Міністерство охорони здоров’я України Підготовка лікарів за спеціальністю «загальна практика- сімейна медицина»



Сторінка11/13
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.52 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

На підставі комплексного дослідження з використанням скринінгового інструментарію, стандартних клінічних оціночних шкал та опитувальників нами отримано нові дані про поширеність, структуру та клінічні особливості депресивних розладів у пацієнтів амбулаторної ланки загальномедичної допомоги, що дозволило розробити ефективну методику виявлення групи високого ризику наявності депресії серед даної категорії пацієнтів. Також нами визначено оптимальний алгоритм ранньої діагностики депресивних розладів у хворих соматичного профілю в умовах територіальної поліклініки (сімейної амбулаторії). На засадах доказової медицини нами визначено показання до диференційованого використання сучасних антидепресантів у хворих з депресивними коморбідними розладами.


Результатами проведеного дослідження стало створення, наукове обґрунтування і впровадження в клінічну практику алгоритму надання лікувально-діагностичної допомоги пацієнтам загальномедичної амбулаторної мережі з коморбідними депресивними розладами, що дозволяє оптимізувати діагностичну процедуру та удосконалити терапевтичні заходи стосовно пацієнтів з депресивними розладами в умовах територіальної поліклініки та сімейної амбулаторії.
Теклюк С.В.

Удосконалення підготовки лікарів за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» з питань ранньої діагностики та підтримуючого лікування пацієнтів, що перенесли перший епізод шизофренії.
Не дивлячись на те, що високий рівень психічного здоров’я населення є важливим фактором соціальної єдності, продуктивної трудової діяльності, суспільного спокою і стабільності, показники психічного здоров’я населення України свідчать про негативні тенденції в цій галузі. Протягом останніх десятиліть в структурі психічної патології визначається збільшення поширеності в 1,2-1,5 рази психічних розладів усіх регістрів, в тому числі шизофренії. Остання особливо обтяжує суспільство завдяки ранньому дебюту захворювання, хронічному прогредієнтому перебігу та ранній інвалідизації хворих. Особлива увага останнім часом приділяється проблемі психо-соціальної реабілітації хворих із першим епізодом шизофренії. Доведено, що раннє виявлення і своєчасне медикаментозне та психосоціальне втручання сприяє більш благоприємному перебігу захворювання після першого психотичного епізоду, мінімізації негативних соціальних наслідків для пацієнта та його оточення. Разом з тим, проблема діагностики та диференційної діагностики шизофренії на ранніх етапах її формування (особливо прояв першого епізоду захворювання) залишається актуальною до сьогодні.

Серед причин недостатньої ефективності надання психіатричної допомоги в проекті концепції Державної цільової комплексної Програми розвитку охорони психічного здоров’я України на 2011-2015 роки, зокрема виділено: застарілість структури і функційної організації психіатричної служби, яка вимагає змін відповідно європейським і світовим тенденціям; недостатня участь медичних психологів, психотерапевтів, сімейних лікарів та соціальних працівників у наданні психіатричної допомоги; низька доступність осіб із проблемами психічного здоров’я до високоякісної первинної медико-санітарної допомоги (Марута, 2011). Тобто, відповідно до сучасних поглядів на вирішення зазначеної проблеми, активну роль у виявленні пацієнтів із першими проявами шизофренії та їх медико-психологічний супровід після виписки із психіатричного стаціонару повинні відігравати саме лікарі загальної практики-сімейної медицини у тісній співпраці із психіатрами, психотерапевтами та працівниками соціальних служб.

Збільшення повноважень лікарів загальної практики-сімейної медицини щодо медико-психологічної підтримки хворих із хронічними психічними розладами являється також важливим ресурсом у подоланні проблеми «ярлика» психіатричного діагнозу, адже хворі можуть бути менше прив’язані до спеціалізованої психіатричної служби.

Таким чином, вивчення, розробка та наукове обґрунтування нових підходів до психо-соціальної реабілітації хворих із первинним епізодом шизофренії із залученням лікарів загальної практики-сімейної медицини є актуальною проблемою для подальшого наукового дослідження.


Темна О.В., Остапчук О.І., Берко Г.К., Величкович М.М., Перебетюк Л.С.

Застосування методики ритмо-динамічних асоціацій для підвищення ефективності засвоєння студентами медичного факультету навичок непрямого масажу серця.
Відповідно до сучасних вимог реформування охорони здоров’я слід розпочинати в аудиторіях медичних університетів, адже нинішні студенти через деякий час стануть дипломованими фахівцями, яким доведеться працювати в нових умовах. Сучасна модель фахівця передбачає довести відповідність професійних навичок і вмінь до професійної кваліфікаційної характеристики, що в свою чергу ставить завдання для викладачів навчити студента самостійно оцінити конкретну критичну ситуацію, встановити діагноз, надати невідкладну допомогу.

Все це вимагає від нас підвищення якості практичної підготовки шляхом реалізації нових форм і методів. Провідне місце в процесі навчання студентів займає засвоєння практичних навиків, найбільш важливим з яких є серцево-легенева реанімація (СЛР). Знання лікарем основних принципів проведення СЛР та вміння втілювати їх в життя дозволяють йому не розгубитися в екстремальній ситуації, надати кваліфіковану допомогу пацієнту и тим самим спасти життя. Одною з найважливіших умов успішної реанімації є частота компресій, яка відповідно до рекомендацій АНА (2010) складає більше 100 за хвилину. Метою дослідження було вивчити ефективність засвоєння практичних навичок непрямого масажу серця студентами нашого університету за допомогою методу ритмо-динамічних асоціацій.

Матеріали і методи. В дослідженні прийняли участь 43 студентів (серед них – 22 ст. 6 курсу (І гр.)та 21 ст. 4 курсу (ІІ гр.)). Студенти 4 курсу вивчали практичні навички за звичайною методикою, яка включали пояснення та закріплення матеріалу на манекені-тренажері. Студенти 6 курсу засвоювали практичні навички непрямого масажу серця за методикою ритмо-динамічної асоціації, яка полягала в використанні музикальної композиції, ритм якої мав 102 удари за хвилину під час засвоєння навичок непрямого масажу. Ступінь засвоєння навичок визначали через 1 добу та через 20 діб після проведеного заняття. Аналіз результатів показав, що через 1 добу в обох групах студентів був приблизно однаковий відсоток (в І гр. - 90.8%, в ІІ гр. – 92,8%) точного відтворення ритмічних рухів компресії грудної клітини під час проведення непрямого масажу серця, тоді як через 20 діб цей відсоток становив 59,2% в ІІ гр. та 90,3% в І гр.

Таким чином, отримані результати свідчать про вищу ефективність засвоєння навичок непрямого масажу серця з використанням методики ритмо-динамічної асоціації.


Тихолаз С.І.

Роль курсу «Латинська мова та основи медичної термінології» в підготовці лікаря загальної практики
Для досягнення мети вивчення навчальної дисципліни «Латинська мова та основи медичної термінології», визначеної відповідно до ОКХ та ОПП підготовки спеціаліста – використовувати грецько-латинські медичні терміни в практичній діяльності фахівця – викладачі курсу, які мають чималий досвід роботи зі студентами – майбутніми медиками і в свій час розробили курс латинської мови та основ медичної термінології для цієї категорії студентів, ставлять за мету допомогти студентам цілісно і системно оволодіти знаннями з латинської мови та основ анатомічної, фармацевтичної, клінічної термінології.

Курс латинської мови та основ медичної термінології розрахований на 120 годин (4 кредити): 70 годин практичних занять і 50 годин самостійної роботи студента. Увесь матеріал курсу (35 занять) розподілено на два модулі (17+ 18 занять відповідно), кожен з яких в свою чергу ділиться на три змістових модулі. За вимогами Болонської системи навчання контроль знань студентів проводиться регулярно на кожному практичному занятті з виставленням оцінки, яка конвертується у відповідний бал. Студент допускається до ПМК при наявності мінімум 72 балів («задовільно» з кожної теми).

Для найбільш ефективного та осмисленого засвоєння студентами медичних термінів, точного розуміння означуваних понять до кожного практичного заняття підготовлені методичні матеріали, створені навчально-методичні посібники, збірники контролюючих матеріалів (трьома мовами).

Викладачами латинської мови розроблений пакет тестових завдань, які стимулюють логічне мислення студента, сприяють свідомій відповіді відповідно до знань та вміння використовувати їх на практиці. Різноманітність завдань лексичного, граматичного та синтаксичного характеру, що пропонуються до виконання на практичних заняттях і самостійно, допомагають студенту у розвитку лінгвістичного мислення, виробленні навичок грамотного використання професійної лексики, вільного оперування медичною термінологією.

Оскільки латинська і грецька мови являються основним джерелом утворення медичної наукової термінології, головною метою викладання дисципліни є навчити студентів знати, розуміти, свідомо, грамотно та творчо застосовувати на практиці сучасну медичну термінологію.

Засвоєння основ латинської граматики, кола загальних питань з медичної термінології та спеціальних питань з окремих розділів, структури номенклатурних понять забезпечує професійну термінологічну грамотність - вільне орієнтування у сучасній латинській медичній термінології, грамотне застосування її на практиці, точне розуміння спеціальних термінів і понять, допомагає у формуванні та розвитку професійного мовлення зокрема та професійної спрямованості майбутнього спеціаліста-медика в цілому.


Ткаченко О. В., Вільцанюк О. О., Степанюк А. Г.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал