Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж



Сторінка3/6
Дата конвертації15.12.2016
Розмір0.91 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6

8.1. РАННЯ ТВОРЧІСТЬ


Уже за першого період літературної діяльності (1837 -1843) Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких - поруч версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики - було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо). Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символів та уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівні тоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму для втілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність. Одним словом кажучи, Тарас Шевченко спочатку наслідував найкращі зразки народно-поетичної творчості. Скажімо, перші його твори написані коломийковим віршем, що чітко вказує на зв'язок із українською народно-пісенною творчістю, насамперед із піснями, які виконувалися у жанрі коломийки.

До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» - хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цей ліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українськогокозацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка.

Драма «Назар Стодоля» (1843), створена на межі першого і другого періоду творчості Шевченка, є новим явищем в українській драматургії. Зображені в ній події відбуваються у XVII столітті біля Чигирина. Розвиток дії подано в романтичному дусі, проте в п'єсі переважають рисиреалістичного відтворення дійсності. Етнографічно-побутові картини увиразнюють історичний колорит.

8.2. ТВОРЧІСТЬ ОСТАННІХ РОКІВ ЖИТТЯ



Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Після повернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857 - 1861). Розпочинає його поема «Неофіти», написана в грудні 1857 у Нижньому Новгороді. За історичним сюжетом поеми (переслідування християн римським імператором Нероном) заховано актуальний сюжет жорстокої розправи російських царів з борцями за національне і соціальне визволення (аналогію Миколи І - Нерона Шевченко використав ще до заслання у вірші «Холодний Яр»). Незакінчена поема «Юродивий» (1857- гостра політична сатира, спрямована проти російського самодержавства в особі Миколи І та його сатрапів в Україні. Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза» «Слава» (1858). Тема циклу  самоусвідомлення поетом своєї творчості.

Повернувшись до Петербурга, змужнілий і загартований поет, у вірші «Подражаніє 11 псалму», афористично проголошує гасло всієї своєї творчості:

Возвеличу



Малих отих рабів німих!

Я насторожі коло їх

Поставлю слово.

Шевченко й далі підпорядковував ідейне спрямування своєї політичної і особистої лірики меті пробудження національної і соціальної свідомості народних мас України. Використовуючи характеристичну для його творчості мистецьку форму «подражанія», поет прорікає у вірші «Осії глава XIV» (1859) неминучість майбутньої революційної розправи над гнобителями України - російськими царями. Поема «Марія» (1859) присвячена одній з основних тем шевченкової творчості - темі про страдницьке життя жінки-матері. Образ Марії в поемі Шевченка не має багато спільного з богословським образам Богородиці. Біблійний сюжет служить лише зовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі Шевченка мати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їх визволення, а сама «під тином», «у бур'яні умерла з голоду». І. Франко вважав цю поему «вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері». Наприкінці життя Шевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім» (1860), та встиг перекласти лише два уривки - «Плач Ярославни»(2 редакції) і «З передсвіта до вечора». Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого», Шевченко закінчив за 10 днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формі звернення до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості і відзначається неповторною ліричною своєрідністю.


файл:ukraine-kyiv-taras shevchenko monument.jpg

Пам'ятник Кобзареві у Києві.

9. ОБРАЗ УКРАЇНИ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



Тарас Шевченко - вірний син України. Він любив свою батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші «Садок вишневий коло хати». Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Ісподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину.


Садок вишневий коло хати,



http://lh4.ggpht.com/-tsxyzu7io3u/s-bcr4uol2i/aaaaaaaacby/v6fyv_sb70s/100_3497.jpg

Хрущі над вишнями гудуть.
http://divo-gorod.narod.ru/vishnya2.jpg




Плугатарі з плугами йдуть,


http://www.adm-pl.gov.ua/data/upload/publication/orjyck/ua/6779/3.jpg


Співають ідучи дівчата,


http://www.u-e-p.eu/images/pictures/znayomtesya_ukraina/201204/projectukraine-2012-04-13-09.jpg

А матері вечерять ждуть.



http://school.xvatit.com/images/5/58/sadok_vysh2.jpeg

На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці. У поезії «Хіба самому написать...» він ставить такі проблеми:



Для кого я пишу? для чого?



http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/44/dumy_moji_shevchenko.jpg/200px-dumy_moji_shevchenko.jpg


За що я Вкраїну люблю?http://ukraine2012.gov.ua/1_images/news/pogoda1511846.jpg

Чи варт вона огня святого? Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч «крихітку землі із-за Дніпра». Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:



Може, ще я подивлюся
http://kiss.travel/country/ukraine.07.jpeg

На мою Україну... -

http://fs105.www.ex.ua/show/1527299/1527299.jpg?1600


писав Т. Шевченко в поезії «Лічу в неволі дні і ночі...»
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:

Я так люблю мою Україну убогу,http://www.companion.ua/data/filestorage/0-images/ukr.jpg

Що проклену святого Бога,

http://data14.gallery.ru/albums/gallery/85695-7cb96-41419092-m750x740-u84469.jpg

За неї душу погублю.http://exotiktravel.com.ua/userfiles/images/ukraine1.jpg




Поет був упевнений, що поневолені люди скоро розкуються, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії «Заповіт» автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у сине море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії «Тим неситим очам» Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.

Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.

Уже для багатьох поколінь українців - і не тільки українців - Тарас Григорович Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, у нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне -невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка…

Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної та національної справедливості, відданістю правді та свободі.

http://www.dream-wallpaper.com/free-wallpaper/nature-wallpaper/wheat-field-1-wallpaper/1920x1200/free-wallpaper-1.jpg


Слово «Україна» - одне з найчастіше вживаних у поезії Т. Шевченка. Почуття саможертовної любові до Вітчизни висловлено з великою силою пристрасті.

http://www.nilnocere.hu/userfiles/image/sun.jpg
Але водночас пригнічене становище України могло стати і стало - у творчості Шевченка передовсім джерелом величезної революційної енергії.


.
Для Шевченка, в йог поезії, було ніби дві України: Україна як неминуща основа і Україна як історичний момент. Україна-мати і Україна блудна. Україна непорочна і Україна розбещена. Україна лицарів і Україна рабів. Цю другу, історично спотворену й історично минущу Україну він бичував і проклинав заради першої - України - матері, України неминущої. Синів - заради матері. Образ України–неньки - це найсвітліший і водночас найдраматичніший образ у творчості Тараса Шевченка, найбільший діамант у його поетичній короні.

Перше видання творів Тараса Шевченка - невеличка книжечка під назвою «Кобзар».
http://elitpodarok.com.ua/published/publicdata/oksanalelitpodarok/attachments/sc/products_pictures/kobzar-4_enl.jpg

Кобза́р - український народний співець і музикант. Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами епічної традиції у формі історичних пісень, дум (мелодійних речитативів змінюваних форм), релігійних піснеспівів, моралізаторських пісень, а також казок та переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхня назва - лірники або бандуристи. Значення їх для українського народу можна порівняти зі значенням давньогрецьких поетів у давній Греції, арабських поетів для Арабії, або степових співців-акинів для людей Середньої Азії, Монголії і Казахстану.

У своїй творчості кобзарі утверджували дух українського народу, основи християнської моралі в суспільстві і побуті.

http://fs183.www.ex.ua/show/23935280/23935280.jpg?1600

http://www.msnu.org/engine/wp-content/uploads/2008/05/images_c.jpg

http://eslovnik.com/img/b1257.jpg

10. КОБЗАР У МОЄМУ ЖИТТІ



Сімейна бібліотека є майже в кожній сім'ї, бо книга завжди супроводжувала наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи. Довгий час книга була найціннішим подарунком. Мабуть, тому в бібліотеці моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали. 
Серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань «Кобзаря» Тараса Григоровича Шевченка. Особливо мою увагу привернули дві факсимільні книги: перше видання «Кобзаря» 1840 року та малої захалявної книжки періоду заслання. Звичайно, це лише точні копії безцінних книг Т. Шевченка, але як багато вони можуть розповісти про самого автора, про епоху, в якій він жив. Так, з факсимільної копії малої захалявної книжки я побачила почерк Великого Кобзаря: красиві, дрібненькі літери рівненько лягали рядочками, лише де-не-де автор закреслював слово й надписував інше. Мені здається, це свідчить про те, що вірші легко складалися автором. Копія першого «Кобзаря» може розповісти, де й за яких умов видавався цей твір, дає змогу побачити, який вигляд мали друковані книги першої половини XIX століття. 
У бібліотеці моїх родичів є видання «Кобзарів» різних періодів нашої історії.Здебільшого це видання післявоєнні, бо довоєнні, на жаль, були знищені фашистами. Коли бабуся розповідала, як фашисти топили плиту книгами з нашої сімейної бібліотеки, у неї на очах завжди були сльози. 
«Кобзареві» видання 1943 року належить особливе місце, бо це мій прадід привіз його з фронту. Він розповідав, що книгу цю читали на передових фронтів, черпали з неї силу й мужність наші бійці.  «Кобзар» видання 1947 та тритомник 1949 року - це вже дарунки моїм бабусі та дідусеві від їхніх батьків до Дня народження. Є в нашій бібліотеці й «Кобзар» 1956 року - це велике, красиве, з ілюстраціями до творів Т. Шевченка видання було подаровано вже моїй матусі. Я люблю гортати й перечитувати цю книгу й тому що їх сторінок торкалися руки моєї матусі, й тому що подобаються вірші Т. Шевченка, й тому що в ній є чудові ілюстрації І. Їжакевича та В. Касіяна. 
Отже, «Кобзар» Т. Шевченка був і, сподіваюся, буде особливою книгою для українців. І що незважаючи на науково-технічний прогрес і лазерні диски із записом творів письменників, "Кобзар" - книга, яка завжди буде в кожній українській родині.

Важко знайти книжечку, яка б длядолі народу мала таке велике значення, як «Кобзар» для України. Це було щось таке несподіване, нове, щось так глибоко з душі народу добуте, що годі було опертися його силі.

Поет вважав свої вірші дарунком рідному краю.



В Україну ідіть, діти!

http://blog.lge.ua/wp-content/uploads/2012/06/pshenichnoe_pole-wide.jpg

В нашу Україну…
http://www.leeannewright.com/files/images/wheat_field.preview.jpg



Там найдете щире серце

http://4.bp.blogspot.com/-mtllolshljo/t2b0pfgo4hi/aaaaaaaaaag/oynde9sqdas/s220/1248315949_saveme.jpg


І слово ласкаве,

http://androsova.ucoz.ru/2012/st-mowa/p3134811.jpg


Там найдете щиру правду,
http://ukrtvir.info/wp-content/uploads/2010/11/batkivshina3_ukrtvir.info_-580x435.jpg



А ще, може, й славу.
http://i.i.ua/photo/images/pic/7/0/4346807_67073a9f.jpg


А до України звертається:

http://openwalls.com/down/image/18590/wheat_field__1_1280x800.jpg


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал