Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності Виконавець: Ріпний Микола Петрович



Сторінка4/4
Дата конвертації14.12.2016
Розмір0.61 Mb.
1   2   3   4

Самодіагностика свідчить, що вчителі школи вважають своєю сильною стороною:

  • організованість;

  • уміння моделювати та проводити уроки;

  • організація роботи з оформлення шкільного кабінету;

  • організація та проведення позакласних заходів;

  • проведення корекційно-розвивальних занять;

  • ведення дослідницької та наукової діяльності;

  • використання інноваційних методів навчання;

  • робота з обдарованими дітьми;

  • оцінювання навчальної діяльності учнів;

  • розвиток фахових та педагогічних навичок і вмінь.

Учителі бажають проявити свою педагогічну майстерність у:

  • навчально-виховному процесі;

  • роботі з обдарованими дітьми;

  • при вивченні окремих тем з предмету;

  • використання ІКТ на уроках;

  • проведенні позакласних заходів;

  • психолого-педагогічній діяльності;

Учителі почувають себе слабшими на таких ділянках педагогічної майстерності:

  • нестача часу на уроці;

  • якісне ведення шкільної документації;

  • при організації позакласної роботи з предмета;

  • організації виховної роботи.

Труднощі, які вчителі відчувають під час підготовки до уроку (%)

Труднощі, які вчителі відчувають на уроці (%)

Вивчення вчителями передового педагогічного досвіду

На запитання: «Чи займаєтесь Ви дослідницькою діяльністю та творчим узагальненням своєї роботи?» 80% учителів відповіли ствердно, 10% - «частково» і 10% - «ні».



Оцінювання вмінь учителя планувати свою діяльність і прогнозувати її результати здійснювалось за такими характеристиками:

  1. Характер планування визначається твердою самоустановкою на досягнення максимальних результатів. Неухильно дотримується принципів планування. Плани спрямовані на впровадження в життя досягнень передового педагогічного досвіду, на реалізацію та безумовне виконання ухвалених урядових рішень про освіту. Під час планування роботи враховує результати попередньої діяльності, визначає шляхи закріплення й подальшого розвитку досягнутого, передбачає послідовне усунення недоліків. Планові заходи формулює чітко, передбачає проведення конкретної роботи. Плани забезпечують єдність дій школи, сім'ї та громадськості й передбачають досягнення мети найоптимальнішими методами. Плани відображають високий мотиваційний комплекс праці педагога: внутрішня мотивація — зовнішня позитивна мотивація — зовнішня негативна мотивація. (Високий рівень)

  2. Принципів планування загалом дотримується. Плани враховують досягнення передового педагогічного досвіду, спрямовані на реалізацію урядових рішень про модернізацію та розвиток освіти, але не спрямовані на досягнення максимальних результатів у розв'язанні завдань освіти, виховання та розвитку школярів. Планування роботи здійснюється на основі неповного аналізу результатів попередньої діяльності, хоч і з урахуванням у них основних моментів попереднього досвіду. У планах проглядається недостатня цілеспрямованість і вимогливість до себе. У них виявляється мотиваційний комплекс праці педагога: зовнішня позитивна мотивація — зовнішня негативна мотивація — внутрішня мотивація. (Оптимальний рівень)

  3. Характер планування визначається прагненням мати вигляд «не гірший за інших». Принципів планування дотримано лише частково. Планування здійснюється на основі безсистемного аналізу результатів попередньої діяльності, випадкових фактів із життя школярів, неглибоких знань на рівні підготовленості учнів до сприйняття нового. У планах не передбачено узгодженості дій із колегами, формально враховано вплив на учнів громадських організацій, сім'ї. У планах виявляється мотиваційний комплекс: зовнішня позитивна мотивація — зовнішня негативна мотивація — внутрішня мотивація. (Допустимий рівень)

Результати самооцінки та оцінки адміністрацією школи свідчать:

Так, з наведеної діаграми, ми бачимо, що більшість вчителів оцінили вміння планувати свою діяльність та прогнозувати її результати на високому рівні (57,6%), однак адміністрацією школи на високому рівні було оцінено лише 44,8% учителів. На оптимальному рівні оцінили свою діяльність 44,8% учителів, за оцінкою адміністрації школи – 55,2%.

Оцінювання викладацької діяльності вчителя здійснювалось за такими характеристиками:

  • Глибоко розкриває та реалізує практичне застосування положень предмета, який викладає. Стимулює активність учнів на уроці пізнавальними і практичними завданнями, формує потребу в самостійному отриманні знань, у творчому переосмисленні засвоєного. Широко практикує активні форми навчання. Повністю використовує можливості предмета для виховання учнів. Володіє способами оптимізації навчально-виховного процесу. Досягає максимально можливих результатів. Знання учнів оцінює обґрунтовано. (Високий рівень)

  • В основному розкриває та демонструє практичне застосування основних положень предмета, який викладає. Практикує, хоч і з окремими елементами формалізму, активні форми навчання. Виконує державні навчальні програми, забезпечує реалізацію державних стандартів. Використовує, але не повною мірою, можливості предмета для виховання учнів. Запроваджує елементи оптимізації навчально-виховного процесу. В основному досягає реально можливих результатів успішності. Знання учнів оцінює обґрунтовано. (Оптимальний рівень)

  • Знання учнів частково поверхові. Уміння та навички неміцні. Не забезпечується реалізація державних стандартів на належному рівні. Навчальний предмет не викликає інтересу в дітей. Недостатньо володіє способами оптимізації навчально-виховного процесу. Практикує, але без успіху, активні форми навчання. Не використовує можливостей навчального предмета для виховання школярів. Знання оцінює не завжди обґрунтовано. (Допустимий рівень)

Результати оцінювання адміністрацією школи та головами шкільних МО:

Тут ми бачимо незначну різницю між оцінюванням викладацької діяльності вчителів адміністрацією школи (100% - оптимальний рівень) та головами шкільних МО, які відзначили 16% високого рівня та 84% - оптимального.

Сучасній школі потрібен учитель, готовий до професійної діяльності в умовах змін і постійного вдосконалення фахової майстерності. Необхідність формувати професіонала, здатного до інноваційного типу мислення, може здійснюватись тільки вчителем, який опанував у цілому культуру самовдосконалення та самоосвіти. Особистісно орієнтована самоосвіта педагога забезпечує підвищення педагогічної майстерності, а в результаті – безперервний саморозвиток педагога та його вплив на розвиток учня.

Самоосвіта – постійна діяльність учителя, спрямована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня предметної підготовки, розвиток його творчої особистості. Інноваційна діяльність учителя – запорука успішної роботи кожного навчального закладу.

З метою виявлення готовності вчителів до самоосвіти, самовдосконалення та до інноваційної діяльності була запропонована анкета.

Аналіз відповідей респондентів свідчить про те, що 84% займаються саморозвитком систематично, 9,6% – періодично, жодного – час від часу та 6,4% не дали відповіді на питання.


Учителі вважають, що інноваційна діяльність, перш за все, передбачає вивчення наукової та методичної літератури (80%). Респонденти відмітили також необхідність вивчення досвіду своїх колег (64%). Найменше уваги вчителі приділяють практичній апробації особистих матеріалів (32%) та участі в колективних формах методичної роботи (25,6%).

Майже всі опитувані використовують активні форми навчання: 80% – часто, майже на кожному уроці, 22,4% – після або в ході вивчення тем програми.

Позитивним є той факт, що серед видів мотивації до інноваційної діяльності переважає професійна мотивація: за визначенням учителів (64%) інноваційна діяльність приваблює тим, що підвищується інтерес дітей до навчання. Більшість опитуваних також вважає, що в нововведеннях повніше реалізується досвід та здібності педагога. Такі фактори як «повага з боку адміністрації та підвищення статусу серед колег» та «матеріальна винагорода» опинилися на останньому місці. Це свідчить про недостатній рівень психологічного забезпечення саморозвитку вчителів з боку адміністрації.

Як показало дослідження, серед умов і факторів, які сприяють упровадженню нових технологій навчання, найбільш важливими є власна ініціатива й творчість (35,2%); самостійне опрацювання методичної літератури та курси підвищення кваліфікації отримали відповідно по 28,8 % і 19,2%, відвідування уроків колег – 16%.

Усі респонденти відмітили методичну роботу в навчальному закладі як фактор, що сприяє впровадженню нових технологій навчання. Це говорить про те, що науково-методична робота в школі спланована на діагностичній основі.

Основними внутрішніми протиріччями, які виникають при створенні або застосуванні нових ідей та технологій, учителі вважають такі:



  • ці ідеї важко реалізувати практично (32%) ;

  • немає впевненості, що нове принесе практичну користь (19,2%);

  • неминучі втрати часу для роботи по-новому, але ж немає компенсації за новаторські зусилля(12,8%) ;

  • невпевнені у своїх можливостях застосовувати нові технології 22,4% педагогів.

І тільки чотири педагоги готові до втілення нових ідей та технологій не звертаючи уваги на труднощі.



Фактори розвитку та саморозвитку вчителя, які стимулюють та перешкоджають навчанню, наведені в таблиці


Негативні фактори

Респонденти

кількість

%

Велика витрата часу

6

19,2%

Власна інерція, відсутність необхідних теоретичних знань

1

3,2%

Обмежені ресурси

15

48%

Позитивні фактори







Інтерес до роботи, бажання підвищити майстерність

20

64%

Шкільна методична робота

10

32%

Увага до проблеми зі сторони керівників

5

16%

Навчання на курсах

8

25,6%

Як видно з вищенаведеної таблиці, для значної кількості респондентів громіздка підготовка уроків за новими технологіями та обмежені ресурси є факторами, які найбільш перешкоджають розвитку педагогів. Серед чинників, які мотивують розвиток, більшість учителів віддали перевагу інтересу до роботи, бажанню підвищити свою майстерність. Слід зазначити, що увага до проблеми зі сторони керівників є менш важливими для опитаних.



Анкетування учнів 7 – 11 класів (162 особи) проводилось з метою визначення ставлення вчителів до дітей, об’єктивності оцінювання та викладацьких умінь педагогів.

Результати анкетування наведені в наступних діаграмах:

( підпис даних у відсотках)








































Із отриманих результатів можемо зробити висновки, що більшість учнів вважають:



  1. знання, які вони отримують у школі є цікавими;

  2. учителі в ставленні до учнів справедливі;

  3. учителі в ставленні до учнів реалізують індивідуальний підхід;

  4. часто пояснюють свій матеріал зрозуміло;

  5. в оцінюванні знань учнів учителі об’єктивні.

Більшість учнів задовольняє викладання у школі та в більшості не виникає конфліктів із учителями.
Додаток 2

Анкета 1. Бар'єри педагогічної діяльності

Дайте відповідь на запитання, виставивши такі бали:

5 – якщо дане твердження повністю відповідає дійсності;

4 – скоріше відповідає, ніж ні; 3 – і так, і ні;

2– скоріше не відповідає;

1– не відповідає.



Питання анкети

1. Я прагну вивчити себе.

2. Я залишаю час для розвитку.

3. Перепони, які виникають, стимулюють мою активність.

4. Я шукаю зворотний зв'язок, оскільки це допомагає мені пізнати та

оцінити себе.

5. Я рефлексую свою діяльність, виділяючи на це спеціальний час.

6. Я аналізую свої почуття і досвід.

7. Я багато читаю.

8. Я дискутую з питань, які мене цікавлять.

9. Я вірю у свої можливості.

10. Я прагну бути відкритішим.

11. Я усвідомлюю вплив, який здійснює на мене оточення.

12. Я керую своїм професійним розвитком й отримую позитивні

результати.

13. Я маю задоволення від освоєння нового.

14. Зростаюча відповідальність не лякає мене.

15. Я позитивно поставився б до свого професійного підвищення.



Підрахуйте загальну суму балів:

75–55 – активний розвиток;

54–36 – немає стійкої системи саморозвитку, орієнтація на розвиток

значно залежить від умов;

35–15 – зупинка розвитку.

Додаток 3

Анкета 2. Самоаналіз стимулів і перешкод

Оцініть за п'ятибальною системою фактори, які стимулюють або

перешкоджають Вашому навчанню і розвитку:

5 – так (перешкоджають або стимулюють); 4 – скоріше так, ніж ні;

3 – і так, і ні; 2 – скоріше ні; 1–ні.

Стимулюючі фактори

1. Методична робота.

2. Навчання на курсах підвищення кваліфікації.

3. Приклад і вплив колег.

4. Приклад і вплив керівників.

5. Організація праці в навчальному закладі.

6. Увага до цих проблем керівництва.

7. Довіра.

8. Новизна діяльності, умови праці та можливість експериментування.

9. Заняття самоосвітою.

10. Інтерес до роботи.

11. Зростаюча відповідальність.

12. Можливість одержання визнання в колективі.

Перешкоджаючі фактори

1. Власна інерція.

2. Розчарування від невдач.

3. Відсутність підтримки й допомоги керівництва в цьому питанні.

4. Ворожнеча людей (заздрість, ревнощі), які негативно сприймають Ваші

переміни і прагнення до нового.

5. Неадекватний зворотний зв'язок із колегами та керівниками

(відсутність об'єктивної інформації про себе).

6. Стан здоров'я.

7. Нестача часу.



8. Обмежені ресурси, скрутні життєві обставини.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал