Міністерство молоді та спорту україни державний інститут сімейної та молодіжної політики



Pdf просмотр
Сторінка10/20
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.15 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20
1.6. Молодь у складних життєвих обставинах
Відповідно до Закону України Про соціальні послуги (ст.1), складні життєві обставини визначаються як обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю немає (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті. Отже, існує багато чинників потрапляння молодих людей у категорію тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах.
Молодь із числа внутрішньо переміщених осіб. Розгортання політичної, а згодом – і соціально-економічної кризи в нашій країні посилило вразливість молодих людей до потрапляння у складні життєві обставини. Справді, серед молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах, на першому місці нині опинилися особи з числа вимушених переселенців та внутрішньо переміщених осіб із Криму та Сходу України, які потребують створення належних умові надання можливостей для їх всебічної підтримки та соціально-психологічної реабілітації. Заданими Державного центру зайнятості України, частка молоді віком до 35 років серед переселенців становить понад 48% і перевищує відповідний показник серед загальної кількості безробітних (43%). Крім того, кожна десята особа із внутрішньо переміщених осіб має вік 15–24 роки, понад 18% – від 25 до 29 років, а кожна п’ята
– 30–34 роки. В той же час, заданими Державної служби статистики України, кількість осіб віком до 35 років, які у 2014 р. мали статус безробітного, становила
669,1 тис. осіб, або 46% від загальної кількості безробітних усіх вікових груп. Проблеми соціально-психологічної адаптації молодих людей виникають у місцях компактного переселення – в санаторіях, на базах відпочинку, у школах поселення в межах 50 осіб. У зв’язку з тим щоці місця знаходяться на значній відстані від інфраструктури міста, у переселенців немає достатнього доступу до інформації, що перешкоджає їх активному включенню в систему соціальних зв’язків і працевлаштуванню. В умовах закритого середовища швидкими темпами серед молоді поширюються такі негативні явища, як алкоголізація, кримінальна поведінка, пасивність, безпорадність, відчай, споживацька поведінка (очікування постійної допомоги збоку держави та міжнародних організацій, гуманітарної допомоги, до
99
Закон України від 19.06.2003 № 966-IV Про соціальні послуги Електронний ресурс. – Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-15 100
Щодо надання послуг службою зайнятості внутрішньо переміщеним особам станом нар. Електронний ресурс. – Режим доступу http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/document?id=351058
якої звикають, внаслідок чого закріплюється позиція жертви та відмова від активних дій. Однією із категорій молоді, яка потребує державної соціальної підтримки, є
молодь, яка за певних життєвих обставин залишилася без піклування батьків і
виховувалася в інтернатних закладах або сімейних формах влаштування. До категорії молодих людей, які виходять з-під опіки, відповідно до нормативно- законодавчого визначення, відносяться такі категорії молоді особи з числа дітей- сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Наявна в Україні система збору даних про дітей та молодь, які виходять з-під опіки, є недосконалою і не відповідає потребам державного планування щодо надання соціальних послуг і допомоги особам із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Незважаючи нате, що на державному рівні передбачено механізм забезпечення житлом дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у реальній практиці трапляються непоодинокі випадки, коли діти після досягнення повноліття не мають місця проживання. Це, як свідчать результати досліджень, відбувається з таких причин відсутність або недостатність сформованого фонду соціального житла відсутність у всіх дітей, які того потребують, можливості стати на квартирний облік (нездатність, невміння оформити необхідні документи або взагалі відсутність квартирного обліку на певній території відсутність можливості скористатися правом на житло через бюрократичну тяганину та неузгодженість нормативних актів відсутність можливості отримати реєстрацію за місцем проживання, якщо є бажання та можливість працювати в іншому місці. Вихованці прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незабезпечені житлом нарівні з вихованцями інтернатних закладів. Наявність рішення місцевого органу влади про необхідність забезпечення дитини житлом не гарантує його отримання після досягнення повноліття. Законодавчо передбачене забезпечення житлом молоді з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є декларативним і не задовольняє реальних потреб. Ураховуючи низький рівень матеріального забезпечення молоді цієї категорії, навіть у випадку працевлаштування, перспектива мати власне житло є нереальною. Крім того, у професійній орієнтації та підготовці молодих людей з числа сиріт і позбавлених батьківського піклування акцент робиться, як правило, не на здобутті професії, яка б
101
Дослідження Перспективні напрямки розв’язання актуальних проблем соціальної адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після виходу з-під інституційної опіки, Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я, 2010 р.
відповідала здібностям та їхнім бажанням, а на можливості швидкого досягнення економічної самостійності. Незважаючи нате, що держава гарантує працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів і надання першого робочого місця, переважна більшість із них після перших місяців роботи залишає її. Причини звільнення різні низький рівень заробітної плати, тяжкі умови праці, конфлікти з колегами по роботі та керівництвом тощо. Але найголовніші з них полягають утому, що більшості випускників професійно-технічних навчальних закладів з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування не подобається та професія, яку вони здобули під час навчання. До цього призводять недоліки системи профорієнтації, практична відсутність вибору місця навчання (і відповідно – професії) для цієї категорії молоді, несформована система мотивації до трудової діяльності та переважання патерналістських настроїв.
Молодіжна злочинність. Несприятливі умови життя, в яких опиняються деякі молоді люди, зумовлюють виникнення великої кількості дезадаптивних груп. Зокрема, чинниками поширення злочинності серед молодіє насиченість інформаційного простору матеріалами, що містять елементи насильства та жорстокості, особливо в умовах збройного конфлікту в Україні (примножуються випадки насильства, зростає кількість крадіжок зброї та її застосування. Злочини, що скоюються молоддю, є дедалі жорстокішими, що, відповідно, висуває необхідність не лише пошуку адекватних, науково обґрунтованих шляхів її подолання, ай відповідну підготовку кваліфікованих фахівців до роботи з вищезазначеним контингентом молоді. Негативні соціальні та економічні процеси, що відбуваються у суспільстві, провокують зростання рівня підліткової та молодіжної злочинності, що набуває в Україні дедалі більш організованого і групового характеру. Частка корисливих злочинів із застосуванням насильства, скоєних у групі, становить від 50 до 80%. Найбільш поширеними є злочини корисливо-насильницької спрямованості. Кримінальні молодіжні угруповання різних ступенів організованості, що утворюються за місцем навчання чи проживання молоді, виявлено у всіх великих обласних центрах країни. Динаміка чисельності засуджених серед молоді, які відбувають покарання за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, свідчить про постійне збільшення частки таких осіб у загальній масі засуджених. Заданими Державної судової адміністрації України, уроці серед загальної кількості засуджених нараховувалась майже 21 тисяча осіб віком 18–25 років (20,6% усіх засуджених) та
19,1 тис. осіб віком 25–30 років (18,7%) (Табл. 1.6.1)
103

102
Вакуленко О.В. Соціальні проблеми неповнолітніх, які перебувають у конфлікті з законом // Інформаційні матеріали для слухачів курсів підвищення кваліфікації працівників галузі Мінсім’ямолоді. Тези лекцій за заг. ред.
Черпанової Л.Г.]. – К Державний ін.-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – Кн. 4. – С. 79–90.
103
Електронний ресурс. – Режим доступу http://koa.court.gov.ua/tu03/sta_2013/zvitu_2014-2

92
Таблиця 1.6.1
Розподіл злочинів серед молоді за віком засуджених на момент скоєння злочину, 2014 р.
(заданими Державної судової адміністрації України)
Вік засуджених, років
18–25 25–30
УСЬОГО злочинів
20 998 19 114 Утому числі невеликої тяжкості
3 139 3 407 середньої тяжкості
10 340 9 645 тяжкі злочини
7 097 5 631 особливо тяжкі злочини 422 431 справи, що порушуються не інакше як за скаргами потерпілих
1 784 1 972 злочини, скоєні у складі організованих груп 50 100 Високий рівень молодіжної злочинності, що спостерігається в Україні, потребує впровадження, в першу чергу, профілактичних заходів з попередження кримінальних проявів у молодіжному середовищі. Одним із напрямів такої діяльності є профілактика рецидиву злочинної поведінки молоді, яка відбула покарання і повернулася з місць позбавлення волі. Неповнолітній молодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно з дорослими звільненими, опиняється у важкій життєвій ситуації. Це зумовлено двома категоріями проблем. По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридичного та матеріального характеру як правило, відсутність власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, досвіду спілкування і відстоювання своїх праву численних інстанціях, брак набутих протягом попереднього життя на волі міцних соціальних зв’язків, які б допомогли у вирішенні проблем, що постають після звільнення з місць відбування покарання. По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціально-психологічних стереотипів, усталених навичок дотримання загальноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Все це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевлаштуванні, подальшому навчанні, стосунках з оточенням. Лише незначна кількість молоді під час перебування у виправних колоніях має можливість перед звільненням прослухати правознавчі лекції, курси з правових питань. Як наслідок, перед молодою людиною на момент її звільнення і повернення в суспільство постають такі базові юридичні проблеми
1. Незнання прав, гарантованих чинним законодавством України, яку контексті громадянина держави взагалі, такі в контексті повернення з місць позбавлення волі.

93 2. Незнання назв, підпорядкованості, механізмів діяльності, обов’язків державних установ, громадських організацій, діяльність яких передбачає допомогу громадянам загалом і цілеспрямовану допомогу тим, хто повернувся з місць позбавлення волі. Як наслідок, у молодих людей виникає ряд практичних проблем юридичного характеру, насамперед з оформленням документів отримання паспорта (як в обмінна довідку про звільнення, такі отримання вперше у зв’язку з досягненням повноліття отримання або відновлення реєстрації. Житлова проблема важлива для тиху кого немає сім’ї, батьків або чиї сім’ї є неблагополучними, багатодітними. Для колишніх ув’язнених найбільш значущими матеріальними проблемами є відсутність початкової грошової суми на проїзд до державних установ для оформлення необхідних документів коштів на оплату оформлення документів скрутне матеріальне становище, яке не дає можливості нормально харчуватися, лікуватися, купувати відповідний одяг та взуття, утримувати житло (квартиру, будинок, сплачувати рахунки за комунальні послуги, втому числі й за борги під час перебування в колонії, утримувати сім’ю. Значна частина молоді, яка звільняється з місць позбавлення волі, має характерні психологічні травми, що проявляються нарівні психіки, самооцінки, комунікаційних зв’язків на мікро- (сім’я), макро- (друзі, сусіди) і мега- (суспільство) рівнях, життєвих стратегій тощо. Основні психологічні проблеми, які переживає молодь, опинившись на волі, такі неврівноваженість, нервовість, озлобленість, агресивність переконаність у негативному ставленні суспільства до них відчуття самотності, непотрібності в соціумі, у власних сім’ях; несприйняття нової соціальної реальності гнітючі спогади про погане ставлення в місцях позбавлення волі.
Платформою якості та доступності державних безоплатних послуг для вразливих категорій молодіє мережа державних установ: центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (загалом по Україні у 2014 р. нараховувалося 696
ЦСССДМ) та закладів соціального обслуговування (у 2014 р. – 87). Діяльність центрів соціальних служб спрямована на забезпечення соціального захисту молодих сімей з дітьми та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, соціальну допомогу наркозалежній та інфікованій молоді, психологічну реабілітацію молоді з функціональними обмеженнями та підтримку осіб із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Так, заданими Міністерства соціальної політики України, протягом 2014 р. центрами соціальних служб надано соціальні послуги 176 956 особам (95% від загальної кількості охоплених послугами, під соціальним супроводом перебували 8 569 осіб у складних життєвих обставинах. За результатами наданих соціальних послуг упродовж 2014 р. 6 976 осіб було знято з соціального супроводу, утому числі 6 005
осіб з позитивним результатом (91% від загальної кількості знятих із соціального супроводу. Одним із напрямів соціальної роботи з молоддю вразливих категорій є профілактична робота з матерями, які мають намір відмовитися від новонародженої дитини. Заданими Міністерства охорони здоров’я України, щороку в закладах охорони здоров’я залишають близько 1 000 немовлят. Основною причиною відмов молодих матерів від новонароджених дітей є відсутність роботи й житла, асоціальна поведінка. Найбільш вразливими є колишні вихованці дитячих державних закладів, жінки, які повернулися з місць позбавлення волі. Наявна в Україні мережа соціальних центрів матері та дитини дозволяє надати необхідну соціальну підтримку та допомогу вагітним жінкам і матерям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах. Загалом існує 15 таких центрів у Вінницькій, Донецькій, Закарпатській, Кіровоградській, Київській, Львівській, Луганській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській та Чернівецькій областях. Крім того, ум. Києві, Житомирській, Миколаївській та Рівненській областях створено нові форми соціальної підтримки молодих матерів з дітьми – соціальні квартири/кімнати/відділення. У кожному конкретному випадку відмов мав місце комплекс різних причин, що зумовлює необхідність індивідуального підходу у профілактичній роботі з жінкою, урахування соціокультурних, економічних факторів, віку та психологічного стану. Спеціалісти центрів цілеспрямовано готують молодих матерів до відповідального батьківства, надають знання з питань розвитку та виховання дитини, формують навички самостійного життя, що сприяє зниженню рівня відмов від новонароджених дітей. Згідно з інформацією Міністерства соціальної політики України, впродовж
2014 року в соціальних центрах матері та дитини перебували 769 осіб (335 жінок з
346 дітьми та 88 вагітних жінок. За результатами роботи 23 особи влаштовано на навчання та роботу 351 особі відновлено житло, отримано реєстрацію за місцем проживання/перебування; 300 осіб налагодили стосунки з сім’єю; 292 особам оформлено/відновлено документи (втому числі для призначення соціальних виплат 348 осіб опанували навички догляду новонародженої дитини. Після закінчення терміну перебування в соціальних центрах матері та дитини 324 особи охоплено соціальним супроводом за місцем їхнього проживання. Окремим напрямом роботи з молоддю є ресоціалізація наркозалежної молоді, зокрема на базі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді різних форм власності.
104
Соціальний центр матері та дитини – заклад тимчасового проживання жінок на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерів з дітьми віком від народження до 18 місяців, які опинилися в складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку (Типове положення про соціальний центр матері та дитини, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 р. № 879).
Так, протягом 2014 року в Україні діяло п’ять центрів ресоціалізації наркозалежної молоді, створених за рішенням місцевих органів виконавчої влади (у містах Донецьку, Житомирі, Вознесенську Миколаївської області, Хмельницькому та
Ворзелі Київської області, які розраховані на 145-150 ліжко-місць. На кінець
2014 року припинив свою діяльність Донецький обласний центр ресоціалізації, розрахований на 60 ліжко-місць. Впродовж 2014 р. до центрів ресоціалізації звернулося понад 350 осіб, з них
140 осіб пройшли програми ресоціалізації, цілодобово перебуваючи у центрі, решта
– отримали соціальні послуги (зокрема психологічні, соціально-педагогічні, юридичні, соціально-медичні, соціально-економічні, соціально-побутові та інформаційні, залучалися до участі в роботі груп взаємодопомоги та самопідтримки на базі громадських організацій. Питання ресоціалізації та залучення молоді до участі у профілактичних заходах розглядалися на засіданнях обласних координаційних рад з питань протидії туберкульозу, наркоманії та ВІЛ-
інфекції/СНІДу. Крім того, фахівці центрів ресоціалізації проводили заняття з профілактики наркоманії для учнівської та студентської молоді. До профілактичної роботи залучалися колишні наркозалежні молоді люди, які успішно пройшли програми ресоціалізації та виявили бажання працювати волонтерами. Ризикована поведінка молоді призводить не тільки до наркотичної залежності, алей до інфікування ВІЛ. Зараз в Україні функціонує 6 центрів для ВІЛ-інфікованих
дітей та молоді (по одному – у Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Харківській областях два центри – в м. Києві. Припинив свою діяльність
Рубіжанський центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді у Луганській області. У
2014 р. послугами центрів скористалися 4 985 осіб, з них 1 360 дітей. Молоді люди отримали допомогу в лікуванні та догляді, з ними проведено роботу з формування навичок безпечного способу життя.
Молоді люди з обмеженими фізичними можливостями через специфічні соціально-медичні потреби та проблеми перебувають у зоні ризику і потребують якісної адресної соціальної підтримки. Заданими Державної служби статистики України, кількість будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів дорослих та дітей і молоді) системи Мінсоцполітики на початок 2014 р. становила
323, із них для дітей та молоді – 53. У будинках-інтернатах станом нар. перебували 3 994 молоді чоловіки та 2 464 молоді жінки (усього підопічних – 48 297 осіб. Для надання соціальних послуг молоді з функціональним обмеженнями функціонує 17 центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з
105
Доповідь Соціальний захист населення України. 2014 р. Електронний ресурс. – Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua
функціональним обмеженнями – у Вінницькій (5 центрів, Донецькій (1 центр, Закарпатській (1), Івано-Франківській (2 центри, Одеській (3) областях там. Києві
(5 центрів, та 25 соціальних гуртожитків для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування – у Вінницькій (1), Волинській (1), Дніпропетровській (2), Донецькій (1), Житомирській (1), Закарпатській (1), Запорізькій (1), Івано-
Франківській (1), Київській (2), Кіровоградській (1), Луганській (1), Львівській (1), Одеській (3), Рівненській (1), Сумській (1), Тернопільській (1), Харківській (1), Хмельницькій (1), Черкаській (1) та Чернігівській (1) областях. Протягом 2014 року в цих закладах 968 молодих людей з функціональними обмеженнями отримали допомогу 539 осіб пройшли психологічно-педагогічну, фізичну, соціальну та побутову реабілітацію 819 осіб залучено до проходження реабілітаційних програм,
845 осіб – до участі в конкурсах та фестивалях, 293 особи – до фізкультурно- оздоровчих заходів 38 осіб влаштовано до навчальних закладів та профорієнтовано. Значний внесок у роботу з молоддю, яка перебуває у складних життєвих обставинах через особливі потреби, протягом 2014 р. продовжували здійснювати неурядові організації. Варто відзначити роботу БО «Карітас Україна, яка активно займається допомогою молодих людям, що потрапили у складні життєві ситуації. Цей напрямок діяльності БО «Карітас Україна включає в себе роботу 12 соціальних центрів для дітей та молоді (Київ, Донецьк, Львів, Хмельницький, Тернопіль,
Івано-Франківськ, Коломия, Дрогобич, Стрий, Борислав, Броди, Нововолинськ). У порівнянні з 2012 р. удвічі збільшено кількість підопічних мережі центрів для молодих людей з особливими потребами у 2012 р. їх було 76 осіб, у 2014 р. – понад
135 осіб. Метою діяльності соціальних центрів для людей з особливими потребами є сприяння підопічним з інтелектуальною недостатністю в подоланні соціальної ізоляції, в адаптації до життя у громаді, збільшенні власної самостійності, творчій та освітній самореалізації, набутті і закріпленні навичок. Отже, наведена інформація дає підстави для таких висновків. По-перше, існує нагальна потреба розробки комплексних програм соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб та подолання різного роду суперечностей, змістовими складовими яких є найбільш актуальні проблеми сучасної молоді переживання втрати соціальних зв’язків, розірвані родинні зв’язки, ідеологічні конфлікти, робота з посттравматичними стресовими розладами тощо. По-друге, молоді люди з обмеженими фізичними можливостями стикаються з проблемами практично у всіх життєвих сферах і дуже часто самостійно не в змозі їх вирішувати. Тому
106
Метою Карітасу Україна є розробка та впровадження національних програм для забезпечення соціальної допомоги та підтримки найбільш потребуючого населення України незалежно від національної приналежності чи віросповідання Електронний ресурс. – Режим доступу http://caritas-ua.org
107

У серпні 2014 року Карітас Донецьк призупинив свою діяльність через дії терористів, які загрожували життю та здоров’ю працівників Карітасу та безпеці користувачів. У квітні 2015 року команда Карітасу Донецьк розпочала роботу у Дніпропетровську.
комплексність проблем молоді з функціональними обмеженнями потребує, відповідно, формування комплексного підходу у формуванні державної молодіжної політики щодо соціальної підтримки цієї категорії молоді. По-третє, потребує посиленої уваги збоку держави соціальна підтримка молоді з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яка не може обмежуватися лише матеріальною підтримкою. Молоді люди насамперед мають бути орієнтовані на самостійне забезпечення, самостійне заробляння грошей, а не тільки на вміння розпоряджатися коштами, які надає держава. Зрештою, невчасне реагування на проблеми молодих людей, які живуть із різними залежностями, зволікання з формуванням та розвитком у молоді життєвих навичок, мотивації до зміни поведінки на більш безпечну призводять до ускладнення життєвої ситуації та формування асоціальної поведінки. Відповідно, державна політика у напрямі роботи з молодими людьми, які потрапили у складні життєві обставини, має орієнтуватися як на соціально-підтримувальну, такі на профілактичну та інформаційно- просвітницьку роботу з молоддю.

98
Розділ 2. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ У
СИСТЕМІ РОЗБУДОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал