Міністерство охорони здоров’я України Підготовка лікарів за спеціальністю «загальна практика- сімейна медицина»



Сторінка12/13
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.52 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Важливість підготовки лікарів загальної практики - сімейної медицини

в умовах реформування галузі охорони здоров’я


Визначено, що в умовах функціонування поліклінічної (традиційної) моделі надання первинної медико-санітарної допомоги населенню неможливо забезпечити дотримання рекомендацій ВООЗ щодо організації ефективної ПМД. Через це Програмою економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» передбачено, що для підвищення доступності медичної допомоги населенню необхідно провести реформування галузі шляхом чіткого структурного розмежування первинного, вторинного і третинного рівнів медичної допомоги та створення центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, госпітальних округів, високоспеціалізованих центрів, університетських клінік та їхнього ресурсного забезпечення; подальшого розвитку інституту сімейної медицини на основі зміцнення ролі первинної медичної допомоги.

Отже, проведення реформування, а фактично - створення нової системи охорони здоров'я - єдиний шлях для забезпечення належного рівня медичного обслуговування населення України. Адже за роки незалежності система галузі охорони здоров'я, успадкована від радянського часу, так і не була адаптована до сучасних вимог та суспільних потреб.

До числа основних цілей модернізації мережі закладів охорони здоров’я, що надають первинну медико-санітарну допомогу належать :

- забезпечення рівного і справедливого доступу наших громадян до медичного обслуговування, яке має бути високої якості і відповідати потребам суспільства;

- поліпшення здоров'я населення;

- підвищення ефективності використання ресурсів галузі охорони здоров’я;

- впровадження мотивації медичних працівників до ефективної праці.

Успішний розвиток будь-якої сфери людської діяльності неможливий без управління, тобто систематичного процесу використання ресурсів для досягнення певної мети. Основним ресурсом кожної організації є люди, оскільки саме вони приводять в дію решту всіх ресурсів.

 На сьогодні вітчизняна галузь охорони здоров’я знаходиться на порозі кадрової кризи. Деякі фахівці визначають ситуацію як таку, що може стати реальною загрозою здоров’ю населення. Наразі необхідна мобілізація прихованих можливостей системи на основі кращого використання кадрових ресурсів.

Ефективна кадрова політика є одним із потужних інструментів реформування галузі охорони здоров’я. Адже саме від наявності кадрів, їхньої фаховості, професіоналізму, у першу чергу, залежать якість та своєчасність надання медичної допомоги. В системі охорони здоров'я виключно важлива роль відведена безпосередньо медичному працівникові, тому до підготовки медичних кадрів потрібно підходити особливо ретельно. Підготовка лікарів загальної практики – сімейних лікарів є нагальною необхідністю і умовою успішного запровадження реформ.

З метою забезпечення безперервної професійної підготовки медичних працівників первинної ланки створюються обласні тренінгові або навчально-практичні центри. За можливості навчально-практичні центри створюються також у районних центрах та містах обласного підпорядкування. Завданням таких центрів є сприяння організації проведення короткотривалих тематичних курсів для медичних працівників центрів первинної медико-санітарної допомоги без відриву від виробництва шляхом надання приміщень та матеріально-технічних засобів, необхідних для здійснення навчального процесу навчальним закладом або організації дистанційних форм навчання.
Токарчук Н.І., Рубіна О.С., Серебренікова О.А., Моравська О.А.

Питання педіатрії у підготовці сімейного лікаря
Створення інституту сімейної медицини є пріоритетним напрямком реформування системи охорони здоров’я населення України. Підготовка сімейного лікаря з питань педіатрії повинна базуватися на стратегії інтегрованого ведення хвороб дитячого віку, яка запропонована ВООЗ та ЮНІСЕФ. Проблемне вивчення сприяє кращому осмисленню, освоєнню та грамотному використанню вивченого матеріалу. Відомо, що лікар зобов’язаний навчатися все своє професійне життя, а безперервний професійний розвиток лікаря – це період постійного навчання, підготовки, підвищення кваліфікації та самовдосконалення. За словами Джон Девей «Образование – это не подготовка к жизни, это и есть жизнь».

При проблемному навчанні лікаря велике значення має самостійна освіта, адже саме самостійний пошук рішення поставленого завдання розвиває відчуття відповідальності, робить людей ініціативними. Перед системою вищої освіти стоїть завдання не лише формувати у студентів професійні вміння та навички, а сприяти формуванню мислення, розвивати методику самостійного пошуку та обробки інформації. Самостійна робота студентів відноситься до активних методів навчання, розкриває індивідуальність студента, активізує творчий підхід в оволодінні знаннями, формує самостійність в процесі навчання.

Головним напрямком інтегрованого ведення хвороб дитячого віку є первинна медико-санітарна допомога. Першочерговим завданням сімейного лікаря є оцінка стану дитини, визначення характеру та обсягу медичної допомоги (амбулаторна допомога, стаціонарна допомога, консультація батьків з питань догляду за дитиною у домашніх умовах). Аналіз клінічного стану дитини повинен починатися з цільової оцінки, що включає оцінку основних клінічних симптомів для вирішення питань надання невідкладної допомоги та/або негайної госпіталізації. В значній мірі ці питання допоможуть вирішити стандартизований підхід до ведення дитини: оцінка фізичного та нервово-психічного розвитку, вакцинального статусу, вигодовування, наявності супутньої патології та ін. Стандартизований підхід ведення пацієнтів значною мірою захищає від помилок лікаря, та, насамперед, дозволяє зберегти та підтримати здоров’я маленьких пацієнтів. Сімейний лікар мусить лікувати не захворювання у дитини, а дитину, яка хворіє. Важливою також є профілактична робота сімейного лікаря, яка спрямована на виявлення донозологічних станів, проведення диспансерного нагляду згідно прийнятих стандартів. Така робота допомагає не лише запобігти хронізації захворювань, але й знизити інвалідизацію дітей.

Підготовка сімейних лікарів згідно стандартів спостереження та лікування сучасної, апробованої в багатьох країнах системи інтегрованого ведення хвороб дитячого віку допоможе забезпечити своєчасне надання медичної допомоги маленьким пацієнтам на необхідному, кваліфікаційному рівні. Застосування інтегрованого ведення хвороб дитячого віку сприятиме зміщенню акценту в роботі сімейного лікаря з лікування захворювань на профілактику порушень здоров’я дітей.

Таким чином, інтегрований підхід до ведення хвороб дитячого віку повинен впроваджуватися в практику при підготовці сімейних лікарів.
Феджага І.В.

Застосування методів взаємоактивного навчання за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина»
На сучасному етапі в період реорганізації вищої школи педагогіка вищої школи направлена на формування нової шкали цінностей, серед яких – індивідуалізація освіти, гуманізація та формування технологій, розрахованих на активізацію пізнавальної діяльності. Суспільству потрібні спеціалісти, які можуть самостійно приймати рішення, виконувати їх, брати відповідальність в складній професійній ситуації. Якість освіти визначається не тільки професійною компетентністю викладача, але й змістом навчальних програм і організацією самого навчального процесу. Тому важливим завданням викладача є створення такої форми навчання, що сприяє формуванню та розвитку особистісних якостей студента. Викладач може вибрати з великої кількості методів навчання найефективніші, щоб забезпечити розмаїття у подачі матеріалу та гарантувати, що учасники навчання не нудьгуватимуть. Досвідчений викладач може визначити, коли слухачі вже мають раніше одержані знання за темою курсу, та заохочує їхній внесок у процес навчання. Головна задача постановки питань – заохотити слухачів міркувати над досліджуваною темою.

Найбільш ефективними методиками є: а) ставити питання всій групі; б) адресувати питання визначеному слухачеві, назвавши його ім’я та по-батькові, перш ніж поставити питання; в) поставити питання і після паузи звернутися до конкретно обраного учасника. Ключем у постановці питань є необхідність уникати шаблонів. Розбір клінічних випадків дає можливість залучити всіх учасників у процес навчання, заохочує їхню взаємодію. Дискусії при цьому виявляють різні погляди на шляхи вирішення проблем, а участь у розборі сприяє розвитку навичок їх вирішення. Після того, як студенти завершили розбір випадку їм потрібно надати можливість висловити свої погляди на дану проблему. Уміння ефективно вирішувати проблеми базується на наступних кроках: проаналізувати можливі причини даної клінічної проблеми; визначити, яка потрібна додаткова інформація; сформулювати гіпотези можливих рішень; вибрати найбільш ефективне рішення; виконати прийняте рішення й оцінити його. При ознайомленні з новою клінічною навичкою можуть бути застосовані різні методи її демонстрації. Використовується показ слайдів чи відеоматеріалів, що подають усі етапи й їх послідовність відповідно до встановлених стандартів. Наступний етап – застосування анатомічних моделей, таких як навчальні муляжі для демонстрації практичних навичок. Особливо важлива демонстрація клінічної процедури на пацієнтові. При цьому важливо виконувати всі етапи практичної навички згідно затверджених стандартів, включаючи демонстрацію неклінічних етапів, наприклад, проведення консультацій з пацієнтом перед процедурою та після неї. Дуже важливо, щоб викладач використовував тільки стандартний метод при демонстрації навички на пацієнтах.

Останнє десятиріччя в навчальному процесі використовується комп’ютерне тестування, дистанційне навчання, що розглядається як елементи інноваційної системи. Проте, на клінічних кафедрах пріоритет повинен віддаватися традиційним методам навчання, в основі яких лежить словесний контакт викладача та студента з обов’язковим виділенням часу для розгляду вузлових питань теми, що вивчається.

Отже, взаємоактивне навчання вимагає розробки плану навчання з використанням різноманітних навчальних прийомів і навичок таким чином, щоб отриманий після заняття досвід був прямо пов'язаний з професійними обов’язками лікаря, що буде сприяти формуванню висококваліфікованого спеціаліста.


Феджага О.П.

Вдосконалення підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина» на кафедрі хірургії медичного

факультету №2
Вступ. На сьогоднішній день пріоритетним вважається підготовка лікарів за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина», що обумовлюється найбільшою затребуваністю цієї спеціальності, покладанням на неї широкого кола зобов’язань та відповідальності. Ця обставина диктує необхідність старанного та продуманого підбору навчального матеріалу, об’єму та переліку практичних навичок та вмінь, що стосуються хірургії, необхідних майбутньому сімейному лікарю.

Метою дослідження є визначення оптимального об’єму матеріалу, що вивчається, а також практичних навичок та вмінь, необхідних для опанування.

Матеріали і методи дослідження. Проведено докладне вивчення освітньо-кваліфікаційної характеристики зі спеціальності «хірургія», на підставі її детального аналізу окреслено необхідний об’єм теоретичної підготовки та перелік практичних навичок, необхідних для їх впевненого опанування майбутнім сімейним лікарем.

Результати. Обговорення. На підставі вивчення програми та освітньо-кваліфікаційної характеристики для удосконалення теоретичної підготовки було складено тематичні плани, методичні розробки, в яких наводиться необхідний мінімум теоретичних знань. При підготовці останнього акцент було зроблено на практичній значущості приведеного матеріалу, на вдосконаленні насамперед знань, що стосуються діагностики хірургічних захворювань, в першу чергу ургентної хірургічної патології. Також методичні розробки містять ситуаційні задачі другого та третього рівнів, рольові ігри, тестові завдання другого та, насамперед третього рівнів, які передбачають не лише перевірку наявності знань у лікаря-інтерна, але і його здатності застосовувати ці знання на практиці, у нестандартних ситуаціях. Відповіді на кожне з таких тестових завдань чи ситуаційних задач обов’язково супроводжуються поясненням правильних та неправильних відповідей. Окрім забезпечення вищого рівня знань, тобто вироблення здатності до їх практичного застосування, широке використання тестового контролю дозволяє значно збільшити складову занять, яка присвячена опануванню практичних навичок, роботі біля ліжка пацієнта.

З метою більш систематичного, повного і якісного опанування практичних навичок було складено їх перелік з детальним покроковим описом кожної навички. Відпрацювання таких навичок проводиться регулярно під час всього курсу навчання як біля ліжка хворого, так і один на одному, а також в перев’язочних, маніпуляційній, з детальним розбором їх виконання, висвітленням та корекцією допущених помилок.


Фіщук О.О.

Роль обласного дитячого ендокринолога в підготовці

сімейного лікаря
В умовах реформування охорони здоров’я на первинній ланці вирішальну роль відіграє сімейний лікар. А тому діагностика та лікування патології ендокринної системи у дітей залежить не від дитячих ендокринологів, а від сімейних лікарів.

Для покращення підготовки сімейних лікарів обласний дитячий ендокринолог повинен приймати активну участь в їх навчанні, розробити алгоритми діагностики найбільш поширеної патології ендокринної системи у дітей: патології щитоподібної залози, цукрового діабету, затримки росту та статевого розвитку, уніфікувати протоколи з дитячої ендокринології до специфіки сімейного лікаря. На факультеті удосконалення лікарів, повинні бути виділені години підготовки з актуальних проблем діагностики та лікування ендокринопатій у дітей, а найбільше оцінці фізичного і статевого розвитку дитини.

Для покращення роботи по наданню допомоги дітям з ендокринною патологією обласний дитячий ендокринолог щорічно проводить аналіз діяльності сімейних лікарів районів і міст та розробляє рекомендації, пропозиції по покращенню виявлення ендокринної патології у дітей.

Згідно плану роботи обласний фахівець робить виїзди в райони області, де консультує дітей, що направляють сімейні лікарі, проводить міжрайонні науково-практичні конференції для сімейних лікарів, щодо ранньої діагностики ендокринної патології у дітей, проводить виїзди по санітарній авіації, консультуючи та надаючи допомогу важким дітям.

Обласний дитячий ендокринолог працює над проблемами реабілітації дітей з ендокринною патологією, розробляючи покази та протипокази для сімейного лікаря по направленню дітей в мережу санаторно-курортних закладів.

Роль обласного дитячого ендокринолога також полягає в тому, щоб донести до сімейного лікаря та допомогти йому впровадити в практику нові сучасні методи діагностики та лікування дітей – через публікації науково-практичних статей, методичні рекомендації.

Таким чином, тільки разом із сімейними лікарями обласний дитячий ендокринолог зможе покращити виявлення та надання допомоги дітям з ендокринною патологією в умовах реформування медичної галузі.

Фоміна Н. С.



Особливості підготовки лікарів за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології
Інтеграція України в Європейський світовий простір передбачає і зміну навчального процесу. Реформування вищої медичної освіти почалося з 2005 року після впровадження Україною Болонського процесу. Приєднання української системи освіти до Європейського освітянського простору потребує уніфікованих вимог, критеріїв, стандартів освіти. Вивчення теоретичних, фундаментальних дисциплін опирається на компетентність викладача, наявність навчально-методичних матеріалів, що є достатньою передумовою якісної освіти. Відповідно до концепції реорганізації системи охорони здоров'я в Україні, основною ланкою залишається медико-санітарна допомога. Вінниччина потрапила до областей щодо реалізації пілотного проекту реорганізації медичної допомоги в Україні, яким передбачено впровадження сімейної медицини, як основної ланки надання медичної допомоги. На сьогодні сімейна медицина розглядається як клінічна дисципліна, яка основана на широкому спектрі медичних знань. У зв’язку з цим кожна кафедра нашого ВУЗУ виконує завдання практичної підготовки студентів та їх адаптації до роботи в нових умовах.

Викладання мікробіології для студентів за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» передбачає використання новітніх методологій для адаптації студентів вже на додипломному рівні до функціонування первинної медико-санітарної допомоги. Основою педагогічної стратегії є проблемно-орієнтоване навчання. Підготовка сімейного лікаря вимагає досягнення та закріплення у студентів належного системного рівня знань про діагностичні алгоритми інфекційних захворювань. Ці завдання вирішують шляхом систематичного вивчення необхідного обсягу досліджень при різних інфекційних захворювань. Акцентується увага на правильності взяття матеріалу для дослідження, термінах доставки в лабораторію, сучасних методах бактеріологічних досліджень.

Знання основ мікробіологічних досліджень дозволить сімейному лікарю в короткі терміни встановити діагноз захворювання, вибрати правильний алгоритм лікування. Особливо важливо це, коли мова йде про доцільність застосування антибіотикотерапії. Зазвичай, антибактеріальну терапії призначають без виділення патогенного збудника, без врахування чутливості виділених штамів. Широке призначення протибактеріальних препаратів проводять при гострих вірусних інфекціях, за відсутності показів. Результатом вищевказаних дій лікарів є формування резистентних штамів мікроорганізмів до антибіотиків, антисептиків збудників госпітальних інфекцій. Важливим залишається донесення теоретичних знань з мікробіології, уміння правильно використовувати отримані знання в майбутній практиці сімейного лікаря. Такий підхід до навчального процесу дозволяє започаткувати формування у кожного студента клінічного мислення, що сприяє формуванню висококваліфікованих лікарів.

Фуніков А. В., Хіміч С. Д., Превар А. П., Тихолаз В.О.



Підготовка лікарів за спеціальністю « Загальна практика – сімейна медицина» у відповідності до « Наскрізної програми» затвердженої Міністерством охорони здоров’я України від 6 квітня 2011 року.
Підготовка кваліфікованого випускника - майбутнє професіоналізму сімейного лікаря.

За результатами досліджень Світового Банку 1/3 частина українців помирає передчасно - у віці до 65 років, кожен третій українець має високий артеріальний тиск, 82 % населення помирає від неінфекційних хронічних хвороб. В нашій країні спостерігається надмірне вживання алкоголю, починаючи з 12 років та сягаючи свого максимуму у віці 40-49 років. Майже половина смертей до 75 років можна було б попередити за допомогою профілактики і лікування. Але чи можливо це, якщо 20,5 % сімей не змогли її отримати через дороговартість.. Банальна статистика – ми вимираємо. Тому альтернативи реформуванню сучасної системи охорони здоров’я немає. Тому формування наближених до місця проживання людей закладів, в яких первинна медична допомога всім членам сім' ї буде надаватися сімейним лікарем – є основою структурної перебудови медичної служби. Лікар загальної практики буде також визначати оптимальний маршрут для пацієнтів, потребуючих спеціалізованої допомоги, і виступати в якості представників їх медичних інтересів . Це дасть змогу зменшити затрати населення і покращити результати лікування . Ось чому кінцевим результатом багаторічної праці викладачів вузу є випуск діючого лікаря, а не його моделі. Всі існуючі програми і методичні вказівки до практичних занять направлені на це. З кожним роком вимого до підготовки спеціаліста високої кваліфікації зростають. Останнім часом через скорочення медичних закладів та зростання конкуренції, керівники лікарень бажають мати кваліфікованих спеціалістів і зовсім не бажають мати вчорашнього студента.. Такі життєві корективи сьогоднішнього дня ставлять випускника після виходу його з Alma Mater в дуже жорсткі умови. Тому не дивно,що деякі вчорашні випускники сьогодні, на жаль, покидають медичну сферу не зумівши вийти на її орбіту. Враховуючи все це, першочерговим завданням колективу кожної кафедри є необхідність освоєння студентами певного об’єму конкретних практичних навичок. Обов’язковим при цьому є інтегрування предметів при їх вивченні.

Вже на першому курсі, вивчаючи фізіотерапевтичну апаратуру на кафедрі фізики, чи методику визначення біохімічного показника на кафедрі біохімії, студент повинен вміти відпустити фіз. процедуру, чи визначити цей показник. Починаючи з ΙΙ курсу вивчення клінічних дисциплін він буде більш свідомо зі знанням справи ставитися до нового предмету. Адже на практиці, на кожному кроці студент бачитиме поєднання знань і вмінь всіх предметів,які він вчив і вчить, а це - основа майстерності лікаря загальної практики.

Однак виконання сьогодні на клінічних базах різного об’єму маніпуляцій та навичок зустрічає чимало труднощів. За останні роки ліжко –фонд в кожній лікарні скоротився на 25% і продовжує скорочуватись. Відповідно зменшується кількість хворих, оперативних втручань та різних маніпуляцій. В той же час кількість студентів в групах зросла від 9-10 до 10-14. Через вихідні в суботу в клініках збільшилась кількість ΙV пар. Все це створює певні труднощі для освоєння студентами конкретних практичних навичок згідно програми. В результаті навіть на V курсі ми бачимо, що студент при зустрічі з хворим губиться і стає невпевненим. Це діє на психіку хворого, і навіть незначну по об’єму маніпуляцію він не дозволяє студенту зробити. Тільки після втручання викладача і під його контролем студент виконує поставлене завдання. Однак, пам’ятаючи слова великого Гете "теорія,мій друже, сіра, а дерево життя золоте", ми повинні домогтися не лише високої теоретичної, а й якісної практичної підготовки студента. Важливим доповненням в цьому є науковий студентський гурток. Тому,щоб розширити кругозір з актуальних питань практичної медицини, використати свої теоретичні знання на практиці і досконало ними оволодіти, гурток цей повинен бути клінічним. Ще однією з можливостей краще підготувати студентів до практичної роботи раніше була їх праця в лікарняних закладах. Сьогодні таку можливість мають одиниці.

Через те дуже важливу роль в покращенні практичної підготовки майбутніх спеціалістів грає літня виробнича практика. Як би не старався викладач максимально наситити практичне заняття самостійною роботою студентів, він обмежений часом. Вивчити хворого в цілому, з моменту його поступлення в клініку , розвинути спостережливість та клінічне мислення, довести виконання навичок до репродуктивного рівня, можна при щоденному перебуванні у відділенні. Відомо, що інколи 80 % успіху в лікуванні хворого залежить від професійного догляду за ним. Тому дивує факт звільнення студентів ΙΙ курсу, що закінчили медичне училище, від виробничої практики з догляду за хворими. При організації літньої виробничої практики необхідно добиватися від базових керівників створення умов для реального, а не формального оволодіння практичними навичками, передбаченими програмою. Для підвищення значення виробничої практики в екзаменаційну характеристику студента введено одержану за неї оцінку. Все це дасть змогу реалізувати високий рівень теоретичних знань в практичне вміння, що в кінцевому результаті трансформується у кваліфікованого випускника, а значить, професіонала сімейної медицини.

Наша країна дуже багата, але люди в ній бідні, і навряд чи зможемо ми найближчим часом розраховувати на "американську зарплатню". Однак професіоналізм - це теж багатство. Тому держава в процесі здійснення реформ повинна створити такі умови для інтенсивно і якісно працюючих лікарів, щоб вони не покидали медичну галузь, не виїжджали з країни у пошуках кращої долі. Інакше скоро нікому буде лікувати українців.

Чайка Г.В., Мазорчук Б.Ф., Дністрянська А.П.

Охорона здоров΄я жінки та репродуктивне здоров΄я в підготовці лікарів за спеціальністю « Загальна практика- сімейна медицина» у відповідності до «Наскрізної програми», затвердженої Міністерством охорони здоров΄я України від 6 квітня 2011 року
Організація якісної первинної медико-санітарної допомоги на етапі реформування медицини як в пілотних, так і не пілотних регіонах України, вимагає не тільки змін в роботі лікарів загальної практики - сімейної медицини, але і якісних змін в підготовці лікарів у Вищих медичних навчальних закладах України.

З урахуванням необхідності розширити знання майбутнього лікаря загальної практики - сімейної медицини з питань охорони здоров΄я жінки та збереження репродуктивного здоров΄я в «Наскрізній програмі», затвердженій Міністерством охорони здоров΄я України 6 квітня 2011 року, суттєву увагу приділено питанням діагностики та спостереження за фізіологічним перебігом вагітності, умінню лікарем оцінити акушерські та перинатальні ризики, спостереженню за жінками в післяпологовому періоді. Значне місце відведено засвоєнню алгоритмів надання невідкладної допомоги при пізніх гестозах, зокрема, еклампсії, «гострому животі», акушерських кровотечах, геморагічному та септичному шокові. На кафедрах акушерства та гінекології, де навчаються в інтернатурі та проходять перепідготовку лікарі загальної практики - сімейної медицини, особливо ретельно увага приділяється діагностиці невідкладних станів в акушерстві, послідовності дій лікаря та необхідному об’єму лікувальних заходів Навчання проводиться з використанням як тестів, задач, так і розбором клінічних випадків та опрацюванням практичних навиків на фантомах та в клініці.

Також значна увага приділяється діагностиці та лікуванню екстрагенітальної патології у вагітних: первинній та вторинній профілактиці ускладнень перебігу вагітності та таких грізних екстрагенітальних захворювань, як набряк легень на тлі серцево-судинної патології, тромбоемболії у хворих з ревматизмом, розвитку коматозних станів у хворих з цукровим діабетом.

Значна увага приділяється проблемам перебігу вагітності у жінок з туберкульозом та ВІЛ- інфекцією, що є не лише медичною, але й значною соціальною проблемою, особливо акцентуються питання профілактики передачі ВІЛ- інфекції новонародженим.

Не менш важливими є і питання збереження репродуктивного здоров΄я. На профілактику онкогінекологічних захворювань направлено скринінгове обстеження жінок з цитологічним дослідженням. На кафедрі навчають майбутніх лікарів загальної практики - сімейної медицини техніці взяття цитологічних мазків з шийки матки, огляду молочних залоз.

Вивчаються також проблеми діагностики та лікування дисфункціональних маткових кровотеч, запальних захворювань та пухлин жіночих статевих органів, медична та соціальна реабілітація після хіміотерапії та паліативна терапія.

Важливим аспектом роботи лікаря загальної практики - сімейної медицини є допомога пацієнтам в плануванні сім΄ї.

Таким чином, підготовка лікарів за спеціальністю « Загальна практика - сімейна медицина» у відповідності до «Наскрізної програми», затвердженої Міністерством охорони здоров΄я України від 6 квітня 2011 року дозволить сформувати кваліфікованого лікаря, здатного надавати своєчасну і адекватну допомогу хворим, профілактувати розвиток акушерської та гінекологічної патології.


Черв’як М.М., Штатько О.І., Шунков В.С., Островський В.А., Паламарчук І.В., Ольховський О.С.

Значення біоорганічної та біологічної хімії в підготовці англомовних

лікарів за спеціальністю “Загальна практика-сімейна медицина”
В умовах кординальної перебудови медичної галузі та створенні сімейної медицини, підготовка сімейних лікарів має величезне значення. Біоорганічна та біологічна хімія, як фундаментальні дисципліни повинні зайняти чільне місце в навчанні таких спеціалістів.

На кафедрі біологічної та загальної хімії є всі умови для навчання. Для студентів підготовлені лекції з біоорганічної та біологічної хімії в необхідній кількості в друкованому і електронному варіантах. Кожна лекція має певний клінічний аспект, який обговорюється і акцентується викладачем. На кафедрі підготовлені навчальні завдання та набір тестів до кожного заняття в друкованому і електронному вигляді. Ми використовуємо також крокові тести, які відіграють певне значення, як матеріал для успішного написання кроків, так і в системі підготовки сімейного лікаря. Сайт університету містить повну інформацію з біоорганічної та біологічної хімії, що допомагає студентам оволодіти необхідними знаннями з дисциплін.

Але підготовка англомовних студентів у вказаному напрямку має свою специфічність. Перш за все біоорганічна і біологічна хімія викладаються на першому та другому курсах, тобто студенти одночасно проходять адаптацію в нові умови, що звичайно необхідно враховувати. Нерідко наші англомовні студенти не мають достатнього рівня знань, як з базової дисципліни ― хімії, так і з мови. Саме це накладає відповідну специфіку у викладання предметів. На перших заняттях студент отримує електронний варіант навчального матеріалу та необхідні друковані посібники, які включають: “Systematic course. Lecture material” Part 1,2; “Problems and exercises in Medical chemistry” Part 1,2; “Systematic course. Practical lessons” Part 1,2; “Control tests” Part 1,2; “Bank tests of module ” Part 1,2; “Test questions to prepare module”.

Саме це допомагає студентам успішно оволодіти навчальним матеріалом і бути готовими опанувати клінічні дисципліни, без яких не можливе становлення клінічного мислення сімейного лікаря.


Черв’як М.М., Штатько О.І., Шунков В.С.

Значення клінічної біохімії в підготовці англомовних лікарів



за спеціальністю загальна практика ― у відповідності до

Наскрізної програми” затвердженої Міністерством охорони



здоров’я України від 6 квітня 2011 року”
В підготовці сімейного лікаря неможливо обійтися без такої дисципліни, як клінічна біохімія.

В новітніх умовах знання з клінічної біохімії є необхідною основою для формування клінічного мислення терапевта. На кафедрі біологічної та загальної хімії створені всі умови для навчання клінічних ординаторів постдипломної підготовки англійською мовою. Програми підготовки включає 40 годин, поділених таким чином: 30 годин відводиться лекціям та 10 годин ― практичним заняттям. Ми внесли в лекційний матеріал найцікавіші і актуальніші теми, які охоплюють питання сучасної терапії:

“Electrolytes and Acid-Base Balance”

“Interferences in Laboratory Testing”

“Laboratory Diagnosis of Cardiac Disease”

“Laboratory Diagnosis of Dyslipidemia”

“Laboratory Diagnosis of Liver Disease”

“Laboratory Diagnosis of Approach to Patients with Cholestetic Jaundice”

“Laboratory Diagnosis of Renal Disease”

“Laboratory Diagnosis of Gastrointestinal Disease”

“Laboratory Diagnosis of Pancreatic Disease ”

“Connective Tissue”

“Biochemestry of inflammation”

“Vitamins”

“The possible reasons and mechanisms of development of medicinal hepatotoxicity, the acute medicinal hepatitis ”

“Clinical Laboratory Statistics ”


Лекції охоплюють новітні лабораторні дослідження біологічних рідин хворих серцево-судинною патологією, печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту.

Крім того ми обов’язково читаємо одну лекцію з клінічної та лабораторної статистики та гепатотоксичності. Всі лекції мають друкований і електронний варіанти.

На практичні заняття винесена сучасна лабораторна діагностика, яка використовується в клінічній практиці, і знання якої необхідне для формування клінічно мислення сімейного лікаря.

Черешнюк Г. С., Черешнюк Л. В.



Організаційні основи загальної практики – сімейної медицини

в Україні на сучасному етапі
На сьогодні в Україні набирає темпів адаптація галузі охорони здоров’я до надання медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини, якій відведена провідна роль у медичному обслуговуванні населення.

У зв’язку з тим, що у медичних працівників та населення відсутнє чітке уявлення про надання первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), ми поставили за мету детально висвітлити це питання на підставі вивчення та аналізу наукових джерел, Постанов уряду та наказів МОЗ України, особистого досвіду по організації сімейної медицини, в тому числі, роботи за кордоном та інші матеріали.

Нами вивчені такі питання:


  1. Чому в Україні впроваджується сімейна медицина?

  2. Визначення понять «лікар загальної практики – сімейний лікар».

  3. Хронологія впровадження сімейної медицини в Україні.

  4. Нормативно – правова база загальної практики – сімейної медицини (ЗП-СМ).

  5. Порівняння реформ в охороні здоров’я серед країн з перехідною економікою.

  6. Доцільність переходу від дільнично-територіального принципу надання медичної допомоги до ЗП-СМ.

  7. Принципи сімейного обслуговування населення.

  8. Облікова документація.

  9. Основні функції та зміст роботи сімейного лікаря.

  10. Особливості спілкування сімейного лікаря з родиною.

Всі ці питання висвітлені у посібнику авторів «Організаційні основи

загальної практики – сімейної медицини».

Окрім цього, перше заняття студентів та інтернів ми починаємо з ознайомлення їх із «Наскрізною програмою», яка затверджена МОЗ України 6.04.2011 р. Вивчаємо базовий рівень знань стосовно оволодіння ними практичних навичок висвітлених в програмі.

Впродовж циклу студенти та інтерни самостійно проводять оцінку своїх знань і умінь по практичним навичкам, а викладач у вигляді ділової гри і тестів дає можливість показати наскільки ними засвоєний матеріал. В кінці циклу з допомогою викладача остаточно оцінюється рівень підготовки і згідно «Наскрізної програми» їм виставляються відповідні оцінки: (+++) – це «5», (++) – це «4», (+) – це «3».

Висновки:

1. Таким чином, «Наскрізна програма» дає можливість не лише детально повторити пройдений матеріал по практичним навичкам, а в кінцевому результаті засвоїти його і вміти застосувати набуті знання на практиці.


2. Інформація подана авторами в посібнику є особливо актуальна в сучасних умовах реформування медичної галузі в Україні та буде корисною фахівцям охорони здоров’я різних спеціальностей і в першу чергу лікарям загальної практики – сімейної медицини.

Чернобровий В.М., Мелащенко  С.Г.



Інтеграція  роботи кафедри внутрішньої та сімейної медицини, суміжних кафедр, методичної ради післядипломної освіти щодо оволодіння лікарями-інтернами ЗП-СМ практичних навичок та методик згідно «Наскрізної програми» 

Кінцевою основною метою «Наскрізної програми підготовки студентів медичних факультетів та лікарів-інтернів для оволодіння практичними навичками та методиками …» є формування вмінь у майбутнього лікаря, які б дозволили йому без перешкод працювати в діагностично-лікувальних структурах ЗП-СМ, зокрема в лікарських амбулаторіях сімейної медицини та центрах ПМСД. Серед структурних змін у наданні медичної допомоги в Україні, первинна медико-санітарна допомога є пріоритетною. Без удосконалення якості підготовки на всіх етапах становлення лікаря загальної практики та відповідної його мотивації неможливо здійснити реформування галузі.

Впровадження «Наскрізної програми ...» в план підготовки інтернів спеціальності «Загальна практика – сімейна медицина» (ЗП-СМ) університету вимагало здійснення низки організаційно-методичних заходів. Пов’язано це було, по-перше, з помітною невідповідністю переліку практичних навичок, регламентованих «Типовим навчальним планом і програмою спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації з фаху „ЗП-СМ”» 2006 року, та нового переліку з «Наскрізної програми…». Методичною радою післядипломної освіти університету впродовж 2011-2012 навчального року неодноразово проводилось обговорення питань імплементації програми в навчальну роботу кафедр. Зокрема розглядались відповідні пункти переліку на суміжних кафедрах з подальшим виступом завідувачів кафедр на засіданні методичної ради.

Кафедра внутрішньої та сімейної медицини є базовою в навчанні лікарів-інтернів. На ній було розроблено форму обліку засвоєння практичних навичок, уніфіковану для решти дисциплін. Передбачено систему поточного та кінцевого контролю. Поточний контроль полягає в тому, що викладачам базової та суміжних кафедр необхідно по завершенню циклу оцінити ступінь засвоєння навички за наступною шкалою: + - може викласти послідовність дій при здійсненні навичок (власноруч та як асистент дану навичку не виконував); ++ - може викласти послідовність дій при здійсненні навичок (виконував дану навичку як асистент лікаря-наставника); +++ - навичка виконувалась власноруч і може бути відтворена. Оцінка виставляється в спеціальний розділ індивідуального плану і оформлюється у вигляді таблиці, де окрім колонки для оцінок на очному циклі, наявна паралельна оцінка засвоєння на базах заочного циклу. Кінцевий контроль на проміжній та заключній атестаціях здійснюється у вигляді додаткового питання в межах цих заходів, перевірки стану щоденника інтерна та індивідуальних планів.

Суміжні кафедри в  цілому готові до впровадження програми. В цілому є достатня кількість пацієнтів для оволодіння практичними навичками. Проте,  базування кафедр не завжди дозволяє охопити всі пункти переліку «Наскрізної програми…», внаслідок специфіки контингенту хворих. Наприклад, проблему складають практичні навички інтенсивної терапії в малюковому віці, які стосуються  ускладненого перебігу деяких інфекційних хвороб (ендотоксикоз, гіпертермічні реакції, наднирникова недостатність) і т.ін. Методичною радою було узгоджено засвоєння цих навичок на кафедрі дитячих інфекційних хвороб. Достатньо широкий діапазон маніпуляцій може бути опанований інтернами під час курсу онкології, при цьому є такі, які не можуть бути реалізовані на циклах хірургії або внутрішньої медицини (пункції черевної та грудної порожнин). Прикладів такої інтеграції є доволі багато. Нововведення «Наскрізної програми …»,  запропоновано відобразити у методичних розробках до практичних занять. Досвід кафедри акушерства та гінекології №1 по створенню друкованих стандартів виконання практичних навичок для лікаря ЗП-СМ (оперативних інструкцій), необхідно поширити на інші дисципліни.

Основні рекомендації методичної ради можуть бути сформульовані наступним чином:



  • опанування навичками повинно бути пріоритетним розділом на суміжних циклах;

  • в практичній підготовці лікарів-інтернів ЗП-СМ потрібно мати достатню кількість сучасних діагностичних приладів, які входять в міжнародний стандарт оснащення набору (сумки) сімейного лікаря (отоскопи, офтальмоскопи, кольпоскопи і т.ін.)

  • в умовах пілотного реформування охорони здоров’я у Вінницькій області та перекваліфікації дільничних терапевтів (педіатрів) у лікарів ЗП-СМ, навчання лікарів-інтернів ЗП-СМ є нагальна потреба створення на базі університету тренінг-центру з оволодіння мануальними навичками, необхідними в роботі лікаря ПМСД.

Ющенко Т.І., Слюсар О.А.



Сімейна медицина – проблеми та перспективи на майбутнє
Погіршення стану здоров'я населення, високі показники смертності осіб працездатного віку, зменшення середньої тривалості життя, нерівність у доступності медичної допомоги призводять до об'єктивного збільшення потреби у медичній допомозі, яку існуюча система охорони здоров’я України задовольнити не в змозі. На жаль, сьогодні не застосовуються принципи комплексності та наступності у наданні медичної допомоги, не приділяється достатня увага профілактиці захворювань та диспансеризації населення. Це призводить до несвоєчасного виявлення хвороб та їх ускладнень, а отже, до збільшення потреби населення у спеціалізованій та високоспеціалізованій медичній допомозі.

За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я, підготовленими на основі кращого світового досвіду, лише розвиток первинної медичної санітарної допомоги на засадах сімейної медицини дасть змогу істотно вплинути на поліпшення демографічної ситуації, досягнути справедливого розподілу і раціонального використання бюджетних коштів. На сучасному етапі розвитку в жодній країні світу не створено ідеальної системи охорони здоров’я, водночас, сімейна медицина визнана такою системою, яка здатна найповніше задовольнити потреби населення у медичній допомозі та є економічно доцільною для держави. А сімейного лікаря визнано таким спеціалістом медичної галузі, який здатен найповніше впливати на стан здоров’я населення.

Розуміння необхідності реформування в галузі охорони здоров’я визначило основний напрям державної політики у сфері державного управління охороною здоров’я: перехід на сімейну медицину.

Але впровадження загальної лікарської практики – сімейної медицини стримується відсутністю чіткої структуризації медичної допомоги, недостатністю ресурсів і недосконалістю системи професійної підготовки кадрів, неповним відпрацюванням правової і фінансової бази, інформаційної підтримки, а також механізмів взаємодії загальної лікарської практики зі службами охорони здоров’я, соціального захисту.

Проблемним виглядає питання спроможності сімейної медицини у вирішенні поставлених завдань, адже основними принципами її повинно бути:


  • безперервність медичної допомоги від моменту зачаття до смерті;

  • профілактика захворювання, що набагато дешевше і простіше, ніж лікування;

  • багатопрофільність наданої допомоги хворому;

  • готовність сімейного лікаря мати справу з любим проявом різного виду захворювання у пацієнтів будь-якого віку і статі;

  • орієнтація на сім’ю (сімейна медицина вирішує проблеми індивідів у контексті їхніх сімейних обставин, соціальної і культурної мережі, а також умов, у яких вони живуть і працюють);

  • орієнтація на громаду (передбачає участь сімейного лікаря у вирішенні питань громадського здоров’я: проблеми пацієнта повинні розглядатися крізь призму його життя в спільноті).

Сімейні лікарі повинні бути готові працювати з іншими працівниками лікарень, центрів здоров’я, соціальних служб, делегуючи їм за необхідності піклування про своїх пацієнтів з відповідною повагою до компетентності інших фахівців. Сімейному лікарю необхідний простий і ефективний помічник у повсякденній інтелектуальній роботі, який володіє сучасною медичною інформацією та може бути корисним навіть біля ліжка хворого. Прототип такого спеціаліста – клінічний провізор, який є сполучною ланкою між лікарем, провізором і пацієнтом. Клінічні провізори, які маючи знання з клінічної фармації, фармацевтичної опіки, технології ліків, фармацевтичної і медичної хімії, фармакогнозії, біотехнології, біофармації та ін., більше підготовлені до спілкування як з лікарем, так і з пацієнтом і можуть взяти активну участь в добре функціонуючій міждисциплінарній команді, основним завданням якої є збереження громадського здоров’я.
Яблонь О.С., Пахнюща Н.М., Кулик Я.М., Каблукова О.К., Гумінська Г.С., Катілов О.В., Саврун Т.І.

Підготовка сімейних лікарів з педіатрії – вагома складова

реформування медичної галузі

Оцінка діяльності системи охорони здоров’я здійснюється за рейтинговими показниками, головними з яких є показники перинатальної і малюкової смертності. Кінцевою метою реформування медичної галузі, що проводиться в Україні, якраз і є покращення цих показників. А це, в свою чергу, визначається суттю самої реформи – організація доступної кваліфікованої первинної медичної допомоги, максимально наближеної до пацієнта. Підготовка сімейних лікарів з педіатрії на кафедрі педіатрії №1 проводиться у відповідності до навчальної програми і навчальних планів циклу спеціалізації за фахом «Загальна практика – сімейна медицина» відповідно для лікарів-педіатрів дільничних і лікарів-терапевтів дільничних за очно-заочною формою навчання. Проводячи цю роботу другий рік поспіль, кафедра у своїй діяльності керується «Наскрізною програмою», затвердженою МОЗ України від 6 квітня 2011 року. Програма передбачає диференційоване оволодіння студентами різних курсів і лікарями-інтернами практичними навичками та методиками, необхідними для роботи на посадах лікарів за фахом «Загальна практика – сімейна медицина». В той же час конкретизовано перелік практичних навичок та вмінь з різним ступенем оволодіння для сімейних лікарів на курсах спеціалізації, цикл «Охорона здоров’я дітей». Враховуючи, що на кафедрі проводиться викладання педіатрії студентам різних курсів (крім шостого курсу), а також післядипломна підготовка лікарів, ми маємо можливість бути учасниками практично безперервного процесу навчання і удосконалення майстерності майбутнього лікаря, використовуючи «Наскрізну програму».

З січня 2012 року на кафедрі підготовлено близько 100 лікарів загальної практики сімейної медицини. Підготовка включає читання лекцій з актуальних проблем педіатрії, проведення практичних і семінарських занять. Лікарі також приймають участь у обходах хворих професорами, доцентами; клінічних розборах. Враховуючи специфіку роботи сімейного лікаря з надання медичної допомоги дитячому населенню, особлива увага приділяється питанням догляду і вигодовування новонароджених і дітей раннього віку, сучасним підходам до оцінки фізичного і психомоторного розвитку, імунізації, діагностиці і протокольному лікуванню, профілактиці захворювань дитячого віку, а також наданню невідкладної медичної допомоги дітям.

Безумовно, у цій роботі є певні труднощі, оскільки оволодіти за короткий час таким великим обсягом знань та умінь складно. Проте є взаємне бажання і лікарів, і викладачів кафедри педіатрії №1 максимально продуктивно використати відведений час. Покращити якість практичної підготовки лікарів за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» допомагає використання «Наскрізної програми» ще на етапі додипломної освіти.


Яковлева О.О., Півторак К.В., Вознюк Л.А.

Мотивація студентів - ефективний спосіб поліпшити процес і результат навчання
В навчанні велике значення має мотивація. Мотивація – це та рушійна сила, яка змушує досягати поставленої мети. У процесі навчання це здобуття нових знань, професійне удосконалення. Навчальний процес відносять до складних видів діяльності. Мотивів для навчання багато і вони можуть не тільки виявлятися окремо в кожній людині, але і зливатися в єдине, формуючи складні мотиваційні системи. Мотивація студентів є одним з найбільш ефективних способів поліпшити процес навчання. Мотивація до навчання досить непростий і неоднозначний процес зміни відносин особистості як до окремого предмету вивчення, так і до всього навчального процесу.

Причини, які стимулюють людину і спонукають її до активної діяльності, можуть бути самими різними.

За спрямованістю та змістом виділяють наступні види мотивацій:

- Соціальні мотиви;

- Пізнавальні мотиви;

- Професійно-ціннісні мотиви;

- Естетичні мотиви;

- Комунікативні мотиви;

- Статусно-позиційні мотиви;

- Традиційно-історичні мотиви;

- Утилітарно-практичні мотиви;

- Навчально-пізнавальні мотиви;

- Неусвідомлені мотиви.

Більшості студентів характерне злиття кількох мотивацій в різних варіаціях. Наприклад, отримання необхідних знань за фахом для того, щоб в майбутньому по закінченню навчального закладу влаштуватися на престижне робоче місце. Або отримання свідоцтва про освіту для розширення можливостей влаштуватися на роботу. Також у молодої людини може бути і неусвідомлена мотивація, тобто отримання освіти не за власним бажанням, а за чиїмось впливом.

На підставі існуючих мотивацій можна розглянути способи підвищення мотивації студентів, які використовуються на кафедрі клінічної фармації та клінічної фармакології:

Розширювати функціональні обов'язки студентів, тобто давати студентам можливість проявити себе. Студенти мотивуються до виконання рефератів, повідомлень на засіданнях наукового гуртка, проведення досліджень та доповідей результатів на студентській конференції, написання курсової роботи та захист її на державному іспиті.

В цілях морального стимулювання праці студентів публічно відзначати успіхи студентів, зокрема нагороджувати студентів, які посіли призові місця на олімпіаді привселюдно – на лекції.

Впровадження рейтингової системи оцінки студентів - це також ефективний засіб підвищення мотивації навчальної діяльності студентів, рівня їх самостійності.

Оскільки обов'язковою умовою зацікавленою і результативної роботи студентів є позитивний настрій в системі відносин педагог - студент, викладачі кафедри клінічної фармації та клінічної фармакології прагнуть в своїй роботі до створення й підтримки сприятливого емоційного клімату навчання, довірчої обстановки, і взаємної поваги.

Основним завданням навчального закладу є стимулювання інтересів до навчання таким чином, щоб метою студентів стало не просто отримання диплома, а диплома, який підкріплений міцними і стабільними знаннями. Мотивація студентів - це один з найбільш ефективних способів поліпшити процес і результати навчання, а мотиви є рушійними силами процесу навчання і засвоєння матеріалу.



З М І С Т

стор.
Мороз В.М., Гумінський Ю.Й., Фоміна Л.В., Полеся Т. Л



підготовка лікарів ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ в КОНТЕКСТІ реформування ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ У внму ІМЕНІ м.І. пирогова 3
Антонець В.А.

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СІМЕЙНИХ

ЛІКАРІВ НА КАФЕДРІ ПЕДІАТРІЇ № 1 7
Бабійчук Н.Ф., Ковальчук В.В., Ромашкіна О.А.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС СТУДЕНСЬКИХ НАУКОВИХ РОБІТ З ПРИРОДНИЧИХ, ТЕХНІЧНИХ І ГУМАНІТАРНИХ НАУК ЯК СПОСІБ

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОКОЛІННЯ МОЛОДИХ НАУКОВЦІВ …………..8

Байгузіна І.Ч., Демченко М.І., Кондратюк А.І., Кривоніс Т.Г.



ВИВЧЕННЯ ЦИКЛУ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН, ЯК ОСНОВА
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ОСОБИСТІСНИХ


ЯКОСТЕЙ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ………………………………………10
Башинський Г.П., Башинська О.І.

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ УЧБОВОГО ПРОЦЕСУ ПРИ

ПІДГОТОВЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ…………………………………………………11
Беднарчик Т.Р.

ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ В ТЕМАТИЦІ ФІЛОСОФСЬКИХ

ДИСЦИПЛІН УНІВЕРСИТЕТУ………………………………………………………...13
Бондар С.А., Луцюк М.Б., Гармаш Л.Л., Наліжитий А.А.,

Качула С.О., Пічкур О.М.



Еферентна терапія шкірних хвороб в практиці лікаря

загальної практикисімейної медицини……………………………14
Бондар С.А., Гармаш Л.Л., Псюк С.К., Пархоменко І.Л., Бельц С.Е.

Шляхи покращання засвоєння практичних навичок та

методик з дерматовенерології, що застосовуються у практичній діяльності лікаря загальної практики – сімейної медицини……………………………………………………………………………..15
Бондарчук С.В.

Діагностичні можливості сімейного лікаря при оцінці клінічного аналізу крові, виконаного на сучасному геманалізаторі……………………………………………………………………..16
Бондарчук С.В.

ЛІКУВАННЯ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНОЇ АНЕМІЇ З ЗАСТОСУВАННЯМ

ЕФЕРЕНТНОЇ ТЕРАПІЇ (ЕНТЕРОСОРБЦІЇ)………………………………………18

Вергелес К.М.



Проблеми валеології в житті сучасного суспільства: застосування в загальній практиці-сімейної медицини………..20
Вергелес К.М.

Вплив духовності на здоров'я людини на основі досліджень

лікаря Гарольда Кеніга, як приклад роботи для лікарів

сімейної медицини…………………………………………………………………21
Вернигородский В.С., Власенко М.В., Паламарчук А.В., Фищук О.А.

Общая практика – семейная медицина по вопросам клинической эндокринологии………………………………………………23
Вільцанюк О.О., Степанюк А.Г., Ткаченко О.В.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал