Мілежко, С. В. Ситнік



Дата конвертації30.11.2016
Розмір77.4 Kb.
О. С. Мілежко, С. В. Ситнік

м. Одеса, Україна

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ОСОБИСТОСТІ

Індивідуальність людини у відносинах з іншими людьми визначає його стиль взаємодії, під яким прийнято розуміти систему принципів, норм, методів, прийомів взаємодії та поведінки індивіда. Від успішності і гармонії взаємодії з різними людьми залежить самопочуття, самооцінка, ставлення до себе і до інших людей і т.д. Кожній людині властивий свій стиль, або модель, поведінки та спілкування, який накладає характерний відбиток на його дії в будь-яких ситуаціях.

Вибір того чи іншого стилю спілкування визначається багатьма факторами: особистісними особливостями людини, його світоглядом і становищем у суспільстві, характеристиками цього суспільства і багатьом іншим. Разом з тим стиль спілкування має великий вплив на життя людини, формує його ставлення до людей, способи вирішення проблем і в підсумку - його особистість. Питання взаємодії відносяться до найважливіших для майбутніх фахівців професій типу «людина-людина». У зв’язку з цим міжособистісна взаємодія має значення у формуванні особистості студентів – психологів.

Проблема індивідуально-психологічних особливостей та міжособистісної взаємодії досліджувалася в працях вітчизняних психологів (В.С. Агєєв, Б.Г. Ананьєв, Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, Б.Ф. Ломов, та ін.) У роботах цих авторів міжособистісна взаємодія розглядається в якості складової частини спілкування. У зарубіжній психологічній науці (М. Аргайл, Е. Берн та ін. ) основна увага приділяється поведінковим аспектам феномена «інтеракція», його структурним компонентам і механізмам. В.М. Куніцина, Н.В. Казарінова, В.М. Погольша та інші автори виділяють критерії або умови міжособистісної взаємодії. Актуальність та необхідність подальших розвідок зазначеної наукової проблеми зумовили мету дослідження, яка полягала у визначенні індивідуально-психологічних передумов міжособистісної взаємодії майбутніх психологів. Завдання дослідження: 1) розкрити теоретико-методологічні підходи до вивчення індивідуально-психологічних особливостей суб’єкта міжособистісної взаємодії; 2) експериментально дослідити індивідуально-психологічні особливості майбутніх психологів; 3) визначити стиль міжособистісної взаємодії у майбутніх психологів; 4) з’ясувати характер зв’язку між індивідуально-психологічними особливостями та стилем міжособистісної взаємодії у майбутніх психологів.

Кожна людина відрізняється від інших величезним числом індивідуальних особливостей, тобто особливостей, властивих саме йому як індивідууму. Індивідуальність - своєрідне поєднання індивідуальна властивостей людини, що відрізняє від інших людей. Індивід - окремо взята людина в сукупності всіх притаманних йому якостей: біологічних, фізичних, соціальних, психологічних та ін. Витоки сьогоднішнього уявлення про цілісної індивідуальності ми виявляємо в працях С.Л. Рубінштейна. Розроблений ним принцип детермінізму психічного дозволяє розглядати «сукупність внутрішніх умов» або цілісну індивідуальність в багатоаспектних якостях, в плані співвідношення зовнішнього і внутрішнього, загального, особливого і одиничного, а також у ракурсі загальнопсихологічних проблем психології розвитку і т.д.

В поняття «індивідуальні особливості» входять не тільки психологічні, а й соматичні ("сома" - по-латині «тіло») особливості людини: колір очей і волосся, зріст і фігура, розвиток скелета і м'язів і т. д. Індивідуальність людини, характеризується з боку своїх соціально значущих відмінностей від інших людей і проявляється у своєрідності психіки і особистості індивіда, її неповторності, а також в рисах темпераменту, характеру, у специфіці інтересів, якостей перцептивних процесів (сприйняття) та інтелекту, потреб і здібностей індивіда. Індивідуально-психологічні особливості відрізняють одну людину від іншої.

Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості їх прояву залежать від виховання дитини. Індивідуальні риси характеру, як свідчать дослідження, досить яскраво виявляються вже в дошкільному віці.

Міжособистісна взаємодія це складне соціальне психологічне явище яке включає в себе таки акти психічної діяльності як взаєморозуміння, взаємовплив, взаємодію, взаємовідношення, міжособистісне спілкування та інтегративні феномени сумісності і спрацьовитості.

В якості умов успішної взаємодії виступають індивідуальні особливості учасників взаємодії. Це спостерігається, наприклад, під час групового вирішення задач. При цьому спостерігається підсумування пізнавального досвіду у груповій роботі. Підсумовуватися може й емоційний досвід партнерів міжособистісної взаємодії. В цілому ряд авторів (В.М. Козубовський, В.В. Рубцов) виділяють як важливу умову міжособистісної взаємодії підсилення сили мотивів цієї взаємодії. Також важливо для підвищення надійності міжособистісної взаємодії є розподіл сил та засобів, це виявляється у врахуванні досвіду знань, умінь учасників взаємодії.

Згідно другого завдання дослідження був проведений експеримент, мета якого полягала у визначенні індивідуально-психологічних особливостей міжособистісної взаємодії майбутніх психологів. А саме визначався зв'язок індивідуально-психологічних особливостей майбутніх психологів з успішністю їх міжособистісної взаємодії. Емпіричне дослідження проводилося на базі ПНПУ імені К.Д. Ушинського, в якому взяли участь 40 майбутніх психологів.

Для експериментального виявлення стилів міжособистісної взаємодії була використана методика Т. Лірі (модифікація Л.М. Собчик).

Результати отриманих емпіричних даних показав, що всі стилі міжособистісної взаємодії виявляються у тих чи інших досліджуваних. Серед досліджуваних частіше зустрічається стиль міжособистісної взаємодії співпрацьовитий-конвенціальний, середнє значення - 6,6. Цей стиль взаємодії притаманний особам, які прагнуть до тісної взаємодії з групою, до дружелюбних стосунків з оточуючими. Надмірна ступінь виразності цього стилю виявляється компромісною поведінкою, нестриманістю в нав’язливій товариськості, в намаганні підкреслити свою причетність до інтересів більшості.

Також серед досліджених виявлявся відповідально-великодушний стиль (6,4). Такі досліджувані мають високий рівень готовності допомогти оточуючим, мають почуття відповідальності. Разом з тим вони можуть виявляти мя’гкосердечність, надмірну обов’язковість) гіперсоціальні установки та підкреслений альтруїзм.

Владно-лідируючий стиль отримали майбутні психологи середній бал 5,7. Досліджуванні, яким притаманні цей стиль взаємодії характеризуються як: впевнені у собі, мають дещо завищену самооцінку, відзначаються організаторськими здібностями та лідерськими якостями. Вправно виконують обов’язки в формальній або не в формальній групі.

Наступний стиль взаємодії, який має достатньо високе середнє значення (6,1) – це незалежно-домінуючий. Досліджуванні з незалежно-домінуючим стилем взаємодії за своїми властивостями близькі до досліджуваних з владним-лідируючим стилем міжособистісної поведінки. Проте, їм в більшій мірі притаманні незалежність, схильність до суперництво, почуття власної переваги над іншими, а також вони завжди мають особливу думку, що не співпадає з думкою більшістю. В деяких випадках вони займають відокремлену позицію в міжособистісній взаємодії.

Серед майбутніх практичних психологів значне менше виражені такі стилі взаємодії як: залежний-слухняний (4,9), прямолінійний-агресивний (4,6), покірний-сором’язливий (4,1) та недовірливий-скептичний (3,8). Характеризуючи досліджуваних для яких характерні вище наведені стилі міжособистісної взаємодії (див. рис. 1.), відмітимо, що особи з залежно-слухняним стилем взаємодії мають потребу у допомозі, у визнані та довіри з боку оточуючих. Часто вони виявляють надмірну комфортність та невиправдану залежність від думки оточуючих.

Для експериментального дослідження рис особистості майбутніх психологів була використана методика Р. Кеттелла. Для з’ясування характеру зв’язку між індивідуально-психологічними особливостями майбутні практичних психологів з стилями міжособистісної взаємодії був використаний метод лінійної кореляції Пірсона.

Отримані результати статистичних розрахунків (див. табл.. 2.3.) дозволили визначити зв’язки між зазначеними показниками. Зокрема, прямий сильний зв'язок виявлено між стилем міжособистісної взаємодії «владний-лідируючий» з наступними особистісними факторами: L (довірливість-підозрілість; r=0,47; p<0,01), G (нормативна поведінка; r=0,45; p<0,01), I (твердість-чутливість; r=0,36; p<0,05), Q1(радикалізм-консерватизм; r=0,33; p<0,05). Згідно результатам кореляційного аналізу були виявлені зв’язки між стилем міжособистісної взаємодії «незалежно-домінуючим» і факторами: В (інтелектом; r=0,43; p<0,05), L (підозрілість-довірливість; r=0,43; p<0,05). Таким чином, такі індивідуально-психологічні особливості майбутніх психологів як: незалежність, схильність до суперництво, почуття власної переваги над іншими, а також вони завжди мають особливу думку, що не співпадає з думкою більшістю. Також їм притаманні відповідальність, достатній рівень нормативності, виконання загальноприйнятих моральних норм і правил, оперативність мислення, кмітливість.

Результати кореляційного аналізу виявили зв’язки між індивідуально-психологічними особливостями психологів та «спрацьовитий-конвенціальний» стилем взаємодії. Так, виявлено прямий зв'язок з фактором (F) «стриманість-експресивність» (r= 0,46; р<0,01). та з фактором G «нормативна поведінка» (r=0,41; р<0,01). Прямі зворотні зв’язки на рівні тенденції виявлено з факторами (В) «інтелектом» (r=-0,15); (Н) «боязкість- сміливістю (r=0,16). Отже, для майбутніх психологів з провідним стилем міжособистісної взаємодії «спрацьовитий–конвенціальний» характерно прояв таких індивідуально-психологічних особливостей як: стритманість, кмітливість, сміливість, достатній рівень нормативності та виконання загальноприйнятих моральних норм і правил під час міжособистісної взаємодії.

Таким чином, проведене кореляційне дослідження виявило наявність зв’язків між стилями міжособистісної взаємодії і індивідуально-психологічними особливостями майбутніх практичних психологів. Було встановлено специфіка рис особистості, які часто зустрічаються у досліджуваних з тим чи іншим типом міжособистісної взаємодії. Ці факти дозволяють прогнозувати який стиль міжособистісної взаємодії є найбільше сприятливим в залежності від індивідуально-психологічних особливостей майбутніх психологів. Отримані результати можна використовувати під час самовиховання та психокорекційної роботи з майбутніми практичними психологами.



Література

  1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. Социальнопсихологические проблемы. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 240 с.

  2. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. – М., 1992. – 318 с.

  3. Бодалев А.А. Восприятие и понимание  человека  человеком. – М.: Изд-во МГУ, 1982.

  4. Татенко В.О. Соціально-психологічні механізми  впливу людини на людину / Соціальна психологія. – 2003. – № 1.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал