Міністерство охорони Міністерство України здоров’я України у справах сім’ї, молоді та спорту



Скачати 280.88 Kb.

Сторінка3/4
Дата конвертації15.01.2017
Розмір280.88 Kb.
1   2   3   4
Цивільний кодекс України
(ЦКУ) віддалі ЦКУ), яким закріплено права на життя, охорону здоров’я (ст. 281), на інформацію про стан свого здоров’я (ст. 285) та на таємницю про стан здоров’я (ст. 286) тощо Сімейний кодекс України (СКУ) від 10.01.02
№2947-III
5
, Закон України Про інформацію” від 02.10.92 №2657-XII
6
(ст.ст. 9 і 31) право на інформацію тощо. Органи охорони здоров’я спільно з органами управління освітою щорічно забезпечують організацію безоплатних медичних оглядів учнів (вихованців, моніторинг і корекцію стану здоров’я. Ці установи несуть відповідальність за додержання санітарно Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№40-44. – Ст. 356.
5 Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №№21-22. – Ст. 135.
6 Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №48. – Ст. 650.

20
гігієнічних норм, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності відповідно до вимог наказів МОЗ України від 29.11.02 №434 Про удосконалення
амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні, МОН та МОЗ від 21.04.05
№242/178 Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей у
навчальних закладах та формування здорового способу життя учнівської та
студентської молоді”. Адже дитячий і підлітковий вік є тим періодом, в якому закладаються основи здоров’я в широкому розумінні цього поняття, однією із складових якого є репродуктивне здоров’я.
Крім законів прямої дії, які спрямовані на охорону дитинства, є ряд законів,
постанов, наказів, які несуть в собі норми, що впливають на сферу охорони
дитинства.
Вибору на користь здоров’я сприяє Закон України Про рекламу, ухвалений Вер-
ховною Радою України 03.07.96 ВР з внесеними змінами. Цим Законом серед інших загальних обмежень рекламної діяльності забороняється надавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей і навколишньому природному середовищу, або спонукають до нехтування засобами безпеки (стаття 8).
Крім того, цей закон визначає поширення в Україні соціальної рекламної інформації про здоровий спосіб життя, профілактику ризикової поведінки, негативних явищ в дитячому та молодіжному середовищі, види соціальних послуг з метою формування навичок збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я. Крім того, стаття 11
Закону визначає поширення соціальної рекламної інформації державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров’я, профілактики ВІЛ-інфекції, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, що немає комерційного характеру. Початок сучасному правовому регулюванню питань, що виникають у сфері ВІЛ/СНІ-
Ду та визначенню державної політики у цій сфері, поклав прийнятий уроці
Закон України Про запобігання захворюванню на синдром набутого імуноде-
фіциту (СНІД) та соціальний захист населення. Стаття 4 Закону передбачає, що держава гарантує доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-
інфекції, втому числі анонімного, з наданням перед- та післятестової консультативної допомоги регулярне та повне інформування населення, втому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, заходи таза- соби профілактики, необхідні для запобігання зараженню цією хворобою та її поширенню включення до навчальних програм закладів освіти спеціальної тематики з питань профілактики ВІЛ/СНІДу; забезпечення доступності для населення засобів профілактики, що дають можливість запобігти зараженню і поширенню ВІЛ/СНІДу статевим шляхом сприяння діяльності, спрямованій на формування в населення стереотипів безпечної сексуальної поведінки сприяння благодійній діяльності, спрямованій на профілактику розповсюдження
ВІЛ/СНІДу.
Стаття 12 зазначеного Закону визначає, що надання медичної допомоги ВІЛ-
інфікованим і хворим на СНІД здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому законодавством та відповідними міжнародними договорами України, попереджуючи цим випадки дискримінації та стигматизації по відношенню до таких пацієнтів. Питання попередження дискримінації ВІЛ-інфікованих людей відображені також у новій редакції Закону України від 03.03.1998 року №155/98 Про внесення
змін до Закону України Про запобігання захворюванню на СНІД та соціаль-

ний захист населення, яка була приведена у відповідність до Конвенції про захист праві основоположних свобод людини. Зокрема, Закон визначає державні гарантії щодо профілактики інфікування ВІЛ, доступність, якість, ефективність та можливість анонімного медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, права та обов’язки
ВІЛ-інфікованих осіб тощо. Не в останню чергу, завдяки цьому Закону і набутому під час його розробки нормативному досвіду, прийнята уроці Конституція та інші акти законодавства України забороняють дискримінацію за ознакою стану здоров’я, гарантують усім рівне право на охорону здоров’я та медичну допомогу, право на інформацію та інші права. Створена і активно функціонує міжсекторальна Національна координаційна рада з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, положення про діяльність якої та склад затверджено постановою КМУ від 11 липня 2007 р. №926 Деякі питання
протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу”.
Медична допомога ВІЛ-інфікованим пацієнтам, добровільне тестування регулюються наказами МОЗ України від 19.08.05 №415 Про удосконалення добровіль-
ного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію”, від 17.05.06 №280 Про
затвердження Переліку національних показників моніторингу й оцінки ефек-
тивності заходів, що забезпечують контроль стану епідемії ВІЛ-інфекції/СНІ-
Ду та Інструкції щодо визначення цих показників та наказом відра Про заходи щодо організації профілактики переда-
чі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-
інфікованих дітей та їх сімей. В цих наказах визначаються показники для здійснення моніторингу та оцінки ефективності заходів, що забезпечують контроль стану епідемії ВІЛ/СНІДу. Розроблені додаткові заходи з питань попередження передачі ВІЛ від матері до дитини та медико-соціальної допомоги дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, до Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги талі- кування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 – 2008 роки базуються на компонентному стратегічному підході ВООЗ до профілактики ВІЛ-інфекції у дітей первинна профілактика ВІЛ-інфекції серед жінок профілактика непланованих вагітностей серед ВІЛ-позитивних жінок профілактика передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини лікування і підтримка ВІЛ-інфікованої жінки та її сім’ї. Виконання цих завдань потребує консолідації зусиль та координації діяльності служб охорони материнства та дитинства, центрів профілактики та боротьби із СНІДом, соціальних служб, міжнародних та громадських організацій, а також закладів освіти.
Законом України Про за-
хист населення від інфек-
ційних хвороб” (06.04.2000
№1645-ІІІ.) передбачено забезпечення доступності, якості й ефективності медичних оглядів населення з метою виявлення ВІЛ-
інфекцій, анонімного тестування, надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД на загальних підставах (без будь-якої
“Клініка, дружня до молоді дитячої клінічної лікарні №6
Шевченківського району м. Києва
дискримінації). При цьому
21
VERSO/2008/KDM-1
особи, хворі на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом, підлягають обов’язковому (за їх бажанням – анонімному) лікуванню в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, а відомості про них є лікарською таємницею (стаття 26
цього Закону.
Постановою КМУ від 4 березня 2004 р. №264 затверджена Концепція стратегічних
дій уряду та Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції,
допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 – 2008 роки.
Указом Президента України Про додаткові невідкладні заходи щодо протидії
ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні від 12.12.07 №1208/2007 передбачено вжити додаткових заходів щодо забезпечення педагогічних і соціальних працівників інформаційно- методичними матеріалами з питань профілактики захворювання на СНІД для проведення роботи з дітьми, молоддю і батьками.
Розпорядженням КМУ від 21 травня 2008 р. р ухвалено Концепцію За-
гальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції,
лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 –
2013 роки. Метою Програми визначено необхідність стабілізації епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом реалізації державної політики щодо забезпечення доступу населення до широкомасштабних профілактичних заходів, послуг з лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих. У Концепції визначено пріоритетні заходи, серед яких наступні забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення,
передусім серед молоді; посилення профілактичних заходів серед представників груп ризику забезпечення вільного доступу до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ-інфекції населення, зокрема серед молоді та груп ризику залучення до реалізації програм профілактики ВІЛ-інфекції медичних і соціальних працівників. Серед очікуваних результатів виконання Програми для визначення її ефективності є втому числі і такі охопити медичними послугами з профілактики ВІЛ-інфекції/
СНІДу 60 відсотків представників груп ризику; удосконалити програми профі-
лактики серед осіб віком від 15 до 24 років з метою збільшення до 60 відсотків
кількості тих, що самостійно можуть визначатися із шляхами запобігання ста-
тевій передачі ВІЛ-інфекції; удосконалити систему добровільного консульту-
вання та тестування з метою діагностики хвороби на початкових стадіях.
Враховуючи епідемічну ситуацію щодо поширення ВІЛ/СНІДу в країні, є нагальна необхідність впровадження в програму навчальних закладів обов’язкових занять (за визначенням ВООЗ не менш 30 годинна місяць) з питань формування здорового способу життя, втому числі формування репродуктивного здоров’я, безпечної статевої поведінки, відповідального батьківства. Одним із ефективних заходів щодо збереження репродуктивної функції підростаю- чого покоління та населення репродуктивного віку, стала спеціально розроблена за світовим стандартом система планування сім’ї (ПС).
ПС – це система медико-психологічних, інформаційних і соціальних заходів, спрямованих на профілактику незапланованої вагітності, хвороб, що передаються статевим шляхом, і ВІЛ-інфекції, кінцевою метою яких є збереження репродуктивного і сексуального здоровя населення.
Завдання планування сімї передбачають наступне мати бажаних та повноцінних нащадків вирішувати питання відповідального батьківства поширювати знання про сучасні засоби контрацепції готувати до прийняття усвідомленого рішення про народження дитини запобігати ІПСШ.
За визначенням ВООЗ діяльність з планування сім’ї спрямована на досягнення
наступних результатів: уникнення незапланованої вагітності народження бажаних дітей
22
регулювання інтервалу між вагітностями контроль вибору часу дітонародження в залежності відвіку батьків визначення кількості дітей усім ї. Цілі роботи служби планування сім’ї співпадають з цілями роботи служби охорони репродуктивного здоров’я, тобто це забезпечення народження здорової та бажаної дитини і збереження здоров’я жінок та чоловіків. Система ПС України є однією з наймолодших підсистем галузі охорони здоров’я України. Вона бере свій початок з 1995 р, коли вперше була прийнята постанова
КМУ від 13.09.95 №736 “Про Національну програму планування сім’ї”, розрахована на 1995-2000 роки, в період кризових явищ в економіці держави та погіршення здоров’я населення з метою вирішення проблем репродуктивного здоров’я. Зараз в Україні існує мережа центрів та кабінетів планування сім’ї. У кожній області працює Центр планування сім’ї та репродуктивного здоров’я. При жіночих консультаціях є кабінети планування сім’ї та репродуктивного здоров’я, куди може звернутися не тільки жінка і чоловіка й молода людина, підліток. Наприкінці 2006 року була прийнята довгострокова Державна програма “Репро-
дуктивне здоров’я нації на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року №1849. Метою цієї програми є поліпшення репродуктивного здоров’я населення, що значно впливає на демографічну ситуацію, та забезпечення соціально-економічного розвитку країни.
В основу Програми Репродуктивне здоров’я нації на період до
2015 року покладено головні принципи стратегії ВООЗ для країн
європейського регіону в охороні репродуктивного здоров’я до-
рослих та дітей зміцнення здоров’я, утому числі і репродуктив-
ного, шляхом організації більш доступної і менш затратної пер-
винної медико-санітарної допомоги високої якості, включаючи
служби охорони сексуального і репродуктивного здоров’я (цен-
три і інформаційні служби з питань планування сім’ї); розробка
політики і програм підтримки виконання чоловіками і жінками
обов’язків батьків, створення безпечних умов побуту забезпе-
чення умов безпечного материнства.
Пріоритетними напрямками в програмі визначені розробка і реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропаганду, формування і заохочення до здорового способу життя;
пропагування сімейних цінностей, забезпечення медико-соціальної підтримки молодої сім’ї;
забезпечення поліпшення доступності до медичних послуг підлітків, сільського населення, чоловіків;
здійснення заходів щодо посилення профілактичної роботи у системі охорони здоров’я;
продовження розробки та впровадження технологій і практику сфері репродуктивного здоров’я на основі науково-доказової медицини;
розробка стратегії з питань забезпечення населення засобами попередження небажаної вагітності;
розробка механізмів охорони здоров’я соціально незахищених груп населення;
розробка стратегії зменшення шкідливого впливу інформаційних технологій на спосіб життя дітей та підлітків.
23
Щодо організації побудови служби ПС, то програмою передбачено створення її державних та громадських структурна національному та регіональних рівнях, підготовку кадрів, забезпечення населення засобами контрацепції, удосконалення системи підготовки підлітків та молоді до сімейного життя. У рамках Державної програми Репродуктивне здоров’я нації планується внесення змін до законодавчих актів щодо своєчасної інформованості та ефективного використання методів контрацепції підлітками у зв’язку із визнанням осіб віком до 18 років дітьми. Сучасні організаційно-методичні матеріали з питань впровадження системи планування сім’ї в Україні включають етапи, рівні, наступність між закладами охорони здоров’я, а також рекомендації щодо кваліфікованого призначення контрацепції. Рівень використання контрацептивів населенням залежить від багатьох факторів, зокрема від рівня інформованості щодо видів та методів контрацепції, а також наявності їх на українському ринку і можливостей їх придбання.
Наказом МОЗ України від 29.12.02 №503 Про удосконалення амбулаторної
акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні” визначені функції з питань ПС для сімейного лікаря, що поліпшує доступність населення до послуг з ПС. Цим наказом ухвалено Положення про центри планування сім’ї з новими функціями та організаційними технологіями. Нові завдання та функції з питань ПС нормативно визначені у положеннях про посади та родопомічні лікувальні заклади системи ПС: про ФАП та акушерку ФАПу, про жіночу консультацію та основні посади, про акушерські та гінекологічні відділення і посади. З метою поліпшення репродуктивного здоров’я зазначеним нормативним документом визначені також нормативи (стандарти) з питань планування сім’ї за шифрами Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду. Призначення контрацептивів здійснюється індивідуально, відповідно до критеріїв ВООЗ надання повної інформації щодо всіх видів контрацепції, поінформованого свідомого бажання жінки або подружньої пари використовувати той чи інший метод, який би відповідав їхньому віку, стану здоров’я, репродуктивним планам та фінансовим можливостям.
Наказом МОЗ України від 15.12.03 №582 Про затвердження клінічних прото-
колів з акушерської та гінекологічної допомоги ухвалено клінічний протокол з питань ПС, в якому чітко визначається індивідуальний підхід до вирішення проблем
ПС, спрямованих на попередження небажаної вагітності та ІПСШ, а також інформація для медичного спеціаліста щодо категорій жінок для призначення того чи іншого методу контрацепції, способу використання, обліку та зберігання контрацептивів. З метою проведення санітарно-просвітницької роботи та консультування з проблем здоров’я наказом МОЗ України від 27.12.96 №391 Про удосконалення служби
дитячої та підліткової гінекології” визначено створення інформаційних центрів з питань статевого виховання підлітків. Підготовка до вагітності, обстеження майбутніх подружніх парна наявність медико- генетичної патології визначається наказом МОЗ України та АМН України від
31.12.03 №641/84 Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні”. Аборт в Україні залишається одним із методів регулювання народжуваності. Незважаючи нате, що штучне переривання вагітності завдає непоправної шкоди здоров’ю жінки, і в першу чергу репродуктивному, аборт в Україні є легалізованим. Легалізація аборту сприяла зменшенню кількості кримінальних абортів та пов’язаних з ними втрата також дала можливість жінці забезпечити доступ до якісної медичної допомоги при перериванні незапланованої вагітності. Державна політика у цьому напрямку спрямована на забезпечення якості медичної допомоги в разі поінформованого вибору жінкою перервати вагітність штучним методом поряд із запровадженням сучасних методів контрацепції. Згідно із статтею 50 Основ законодавства України про охорону здоров’я, операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням жінки в акредитованих закладах охорони здоров’я при вагітності строком не більше 12 тиж-
24
нів. На виконання цих положень МОЗ України своїм наказом від 28 червня 1994
року №111 затвердило інструкції про порядок проведення операції штучного
переривання вагітності та про порядок проведення штучного переривання ва-
гітності ранніх строків методом вакуум-аспірації. Штучне переривання вагітності може здійснюватися виключно в акредитованому медичному стаціонарі і виключно лікарем-акушером-гінекологом з обов’язковим знеболюванням. Штучне перериван-
ня вагітності неповнолітнім віком до 18 років проводиться за згодою батьків або ін-
ших законних представників, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.
У частині першій статті 42 Основ законодавства України про охорону здоров’я
визначається, що медичним втручанням є застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних з впливом на організм людини. Відповідно до
статті 43 для застосування медичного втручання потрібна згода об’єктивно інформованого дієздатного пацієнта. Для осіб віком до 14 років (малолітнього пацієнта, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. Щодо осіб віком від 15 до 18 років чи визнаних судом обмежено дієздатними, таке втручання проводиться за їх згодою та згодою їх батьків або інших законних представників. Виникає юридична неузгодженість цього питання з введенням вдію Цивільного кодексу Украї-
ни (ч. 3 статті 284), де зазначається, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, проводиться за її згодою. Така ситуація потребує узгодження шляхом внесення змін до законодавства України. У Державній програмі підтримки сім’ї на період до 2010 року, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.07 №244, передбачено заходи щодо підвищення рівня готовності молоді до подружнього життя та виконання функцій батька і матері підвищення рівня психолого-педагогічної культури молоді у сфері сімейних стосунків проведення інформаційно-просвітницької роботи серед молоді, спрямованої на її підготовку до сімейного життя і відповідального батьківства, популяризацію здорового способу життя.
Стаття 49 Конституції визначає, що держава створює умови для ефективного ідо- ступного для всіх громадян медичного обслуговування і те, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних іду- ховних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їхнє здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, покращення спадковості. Відповідно до статті 7 Основ законодавства України про охорону здоров’я, з метою реалізації прав громадян України на безоплатну медичну допомогу постановою КМУ
від 11.07.2002 №955 затверджена Програма надання громадянам гарантованої
державою безоплатної медичної допомоги, в якій стаціонарна медична допомога дітям, вагітним та породіллям включена до Переліку видів безоплатної медичної допомоги державними та комунальними закладами охорони здоров’я. Консультативну допомогу з питань репродуктивного здоров’я можуть надавати громадські організації та соціальні служби, в штаті яких є медичний спеціаліст відповідно до Статуту центрів соціальної допомоги. Важливим рішенням держави щодо збереження здоров’я кожного громадянина є забезпечення інформацією щодо його особистого стану здоров’я, затвердженого стат-
тею 23 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII Про інформацію”. Стан здоров’я віднесений до основних даних про особу, які надаються з джерел документованої інформації.
25

26
Наведені нормативні актив цілому можна оцінити позитивно як
такі, що сприяють здоровому вибору в питаннях статевого життя.
Незважаючи на позитивні зміни, викликають занепокоєння ма-
теринська смертність, смертність грудних дітей, високий рівень
абортів, невиношування вагітності, високий рівень ускладнень
вагітності та пологів, розповсюдженість жіночої та чоловічої без-
плідності, захворюваність населення інфекціями, що передають-
ся статевим шляхом, включаючи ВІЛ, онкологічна захворюваність
репродуктивної сфери. Розвинута, систематизована і прозора
законодавча база щодо сприяння здоровому способу життя уже
сама по собі є потужним пропагандистським засобом збереження
та зміцнення здоров’я, втому числі і репродуктивного.
2.2 Нормативно-правові засади діяльності КДМ
Загальнодержавною програмою підтрим-
ки молоді на 2004–2008 роки, затвердже-
ною Законом України 18 листопада 2003
року, передбачена підтримка ініціатив міжнародних організацій у галузі охорони здоров’я дітей та молоді, втілення їх у формі лікарень, доброзичливих до дитини, та дружніх до молоді клінік. Розвиток мережі КДМ сприятиме створенню умов для поліпшення здоров’я дітей та молоді, усуненню перешкод, що заважають доступу до медичного обслуговування, посиленню профілактичної роботи щодо запобігання наркоманії, ВІЛ, ІПСШ, формуванню рухливого та здорового способу життя. Законодавчим актом, який визначає організаційні і правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю, є

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал