Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені О. О. Богомольця дз «дніпропетровська медична академія моз україни» профілактика внутрішньолікарняних інфекцій



Сторінка8/13
Дата конвертації27.03.2017
Розмір2.31 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

5 ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНОГО РЕЖИМУ В ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОМУ ЗАКЛАДІ ЯК ПРОВІДНИЙ ЗАСІБ ПЕРЕРИВАННЯ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ

5.1 Розробка безпечних алгоритмів виконання процедур та маніпуляцій

Заходи щодо запобігання виникнення та розповсюдження внутрішньо- лікарняних інфекцій на сучасному етапі повинні бути адекватними санітарно-епідемічний ситуації в кожному стаціонарі і розроблятися на підставі результатів ретроспективного епідеміологічного аналізу та постійно корегуватися, спираючись на оперативні дані. З урахуванням вимог та принципів інфекційного контролю в стаціонарі мають бути розроблені спеціальні інструкції з виконання всіх процедур та заходів щодо інфекційного контролю, а такожалгоритми виконання лікувально-діагностичних маніпуляцій.



Алгоритм – письмова інструкція, що встановлює обґрунтовані способи використання універсальних заходів безпеки при виконанні певних процедур та маніпуляцій з позицій епідемічної безпеки та забезпечує дотримання вимог інфекційного контролю. Алгоритм має бути чітким, конкретним, недвозначним, реальним для виконання. Алгоритм розробляється для тих видів діяльності, які пов'язані з ризиком внутрішньолікарняного інфікування пацієнтів і медичного персоналу і включають послідовність використання універсальних заходів безпеки. Прикладом алгоритмів для дотримання епідемічної безпеки можуть бути: алгоритм підготовки акушерки до прийому пологів, алгоритм проведення предстерилізаційної обробки інструментарію, алгоритм підготовки лікаря до операції та інші.

1. Для розробки алгоритму в стаціонарі створюється робоча група, до складу якої входять:

- госпітальний епідеміолог;

- представник адміністрації закладу охорони здоров’я;

- виконавці алгоритму (акушерки, медичні сестри, лікарі);

2. Письмовий алгоритм включає:

- назву алгоритму;

- мету, яка досягається при виконанні алгоритму;

- перелік суб’єктів, які будуть виконувати алгоритм;

- місце виконання процедури або маніпуляції;

- чітке, конкретне описання послідовності дій особи, яка виконує алгоритм;

- перелік матеріалів та обладнання, необхідних для виконання алгоритму.

3. Після написання алгоритму він обговорюється на засіданні комісії з інфекційного контролю і затверджується головним лікарем установи.

4. Затверджений алгоритм доводиться до відома працівників, які мають його виконувати, відповідальною за його впровадження особою.

5. Навчання з виконання алгоритму проводиться відповідальною за його впровадження особою.

6. Протягом року шляхом анкетування чи опитування медперсоналу, який виконує алгоритм, з’ясовуються недоліки алгоритму, причини, за якими алгоритм чи його елементи не можуть виконуватися.

7. При наявності недоліків алгоритм переробляється робочою групою з виправленням цих недоліків, елементи впровадження алгоритму повторюються за пунктами 3-7.

8. Термін дії алгоритму 1-3 роки. Після цього терміну робочою групою алгоритм переглядається, а в разі потреби переробляється з урахуванням нових наукових даних чи нормативних документів.



5.2 Підтримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в ЛПЗ

Багаторічний міжнародний та вітчизняний досвід експлуатації лікувально-профілактичних закладів дозволив усвідомити та однозначно визначити необхідність організації відповідного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму як обов’язкової і досить важливої умови нормального й ефективного їх існування.

На всіх етапах зародження та наступного розвитку клінічної медицини, починаючи від Гіппократа і до наших днів, видатні представники її неодноразово підкреслювали, що адекватне лікування хворого можливе лише за умови суворого дотримання гігієнічних рекомендацій, які мають бути органічною частиною раціональної схеми лікування.

Проте, організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичних закладах залежить не тільки від відповідності їх архітектурно-планувальній структурі, основним технологічним і гігієнічним вимогам. Досить важливе, а іноді й вирішальне значення має дотримання вимог, що охоплюють різнобічне коло питань у процесі експлуатації закладів та передбачають: забезпечення оптимального санітарного стану приміщень, обладнання та інвентарю, систему проведення дезінфекційних заходів, охорони й гігієни праці персоналу, особисту гігієну хворого.

Алгоритм організації санітарно-протиепідемічного режиму у стаціонарних відділеннях лікарень навелено у додатку 7.

Серед загальних вимог щодо санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму стаціонару слід відзначити такі:

1) Усі приміщення, обладнання, медичний та інший інвентар лікувально-профілактичних закладів потрібно тримати в чистоті. Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меблів, обладнання, підвіконь, дверей тощо) здійснюється з використанням мийних засобів не менше двох разів на добу, а при необхідності - частіше.Протирання віконного скла зсередини має проводитися не рідше одного разу на місяць. Увесь інвентар для прибирання (відра, миски та ін.) повинен мати чітке маркірування з назвою приміщень і видів робіт, що виконуються, використовуватися суворо за призначенням та зберігатися окремо.

2) Генеральне прибиранняпалат та інших функціональних приміщень і кабінетів, що передбачає ретельне миття стін, підлоги, усього обладнання, а також протирання меблів, світильників та захисних жалюзі, має проводитися за затвердженим графіком не рідше одного разу на місяць.



Генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операційного блоку, перев’язочних проводиться один раз на тиждень із звільненням приміщень від обладнання, меблів та іншого інвентарю. У стаціонарі постійно має бути необхідний 2-3-місячний запас мийних і дезинфекційних засобів.

Для збирання сміття та інших відходів у коридорах, туалетах та інших допоміжних приміщеннях ставлять урни, у процедурних та інших аналогічних приміщеннях, пов’язаних із медико-технологічним процесом,– педальні відра.

3) Приміщення, що потребують особливого режиму стерильності, асептики й антисептики (операційні, перев’язочні, пологові зали, палати реанімації, палати новонароджених і недоношених дітей, а також дітей віком до 1 року, процедурні, інфекційні бокси, бокси бактеріологічних і вірусологічних лабораторій, молочні кімнати та ін.) після прибирання, а також у процесі поточної експлуатації необхідно періодично опромінювати ультрафіолетовими стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами з розрахунку 1 Вт на 1 м3 приміщення, або застосовувати рециркуляційні бактерицидні опромінювані.

4) Палати й інші приміщення, що потребують доступу свіжого повітря через кватирку, фрамуги, стулки, провітрюють не менше чотирьох разів на добу.

5) Один раз на рік, а в разі необхідності і частіше, потрібно проводити поточний ремонт приміщень. Усунення поточних дефектів (ліквідація затікань на стелі і стінах, слідів сирості, цвілі, ремонт тріщин, щілин, вибоїн, інших дефектів, підніжних покриттів та ін.) має проводитися негайно.

6) Капітальний ремонт приміщень і споруд із заміною застарілого інженерного обладнання, систем опалення, вентиляції, каналізаційно-водопровідних мереж, санітарно-технічного обладнання і приладів, електромереж, тощо має проводитися залежно від їх санітарно-технічного стану. Капітальний ремонт може бути суміщений з реконструкцією стаціонару.

Під час проведення поточного або капітального ремонту функціонування приміщень має бути припинено. Документація (кошторис та ін.) на проведення капітального ремонту, суміщеного з реконструкцією, повинна враховувати відповідні пропозиції приписів за результатами поточних контролів з боку санітарно-епідеміологічної служби.

Відремонтовані споруди та приміщення після виконання усіх робіт, передбачених кошторисом на ремонт або реконструкцію, обстежує приймальна комісія за обов’язковою участю представників санітарно-епідеміологічної служби з оформленням відповідного акту.

7) Щороку, але не пізніше, ніж за 2 тижні до опалювального сезону, проводять підготовку всіх приміщень до зими (профілактична перевірка і ремонт систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря, засклення, утеплення й оклеювання вікон, утеплення дверей, тамбурів, тощо).

8) Адміністрація лікарні за договорами з дезінфекційною службою організовує постійне профілактичне оброблення приміщень стаціонарів, спрямоване на боротьбу з комахами і гризунами.



Санітарне оброблення асептичного відділення (блоку) передбачає прибирання палат та допоміжних приміщень відділення щодня, а також генеральне прибирання згідно графіку.

Прибирання асептичних палат проводять двічі на день - після ранкового туалету хворого із застосуванням мийно-дезінфекційних розчинів, заміною натільної і постільної білизни та після вечірнього туалету. Генеральне прибирання палат асептичного відділення проводять 1 раз на 2 тижня, а також після виписування або смерті хворого, поточного ремонту відділень з використанням дезінфекційних засобів, камерного знезараження м’якого інвентарю та знезараження повітря. В якості дезінфекційних розчинів під час проведення генерального прибирання використовують ті, що мають достатню спороцидну активність, наприклад, 6% розчин перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу. Розчини готують безпосередньо перед використанням. Норма витрати дезінфекційного розчину становить 150 - 200 мл/м2.

Більш докладно порядок здійснення прибирання приміщень ЛПЗ викладено у додатку 5.


    1. Особиста гігієна медичного персоналу лікувально-профілактичних закладів

В наш час особиста гігієна і, насамперед, гігієна рук медичного персоналу розглядається як один із найважливіших заходів інфекційного контролю, який дозволяє перервати розвиток внутрішноьлікарняних інфекцій. Лікарі, медичні сестри та акушерки перед оглядом кожного хворого (породіллі), перед виконанням процедур, а також після виконання таких видів діяльності, як прибирання приміщень, заміна білизни хворим та відвідування туалету повинні обов’язково мити руки.Іще у 1199 р. лікар та філософ Моісей Маймонід писав про необхідність вимити руки після контакту з інфекційним хворим. У 1843 р. Олівер Уендел Холмс вперше дійшов висновку, що лікарі та середній медперсонал заражають своїх пацієнтів «післяродовою лихоманкою» через немиті руки, а в 1847 р.Ігнац Земмельвейс провів одне з перших в історії епідеміології аналітичне епідеміологічне дослідження й довів, що деконтамінація рук медичного персоналу є найважливішою процедурою, яка дозволяє попередити виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Завдяки впровадженню гігієнічної антисептики, в акушерському стаціонарі, де працював Земмельвейс, рівень смертності від ВЛІ вдалося знизити у 10 разів. Однак, практичний досвід й величезна кількість публікацій, присвячених проблемі обробки рук медперсонала, показують, що ця проблема й через півтори сотні років після Земмельвейса не може вважатися вирішеною. Гігієнічна обробка рук є основним заходом з обмеження ВЛІ, але за статистикоюїї регулярно застосовують менше ніж 50 % персоналу, навіть в економічно розвинених країнах. Основними причинами незадовільних показників обробки рук є низький рівень освіти, поінформованості, відсутність необхідних умов для дотримання гігієни рук, брак часу, велике навантаження на персонал при догляді за пацієнтами та ряд інших факторів.

Багато років руки вважали фактором переносу збудників інфекційних хвороб лише в області хірургії. Але після того, як мікроорганізми шкіри були розділені на транзиторні і резидентні стала зрозумілою роль рук в передачі ВЛІ не тільки при хірургічних втручаннях, але і при виконанні багатьох медичних процедур і навіть при догляді за хворими.

Нагадаємо, що до резидентної мікрофлори відносять Staphylococcus epidermidis, Micrococcus luteus, Propionibacterium та Corinebacterium spp. Чисельність резидентної (нормальної, постійної, колонізуючої) мікрофлори складає 102-103 на 1 см2, найбільша їх кількість на руках виявляється навкруги та під нігтями, найменша – поміж пальцями. Ці види мікроорганізмів не спричиняють патологічний процес на неушкодженій шкірі, однак можуть зашкодити при потраплянні в стерильні порожнини організму або на пошкоджену шкіру.

Однак, найбільше епідеміологічне значення має транзиторна (неколонізуюча) мікрофлора, яку медичний персонал набуває в процесі роботи в результаті контакту з інфікованими (колонізірованими) пацієнтами або контамінованими об’єктами навколишнього середовища. Транзиторна мікрофлора може складатися з різних мікроорганізмів, які тимчасово знаходяться на руках; до неї може відноситися патогенна та умовно патогенна мікрофлора. Транзиторні мікроорганізми зберігаються на шкірі рук короткий час (рідко більше 24 годин), вони легко можуть бути видалені за допомогою звичайного миття рук або знешкоджені через використання антисептичних засобів. Якщо шкіра рук пошкоджена (в тому числі, в результаті використання неадекватних методів миття та антисептики рук), транзиторна мікрофлора здатна викликати інфекційне захворювання шкіри (панариції, абсцеси, екземи).В такому разі руки медичних робітників можуть бути не тільки фактором передачі інфекційних агентів, а й їх резервуаром.

На сьогодні при проведені комплексу заходів з боротьби з ВЛІ надзвичайно важливим є виховання у медичного персоналу внутрішньої потреби в обробці рук. Традиційно розрізняють три рівні обробки (деконтамінації) рук (таблиця 5.1) :

Таблиця 5.1

Способи обробки рук медичного персоналу

Мета обробки (ступінь деконтамінації)

Спосіб обробки

Видалення бруду та транзиторної мікрофлори, яка контамінує шкіру рук медичного персоналу внаслідок контакту з інфікованими або колонізованими пацієнтами та/або контамінованими об’єктами навколишнього середовища.

Звичайне миття рук

Видалення або знешкодження транзиторної мікрофлори

Гігієнічна антисептика

Видалення або знешкодження транзиторної мікрофлори та зниження чисельності резидентної мікрофлори

Хірургічна антисептика



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал