Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління



Pdf просмотр
Сторінка13/19
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.22 Kb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19
Норвегія стала єдиною країною даного регіону, яка спромоглась досягти досить-таки високих результатів, перш за все, в політичній сфері. Законодавство, яке фіксує принцип рівноправності статей, обмежується ухваленим уроці Актом про рівні можливості. Даний Акт був покликаний сприяти поширенню рівності чоловіків і жінок, при цьому основний акцент зосереджувався на поліпшенні суспільного становища останніх. Уроці в Акт було внесено поправку, що встановила 40% рівень представництва обох статей у всіх органах влади і управління. Нове положення було націлене не тільки нате, щоб збільшити кількість жінок в урядових, муніципальних та окружних радах і комітетах, алей встановити гендерний баланс в тих сферах діяльності, які традиційно вважалися чоловічими – економіка, сільське господарство, засоби повідомлення, оборона, а також жіночими, наприклад, охорона здоров’я. Таким чином, починаючи з х років, норвезька влада, відчуваючи на собі, крім всього іншого і вплив радикального жіночого руху, стала поступово проводити політику активнішого залучення жінок до органів управління. Результат перевершив усі очікування, коли уроці на пост прем’єр- міністра Норвегії була призначена жінка – Гро Брундтланд, яка сформувала новий уряд, членами якого приблизно половина були жінки. З тих часів в усіх наступних урядах жінки займали або третину, або половину постів. А на парламентських виборах 1993 року всі три кандидати на посаду голови уряду були жінками. Цей рік ознаменувався іще двома подіями по-перше, кількість жінок-парламентарів збільшилась до 40%; по-друге, на посаду президента парламенту (другу позицію в державі після короля) була обрана жінка. Найбільш результативною діяльність жінок-міністрів виявилася в сімейній сфері. Так, наприклад, починаючи з 1987 року, поступово збільшувався період оплачуваної відпустки з вагітності. Уроці він становив 28 повністю оплачуваних тижнів або 35 тижнів з 80% оплатою, аз року відпустку було збільшено до 42 тижнів з повною оплатою і 52 тижнів
– з частковою.

108 Крім того, з 1993 року батьки були зобов’язані брати як мінімум 4- тижневу відпустку по догляду за дитиною (так звана батьківська квота. Паралельно з початку процесу входження жінок у владу в х роках мали місце ще дві справжні революції, які зробили вирішальний вплив на становище жінок у сучасній Норвегії. Перша з них відбулася тоді, коли величезна кількість жінок стало частиною робочої сили. Якщо в 1965 році приблизно 9 з 10 матерів, які мали маленьких дітей, працювали вдома, то сьогодні ситуація зовсім зворотня, коли
8 з 10 матерів з малими дітьми працюють поза домом. Інша революція почалася на початку х років, коли молоді дівчата стали вливатися в освітню систему. Сьогодні жінки складають близько 55% від загальної кількості, які навчаються в університетах і коледжах. Однак ринок праці та освітній сектор, які раніше, досить чітко розділений в гендерному відношенні на певні сфери. У деяких традиційно чоловічих галузях, таких як медицина і юриспруденція, кількість жінок практично зрівнялася із чоловічим. Тимчасом, технічні та економічні сфери більше зайняті чоловіками.
Контрольні питання
1. Які рішення ЄС обумовили реалізацію гендерної рівності в Європі
2. Якими були основні етапи формування європейських принципів гендерної рівності в оплаті, зайнятості, професійній підготовці та просуванні по службі
3. Наведіть приклади практики держав Європейського Союзу в забезпеченні гендерної рівності.
4. Яким чином вирішуються в ЄС питання гендерної рівності
5. Які спеціальні органи в ЄС захищають права жінок на гендерну рівність
6. Яка допомога жінкам надається Європейським соціальним фондом

Література [О: 6, 7; Д: 5, 13, 22, 29, 33, 34, 52, 53 ,58, 65, 67-69]
Змістовий модуль 8. Європейська політика протидії
соціальному виключенню громадян

8.1. Поняття соціального виключення та його соціальна природа.
8.2. Основні форми, агенти та потенційні жертви соціального виключення.
8.3. Концептуальні засади політики основних європейських країну подоланні соціального виключення громадян.
8.4. Політика обмеження соціального виключення в Європі.


109
Ключові терміни соціальна ексклюзія, інклюзія, дискримінація, депривація, самоізоляція, стратегії виключення, стигматизація, девіація, маргіналізація, маркування, толерантність.

8.1. Поняття соціального виключення та його соціальна природа
Соціальне виключення (або ексклюзія) – явище, нерозривно пов’язане з процесами ідентифікації та самоідентифікації. Людям властиво поділяти оточуючих на своїх та чужих. Завдяки цьому відбувається включення людини до певної групи, що має дві складові по-перше, сама людина має відносити себе до цієї групи, а по-друге, група має визнати таку приналежність. За відсутності перешкод, людина стає членом групи та залучається до спільних з нею дій (що формує інклюзію). Виокремлення чужих, невключених до певної групи чи спільноти, формує ситуацію ексклюзії.
Соціальне виключення (соціальна ексклюзія) – це процес депривації
1
соціальних об’єктів від престижних, соціально схвалюваних цінностей. Соціальне виключення супроводжується стигматизацією
2
індивідів та соціальних груп, призводить до самоізоляції, маргіналізації ідентичності та відбивається у стандартизованих моделях соціальної поведінки ізольованих. Термін «соціальна ексклюзія» вперше почали застосовувати у Франції у
1974 р. для означення соціально незахищених верств населення (малися на увазі передусім розумово і фізіологічно залежні, схильні до суїциду, батьки-одинаки, інваліди, люди похилого віку, маргінали, діти-сироти, делінквенти, асоціальні особи (девіанти) та інші соціальні невдахи. Французький дослідник Мішель Фуко у своєму циклі лекцій за загальною назвою Ненормальні, розглядаючи питання трансформації якості влади, спирається на два сценарії ставлення до двох різних груп «ізолятів» – прокажених та хворих на чуму. На думку М. Фуко, ці дві хвороби породили різні форми ізоляції. Якщо проказа породила ситуацію ексклюзії – вигнання хворого за межі групи у невпорядковане зовнішнє середовище (що супроводжувалося символічним ритуалом визнання прокаженого ще за життя мертвим та роздаванням його майна, то чума, навпаки, утворила ситуацію
«інклюзії» – замикання хворих у цілком прозорому та контрольованому просторі зі встановленням в ньому обов’язкових для виконання нормі правил
1
Депривація – процес обмеження або позбавлення можливостей щодо задоволення основних життєвих потреб індивідів або груп. Соціальна депривація – обмежений доступ до соціальних благ для нижчих верств населення за необмеженого доступу – для вищих.
2
Стигматизація – процес соціального таврування. У Давній Греції ставили стигму (тавро) гартованим залізом. Згодом практика трансформувалася у таврування символічне. Так, сучасна стигматизація може проявлятися у процесі нав'язування особі, що заподіяла щось загрозливе для суспільства, статусу тавра) злочинця. Той, хто отримав таке тавро, у подальшому вжене може позбутися цієї “стигми”, що призводить до появи цілого прошарку антисоціальних осіб.
3
Маргіналізація – різке зниження соціального статусу індивіда або групи, виштовхування їх на соціальне дно.
4
Див Фуко М. Ненормальные. Курс лекций, прочитанный в Коллеж де Франс в 1974–1975 учебном году / М. Фуко. – СПб.: Наука, 2004. – 432 с.

110 М. Фуко наводить як приклад чітко обумовлені ритуали щоденної перевірки живих та здорових у містах, що потрапили в зону епідемії чуми – кожна людина мусила у певний час з’явитися на очі перевіряльників у отворі точно означеного вікна. Якщо людина не з’явилася – то вона або померла, або хвора і прикута до ліжка, тож стосовно неї мали бути здійснені ізоляційні заходи. Це різна якість прояву влади, яка у першому випадку певну групу викидає за межі поля свого контролю, фактично – за межі соціального, освоєного поля. А в другому – формує впорядкований простір, в якому відведено чітке місце кожній групі, утому числі й ізолятам, від яких суспільство відгороджується. Означені хвороби (проказа та чума) не є єдиним прикладом виключення, вони лише дозволяють реконструювати історію виключення, контролю та дисципліни. Протягом х років ХХ ст. термін соціальна ексклюзія» швидко розповсюдився у гуманітарному знанні більшості європейських країна також став елементом політичного дискурсу (з огляду на розуміння необхідності обмеження цього явища. Застосування цього поняття передбачає акцентна процесуальності. Якщо бідність, інвалідність тощо вважають певним станом, доволі статичним явищем, то соціальна ексклюзія більше вказує на процесуальність, тобто на сам процес маргіналізації людини, виявлення причин та наслідків обмеження доступу до основних соціальних інститутів суспільства. Певною мірою термін соціальна ексклюзія» вказує на перехід від індустріального до постіндустріального суспільства та від вертикальної стратифікації до горизонтального поділу на «інсайдерів» та аутсайдерів тобто тих, хто перебуває у межах суспільства, і тих, хто знаходиться поза його межами. В загальному виді соціальна ексклюзія концептуалізується як брак участі в основних видах діяльності в суспільстві. Доволі образне розуміння сутності соціальної ілюзії запропонувала російська дослідниця Н.Є. Тихонова. На її думку, відповідно до класичного розуміння поняття ексклюзії суспільство являє собою певний соціальний простір, у центрі якого перебувають члени суспільства, що являють собою
«мейнстрім». Далі, у наступному концентричному колі, навколо ядра знаходяться ті, хто через будь-які причини виявляється дискримінованим в сенсі реалізації тих чи інших прав. І нарешті, на периферії соціального простору знаходяться ті, хто є об’єктом множинної дискримінації та майже втратили основну частину своїх зв’язків із суспільством. Фактично саме ця частина соціального простору буде відповідати стану соціальної ексклюзії
7
Західні дослідники запропонували перелік громадянських прав, який, у разі дотримання цих прав, слугує основою для розуміння ситуації уникнення
5
Оксамитная С. Социальная эксклюзия в Украине на начальной стадии реставрации капитализма / С. Оксамитная, В. Хмелько // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 3. – С. 68.
6
Абрахамсон П. Социальная эксклюзия и бедность / П. Абрахамсон // Общественные науки и современность. – 2001. – № 2. – С. 158.
7
Тихонова НЕ. Социальная эксклюзия в российском обществе / Н.Е.Тихонова // Общественные науки и современность. – 2002. – № 6. – С.

111 соціальної ексклюзії. Це право на професійну допомогу при народженні, на безпечний та здоровий життєвий простір, на адекватне харчування, на політичну участь, на економічне продуктивне життя, на захист від безробіття, нагідну старість та пристойне поховання. Відповідно, можемо реконструювати можливі форми соціальної ексклюзії, які даються взнаки у разі недотримання цих права також окреслити коло потенційно можливих жертв та агентів соціального виключення.

8.2. Основні форми, агенти та потенційні жертви
соціального виключення

Соціальна ексклюзія – це процес, який може розглядатися, з одного боку, як послідовність станів відносної соціальної депривованості, аз іншого, – як низка обставин, що призвели індивіда чи групу від нормального стану до стану соціальної ексклюзії. У будь-якому разі ексклюзантів заведено вважати жертвами, що стали такими внаслідок нерівномірного розподілу соціальних благ. Однак варто зазначити, що окрім соціальних чинників ексклюзії можуть мати місце й психологічні. Тож в такому випадку маємо справу з ситуацією самоексклюзії – тобто таким станом людини, коли її сприйняття і формування ситуації не дозволяє їй активно розв’язувати проблему покращення власного становища (наприклад, людина відмовляється від активних пошуків роботи за фахом, отримання якої могло б розв’язати проблему бідності й ізоляції від певних економічних, соціальних або культурних благ. Виходячи з цього, у вивченні соціального виключення розрізняють ситуацію та стан соціального виключення
Ситуація соціальної ексклюзії – спричинена об’єктивними умовами, за наявності яких люди не мають можливості скористатися наданими їм соціальними правами.
Стан соціальної ексклюзії – визначається через індивідуальне сприйняття особою своєї ситуації та пов’язаний з самоідентифікацією.

Можливі ситуації (форми) соціального виключення

• Виключення з системи виробництва (безробіття. Виключення з системи споживання (бідність, злиденність. Виключення з соціального спілкування в родині, сусідстві. Виключення з масових організацій та солідарностей. Виключення з системи освіти (низькі шанси, система селективного

112 навчання, професійні оцінки медиків, педагогів, психологів. Виключення зі сфери ухвалення рішень. Виключення зі сфери медичного обслуговування (обмежений доступ до медичних послуг. Виключення зі сфери можливостей розуміння того, що відбувається. Розглянемо сутність кожної з форм соціального виключення.
Виключення з системи виробництва (безробіття. Бути зайнятим на ринку праці – це брати участь у економічно й соціально значимій активності, оплачуваній праці, тобто не бути безробітним (особливо тривалий період часу. Вважалося, що в ті рр. ХХ ст., коли відбувався перехід від селянських господарств до індустріальних, попит на робочу силу буде зростати та перевищувати пропозицію. Однак вийшло навпаки. Структурні змінив системі виробництва, інфляційні процеси, сильна залежність бюджетних сфер від економічної політики держави, призвели до ексклюзії значної кількості людей із вищою освітою, що працювали у сферах, фінансованих державою. Суттєво змінився статус та стратегії середнього класу тощо. Зрештою, в ті роки економічна реструктуризація викликала відчутне погіршення стану робітників, переважно некваліфікованих, а також вплинула на їх житлові умови. Для цих людей фактично не залишилося робочих місць, тож виникла соціальна спільнота, для якої відсутність роботи стала способом життя. Одним з наслідків цих процесів стали ізоляція андеркласів
8
та їх геттоїзація
9
Зрозуміло, що втрата роботи не призводить одразу ж до стану соціальної ексклюзії, особливо якщо мова йде про одного з членів домогосподарства, що тимчасово втратив роботу. Однак така сама довгострокова втрата роботи та стабільного доходу може мати серйозні соціальні наслідки й втілитися у низхідній соціальній мобільності. Тобто, тривале безробіття відчутно підвищує ризик соціальної ексклюзії.
Виключення зі сфери споживання. Участь у споживанні характеризується здатністю людини купувати продовольчі та непродовольчі товари й різноманітні послуги. Тож, виключення зі сфери споживання для більшості населення – це неможливість задовольнити базові потреби (їжа та дім, яка в першу чергу пов’язана з бідністю. Однак подібна ексклюзія може бути властива будь-яким соціальним групам, незалежно від рівня доходів. Така форма
8
Андерклас – сегмент спільноти великих міст, який складається як з індивідуумів, такі з родин, що знаходяться поза межами mainstream системи зайнятості, населяють гетто й піддаються утискам у найбільшій мірі. Люди, що складають цю групу, як правило, недостатньо освічені, мають низьку кваліфікацію, є довготривалими безробітними, або взагалі невключені у трудовий процес. Окремі індивідууми пов’язані з вуличною злочинністю, окремі – демонструють девіантну поведінку. Більшість родин знаходиться у стані хронічної бідності. Поняття «андерклас» є концентрацією економічних й поведінкових проблем расових меншостей (переважно афроамериканців та латиноамериканців) у великих старопромислових містах. Головна проблема дослідження андеркласу полягає в ускладненому доступі до нього. Ці люди відмовляються голосувати, брати участь у політичній діяльності, відмовляються від підтримки збоку традиційних груп населення тощо.
9
Геттоїзація – створення локальних, замкнених, ізольованих поселень, повна ізоляція певної групи людей від оточуючого культурного середовища.

113 виключення буде ґрунтуватися на різниці у рівні доступу до інформації про різноманітні та змінні норми споживання. В сучасній Україні, через специфіку трансформації державного соціалізму у доволі невизначену форму капіталізму, не в повній мірі спрацьовують показники щодо стану соціальної ексклюзії, розроблені західними фахівцями. Так, приміром, за таким параметром депривації як неадекватне харчування виключеним слід вважати половину населення
України
10
Виключення з соціального спілкування в родині, сусідстві. В основі виключення з соціального спілкування в родині або сусідстві можуть бути об’єктивні індивідуальні проблеми (божевілля, хвороба, асоціальність тощо) або ситуації (тривала ізоляція від родини через від’їзд, ув’язнення, лікування тощо.
Виключення з масових організацій та солідарностей. Вельми важливою визнається залученість індивіда в мережі соціальних взаємовідносин та взаємопідтримки. Організації та інші форми солідарностей, за допомогою яких люди протистоять ексклюзії, засновані на таких чинниках бажанні контролювати джерела засобів існування (профсоюзи, селянські об’єднання, асоціації торговців тощо бажанні задовольнити свої споживчі потреби та потреби в кредитах кооперативи, кредитні союзи тощо ставленні до державних чи муніципальних послуг (асоціації батьків, пенсіонерів тощо приналежності до місцевих територіальних спільнот релігійних та етнічних об’єднань.
Виключення з системи освіти. Освіта є одним з чинників, який суттєво впливає на рівень соціальної ексклюзії. Від освітніх досягнень індивідів в значній мірі залежать їх можливості на ринку праці й заробітку. Брак освіти й кваліфікації безпосередньо пов’язані із ризиком безробіття. В Україні зароки незалежності відбулася певна поляризація населення, виходячи з критерію освіти. З одного боку, стало більше людей, що мають вищу освіту, з іншого – збільшилася кількість тих, хто не здобув й обов’язкової середньої. Тож можемо припустити, що у майбутньому людям з низьким рівнем освіти все важче буде знаходити роботу й вони не зможуть брати участь у звичайних для інших громадян видах діяльності. Якщо цю тенденцію не буде зламано, перед Україною відкриється погана перспектива збереження високого рівня бідності й соціальної ексклюзії
11
Система селективного навчання, професійні оцінки медиків, педагогів, психологів з дитинства виключають певні групи з системи освіти, позбавляючи їх шансів на здобуття, приміром, повноцінної середньої або вищої освіти.
10
Оксамитная С, Социальная єксклюзия в Украине на начальной стадии реставрации капитализма / С. Оксамитная, В. Хмелько // Социология: теорія, методы, маркетинг. – 2004. – № 3. – С. 67.
11
Оксамитная С. Социальная эксклюзия в Украине на начальной стадии реставрации капитализма / С. Оксамитная, В. Хмелько // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 3. – С. 76.

114 Корупція робить бідність спадковою та обмежує шанси на отримання вищої освіти для бідних. Як один з чинників подібного виключення можемо розглядати дискримінуючий простір будь-якого населеного пункту (відсутність зручних доріжок для інвалідів, прикутих до інвалідних візочків, відсутність можливості потрапити всередину навчального закладу без допомоги інших. Зовнішнє тестування, з одного боку, вирівнює можливості щодо вступу до вишів, уніфікуючи отримані в різних навчальних закладах оцінки, аз іншого, – спрацьовує як система «відсіву» певних категорій населення (діти з сільської місцевості, що не мали можливості здобути якісну освіту, учні з периферійних міських шкіл, діти-інваліди тощо.
Виключення зі сфери ухвалення рішень. Здатність індивіда впливати на прийняття рішень на місцевому та/або національному рівнях є важливою характеристикою політичної участі людини. Виключення подібного типу може бути пов’язане з бажанням та настановами самої людини (абсентеїзм, як свідоме відсторонення від політики) або викликане захопленням влади окремим авторитарним лідером, політичною партією та обмеженим доступом до політики широких верств населення. Може проявлятися навіть за умов демократії та широкого доступу до інформації (за причин олігархічного чи бюрократичного характеру самих політичних партій, практики лобіювання рішень тощо. Відсторонення від політичного вибору може відбуватися через тиск світової економічної системи та баланс силу власній країні (за таких умов обіцяне виборцям відступає на другий план. Реакція людей на виключення є доволі різноманітною від апатії до крайніх проявів агресії та насильства.
Виключення зі сфери медичного обслуговування (обмежений доступ до
медичних послуг. Виникає в результаті зменшення об’єму соціальних послуг для однієї групи та збільшенням для іншої. Як результат, виникають незахищені групи, що не мають шансів поправити своє здоров’я (або через відсутність потрібних лікарів, або через високу вартість медичних послуг.
Виключення зі сфери можливостей розуміння того, що відбувається.
Становлення інформаційного суспільства викликає шок від майбутнього (Е.
Тофлер). Для одних інформаційне суспільство означає максимально широкий вибір життєвих стилів, гендерної та вікової ідентифікації. Для інших – ускладнення стратегій виживання та зростання ризиків. Хоча в цілому фахівці зазначають, що більшість населення задоволена інформацією про спорт або життя зірок (світська хроніка) і не жадає шукати та сприймати по- справжньому тривожну інформацію.
Потенційні об’єкти соціальної ексклюзії:
• бідні; довгострокові або постійні безробітні зайняті на тимчасовій та низькокваліфікованій роботі некваліфіковані, неграмотні та виключені зі шкіл люди похилого віку та діти хворі

115 інваліди, розумово чи фізично залежні або обмежені родини інвалідів
• девіанти (наркомани, алкоголіки, люди зі специфічним стилем життя та одягу тощо делінквенти, колишні ув’язнені, що стоять на кримінальному обліку самотні батьки
• діти-сироти; діти, що ростуть у проблемних родинах расові, релігійні, мовні та етнічні меншини молоді люди без професійного досвіду та кваліфікації (освіти мігранти, біженці політично безправні отримувачі соціальної допомоги та інші.
Агентами соціального виключення можуть бути
• держава в цілому місцева спільнота окремі соціальні групи та організації групи, наділені звичаєм і традицією виступати носіями норм наприклад, старійшини.

8.3. Концептуальні засади політики основних європейських країну
подоланні соціального виключення громадян
Концепція соціальної ексклюзії виросла на тлі концепції відносної бідності П.Таунзенда. На її основі Рада Міністрів ЄС у грудні 1984 р. надала таке трактування бідності це люди, сім’я чи група, чиї ресурси (матеріальні, культурні та соціальні) настільки обмежені, що виключають їх з мінімально прийнятного способу життя, який має решта жителів тих європейських країн, девони проживають. Важливим моментом у цьому визначенні є розуміння того, що бідність – це відхилення від нормального життя за причин обмеження ресурсів. Означена концепція вплинула не тільки на академічні кола, ай на політичні. Концепція соціальної ексклюзії виявилася більш зручною, оскільки прямо не заперечувала післявоєнну політику Welfare State, ключовим пунктом якої була ліквідація бідності як такої. Концепція соціальної екслюзії перенесла акцент з бідності як соціального явища на індивідуальний вимір буття окремої особи. Зміна парадигм знайшла своє відображення в ініційованих Комісією ЄС та санкціонованих Європарламентом спеціалізованих програмах щодо боротьби з соціальною ексклюзією в Європі. Діяльність у межах цих програм дозволила чітко визначити, в яких саме ситуаціях люди страждають від ексклюзії:
1. Якщо вони мають невигідне становище з точки зору освіти, кваліфікації, зайнятості, житлових, фінансових ресурсів тощо.
2. Коли їх шанси отримати доступ до соціальних інститутів, що займаються розподілом життєвих шансів, є відчутно нижчими порівняно з іншим населенням.

116 3. Подібні обмеження мають часову протяжність.
Петер Абрахамсон, професор соціології університету Копенгагена (Данія) так розмежовує концепції бідності та ексклюзії
12
:


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал