Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління



Pdf просмотр
Сторінка12/19
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.22 Kb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   19

Основні документи в галузі гендерної рівності

• Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Додатковий Протокол до неї. Програма дій, схвалена на Всесвітній конференції з народонаселення та розвитку. Каїрська Програма дій, схвалена на Міжнародній конференції з народонаселення, 1994 р. Рішення конференції Каїр +5» (1999 р. Копенгагенська декларація (Copenhagen Declaration) та Програма дій. Декларація конференції міністрів країн Європейського Союзу, які відповідають запитання гендерної рівності 2005 р. в Люксембурзі. Основою правової захищеності жінок в ЄС є проголошення обов’язковості дотримання принципу рівноправності чоловіків і жінок, в першу чергу в галузі трудових відносин, і законодавче закріплення цього принципу вправі ЄС. Безпосередню причетність до правового регулювання становища жінок в ЄС має Римський договір 1957 р. Він містить спеціальну статтю (ст. 119), що визначає правовий статус працюючої жінки. Ця стаття зобов’язує держави- члени ЄС гарантувати і дотримуватися принципу, згідно з яким чоловіки й жінки мають одержувати рівну оплату за рівну працю. Включення даного принципу в Договір про створення Європейського економічного співтовариства переслідувало дві мети.
По-перше, необхідно було поставити всі держави врівні умови. Франція, наприклад, вже мала на той час принцип рівної оплати праці жінок і чоловіків за рівну роботу в своєму законодавстві, а у правових системах інших держав- членів цей принцип ще не був закріплений.
По-друге, включення названого принципу в Договір мало наметі сприяти виконанню завдання соціального характеру – поліпшення умов життя і роботи громадян, які проживають на території Європейського співтовариства і протягом періоду до 1961 р. трансформувати принцип рівної оплати за рівну працю жінок і чоловіків у національні законодавства всіх держав-членів ЄС і відповідно почати його виконання. Однак, незважаючи нате, що ця дата кілька разів відсувалася, не всі держави до встановленого початкового терміну змогли виконати зобов’язання, передбачені Договором. Тому в 1972 р. Рада Європейських співтовариств затвердила Соціальну програму, в якій ще раз наголошувалося на необхідності якнайшвидшого застосування в практиці держав названого принципу. Приблизно в той же час Суд Європейських співтовариств виніс низку рішень у справах, що стосуються питань дискримінації за ознакою статі. Це ще

100 раз наочно продемонструвало всьому Європейському співтовариству, що правова система, створена Римським договором, є діючим механізмом.
7.3. Реалізація європейських принципів гендерної рівності в оплаті,
зайнятості, професійній підготовці та просуванні по службі в країнах ЄС Реалізація законодавства ЄС з гендерної рівності здійснюється через
спеціальні програми ЄС, спрямовані на забезпечення рівних можливостей чоловіків і жінок. Прикладом цього є програма ЕКУАЛ (EQUAL), що є частиною стратегії Європейського Союзу щодо створення додаткових і кращої якості робочих місць та забезпечення можливості доступу до них усіх без винятку. ЕКУАЛ випробовує нові шляхи розв’язання проблем дискримінації та нерівності, які виникають у працюючих й тих, хто шукає роботу. ЕКУАЛ фінансується Європейським Соціальним Фондом (ЄСФ), який є одним зі структурних фондів, що надають фінансову допомогу гендерним програмам, оскільки окремого гендерного бюджету в ЄС непередбачено. Підтримка ініціатив, спрямованих на вирівнювання економічних можливостей чоловіків і жінок, здійснюється в рамках програми PROGRESS
(2007-2013 рр.), ресурси якої застосовуються для проведення заходів і досліджень щодо розв’язання проблем зайнятості на умовах транспарентності.
Новою стратегією щодо забезпечення рівності жінок і чоловіків на
2010-2015 рр. стала програма Європейської комісії з питань гендерної
рівності, яка передбачає інтеграцію рівності між жінками та чоловіками в усіх сферах політики ЄС. Стратегія визначає внесок гендерної рівності для економічного зростання і сталого розвитку, здійснення гендерної рівності в рамках Стратегії Європа. Основні пріоритети даної Стратегії такі рівна економічна незалежність жінок і чоловіків рівна оплата за працю рівної цінності рівність в ухваленні рішень гідність, цілісність і відсутність гендерного насильства заохочення гендерної рівності за межами ЄС горизонтальні питання (гендерні ролі, законодавство, інструменти управління. Нова стратегія спрямована на зміцнення співробітництва між різними учасниками та підвищення ефективності управління. Це закладає основу для майбутньої співпраці в сфері гендерної рівності з державами-членами, а також з Європейським парламентом та іншими установами та органами, втому числі Європейським інститутом з питань гендерної рівності. Для реалізації гендерної рівності в ЄС діють ряд комітетів і структур. Серед них найважливішими є Керівний комітет з питань рівності між
жінками і чоловіками (CDEG), який проводить аналіз, дослідження та оцінки стану рівності між жінками і чоловіками, визначає стратегії і політичні заходи, а також, за необхідності, розробляє відповідні правові документи в таких сферах як збалансоване представництво жінок і чоловіків у всіх секторах суспільства застосування комплексного підходу до проблеми рівності між жінками і чоловіками протидія торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації боротьба з насильством щодо жінок.

101
Комітет з прав жінок і гендерної рівності (FEMM) є інституцією Європейського парламенту, який відповідає запитання, що стосуються прав жінок і гендерної рівності в ЄС. Комітет допомагає у вирішенні міжнародних питань з гендерних проблемі має два головних напрями діяльності 1) покращення економічного становища жінок щодо можливостей працевлаштування, заробітної плати тощо 2) соціально-економічна інтеграція жінок-іммігранток та боротьба проти торгівлі людьми й сексуального насильства. Політику Європейської Комісії щодо вирішення гендерних питань визначає, як правило, Консультативний комітет із забезпечення рівних
можливостей для чоловіків і жінок, що складається з міністрів-представників держав-членів ЄС. З 2006 р. працює заснований згідно з Директивою Ради ЄС 1922/2006
Європейський інститут з питань гендерної рівності. Його головною метою є збір, аналізі надання інформації з питань рівності між чоловіками та жінками в рамках політики щодо забезпечення гендерної рівності. У тісній співпраці з європейськими структурами та державами-членами Інститут несе відповідальність за організацію нарад експертів, обмін інформацією, проведення конференцій та інформаційних кампаній, широке поширення отриманої інформації для сприяння підвищенню об’єктивності та достовірності даних на європейському рівні, проведення обстежень сексуальної рівності в Європі, функціонування та координацію Європейської мережі із забезпечення гендерної рівності, сприяння науковим дослідженням у цій галузі. Таким чином, у країнах ЄС використовується системний підхід до вирішення питань гендерної рівності, який передбачає проведення спільної європейської політики та виконання відповідних директив усіма країнами ЄС на основі цілей економічна незалежність чоловіків і жінок, сумісність професійного та особистого життя, рівне представництво у всіх процесах ухвалення рішень, ліквідація всіх форм гендерного насильства, рівноправність у сфері політики розвитку та зовнішній політиці. З іншого боку, завдяки методу відкритої координації, кожна країна-член ЄС проводить власну гендерну політику. Як наслідок, різниця у кількості працюючих чоловіків і жінок у Греції досягає 27%, у Фінляндії – менше 3%. Аналіз стану зайнятості жінок у Австрії, проведений Доріс Відра, показує, що австрійський ринок праці поділений на дві частини місця з умовами неповного робочого дня займають, в основному, жінки, в той же час престижні робочі місця на повний робочий день займають чоловіки. Лише 74% жінок з дітьми віком до 15 років працюють. Середня заробітна плата жінок урна була менше, ніжу чоловіків. Зокрема, розриву погодинній оплаті праці чоловіків і жінок у країнах Євросоюзу досі становить 15%.
Для
порівняння,
згідно
з
даними
Держкомстату
України,
працевлаштування жінок, незайнятих трудовою діяльністю, поступається
даним щодо чоловіків у січні 2011 р. було працевлаштовано 5,8%
непрацюючих жінок і 6,2% непрацюючих чоловіків, у лютому 2011 р. аналогічні
показники склали 6,6% і 7,5%. Аналогічні показники в Україні щодо рівня

102
економічної активності населення, де жінки всіх вікових категорій мають
нижчі показники, ніж чоловіки
Вирішення актуальних питань гендерної рівності в рамках європейської стратегії зайнятості розглядається наданий момент як активне залучення до ринку праці жінок на основі 1) зменшення впливу фінансових демотиваторів, пов’язаних з розмірами заробітної плати, оподаткуванням 2) підвищення доступності та якості послуг з догляду за дітьми та людьми похилого віку, 3) поліпшення організації праці (неповний робочий день, гнучкий режим. Логіка цих дій є зрозумілою і може бути прийнятною для аналогічної ситуації в Україні. Особливої уваги потребує просування жінок у владу, яке розглядається вданий час як інструмент стабільного, гуманного та сталого розвитку суспільства, оскільки реальна рівноправність чоловіків і жінок змінює пріоритети державної політики, життя країни в цілому. Статистика свідчить, що держави, які мають у своїх парламентах і урядах менше 25-30% жінок, погано справляються з проблемами охорони материнства і дитинства, прав дитини, соціального захисту. А це вказує нате, що дотримання і забезпечення прав людини відповідно до основних демократичних вимог не виконується повною мірою. Тому недивно, що боротьба за справжню демократію містить в собі дуже важливу складову – повну рівноправність жінок аж до паритету з чоловіками в урядах, парламентах і в усіх інститутах держави, що забезпечують соціальну справедливість і стабільність у суспільстві. Якщо середній показник представництва жінок у європейських парламентах – 15-16%, то в Україні він утричі менший – 5-6%, зокрема, жодної жінки у складі Кабінету Міністрів України. Між тим, у деяких країнах світу законодавчо встановлюються обов’язкові квоти присутності жінок в органах представницької влади. Таку році Норвезька лейбористська партія ввела
40% гендерну квоту. Уроці таке ж рішення ухвалила соціал-демократична партія Данії. Позитивним є і європейський досвід просування жінок в політичне життя через політичні партії. Сучасні соціологічні дослідження помітили тенденцію, за якою більшість жінок останнім часом обирається в європейські парламенти від лівих партій – соціалістичних, соціал-демократичних і зелених.
Для порівняння: в українській системі влади спостерігаються за
гендерними ознаками такі типові недоліки як скляна стіна, коли попри
формально рівні можливості для обох статей є безліч неформальних,
«невидимих» бар’єрів, що перешкоджають кар’єрі жінок пірамідальна
структура зайнятості жінок у структурах влади, коли чим вище рівень
управління, тим менше частка жінок серед керівників професійна сегрегація –
нерівномірний розподіл чоловіків і жінок за видами діяльності і посадовою
ієрархією. Органи державного управління поки що демонструють небажання
прийняти конкретні рішення щодо усунення недоліків гендерної рівності, не
здійснюють відповідні правові заходи, не беруть на себе юридичних
зобов’язань, які б забезпечили можливість рівного доступу жінок до різних
рівнів влади. Велика кількість політичної риторики зданої проблеми часто

103
підміняє серйозне юридичне обґрунтування закону про квотування місць для
жінок у владних структурах.
Певними позитивними кроками у розв’язанні цих проблем можна
вважати схвалення у 2005 р. Верховною Радою України Закону Про
забезпечення рівних праві можливостей жінок і чоловіків, але реально
механізми просування жінок у владу не працюють у повній мірі, втому числі
громадська думка не виявляє особливої зацікавленості у вирішенні цих питань.
Згідно з цілями тисячоліття до 2015 р, з огляду на прогресивний досвід
розвинених країн світу, в Україні визначені цільові індикатори гендерного
співвідношення серед депутатів національного парламенту та вищого
керівного складу державних службовців нарівні не менше 30%: 70%, серед
депутатів місцевих органів управління – нарівні не менше, ніж 50%: 50%, а
співвідношення середньої заробітної плати жінок до середньої заробітної
плати чоловіків – нарівні. В цілях тисячоліття визначено, що гендерний
баланс – це індикатор демократичності й дотримання основних
громадянських свобод, який відбиває процес утвердження в Україні соціальних,
економічних та політичних стандартів. Це є важливою підставою для того,
щоб у процесі євроінтеграції відбувалася апроксимація українського і
європейського законодавства, в Україні вводилися норми гендерної рівності,
аналогічні європейським. Актуальною є також інтегрована участь України у
реалізації Стратегії Європа, яка відповідає цілям партнерства між
Україною та ЄС.
Одним із прикладів конкретних практичних дій, що вживаються ЄС для здійснення цілей і завдань гендерної рівності, стало виділення Комісією ЄС спеціальних грантів жінкам-початківцям на власний бізнес. Перевага у виділенні допомоги такого роду віддавалася тим проектам, відповідно до яких передбачалося створити нові робочі місця для жінок зі спеціальними проблемами (наприклад, для безробітних, а також у сферах професійної діяльності, нетрадиційної для застосування жіночої праці. Великий внесок у розробку проектів директива також підготовку різного роду доповідей, інформаційних повідомлень про становище жінок в ЄС, про заходи щодо захисту їх прав вносить функціональний орган Комісії ЄС – Бюро з питань зайнятості й рівних можливостей для жінок. Бюро підтримує тісні зв’язки з групами працівників і роботодавців, проводить дослідницьку роботу, семінари, наради та ін У рамках Комісії ЄС діє також Жіноче бюро інформації, на базі якого видається щоквартальний журнал Жінки Європи. Значні суми на вирішення гендерних питань виділяє Європейський соціальний фонд. Гроші виділялися на заробітну плату нянь, щоб забезпечити можливість для жінок, які мають маленьких дітей, отримати роботу на повний робочий день. Фондом оплачувалася також програма навчання жінок, які не мали раніше можливості здобути комп’ютерну освіту, без якої їх не приймали на роботу на великі підприємства. Як окремі позитивні приклади вирішення гендерних питань у країнах ЄС можна виділити країни Скандинавського регіону, який об’єднав Швецію,

104
Норвегію, Данію, Ісландію та Фінляндію. Ці країни, з їхніми культурними, історичними, лінгвістичними зв’язками і демократичними традиціями, домоглися значних успіхів у сфері гендерної рівності. Парламенти п’яти країн Скандинавії, об’єднані у створену в 1952 р. Скандинавську Раду, та заснована в 1971 р. Скандинавська Рада Міністрів, розробили єдину гендерну політику, віддзеркалену в Скандинавській програмі взаємодії з гендерної рівності (1995-2000). Скандинавська модель рівності статей виходить з визнання того, що чоловікам і жінкам необхідні рівні права, обов’язки та можливості в усіх основних сферах життєдіяльності. Відповідно до цього були визначеній основні цілі політики, спрямованої на досягнення гендерної рівності
1) подальший розвиток загальної скандинавської платформи з питань гендерної рівності в контексті більш широкої моделі європейського та міжнародного співробітництва
2) сприяння політиці розробки кожною з п’яти країн регіону своїх національних заходів, посиленню і підвищенню їх ефективності
3) відповідна увага будь-яким аспектам гендерної рівності, які, у свою чергу, мають відповідати діяльності, здійснюваної під егідою Скандинавської Ради міністрів. Для досягнення зазначених цілей були вирішені такі завдання забезпечення рівних можливостей для чоловіків і жінок у процесі ухвалення економічних і політичних рішень однакова оплата чоловічої і жіночої праці та досягнення статевої рівності на ринку праці просування гендерної рівності в Європій в усьому світі розробка методів активнішого та ефективнішого просування гендерної рівності, зокрема, за допомогою підтримки відповідних досліджень та освіти. Якщо в рівній оплаті праці ще є ряд нерозв’язаних проблем, то досягнення гендерної рівності у сфері політики – це єдина царина, в якій жінки досягли найвищих результатів. У скандинавських країнах велика кількість жінок є членами парламентів і входить до складу інших політичних структур. Так, наприклад, якщо в ті роки нашого сторіччя кількість жінок, представлених у парламентах п’яти країн даного регіону, становило 30%, то вже в х роках ця цифра зросла до 40%. Для поєднання роботи і сімейного життя, яке, які раніше означає для жінок подвійну зайнятість, Скандинавська Рада Міністрів надає підтримку тим проектам, які намагаються розв’язати дану проблему. Скандинавська Рада Міністрів підтримує жіночі та гендерні дослідження, що проводяться в Скандинавському Інституті жіночих і гендерних досліджень, заснованому в 1995 р. Однак, незважаючи на розроблений спільний проект скандинавської моделі гендерної рівності, втілення його вжиття, реалізація цілей і завдань програми щодо взаємодії мають у кожній з країн Скандинавії свої відмінні риси.

105 Таку Швеції
проведення гендерної політики займає особливе місце. Свідченням цьому є наявність спеціального підрозділу з гендерної рівності при шведському Міністерстві промисловості, зайнятості та засобів сполучення, очолюваний відповідним міністром, який відповідає за урядову політику щодо досягнення гендерної рівності. Сам уряд несе колективну відповідальність за реалізацію цілей гендерної політики, причому кожен міністр відповідальний за дії, які мають сприяти встановленню рівності чоловіків і жінок у підзвітній йому сфері діяльності. Починаючи з 1994 року, уряд Швеції публікує щорічний звіт урядової політики, в якому проголошується переконання втому, що гендерна рівність має поширюватися на всі напрямки державної діяльності. Одним із інструментів гендерної рівності є мережа Жіночих ресурсних центрів, які об’єднують понад 120 організацій, що діють на локальному, регіональному та національному рівнях. Об’єктом їх діяльності є всі жінки, проте особлива увага приділяється потребам тих жінок, які проживають у малонаселених та сільських районах. Локальні та регіональні ресурсні центри сприяють підвищенню ролі й впливу жінок у конкретному регіоні, а також посиленню позицій жінок в усьому суспільстві. Основними напрямками діяльності центрів є такі надання доступу до комп’ютерних мереж інформації організація освітніх курсів для жінок, виставок і семінарів створення мережевих програм для різних груп жінок і т. ін. Підтримка та координація діяльності локальних і регіональних центрів здійснюється Національним ресурсним центром, одним з основних завдань якого є організація національних конференцій, які надають можливість обміну досвідом та інформацією. Починаючи з 1994 року, уряд Швеції складається з рівної кількості жінок і чоловіків, причому вданий час жінки-міністри несуть відповідальність за ті сфери діяльності, які традиційно вважалися чоловічими правосуддя, засоби повідомлення, іноземні справи та сільськогосподарська політика.
Жінки-політики ініціювали велику кількість реформ, які сприяли зміцненню економічного становища шведських жінок. Прикладом цього є розширення системи догляду за дітьми. Подібних результатів жінки змогли домогтися багато в чому завдяки тим заходам, які зробив уряд Швеції з тим, щоб прискорити процес рівного розподілу політичної влади між чоловіками і жінками. Так, наприклад, будь-яке висунення міністерствами кандидата на будь-яку посаду має бути зареєстроване і схвалено в підрозділі з гендерної рівності. Більш того, від тієї організації, представникам якої пропонується посісти місце в структурі суспільної влади, потрібно висунення двох кандидатів – чоловіка й жінки – для об’єктивнішого вибору. Що стосується перспектив розвитку даної сфери, то вона виходить з адміністративної політики уряду, заснованої на переконанні втому, що набір посадових осіб має проходити незалежно від статевої приналежності кандидатів і відповідно задобре визначеними критеріями і ретельною відбірковою процедурою.

106
В Ісландії, також які в Швеції, існує добре розвинений національний механізм реалізації політики гендерної рівності, основні принципи якої були зафіксовані в Акті про рівне суспільне становище і рівних правах для чоловіків і жінок. Даний Акт стосується всіх сфер життєдіяльності суспільства, проте особлива увага приділяється гендерній рівності на ринку праці. Відповідно до Акта, відповідає за його здійснення міністр громадських справ, якого призначає Рада з рівного статусу і Комітет скарг (Complaints Committee). Міністр зобов’язаний подати до парламенту розроблений ним чотирирічний план дій з досягнення рівноправ’я між чоловіками і жінками. Під егідою Ради працює і Комітет чоловіків, покликаний сприяти активнішому залученню чоловіків до обговорення гендерних проблем. Крім перерахованих вище органів цілям реалізації політики рівноправ’я статей служить і спеціальне Відомство з гендерної рівності. На початку кожного року це Відомство подає річний графік своїх проектів, який складає основу його діяльності. Серед основних проектів – програми з освіти і видавничої діяльності. Характер освітніх програм різноманітний і складається з різноманітних курсів, лекцій та організації групових дискусій з гендерної проблематики. Кожні чотири роки міністр з громадських справ подає до парламенту Ісландії національну урядову програму дій щодо просування гендерної рівноправності. Усвідомлюючи необхідність і важливість надання жінкам однакових з чоловіками праву сфері освітив р. в ісландському університеті було засновано спеціальний Комітет з гендерної рівності.
Данія – єдина країна Скандинавського регіону, яка має настільки велику законодавчу базу, що фіксує основні положення гендерної політики. Перший законодавчий акт, спрямований на ліквідацію будь-яких форм статевої дискримінації, був ухвалений в 1976 р. Ним став Акт про рівну заробітну плату для чоловіків і жінок, який неодноразово доповнювався і змінювався. Уроці було ухвалено ще два закони – Акт про рівні можливості для чоловіків і жінок, який проголошував принцип гендерної рівності у всіх сферах життєдіяльності суспільства, а також Акт про рівні підходи до чоловіків і жінок при їх прийомі на роботу і про відпустку з вагітності, який гарантував і регулював рівноправне становище статі на ринку праці. Останні два законодавчі акти були націлені на встановлення гендерної рівності у сфері управління і політики – це Акт про рівність чоловіків і жінок при призначенні їх членами громадських комітетів (1985 р) і Акт про рівні можливості чоловіків і жінок займати виконавчі посадив органах громадського правління (1990 р. Основна мета обох актів полягала у досягненні збалансованої кількості чоловіків і жінок в органах влади. Яків інших країнах Скандинавії, в Данії був заснований уроці спеціальний орган, покликаний сприяти поширенню рівних можливостей для чоловіків і жінок у всьому суспільстві й контролювати виконання відповідного законодавства. Ним стала Датська Рада з рівного статусу, що складалась з дев’яти членів. Одна з основних функцій Ради – консультування з питань

107 гендерної рівності та формулювання програм дій, що стосуються рівних можливостей для чоловіків і жінок у суспільному секторі та на ринку праці. Крім того, через кожні три роки уряд Данії, за сприяння Ради з рівного статусу, готує план дій з досягнення гендерної рівності в урядових організаціях та установах. Ще однією функцією Ради є забезпечення виконання Актів про рівну оплату праці і про рівні підходи до чоловіків і жінок при їх прийомі на роботу. Проте, незважаючи на заходи Ради і принцип рівної оплати праці за рівну роботу, закріплений в законодавстві, статистика показує, що в середньому чоловіки заробляють на 20% більше, ніж жінки. Крім розробленої національної програми з досягнення гендерної рівності, Данія бере активну участь і в міжнародних проектах. Однією з основних організацій, яка активно працює в цій сфері, є Жіноча Рада Данії. У справі реалізації політики гендерної рівності

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал