Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління




Сторінка7/19
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.22 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19
Вільне переміщення робочої сили в ЄС (free movement of workers) – це фундаментальний принцип європейського трудового права, який означає, що громадянин ЄС може без обмежень за наявності дійсного національного документа переїхати з однієї країни ЄС в іншу і перебувати там протягом будь- якого часу за умови, що він займається економічною діяльністю, а роботодавцям заборонена будь-яка дискримінація працівників, що приїжджають з інших країн-членів ЄС.

55 Вільне переміщення робочої сили є одним з найвагоміших досягнень євроінтеграції, що дозволило перетворити післявоєнні потоки економічної міграції у вільний рух робочої сили. Уст (колишня ст. 39) Договору про функціонування Європейського Союзу від 25.03.1957 р. (Римський договір у редакції Лісабонського договору від 13.12.2007 р) проголошено, що всередині Союзу забезпечується вільне переміщення працівників. Така свобода скасовує будь-яку дискримінацію за ознакою національного громадянства між працівниками держав-членів у питаннях трудового найму, заробітної плати й інших умов праці та зайнятості. Конкретні права, що випливають з принципу свободи переміщення працівників, зазначені в п. 3 ст. 45 того ж Договору, а саме 1) приймати реально пропоновану роботу 2) вільно переміщатися з цією метою по території держав-членів; 3) проживати на території кожної з держав-членів, займаючись трудовою діяльністю відповідно до законодавчих, розпорядчих і адміністративних положень, що регулюють труд працівників даної держави 4) залишатися на території однієї з держав-членів після завершення трудової діяльності в цій державі на умовах, які будуть визначені регламентом, прийнятим Комісією. У Хартії Європейського Співтовариства про основні соціальні права трудящих від 09.12.1989 р. на перше місце серед основних соціальних прав трудящих було поставлено свободу переміщення. Згідно з п. 1 цієї Хартії кожен працівник Європейського Співтовариства має право на свободу переміщення по території Співтовариства в залежності від обмежень, які виправдані вимогами громадського порядку, державної безпеки і здоров’я суспільства. Право на свободу переміщення дає кожному працівникові можливість працювати в
Співтоваристві за будь-якою професією або спеціальністю згідно з принципом рівного ставлення до доступу до найманої праці, умов праці та соціального захисту в приймаючій країні (п. 2 Хартії. У розвиток вищевказаних норм п. 3 Хартії проголосив, що право на вільне переміщення передбачає 1) гармонізацію умов проживання в усіх державах-членах, особливо в разі возз’єднання родин 2) усунення перешкод, що виникають у результаті невизнання дипломів або еквівалентів свідоцтв професійної кваліфікації 3) поліпшення умов життя і роботи працівників прикордонних районів. У преамбулі Хартії Європейського Союзу про основні права (С
303/01) підкреслюється, що ЄС забезпечує вільне переміщення осіб, послуг, товарів і капіталів, а в ст. 15 проголошується право на працю, принцип свободи праці громадян, що реалізується у всіх державах-членах. Цілий ряд регламентів і директив ЄС спрямований на забезпечення свободи руху робочої сили, а саме Регламент (ЄС) Комісії Про право працівників залишатися на території держави-члена після здійснення там трудової діяльності від 29.06.1970 р. № 1251/70; Регламент (ЄС) Ради Про вільне пересування працівників усередині Співтовариства» від 15.10.1968 р. № 612/68; Директива Європейського парламенту та Ради Про право громадян і членів їх сімей вільно пересуватися та проживати на території держав-членів, що змінює Регламент (ЄС) № 1612/68 і відміняє Директиви ...» від 29.04.2004 р.

56
№ 2004/38/ ЄС. Згідно з рішенням Єдиного Європейського Акта (ЄЄА) 1986 р. всі внутрішні бар’єри на шляху руху робочої сили були усунені з 1 січня 1993 р. Але вільний рух робочої сили має певні вади 1) втрата еміграційними районами найактивнішої частини працездатного населення, 2) перевантаження соціальної сфери в регіонах імміграції. Таким чином, вільний рух робочої сили треба поєднувати з соціальним захистом трудящих-мігрантів та дієвою регіональною політикою, яка б сприяла створенню робочих місць у менш сприятливих для цього районах ЄС, працевлаштовуючи працівників у районах їх походження. Право на вільний рух стосується не лише працездатного населення. Згідно зі ст. 18 Договору проєвропейську спільноту, кожен громадянин ЄС має право на вільне перебування будь-де на території Євросоюзу. Це право є практичним вираженням ідеї європейського громадянства. Свобода пересування є важливим чинником досягнення цілей спільного ринку, водночас, вона забезпечує гнучкість, а, отже, і більшу дієвість ринку праці. Таким чином, ЄС ставить завдання створення мобільного простору ринку праці без будь-якої дискримінації працівників на грунті громадянства в питаннях працевлаштування, заробітної плати, умов найму тощо. Важливу роль при цьому має Директива 89/48 про взаємне визнання професійної кваліфікації набула чинності в квітні 1991 р, яка. визначає, що держави ЄС взаємно визнають кваліфікацію фахівців утому випадку, якщо вони були офіційно визнані в своїй країні. Визнавши це, держава, до якої в’їжджає фахівець, залишає за собою право встановити для нього необхідність додаткової підготовки в межах чітко встановлених вимог і тимчасового періоду. У цілому директива виходила з презумпції, що отримана освіта та досвід роботи фахівців не відрізняються принципово в державах ЄЕС, а відтак немає серйозних підстав для створення фахівцям-мігрантам будь-яких перешкод. Проблема визнання кваліфікації може бути більше пов’язана навіть не зі ст. 48 Договору про ЄЕС, а зі ст. 59-66, де мова йде про право створення підприємства в іншій державі ЄЕС та про надання послуг. Саме в цих випадках, коли йдеться про інтелектуальне підприємництво, реально ставиться питання про кваліфікацію. Передбачається, що недостатня кваліфікація лікаря, інженера, наукового працівника і т.п. може завдати шкоду суспільству. Проблеми інших категорій мігрантів були вирішені простіше. У 1990 р. були ухвалені відразу три директиви, звернені доправ певних осібне зайнятих у сфері економічної активності. Директива 90/364 надала права на вільне переміщення для осіб з незалежними доходами, іншими словами, для заможних осіб. Директива 90/365 дала такі ж права пенсіонерам. А директива
90/266 – студентам-заочникам на строк навчання в університеті іншої держави- члена ЄЕС. Винятки з прав, передбачених уст Договору, містяться у п. 3. Вони стосуються трьох сфер державна політика, громадська безпека і громадське здоров’я. Так, директива СМ 64/221 встановила, що при обмеженні права особина в’їзд в країну, має братися до уваги виключно його поточна поведінка, а не

57 загальна характеристика. Влада країни мусить переконливо довести, що особа, яка намагається в’їхати в країну, дійсно загрожує громадській небезпеці. Таким чином, право на вільне переміщення робочої сили дає можливість громадянам ЄС шукати ліпших умов життя і праці, зокрема поліпшити умови рівня життя окремої людини, зменшити соціальну напругу у депресивних районах, узгодити пропозиції робочої сили з коливаннями попиту, мати дієвий і гнучкий ринок праці.

4.2. Соціальний захист трудящих-мігрантів країн-членів ЄС

В рамках ЄС робітники та члени їх сімей, що виїжджають на роботу до інших європейських країн мають право
• на об’єднання періодів для нарахування та отримання виплат, пенсій, соціального захисту для себе та своїх дітей
подібне за типом пенсійне право, на яке було зароблено в різних державах-членах Спільноти, можна об’єднати водну пенсію, але не більше розміру найвищої пенсії, яку отримала б дана особа, якби постійно проживала водній країні
державні службовці та особи, яких до них прирівнюють, отримують загальне пенсійне забезпечення згідно із законодавством та особливими схемами для державних службовців, які чинні на території більшості держав- членів Спільноти
додаткові пенсійні права осіб, що працюють або мають власний бізнес, однаково гарантовані на території всіх країн Спільноти
єдине законодавство для студентів.
Незайнята особа що від’їздить до іншої держави-члена Спільноти в пошуках роботи, має право на виплати від країни останнього місця роботи протягом щонайбільше трьох місяців віддати вибуття. Якщо родина працівника проживає водній країні, а ця особа зайнята й застрахована в іншій, виплати на медичне обслуговування цієї родини здійснюють відповідні установи країни її проживання. Допомога тим, хто має велику сім’ю, сплачується згідно з нормами, встановленими законодавством, де особа зайнята. Відповідно до висновку Європейського Союзу, виплата такої допомоги не обумовлюється терміном найкоротшого проживання в країні
В ЄС діє Європейський страховий поліс з охорони здоров’я Європейська картка, який дозволяє отримувати медичну допомогу під час перебування в будь-якій європейській країні. Для дієвості спільного ринку праці потенційні робочі мігранти мають отримувати достовірну інформацію стосовно кількості та суті вакансій у країнах Спільноти, а також професійні вимоги до можливих кандидатів за допомогою Європейської служби зайнятості.
Після розширення Євросоюзу виникли певні проблеми, пов’язані з міграцією з нових країн-членів Спільноти. За оцінками експертів, на першому етапі міграцією охоплено близько 300 тис. осібна рік, надалі вона стане

58 знижуватися, досягнувши через десятиліття показника менш ніж 50 тис. людей. Загальна кількість мігрантів може скласти близько 3% чисельності населення країн Центрально-Східної Європи, або 3 млн. Якщо країни ЄС зіткнуться з серйозним дисбалансом на своїх ринках праці, то обмежувальні заходи будуть збережені до 2011 р. Ряд нових членів ЄС досить швидко перетворюються в приймаючі країни, куди мігрують громадяни сусідніх держав, розташованих на схід від Євросоюзу. Це свідчить скоріше про міграцію до об’єднаної Європи, ніж про міграцію між новими і старими членами ЄС. Що стосується імміграційної політики ЄС по відношенню до громадян країн, які не входять в Спільноту, останніми досягненнями в цій сфері можна вважати введення блакитної карти та прав легальних іммігрантів. Блакитна
карта – це документ, що підтверджує право на проживання та працевлаштування на території більшості країн ЄС. Директива ЄС про введення блакитної карти була ухвалена Євросоюзом 25 травня 2009 р. Термін трансформації (включення в законні та підзаконні акти) даної директиви країнами-членами ЄС закінчився 11 червня 2011 р.

4.3. Свобода підприємницької діяльності та підтримка бізнесу в ЄС

Свобода підприємницької діяльності в ЄС – це право особи вести діяльність приватного підприємця чи засновувати і керувати підприємствами, зокрема компаніями та фірмами, відповідно до законодавства країни. Для цього підприємці отримують право на проживання у країні, де громадянин прагне працювати або вести економічну діяльність. Це право поширюється на його подружжя, дітей, інших членів родини, а також на зареєстрованого партнера. По суті, такі особи та члени їх сімей після 5 років незмінного проживання в країні мають право на постійне місце перебування в ній. Члени родини вільного працівника навіть після його смерті зберігають право на громадянство. Законодавство визначає перелік обставин, за яких не можна відмовити
в в’їзді в країну або здійснити депортацію. Суд ЄС встановив право, яке не дозволяє автоматичної екстрадиції без права на апеляцію громадянина держави-члена, засудженого за кримінальний злочин, без урахування особистої поведінки засудженого та небезпеки, яку він становить для громадського порядку. В ЄС діє правило щодо складання нового іспиту на відповідність рівня знань, що є суттєвою перешкодою для свободи заснування підприємства. Тому зараз іде процес узгодження щодо взаємного визнання дипломів, посвідчень та інших документів, які підтверджують кваліфікацію, для координування положень національного законодавства стосовно працевлаштування й діяльності приватних підприємців. Такі директиви вже застосовують щодо окремих професій – медичних працівників, лікарів, архітекторів та юристів. Ця проблема розв’язується також через введення загальної системи
визнання дипломів провищу освіту в рамках Загальноєвропейського

59
простору вищої освіти (EHEA). Основні принципи взаємного визнання дипломів принцип порівнянності університетської освітив державах-членах ЄС, взаємне визнання дипломів без попередньої гармонізації умов працевлаштування право на професійну діяльність без обмежень. В рамках Стратегії Європа з метою реалізації нової індустріальної політики в умовах глобалізації Європейська комісія має намір працювати із зацікавленими сторонами (у бізнесі, профспілках, установах науки, організаціях, що захищають права споживачів) для підтримки підприємців, щоб допомогти промисловості успішно перенести передбачувані проблеми і зміни. Нарівні ЄС Європейська комісія буде працювати за наступними напрямками розробка індустріальної політики, яка створить сприятливі умови для підтримки і розвитку сильної, конкурентоспроможної і різноманітної промислової основи в Європі горизонтальні заходи підтримки індустріальної політики (розумне регулювання, сучасний підхід до державних закупівель, правила конкуренції та стандартизації покращення середовища для діяльності бізнесу, особливо для малих і середніх підприємств підтримка інтернаціоналізації середніх і малих підприємств використання технологічних і виробничих методів, що знижують рівень споживання енергії посилення конкуренції в туристичному секторі економіки ЄС. На національному рівні держави-члени ЄС працюватимуть за наступними напрямками поліпшення умов для діяльності бізнесу послаблення адміністративного тиску на компанії, поліпшення якості законодавства для компаній співпраця із зацікавленими особами в різних секторах (бізнес, профспілки, наукові організації, організації з захисту прав споживачів.
4.4. Спільна європейська політика і стратегія зайнятості в ЄС. Діяльність
Європейського соціального фонду

Політика і стратегія зайнятості в ЄС є важливими пріоритетами
Співтовариства і спрямовані на розширення зайнятості за рахунок створення нових робочих місць, підтримки малих та середніх підприємств, інвестицій в розвиток людських ресурсів через удосконалення освіти і навчання, забезпечення їх доступності для всіх громадян Євросоюзу. З х рр. ХХ ст. Євросоюз відмовився від амбіцій досягнення загальної зайнятості, особливо, коли з прийняттям в ЄС південноєвропейських бідніших країн – Греції, Іспанії та Португалії – виникли побоювання соціального демпінгу. У х рр. в ЄС посилилася дискусія про політику в галузі зайнятості. У 1989 р. Соціальною хартією був зафіксований політичний консенсус з приводу того, що в рамках

60 внутрішнього ринку ЄС основні соціальні права працівників не будуть порушуватися.
Пріоритетами політики зайнятості в ЄС є такі інновації у сфері професійної підготовки та нетрадиційних форм зайнятості гнучкі методи організації праці нестандартні форми зайнятості (часткова і тимчасова зайнятість та ін.).
Головні напрями політики зайнятості визначені в основних документах ЄС Амстердамський договір (1997), Європейський пакт зайнятості
(1999), Європейська стратегія зайнятості, Європейська соціальна хартія, Лісабонська стратегія (2000), Стратегія Європа (2010).
Європейська стратегія зайнятості (European Employment Strategy –
EES) розроблена у звязку з тим, що відповідно до Амстердамської угоди 1997 р. до Договору про Європейське Співтовариство було додано нову VIII главу про зайнятість та координацію стратегії зайнятості в державах-членах ЄС як одного з пріоритетів Співтовариства. Амстердамська угода визначила стратегію зайнятості в ЄС як сприяння появі кваліфікованої, освіченої, здатної пристосуватися до нових умов робочої сили та ринків праці, чутливих до економічних змін. На основі цих нових положень на засіданні Європейської Радив Люксембурзі в листопаді 1997 р. була ухвалена Європейська стратегія зайнятості (ЄСЗ), також відома як люксембурзький процес. В люксембурзькому процесі виділені 4 теми підприємницькі якості (entrepreneurship) – готовність до створення нових робочих місць за рахунок скорочення трудових витрат, які не мають відношення до зарплати та інших форм податкового навантаження зайнятості відповідність вимогам найму (employability) – сприяння громадянам в отриманні ними додаткових якостей, умінь, які сприятимуть отриманню роботи адаптивність (adaptability) – вплив на підприємства та індивідів засобами податкового стимулювання рівність можливостей – сприяння участі жінок у ринку праці, інтеграція інвалідів до трудового життя.
ЄСЗ являє собою щорічну програму планування, моніторингу, вивчення та реорганізації стратегій, які були введені вдію державами-учасницями з метою координації засобів для боротьби з безробіттям.
ЄСЗ складається з чотирьох компонентів
1. Рекомендації у сфері зайнятості загальні пріоритети для стратегії зайнятості в державах-членах ЄС, розроблені Єврокомісією.
2. Національні плани дій у сфері зайнятості здійснення спільних рекомендаційна національному рівні.
3. Об’єднаний звіт про зайнятість загальне резюме Національних планів дій, що використовується як фундамент для розробки рекомендаційна наступний рік.
4. Рекомендації Рада схвалює рекомендації для кожної країни кваліфікованою більшістю голосів.

61 У 1999 р. Європейська Рада в Кельні ухвалила Європейський пакт зайнятості, спрямований на припинення скорочення кількості робочих місць, і визначила підхід до об’єднання всіх заходів ЄС щодо політики зайнятості. На Лісабонському саміті (2000 р) було визначено мету ЄС перетворити до 2010 р. у найбільш інноваційну, конкурентоспроможну і динамічну економіку у світі, зокрема, досягти 70% зайнятості, в т.ч. – при 60% зайнятості жінок. З цією метою були визначені п’ять головних орієнтирів
1) подовження трудового життя, введення безперервного навчання відповідно до завдань економічної реструктуризації
2) реформування системи соціального захисту
3) заохочення соціальної інтеграції
4) надання батькам свободи у визначенні кількості дітей усім ї, щоб створити рівні можливості для жінок і чоловіків на ринку праці
5) розвиток імміграційної політики. У 2005 р. Лісабонська стратегія була переглянута. Її основними пріоритетами стали більш інтенсивне і стале економічне зростання, збільшення більшої кількості робочих місць і поліпшення пропозиційна ринку праці. Такий перегляд Лісабонської стратегії привів до ретельного аналізу Європейської стратегії зайнятості. У результатів липні 2005 р. після схвалення Європейською Радою об’єднаних рекомендацій для економічного зростання і зайнятості, було започатковано новий процесу рамках ЄСЗ. Тепер Європейська стратегія зайнятості заснована на подальших чотирьох компонентах
1. Об’єднані рекомендації для економічного зростання і зайнятості одночасно зданими рекомендаціями тепер видаються також вказівки для макро- і мікроекономічної стратегій ЄС на період три роки.
2. Національні програми реформ для кожної країни.
3. Щорічний звіт Єврокомісії про економічне зростання і зайнятість, в якому аналізуються національні програми реформ, надані державами-членами ЄС.
4. Будь-які рекомендації, схвалені Радою.
ЄСЗ реалізується у формі діалогу 1) між державами-членами і Європейською комісією, на підставі офіційних документів, таких як керівні принципи, рекомендації та щорічний спільний звіт із зайнятості 2) між Європейською комісією та соціальними партнерами, 3) іншими європейськими інституціями, включаючи Європейський парламент, Європейський економічний і соціальний комітеті Комітет регіонів. Згідно зі статтею 130 Договору про ЄС рішенням Радив січні 2000 р. був офіційно створений Комітет із зайнятості (Employment Committee), який грає важливу роль в розвитку Європейської стратегії зайнятості. Кожної осені Комітет готує для обговорення в Раді наступний пакет документів керівні принципи зайнятості, об’єднана доповідь про зайнятість і рекомендації щодо реалізації національної політики в сфері зайнятості. Комітет також формулює пропозиції щодо зайнятості або на прохання Ради, Комісії, або за власною ініціативою.

62 Для реалізації ЄСЗ у Комітеті працює дві підгрупи
1) спеціальна група допомагає йому у сприянні координації між державами-членами з питань зайнятості та ринку праці
2) індикативна група допомагає обирати та розробляти індикатори, необхідні для моніторингу стратегії зайнятості. Комітет регулярно проводить зустрічі з соціальними партнерами профспілками і роботодавцями) нарівні ЄС, щоб обговорити питання, що являють взаємний інтерес. Для проведення засідань Комітет підтримує контакти з Генеральним секретаріатом Ради, має тісні робочі стосунки з Комітетом з економічної політики ЄС, Комітетом з соціального захисту та Комітетом з освіти. Комітет бере участь в роботі макроекономічного діалогу
(Кельнський процес) як на технічному, такі на політичному рівні. З 2005 р. у країнах ЄС запроваджені керівні принципи зайнятості, інтегровані в макро- та мікроекономічну політику, суть яких полягають у такому
1. Політика в сфері зайнятості спрямована на досягнення повної зайнятості, підвищення якості й продуктивності праці, а також зміцнення соціальної та територіальної згуртованості.
2. Сприяння зайнятості протягом життєвого циклу людини.
3. Сприяння у пошуку роботи для соціально інклюзивних громадян.
4. Покращення відповідності зайнятості потребам ринку праці.
5. Сприяння гнучкості у поєднанні з гарантією зайнятості та скороченням сегментації ринку праці.
6. Забезпечення зближення заробітної плати й вартості робочої сили.
7. Розширення і поліпшення інвестицій в людський капітал.
8. Адаптація систем освіти і навчання відповідно до нових вимог щодо компетенцій фахівців.
Європейська стратегія в галузі зайнятості важлива як методична лабораторія ЄС, тому що тут вперше було застосовано «метод відкритої
координації» (МВК), тобто на підставі спільних європейських уявлень про цілі в сфері політики зайнятості розробляються національні плани дій, які Комісія та Рада коментують у щорічному спільному звіті. При цьому Комісією розробляються специфічні для відповідних країн рекомендації, однак механізмів введення санкцій немає. Нова європейська стратегія «Європа-2020», схвалена у березні 2010 р. як стратегія розумного, стійкого і всеосяжного зростання ЄС, містить План з
розвитку нових можливостей і збільшення кількості робочих місць.
Мета Плану – створення необхідних умов для вдосконалення ринку праці для збільшення зайнятості та гарантії стабільності суспільства. Наділяючи європейців новими можливостями за допомогою отримання ними нових знань і навичок, ЄС націлює майбутню робочу силу на адаптацію до мінливих умовна ринку праці, що приведе до зменшення безробіття і зростання продуктивності діяльності працівників. Нарівні ЄС для реалізації європейської стратегії Європа Європейська Комісія працюватиме за такими напрямками

63 створення ринку праці, побудованого на гнучкості в динамічній економіці й безпеці для робітників створення і адаптація законодавства, яке буде відповідати принципам розумного регулювання, включаючи інструменти трудового законодавства робочий час, час відпочинку, призначення на посаду, доведення інформації до працівників, а також новим виникаючим ризикам заподіяння шкоди здоров’ю та отримання травм на роботі підтримка внутрішньої європейської мобільності працівників за допомогою необхідних інвестицій, особливо з Європейського Соціального Фонду підтримка посилення кооперації між інститутами трудового ринку, втому числі з державними установами зайнятості держав-членів ЄС посилення ступеню соціального партнерства, підключення всіх можливих служб до розв’язання проблему галузі зайнятості надання сильного поштовху, що спонукатиме до розв’язання проблем кооперації у сфері освіти та навчання, залучаючи до обговорення цих питань усі зацікавлені сторони. На національному рівні держави-члени ЄС будуть працювати за такими напрямками впровадження національних шляхів досягнення гнучкості та безпеки на ринку праці перегляд та регулярне відстеження ефективності податкових та пільгових систем підтримка нових форм балансу роботи і повсякденного життя, проведення активної політики з проблеми старіння нації, а також збільшення гендерної рівності підтримка та відстеження ефективності впровадження заходів соціального партнерства надання сильного поштовху, що спонукатиме до розробки та впровадження Європейського рамкового рішення про кваліфікації за допомогою встановлення національних стандартів кваліфікацій працівників налагодження партнерства між сферами освіти/навчання і зайнятості, зокрема шляхом залучення соціального партнерства у плануванні освітніх заходів. Нова європейська

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал