Міністерство молоді та спорту україни державний інститут сімейної та молодіжної політики




Сторінка1/20
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.15 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


МІНІСТЕРСТВО МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ СІМЕЙНОЇ ТА МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ











Національно-патріотичне
виховання – державний
пріоритет національної безпеки
Щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України про становище молодів Україні за підсумками 2014 року




Київ 2015



Редакційна колегія
Жданов І. О., канд. політ. наук, голова редакційної колегії,
Митрофанський С. В., Бєляєва І. І.; Білий А. І., Ляхович М.П., Пєша І. В., канд. пед. наук.

Авторський колектив
Ярошенко
О.В., керівник авторського колективу,
Аксьонова С. Ю., канд. екон. наук, старш. наук. співроб., Балакірєва О. М., канд. соціол. наук,
Болтівець СІ, д-р психол. наук, проф., Бондарь Т. В., канд. соціол. наук,
Бородін Є. І., д-р іст. наук Вакуленко О. В., канд. пед. наук, Васільєв О. А., канд. екон. наук,
Галустян Ю. М., канд. соціол. наук,
Гнатюк ТО, канд. політ. Наук, Дзюба Н. В.; Дмитрук Д. А., канд. соціол. наук, Зінченко А. Г., канд. іст. наук,
Каленюк І. С., д-р екон. наук, проф.,
Комарова Н. М., канд. екон. наук,
Левчук НМ, д-р екон. наук, старш. наук. співроб.,
Лісогор Л. С., д-р екон. наук, проф., Малярчук К. В., Москаленко Л. М., канд. іст. наук,
Мостова І. О., канд. географ. наук,
Острікова АС,
Петрочко Ж. В., д-р пед. наук Пєша І. В., канд. пед. наук, Позняк О. В., канд. екон. наук, старш. наук. співроб.,
Рингач Н. О., д-р держ. упр., старш. наук. співроб,
Сіра О. В.,
Слюсар ЛІ, канд. екон. наук, старш. наук.співроб, Тарановська А. Ю., Тілікіна Н. В., Хмелевська ОМ, канд. екон. наук,
Шишкін В. С., канд. екон. наук, старш. наук. співроб.,
Ярош ОМ, канд. екон. наук, старш. наук. співроб.

Науковий редактор:
Пєша І. В, канд. пед. наук

Редактор:
Глущик СІ

Національно-патріотичне виховання – державний пріоритет національної безпеки. Щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України про становище молодів Україні (за підсумками 2014 року) / Держ. ін-т сімейної та молодіжної політики [редкол.: Жданов І. О, гол. ред. колег, Бєляєва І. І,
Митрофанський С.В. та ін.]. – К, 2015. – 200 с.
ISBN 978-617-7021-34-5

Рекомендовано до друку вченою радою Державного інституту сімейної та
молодіжної політики (протокол № 3/15 від 1 грудня 2015 року)
ББК
316.663:316.343-053.6](477)(042.5)
ББК 60.54(4Укр)я431

© Міністерство молоді та спорту України, 2015
© Державний інститут сімейної та молодіжної політики, 2015
УДК316.663:316.343-053.6](477)(042.5)
ББК 60.54(4Укр)я431 Щ













Щ






ISBN 978-617-7021-34-5

2
ЗМІСТ

Вступ .............................................................................................................................. 3
Розділ 1. УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ
І КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ
1.1. Загальні соціально-демографічні характеристики молоді ...................... 6 1.2. Стан здоров’я української молоді та спосіб життя ................................. 17 1.3. Соціально-економічне становище молоді ................................................ 36 1.4. Освіта і професійно-освітні орієнтації молоді. 66 1.5. Молода сім’я, сімейні та дітородні орієнтації молоді. 78 1.6. Молодь, яка перебуває у складних життєвих обставинах ....................... 88
Розділ 2. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ У
СИСТЕМІ РОЗБУДОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Національно-патріотична свідомість української молодів контексті соціокультурних цінностей ............................................................................... 97 2.2. Суспільно-політична активність молоді. 110 2.3. Волонтерство як прояв національно-патріотичної свідомості сучасної української молоді. 121 2.4. Суб’єкти формування національно-патріотичного світогляду та громадянської активності молоді ..................................................................... 129
Розділ 3. ДЕРЖАВНА МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ
3.1. Трансформація законодавства, що регулює молодіжну політику України, відповідно до сучасних запитів суспільства .................... 142 3.2. Діяльність державних органів виконавчої влади та громадських організацій щодо реалізації молодіжної політики та формування патріотичної свідомості молоді ......................................................................... 150 3.3. Національно-патріотичне виховання в системі пріоритетів молодіжної політики. 168 3.4. Міжнародне співробітництво в молодіжній сфері ................................... 175

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ............................................................................. 184
ДОДАТКИ..................................................................................................................... 192

3
ВСТУП
Україна переживає важливий етап свого розвитку, стратегічним завданням якого є збереження суверенітету й територіальної цілісності, а в подальшому – перетворення її на сучасну європейську державу, яка б синтезувала найкращі національні традиції, долучилася до європейських та світових процесів, адекватно відповідала на виклики сучасності. Успішний демократичний розвиток України повною мірою залежить від усіх тих, хто завтра відіграватиме провідну роль у суспільних процесах. Мова йде про молодь – стратегічний ресурс соціально-економічного розвитку держави в довгостроковій перспективі, головну рушійну силу, каталізатор здорових процесів у суспільстві й державі, їх творенні та функціонуванні. Досвід останніх десятиліть переконливо доводить, що політичних та економічних успіхів досягають саме ті держави, які приділяють посилену увагу розвитку молодого населення. Держави, що інвестують у молодь, інвестують у власне майбутнє. Уроці в нашій країні відбулися глибокі суспільно-політичні перетворення, що внесли суттєві корективи в життєві орієнтації молоді, її поведінку, соціально-економічне становище тощо. Молодіжні проблеми у різних сферах набувають певних специфічних рис, які матимуть довготривалі наслідки. В таких умовах держава як ніколи потребує поглибленого та виваженого аналізу становища молодих людей задля розробки ефективної, реалістичної та обґрунтованої державної політики стосовно майбутніх поколінь. Важливим кроком у цьому напрямі є робота над Державною цільовою соціальною програмою Молодь України на 2016–
2020 рр. з метою створення сприятливих умов для розвитку і самореалізації української молоді, формування її громадянської позиції та національно- патріотичної свідомості. Окремим напрямом є актуалізований подіями Революції Гідності, анексії Криму та воєнної агресії на Сході України державний запит на формування національно-патріотичної свідомості населення, насамперед дітей та молоді, що проявляється у формі міжвідомчого діалогу та напрацювань законодавчого забезпечення з подальшим втіленням у Програму національно- патріотичного виховання. З огляду на ситуацію, метою Державної доповіді про становище молоді за підсумками 2014 року є аналіз стану і ключових проблем української молоді, її національно-патріотичного виховання та громадянської активності, а також державної політики на сучасному етапі, її оновлення і реорганізації, обґрунтування основних пріоритетів, шляхів, рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Визначена мета зумовлює вирішення таких завдань:

4
− оцінити соціальне становище української молоді та визначити її ключові проблеми
− проаналізувати роль національно-патріотичного виховання молодів розбудові української держави
− дослідити хід реалізації державної молодіжної політики в Україні. Важливо зазначити, що вперше зароки Незалежності окремий розділ щорічної Державної доповіді Президентові України, Верховній Раді України про становище молодів Україні (далі – Доповідь) присвячено національно-патріотичному вихованню.
Формування національно-патріотичної свідомості молоді, впровадження державної системи національно-патріотичного виховання молодіє питанням національної безпеки країни, що потребує системного, ґрунтовного підходу, адже загальновідомо, що патріотизм є політичним щитом нації. Особливо актуально це сьогодні, коли Україна стикнулася із зовнішньою загрозою та збройним протистоянням на Сході. Як свідчить історичний досвід, патріотичні почуття, особливо загострюючись у складних та доленосних для Батьківщини ситуаціях, єднають людей задля вищої суспільної мети. Під час підготовки Доповіді було опрацьовано масив аналітичних та статистичних матеріалів, які надали центральні та місцеві органи виконавчої влади Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство оборони України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерство фінансів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна служба статистики України, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, Національна академія медичних наук України, Державна установа Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України. Для підготовки Доповіді використано результати досліджень, проведених Державним інститутом сімейної та молодіжної політики, Українським інститутом стратегічних досліджень МОЗ України,
ВСП «ММЦАН» Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка, ГО Європейська дослідницька асоціація спільно з компанією InMind, Фондом Демократичні ініціативи ім. Ілька
Кучеріва, компанією GfK Ukraine. Доповідь підготовлено авторським колективом у складі
Аксьонова
С.
Ю., канд.
екон.
наук, старш. наук. співроб. (параграф 1.5),
Балакірева
О.
М., канд.
соціол.
наук (параграф 2.1, 2.2), Болтівець
С.
І., д-р психол.
наук (параграф 3.1), Бондарь
Т.
В., канд.
соціол.
наук (параграф 2.1, 2.2),

5
Бородін
Є.
І., д-р
іст.
наук (параграф 3.1, висновки і рекомендації, Вакуленко
О.
В., канд.
пед.
наук (параграф 1.2), Васільєв
О.
А., канд.
екон.
наук (параграф 1.3),
Галустян
Ю.
М., канд.
соціол.
наук (параграф 1.6), Гнатюк
Т.
О., канд.
політ.
наук параграф 1.3), Дзюба
Н.
В. (параграф 2.2), Дмитрук
Д.
А., канд.
соціол.
наук параграф 2.1, 2.2), Зінченко
А.
Г., канд.
іст.
наук (параграф 1.4), Каленюк
І.
С., д- р
екон.
наук, проф. (параграф 1.4), Комарова
Н.
М., канд.
екон.наук, (параграф 2.3),
Левчук
Н.
М., д-р екон.
н, старш. наук. співроб. (параграф 1.2), Лісогор
Л.
С., д- р
екон.
наук, проф. (параграф 1.3), Малярчук
К.
В. (параграф 3.4), Москаленко
Л.
М., канд.
іст.
наук (параграф 3.4), Мостова
І.
О., канд.
географ.
наук (параграф 1.3),
Острікова
А.
С. (вступ, параграф 2.4), Петрочко
Ж.
В., д-р пед.
наук (параграф 3.2,
3.3), Пєша
І.
В., канд.
пед.
наук (вступ, висновки і рекомендації Позняк
О.
В., канд.
екон.
н., старш. наук. співроб. (параграф 1.3), Рингач
Н.
О., д-р держ.упр., старш. наук. співроб. (параграф 1.2), Сіра
О.
В. (параграф 1.1), Слюсар
Л.
І., канд.
екон.
наук, старш. наук. співроб. (параграф 1.5), Тарановська
А.
Ю. (параграф
1.5), Тілікіна
Н.
В. (параграф 1.3), Хмелевська
О.
М., канд.
екон.
наук (параграф 1.4),
Шишкін
В.
С., канд.
екон.
наук, старш. наук. співроб. (параграф 1.3), Ярош
О.
М., канд.
екон.
наук, старш. наук. співроб. (параграф 1.3), Ярошенко
О.
В. (параграф 3.2,
3.3).

6
Розділ 1. УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ
І КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ
1.1. Загальні соціально-демографічні характеристики молоді
Згідно із Законом України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молодів Україні, молодими людьми вважаються особи віком від 14 до 35 років. Уроці, які в попередні роки, продовжився процес зменшення чисельності молодих людей віком 14–35 років в Україні та зниження їх питомої ваги в загальній кількості населення. За період 2011–2015 рр. чисельність молоді зменшилась на 1 965 тис. осіб, тобто на 13,3 %, а питома вага в загальній чисельності населення – з 31,9 % до 29,9 % (Рис. 1.1.1). Так, станом нар. чисельність молодих людей віком 14–35 років в Україні становила 12 795 тис. осіб.
0 5000000 10000000 15000000 20000000 25000000 30000000 35000000 40000000 45000000 50000000 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015*
0,0 5,0 10,0 15,0 20,0 25,0 30,0 усе населення, осіб років, осіб частка молоді віком 14-35 років у загальній кількості населення,%
*
Дані за 2015 рік наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим там. Севастополя і
зони проведення антитерористичної операції на частині території Донецької та Луганської областей.

Рис. 1.1.1. Чисельність окремих вікових контингентів населення в Україні та частка молоді
віком 14–35 років у загальній чисельності постійного населення у 2005–2015 рр., станом на
початок відповідного року
(за даними Державної служби статистики України)
Скорочення чисельності молодих когорт відбувається переважно за рахунок наймолодших вікових груп (14–19 років, народжених у кризові ті занизького рівня народжуваності в Україні. Відтак зростає частка порівняно старших вікових груп. Зокрема, протягом 2014 року збереглась тенденція попередніх років щодо перерозподілу у віковому складі молоді на користь порівняно старших вікових груп

7
(30–34 роки і 25–29 років, частка яких на кінець року збільшилась до 59,2%
(Рис. 1.1.2). Отже, станом на початок 2015 року найбільш численними п’ятирічними віковими групами були 30–34 рокита років (по 3,5 млн осіб. Кількість осіб віком 20–24 роки становила 2,7 млн, наймолодших представників молодіжного контингенту (підлітків у віці 15–19 років) – 2 млн.


* Дані за 2015 рік наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим там. Севастополя і
зони проведення антитерористичної операції на частині території Донецької та Луганської областей.
Рис. 1.1.2. Розподіл молоді віком 15–34 роки за окремими віковими групами в Україні, 2011–
2015 рр., станом на початок відповідного року, %
(за даними Державної служби статистики України)
У 2014 році продовжилось зменшення чисельності молоді яку містах, такі в селах. Проте в міських поселеннях цей процес відбувається більш високими темпами. Лише за останні п’ять років кількість молоді у міській місцевості скоротилася на 1 241,5 тис. осіб (або на 13%), а в сільській – на 376,4 тис. осіб (або на 9,6%) (Рис. 1.1.3).

8
0
2000
4000
6000
8000
10000
12000
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
тисяч
26
27
28
29
30
31
32
33
%
Чисельність, тис. осіб
Частка у населенні, %
Міські поселення
Сільська місцевість
*
Дані за 2015 рік наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим там. Севастополя і
зони проведення антитерористичної операції на частині території Донецької та Луганської областей.
Рис. 1.1.3. Чисельність молоді віком 15–34 рокита її частка в населенні України
за типом поселення, 2005–2015 рр., станом на початок відповідного року
(за даними Державної служби статистики України)

Частка молодих городян у загальній чисельності молоді становить 70%. У містах частка осіб віком 15–34 роки у чисельності населення наближається нині до
28%, у сільській місцевості вона близька до 26,6%. Порівняння вікового складу молоді за типом поселення свідчить, що в селах частка наймолодших вікових груп осіб більша, ніжу містах. Це зумовлено тим, що у сільській місцевості порівняно вища народжуваність, а міські поселення виступають центрами тяжіння високоосвіченої молоді з певним трудовим досвідом, де й структурна перевага старших вікових груп молоді
наразі виражена більш чітко
(Рис. 1.1.4).

9

Рис. 1.1.4. Розподіл міської та сільської молоді віком 15–34 роки за окремими віковими
групами в Україні, станом на початок 2015 р, %
(за даними Державної служби статистики України;

без урахування тимчасово окупованої території АР Крим там. Севастополя
і зони проведення антитерористичної операції на частині території Донецької та Луганської
областей)
Важливою характеристикою сучасної української молодіє структура її розселення. Серед областей України найбільший внесок у загальну чисельність української молоді здійснюють густонаселені промислові регіони – Дніпропетровщина, Донеччина, Харківщина, а також столицям. Київ (Рис.1.1.5). У цих чотирьох регіонах проживає 30,5% всієї молоді. Ще майже чверть (24,8%) усього молодіжного контингенту зосереджена в таких п’яти областях Львівській, Одеській, Луганській, Київській та Запорізькій чисельність молодів кожній з них перевищує півмільйона осіб. Підвищеною часткою молоді виділяються західні регіони нашої країни з відносно молодим населенням (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька області, що зумовлено традиційно вищою дітородною активністю і пов’язаними з нею можливостями відтворення населення. Як видно з Рис. 1.1.5, у цих областях частка молоді становить понад 31% і вища за загальнонаціональний показник (29,9%).

10 0
200 000 400 000 600 000 800 000 1 000 000 1 200 000 1 400 000
Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська м. Київ Київська Кіровоградська Лу ганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська чисельність, осіб*
частка,%
Рис.1.1.5. Чисельність і частка молоді віком 14–35 років у складі населення регіонів України,
2014 р.
(за даними Державної служби статистики України;

без урахування тимчасово окупованої території АР Крим там. Севастополя
і зони проведення антитерористичної операції на частині території Донецької
та Луганської областей)

У складі молодіжних контингентів чоловіки мають певну чисельну перевагу. Так, на початок 2015 року налічувалось 6 518 641 осіб чоловічої статі та 6 276 129 – жіночої. Це зумовлено природним надлишком хлопчиків при народженні, протезі зростанням віку їхня кількість поступово скорочується (Табл. 1.1.1).
Таблиця 1.1.1
Співвідношення чисельності молодих чоловіків і жінок в Україні,
2013–2015 рр., станом на початок відповідного року,
(за даними Державної служби статистики України)
Кількість чоловіків на 1 000 жінок, осіб
Вікові групи,
роки
2013 р. 2014
р. 2015
р*.
1534
1 038
1 039
1 040
з них
15–19 1 054 1 054 1 053 20–24 1 053 1 055 1 058 25–29 1 037 1 038 1 039 30–34 1 017 1 020 1 020
*
Дані наведено без урахування

тимчасово окупованої території АР Кримі м. Севастополя та зони
проведення антитерористичної операції на частині території Донецької та Луганської областей.

Чисельна перевага жінок над чоловіками у складі населення спостерігається із 36 років таз віком збільшується в міському населенні ця перевага спостерігається у віці 28–30 років та після 33 років, у сільському – у віці 32, 40–42 рокита після 49 років.
Народжуваність. Сумарний коефіцієнт народжуваності протягом останніх трьох років, попри незначні коливання, залишається сталим нарівні дитини в розрахунку на одну жінку (Рис. 1.1.6). Хоча цей на 25% вище рівня показника 2005 року (1,2), все ж таки необхідно визнати, що Україна ще далека від досягнення природного рівня заміщення (2,1).
*
Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим там. Севастополя і зони
проведення антитерористичної операції на частині території Донецької та Луганської областей.

Рис. 1.1.6. Сумарний коефіцієнт народжуваності на одну жінку, 2005–2014 рр., осіб
(кількість народжених на 1 000 жінок)
(за даними Державної служби статистики України) У складі репродуктивного контингенту жінок в Україні найбільш активним дітородним віком традиційно є вік 20

29 років. Зміна частки жінок цього віку у складі репродуктивного контингенту жінок має хвилеподібний характер. Так, на початок 2015 року вона становила 29,3% , що на 0,7% менше, ніжу році, однак на 0,8% більше за показник 2005 року (Рис. 1.1.7). Зниження з 2012 року, після тривалого зростання, частки жінок 20

29 років у складі репродуктивного контингенту жінок зумовлене вступом у дітородний вік поколінь дівчат, народжених у ті роки, занизького рівня народжуваності в Україні. Слід зазначити, що подальше зменшення чисельності жінок цієї групи стримуватиме підвищення народжуваності навіть за умови подальшого посилення її повікової інтенсивності.

12
10
13
16
19
22
25
28
31
34
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
частка жінок віком 20-29 років серед жінок 15-49 років частка жінок віком 30-34 років серед жінок 15-49 років частка жінок віком 15-49 років у всьому населенні
*
Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим там. Севастополя і зони
проведення антитерористичної операції на частині території Донецької та Луганської областей.

Рис.1.1.7.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал