Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності Виконавець: Ріпний Микола Петрович



Сторінка1/4
Дата конвертації14.12.2016
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3   4
Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів


Проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності


Виконавець:

Ріпний Микола Петрович

2014-2015 н.р.
Анотація

У роботі надається теоретичний аналіз розробленої моделі підготовки вчителя загальносвітньої школи до інноваційної діяльності, висвітлено підходи до створення моделі, зазначено її основні положення, окреслено структуру, функції, етапи, завдання, принципи та компоненти моделі;

досліджено методичну та діагностичну складові готовності вчителя до інноваційної діяльності. Надано детальну характеристику ключових компонентів моделі: змістовного, процесуального, результативно-оцінного.

Упровадження результатів проектного дослідження підготовки вчителя до інноваційної діяльності передбачає отримання наступних результатів:



  • сформованість позитивної мотивації та ціннісно-смислових орієнтацій учителя (мотиваційно-орієнтаційний компонент готовності);

  • систематизація знань про педагогічні інновації (змістовий компонент);

  • сформованість умінь і навичок їх практичного застосування, технологізація досвіду роботи та персоналізація нововведення (операційно-технологічний компонент);

  • розвиток рефлексивного мислення, здатності педагога до інтерсуб’єктного навчання та набуття досвіду самореалізації у професійній роботі (рефлексивно-прогностичний компонент);

  • розвиток професійного потенціалу (інтеграційний компонент).



Зміст

1

Анотація

2

2

Зміст

3

3

Вступ

4

4

Теоретична частина

7

5

Методична частина

16

6

Практична частина

22

7

Висновок

32

8

Список використаної літератури

34

9

Додатки

35


Вступ

Зміст процесу підготовки вчителя до інноваційної діяльності потребує вивчення етапів процесу, визначення, які з його частин мають внутрішню цілісність, а які – відносну самостійність; аналізу результатів досягнення проміжних цілей, які впливають на мету всього процесу; забезпечення зворотнього зв’язку у визначенні ефективності підготовки вчителя до інноваційної діяльності.

Однак, включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. До того ж педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов'язані з необхідністю поєднання інноваційних програм із державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій.

Актуальність

На сучасному етапі розвитку українського суспільства головним

аспектом функціонування освіти має стати питання підготовки

вчителя до інноваційної роботи в сучасній школі, котра змінюється не лише за типом, але й за змістом освіти, формами організації навчально-виховного процесу.

Зміни в змісті й структурі середньої школи мають глибинний характер і

потребують розв’язання проблеми підготовки вчителя-інноватора, який володіє проективним мисленням, перспективними педагогічними технологіями, є суб’єктом особистісного й професійного зростання, уміє досягти нової педагогічної мети.

Проблемами впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес школи займаються І. Богданова, В. Безпалько, О. Вербицький, І.Дичківська, І. Нікітін, Л. Петровська, Є. Полат, І. Якиманська та інші. Однак, питання розробки моделі підготовки вчителя до інноваційної діяльності потребує подальшого дослідження, що й обумовило актуальність теми дослідження.

Об’єкт дослідження: діяльність учителя

Предмет дослідження:теоретичні основи готовності вчителя щодо освітніх інновацій, визначення професіоналізму, рівня впровадження готовності вчителя до інноваційної діяльності.

Мета:

теоретичний аналіз моделі підготовки вчителя до інноваційної діяльності;

обґрунтування основних підходів до її створення;

вивчення етапів, принципів та характеристика компонентів даної моделі;

ознайомлення з функціями компонентів, структурою готовності вчителя до інноваційної діяльності, методикою формування готовності вчителя до професійної та інноваційної діяльності;

дослідження ролі адміністрації школи при формуванні готовності вчителя до інноваційної діяльності.



Основні завдання:

  • допомогти кожному вчителю в розвитку його ціннісних орієнтацій і гуманістичної спрямованості, які визначають загальний підхід до реалізації актуальних проблем сучасної школи;

  • надати вчителю можливість усвідомити методологію вирішення професійно-педагогічних проблем, яка ґрунтується на гуманістичній парадигмі;

  • розкрити перед учителем способи побудови конкретних концепцій роботи школи і самого вчителя, ураховуючи своєрідність умов їх діяльності;

  • віднайти разом із учителем способи реалізації концептуальних схем у досвіді діяльності, особливо в організації дослідно-експериментальної роботи;

  • орієнтувати вчителя на осмислення ним результатів педагогічних нововведень, сприяти виробленню критеріїв їх оцінки і самооцінки;

  • розробити теоретичну модель і програму підготовки педагога-новатора;

  • дібрати оптимальну сукупність форм і методів організації педагогічної діяльності в структурних підрозділах системи неперервної педагогіч-ної освіти;

  • забезпечити послідовну реалізацію відібраної сукупності форм і методів;

  • постійно коригувати засвоєні компоненти інноваційної діяльності.

Технологічний продукт – готовність педагогів до інноваційної діяльності, реалізація на практиці концептуальної ідеї самоменеджменту інновацій педагогами.
Теоретична частина

Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за такими

показниками [5, с. 280]:

1.Усвідомлення ним потреби впровадження освітніх інновацій у

власній педагогічній практиці.

2. Інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи.

3.Зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик,

налаштованість на експериментальну діяльність.

4. Готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та

організацією інноваційної діяльності.

5. Володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій.

Уключення педагога в інноваційну діяльність може бути наслідком дії

різноманітних чинників:


  • невдоволеність методиками, результатами особистої праці;

  • освоєння нових знань, особливо в суміжних сферах;

  • осмислення і якісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді – творче осяяння, яке, як правило, є результатом тривалого пошуку й аналізу здобутого на цьому шляху.

Розробка та реалізація моделі підготовки вчителя до інноваційної діяльності в системі неперервної післядипломної освіти на шкільному рівні дозволить удосконалити сам процес підготовки, зробивши його впорядкованим та структурованим, забезпечить підвищення професійної компетентності вчителів, переведення освітньо-виховного процесу в режим постійного розвитку.

Ніяка модель не може бути побудована без урахування сутнісно-змістової та формально-кількісної складових [12, с. 71], а саме: виявлення принципів і наукових підходів щодо підготовки вчителя до інноваційної діяльності; визначення основних складових інноваційної діяльності; визначення структурних і функціональних компонентів, виокремлення показників рівнів готовності до означеного виду діяльності.

У своєму розвитку модель підготовки вчителя до інноваційної діяльності проходить такі етапи: конструювання процесу підготовки фахівців до інноваційної діяльності (визначення структурних компонентів готовності, функцій, змісту, форм, методів їх підготовки до використання інновацій); апробація цієї моделі; моніторинг ефективності створеної моделі; корекційні заходи ( див. схему 1).

Вибудовуючи модель, вирішуємо дві групи завдань: теоретичне

обґрунтування доцільності застосування моделі підготовки вчителя

до інноваційної діяльності та висвітлення результативності,

ефективності моделі підготовки вчителя до нововведень.

Основними критеріями побудови моделі є: особистісна орієнтація,

тобто зосередженість на особистості вчителя; комунікативна орієнтація –

додержання принципів комунікативності (принцип мовленнєво-мис-лительної активності, функціональності, ситуативності, новизни [6, с. 89]);

соціокультурна орієнтація – підхід до підготовки кадрів як до процесу набуття особистістю професійного і тим самим соціокультурного досвіду; орієнтація на концептуально вибудовані, конкретно спрямовані, практично зорієнтовані дослідження.

Метою реалізації моделі є формування готовності педагогічних працівників до нововведень у професійній дільності вчителя завдяки створенню відповідних педагогічних умов. Отже, у результаті побудови моделі підготовки вчителів до інноваційної діяльності отримано таку конструкцію (див. схему 2).



Функції компонентів готовності до інноваційної діяльності
Схема 1. Функції компонентів готовності до інноваційної діяльності

оцінно-рефлексивний


змістовно-операціний

мотиваційно-орієнтаційний

педагогічні

соціально-педагогічні

Навчальний етап формування готовності педагогічних працівників до ІД

Етапи готовності до ІД

Діагностуючо-коректуючий
Аналітико-результативний
Компоненти моделі

Умови готовності вчителя до ІД


Обґрунтування доцільності застосування
Завдання
Закономірності та принципи підготовки вчителя до інноваційної діяльності

Формування готовності вчителя до інноваційної діяльності (ІД)
Експериментальна перевірка дієвості моделі
Системний, індивідуально-творчий, інноваційний, особистісно зорієнтований, комунікативний, типодіяльнісний підхід
Структура ІД

Функції ІД

Рівень готовності вчителів

РЕЗУЛЬТАТ

частинно-пошуковий метод або евристичний

Роль адміністрації ЗОЗ

Десять професійних і особистісних якостей педагога підготовленого до інноваційної діяльності


пояснювально-ілюстративний

Форми і методи формування готовності вчителя до інноваційної діяльності


індивідуальна
репродуктивний

проблемний виклад


групова

індивідуально-групова

Схема 2.Формування готовності вчителя до ІД

Вирішення будь-якого педагогічного завдання зумовлює вибір теоретико-методологічної стратегії, у якості якої можуть виступати один чи декілька підходів до її дослідження. Вважаємо, що для вирішення проблеми підготовки вчителя до інноваційної діяльності продуктивними є системний, індивідуально-творчий, інноваційний, особистісно зорієнтований, комунікативний та типодіяльнісний підходи. Саме вони слугували теоретико-методологічною основою для виокремлення педагогічних умов формування готовності вчителів до створення та впровадження інновацій.



Умови формування готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності

Для забезпечення ефективності та результативності процесу формування готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності слід створити відповідні умови, до яких можна віднести:



соціально-
педагогічні
умови:


  • наявність соціального замовлення на підготовку вчителя до роботи із засвоєння нововведень;

  • організація процесу підготовки педагогічних кадрів до творчого пошуку в якості підсистеми навчального процесу в системі післядипломної педагогічної освіти (діяльності обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, районних методичних кабінетів, внутрішньошкільної методичної роботи) і процесу формування готовності до інноваційної діяльності − у якості підсистеми процесу формування професійної готовності вчителя;

  • вдосконалення організаційного, матеріально-технічного і кадрового забезпечення підготовки вчителя до даного виду педагогічної діяльності.

педагогічні
умови:


  • підготовленість педагогічних працівників до засвоєння практичних навичок і умінь;

  • наявність у вчителів позитивної установки на оволодіння такими навичками та вміннями;

  • наявність у педагогічних працівників необхідного рівня теоретичних знань і практичних умінь із даного виду діяльності;

  • наявність програмно-методичного забезпечення процесу формування технологічних умінь педагогів.

Формування готовності вчителя до інноваційної діяльності реалізує закономірності та принципи, які виявляються в контексті системного підходу. Модель підготовки вчителя до інноваційної діяльності реалізує загальнодидактичні принципи, обумовлені закономірностями

інноваційного навчання як складової загальнопедагогічної підготовки

вчителів і принципи, обумовлені закономірностями процесу

становлення вчителів як суб’єктів інноваційної діяльності (принципи

системного, ідивідуально-творчого, інноваційного, особистісно зорієнтованого, комунікативного та типодіяльнісного підходів) [4].

Модель структури підготовки вчителя до інноваційної діяльності складається з трьох компонентів (О.Г. Козлова):


  • змістовий компонент;

  • процесуальний компонент;

  • результативно-оцінний компонент (див схему 3).

У даній моделі кожний показник розкривається через систему параметрів − ознак, які описують його ступінь реалізації (див. додаток 2).

Діагностико-коректуючий етап
Навчальний етап
формування готовності педагогічних працівників
до інноваційної діяльності

Аналітико-результативний етап
Процес формування готовності педагогів до інноваційної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти можна представити як послідовність кількох етапів.

Структура готовності до інноваційної діяльності

Структура готовності

до інноваційної діяльності


Оцінно-рефлексивний
компонент



Мотиваційно-орієнтаційний
компонент


Змістовно-операціний
компонент

Схема3. Модель структури підготовки вчителя до ІД

Слід зазначити, що на навчальному етапі формування готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності важлива роль належить адміністрації навчального закладу.



Роль керівництва школи в підготовці до інноваційної діяльності

Для успішної інноваційної діяльності вчителя адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів проводить таку роботу:

1. Формує у педагогічному колективі усвідомлення необхідності змін

та впровадження нововведень, створює відповідне інформаційне поле на основі залучення педагогічного, учнівського та батьківського колективів до різних форм інформаційної діяльності (конференції, збори, семінари, наради, зустрічі з досвідченими вчителями, науковцями тощо).

2. Здійснює моніторинг якості освітніх процесів у навчальному закладі й

оприлюднює їх кількісні та якісні показники, виявляє суперечності, що існують у навчальному закладі.

3. Актуалізує нові ідеї, виявляє коло проблем, організовує

обговорення їх у шкільному колективі. Створює творчу групу, з метою розроблення та оформлення ідеї у відповідний проект чи програму.

4. Здійснює керівництво проектуванням нововведення творчою групою:

аналізує стан функціонування навчального закладу на основі проведеної діагностики, визначає перспективи, окреслює стратегію досягнення мети (у виховній системі, змісті, навчальних технологіях, управлінських підходах).

5. Здійснює внутрішньошкільне управління інноваційною педагогічною

діяльністю: навчання педагогічних працівників з питань інноваційної та

пошуково-експериментальної діяльності в рамках внутрішньошкільної

методичної роботи.

6. Вибрає стиль управління в нових умовах: уміння презентувати ідею,

оцінювати й контролювати проміжні результати.

7. Проводить роботу з подолання опору та психологічного дискомфорту впровадження педагогічних нововведень у навчальному закладі, які виникають через зміну режиму роботи, додаткових витрат, необхідність постійного навчання тощо.

8. Оприлюднює результати інноваційної педагогічної діяльності

(інноваційного продукту) через проведення семінарів-презентацій, публічних конференцій для батьків, учителів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, виступи в засобах масової інформації тощо.

Сукупність зазначених умов забезпечує успіх шкільних досліджень навіть за відсутності додаткових витрат коштів, обмеженості часу, який надається для виконання нових дослідницьких функцій.

Підсумовуючи вищевикладене, треба зробити висновок про те, що тільки ґрунтуючись на фундаментальному вивченні педагогічних теорій і технологій, осмисленні механізму їх упровадження буде можливим підвищення рівня підготовки педагогічних працівників до здійснення інноваційної діяльності.


Методична частина

Провідною ланкою в системі підготовки вчителів до інноваційної діяльності є внутрішньошкільна науково-методична робота, якісна організація якої забезпечує не тільки функціонування, але й розвиток навчального закладу загалом. Правильний підхід до вибору змісту і методів науково-методичної роботи, до раціонального їх поєднання та взаємозв’язку може належним чином ліквідувати прогалини в теоретичних знаннях і практичних уміннях учителів та формувати потребу в постійному професійному зростанні й пошуку. Це вимагає налагодження системи взаємопов’язаних заходів, які забезпечать управління навчально-виховним процесом на діагностичній основі.

Інноваційні форми методичної роботи (виставка педагогічної творчості, фестиваль методичних ідей, методичний турнір, методичний ринг, конкурс професійної майстерності, панорама педагогічних ідей і знахідок, методичні тижні) активізують ініціативу вчителя, озброюють методикою педагогічної взаємодії, співробітництва, співтворчості й методами аналізу професійних досягнень. Моделювання проблемно-ситуаційної та імітаційно-ігрової діяльності в методичній роботі створює умови для цілеспрямованого й систематичного розвитку потреби в самовираженні, самоорганізації, закладеної в кожному її учаснику.

Основними шляхами формування готовності до інноваційної діяльності в системі внутрішкільної науково-методичної роботи є:



  • вивчення кількісного та якісного складу педколективу;

  • діагностика особистості й діяльності вчителя, особливо труднощів у його роботі, якісний аналіз поточних, кінцевих та перспективних наслідків;

  • встановлення основних чітких напрямів інноваційної діяльності та зв’язків між ними;

  • використання традицій, накопичення позитивного досвіду щодо впровадження інновацій;

  • порівняння ефективності різних форм інноваційної роботи, вибір найоптимальніших;

  • цілісність у використанні різних форм і методів роботи;

  • урахування конкретної ситуації в колективі на даний період;

  • створення найсприятливіших умов для самоосвіти і професійного самовдосконалення вчителів.

Основними засобами реалізації завдань розвитку інноваційного потенціалу педагогів повинні стати:

  • заміна традиційно-інформаційних форм проведення методичних, педагогічних, виробничих нарад, семінарів, конференцій тощо на організаційно-діяльнісні інтерактивні форми проведення;

  • оволодіння та впровадження у навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій, що започаткує нові зразки діяльності вчителів, сприятиме їх професійному зростанню, виведе на принципово новий фаховий рівень.

На засіданнях методичної ради було розглянуто наступні питання:

- підготовка вчителя як конкурентоспроможного фахівця в умовах формувyня нової освітньої парадигми;

- підготовка педагогічних працівників до роботи в умовах ІД;

- інноваційна діяльність педагогічних працівників (упровадження нових

педагогічних технологій, методик, інтерактивних форм роботи; апробація

навчальної літератури тощо);

- педагогічний досвід та запровадження його у практику роботи;

- ефективність використання комп'ютерної та медійної техніки;

- роль бібліотеки в інформаційно-методичному забезпеченні навчально-виховного процесу;

- реалізація науково-методичної проблеми школи, учителя.

Комплексну роботу методичної служби школи можна побачити, звернув-шись до моделі формування готовності до ІД засобами методичної роботи школи (схема рис.4) Зовнішні чинники:

– інтеграційні зміни соціуму;

– інноваційна спрямованість професійної діяльності.

Внутрішні чинники:

– пошук шляху посилення мотивації та стимуляції до інноваційної діяльності;

– удосконалення науково-педагогічних

досліджень.

Інноваційна творчо-дослідницька діяльність

Професійна діяльність

Методична робота як засіб формування педагогічних працівників до інноваційної діяльності

Методологічні підходи: системно-цільовий, особистісно-діяльнісний, індивідуально-диференційований, соціально-психологічний, компетентнісний, технологічно-рефлексивний.

Методичний супровід

Психологічний супровід

Науково-методичний семінар

Педагогічні конференції, лекції



Педчитання

Інформаційні бюлетені



Школа педмайстерності

Самоосвіта


Психолого-педагогічний семінар

Психологічний тренінг



Педконсиліум

Психологічна адаптація та підтримка



Педагогічна рада

Науково-методична рада

Методичні об’єднання

Школа молодого вчителя

Творчі ініціативні групи

о
Діяльність

Самоосвіта

Самоактуалізація

Саморефлексія

Моніторинг рівня готовності вчителя до інноваційної діяльності

Соціальне замовлення на підготовку вчителя до інноваційної діяльності

Науковий супровід

Життєва стратегія

Система якості

Педагогічні умови

Методи


Засоби

Форми
Методи

Стимули

Зміст підготовки до



ІД

Цілі


Технології

Навчально-дослідне, професійно-орієнтоване середовище закладу


Рис.4. Модель формування готовності до ІД засобами методичної роботи школи

Пропонуємо апробований на практиці технологічний інструментарій (Табл. 1) здійснення інноваційної діяльності, зокрема, визначення готовності вчителя-практика до впровадження експериментально перевірених, апробованих та рекомендованих до використання освітніх інновацій. Він поєднає методичну та діагностичну складові; укладений з урахуванням змісту й структури поняття “готовність учителя до інноваційної діяльності”, критеріїв та показників рівнів.



Таблиця 1.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал