат повертається державі у формі податків та внесків на соціальне страхування. Для розв’язання проблем безробіття у зв’язку з нинішньою світовою економічною кризою урядом Великої Британії були вжиті заходи щодо створення нових робочих місць, перепідготовки кадрів, особливо для молодів перспективних галузях економіки. Були збільшені виплати по безробіттю, на дітей, збільшено максимальний розмір державної пенсії. Для малозабезпечених були введені спеціальні ощадні плани. Збільшені відрахування роботодавців в рамках національного страхування на 0,5 п.п. з квітня 2011 р. Для малозабезпечених сімей реалізується програма будівництва 20 тис. нових доступних житлових будинків. Таким чином, питання зайнятості мають величезне значення для майбутнього економічного і соціального процвітання Європи. Зниження кількості робочих рук в найближчі два десятиліття може призвести до уповільнення темпів підвищення, якщо воно не буде компенсовано прискоренням підвищення продуктивності праці. Важливим потенціалом створення робочих місць є нові сфери застосування праці, пов’язані з розвитком екологічних служб, дошкільної освіти, розширенням безперервної освіти, диверсифікацією медичних і соціальних послуг, послуг для бізнесу, регіонального та міського управління і т.д.
Діяльність
Європейського
соціального
фонду.
Європейський соціальний фонд (European Social Fund – ESF) – це фінансова організація, яка діє в ЄС з 1960 р. За статутом кошти фонду призначені для фінансування заходів, які забезпечують зайнятість і вільне переміщення робочої сили в країнах ЄС. З коштів фонду компенсується при дотриманні відповідних умов
50% витрат, урядових або державних організацій країн ЄЕС на перекваліфікацію робітників, а також 50% коштів, виданих на субсидії робітникам, що переселяються, і на тимчасову (до відновлення їх повної зайнятості) допомогу робітникам, що повністю або частково втратили роботу у зв’язку з переходом підприємств, девони працювали, на виробництво інших видів продукції. Фондом розпоряджається Комісія ЄЕС. Операції фонду включаються до її бюджету. ЄСФ керує Комісія, якій у цьому допомагає Комітет, що складається з представників урядів, профспілок та організацій роботодавців.
ЄСФ має наметі підвищення рівня зайнятості працівників та посилення їх географічної та професійної мобільності у межах ЄС, полегшення їх пристосування до економічних зміні зміну виробничій системі шляхом професійного навчання та перепідготовки. Основні функції ЄСФ: підтримка заходів, спрямованих на запобігання безробіттю та боротьба з ним розвиток трудових ресурсів та заохочення соціальної інтеграції на ринку праці підвищення рівня зайнятості надання рівних можливостей жінкам і чоловікам підтримка адаптації і модернізації національних освітніх політик і систем навчання, освіти та зайнятості за межами регіонів заохочення заходів, що сприяють розвитку людських ресурсів сприяння місцевим трудовим ініціативам

67 соціальний вимірі зайнятість в інформаційному суспільстві боротьба з усіма формами дискримінації та нерівності на ринку праці. В рамках діяльності ЄСФ або у зв’язку з нею здійснюються такі європейські соціальні програми як YOUTHSTART, COMETT, FORCE,
EUROTECHNET, LINGUA, PETRA. Крім ЄСФ, соціальні проблеми розв’язуються також за допомогою інших фондів Європейського фонду регіонального розвитку (1975 р) Аграрного фонду (1964 р, Риболовного фонду (1994 р, Фонду Єднання (1994 р, Фонду солідарності (2002 р.
Аграрний фонд (EAGGF) підтримує як реорганізацію сільського господарства, такі сільського життя. Фонд структурно розділений на дві частини одна пов’язана з фінансуванням заходів щодо спільної сільськогосподарської політики, інша – проведенням конкретних заходів у сфері сільського господарства. Ресурси ЄС в рамках фонду використовуються для регулювання ціні підтримки рівня фермерських доходів.
Рибальський фонд (FIFG) підтримує збалансоване використання природних ресурсів та розвиток конкурентоспроможної рибопереробної промисловості країн ЄС.
Фонд єднання (Cohesion Fund) допомагає фінансувати масштабні значні інвестиції в галузі навколишнього середовища і транспортної сфери. Фонд, як правило, фінансує проекти вартістю понад 10 мільйонів євро. Розподіл коштів фонду здійснюється на підставі програм співфінансування у сфері захисту навколишнього середовища і розвитку транспорту (трансєвропейські мережі) у країнах, що мають ВВП надушу населення нижче 90% середнього по ЄС. Черговість здійснення проектів визначається спільно Європейською комісією та державами-членами ЄС. Кошти, що виділяються з цього фонду, складають 80-
85% всього капіталу, необхідного для реалізації проектів у зазначених сферах. Комісія ЄС вважає, що в принципі не менше 50% коштів з Фонду єднання має спрямовуватися на виконання екологічних проектів, що відповідає загальним цілям і завданням політики ЄС в сфері довкілля. У х і х рр. ХХ ст. було здійснено ряд заходів для реформування структурних фондів з метою посилення програмного підходу і досягнення більшої концентрації ресурсів, що спрямовуються на реалізацію програм розвитку. Це дозволяє здійснювати адресне використання коштів бюджету та зменшує можливість нецільового використання виділених ресурсів.
Для довідки
ПРОГРАМА СОЦІАЛЬНИХ ДІЙ (ПСД) ЄС була розроблена з оглядом
на рішення, ухвалені у 1997 р. Амстердамським і Люксембурзьким засіданнями
Європейської ради, і реалізована у 1998-2000 рр. Програма містила заходи,
спрямовані на вирішення таких завдань як поліпшення організації праці,
безпеки та охорони здоров’я на робочому місці, посилення соціального захисту
та соціальної інтеграції, викорінення расової дискримінації і т. ін. Центральне
місце у Програмі було відведено проблемі зайнятості. Для її вирішення було ро-
зроблено цілий ряд заходів, втому числі включення національних планів зайня-

68
тості у загальну стратегію ЄС та активний соціальний діалог для підвищення
ефективності спільних дійна загальноєвропейському рівні.
Велика увага приділялася зовнішньому виміру соціальної політики, що бу-
ло пов’язане в першу чергу з підготовкою країн Центральної та Східної Європи
до вступу в ЄС. Залучення цих країну соціальні програми Євросоюзу допомогло
їм засвоїти досвіді законодавство ЄС в соціальні сфери, розбудову соціальної
політики і створення власної соціальної інфраструктури за фінансового спри-
яння ЄС.
Для реалізації Програми соціальних дій ЄС були використані Структурні
фонди, особливо Європейський соціальний фонд (ЄСФ).
У рамках виконання Програми соціальних дійне залишалися без уваги і
найбільш вразливі у соціальному сенсі категорії. З цією метою були проведені
такі заходи як конференція Комітету Європарламенту з питань зайнятості
та соціальних питань Літні громадяни у XXI столітті, симпозіум «Суспіль-
ство для всіх поколінь, де обговорювалися питання зайнятості, охорони здо-
ров’я, соціального захисту людей похилого віку та солідарності між поколін-
нями.
Контрольні питання

1. Якими є основні етапи формування ринку праці в ЄС
2. Як протидіє Євросоюз соціальному туризму
3. Що означає вільний рух робочої сили в ЄС
4. Які права в рамках ЄС мають робітники та члени їх сімей, що виїжджають на роботу до інших європейських країн
5. Які можливості надає Європейський страховий поліс
6. Якою є діяльність Європейської служби зайнятості
7. З якими проблемами на ринку праці стикаються в ЄС після його розширення
8. Якими є умови для організації підприємницької діяльності в ЄС
9. Охарактризуйте політику і стратегію зайнятості в ЄС.
10. Які перспективи розширення зайнятості передбачені в Стратегії Європа
11. Яку політику боротьби з безробіттям проводять країни ЄС
12. В чому полягає діяльність Європейського соціального фонду

Література [О: 1, 3, 4, 6, 7; Д: 7, 24, 26, 28, 30, 34, 40-43, 65, 67-69, 73, 74, 83]
Змістовий модуль 5. Європейська політика в галузі освіти та
професійної підготовки. Формування Загальноєвропейського простору
вищої освіти (ЕНЕА)

5.1. Пріоритети ЄС у сфері освіти та молодіжної політики.
5.2. Болонський процесі формування Загальноєвропейського простору вищої освіти (ЕНЕА).

69 5.3. Мобільність у сфері освіти та професійної підготовки. Визнання дипломів дипломі його функції.
5.4. Європейські освітні програми. Концепція освіти протягом всього життя (LLL) як пріоритетна у сфері європейської освіти.
Ключові терміни: пріоритети ЄС у сфері освіти та молодіжної політики, Болонський процес, Загальноєвропейський простір вищої освіти (ЕНЕА), мобільність у сферах освіти та професійної підготовки, європейські освітні програми, концепція освіти протягом всього життя (LLL).
5.1. Пріоритети ЄС у сфері освіти та молодіжної політики

Економічний та соціальний розвиток ЄС визначає змінив освітній політиці, спрямовуючи зусилля країн ЄС на побудову суспільства знань. Освіта стає засобом посилення європейської конкурентоспроможності та соціалізації особистості звичайного громадянина ЄС. Інтеграційні процеси в освіті здійснюються через спільні інститути управління для ухвалення рішень і розробки єдиної наднаціональної освітньої політики. Її основні принципи є характерними для сітьових структур відкритість і співробітництво, динамічність і адаптивність, збалансований горизонтальний характер управління, здатність до розширення. Найбільш важливим фактором, що впливає на освіту, є рівень соціально- економічного розвитку держави та модель її управління. В результаті, наприклад, у Великій Британії проводиться локальна освітня політика з наданням закладам освіти значної автономії у Франції проводиться централізована освітня політика у Бельгії – управління освітою передано регіонам. Необхідність об’єднати освітню політику привела у 1998 р. до започаткування Болонського процесу, у 1999 р. – до підписання Болонської декларації, у 2010 р. – до створення Загальноєвропейського простору вищої освіти (EHEA). У 2000 р. в Лісабонській програмі було поставлено задачу створення на території Європи найбільш конкурентоспроможну та динамічну економіку, засновану на знаннях.
Європейська рада поставила перед освітою три стратегічні мети
1) підвищити якість освіти і підготовки
2) підвищити її ефективність
3) розширити доступність освіти.
Болонський та Лісабонський процеси об’єднують спільну політику європейських країн щодо забезпечення сумісності й співставлення європейської освіти, співробітництва для досягнення спільних стратегічних цілей. Особливого значення надається автономії університетів, їх незалежності від держави. Це дозволяє університетам вирішити проблему недофінансування збоку держави, бо вони самі починають заробляти кошти на ринку освіти, досліджень і консультацій. Ці тенденції роблять університети більш самостійними і незалежними учасниками як економіки, такі політики, примушуючи їх працювати на принципах конкуренції та ефективності і максимально зменшувати витрати на освіту при підготовці робочих кадрів.

70 Таким чином, в загальній структурі керівництва і реалізації європейської
освітньої інтеграції діють такі принципи процес ухвалення рішень носить міжурядовий характері досягається шляхом максимального консенсусу сторін в процесі ухвалення рішень беруть участь різні органи, що мають право голосу
1. Болонська робоча група (BFUG – міністри освіти, представники Єврокомісії, Європейської ради, Європейської спілки студентів (ESU), Європейської асоціації вищих навчальних закладів (EURASHE), Європейської асоціації університетів (EUA), Європейської асоціації гарантії якості у вищій освіті (ENQA), ЮНЕСКО.
2. Зустрічі європейських міністрів освіти, що проводяться кожні два роки – Сорбонна 1998 р, Болонья 1999 р, Прага 2001 р, Берлін 2003 р, Берген
2005 р, Лондон 2007 р, Лувен-ла-Ньов 2009 р, Будапешт-Відень 2010 р.
3. Європейська комісія в особі комісара і його робочої групи з питань освіти, культури, професійної підготовки і багатомовності.
4. Рада з питань освіти, молоді і культури Євросоюзу.
5. Комітет з культури і освіти Європарламенту.
Основним методом реалізації освітньої політики в ЄС є відкритий метод
координації, що дозволяє проводити діалог між максимальною кількістю учасників. Завданням керівництва Європейського Союзу на найближчий час є недопущення зменшення державних видатків на освіту, оскільки подібні скорочення матимуть негативні наслідки у тривалій перспективі. За таких умов набагато доцільнішими є витрати на освіту молодих людей, ніж пошук фінансових та організаційних ресурсів для підвищення чи зміни кваліфікації дорослих. На сьогоднішній день відсоток ВВП, що його витрачає на освіту більшість країн ЄС, значно менший, ніж подібний показнику США. Це є особливо помітним нарівні університетської освіти. Звісно, високий рівень державних видатків на освіту не є остаточною гарантією якісної освіти, проте важко повірити, що домінування американських університетів у світових рейтингах порівняно з європейськими жодним чином не пов’язане із суттєвою різницею у фінансуванні освіти. Окрім того, необхідне усвідомлення того факту, що автономія навчальних закладів є вкрай важливою для шкіл і особливо університетів. Як правило, саме університети, де самостійно ухвалюються рішення стосовно планування бюджету, прийняття на роботу та звільнення персоналу, демонструють кращі результати роботи, ніж вузи, цілком підзвітні урядові. Зокрема, школи Фінляндії та університети Британії, котрі мають високий рівень автономії, посідають перші місця у рейтингах навчальних закладів. Усвідомлення значимості освіти відображено в Стратегії Європа як ідея проте, що суспільство із високим рівнем освіченості є більш продуктивним, має менший рівень безробіття і більшою мірою є соціально захищеним. Інвестиції в освіту завжди були вдалим і продуктивним капіталовкладенням як для всього суспільства, такі для окремих людей. Таким

71 чином, проблеми зайнятості та професійного навчання є спорідненими, оскільки дуже часто запропонована робота потребує кваліфікації, через брак якої виникає безробіття. Професійне навчання є передумовою технологічного прогресу і соціально-економічного розвитку. Кваліфікована, гнучка, мобільна робоча сила є основою конкурентної економіки, оскільки дозволяє швидко пристосовуватися до вимог нових технологій та ринкових тенденцій. Нові кваліфікації можуть допомагати європейській економіці здійснювати потрібні структурні змінив інформаційному суспільстві та пристосовуватися до конкуренції збоку нових індустріальних держав. Тому політика освіти та професійного навчання в ЄС передбачає розвиток людських ресурсів упродовж життя, починаючи з базової освіти, від першого професійного навчання до навчання неперервного та до освіти протягом життя. Основою спільної політики в освітній галузі є збирання і поширення інформації про програми та проекти різних вищих навчальних закладів держав- членів. Так, наприклад, освітня інформаційна мережа Європейської
Спільноти «ЄВРОДІС» (EURYDIC) – до послуг користувачів, уповноважених у галузі освіти, а саме інституцій Спільноти, національних органів влади та чиновників-освітян з держав-членів. Мережа «ЄВРОДІС» – головне джерело інформації про національній союзні структури, системи та змінив галузі освіти. Мережа допомагає в проведенні порівняльного аналізу, підготовці звітів та досліджень зі спільних пріоритетних питань, визначених, крім інших, Освітнім комітетом та Дорадчим комітетом з професійної підготовки.
Спеціальна програма дій Спільноти підтримує такі організації та проекти, які прагнуть розширити й поглибити знання щодо європейського будівництва або роблять внесок у досягнення цілей спільної політики в галузі освіти й професійного навчання. Ум. Саламанка (Греція) розміщено одну з інституцій спільної політики в сфері професійного навчання – Європейський
центр розвитку професійної освіти (European Center for Development of
Vocational Training (CEDEFOP). Програма роботи Центру здійснюється за двома напрямами
1) кваліфікаційні оцінки – створення прозорості в наданні кваліфікації та нових професійна європейському рівні, вплив нових форм організації праці й надання кваліфікації на системи професійної підготовки
2) системи професійної підготовки – стратегія оптимального поєднання формі етапів професійної підготовки для формування процесу навчання впродовж життя і поліпшення підготовки вчителів.
Європейська освітня фундація в м. Турині (Італія) підтримує реформування професійної підготовки в понад 40 партнерських країнах, розділених на чотири географічних блоки – Середземноморський регіон, Західні Балкани, Східна Європа та Центральна Азія, країни-кандидати до вступу в ЄС. Фундація надає допомогу Комісії у виконанні програми TEMPUS. Згідно з рішенням Європейської Радив Лісабоні (2000 р) в країнах ЄС діє ініціатива «електронна освіта», яка має наметі надолужити відставання Європи у використанні в освіті новітніх інформаційних та комунікаційних

72 технологій і таким чином прискорити змінив освітніх системах та системах професійної підготовки, допомагаючи Європі рухатися до суспільства, побудованого на знаннях. Головні пріоритети поліпшення інфраструктури навчання населення на всіх рівнях шляхом створення шкіл, підготовчих центрів, інших загальнодоступних навчальних закладів розвиток мультимедійних послуг високого рівня та змісту об’єднання шкіл у мережу


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал