Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління



Pdf просмотр
Сторінка3/19
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.22 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Європейський парламент – це асамблея представників його майже 500- мільйонного населення. Починаючи з 1979 року, Європейський парламент обирали прямим загальним голосуванням місця в ньому розподілялись між країнами-членами відповідно до чисельності населення. Основні функції парламенту

20 разом з Радою бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії має право висловлювати їй вотум недовіри, а також через письмовій усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме ухвалює річний бюджет та контролює його виконання. Європарламент також призначає омбудсмена, уповноваженого розглядати скарги від громадян Союзу з приводу порушень у діяльності інституцій та органів Спільноти. Зрештою, Парламент може створювати тимчасові комітети з розслідування, чиї повноваження не обмежуються вивченням діяльності інституцій Спільноти, а можуть поширюватись і надії країн-членів із упровадження політики Спільноти. Пленарні засідання Європейського парламенту відбуваються у
Страсбурзі, офіси розміщені в Брюсселі та Люксембурзі.
Верховний представник зовнішньої та безпекової політики – посада, створена для розв’язання питань, пов’язаних зі спільною зовнішньою та безпековою політикою. Верховний представник допомагає розробляти та виконувати політичні рішення Ради. На запит президента Ради може вести діалог з третьою стороною від імені Ради.
Європейський центральний банк (ЄЦБ) – головний елемент Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), який як юридична особа виконує основні функції, дає поради національним державам та наддержавним органам стосовно господарчої оцінки ухвали законів та інших правових норм Європейського Союзу, а також висловлює свою думку щодо грошової, цінової політики відповідним органам. Діяльність ЄЦБ ґрунтується на засаді незалежних від національних держав та наддержавних органів ухвал, що передбачає визначення і реалізацію валютної політики Європейського
Співтовариства; проведення міжнародних обмінних операцій володіння і розпорядження офіційними резервами держав-членів в іноземній валюті сприяння плавному функціонуванню платіжних систем. Розпочав роботу з 1 червня 1998 року. Центральна контора розміщена у
Франкфурті-на-Майні (Німеччина.
Рахункова палата ЄС або Європейський суд аудиторів – інституція Європейського Союзу, що перевіряє законність і правильність прибутків і видатків ЄС згідно з бюджетом, а також оцінює управління фінансами. Всі інституції ЄС, і будь-які установи, які оперують коштами від імені ЄС, а також державні ревізійні органи чи урядові відомства мусять надавати документи на запит Суду аудиторів (СА). Результати своїх досліджень оприлюднює у виді звітів – регулярних річних та спеціальних тематичних. Крім того, за законом, перш ніж ухвалювати фінансовій антишахрайські законодавчі акти, Рада запитує думку Суду аудиторів.

21 Рахункова палата заснована у 1977 р. і включає по одному представнику від кожної держави-члена, яких призначає на шість років Рада ЄС, порадившись з Європейським парламентом. Розташована у Люксембурзі.
Європейський Суд або Суд Європейських спільнот є найвищим органом правосуддя ЄС, який дієз моменту існування ЄС у 1952 р. До складу Суду ЄС входять по одному судді від кожної країни-члена. Суддям, які висуваються за спільною згодою урядами країн-членів на терміну шість років, допомагають вісім генеральних адвокатів. Їх незалежність є гарантованою. Оскільки основним завданням Суду ЄС є захист права, він має стежити за дотриманням права ЄС, за коректним тлумаченням і застосуванням договорів. Цим забезпечується рівність усіх країн-членів ЄС перед правом. Для того, щоб покращити правовий захист громадян і бутив змозі опрацювати зростаючу кількість позовів, урна допомогу Суду ЄС було створено Суд першої інстанції, який вирішує питання в окремих сферах, наприклад, в галузі конкурентного права. З 2004 р. Суду першої інстанції підпорядкована судова палата – Суд публічної служби, який вирішує правові суперечки між Спільнотою та її службовцями. Іншими важливими інституціями ЄС є Європейський економічний і
соціальний комітет, Комітет регіонів, Європейський інвестиційний банк.

1.4. Україна – ЄС розвиток відносин і основні
напрями співробітництва

Практичне наповнення ідеологічних, історичних, геополітичних засад європейського покликання України було переведено у реальну площину вже на початку х років.
2 грудня
1991 р. ухвалена Декларація Європейських співтовариств щодо України, де було відзначено демократичний характер Всеукраїнського референдуму та пролунав заклик до України підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог. У жовтні 1993 року було відкрито Представництво Єврокомісії в Україні. Одним з перших практичних кроків стосовно налагодження співробітництва України з ЄС була угода від 1 січня 1993 р. Про торгівлю текстильною продукцією. 14 червня 1994 р. було підписано Угоду про партнерство та співробітництво (УПС), яка набула чинності 1 березня 1998 р. після ратифікації її усіма країнами-членами ЄС. Після набуття чинності УПС була затверджена Стратегія інтеграції
України до ЄС, якою були визначені пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 р. З метою доповнення і конкретизації Стратегії інтеграції України до ЄС у вересні 2000 р. указом Президента України була затверджена Програма інтеграції України до Європейського Союзу. На відміну від Стратегії цей документ був значно більшим за обсягом і містив детально розписані кроки, спрямовані на європейську інтеграцію нашої держави. Європейська Рада 10 грудня 1999 р. ухвалила Спільну стратегію ЄС
щодо України (ССУ). Вона була спрямована на зміцнення відносин стратегічного партнерства між Україною та ЄС. В документі відзначалися

22 європейські прагнення України, ЄС підтвердив свої зобов’язання щодо підтримки політичних та економічних перетворень в Україні, які мають забезпечити її подальше наближення до ЄС. Європейський вибір України на законодавчому рівні закріплений Законами України «Про основи національної безпеки України (2003 р) й
«Про засади внутрішньої та зовнішньої політики (2010 р.). В них було чітко і однозначно зазначено серед пріоритетів національних інтересів інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір. Україна розпочала адаптацію до нормативів ЄС власного законодавства, соціальної політики, захисту прав людини, культурно-освітньої та науково-технічної сфер, охорони здоров’я, довкілля тощо. Слід підкреслити, що можливість будь-якої європейської держави стати повноправним членом ЄС було передбачено Римським договором. У червні
1993 р. Європейська Рада на своєму засіданні в Копенгагені визнала право країн Центральної та Східної Європи на вступ до ЄС після досягнення ними вимог за трьома групами критеріїв, які дістали назву «Копенгагенських
критеріїв»:
1) політичні – досягнення країною-кандидатом стабільності установ, які гарантують демократію, верховенство закону, а також дотримання прав людини й захист прав меншин
2) економічні – наявність розвиненої ринкової економіки й спроможність витримати тиск конкуренції та ринкових силу межах ЄС
3) членські – спроможність узяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС, зокрема, визнання завдань політичного, економічного та валютного об’єднання. Ці критерії вступу було підтверджено в грудні 1995 р. на засіданні Європейської Радив Мадриді, де, крім того, підкреслювалася важливість перебудови адміністративних структур країни-заявника і створення умов для поступової гармонійної інтеграції в ЄС. Копенгагенські критерії незмінні для кожної з держав-кандидатів на вступ до ЄС із огляду на євроінтеграційні прагнення України, обов’язкові й для неї. Перелік основних критеріїв може доповнюватись уході переговорів із країнами-кандидатами. Крім того, ЄС залишає за собою право вирішувати питання проте, коли він буде готовий прийняти нових членів.
Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, соціально-економічних, науково- технічних процесів та заходів, спрямованих на зближення законодавства України із сучасною європейською системою права шляхом проектування нового і внесення змін в чинне законодавство України з огляду на загальні європейські стандарти, відображені у чинному законодавстві Європейського Союзу та країн-членів ЄС, а також шляхом забезпечення неухильного дотримання оновленого законодавства.
18 березня 2004 р. Верховною Радою України був ухвалений Закон України Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Цим законом вперше в українську

23 національну правову систему без перекладу був введений термін acquis
communautaire. Під аcquis communautaire (acquis) розуміється правова система Європейського Союзу, яка включає (але не обмежується ними) акти законодавства Європейського Союзу, ухвалені в рамках Європейського співтовариства, спільної зовнішньої політики та політики безпеки і співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ, тобто, acquis communautaire – це сукупність спільного правового надбання Європейського Союзу. Новим етапом розвитку відносин Україна – ЄС можна вважати програму Східне партнерство, яка була ініційована Польщею за підтримки Швеції у травні 2008 року на Раді ЄС та розпочата у 2009 р. для посилення співробітництва з шістьма країнами Східної Європи – Україна, Молдова, Білорусь, Грузія, Вірменія та Азербайджан. Проект Східне партнерство передбачає співпрацю України з ЄС у таких сферах робота над Угодою про асоціацію, яка включає комплексне порозуміння про зону вільної торгівлі між ЄС та країнами-партнерами; фінансування комплексних програм, що мають покращити адміністративну структуру української влади інтеграція з економіками країн ЄС, що передбачає зближення українського законодавства з законодавством ЄС створення економічного союзу між учасниками проекту Східного партнерства співпраця в боротьбі проти корупції, організованої злочинності, нелегальної міграції збільшення мобільності робочої сили та перспективи відкриття ринків праці ЄС для українців посилення енергетичної безпеки України реалізація програм, спрямованих на подолання економічної і соціальної нерівності України реалізація індивідуальних програм (охорона кордонів, допомога у ліквідації наслідків стихійного лиха, підвищення енергетичної ефективності та відновлюваних джерел енергії посилення контактів між Україною та ЄС і між їх громадянами додаткова фінансова допомога. Основні завдання програми в стосунках з Україною подальше спрощення візового режиму та поступовий рух до його лібералізації укладення угоди про зону вільної торгівлі підтримка процесу адаптації законодавства та зміцнення інституційної спроможності країни сприяння регіональному розвитку створення інтегрованої системи управління кордонами співпраця у сфері енергетичної безпеки. У рамках ініціативи передбачено багатосторонній діалог на чотирьох рівнях зустрічі голів державі урядів щорічні зустрічі нарівні міністрів закордонних справ зустрічі чотирьох тематичних платформ (демократія, належне управління та стабільність економічна інтеграція та наближення енергетична безпека міжлюдські контакти панелі для підтримки роботи платформ. Таким чином, запропоновано два виміри Східного партнерства – двосторонній розвиток відносин країни-партнера з ЄС та багатостороння

24 взаємодія країн-партнерів між собою із ЄС. У двосторонньому вимірі пріоритети концентруються навколо чотирьох ключових аспектів нові посилені угоди між ЄС та країною-партнером мали б укладатися у формі угод про асоціацію, передбачається створення поглиблених зон вільної торгівлі, лібералізація візового режиму з можливістю започаткування безвізового діалогу, створення спеціальної програми допомоги для зміцнення адміністративної спроможності країн-партнерів. У регіональному багатосторонньому вимірі передбачається сконцентрувати зусилля навколо зміцнення енергетичної безпеки ЄС та його східних партнерів, вирівнювання регіонального розвитку країн-партнерів, запровадження багатостороннього політичного діалогу ЄС – країни-партнери. Надати поштовх реалізації Східного партнерства та продемонструвати його практичну цінність мають так звані «ініціативи-флагмани», до яких належать програми інтегрованого управління кордонами, сприяння малому та середньому бізнесу, розвиток регіональних ринків електроенергії, підвищення енергоефективності та використання відновлюваних енергоресурсів, подальший розвиток південного енергетичного коридору, посилення взаємодії у сфері надзвичайних ситуацій. Таким чином, програма Східне партнерство є можливістю зафіксувати в нових нормативно-правових рамках наміченій нові перспективи інтеграції України до Європейського Союзу.
Контрольні питання

1. Яким чином відбувалося договірне оформлення Європейського Союзу
2. Що таке стовпи Європейського Союзу
3. Що таке право Європейського Союзу
4. З чого складаються принципи та ознаки права ЄС
5. Охарактеризуйте джерела права ЄС.
6. Яким чином набувають сили акти ЄС
7. Охарактеризуйте інституції Європейського Союзу.
8. Які зміни до інституційної побудови ЄС внесені Лісабонським договором
9. Яка процедура проведення парламентських виборів у ЄС
10. Яким чином складалася правова база взаємин України з Європейським Союзом
11. Охарактеризуйте програму Східне партнерство, яке значення має реалізація програми для інтеграції України в ЄС ?
Література [О: 2-5; Д: 3, 7, 14, 16, 31, 35-37, 46-47, 49-50,
61-64, 66, 70, 78, 82-83]
Змістовий модуль 2. Основні напрями європейської соціальної політики і
соціальний прогрес
2.1. Юридична та ціннісна структура соціальної політики в ЄС.

25 2.2. Ключові проблеми та цінності соціальної політики країн ЄС.
2.3. Вплив соціально орієнтованої економіки на розвиток соціальної політики країн ЄС.
Ключові терміни: Європейські цінності. Хартія Європейського співтовариства про основні соціальні права працівників. Хартія основних прав ЄС. Європейська соціальна хартія (переглянута. Європейський стандарт економічних і соціальних прав людини. Європейські інститути, відповідальні за формування засад та реалізацію програмі заходів соціальної політики держав ЄС. Стратегічні напрямки розвитку соціальної політики України та її співвідношення з соціальною політикою ЄС.

2.1. Юридична та ціннісна структура соціальної політики в ЄС

Соціальна політика (Social Policy) – cистема управлінських, регулятивних, організаційних рішень та дій, а також цілеспрямованої діяльності суб’єктів, що сформувалася в суспільстві на певному історичному етапі його розвитку та втілена в соціальних програмах і соціальній практиці з метою задоволення соціальних потреб та інтересів людини в суспільстві.
Європейська соціальна модель (Eurpean Social Model) – це набір принципів, цінностей, спільних для європейських країн, візія суспільства, в якому стабільне економічне зростання поєднується з постійним покращенням умов життя та праці його громадян. Ця модельна практиці означає повну зайнятість, якісні робочі місця, рівні можливості, соціальний захист для всіх, соціальну залученість, заохочення громадян до ухвалення рішень, які впливають на суспільство. Згідно з загальноприйнятою думкою на сьогодні не існує єдиної європейської соціальної моделі, а є набір кількох моделей з деякими спільними рисами. Дослідження Глобалізація та реформування європейських соціальних моделей (Андре Сапір) виділяє чотири окремі європейські соціальні моделі – нордичну, англосаксонську, середземноморську та континентальну.
Соціальна хартія (Social Charter). Всі держави Європейського Союзу, крім Сполученого Королівства, підписали декларацію під назвою Хартія основних соціальних прав робітників (скорочено Соціальна хартія, не плутати з Європейською соціальною хартією Ради Європи, підписаною 1961 р. Це політичний інструмент, який накладає на країни-члени моральні зобов’язання» і покликаний гарантувати певні соціальні права громадянам цих країн. Йдеться про ринок праці, фахову підготовку, умови праці та однакові можливості. Розвиваючи положення Соціальної хартії, в грудні 1991 р. держави-члени підписали Договір з соціальної політики. В 1997 р. до нього приєдналася Велика Британія.
Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників підписана ум. Страсбург, 9 грудня 1989 р. Містить такі елементи свобода пересування зайнятість і винагорода поліпшення умов життя та праці соціальний захист свобода об’єднання та колективних переговорів професійне

26 навчання рівність чоловіків та жінок інформування, консультації та участь працівників в управлінні охорона здоров’я та безпека на робочому місці захист дітей і підлітків особи похилого віку непрацездатні особи (інваліди. Ціннісну основу соціальної політики в ЄС складає почуття «європейської
ідентичност», яке базується на глибоко вкорінених спільних «європейських
цінностях». Європейська ідентичність – це ключовий елемент, який дозволяє громадянам країн ЄС відчути себе частиною єдиного цілого не лише через історичні факти або географічне положення (нові європейські реалії все більше впливають на їх повсякденне життя. Союз стає об’єднанням, що поєднує інтеграцію за географічною ознакою із загальними демократичними цінностями. Впродовж останніх років країни Європи в межах Європейського Союзу переходять від переважно економічних до врівноважено-системних, багатосторонніх відносин.
Основними європейськими цінностями заведено вважати такі:
Демократія. Європейський Союз базується на принципах свободи, демократії, поваги прав людини і верховенства закону. ЄС постійно прагне до підвищення своїх власних стандартів демократичного управління, а також до розвитку демократії і зміцнення прав людини в країнах, які не входять до його складу. Європейський Союз поважає і прагне розвивати універсальні принципи, закладені в Загальній Декларації прав людини, Міжнародному Пакті про громадянській політичні права та в Міжнародному Пакті про економічні, соціальній культурні права. Діяльність ЄС також базується на основних міжнародних і регіональних інструментах захисту прав людини, утому числі, Європейській Конвенції з прав людини. Головним досягненням революцій епохи Просвітництва було те, що всі громадяни були зрівняні перед законом і судом. Про це записано в конституціях європейських держав. Законом були закріплені свобода слова, друку, зборів, мітингів і демонстрацій. Оскільки права громадян демократичних країн не залежать від влади, то їх неможливо скасувати жодним законом або навіть референдумом. Основні цінності демократії як громадсько-політичного явища власна цінність розкривається через її соціальне призначення – служити особі, суспільству, державі інструментальна цінність – через її функціональне призначення – служити інструментом у руках людини для вирішення суспільних і державних справ особиста цінність розкривається через визнання прав особи. Основні принципи демократії політична свобода рівноправність громадян означає рівність усіх перед законом виборність органів держави поділ влади і взаємне обмеження різних її гілок ухвалення рішень за волею більшості при обов’язковому дотриманні прав меншості плюралізм – багатоманітність суспільних явищ.
Повага людської гідності. Гідність – це моральна риса, яка відображає унікальну, неперевершену цінність людини. Право на гідність є, по суті, основною метою всіх інших прав людини. В цьому значенні гідність людини – джерело її праві свобод. Розділи про права і свободи людини в багатьох

27 сучасних конституціях розпочинаються поняттям гідність людини. Гідність – це визнання суспільством соціальної цінності, унікальності конкретної людини, значимості кожної особистості як частки людського співтовариства. Ніхто не повинен піддаватися катуванням, насильству, іншому жорстокому або принижуючому людську гідність поводженню і покаранню, а також без добровільної згоди – медичним, науковим або іншим дослідам.
Повага прав людини. Права людини – це природні можливості індивіда, що забезпечують його життя, людську гідність і свободу діяльності у всіх сферах суспільного життя. Вони закладають фундамент для демократії і суспільного прогресу, забезпечують сталий розвиток окремих індивідів і націй покладають на держави відповідні обов’язки щодо їх поваги, забезпечення ефективної реалізації і захисту виступають мірилом справедливості національних законів, внутрішньої і зовнішньої політики держав охороняються міжнародним співтовариством. Питання розширення демократії та дотримання прав людини у всьому світі перебувають у центрі уваги політики Європейського Союзу.
Верховенство права і закону. Положення про верховенство права і закону є однією з найважливіших характеристик правової держави (поряд з поділом влади, зв’язком держави і громадян через взаємні права та обов’язки). Принцип верховенства закону встановлює верховенство конституції, яка є основним законом у державі особливу процедуру прийняття й зміни обов’язкову відповідність усіх інших нормативних актів закону – жоден нормативно-правовий акт не може суперечити основному закону наявність механізмів реалізації й захисту закону – закон повинен мати механізм власної реалізації, іншими словами – закон, який не передбачає відповідальності санкції, є мертвим конституційний нагляд, що забезпечує несуперечність усієї законодавчої системи. Закони мають бути правовими, тобто демократичними, гуманними, справедливими, спрямованими на забезпечення прав людини та інтересів непевних прошарків населення, а всього народу. Основні принципи верховенства права уряд народу, керований народом й існує для народу поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову та принципи взаємозв’язку між ними представницька демократія, процедурні та істотні обмеження відносно урядових дій, спрямованих проти приватних осіб (захист особистої свободи і особистої гідності обмежений уряді федералізм судовий розгляд незалежною системою судових органів.
Толерантність. Толерантність у всі часи вважалася людською чеснотою. Вона передбачає терпимість до відмінностей серед людей, уміння жити, не заважаючи тане порушуючи праві свобод інших. Толерантність також є основою демократії і прав людини. Нетерпимість у поліетнічному, поліконфесійному або полікультурному суспільстві призводить до порушень прав людини, насильства і озброєних конфліктів.
2.2. Ключові проблеми та цінності соціальної політики країн ЄС
Країни Європейської унії розробили структурований підхід до процесу формування системи соціальних гарантій шляхом громадських консультацій. Соціальні плани уряду у деяких країнах ЄС окреслюються у так званій Зеленій

28 книзі та обговорюються яку самому уряді, такі поза ним. Пропозиції та зауваження збоку суспільства консолідуються в Білій книзі, яка також широко публічно обговорюється, і лише після цього включається законодавчий механізм.
Сучасні компоненти соціальної ринкової економіки в ЄС виходять з того,
що:
• соціальні інтереси визначають стратегію економічної політики, загальна мета якої полягає в розвитку потенціалу усіх людей ефективна соціальна політика можлива лише за умови макроекономічної стабілізації, яка забезпечує свободу вибору правильного рівня, профілю податків та прозорого механізму їх збирання ефективна ринкова економіка вимагає відповідного інституціонального розвитку, в якому установи та державні органи функціонують гнучко і скоординовано система соціального забезпечення гарантує надання широких послуга не створення системи забезпечення лише мінімального рівня для найбідніших верств населення охорона навколишнього середовища, охорона здоров’я, освіта, виховання дітей – найважливіші компоненти інвестування в майбутнє економічна політика, що підтримує повну зайнятість робочої сили, є найкращою соціальною політикою. Низка західноєвропейських країн офіційно дотримуються концепції держави загального добробуту (або держави загального благоденства, за якої роль держави полягає насамперед у створенні якомога більшого добробуту для можливо більшої кількості громадян, забезпечення гарантій соціального захисту і соціальної справедливості шляхом коригування розподілу доходів і майна. В більшості країн-старих членів ЄС соціально орієнтована економіка склалася ще у другій половині ХХ століття, а перші механізми соціального захисту виникли, наприклад, у Данії, Швеції та Німеччині, ще наприкінці ХІХ ст., у Великій Британії – на початку ХХ ст. Наданий часу країнах ЄС – Бельгії, Австрії, Данії, Фінляндії ВВП надушу населення становить понад 30 тис. дол. США, а у нових членів ЄС – Болгарії і Румунії – становить понад 11 тис. дол. США, тобто лише третина від середнього рівня ЄС (для порівняння за
підсумками 2010 р. Україна посіла перше місце в Європі за рівнем інфляції і
останнє – за ВВП надушу населення (6,4 тис. дол. США). Соціальна ринкова економіка в Європейському Союзі не є чимось статичним, вона пристосовується до економічних, політичних, соціальних і технологічних змін. Сучасною тенденцією в багатьох західноєвропейських країнах є зниження високих граничних податкових ставок та деяке зменшення рівня допомоги за соціальним страхуванням, а також заходи щодо зниження фінансового дефіциту. Створюється новий розподіл соціальної відповідальності між державою та громадянами. Соціальна ринкова економіка гарантуватиме ефективний процес трансформації та інтеграції в нових умовах, якщо

29 поєднуватиме, з одного боку, політику, що стимулює розвиток і зайнятість, стримує циклічне безробіття та стимулює інвестиції. З іншого – фінансування або забезпечення державою освіти та охорони здоров’я і підтримку системи соціальних виплат, яка живить суспільство та солідарність його членів, захищає майбутнє (підтримка дітей) у межах системи раціонально визначеного обсягу внесків на соціальне забезпечення та податків. Досягнення європейських стандартів в соціальній сфері – рівня доходу, структури споживання, добробуту, зайнятості, фінансування соціальних програм, що забезпечують розвиток людських ресурсів, має пріоритетне економічне значення, оскільки від цього залежить можливість включення в європейський ринок праці, доступ до ринку товарів і послуг, розвиток гуманітарного капіталу, формування середнього класу. Успіхи в реалізації національних програм соціальної політики, потреби, проблеми та перспективи подальшого інтеграційного розвитку європейських країн викликали в кінці хна початку х рр. ХХ ст. до життя нову стратегічну мету – створення єдиного соціального простору, єдиних принципів соціальної політики для об’єднаної Європи. Для реалізації цих завдань уряди країн-членів ЄС забезпечили формування та впровадження цілої серії загальноєвропейських програму сфері освіти й професійної підготовки, захисту людей похилого віку та бідних, екологічного спрямування, таких як «Кометт»,
«Еразмус», Пейс, «Сайенс», «Делта», Ірис, «Єврожитло» тощо. У 1988-1989 рр. під тиском профспілок – членів Європейської конфедерації профспілок – урядами країн ЄС прийнята Європейська хартія про фундаментальні соціальні права трудящих. Вона являє собою ключовий елемент людського виміру Співтовариства, його основоположну соціальну модель, що визначає місце трудящих у соціальній структурі Європи, той соціальний стандарт, який гарантується як на національному рівні держав- членів, такі нарівні Європейського Союзу в межах його компетенції. Цей документ має настільки принципове значення для формування перспективних стратегічних цілей соціальної політики як Євросоюзу в цілому, такі країн-його членів, що одержав характеристику Програми переходу від будівництва Європи господарів до будівництва Європи трудящих. Основні положення Хартії гарантують найманому працівникові збоку підприємців повагу до його людської гідності, справедливе поводження, захист свободи розвитку особистості, покращення умов праці, повну інформованість про робоче місце та можливості підвищення кваліфікації, шанобливе ставлення до приватного життя тощо. Якісно новим напрямком регулюючої діяльності держави, її соціальної політики стала останнім часом орієнтація на формування як на макро-, такі на мікрорівні умов для соціалізації бізнесу, підвищення рівня соціальної відповідальності підприємців і фірм. Однією з головних характеристик сучасних європейських суспільств є розвиток різноманітних форм

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал