Міністерство охорони здоров’я України Підготовка лікарів за спеціальністю «загальна практика- сімейна медицина»



Сторінка7/13
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

Впровадження наукових розробок кафедри ортопедичної стоматології в навчальний процес
В умовах сучасного темпу і динамічності розвитку стоматологічної науки актуальною є проблема ознайомлення студентів із новітніми науковими розробками, які уже впроваджені в практичну охорону здоров’я. Ми вважаємо, що однією з ефективних форм навчання є введення в лекційний курс і в тематику практичних занять матеріалу з кафедральними науковими розробками.

Так, наприклад, у лекційному курсі з ортопедичної стоматології в розділі «Ортопедичне лікування захворювань тканин пародонту» звертається увага на більш раціональну й досить ефективну конструкцію апарату для ортодонтичної підготовки фронтальних зубів у комплексному лікуванні захворювань пародонту, розроблену на кафедрі (Л.М.Мунтян, О.А.Ромашкіна, 2005).

1) Конструкція апарату є більш гігієнічною в порівнянні з раніше запропонованим апаратом Енгля.

2) Конструкція апарату сприяє підвищенню ефективності комплексного лікування пародонти ту, досягненню в кінцевому результаті – стійкого та довготривалого періоду ремісії захворювань.

3) Конструкція апарату зменшує витрати на виготовлення тимчасових шинуючи зубних протезів.

4) Конструкція апарату забезпечує збільшення терміну повноцінного функціонування зубних протезів, фіксованих на зубах після ортодонтичної підготовки, та покращення їх естетичних властивостей.

Ознайомлення студентів з кафедральними науковими розробками дозволяє розширити коло зору студентів та в майбутньому дасть поштовх для індивідуального вибору ефективного методу лікування в кожному конкретному клінічному випадку.

Навроцький В.А.



Особливості підготовки іноземних студентів

на кафедрі дитячої хірургії
За останні 10-15 років розвитку освіти в Україні більшої ваги починають набувати проблеми, пов’язані з навчанням іноземних студентів, в тому числі і у Вінницькому національному медичному університеті імені М.І. Пирогова.

Підготовка іноземних студентів на кафедрі дитячої хірургії проводиться на протязі більш ніж 30 років, майже на кінцевому етапі навчання (5-6 курси навчання).

Головною метою учбового процесу на кафедрі дитячої хірургії, є необхідність навчити студентів вмінню правильно оцінити дані теоретичної підготовки, зібраний анамнез хворої дитини, аргументовано оцінити та інтерпретувати клінічну інформацію результатів лабораторних досліджень та допоміжних методів обстеження (УЗД, рентгенограми, КТ, доплерографії, КТГ та ін.) з ціллю встановлення попереднього діагнозу і складання плану лікування хворої дитини.

На 5 курсі заняття проводяться з вивчення тематичної програми з питань діагностики, надання невідкладної лікарської допомоги та послідуючого лікування дітей з гострою невідкладною хірургічною патологією.

Складаючи робочу програму з дитячої хірургії були ураховані особливості типових патологічних процесів в залежності від вікових груп дітей: « Особливості гнійно-запальних захворювань м’яких тканин та кісток у дітей», «Особливості гострого апендициту та перитонітів у дітей», «Доброякісні та злоякісні пухлини м’яких тканин у дітей», «Політравма у дітей» оскільки майбутній спеціаліст, у незалежності від його професійної спеціальності, зіткнеться з даними хворобами у дітей.

Для проведення практичного заняття з метою вирішення проблеми клінічної підготовки ( у першу чергу – контакт «студент-пацієнт») необхідно приділити велику увагу розвитку етіопатогенезу та розвитку патологічного процесу у дітей, передбачити особливості його перебігу на всіх етапах лікування, а це, в свою чергу, дає можливість передбачити і профілактувати поширення процесу хвороби і переходу її в хронічну форму.

Проводячи заняття на 6 курсі, звертаємо увагу на повторення питань, які вивчалися на 5 курсі, а також опановуємо розділами з вроджених вад розвитку дитини з особливостями ранньої діагностики та надання невідкладної допомоги. Вивчаючи теми: « Вроджені вади розвитку, які супроводжуються кишковою непрохідністю у дітей», «Вроджені вади розвитку товстої кишки та аноректальні вади розвитку», «Вроджені вади розвитку опорно-рухового апарату дитини» - звертаємо увагу на важливість ранньої діагностики патології, що сприяє більш позитивним результатам подальшого лікування ніж така ж діагностика в більш пізні строки, з більш складнішим планом лікування та більшим відсотком виникаючих ускладнень.

Всі ці питання учбового процесу проводяться в палаті «біля ліжка хворої дитини», де можна більш об’єктивно оцінити виявленні симптоми після огляду дитини, проведеної аускультації, пальпації та перкусії. Це сприяє виявленню теоретичних знань студента, його аналітичне вміння, об’єктивність та надійність лікарняного мислення.

Вірно побудований навчальний процес має надзвичайно важливу роль у підготовці майбутнього лікаря-спеціаліста.

Альтернативним методом підготовки іноземних студентів на кафедрі дитячої хірургії є проведення заняття в окремих групах на англійській мові, а це в свою чергу відкриває нові економічні резерви в вітчизняній медицині в збільшує конкурентоздатність на міжнародних ринках вищої освіти

На кожній лекції та практичному занятті звертаємо увагу студентів на особливості перебігу патологічного процесу у дітей в залежності від віку дитини, починаючи з періоду новонародженості і в більш старшої вікової групи.

Маючи певний досвід викладання дитячої хірургії студентам V та VI курсів рахуємо за доцільне - необхідність розробки наскрізних навчальних програм ( як теоретичних так і практичних) з метою забезпечення використання суміжних дисциплін при вивченні навчальних матеріалів з дитячої хірургії, що дасть можливість вільно користуватись раніше набутими знаннями.

Таким чином, підготовка іноземних студентів V та VI курсах лікувального факультету потребує повсякденної напруженої роботи всього колективу співробітників кафедри та колективу клінічної лікарні.
Нагайчук В.І.

Об’єм надання допомоги відмороженим лікарями за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина»
На сьогодні склались соціально-економічні умови в державі, коли контингенту хворих з холодовою травмою, в тому числі і людям без певного місця проживання, медична допомога надається на недостатньому рівні. Разом з тим, відсутність чіткої, патогенетично обґрунтованої тактики при наданні само-, взаємо- та першої медичної допомоги сприяє некрозу тканин, ампутаціям кінцівок на більш високих рівнях та глибокій інвалідизації відморожених з втратою самообслуговування.

Мета роботи – на основі наукового, патогенетично обґрунтованого розвитку холодової травми розробити для лікарів за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» об’єм надання допомоги хворим з відмороженнями.

Матеріали та методи. Нами проаналізовані результати лікування 45 хворих з відмороженнями, які лікувались в різних медичних закладах, в тому числі і в опіковому відділення з 2003 по 2011 р.р. В першій групі (28 хворих) надавалась само- та взаємодопомога шляхом розтирання, масажування, занурення в теплу воду. За медичною допомогою хворі звертались через 1-5 діб після відмороження. Хворі другої групи (17 відморожених) само-, взаємодопомогою не займались, а звернулись у медичні заклади, де їм були накладені термоізолюючі пов’язки та проведена інфузійно-трансфузійна терапія. Хворим обох груп виконувалась рання некректомія, ксенопластика, проводилась загальноприйнята медикаментозна та симптоматична терапія.

Аналізували результати лікування хворих з холодовою травмою в залежності від способів надання само-, взаємо- та першої медичної допомоги.



Результати та обговорення. Порівняльна характеристика двох груп показала, що доопераційний період з моменту травми в першій групі склав 4,03 ± 0,7 л/дня. В другій групі доопераційний період був 2,1 ± 0,3 л/дня (P < 0,05). Термін лікування хворих в першій групі 45,3 ± 1,6 л/дня проти 41,7 ± 1,9 л/дня в другій групі (P > 0,05). Разом з тим, якщо в другій групі ампутації проведено тільки на рівні фаланг пальців (5,9 % хворих), то в першій групі проведені ампутації як на рівні фаланг пальців (14,3 % хворих), так і на рівні передпліч (3,6 % хворих) та гомілок (7,1 % хворих).

Холодовий фактор діє на тіло людини як у вертикальному (шкіра – кістки), так і в горизонтальному (периферія – центр) напрямках. Гіпотермія та замерзання тканин поширюється як з поверхні шкіри до глибоких структур, так і з периферії до центру. Як правило, в першу чергу ушкоджуються кисті, ступні та відкриті ділянки тіла (ніс, вуха, обличчя). При цьому розвивається спазм периферичних судин, агрегація формених елементів та стаз крові з наступним формуванням тромбів.

Відновлення кровообігу, розмерзання та розігрівання тканин повинно поширюватись у зворотному напрямку (від центра до периферії), з глибини тканин до поверхні. Передчасне відновлення життєдіяльності клітин без відновлення кровообігу веде до їх загибелі. Тому, для ушкоджених холодом тканин ми повинні створити умови термосу, в яких тривалий час могли б перебувати, законсервовані холодом, кінцівки. Ніяких травмуючих зігріваючих маніпуляцій на периферичних відділах кінцівок. Цього можливо досягнути шляхом накладання ізотермічних пов’язок: кінцівки від кистів (ступнів) до плечових (кульшових) суглобів загорнути плівкою, краще полівінілхлоридною, поверх якої термоізолюючий матеріал (вата, шерстяна тканина, тонкий паралон), знову шар плівки та забинтувати марлевим бинтом (деклараційний патент України на корисну модель № 63908).

Об’єм допомоги: ізотермічні пов’язки, вживання великої кількості теплого питва, знеболювальні та серцево-судинні препарати, якомога швидша госпіталізація потерпілих в найближчий лікувальний заклад.

Висновки та перспективи подальших розробок.

1. Відновлення життєдіяльності клітин без відновлення кровообігу веде до їх загибелі.

2. Тривала консервація охолоджених кінцівок в умовах ізотермічних пов’язок з відновленням кровообігу та життєдіяльності клітин від центру до периферії під дією тепла власної крові дозволяє зберегти кінцівки або значно понизити рівень ампутацій.

Перспективним, на наш погляд, є вивчення перебігу ранового процесу в умовах ізотермічних пов’язок.

Нагайчук В.І.

Об’єм надання допомоги обпеченим лікарями за спеціальністю

«Загальна практика – сімейна медицина»
Глибокі опіки більше 30 % поверхні тіла і сьогодні в більшості випадків є несумісними з життям. Успіх у збереженні життя хворим з опіками залежить від багатьох причин, в тому числі і від невідкладного, патогенетично обґрунтованого надання само- та взаємодопомоги на місці травми.

Мета роботи – на основі наукових досліджень патогенетично обґрунтувати об’єм само-, взаємо- та першої медичної допомоги обпеченим для лікарів за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина».

Матеріали та методи. Порівняльному аналізу були піддані результати лікування 250 пацієнтів Вінницького опікового відділення, яким само-, взаємо- та перша медична допомога надавалась різними способами. Всі пацієнти отримали опіки низькотемпературним агентом – окропом. В першій групі (132 потерпілих) з метою надання допомоги рани покривали маслами тваринного чи рослинного походження. В другій групі (118 обпечених) проводили швидку нейтралізацію травмуючої дії екзогенного чинника криничною або водогінною водою. Хворі обох груп отримували прийняту в клініці медикаментозну та симптоматичну терапію.

Аналізували доопераційний період, глибину опікового ураження в залежності від способів надання допомоги та терміни лікування.



Результати та обговорення. Аналіз результатів лікування показав, що доопераційний період в обох групах був у межах 1,6-1,8 л/дня. Хворим обох груп виконували ранню некректомію з наступним закриттям післяопераційних ран ксенодермотрансплантатами. У 96,7 % хворих другої групи повна епітелізація ран під ксеношкірою наступала до 14 доби. У 93,4 % хворих першої групи після відшарування ксенодермотрансплантатів діагностовано глибокі гранулюючі рани, які закривали вільними аутодермотрансплантатами, що свідчило про поглиблення опікових ран при наданні само-, взаємо- та першої медичної допомоги маслами тваринного або рослинного походження та збільшувало терміни лікування, порівняно з першою групою, в 2,3 раза (P < 0,05).

На глибину опіку впливають два чинники: потужність зовнішнього травмуючого агента та експозиція його дії, які і обґрунтовують тактику надання само-, взаємо- та першої медичної допомоги хворим в момент опіку – зведення до мінімуму експозиції травмуючої дії зовнішнього агента шляхом його швидкої нейтралізації.

Для нейтралізації травмуючої дії екзогенного чинника достатньо на 10-15 хв. занурити обпечені ділянки шкіри у воду, стати під душ або провести нейтралізацію цупкими тканинами, зволоженими у криничній або водогінній воді.

З нейтралізацією екзогенного травмуючого чинника ми не вирішуємо остаточно проблеми профілактики поглиблення опікових ран, так як після опіку в уражених тканинах температура зростає до 60-70°С і вище, а білок коагулює при температурі 44-45°С.

Практика показала, що нейтралізація травмуючої дії ендогенного чинника криничною або водогінною водою проводиться від 5-6 годин до доби. Стабільна нормалізація температури тіла та відсутність больової імпульсації з обпечених ділянок свідчить про повну нейтралізацію травмуючої дії екзо-, ендогенного чинників ураження та є критерієм до її закінчення.

Об’єм допомоги: зняти обручки з пальців, при необхідності відновити прохідність дихальних шляхів та провести штучну вентиляцію легень і непрямий масаж серця; негайно почати нейтралізацію травмуючої дії екзо-, ендогенних чинників ураження обпечених ділянок шкіри криничною чи водогінною водою; забезпечити якнайшвидшу госпіталізацію потерпілих в найближчий лікувальний заклад.

Висновки та перспективи подальших розробок.

1. Використання масел тваринного або рослинного походження з метою надання допомоги потерпілим в момент опіку сприяє поглибленню опікових ран, а при поширених опіках ставить під загрозу життя хворого.

2. Швидка нейтралізація травмуючої дії екзо-, ендогенних чинників ураження криничною чи водогінною водою зупиняє поглиблення опікової рани, що при поширених опіках шкіри низькотемпературними агентами дозволяє зберегти життя обпеченим.

Перспективним, на наш погляд, є вивчення перебігу ранового процесу при різних способах надання допомоги потерпілим в момент опіку.

Наливайко О. Б., Шкрабалюк В. М.

Професійна культура майбутнього сімейного лікаря як фактор успішності професійної діяльності
Упровадження сімейної медицини в Україні – важливе завдання, реалізація якого вимагає соціальної підготовки молодого фахівця у вищому навчальному медичному закладі і покладає більше відповідальності на сімейного лікаря. Лікарська спеціальність «загальна практика – сімейна медицина» зазначається як багатопрофільна діяльність лікаря на етапі первинної допомоги під час первинного звернення хворого. Наряду з цим виникає потреба в кваліфікованих кадрах для сімейної медицини та молодих фахівців педіатричної справи з високою професійною культурою.

Розвиток сучасного суспільства, реформування медицини з метою інтеграції у світову спільноту – це шанси для медичних вузів України, серед яких величезну роль відіграє підвищення якості професійної культури майбутніх сімейних лікарів.

Прогрес у галузі медицини вимагає від сучасного фахівця володіння спеціальними знаннями, зокрема, педагогічного уміння спілкуватися з пацієнтами та потребує високого рівня професійної культури.

Навчальною програмою студентів-медиків передбачено вивчення ряду предметів соціально-духовної спрямованості: релігієзнавство, філософія, історія медицини, мовознавство, етика тощо.

Увага до проблем формування професійної культури майбутнього сімейного лікаря має виключно актуальне значення. Питання відокремлення професійної культури фахівців різного профілю в структурі їхньої загальної культури вже привернули увагу чималої кількості дослідників. Аналіз поняття «професійна культура» показав, що в науці розробляють такі аспекти проблеми, як загальна, гуманітарна і професійна культура, цінності особистості, їх вікові особливості, механізми формування.

Як допомогти майбутньому лікарю розібратися в собі й знайти своє професійне обличчя? Як розвинути його професійну культуру й професійне мислення? Як виробити власний стиль взаємодії з хворими, з колегами тощо? Як подолати сучасні стереотипи у поглядах на суть медичної діяльності? Ось, на нашу думку, на що треба звернути увагу як викладачів, так і майбутніх лікарів під час навчального процесу. Як викладачі гуманітарного циклу і як куратори груп, ми приділяємо велику увагу професійній підготовці студентів – майбутніх сімейних лікарів та формуванню професійної культури.

Наприклад, проводяться зустрічі зі студентами і спілкування з приводу таких гострих проблем сьогодення як СНІД, боротьба з курінням; готуються цікаві статті на іноземній мові по цим життєво важливим проблемам; надається інформація, яку готують самі студенти на іноземній мові. Пошук інформації відбувається з українських, англійських, канадських, французьких та інших журналів про вбивчу силу куріння, про загублені молоді життя. Ці факти мають велике інформативне значення, змушують замислитись над важливими проблемами сьогодення. Культура поведінки лікаря, який дає позитивний приклад іншим – це велика виховна сила, яка діє на пацієнтів найкраще. Є багато способів позитивного впливу на культуру майбутнього спеціаліста - медика з проведенням дискусій на актуальні професійні теми, зустрічей з цікавими людьми, проведенням конференцій про видатних вчених-медиків, про проблеми, що стоять перед медициною сьогодні.

Отже, професійна культура майбутнього сімейного лікаря як фактор успішності професійної діяльності є одним з головним аспектів ступеневої медичної освіти.

На основі аналізу сутності та змісту процесу формування професійної культури зроблено висновок, що професійне становлення майбутнього фахівця відбувається не лише в рамках навчально-виховного процесу, а також у позанавчальній діяльності – педагогічно доцільній формі організації вільного часу студентів, що відзначається позанормативністю й індивідуальним характером, забезпечує набуття спеціальних знань, навичок і умінь, які відповідають змісту педагогічної професії і є особливим соціокультурним середовищем, що створює умови для розвитку особистісних якостей, зумовлених специфікою педагогічної праці. Ми вважаємо, що професійну підготовку лікарів треба розглядати як складову ступеневої освіти, що передбачає оволодіння знаннями, уміннями, навичками майбутнього фахівця, спрямовану на максимально повноцінну професійну самореалізацію особистості та зорієнтовану на забезпечення якісної освіти.

Таким чином, застосування сімейним лікарем у медичній практиці індивідуально-типологічного підходу до хворого як до цілісної особистості, бажання вивчити людину на усіх рівнях, знання динамічного соціопсихофізіологічного портрету пацієнта та виховання професійного ставлення до праці та пацієнта – шлях до вирішення основного завдання та досягнення мети – збереження здоров'я кожного громадянина нашої держави.


Некрут Д.О., Ільченко О.В.

In vitro модель для вивчення процесів ультрафіолетового

зрощення (UV-X)
За даними сучасної літератури, ймовірність інфекційного ураження рогівки досить велика не тільки при травматичних ураженнях рогівки, але й в осіб, які користуються контактними лінзами, і, так само, як ускладнення соматичних захворювань. Існуючі методи лікування травми рогівки є недостатньо ефективними, мають безліч побічних ефектів, сприяють формуванню лікарської залежності і алергізації.

Актуальність проведення повноцінної реабілітації пацієнтів з виразковим ураженням рогівки різної етіології обумовлена недостатньою ефективністю традиційних методів лікування навіть при сучасному спектрі антибіотиків через полівалентну стійкість мікроорганізмів до застосовуваним антимікробних препаратів.

Нові можливості лікування відкриває фотодинамічна терапія (ФДТ) із застосуванням різних фотосенсибілізаторів (ФС). ФДТ обумовлена здатністю фотосенсибілізатора при впливі світла з довжиною хвилі, відповідної піку поглинання ФС, генерувати синглетний кисень та інші активні радикали, що мають токсичну дію на хвороботворних бактерій. Крім того, при ФДТ утворюються додаткові хімічні зв'язки між молекулами колагену, з яких побудована тканини рогівки (перехресне зв'язування рогівкового коллагена за допомогою рибофлавіну - Corneal Collagen Crosslinking with Riboflavin - "CCC-R", або ультрафіолетове зрощення - UltraViolet-Crosslinking - "UV-X").

Подібна процедура дозволяє в амбулаторних умовах, безпосередньо в кабінеті сімейного лікаря, проводити лікування деяких очних хвороб, які традиційно лікуються лише в умовах стаціонару.

З метою підбору ФС з іншим набором властивостей, відмінного від рибофлавіну, та можливої модифікації параметрів опромінення, нами було створено відповідну модель in vitro. Як білкову субстанцію було використано 0,5% розчин частково гідролізованого колагену, до якого було додано рибофлавін у кількості 5 мг/100 мл.

Цей розчин наливався у два хімічних стаканчики. Вміст одного стаканчика піддавався опроміненню світлом з довжиною хвилі 400 нм. Як випромінювач було використано світлодіод з потужністю випромінювання 50 мВт, яка розподілялася по поверхні розчину площиною 12 см2, забезпечуючи щільність випромінювання приблизно 4 мВт/см2, що відповідає щільності випромінювання, яке використовуюється для лікування кератоконусу.

Другий стаканчик знаходився поряд, при тих самих температурних умовах, але накритий світлонепроникною посудиною.

Опромінення тривало протягом 2 годин, при цьому розчин, який було піддано опроміненню, поступово драглювався внаслідок утворення міжмолекулярних зшивок і створення просторової сітки білкових молекул, в той час, як розчин, що знаходився в темряві, не втрачав рідкого стану (див. Фото).

В подальшій роботі планується, визначаючи реологічні властивості рідини за умов зміни параметрів процесу (час опромінення, довжина хвилі опромінюючого світла, тип ФС та його концентрація тощо), знайти їх оптимальні значення з метою подальшого їх випробування на моделі in vivo.

Некрут Д.О., Ільченко О.В.



Що сімейний лікар має знати про Tahitian noni (Morinda citrifolia L.)
Сімейний лікар часто буває не тільки лікарем, але й консультантом для своїх пацієнтів, допомагаючи їм обирати найефективніший шлях до усунення розладів здоров'я, надаючи допомогу у відновленні здоров'я з мінімальними витратами. При цьому часто доводиться протидіяти інформаційним атакам з боку недобросовісних торговців від медицини, які намагаються одержати надприбутки на біді людській.

Останні роки все ширше розповсюджується рекламна кампанія щодо нової панацеї від багатьох хвороб, а саме - продуктів переробки тропічних фруктів Tahitian noni (Morinda citrifolia L.) Реклама стверджує, що вони ефективно протидіють діабету, раку, астмі, депресивним станам, безсонню, мігрені, серцево-судинним захворюванням, модулюють імунну систему, "підвищують енергію", запобігають інсульту, лікують алкоголізм, наркоманію, поліпшують пам'ять і таке інше. Єдиним недоліком є ціна - 1 літр соку цих плодів коштує від 350 гривень.

Ретельне дослідження інформації щодо цих плодів демонструє наступне. Цими фруктами вже давненько, понад 2 тисячі років, харчуються гавайські жителі, проте до широкого вивчення приступили зовсім недавно. Переважна частина робіт відноситься до 2003-2011 року, що говорить про явне їх ініціювання з боку рекламно-торгівельних організацій.

Першими були роботи, які підтвердили відсутність гепатотоксичності плодів. Всі дослідження проводилися на лабораторних тваринах. Взагалі, в дослідах на мишах відзначено не тільки відсутність будь-якого токсичного ефекту, але продемонстровано наявність певного дозозалежного анальгетичного і седативного ефекту.

Дослідники, пов'язані з виробниками соку Tahitian noni, відмічають ознаки наявності антипсихотичної дії цього соку, але і в цьому випадку результат було одержано лише на мишах.

Підтверджена антиракова спрямованість ефекту для мишей - кількість пухлин знижується на 10-90%. Точна цифра залежить від виду мишей і виду пухлин. Однак практично ніхто і ніколи не проводив вивчення антиракового ефекту на людях.

Відзначено деяку імуномодулюючу дію плодів Morinda citrifolia L. Спостерігалася певна антиоксидантна активність. Іноді (не завжди) і при деяких дозах (не при всіх) можлива тенденція до зниження ймовірності захворювання на гастрити. Однак від гіпероксіі сік плодів абсолютно не захищає.

Відзначено слабо виражену протизапальну активність. Прийнятий у великих кількостях (20-40 мл/кг ваги тіла, тобто близько 1,5-3 літра на дорослу людину) сік цих плодів підвищує працездатність. Це підвищення працездатності дуже добре пояснюється наявністю в соку цукристих речовин.

Загалом, всі перелічені ефекти пояснюються наявністю в плодах Morinda citrifolia L. антиоксидантних вітамінів і деяких полісахаридів.

В оглядовій статті [Tidsskr. Nor. Laegeforen. - 2008, Mar 13; № 128(6).- P. 694-697.] підсумовуються всі наукові роботи, пов'язані з дослідженням наслідків вживання цього плоду (їх виявилося не більше 200) і робиться висновок, що реально немає ніяких підстав стверджувати, що застосування даного плоду або соку з нього може допомогти при хоч якій-будь хворобі. Робиться висновок, що енергійне просування цього продукту в торговельну мережу має ряд тривожних ознак.

Підсумовуючи - по своїм вітамінним, імуномодулюючим, протираковим властивостям сік цього плоду приблизно відповідає і не поступається соку апельсина (крім седативної і аналгетичної дії). Однак відсутність цих плодів у традиційному харчуванні європейців і брак інформації дозволяють використовувати його в маркетингових кампаніях набагато успішніше.

Застосування соку Morinda citrifolia (Noni) може бути з успіхом замінено прийманням відповідних мультивітамінних препаратів, що, до речі, набагато дешевше.

Палій І.Г., Заїка С.В.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал