Миколаївський будівельний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури



Сторінка4/8
Дата конвертації18.12.2016
Розмір1.94 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8

3. Багатоплановість художнього змісту (сюжет і композиція)

В основі сюжету драми Лесі Українки лежить гострий соціально-психологічний конфлікт: мрія і дійсність, невідповідність дійсності поетичній мрії героя. Поетеса прагнула показати зіткнення багато обдарованої художньої натури з людською обмеженістю і бездуховністю.



Конфлікт розкривається через взаємодію реальних і казкових образів, своєрідне переплетення життя природи з життям людини.

З точки зору естетики, новаторство Лесі Українки полягає у створенні в драматичному просторі галереї протидіючих думок, ідей, життєвих філософій, пристрастей.



У композиції драми це відбивається так, що конфлікт – як найвища точка сюжету драми – розгортається в останніх сценах твору, де містяться драматичні монологи та гострі й стислі діалоги.

Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Весь твір складається з прологу і трьох дій. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він вводить читача у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже, ставлення «водяного роду» до людини. (Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій).

У створенні певних емоційних настроїв важлива роль у творі надається поетичним ремаркам, що ретельно описують пейзаж на сцені, відбивають емоційний стан персонажів, що є ще одним позитивом у сюжеті твору, оскільки читач має можливість краще зрозуміти психологію героїв.

Глибоким психологізмом пройнятий монолог Мавки, але закохана вона вже на початку дії підсвідомо відчуває трагічний кінець кохання свого, тому і побудований він у Формі внутрішнього діалогу – запитання і відповіді самої Мавки. Лейтмотив журби і туги,


започаткований цим монологом пройде через весь твір. Цей монолог спів про невмирущість духовної краси, про вічність справжнього кохання. А природа відновить своє: з вогню. Попелу і води виросте нова вербиця.

В останніх рядках драми проголошується реалістична і абсолютно земна творча


доктрина авторки
– життя не здолане, краса не здолана. Людська творчість і наполегливість створить нову красу і нову мрію. Драма стає маніфестом, що відбиває філософські переконання самої поетеси.

4. Проблематика твору: загальнолюдського і філософського змісту

У «Лісовій пісні» з усією гостротою і новизною художнього втілення були поставлені вічні загальнолюдські філософського змісту проблеми:



- реалізація творчих можливостей особистості, а надто митця;

- людина і природа;

- сімейне щастя і любов;

- сенс життя;

- добро і зло, гідність і безчестя;

- свобода і неволя.

Отже, драма є глибоко філософським твором про взаємодію добра і зла,


прекрасного і потворного. Це гімн єднанню людини і природи, натхненна пісня про велич духовного, про порив людини до Щастя, її боротьбу за вільне, красиве, духовно багате життя.
5. Прототипи образів твору

Прототипами реальних образів були волинські селяни, подібні тому ж Левові Скулинському, розповіді якого письменниця ще дитиною слухала в селі Немічному.



6. Характеристика героїв твору

У драмі поєднуються два світи – надприродній і реальний. І кожен з них має своїх представників. Надприродній світ представлений образами Мавки, Лісовика, Того, що греблі рве, Русалки Водяної, Злиднів, Водяника, Перелесника, Русалки Польової, Куця, Потерчат, Пропасниці. Лісові істоти набувають рис людських, вони живуть і діють подібно до людей. Але у них своє особливе світосприйняття, у кожного свій характер, своє завдання у житті. З цими надприродними істотами живуть і спілкуються звичайні люди, волинські селяни, що є представниками реального світу у драмі – дядько Лев, Лукаш та його мама, Килина. Завдяки динаміці сюжетних дій розгортаються характери головних героїв.



План-характеристика образу Мавки

1. Місце Мавки в системі образів «Лісової пісні».

2. Риси характеру героїні.

3. Прийоми змалювання образу.

4.Як розкривається характер Мавки в її вчинках у стосунках з іншими персонажами? Які висловлювання дійових осіб доповнюють характеристику героїні?

5. Як характеризує Мавку її любов до Лукаша?


23

6. Портретні риси як засіб розкриття душевної краси героїні.


7. Роль пейзажу в розкритті психологічного стану Мавки.
8. Мовна характеристика образу.

9. Ставлення Лесі Українки до своєї героїні.

10. Значення образу Мавки для розуміння ідейного змісту твору.

План-характеристика образу Лукаша

1. Позитивні задатки в характері, творча обдарованість Лукаша (лагідність, щирість, музикальність).

2. Вплив дядька Лева на формування кращих рис в характері юнака ( любов до природи, віра в безмежні можливості людського пізнання, працьовитість, правдивість, чесність, любов до народної творчості).

3. Негативний вплив на Лукаша його оточення та обставин життя (нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках і почуттях, відсутність внутрішньої гармонії, інстинкт власника).

4. Зближення з Мавкою – перемога світлого й благородного в характері героя.

5. Причини трагедії Лукаша.

6. Ідейний зміст образу.

План-характеристика образу дядька Лева

1. Місце дядька Лева в системі образів драми.

2. Безкорисливість – провідна риса характеру персонажа.

3. Художні засоби розкриття персонажа.

А.. Зображення дядька Лева в його діях і вчинках.

Б. Портрет дядька Лева.

В. Показ взаємин дядька Лева з іншими персонажами та їхнє судження про нього.

Г. Мовна характеристика героя.

4. Дядько Лев – реалістичний образ мудрого й щирого селянина.
7.
Значення образів-символів у драмі-феєрії «Лісова пісня».

Загалом «Лісова пісня» поєднує в собі народну демонологію, космогонію, казкові


образи, тобто такі міфологічні пласти, які в усній фольклорній традиції
вважаються не сумісними. Більше того, будь-який фольклорний твір міфологічного змісту розповідає про стосунки людини з якимось одним міфологічним персонажем, а в «Лісовій пісні» є їх багато.
Усього у творі використано їх понад сорок. І кожен з них має своє символічне значення.

Ліс – постійне місце перебування міфічних істот, предметів, які від природи є його невід’ємною частиною, тобто вони живуть, ростуть у його теренах.

У творі – символом безмежного народного багатства, природне середовище, де всі мають волю й незалежність.



Доля – це символ вищої сили Бога, щастя, талану.

У творі вона є невід’ємним образом кожного героя, як провідника життя.

Письменниця, як вже згадувалось, використовує ряд образів – символів рослин. Мавка зверталась до Лукаша: «…А я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю, але вона занадто вже смутна, така бліда, похила та журлива, - я часто плачу, дивлячись на неї. От вільхи не люблю – вона шорстка. Осика все мене чогось лякає; вона й сама боїться – все тремтить. Дуби поважні надто. Дика рожа задирлива, так само й глід і терен. А ясень, клен і явір – гордовиті. Калина так хизується красою, що байдуже їй до всього на світі…». Кожен цей образ має не лише своє символічне значення, а й є відображенням рис характерів людей. Тому використовуючи ці образи-символи письменниця хоче ще раз нам довести невіддільну єдність людини і природи.

Калина – кущова рослина є символом України. Завдяки своїм незвичним плодам, вона стала символікою України. ЇЇ плоди – гіркі, як і життя людей, білі віночки – квіти асоціюються із чистотою і незайманістю. Червоні кетяги – символ плодовитості і зрілої жіночої краси, а також асоціюються з краплинами пролитої крові козаків за волю України, що є ще одним символом – пам’яті непоборного українського козацтва.

Верба – першоджерело творення світу або Прадерево життя.

У драмі «Лісова пісня» Мавка стає вербою, цим вона очищається. Леся Українка, використовуючи цей образ, показує ідею незнищеності Мавчиного духу, ту особливість цього дерева, яка зробила його священним, - здатність воскресати.



Дуб – світове дерево, що уособлює світобудову.

Саме з дубом пов’язує Лісовик прихід людей до лісу, бо саме його (дуба) дядько Лев

урятовує, не дозволивши продати його. З дубом пов'язує своє життя і смерть дядько Лев.

Дядько Лев і старезний дуб – «скеровані один на одного паралельні образи, кожен з яких підкреслюються іншим». У цих паралельних образах показано гармонійні взаємини людини й природи, шанобливе ставлення до народної культури, осягнення найпотаємніших глибин буття, мудрість віками виробленої народної етики.



Осика – символ смерті, прокляття і водночас оберіг від злих сил.
24

Поряд з рослинними образами-символами письменниця використовує і міфічні.



Перелесник – той, хто своїми чарами зваблює молодих дівчат і зводить їх.

Змія-Цариця – лісова корона – чарівна намітка. Змія, що має владу над усім зміїним царством. Основним атрибутом її влади є золота корона, яку вона залишає на зміїному весільному гульбищі на намітці, про що йдеться і у драмі «Лісова пісня».

Потерчата – загублені діти. У творі ще й байстрята. За народними уявленнями, загублені діти не мають доступу в царство вічного спокою, а тому постійно перебувають на межі двох світів: цього і того. Так у творі потерчата з каганцями блукають по болоті і чіпляються живих людей, лякаючи їх.

Русалка (мавка, лоскотуха) – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими хвилястими косами. Вона є символом спокуси, небезпеки, яка чатує на людину у воді. А також вона є символом краси водної стихії, такою і виступає у творі. «Лісовик»– господар лісу. Тіло його покрите вовчою або ведмежою шкурою. Оберігає звірів від хижаків і мисливців, доглядає ліс.

Водяник – злий дух, який живе в озерах, ставках, річках. Господар водойм, головний над русалками. У гніві руйнує греблі, млини, розливає річки, топить людей.
Вовкулака – напівфантастична істота, людина у вовчому вигляді. У драмі Лісовик перетворює Лукаша на вовкулаку за те, що той зневажив кохання Мавки, послухався
матері і одружився на Килині. Перетворення відбувається тоді, коли молода переходить до молодого. Постать Лукаша-вовкулаки – це образ, сповнений внутрішнього протиборства людини з собою.

Тобто він не зміг стати своїм серед чужих, а чужим серед своїх.

Хоч Лукаш незвичайним способом позбувається чарів Лісовика, та він усвідомлює, як
багато в нього забрано навіть з того, що для інших є загальнодоступним: право на сімейний лад, на людське життя. І він тоді бачить перед собою Злидні, які звичайна людина бачити не може.

«Злидні» – маленькі ненажерливі істоти або дідки-жебраки, що

поселяються там, де люди живуть дуже бідно.

Тому, коли Мавка звільнилась від пут темного мороку, щоб повернути Лукаша до повноцінного людського життя, бачить лише його «людську подобу».І він тікає не від Мавки, не від вовків і не від людей, а від самого себе. У той час, коли Мавка гине, щоб відродитися, Лукаш живе, щоб швидше вмерти.

Далі до героя приходить його доля, вона опікає людину впродовж усього її життя, але на очі показується лише тоді, коли та перебуває на дорозі небуття.

Поряд з образами-символами Леся Українка описує у творі і народні обереги, які використовує у своїх ворожіннях дядько Лев.

Хрест – оберіг від диявола; терлич – від русалок та перелесника;

осиковий кілок – від упирів; мак-відюк – від неупокоєних мерців усіх ґатунків та відьом.

Всі ці атрибути використовує дядько Лев, який у творі виступає смисловим еквівалентом часово-просторового ладу, для урівноваження співвідношення добрих і злих сил у навколишньому світі. 8. Елементи казки у творі

Сам жанр драми свідчить про те , що він наскрізно є казковим. Про це свідчить використання письменницею не лише фантастичних, міфічних героїв, але й наділення їх живою розмовною мовою, через яку вони розкривають нам свій фантастичний і, водночас реальний світ. Це і діалог русалки з «Тим, що греблі рве», русалки з Водяником, перевтілення головних героїв: Мавки у вербу, Лукаша у вовкулаку. Та ще ряд інших казкових елементів, що перетворюють цей твір з драматичного у казково-фантастичний.

Теми для творів-роздумів

1. «Як би я був Лукашем...»

2. «Проблема щастя в драмі «Лісова пісня» Лесі Українки».

3. Образи-символи у драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.



Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поеми та драматичної поеми, проаналізуйте їх особливості.


2. Чому твір Лесі Українки «Лісова пісня» називають драмою-феєрією?
3. Дайте визначення драматичного етюду та образу-символу.

4. На чому побудовано сюжет драми?

5. Проблематика твору.

6. Прототипи героїв драми.

7. Хто така Мавка? Яку ідею вклала поетеса в цей образ?

8.Яка відведена їй роль фольклорної образності у драмі Лесі Українки?


Список літератури

1. Леся Українка. Бояриня: драм поема; Лісова пісня: драма-феєрія в 3-х діях. – К.: Укр. Письменник, 2000. – 176 с.


25
2. Хвиля М. Квіт душі мого народу // Дивослово. – 2004. - №11. – С.43-45.
3. Мірошниченко Л. Генезис «Лісової пісні» Лесі Українки: Зародження образів // Укр. мова та література. – 2004. - №25-28. – С. 66.

4. Запорожець П. Відкриваючи таємницю історії: нова книга про Лесю Українку // Освіта. – 2004. – 5-12 травня. – С.12.

5. Гуменюк В.Л. Українка і театр // Дивослово. – 2004. - №2. – С.14.
6. Лісник В.М. «Ні! Я жива! Я буду вічно жити». Образ Мавки у драмі «Лісова пісня» Лесі Українки // Все для вчителя. – 2004. - №1-2. – С.41.
7. Петров Р. Лісова пісня // Укр. Мова та література. – 2000. - №15. – С.25.

8. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ»Академія», 1997. – 752 с.

9. Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації.— К., 1999.

10. Бетко І. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки // Слово і час.— 1991.— № 3.

11. Бойко Ю. Естетичні погляди Лесі Українки та її стильові шукання // Бойко Ю. Вибрані праці.— К., 1992.

12. Борисюк Т. «Лісова пісня» Лесі Українки і «Затоплений дзвін» Гергарта Гауптмана // Слово і час.— 1990.— № 3.

13. Геник-Березовська З. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному літературному контексті // Геник-Березовська З. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм.— К.,
14. Давидюк В. Позатекстова міфологічна символіка «Лісової пісні» // Дивослово.— 1994.№ 2.

15. Донцов Д. Поетка українського рісорджимента (Леся Українка).— Львів.— 1992.

16. Драй-Хмара М. Бояриня // Леся Українка. Бояриня.— К., 1991.

17. Євшан М. Леся Українка // Євшан Микола. Критика. Літературознавство. Естетика.— К., 1998.

18. Жулинський М. Леся Українка // Слово і доля.— К., 2002.

19. Зборовська Н. Моя Леся Українка. Есей.— Тернопіль, 2002.

20. Камінчук О. Художній світогляд та особливості поетики Лесі Українки // Дивослово.— 2003.—№ 1.

21. Криловець А. «Сім струн я торкаю» (Із секретів поетичної творчості Лесі Українки) // Дивослово.— 1995.— № 7.

22. Мірошниченко Л. Над рукописами Лесі Українки. Нариси з психології творчості та текстології.— К., 2001.

23. Филипович П. Образ Прометея в творах Лесі Українки // Дивослово.— 1996.— № 2.

24. Франко І. Леся Українка // Франко Іван. Зібр. творів: У 50 т.— К., 1981.— Т. 31. 27

25. «Хотіла б я піснею стати»: Матеріали для проведення позакласного часу з теми «Леся Українка та музика» // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.— 2000.— № 2 (журнал присвячений Лесі Українці).

26. Шевчук Т. Тестові завдання до теми «Творчість Лесі Українки» // Дивослово.— 1995.-№ 8.

САМОСТІЙНА РОБОТА- 4 години
1. М.Коцюбинський. Новела «П’ятизлотник», «Що записано в книгу життя» - зображення психологічного стану героїв, гуманізм новел. -2 години.
2. В.Винниченко. Новела «Салдатики!». Сюжет новели, проблематика. - 2 години.

Запитання для перездачі Модуля № 2
1.Борис Грінченко Як показано в творчості Грінченка прагнення людини до добра та любові?
2.Розкрити ідею служіння митця народові в новелі «Інтермецо» Коцюбинського.
3.Дати характеристику образам-символам в новелі «Інтермецо».
4.Як відтворено народні звичаї та обряди в творі «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського
5.Зображення психологічного стану героїв, гуманізм новел «П’ятизлотник».
6.Мотиви лірики Лесі Українки. Довести на епізодах з твору «Лісова пісні» віру в перемогу високих людських ідеалів.
7. Розповісти про Мавку та Лукаша.

8.Трагічна подія чи ситуація в новелах Стефаника?


9.Трагічна історія родини Федорчуків з повісті «Земля» О. Кобилянської10.Ідейний зміст і художні особливості поезій Миколи Вороного
11.Експресивність патріотичних почуттів в творчості О.Олеся
12.Сатира на буржуазну, міщанську сутність українського лібералізму в творчості В.Винниченка
13. Розповісти напам’ять вірші: «Contra spem spero», монолог Мавки, «Чари ночі», «Блакитна Панна».

Модуль № 3 ( 1курс 2 семестр)


Назва теми

Год.

Загальний огляд: «українське Відродження» - унікальне культурно-соціальне явище 20-х років ХХ ст.; літературний процес (стильові течії, літературні угрупування, ідейно-тематичне спрямування літератури); літературна дискусія та участь у ній ідеологів модернізму та соцреалізму. Поняття про «розстріляне Відродження». Поезія 20-30-х років. Павло Тичина. Загальний огляд творчості поета. Поезії: «Арфами, арфами...», «Пам’яті тридцяти», «Гей, вдарте в струни, кобзарі...»: емоційні переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів; оптимістично-трагедійні настрої ліричного героя. Напам’ять «Пам’яті тридцяти».





4

М.Рильський. Загальний огляд творчості поета. Поезії: «Коли усе в тумані життєвому...», «Солодкий світ!..», «Запахла осінь в’ялим тютюном...», «Слово про рідну матір»: мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі людини, звеличення любові до рідного краю. Напам’ять «Коли усе в тумані життєвому».





4

Володимир Сосюра. Загальний огляд творчості поета. Інтимна лірика В Сосюри – одна з центральних ідейно-тематичних ліній творчості поета («Білі акації будуть цвісти», «Васильки»). «Любіть Україну» : драматична доля твору; звеличення образу України у вірші . Напам’ять «Любіть Україну».


4


Євген Плужник. Біографічні відомості. Поезії: «Для вас, історики майбутні», «Вчись у природи творчого спокою».

2

Контрольна робота «Поетичне збагачення української літератури 20-30-х років ХХ ст.», «Звеличення любові до рідного краю у творчості М.Рильського, П.Тичини, В.Сосюри, Є.Плужника».

2

Проза 20-30-х років. Загальний огляд: нові теми, проблеми, часткова ідеологічна заангажованість. Григорій Косинка . Оповідання: «На золотих богів», «Мати»: трагедія українського народу у вирі братовбивчої громадянської війни; гуманістичне звучання творів. Семінар №8


4


Микола Хвильовий . Загальний огляд творчості. Новела «Мати» – психологічний твір про життєвий вибір людини за екстремальних обставин, про недопустимість підміни моральних цінностей псевдоідеалами, протест проти ідеологічного фанатизму.

Семінар №9

4

Юрій Яновський. Загальний огляд творчості. Новели «Подвійне коло», «Шаланда в морі» (з роману «Вершники»): історична правда та художні узагальнення; проблеми протиставлення загальнолюдських вартостей класовій ідеології, розпаду роду й родини як трагедії народу.

4

Контрольна робота за творчістю Ю.Яновського. «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду», «Проблема протиставлення загальнолюдських вартостей класовій ідеології, розпаду родини і роду як трагедії народу».

2

Валер’ян Підмогильний. Загальні зауваження до творчого доробку письменника.

Роман «Місто» (оглядово): мотив підкорення людиною міста, ідея самоствердження, інтерпретовані на національному матеріалі; сучасне прочитання твору.




2


Остап Вишня (П. Губенко) Загальний огляд творчості. Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити і їсти суп із дикої качки»: життєвий оптимізм, любов до природи та людини, м’який гумор як риси індивідуального стилю Остапа Вишні.

Семінар №10 Ср. -1 година

4

Микола Куліш. Загальний огляд творчості. П’єса «Мина Мазайло»: гостра сатира на новітніх міщан, що втратили глибинні знання вікових традицій народу, його культури, мови, поваги до них. Семінар №11 С.р. – 1 година

4

Українська література за межами України. Література в Західній Україні (до 1939 р.):загальний огляд творчості Євгена Маланюка, Тодося Осьмачки, Олега Ольжича, Олени Теліги: позаідеологічність, дотримання національних традицій, ідейно-тематичне багатство. Організація МУР, «Празька поетична школа» української поезії.


2



Семінар № 8 за творчістю Григорія Косинки
Тема: Григорій Косинка. Новелістика: «На золотих богів», «Мати».
План семінару:
1.Трагізм долі письменника.
2. В чому було звинувачено Г. Косинку ?
Можлива відповідь на друге запитання
За твір «На золотих богів» Григорія Косинку було звинувачено в невиразності ідейної позиції. «Читач не розбере — за кого є, власне, автор —з революцією чи проти неї, чи споглядає як стороння людина»,— писав критик марксистського спрямування В. Коряк. Назва «На золотих богів» і фраза «Б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії "золотих богів"» (тобто білогвардійців) ніби свідчать про щирі симпатії автора до селян-бідняків.
27


3. Дати ідейно-художній аналіз новели «На золотих богів»
Можлива відповідь на третє запитання:


«НА ЗОЛОТИХ БОГІВ»

Жанр

Новела-шкіц (твір, в основі якого одна, напружена, драматична подія, одне сильне враження, потрясіння)

Композиція

Складається з двох частин:

Перша малює жорстокий бій українських селян з білогвардійцями.

Друга – змальовує руїну, котра залишилась замість квітучого села, спаленого білогвардійцями.


Тема

Відтворення боротьби за селянську волю 1917-1920рр.

Елементи імресіонізму

Розірвані фрази

«І летить...», «Юшковці одходять і... куль немає... і...» Спроби ритмізації прози

«Креше полум’я, іскриться, і в диму, як чорні примари, мріють над селом тополі, попелом припалі...»,

«...окропили білу гручку з медами гарячою кров’ю, поцілували востаннє горби і... Сонце здивоване стало: похитнулись вороги!»

Метафоричні епітети

криваво-червоні стежки полум’я, червона селянська воля, сонячна курява, зомліла гречка, зотлілі душі, сива тінь діда

Через нагнітання червоного і чорного кольорів автор передає апокаліптичність зображуваного

Червона селянська воля, гартується залізо з кров’ю, червона кров Сеньки полилась на поточену пшеницю;

Сіра курява упала чорним пилом на обличчя людські, як чорні примари, тінь хрестом лягла на греці., лишилась чорна руїна, чорні повалені хати, обгорілий стовп

Засобу звукового пейзажу

Ревуть гармати, гукає-сміється ворожа артилерія, клекотить бій, залопотів крилами смерті кулемет, невідома сила ревнула по-звіриному з грудей селянських

Звуконаслідування

«Цю-у-уй-цюв-уй...»

Безіменні монологи і діалоги, часто без мови автора; калейдоскопічність, фрагментарність зображуваного.





4.Новела «На золотих богів». Про що вона? Що в ній найголовніше?
Можлива відповідь на четверте запитання: Цей твір написано 1920 р. Етюд, або ліричний шкіц — так визначається його жанр, поширений у тогочасній прозі. Це свідчило про загальну тенденцію ліризації української літератури 20-х рр., прагнення письменників швидко відгукнутися на революційні події. Таку функцію виконувала, звісно ж, поезія. А от мобільність прози забезпечував яскравий настроєвий малюнок, пунктирний штрих — наче ескіз до чогось більшого і ширшого.

Звернімося до тексту. Все село вийшло «назустріч непроханому ворогу» — піднесено-романтичний тон оповіді в дусі народної пісні передає важливість події. І не більше. Кольорова гама бою («криваво-червоні стежки полум'я», «червоною крівцею вмитий», «сіра курява... І упала чорним шаром на обличчя», «як чорні примари мріють над селом тополі, попелом припалі») підкреслює напруженість, драматизм ситуації,

насторожує читача. Вбито ватажків Чубатенка і Сеньку-кулеметника. Чорний колір продовжує повторюватися болючим рефреном: «чорна руїна», «чорна соха», «чорні повалені хати», «почорнілий» Сенька. Від усього цього чорно в душах людей. Тріумфу перемоги немає. Але урочистий реквієм також відсутній. Опис передає трагічний наслідок: «На місці гарячих боїв селянської волі лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем...», «Цілі улиці покошено огнем-косою. Чорні повалені хати, щербаті повітки і все віками дбане добро, в попелі тліє горе матері...»

5. Як дісталася селянам перемога? (новела «На золотих богів»).
Можлива відповідь на п‘яте запитання: Нерівний бій бідняків з армією «золотих богів» скінчився:
28
«Сонце здивовано стало: похитнулись вороги!» — це речення говорить про те, що нелюдських зусиль
вимагала перемога, дісталася ціною багатьох жертв. Але чи варта того? Письменник ніби намагається оцінити події з високості вічних духовних вартостей. «Озолотило сонце похмурі хмари на заході і втопило червону багряницю, як той сум у ставу, та й прослало над пожарищем... Дивіться...» —тут тільки блиск надії на недаремність жертв. Ця картина змінюється іншою: чорна соха в клуні; «...коло погреба, он там, де танцюють золоті стрілки сонця, хтось заломив руки і з мукою тихо-тихо чи до неба, чи до себе: «В ногах лазила..."» — це вже як потіха над чужою бідою багатої селянки, яка втратила нажите добро.
6. Як у новелі «На золотих богів» використано художні засоби?
Можлива відповідь на шосте запитання
Мовно-стильові засоби лаконічно, але вичерпно передають песимістичні настрої переможців. Метонімія «заплакали села» (тобто люди) підкреслює повну відсутність радості від перемоги. Метафора «чорна, обсмалена соха в клуні розп'ялась над кроквами, як мати над дітьми» означає крах селянських ілюзій, нездійсненність мрій і сподівань. Речення «Стоїть пшениця потолочена, серпа просить, а вони кров'ю поливають» передає думки хлібороба стосовно всіх довколишніх подій. У спустошеній селянській душі пробивається несмілий промінець надії: «Вітер кидає пісок

з попелом на стару драну свиту, прислухається». Письменник обігрує деталь — «стара свита». У старій свиті стала серед двору Сеньчина мати і голосить. Сподівання потьмарені трагедією матері та молодої Сеньчиної дружини. їм ввижається образ убитого. Хто їм верне його? Ради чого втрачене це молоде життя? Цей німий підтекст посилюється вставками з народних пісень про жито, про сивого голуба, що виконують сугестивну роль, — навіюють, викликають настрій невиправного горя. У цій суцільній печалі матері, вдови, діда Андрія губляться слова «Пшеницю будем жать, як золото, снопи класти...» і не налаштовують на обнадійливе майбутнє.



Особливою є роль метафоричного образу сонця у творі. Вічне, недосяжне світило, основа життя на землі та підтримка високого духу — зустрічається в тексті кілька разів. Воно скрізь, але в різних ролях, як і різний настрій. Ось «летить сонячною курявою Сенька-кулемегник» — осяяний сонцем, він сприймається як герой, лицар, майбутній переможець. Слава йому.

7. Що ви скажете з приводу авторської оцінки зображуваного в новелі «На золотих богів»? Можлива відповідь на сьоме запитання
В останньому акорді, що в сюжеті виконує прикінцеву, підсумовуючу роль, і автор не витримав, з'явився нам в образі легенького вітра, який «притих, послухав горе-журбу матері і, здавалось, сам заплакав над потолоченою кіньми пшеницею...». Але ідейно-естетичний зміст твору виводить читача далеко за межі однозначної авторської оцінки: схвалення чи засудження чогось. Григорій Косинка, як і Валер'ян Підмогильний чи Микола Хвильовий, ніколи не користувався цим дешевим засобом. «На золотих богів» — не пафосне оспівування революційних подій в Україні, а одна з перших спроб у літературі осмислити їх художньо. Автор з симпатією ставиться до селян-бідняків.
8. Якими художніми засобами користується автор для донесення до читача основної ідеї новели «На золотих богів»? Чи є елементи імпресіонізму?
Можлива відповідь на восьме запитання: Імпресіоністична манера літературного письма – витончене відтворення особистих вражень та спостережень, мінливих почуттів та переживань, але без заглиблюваність в їх суть. Стильова течія імресіонізму в українській літературі проявилася ще в творчості Коцюбинського, Стефаника, Кобилянської. В новітній літературі ХХст. Імпресіоністичні стильові ознаки характерні для прози Хвильового, поезій Тичини, Чумака. У творчій спадщині Григорія Косинки спостерігаємо особливо виразне відтворення імпресіоністичного стилю. Як і Стефаник, Косинка – великий майстер прямої мови героїв, майстер виразного діалогу, майстерно надає естетичної функції кольорам і світлотіням, користується засобами «звукового пейзажу». Отже, його твори мають кольоровий та звуковий колорит, а зображуваному характерне калейдоскопічність і фрагментарність.
9. Новела Г. Косинки «Мати»: в чому є психологізм художньої деталі. Максим Рильський назвав новелу «Мати» однією з найглибших речей Г. Косинки. В чому ця глибина?
10. Схарактеризуйте образ матері з новели «Мати».
11. Яким постає в новелі « Мати» син Андрій?

12.
Григорій Косинка – майстер новелістичного жанру.
29

Можлива відповідь на дванадцяте запитання: Українська класична література має багату спадщину майстрів новелістичного жанру. Це і В. Стефаник, і Марко Черемшина, М. Коцюбинський і С. Васильченко.Г. Косинка — прямий їхній продовжувач, але своєрідні і неповторний, як і кожен із них. Тонкий психолог селянської душі, життєлюб, оптиміст, вірний правді й красі, він має величезну силу емоційного впливу на читача. Кожне суспільне явище письменник розглядав з позиції людини, очима трудівника чи через призму заможника або дезертира. Він разом із героями шукав правду, істину.Письменник постійно й послідовно розкривав процес зростання людської гідності в середовищі українських незаможників. Його герої сильні й вольові, багаті й красиві душею, завжди дійові й життєво правдиві, переконливі.Усе, про що написав Г. Косинка, не видумане, відібране, виношене, виважене. Він добре знав психологію заможних селян, бо самому довелось з дитячих років поневірятися на чужих землях. Його герої — живі, пристрасні, колоритні фігури. Були вони страшними, часто жорстокими, немилосердними й цинічними, але не здатними протистояти руху часу.

Рекомендована література
1. Косинка Г. Заквітчаний сон: Оповідання. Спогади про Григорія Косинку.—К., 1990.
2. Косинка Г. Фавсі: Оповідання // Прапор.— 1990.— № 1. 1. Про Григорія Косинку: Спогади.—К., 1969.
3. Мороз-Стрілець Т. Голос пам'яті: Спогади. — К., 1989,
4. Наєнко М. Григорій Косинка // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.—К., 1994 — Кн. 2.
5. Жулинський М. Григорій Косинка //Із забуття в безсмертя.— К., 1990.
6. Агеєва В. Автор і герой як виразники оцінки зображуваного у прозі Г. Косинки // Українська імпресіоністична проза.— К., 1994.
7. Кавун Л. Психологізм як елемент поетик» новел Григорія Косинки // Укр. мова і літ. в школі.— 1993.— № 2.
8.Р.В.Мовчан, Ю.І.Ковалів, В.Ф.Погребенник, В.Є.Панченко. Українська література 11 клас1.Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики. - К., 1998.
9.Білецький О. Твори: В 5 т. - К., 1965 - 1966.
10.Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. - К., 2001.
11.Гром'як Р. Що доведено життям: Актуальні проблеми літератури та літературної критики.
Семінарське заняття № 9
Тема:
Микола Хвильовий – романтик й імпресіоніст
Мета: глибше познайомити студентів з творчістю письменника, з’ясувати найхарактерніші риси літературних напрямків: футуризму, імпресіонізму, романтизму у творчості митця.
Основні поняття: новела, футуризм, імпресіонізм, модернізм, романтизм.
План семінарського заняття
1. Розмаїття творчих тенденцій, шкіл і течій в українській літературі 20-х років ХХ століття.
Можлива відповідь:
ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури, 1925-—1928) ставила собі мету — писати справжню літературу, що відповідала б високим естетичним критеріям. В інших організаціях, що різнилися тільки назвами («Плуг», або Спілка селянських письменників, 1921—1925; «Гарт», або Спілка пролетарських письменників, 1922-—1925; ВУСПП — Всеукраїнська спілка пролетарських письменників, 1927—1932; «Молодняк» — Спілка комсомольських письменників, 1927—1932), панував неприпустимий для творчості партійно-адміністративний стиль. їхні зусилля спрямовувалися на культивування безперспективного «пролетарського реалізму», перейнятого не художнім, а чужим для мистецтва класовим духом. Решта течій проголошувалася «буржуазними», «попутницькими». Проти них велася нещадна боротьба. Хоча саме «попутники», а не опікувані компартією «пролетарські письменники», збагатили нашу літературу творами нев'янучої цінності. Літературна дискусія перетворилася на політичну, що спричинило відверте цькування Хвильового та його соратників. У 1925 році основний склад колишнього «Гарту» (першого обєднання пролетарських письменників) та інші літератори на чолі з М. Хвильовим засновують нову організацію -- Вільну Академію Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ). Через різні політичні причини ВАПЛІТЕ у 1928 році змушена була «самоліквідуватися». Утиски та приниження стають більш жорстокими, вимагають нових компромісів, які стають більш нестерпними. Для М. Хвильового життя і творчість були тотожними поняттям: неможливість творити означала для нього неможливість жити.
2. Навчання, воєнний час та перший крок до літератури Хвильового.
Можлива відповідь: Микола продовжує навчання у початковій школі у місті Красний Кут.
Згодом навчається у Богодухівській чоловічій гімназії. Але з шостого класу гімназії хлопець був
30
виключений, імовірно, за звязки з місцевою нелегальною організацією та бунтівливе ставлення до гімназійного начальства. Здібний та допитливий юнак продовжує здобувати освіту самотужки, вивчає французьку мову разом із кузиною Ларисою Смаковською. Багата бібліотека батьків
Лариси була відкрита для Миколи. Він штудіює твори світових класиків, читає багато українських книжок, вчить вірші Т. Шевченка напамять. Він входить в коло місцевої інтелігенції, долучається до культурно-просвітницької діяльності в місцевому драматичному гуртку, пише перші твори
3. Формування особистості Хвильового.
Можлива відповідь: Далі йде період формування особистості в робітничому середовищі. Микола влаштовується слюсарем при краснокутській ремісничій школі. Потім переїжджає у Рублівку Богодухівського повіту. Щоб полегшити своє становище в армії, добровільно зголошується йти до військ,а з фронту Микола повертається в Дем‘янівку Богодухівського повіту, де вчителювала його мати. У Дем‘янівці Микола виступає на сцені, читає лекції, активно організовує драматичні, культосвітні товариства. Тут відбулася зустріч із молоденькою вродливою гімназисткою Катериною Гащенко, що 1917 року приїхала вчителювати в Дем‘янівку. Катерина добре знала французьку мову, читала в оригіналі твори А. Франса, Р. Роллана, III. Бодлера. Енергійний, запальний, романтичний Микола привернув увагу дівчини. Між молодими людьми виникло глибоке почуття, наприкінці 1918 року вони побралися. 13 січня 1920 року в них народилася донька, яку назвали Іраїдою. Весною 1921 року Микола їде до Харкова, тодішньої столиці України. Він прагне зреалізувати себе як письменник -- на той час були написані перші твори, які з захопленням слухали товариші на культосвітніх зібраннях. У Харкові живе скромно, дістати порядне помешкання для родини не вдається. Незабаром сім‘я розпадається. Через рік Микола Хвильовий одружується з Юлією Григорівною Уманець, її доньку Любу приймає як власну дитину. Нова родина дала Миколі тепло і затишок, якого він потребував. Між тим, митецька біографія Хвильового у столиці зазнає стрімкого розвитку. Микола Фітільов остаточно стає Миколою Хвильовим, починається його активне входження в літературу. Уже 1921 року виходить окремим виданням поема «В електричний вік», збірка поезій «Молодість». Вірші публікуються на сторінках журналів «Шляхи мистецтва», «Арена», альманаху «Поезії». Поезія
М. Хвильового розвивалася в колі ідей і форм, висунених символістами й футуристами. Молодий автор невтомно і енергійно експериментує зі звуком, формою, образами. 1921 року М. Хвильовий разом із В. Сосюрою укладає та публікує «Наш Універсал до робітництва і пролетарських митців українських». Цей літературний маніфест позначає початок нового етапу розвитку української літератури. М. Хвильовий стрімко опиняється в епіцентрі літературного процесу.
4. Новаторство М. Хвильового.
Можлива відповідь: Новаторство М. Хвильового принципами нового мистецтва -це відмова від точного повторення дійсності, митців вабить і цікавить тільки «комплексна система фактів. 1923 року виходить перша книжка оповідань М. Хвильового «Сині етюди», яка остаточно утверджує молодого автора в пореволюційній літературі як піонера і новатора. М. Хвильовий
починав як неоромантик, хоча в його новелістиці можна знайти впливи імпресіоністичної поетики, елементи експресіонізму, і навіть сюрреалізму. Автор більше переймався тим, щоб передати відчуття, враження.
5. Останні роки життя.
Можлива відповідь: 13 травня 1933 року М. Хвильовий запрошує друзів М. Куліша, О. Досвітнього, Г. Епіка, М. Йогансена, І. Дніпровського, І. Сенченка. Він обіцяє показати їм, як треба сьогодні писати на вимоги доби. Зайшов у свій кабінет. Через деякий час звідти пролунав постріл... Залишив посмертну записку: «Я до безумства люблю небо, трави, зорі, задумливі вечори, ніжні осінні ранки, коли десь летять огнянопері вальдшнепи -- все те, чим там пахне сумновеселий край нашого строкатого життя, Я до безумства люблю ніжних жінок з добрими, розумними очима, і я страшенно шкодую, що мені не судилося народитися таким шикарним, як леопард. І ще люблю я до безумства наші українські степи, де промчалась синя буря громадянської баталії, люблю вишневі садки («садок«загірної комуну» і вірю так божевільно, що можна вмерти. Я -- мрійник і з висоти свого незрівняного нахабства плюю на слинявий «скепсис» нашого скептичного віку». Він лежав у труні. На правій скроні кавалок скривавленої вати прикривав дірку від кулі. На лівій була велика ґуля: куля не вийшла наскрізь, застрягши в черепі. У ніч із 13 на 14 травня 1933 року харківський будинок письменників «Слово» переживав не просто, даруйте за каламбур, хвилювання. Він переживав кульмінацію трагічного дійства під назвою «Розстріляне відродження».Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й
31
кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім'я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.
6. Виявлення трагізму сучасності у новелах автора.

Можлива відповідь: В оповіданні «Мати» М. Хвильовий трагізм і конфліктність революційних ідеологічних протистоянь передає через їх сприйняття матір‘ю хлопців-вояків Остапа та Андрія, що опинилися по різні боки боротьби: кровопролитних, братовбивчих революційних подій в Україні. Типова для тих часів ситуація. Автор немов згортає художній простір твору -- в площині його уваги мати і два сини, що живуть у маленькому провінційному містечку. Брати дуже різні за характерами, що цілком закономірно. Автор чимало місця в новелі приділяє розповіді про шлях їхнього зростання, світоглядного становлення. Єднає Андрія і Остапа єдине, чому їх мати ніколи не навчала, - жорстокість, засліпленість псевдо цінностями, відсутність родових, братерських почуттів заради «громадського обов’язку». Щоби брат не вбив брата (адже обоє вони її любі сини), під сокиру мати лягає сама. Цей трагічний кінець вносить «українське» уточнення в біблійну історію про двох братів Каїна та Авеля. «Матері вже не було» - читаємо в новелі, а перед очима наче стоїть розіп’ята на хресті Україна. У творі використано християнські мотиви братовбивства, образ матері-Богородиці та канон «не убий».Автор підкреслює абсурдність того, що відбувається за рахунок сюжетної циклічної побудови твору. «То ці переможуть, то ті і здавалося напівмертвій матері, що цьому ніколи не буде кінця і вона вже ніколи не найде колишнього спокою», син Остап з‘являється перед нею як «втілення незнаної їй хижої мудрості», Андрій як «нєприручений звір». Відтак, життя здалося їй «не домовиною, а безвихідним, страшним виттям смертельно пораненого пса». Мати втрачає розуміння дійсності. У новелі «Мати» сюжет матеревбивства набуває нового смислу. Смерть як свідомий вибір матері є водночас її протестом проти незрозумілої і жорстокої дійсності і спробою реалізувати материнське призначення до кінця -- врятувати життя синові. Після того, як Андрій «поспішає виконати свій громадський обов‘язок» і вбиває матір, «гадаючи, що на ліжку лежить його брат Остап», світ вже не може лишатися таким, як був досі. Хоча автор не дає прямих оцінок вчинкам та діям героїв, сюрреалістична картина всесвітньої катастрофи є певним вироком такому світові: «І тоді у страшній завірюсі помчались галопом будинки, крамниці і, нарешті, сама земля».
7.. Світогляд М.Хвильового.
Можлива відповідь: Микола Хвильовий був основоположником і запальним пропагандистом течії романтизму в українській літературі. Він опинився в центрі шаленої боротьби літературних угрупувань, у вирі різних думок і поглядів. Дискусія, власне, і почалася з його статті від 30.04 1925 р. Своє слово Хвильовий спрямовував проти червоної просвіти та партійно-політичної заорганізованості. Його приваблювала висока художня майстерність, авторська розкутість, що було органічним в зарубіжній класиці і могло б послужити взірцем для літературної молоді. Дискусія, що точилася в українській літературі 20-х рр., поставила митців перед питаннями визначення місця України в світі, з'ясування напряму орієнтації українського світогляду: захід чи схід, обстоювання справжнього, а не графоманського мистецтва. Ці проблеми були в той же час складовими частинами проблеми суттєвішої, що полягала у відстоюванні цілісності національної свідомості, у протидії поневоленню людського розуму під впливом новонародженої тоталітарної системи.Хвильовий не був політиком і застерігав, що між ідеалізмом митця і політика є велика різниця. Проте в умовах тоталітарного суспільства, знецінення розуму думка художника завжди перехрещується з політикою. Хвильовий добре розумів, що для розвитку національної культури необхідна самостійна держава, і вважав, що Україна і мусить бути самостійною, бо цього вимагають історичні закони.Отже, Хвильовий вимагав суверенності розвитку національного духу України, відтак суверенності української держави. Суверенність духу, висока самосвідомість нації й художність літератури для Хвильового були явищами взаємопов'язаними. Письменник визнавав лише художній критерій у літературі, «просвітянство» розглядав як графоманію.
8.Романтизм та ліризм у творах митця.
Можлива відповідь: М.Хвильовий починав як романтик, лірик, відображенням цього були його перші поетичні твори. Та потім він знаходить себе у прозі, де починають з’являтись неоромантизм, імпресіонізм, сюрреалізм. У перших прозових творах письменник був неперевершеним майстром у передачі безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через предметну чи пейзажну деталь.
9. Ідейно-художній аналіз новели «Мати».
Можлива відповідь:
В оповіданні «Мати» Микола Хвильовий змальовує образ жінки, сини якої опинилися по різні боки барикад у роки громадянської війни. Мати все робила для того, щоб Остап і
32
Андрій виросли хорошими людьми. Вона повірила в революцію, її гуманістичне начало, вибух сімнадцятого зазвучав для неї божественним органом,... для матері революція була чарівним бальзамом. Вона посвіжішала,... з надією дивилася в теплу легко-бірюзову далечінь. Йшли дні, роки, і ось як грім серед безхмарного неба: Андрій відступав з рідного містечка, а насідав на нього рідний брат Остап...У хаті матері, на горищі, переховується Андрій, на подвір'ї зі своєю бандою спить сп'янілий Остап. Мати хоче врятувати синів. Вона вмовляє Андрія тікати, але в «присмерках місячної ночі бачить в очах сина підозрілий блиск і розуміє: Андрій задумав убити Остапа». Мати жертвує своїм життям: Андрій убиває її в ліжку. Убиває цинічно й жорстоко («мати навіть не могла скрикнути»). Уже перший удар переніс її в інший світ, а Андрій, гадаючи, що на ліжкові лежить Остап, наносив сокирою все нові й нові удари, виконуючи свій громадський обов'язок.
10. Історія написання і конфлікт новели «Мати».
Можлива відповідь.
Автор запозичив систему образів із повісті М.Гоголя «Тарас Бульба»: батько, мати і два сини: Остап і Андрій. Конфлікт родинний: протистоять один одному брати.

Список літератури

  1. М. Хвильовий. Оповідання. - К.: Просвіта, 1993.

2. Агеєва В. «Зайві люди» у прозі Миколи Хвильового // Слово і час. – 1990. - №10. – С. 3-9

3. Дніпровський І. Микола Хвильовий : Портрет м’тежника // Сучасність. – 1992. -№ 3. –С. 125-132.

4. Єфремов С. Історія українського письменства. – К. 1995 – С. 669 – 676

5. Пригодницький Ю. Дорога в нікуди і дорога до нас: Передмова до публікації новели Миколи Хвильового , Літературна Україна. – 1988.- 8 грудня.


6. Харчук Р. Речі, які не вмирають: Думка з приводу новели Миколи Хвильового .
7. Кузнєцов Юрій. Імпресіонізм в українській прозі к. ХІХ – поч. ХХст. – К.: Зодіак – ЕКО - 1995.

8. Павличко Соломія. Хвильовий: між Європою і європейським модернізмом // Соломія Павличко. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.: Либідь, 1997. -С.200-205.

9. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ Академія, 1997. – 752

Семінарське заняття № 10



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал