Міністерство охорони Міністерство України здоров’я України у справах сім’ї, молоді та спорту



Скачати 280.88 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка4/4
Дата конвертації15.01.2017
Розмір280.88 Kb.
1   2   3   4
Закон України Про соціальну роботу з дітьми та
молоддю”, прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2001 року №№2558-
111 та постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 №1126 Про заходи
щодо вдосконалення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю”. Цими документами регламентується діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності, окремих громадян і спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свободі законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Центри соціальних служб для молоді та їх спеціалізовані служби є головними уповноваженими державою органами, які здійснюють соціальну роботу з дітьми та молоддю. Зазначений закон визначає, що здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю покладається на спеціалізовані формування центрів соціальних служб для молоді відповідно до Типового положення про спеціалізовані служби центрів соціальних служб для молоді наказ Державного комітету у справах сім’ї та молоді від 04.02.2002 р. №14). Статтею 5 Закону України від 19 червня 2003 року №966-ІУ Про соціальні по-
слуги” передбачено надання соціально-медичних послуг шляхом консультацій щодо запобігання можливим органічним розладам особи, збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів надання психологічних, юридичних та інформаційних послуг.
Спільним наказом Мінсім’ямолодьспорту, МОЗ, МОН, Мінпраці, Мінтрансзв’язку,
МВС та Держдепартаменту України з виконання покарань від 14.06.06
№1983/388/452/221/556/596/106 Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів
соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах” пріоритетним завданням визначається діяльність з формування здорового способу життя та гігієнічного виховання сімей з дітьми. Відповідно до наказу необхідно залу-

27
чати до зазначеної роботи медичних працівників усіх спеціальностей, забезпечувати координацію діяльності з проведення заходів профілактичної роботи, формувати на-
вички здорового способу життя та гігієнічного виховання населення інших секторів. В Україні розроблена і функціонує науково обґрунтована система медичного забезпечення дитячого населення. Вона враховує особливості медичних послуг дітям і підліткам, зокрема у сфері репродуктивного здоров’я. Ідентичність медико-соціальних проблем дітей і підлітків, необхідність посилення на етапі первинної медико-санітарної допомоги питань статевого виховання, формування здорового способу життя, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІДу, стали підставою для передачі дітей підліткового віку під нагляд педіатричної служби.
Наказ МОЗ України від 10.12.02 року №465 Про удосконалення організації ме-
дичної допомоги дітям підліткового віку” регламентує надання медичної допомоги підліткам віком 15-17 років за сучасними організаційними підходами для поліпшення стану здоров’я юнаків і дівчат.
Міжгалузевою комплексною програмою “Здоров’я нації на 2002-2011 роки,
яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2002 року
№14, передбачено створення та розвиток мережі Клінік, дружніх до молоді. З метою забезпечення доступності дітей та молоді до послуг з репродуктивного здоров’я шляхом консультативної підтримки та кваліфікованої медико- соціальної допомоги підготовлено ряд наказів спільний наказ МОЗ України та
Мінсім’ямолодьспорту від 30.03.05 №1/135 Про затвердження Заходів щодо
розвитку дружніх до молоді медико-соціальних послуг на 2005-2010 роки,
наказ від 17.04.06 №1209/228 Про затвердження Порядку взаємодії центрів со-
ціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров’я щодо
надання медичної допомоги та соціальних послуг дітям і молоді та наказ МОЗ
України від 14.11.05 №604 Про удосконалення організації надання медико-
соціальної допомоги дітям та молоді, яким затверджено Примірне положення про центр (відділення) медико-соціальної допомоги дітям та молоді Клініка, дружня до молоді, типові положення про спеціалістів Центру тощо (дивіться Додатки №3, 4). Створення таких центрів та надання в них необхідної допомоги спеціалістами забезпечується на основі штатного розпису закладів охорони здоров’я, який складається відповідно до вимог наказу МОЗ України від 23.02.2000 №33 Про штатні норма-
тиви та типові штати закладів охорони здоров’я”. Поширювати впровадження дружніх до молоді служб охорони здоров’я шляхом відкриття нових Клінік, дружніх до молоді, та забезпечити їх діяльність відповідно до Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров’я передбачено заходами МОЗ України, затвердженими наказом
МОЗ від 16.03.07 №125 Про затвердження заходів МОЗ України на виконання
Державної програми підтримки сім’ї на період до 2010 року.
У “Національному звіті України щодо розширення універсального доступу до
профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки до 2010 року” (затверджено Національною координаційною радою з питань запобігання поширенню
ВІЛ-інфекції/СНІДу від 9 липня 2006 р) зазначено про термінову необхідність розширення масштабів охоплення населення профілактичними програмами, а послуги, які надаються через мережу клінік, дружніх до молоді, включено до мінімального пакету профілактичних послуг.
Державна програма Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року” передбачає досягнення 90% рівня впровадження в амбулаторно-поліклінічних педіатричних закладах системи послуг Клініка, дружня до молоді. Проектом Закону України Про Загальнодержавну програму Національний
план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитинина період до 2016
року”, який вже пройшов перше читання в Верховній Раді України (2007 р, передбачено підвищення якості та розширення обсягу надання медичних послуг дітям підліткового віку шляхом створення мережі спеціалізованих служб – центрів (відділень)

28
медико-соціальної допомоги дітям та молоді Клініки, дружні до молоді, і забезпечити координацію їх діяльності. Детальна інформація щодо мети, завдань та організації роботи КДМ надана в главах
№ІІІ та І.
2.3 Доступ неповнолітніх до медичної допомоги
та процедури тестування на ВІЛ-інфекцію
7
З огляду нате, що діяльність КДМ направлена на профілактику ВІЛ, нас цікавить можливість підлітків самостійно
пройти медичний огляд (втому числі ДКТ на ВІЛ-інфекцію). Ч. 2 ст. 284 ЦКУ передбачає, що при досягненні чотирнадцяти років, особа має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 38 Основ законодавства України про охорону здоров’я, яка передбачає, що “кожний
пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і
який звернувся за наданням йому медич-
ної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати
свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій Очевидно, що під вибором лікаря розуміються такі критерії як заклад, в якому лікар працює, фах лікаря, стать лікаря, вік, досвід роботи тощо. Право вибору лікаря також передбачає право пацієнта не мотивувати свій вибір. Закон України Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту СНІД) та соціальний захист населення уст встановлює “Медичний огляд непо-
внолітніх віком до 18 років і осіб, визнаних у встановленому законом порядку неді-
єздатними, може проводитися на прохання чи за згодою їх законних представників,
які мають право бути присутніми при проведенні такого огляду.
9 Ця норма тлумачиться по-різному.
Одна позиція розуміється як категоричний припис – законні представники мають бути обов’язково присутні при проведенні медичного огляду на ВІЛ-інфекцію. Іншими словами, прихильники цієї тези вважають, що усі діти віком до 18 років не можуть
пройти медичний оглядна ВІЛ-інфекцію без прохання або згоди їх законних представників. Націй підставі деякі медичні заклади не приймають неповнолітню дитину для тестування на ВІЛ-інфекцію без супроводу законного представника.
Інша позиція полягає в такому присутність законних представників при проведенні медичного огляду на ВІЛ-інфекцію неповнолітніх віком до 18 років не є обов’язковою. Тобто, неповнолітні діти віком до 18 років дійсно можуть бути обстежені на ВІЛ-
інфекцію на прохання або за згодою їх законних представників, але при цьому неповнолітні особи віком від 14 до 18 років можуть самостійно звернутися за медичним оглядом на ВІЛ-інфекцію. Аргументуємо цю позицію.
По-перше, з-під дії цієї норми однозначно виключаються ті групи осіб до 18 років, які згідно із законом набули прав повнолітньої особи раніше. До цих груп Цивільний кодекс України відносить
7 Огляд законодавства щодо прав неповнолітніх – груп ризику ВІЛ на доступ до медичних та соціальних послуг Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка, ЮНІСЕФ, 2008 р)
8 Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 235.
9 Ця норма повністю дублюється у пункті 12 Правил медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-
інфікованих і хворих на СНІД та медичного нагляду за ними, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №2026.

1) осіб, які набули шлюбу (доказом чого є свідоцтво про шлюб або свідоцтво про розірвання шлюбу
2) коли фізична особа досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором
(доказом є трудовий договір, довідка з місця роботи або трудова книжка
3) коли неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини (доказом є свідоцтво про народження дитини
4) коли особа досягла шістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяль-
ністю (доказом є свідоцтво приватного підприємця. Оскільки ці особи віком до 18 років набули повної дієздатності, вони можуть пройти медичний оглядна ВІЛ-інфекцію без жодних обмежень, але при цьому вони мають довести свій правовий статус за допомогою документів, зазначених вище.
По-друге, норма, закріплена в ст. 7 Закону України Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення, сформульована за допомогою квантора може “Медичний огляд неповнолітніх віком до
18 років… може проводитися, тобто зазначена норма передбачає можливі варіанти поведінки. Відсутність у посиланні кванторів лише, виключно і т.п. означає відсутність заборони діяти в альтернативний спосіб.
Іншими словами, норма не містить заборони нате, щоб неповнолітні діти ві-
ком до 18 років могли самостійно звернутися за медичним оглядом на ВІЛ-
інфекцію. Оскільки така заборона відсутня, в силу вступає конституційний принцип
дозволено все, що не заборонено”. Цей принцип закріплено в ч. 1 ст. 19 Конституції України “Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніх-
то не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством. Відповідно до ст. 8 Конституції України норми Конституції мають найвищу юридичну силу і є нормами прямої дії (застосовуються безпосередньо.
По-третє, відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦКУ медична допомога чотирнадцятирічній
особі провадиться за її згодою. Подібна норма міститься і в ч. 1 ст. 43 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров’я” медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини) щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, здійснюється
за згодою їх законних представників.
Отже, можна зробити висновок, що медичне втручання (одним із методів діагностики якого, очевидно, є медичний оглядна ВІЛ-інфекцію) щодо особи, якій виповнилось
14 років, не потребує згоди або присутності її законного представника. Таким чином, на рівні законів існує колізія. Цивільний кодекс України (ч. 3 ст. 284) і Основи законодавства України про охорону здоров’я (ст. 43) встановлюють право особи, яка досягла го віку, самостійно пройти медичний оглядна ВІЛ-інфекцію, а ст. 7 Закону України Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення передбачає, що медичний оглядна
ВІЛ-інфекцію неповнолітніх до 18 років проводиться за присутності законних представників таких осіб. На сьогодні нарівні Уряду України розглянуто питання щодо внесення змін до Закону Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення і цілком ймовірно, що це протиріччя буде усунене найближчим часом. З точки зору юридичної сили Цивільний кодекс України має перевагу над Законом України Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення. Цей висновок ґрунтується на двох підставах. По-
перше, відповідно до ст. 1 ЦКУ саме цивільне законодавство регулює цивільні права та обов’язки (утому числі право на медичну допомогу. Отже, в цій частині всі інші законодавчі актив тому числі закони України, мають відповідати Цивільному кодексу і не можуть йому суперечити. По-друге, Цивільний кодекс України порівняно із За-
29


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал