Міністерство молоді та спорту україни державний інститут сімейної та молодіжної політики




Сторінка19/20
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.15 Kb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


184
ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ Уроці в Україні збереглися негативні тенденції соціально-
демографічних характеристик молоді продовжився процес зменшення чисельності молодих людей віком 14–35 років та зниження їх питомої ваги в загальній кількості населення. Станом на 1 січня 2015 р. чисельність молодих людей віком 14–35 років становила 12 795 тис осіб. У структурі причин смерті молодих осіб переважають зовнішні причини, тобто нещасні випадки, ушкодження, утоплення. Уроці провідну роль у структурі зовнішніх причин смерті молоді всіх вікових груп відігравали ушкодження внаслідок воєнних дій, пов’язаних з проведенням антитерористичної операції. Демографічна ситуація серед молоді уроці мала і позитивні показники залишається сталим показник сумарної народжуваності нарівні дитини в розрахунку на одну жінку. Збереження здоров’я молоді, дотримання здорового способу життя набуває особливого значення, адже більшість майбутніх захворювань закладається саме в дитячому та молодіжному віці. Підтримку та зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя молодого покоління в регіонах України забезпечують медичні, освітні, соціальні заклади та установи, значну роботу провадять громадські організації. Враховуючи процеси децентралізації влади в Україні, особливого значення сьогодні набувають такі принципи формування здорового способу життя, як врахування потреб та проблем громади, зокрема молоді, міжсекторальне та міжвідомче співробітництво нарівні держави і нарівні місцевого самоврядування. Основними завдання щодо збереження здоров’я та формування здорового способу життя української молодіє такі
− розробка координуючих нормативно-правових документів Стратегії формування здорового способу життя в Україні, Загальнодержавної програми
«Здоров’я-2020: український вимір.
− проведення та оприлюднення щорічних моніторингових досліджень щодо стану здоров’я молоді та поширення негативних явищу молодіжному середовищі, ставлення молоді до збереження здоров’я та дотримання здорового способу життя
− здійснення наукового супроводу та оцінки ефективності законодавчих актів, соціальних програм та проектів з формування здорового способу життя
− створення державного Всеукраїнського центру формування здорового способу життя молоді як координатора міжсекторальної та міжвідомчої взаємодії
− підготовка фахівців державних установ та громадських організацій, які працюють з молоддю, до проведення роботи з формування здорового способу життя

185
− активізація участі молоді та громад, волонтерів у формуванні здорового способу життя. Лише за умови скоординованої взаємодії державних відомств, установ та недержавних організацій, зацікавленої участі молоді можливо отримати позитивні зрушення у покращенні здоров’я молодого покоління України. В Україні зберігається традиційно високий освітній рівень молоді, що зумовлено обов’язковістю та безкоштовністю середньої загальної освіти, розгалуженою мережею вищих і професійно-технічних навчальних закладів, ціннісними орієнтаціями українців. Уроці в системі освіти України збереглися основні тенденції попередніх років скорочення чисельності загальноосвітніх шкіл та учнів у них, низька наповнюваність дітьми сільських шкіл, зменшення чисельності вищих навчальних закладів та студентів у них. Суттєвими проблемами, що стримують розвиток якості української освіти, є корупція та невідповідність структури підготовки фахівців потребам ринку праці, що зумовлює труднощі працевлаштування молоді та високу частку безробітних з числа випускників вищих навчальних закладів. Підвищити рівень якості освіти молодів Україні можна за умови
− підвищення ефективності профорієнтаційних послуг з урахуванням професійних потреб сучасного ринку праці
− підвищення рівня довіри молоді до профорієнтаційних послуг
− налагодження партнерства вищих навчальних закладів і компаній- роботодавців, що дозволить покращити практичну підготовку випускників ВНЗ
− розвитку дослідницьких напрямків у роботі вищих навчальних закладів, включаючи обмін досвідом із закордонними колегами (розвиток мобільності
− розвитку програм професійного та особистісного зростання викладацького складу
− реформи системи державного замовлення та ліцензування вищих навчальних закладів, спрямованої на оптимізацію підготовки фахівців відповідно до потреб ринку праці. Пріоритетами державної політики у сфері освіти повинні стати оновлення її структури та змісту відповідно до потреб ринку праці, інтеграція в єдиний європейський простір, формування системи навчання впродовж життя. Молодь оцінює своє матеріальне становище на середньому рівні по країні, дещо нижчим цей показник є серед сільської молоді. Основними джерелами матеріального забезпечення молодого покоління переважно є допомога близьких зменшується із збільшенням віку) та заробітна плата (показник зростає із віком. Рівень сумарного індивідуального доходу зростає з віком молоді. Існують також істотні гендерні відмінності у рівні доходу рівень доходу чоловіків вищий, ніжу жінок.
Щодо забезпечення житлом, то трохи більше половини молоді, мешкає в окремих квартирах (окремо або у складі домогосподарства, майже третина – в індивідуальному будинку, кожна десята молода сім’я з дитиною – в гуртожитку. Розмір житлової площі в розрахунку на одну особу домогосподарству складі яких є особи віком 18–35 років, або домогосподарств, що складаються з осіб віком до 35 років, значно менший, ніж в середньому по Україні. Молодь в Україні (які в усьому світі) залишається однією з найменш соціально захищених і найбільш вразливих категорій населення щодо позиції на ринку праці, особливо проблемним є становище молоді віком 15–24 роки. Для покращення соціально-економічної ситуації на молодіжному ринку праці необхідно
− запровадити прямі та непрямі пільги роботодавцям, які інвестують кошти в систему професійної освіти, надають робочі місця для виробничої практики та приймають на роботу випускників навчальних закладів
− ввести ефективні механізми працевлаштування випускників на перше робоче місце
− розробити систему заходів, спрямованих на стимулювання молоді до роботи в Україні (розвиток молодіжного підприємництва, участі у громадських роботах тощо
− привести ринок освітніх послугу відповідність до потреб розвитку трудового потенціалу шляхом визначення пріоритетних напрямів підготовки фахівців згідно з потребами національної і регіональних економік
− запровадити прозору систему державного замовлення на підготовку кадрів у професійно-технічних та вищих навчальних закладах на конкурсних засадах
− активно залучити роботодавців до процесу підготовки кадрів різного освітньо-кваліфікаційного рівня
− удосконалити систему діяльності закладів професійного навчання, служб профорієнтації й зайнятості
− розробити і реалізувати національні та регіональні програми професійного навчання за участю державних структур, громадських та міжнародних організацій. Україна переживає демографічну кризу, спровоковану як загальноцивілізаційними, такі внутрішньодержавними процесами. Враховуючи гострі демографічні проблеми країни, одним із напрямів державної молодіжної політики має стати підготовка молоді до шлюбу та підтримка молодих сімей, що передбачає вирішення таких завдань
- збереження та систематичне пропагування сімейних цінностей у суспільстві, формування системи особистісних і суспільних ціннісних орієнтаційна створення середньодітної сім’ї (тобто сім’ї з двома та більше дітьми
- запровадження навчальних програм, спрямованих на підготовку молоді до створення сім’ї, життя в подружжі та виховання дітей

187
- розробка та впровадження навчальних та інформаційних матеріалів, створення мережі навчальних центрів з підготовки молоді, яка бере шлюб, та молодих подружніх пар
- створення консультативних пунктів, телефонів довіри для молодих людей з питань подружнього життя, сімейних стосунків, статевого життя
- допомога батькам у питаннях налагодження сімейних стосунків та, виховання дітей консультації, тренінги, клуби для батьків за місцем проживання
- розповсюдження інформаційних матеріалів, теле- і радіопрограм з питань налагодження сімейних стосунків, виховання дітей, вікових криз, стосунків з підлітками тощо. Зміцнення інституту сім’ї, поліпшення демографічної ситуації в країні є загальнодержавними питаннями, які можна віднести до площини пріоритетів державної безпеки. Стосовно застосування європейського досвіду роботи з молоддю щодо підготовки її до створення сім’ї та народження дітей, то насамперед слід зазначити, що жодні політичні ініціативи не матимуть успіху без стабілізації соціально-економічної, політичної та моральної ситуації в країні. Наступними за значущістю факторами, які успішно застосовані в країнах Європи, є
- підвищення стандартів оплати праці в Україні, що сприятиме створенню економічного підґрунтя для самозабезпечення сімей з дітьми
- доступність житла для молодої родини та поліпшення житлових умов сімей з дітьми
- створення умов для успішного поєднання професійної зайнятості з батьківством
- розширення мережі та доступності дитячих дошкільних закладів, поліпшення якості їхніх послуг
- забезпечення доступності якісного медичного обслуговування для жінок та дітей
- запровадження вагомих податкових пільг для сімей з дітьми та створення системи достатньої щомісячної допомоги на дітей (до повноліття,
- підвищення соціального престижу батьківства і материнства, формування дружнього до сімей з дітьми соціального середовища
- формування та реалізація державної інформаційної політики, спрямованої на пропаганду сім’ї якнайвищої цінності в суспільстві
- запровадження просвітницьких програм формування у дітей та молоді цінності сімейних стосунків (навчальні програми в дитячих садках, школах, клубах за місцем проживання та ін.);
- соціально-педагогічна допомога батькам, які виховують дітей. На сучасному етапі розвитку української держави виникає необхідність усвідомлення та переосмислення змін соціально-економічного, політичного,
демографічного, національного та духовного життя людей з метою зміцнення у суспільній та особистій свідомості громадян потребу сім’ї, шлюбі, батьківстві та материнстві. Серед молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах, на першому місці нині опинилися представники з числа вимушених переселенців та внутрішньо
переміщених осіб із Криму та Сходу України. Соціальної підтримки через складні життєві обставини потребують також окремі категорії молоді особи, які залишилися без піклування батьків і виховувалися в інтернатних закладах або сімейних формах влаштування, звільнені з місць позбавлення волі, наркозалежна молодь. Забезпечення ефективного соціального обслуговування молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах, потребує
- розробки комплексних програм соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб
- запровадження комплексного підходу у формуванні державної молодіжної політики щодо соціальної підтримки молоді з функціональними обмеженнями
- державної підтримки молоді з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яка має не обмежуватися лише матеріальними виплатами, а спрямовувати молодь на самостійне забезпечення, самостійне заробляння грошей. Загалом державна політика щодо роботи з молодими людьми, які потрапили в складні життєві обставини, повинна орієнтуватися як на соціально-підтримувальну, такі на профілактичну та інформаційно-просвітницьку роботу з молоддю. Уроці, у зв’язку з піднесенням громадянської активності населення та зовнішньою агресією, гостро постала проблема законодавчого врегулювання таких питань молодіжної політики, як концептуальні положення національно- патріотичного виховання молоді внутрішня та зовнішня міграція молоді, мобільність у вимушеній зміні місця проживання і, відповідно, забезпечення житлом вимушено переміщених молодих осіб мобілізація та участь молоді у бойових діях, адаптація молоді після демобілізації, враховуючи набуті психофізичні особливості здоров’я, наслідки перенесених захворювань, травм та ушкоджень тощо. Нормативно-законодавче врегулювання актуальних напрямів молодіжної політики має базуватися на мультидисциплінарному та міждисциплінарному підходах. Нагальним пріоритетом законотворчої діяльності є розробка і впровадження
- Державної програми молодіжної політики на період до 2020 року
- Концепції програми розвитку фізичної культури та спорту молодів Україні на період до 2020 року
- проекту Закону України Про молодь як основи для майбутнього Молодіжного кодексу України. Перспективними завданнями трансформації законодавства, що регулює
молодіжну політику України, відповідно до сучасних запитів, є
- ратифікація Європейської хартії участі молодів суспільному житті на регіональному та місцевому рівні (1992 р, яка утверджує принципи, що сприяють залученню молоді до процесу прийняття рішень, які безпосередньо впливають на її життя
- імплементація Директиви ЮНЕСКО щодо визнання, утвердження і засвідчення результатів навчання поза навчальними закладами і неформального навчання, з метою забезпечення розвитку позаінституційної (неформальної) освіти молоді внесення змін до Закону України Про освіту в частині визнання позаінституційної (неформальної) освіти молоді
- розроблення змін та доповнень до Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків з метою регулювання тимчасового проживання молоді у зв’язку з навчанням, перенавчанням, підвищенням кваліфікації, а також молодіжної групи вимушено переміщених осіб. З метою імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом потрібно привести у відповідність до європейських вимог і стандартів законодавчі акти, що регулюють державну молодіжну політику у сферах соціального захисту окремих категорій молоді, освіти, фізичної культури і спорту. Формування національно-патріотичної свідомості української молоді, впровадження державної системи національно-патріотичного виховання на сьогодні
– це питання національної безпеки країни. Визначальним стимулом національно- патріотичного самовизначення молодих українців стали анексія Криму і тривалий воєнний конфліктна Сході України. Уроці суттєво зросла кількість молодих людей, які пишаються тим, що є громадянами України. Якщо серед молоді віком
18–29 років уроці цей показник становив 65,0%
198
, то уроці вже 81% опитаних представників української молоді віком 14–35 років зазначили, що пишаються тим, що вони є громадянами України
199
Основними державними інституціями, що забезпечують формування національно-патріотичної свідомості дітей та молоді і впроваджують державну політику у цій сфері, нарівні центральних органів виконавчої влади є Міністерство освіти і науки України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство оборони України та Міністерство культури України. Діяльність цих міністерств демонструє впровадження широкого спектру заходів і форм національно- патріотичного спрямування. В той же час, не простежується єдиного ідеологічного спрямування такої діяльності, координації міжвідомчої взаємодії та оцінки результативності проведених заходів. Українське суспільство моніторинг соціальних змін. Випуск 1(15). – Ін-т соціології НАН України, 2014.
199
Соціологічне дослідження проведено компанією GfK на замовлення ПРООН у 2015 р вибірка склала
2 852 респонденти віком від 14 до 35 років.

190
Регіональні органи виконавчої влади та молодіжні організації, які працюють з молоддю, організовують заходи та провадять роботу національно-патріотичного спрямування за декількома основними напрямками, зокрема масові акції до знаменних дат заходи з ушанування ветеранів наметові табори (вишкільні та патріотичні табори, тематичні змінив оздоровчих таборах, наметові містечка для школярів
• пошуково-краєзнавча робота
• заходи/ігри військово-патріотичного, військово-спортивного та національного спрямування
• конкурси/фестивалі на національно-патріотичну тематику. Поширення позитивного досвіду національно-патріотичного виховання молоді на регіональному рівні потребує аналізу та розповсюдження найкращого досвіду роботи з дітьми та молоддю, підготовки спеціалістів, які працюють з дітьми та молоддю, в установах та організаціях різного відомчого підпорядкування, до проведення національно-патріотичної роботи, налагодження ефективних механізмів міжвідомчої взаємодії. Аналіз інформаційних матеріалів центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо національно-патріотичного виховання молоді у 2014-2015 роках свідчить про проведення великої кількості заходів національно-патріотичного спрямування. Поряд з тим, у сфері національно-патріотичного виховання молоді існує ряд значних проблем
- відсутній єдиний стратегічний підхід, системна діяльність органів виконавчої влади щодо патріотичного виховання молоді (не кажучи про національно-патріотичне – термін, який став широко використовуватись уроці- державні інституції реалізують відомчі концепції патріотичного виховання, їхня діяльність не завжди узгоджується з діяльністю інших державних структур та неурядових організацій у цьому напрямку
- проведення заходів оцінюється виключно кількісними показниками, якісне наповнення і результативність впровадження цих заходів оцінити складно
- невизначено інституцію, що координує діяльність усіх структуру забезпеченні національно-патріотичного виховання дітей та молоді
- не налагоджено ефективну міжвідомчу взаємодію органів та інституцій державної влади, співпрацю з громадськими організаціями
- відсутня інформаційна кампанія національно-патріотичного виховання в засобах масової інформації, українському кінопрокаті, рекламі мало матеріалів, які б висвітлювали героїчні сторінки української історії, традиції та надбання українського народу.

191
Національно-патріотичне виховання, формування національно-патріотичної свідомості дітей та молоді має бути віднесено до основних пріоритетів, які забезпечують національну безпеку держави. Державна система національно-патріотичного виховання має
- бути загальнонаціональною національно-патріотичне виховання має починатися з раннього віку дитини тане обмежуватися віковими межами, поширюватися на всі верстви населення
- бути системною проводитися постійно на державному та регіональному рівнях, а не лише у формі реалізації окремих програм та заходів
- бути прогнозованою і спрямовуватися на досягнення прогнозованого конкретного результату, який можна виміряти і оцінити
- бути узгодженою проведення національно-патріотичних заходів має бути узгодженим незалежно від того, проводяться вони державними установами та організаціями різного відомчого підпорядкування чи громадськими організаціями
- бути обґрунтованою: розробка програмі заходів має враховувати сучасні потреби та погляди молоді
- враховувати українську мову як дієвий інструмент формування національно-патріотичної свідомості
- мати інформаційне забезпечення у вигляді постійної, системної інформаційної кампанії національно-патріотичного спрямування (історія України, видатні українські особистості, національні досягнення у всіх галузях, національно- патріотичні заходи тощо) із залученням засобів масової інформації, інтернет- ресурсів, видавництв, інформаційного супроводу культурних, спортивних та інших заходів тощо. Формування державної системи національно-патріотичного виховання передбачає організацію діяльності як на загальнодержавному, такі на регіональному рівнях.
На загальнодержавному рівні потрібно:
- сформувати механізми міжвідомчої (установи та заклади різного відомчого підпорядкування) і міжсекторальної (державний, громадський сектори та бізнес) взаємодії при проведенні національно-патріотичних заходів
- враховувати специфіку формування особистості молодої людини, і тому розглядати роботу з батьками, вихователями, педагогами як обов’язкову складову програм національно-патріотичного виховання дітей та молоді
- проводити заходи з обміну досвідом, враховуючи міжрегіональний та міжвідомчий підходи, налагодити співпрацю між регіонами
- поширювати позитивний досвід та ефективні форми національно- патріотичного виховання (публікації, методичні рекомендації, інформаційні сайти тощо

192
- забезпечувати навчання спеціалістів, які працюють з дітьми та молоддю, з проведення заходів та впровадження різних форм національно-патріотичного виховання
- матеріально і фінансово забезпечувати заходи національно-патріотичної спрямованості, підтримку діяльності установ та організацій, які здійснюють національно-патріотичне виховання.
На регіональному рівні потрібно:
- передбачити інструменти впливу на місцеві органи виконавчої влади щодо підтримки програмі проектів національно-патріотичної спрямованості
- впровадити регіональні програми національно-патріотичного виховання, що враховують специфіку та потреби конкретного регіону (політика має формуватися знизу – вгору
- запровадити систему матеріальної підтримки організацій та установна проведення заходів національно-патріотичної спрямованості (гранти, фінансова підтримка діяльності, тематичні проекти
- забезпечити міжвідомчу узгодженість діяльності щодо національно- патріотичного виховання (особливо в частині молодіжних та освітянських програм
- впроваджувати різні форми національно-патріотичного виховання, які охоплюватимуть дітей, молодь, населення різного віку та різних інтересів
- провадити обмін досвідом між організаціями та спеціалістами. Сформувати державну систему формування національно-патріотичної свідомості української молоді покликана Стратегія національно-патріотичного виховання на 2016–2020 рр. Стратегією передбачено впровадження єдиних стандартів щодо засобів, формі методів національно-патріотичного виховання, оцінки досягнень відповідних суб’єктів у цій сфері та їх компетентностей, визначення центрального органу виконавчої влади з координації діяльності національно-патріотичної спрямованості, проведення оцінки та моніторингу національно-патріотичного виховання дітей та молоді. До кінця 2015 року передбачено розробити державну цільову програму з національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

193
ДОДАТОК 1.
Загальний коефіцієнт розлучуваності в країнах Європи, 1960–2008 рр., на 1 000 населення
(за даними електронного ресурсу
http://demoscope.ru/weekly/app/app40di.php, дата звернення 04.08.2015
р.)
Рік

Країна
1960 1970 1980 1990 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Австрія
1,14 1,387 1,765 2,121 2,44 2,559 2,46 2,35 2,4 2,36 2,46 2,47 2,36 Білорусь 0,7 1,888 3,242 3,434 4,349 4,097 3,77 3,22 2,97 3,12 3,27 3,73 3,79 Бельгія 0,5 0,663 1,466 2,04 2,634 2,85 2,96 3,02 3,01 2,94 2,77 2,83 3,3 Болгарія
0,9 1,167 1,479 1,304 1,295 1,281 1,3 1,53 1,89 1,9 1,93 2,13 1,85 Угорщина
1,66 2,21 2,596 2,399 2,349 2,394 2,51 2,47 2,44 2,46 2,47 2,5 2,51 Німеччина
1,01 1,33 1,801 1,949 2,365 2,398 2,48 2,59 2,59 2,45 2,32 2,27 2,34 Греція 0,3 0,397 0,693 0,594 1,018 1,05 1,01 1,09 1,11 1,22 1,26 1,16 1,17 Данія
1,46 1,934 2,654 2,671 2,693 2,724 2,85 2,92 2,92 2,82 2,64 2,58 2,67 Іспанія

0,597 0,938 0,965 1,01 1,08 1,19 1,68 2,88 2,8 2,41 Італія
0,1 0,191 0,21 0,488 0,656 0,703 0,73 0,76 0,78 0,8 0,84 0,85 0,85 Латвія
2,4 4,606 5,036 4,049 2,585 2,437 2,55 2,08 2,28 2,76 3,17 3,25 2,74 Литва
0,85 2,203 3,234 3,447 3,11 3,167 3,05 3,07 3,2 3,25 3,3 3,36 3,07 Македонія
0,73 0,278 0,471 0,398 0,654 0,712 0,64 0,69 0,81 0,76 0,72 0,69 0,59 Молдавія
0,89 2,079 2,812 3,01 2,667 2,976 3,5 4,06 4,14 4,04 3,51 3,89 3,53 Нідерланди
0,49 0,791 1,819 1,901 2,176 2,312 2,05 1,94 1,91 1,95 1,94 1,95 1,96 Польща
0,5 1,058 1,12 1,113 1,118 1,185 1,19 1,27 1,48 1,77 1,89 1,75 1,72 Португалія
0,08 0,059 0,598 0,931 1,868 1,831 2,67 2,17 2,22 2,17 2,26 2,38 2,48 Росія
1,54 3,045 4,193 3,784 4,282 5,3 5,9 5,5 4,4 4,2 4,5 4,8 4,9 Румунія 2,01 0,388 1,537 1,421 1,369 1,407 1,46 1,52 1,62 1,53 1,51 1,69 1,66 Сербія
1,45 1,12 1,206 1,052 1,023 1,044 1,33 1,06 1,19 1,03 1,11 1,17 1,16 Словаччина 0,58 0,754 1,334 1,673 1,717 1,821 2,04 1,99 2,02 2,14 2,36 2,26 2,34 Словенія
0,97 1,108 1,214 0,93 1,068 1,142 1,23 1,23 1,21 1,32 1,16 1,3 1,11


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал