Міжнародний Фонд «Відродження»




Сторінка1/7
Дата конвертації16.12.2016
Розмір0.79 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

У рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів
Міжнародний Фонд «Відродження» у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів
(TTF) за фінансової підтримки Шведського агентства з міжнародного розвитку (SIDA)

















Київ – 2014


Гендерна рівність і недискримінація: посібник для експертів і експерток аналітичних центрів

2
УДК
316.346.2(07)



Марценюк Т. Гендерна рівність і недискримінація: посібник для експертів і експерток аналітичних центрів. – К., 2014. – 65 c.

Думки та позиції, викладені у цьому посібнику, є позицією авторки та не обов’язково відображають позицію уряду Швеції.

Авторка: Тамара Марценюк, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології
Національного університету «Києво-Могилянська академія», гостьова доцентка
Європейського університету Віадріни (Німеччина)

Рецензентка: Тетяна Бурейчак, кандидатка соціологічних наук, незалежна дослідниця,
GEXcel International Collegium, факультет гендерних досліджень, університет Лінчьопінгу
(Швеція)
















© Тамара Марценюк ©
SIDA

3
ЗМІСТ
Вступ
3
Розділ 1. Поняття гендеру, гендерної структури суспільства і гендерної нерівності
1.1. Основні поняття і зв’язок між ними: гендер і стать, гендерна ідентичність, маскулінність і фемінність, гендерні відносини, гендерна структура суспільства.
7 1.2. Методологічне пояснення гендерної нерівності: соціальний конструктивізм на противагу біологічному детермінізму
12 1.3. Історичні передумови звернення до гендерної тематики: досягнення фемінізму як руху за рівні права і можливості жінок і чоловіків
16 1.4. Емпіричні підтвердження гендерної нерівності у суспільстві (міжнародні звіти та соціологічні дослідження)
21
Розділ 2. Права людини, множинність нерівностей у суспільстві та принципи недискримінації
2.1. Поняття прав людини та антидискримінаційне законодавство
25 2.2. Соціальні нерівності, ксенофобія та форми дискримінації
28 2.3. Гендерна дискримінація та інституційні механізми її подолання в Україні
34 2.4. Поняття розмаїття і толерантності, недискримінаційна лексика
40
Розділ 3.
Принцип гендерної рівності і недискримінації у процедурах аналізу політики і документах організацій
3.1. Важливість знання гендерної та андискримінаційної тематик для пояснення соціальних проблем
43 3.2. Методологія гендерного та антидискримінаційного аналізу державних політик
49 3.3. Приклади засад недискримінації і гендерної рівності у документах організацій

56
Додаток А. Приклади формулювань засад недискримінації й гендерної рівності у документах організацій
Додаток Б. Загальний список корисної інформації
62 64
Додаток В. Програми курсів із гендерної проблематики
65

4
ВСТУП

Українське суспільство – стратифіковане за низкою ознак, серед яких – стать, вік, соціальний статус чи клас,
регіон проживання, стан здоров’я, сексуальна орієнтація, етнічна або національна, а також релігійна приналежність, тип населеного пункту.
Інтереси та потреби різних соціальних груп (незалежно від їх розміру) повинні поважатися та бути гідно представлені у різних сферах суспільного життя, тому що це – основа демократичного суспільства. Фаховий аналіз ситуації дає можливість врахувати розмаїті погляди, інклюзивність (включеність) думок різних соціальних груп, чутливість і критичність.
Роль експерток і експертів аналітичних центрів у фаховому висвітленні ситуації – ключова! І хоча «пливсти за течією» стереотипів простіше, але доцільно спробувати
«вийти у море» дискусій на тему гендерної рівності та загалом недискримінації. Як професійно аналізувати становище різних соціальних, у тому числі, і маргінальних груп у суспільстві? Одне із завдань цих методичних матеріалів – відповісти на це запитання.
Наведу такі приклади. Ми часто чуємо, що українським жінкам не місце у політиці.
Відповідно до суспільних стереотипів і думок політичної еліти, жінка повинна облаштовувати «сімейне вогнище» і бути «окрасою» нації та чоловіків. Але сучасна реальність – інша. Українські жінки мають на рівні із чоловіками високий рівень освіти, залучені на такому ж рівні до ринку праці, у тому числі, і до державної служби. Жінки поступово входять до «великої» політики України, аби відстоювати свої інтереси і розбудовувати державу. Хоча стикаються із труднощами «подвійного навантаження»
(браку часу), нестачі матеріальних ресурсів і – підтримки з боку суспільства.
Уявімо, що вам довелося б досліджувати ромських жінок – групу, яка зазнає так званої подвійної дискримінації – за гендерною і етнічною ознаками. Чи жінок, які проживають у сільській місцевості? Непросто? Особливо у ситуації, коли у дослідженнях і аналітичних матеріалах місто і міське життя є нормою. Слід враховувати різні соціально- демографічні особливості респондентів і респонденток. Адже і жінки, і чоловіки – це гетерогенні групи, які можуть відрізнятися значно більше у середині групи, ніж між власне групами. Аби комплексно представляти результати досліджень, слід враховувати думки та
інтереси розмаїтих груп, навіть якщо вони є мало представленими та маргінальними.

5
Гендерна рівність – складова поняття рівності та рівних можливостей.
Демократичне суспільство повинно надавати і чоловікам, і жінкам рівні можливості брати участь в усіх сферах життя. Гендерна дискримінація у будь-якій соціальній сфері (як публічній, так і приватній) та у будь-якому інституті (від сім’ї до політики) є важливим питанням, яке в демократичному суспільстві має вирішуватися на державному рівні.
Успішне регулювання гендерних відносин у суспільстві передбачає утвердження цінності гендерної рівності, недопущення дискримінації за ознакою статі, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень, забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків – експертки і експерти повинні розуміти це і брати до уваги.
Ці методичні матеріали написано на основі мого досвіду навчання (в Україні та за кордоном), а також 8-річного викладання різноманітних курсів на гендерну та антидискримінаційну тематику в Києво-Могилянській академії («Вступ до гендерних студій», «Гендер і політика», «Маскулінність і чоловічі студії», «Фемінізм як соціальні теорія і суспільний рух», «Соціальні проблеми в Україні та світі» та інших), а також у
Німеччині, Шотландії і Швеції. Зауважу, що я не є так званою «кабінетною дослідницею».
Будучи публічною соціологинею, я беру активну участь як у наукових дослідницьких проектах, так і різноманітних проектах із розвитку громадянського суспільства та підвищення рівня обізнаності у ЗМІ. Мій не лише академічний, а й «активістський» досвід надає можливість краще розуміти проблематику і впливати на зміни у суспільстві.
Ці методичні матеріали орієнтовано переважно на академічну цільову аудиторію – експерток і експертів аналітичних центрів, людей із суспільно-гуманітарною освітою.
Матеріали структуровано таким чином, аби у Розділі 1 коротко пояснено поняття гендеру та гендерної структури суспільства, соціальний конструктивізм як методологічний підхід у гендерних студіях, важливість фемінізму як руху за рівні права і можливості жінок і чоловіків, емпіричні підтвердження гендерної нерівності у суспільстві. У Розділі 2 йдеться про ширший контекст прав людини, ксенофобії та сексизму й успішні приклади їх попередження. Наостанок, Розділ 3 присвячено принципам недискримінації і гендерної рівності в процедурах і політиках організації. Зокрема, аргументовано необхідність проведення гендерно-чутливого аналізу, запропоновано огляд найбільш поширених

6 методологій гендерного аналізу державних політик (наприклад, на основі шведського і канадського досвідів упровадження гендерної політики), наведено приклади політик організації щодо недискримінації.
Зазначу, що окрім стислого викладу матеріалу, приклади та певна важлива
інформація виділені в рамках з сірим фоном. Після кожного підрозділу запропоновано літературу для детальнішого ознайомлення із тематикою. Звісно ж, за роки незалежності в
Україні підготовлено чимало матеріалів на гендерну тематику. Натомість я намагалася вибірково пропонувати лише те, що доцільно саме експерткам і експертам. Більшість матеріалів розроблено саме активістками і активістами неурядових організацій, що дає можливість проілюструвати різні проблеми в їх практичному втіленні. Окрім літератури, пропонується також низка онлайн ресурсів, фільми, які доцільно подивитися, а також програмки моїх авторських курсів, якими теж запрошую при потребі користуватися.
Очевидно, Ви зауважили, що у тексті активно вжито так звані фемінітиви. Я вважаю
, що м ова є важливим посередником у процесі висвітлення проблематики. Мова не є стійким конструктом – вона змінюється, відображаючи реальність. Якщо ми не називаємо певні речі, це може означати, що їх не існує. Оскільки серед експертів і активістів громадянського суспільства (як правозахисного, так і того, яке бореться за права жінок) чимало жінок, то я у цьому тексті засвідчую факт їх соціального визнання.
Хочу подякувати за допомогу у зібранні та написанні цих матеріалів Тетяні
Кухаренко, Софії Голоті, Тетяні Бурейчак, Олесі Мигаль, Софії Мельник, Олександрі
Сорокопуд та Яні Салаховій.
Маю надію, ці методичні рекомендації стануть Вам у нагоді.
Щиро вдячна рецензентці і моїй колежанці Тетяні Бурейчак за ретельне прочитання цього тексту і надані коментарі до нього, які я намагалася врахувати.


Тамара Марценюк


7
Розділ 1. Поняття гендеру, гендерної структури суспільства і гендерної
нерівності

1.1.
Основні поняття і зв’язок між ними: гендер і стать, гендерна ідентичність,
маскулінність і фемінність, гендерні відносини, гендерна структура суспільства.
Аби розуміти, що таке гендерний аналіз, важливо знати специфіку термінології
гендерних студій. Передусім доцільно зазначити, що це – критичне знання, яке підважує усталені уявлення про соціальну структуру суспільства.
Поняття «гендер» з’являється у соціально-гуманітарному знанні другої половини ХХ ст. як похідне від поняття статі. Однак, гендер є не біологічною, а соціокультурною категорією: індивід не отримує «гендер» автоматично від народження, а набуває у процесі включення в суспільне життя.
У Глосарії Гендерного інформаційно-аналітичного центру «Крона» про гендер зазначено, що гендер - комплекс культурних і соціальних характеристик, що охоплює всі сфери діяльності людини. Гендер неоднаково осмислюється й трактується на різноманітних етапах розвитку гендерної теорії, котрі як змінюють один одного, так і функціонують паралельно. На сучасному етапі розвитку гендерної теорії бажаним до використання є останнє з наведених тут означень.
1. На «догендерному» етапі (до 60-х рр. ХХ ст.) термін гендер в англійській лінгвістиці означав граматичний рід іменника (чоловічий, жіночий, середній); у слов’янських мовах його часто почали використовувати зі значення «спеціальний рід», а в деяких випадках і взагалі як абсолютний синонім до слова «стать», що лише поглиблювало нерозуміння суті гендерної теорії, підкреслюючи нерозривний зв’язок гендера та біологічної статі людини.
2. В індивідуалістичному підході (інші назви: система «стать – гендер», рольовий підхід, статеворольовий підхід, теорія «гендерних шухляд»; розвивається з 70-х рр. ХХ ст.) гендер – це залежний від біологічної статі набір деяких фізичних і морально-етичних характеристик людини, моделей його мислення та поведінки, стратегій комунікації, взаємин, що не є чимось статичним, тобто цей набір може змінюватися протягом життя, але конструюється, перш за все, під впливом культури й суспільства. У рамках такого

8 підходу гендер є відносним, тобто розуміння фемінності формується лише шляхом виключення маскулінності й навпаки, що закладає ідею нерівності (різні, тому що нерівні).
Такий підхід спрямовано на подолання гендерних стереотипів, формування андрогінного типу особистості, але враховує лише «нормативну фемінність» та «нормативну маскулінність» і заперечує інші варіанти гендера.
3. В інтеракційному (розглядає взаємодію) та інституціональному (розглядає суспільство як комплекс поєднань громадян) підходах (розвивається з 80-х рр. ХХ ст.) гендер – самостійна, не зумовлена біологічною статтю, конструйована культурою та суспільством характеристика людини, щось, чого люди не мають як даність, а (осмислено чи неосмислено) демонструють, взаємодіючи з різними людьми у різноманітних
інституціональних ситуаціях. Біологічна стать і гендер є різними конструйованими характеристиками, котрі можуть поєднуватися в людині довільно, незалежно одна від одної.
Походження терміну гендер – дві найбільш поширені версії:

Сексолог Джон Мані (John Money) у 1955 році вжив у Британському журналі із медичної сексології (
British Journal of Medical Sexology)

Більш популярна версія: психоаналітик Роберт Столлер (Robert Stoller) у 1968 році опублікував статтю, у назві якої вжив слово «гендер»: «Sex and Gender: on the
Development of Masculinity and Femininity»
Сучасні теорії гендерних відносин доводять, що соціальні відмінності між чоловіками та жінками не мають біологічного походження, не є «одвічно даними», а лише
набутими, приписаними індивідові суспільством». Окрім того, поняття «гендер» має
множинний і ситуативний характер. Уявлення про те, що означає бути жінкою чи чоловіком, змінюється залежно від історичного і соціально-культурного контексту.
Наприклад, бути чоловіком зараз та сто чи дві років тому – абсолютно відмінні речі. Також різний досвід і відмінні суспільні очікування мають чоловіки в Україні і, приміром, у
Швеції.
Коли говорять про гендер, то також мають на увазі такі поняття як маскулінність і
фемінінність (соціальні уявлення про те, що означає бути чоловіком або жінкою), які відображають
гендерну
ідентичність.
Зокрема, маскулінність у традиційній
(патріархальній) парадигмі пов’язується із силою, владою, мужністю, витривалістю,

9 аргесію, неемоційністю, орієнтацію на успіх. Натомість фемінінність – протилежні до маскулінності риси: емоційність, чуйність, слабкість, залежність тощо.
Що таке гендерні студії (gender studies)?
Це загальна назва до методологічного підходу вивчення чинників, процесів і результатів соціального конструювання гендеру;
Гендерні студії – міждисциплінарні, стосуються низки соціально-гуманітарних і навіть природничих дисциплін;
Гендерні студії охоплюють такі наукові напрями:
жіночі студії (women’s studies) – вивчення жінок та їх досвіду;
феміністичні студії (feminist studies) – відрізняються від жіночих студій тим, що вивчають, передусім, владні відносини, патріархат, андроцентризм;
чоловічі студії (men’s studies) – вивчення нерівностей та ієрархій, владних відносин серед чоловіків, досвіду і ролі чоловіків у суспільстві
студії про геїв і лесбійок (gay and lesbian studies) – вивчення досвіду і життя геїв і лесбійок
квір студії (queer studies) – більш критичні, ніж попередні; охоплюють ширший об’єкт дослідження (категорії людей, які не вписуються у традиційну норму «жіноче-чоловіче»), критикують гетеронормативність
Гендерні студії критикують традиційні уявлення про ролі чоловіків і жінок, в основі яких лежать лише репродукція та фізична сила. Натомість, як альтернатива пропонуються
егалітарні ролі, де чоловіки і жінки мають можливість вибирати поведінкові зразки залежно від можливостей та бажань.
Маскулінні та фемінні ознаки не є сталими утвореннями, вони можуть змінюватися залежно від конкрентного контексту та етапу соціалізації. Маскулінність і фемінність формуються настільки довго, наскільки ми пов’язані із суспільством. Таким чином гендерна ідентичність постійно перебуває в процесі конструювання.
Гендерні студії критикують явище гендерної поляризації (намагання вбачати у жінках і чоловіках лише відмінності), адже жінки – гетерогенна група – різнорідна усередині, так само як і чоловіки. Також критикується андроцентризм (культурна традиція, яка зводить людську суб’єктивність до єдиної чоловічої норми, що репрезентується як універсальна об’єктивність) і патріархат як норма суспільного життя.
Коли говорять про гендер, то мають на увазі насамперед нерівність, а не лише відмінність між чоловіками і жінками. Разом із нерівністю йдеться про ієрархію, стратифікацію і владу, яка вбудована у гендерні відносини. Гендерна теорія передбачає зміну соціальної реальності, мета якої – забезпечення гендерної рівності.

10
Зв’язок між гендером і сексуальністю
Часто в дослідників і дослідниць виникає питання, чи доцільно до поняття гендер долучати також поняття сексуальність.
Якщо Ви розумієте під «гендером» чоловіків і жінок як радше гомогенні групи,
об’єднані на основі статі, – збірна назва усіх чоловіків і жінок, то тоді часто інший вимір стратифікації – «сексуальність» (як і інші), - не береться до уваги. Найчастіше такий підхід застосується, коли слід привернути увагу конкретно до жінок як загальної дискримінованої групи у суспільстві.
Якщо ж Ви надаєте більш широке тлумачення «гендеру», і відповідно – жінкам і чоловікам як гетерогенним групам, для Вас жінки відрізняються між собою за низкою ознак – вік, сексуальна орієнтація, регіон проживання, ентічна і релігійна приналежність тощо, то тоді є сенс включати і сексуальність (або сексуальну орієнтацію).
Більш широке розуміння гендеру обумовлено такими категоріями:

стать (біологічний чоловік, біологічна жінка, інтерсекс (intersex) – коректна назва людей, які є «гермафродитами»);

гендерна ідентичність (жінка – біологічна стать співпадає із відповідним їй сценарієм
– фемінністю; чоловік – там само; трансгендер – біологічна стать не співпадає; ті люди, які прагнуть змінити цю ситуацію – транссексуали; агендер – людина не хоче бути прив’язаною до певного «сценарію»; бігендер – людина обирає «грати» обидва
«сценарії»;

сексуальна орієнтація – гетеросексуальність, гомосексуальність, бісексуальність, асексуальність
Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей
чоловіків та жінок» (вступив у дію з 1 січня 2006 р.) (Розділ 1, ст. 1) гендерна рівність
трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Гендерна структура суспільства на мікрорівні стосується гендерних ідентичностей
(«програвання» сценаріїв маскулінності або фемінності), а на макрорівні –
інституцій.
Причому усі суспільні інститути вважаються гендерованими (тобто, у них «вписані» певні правила поведінки, часто неформальні, щодо того, яке місце займають жінки і чоловіки та які ролі від них очікуються). Вивчати гендерні відносини у чотирьох інституціях суспільства
(політиці, економіці, сім’ї та культурі) – підхід, який використовується для комплексного
інституційного аналізу гендерних відносин у суспільстві (схематично його зображено на рис. 1).

11








Рис. 1. Схема концептуалізації гендерних відносин у суспільстві
Дізнатися більше
1.
Глосарій
Гендерного
інформаційно-аналітичного центру
«Крона» http://krona.org.ua/gender.html
2.
Кіммел М. Гендероване суспільство. – К.: Сфера, 2003. – Розділ 1. Вступ, Розділ 2.
Заповідано природою: Біологія формує статі (С. 1-68).
3.
Маєрчик М. Гендер і стать: від бінарності до багатоманіття (Розділ 1) //
Гендер для медій: підручник із гендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей
/ за ред. М. Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманової. – К.: Критика, 2013. – С.
11-27.
4.
Маєрчик М. Розвиток теорій гендеру і статі (Розділ 3) //
Гендер для медій: підручник із гендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей
/ за ред. М.
Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманової. – К.: Критика, 2013. – С. 41-58.
5.
Мельник Т.М. Гендер як наука та навчальна дисципліна // Основи теорії гендеру: навчальний посібник / [відповід. ред. М.М. Скорик]. – К.: К.І.С., 2004.– С. 10-29.
6.
Пушкарёва Н. Что такое «гендер»? // Гендерная теория и историческое знание. – СПб.:
Алетейя, 2007. – С. 160-174.
7.
Тартаковская И. Биологические факты и политические интерпретации: разделись безпощадно мы на женщин и мужчин... //
Гендер для «чайников»
. – М.: «Звенья», 2006. –
С. 12-26.
8.
Чухим Н.
Гендер та гендерні дослідження в ХХ ст.
// Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2000. – № 17.– С. 22-29.
Політика
участь жінок і чоловіків у прийнятті важливих рішень у суспільстві (жінки на владних посадах)
Економіка
участь жінок і чоловіків на ринку праці, оплата праці, освіта і професійна зайнятість
Сім’я
внутрішньосімейні, сексуальні та емоційні відносини, соціалізація, насилля в сім’ї
Культура
символічні відносини, ЗМІ, реклама

12
Порада для читання!
Особливості гендерованого суспільства, його основних інституцій та індивідів доступно для загальної академічної аудиторії (і з численними прикладами) описав у своїй праці відомий публічний соціолог Майкл Кіммел.
Книга перекладена на українську і доступна онлайн:
Кіммел М. Гендероване суспільство / Майкл С. Кіммел; [пер. з англ. Сусанна
Альошкіна; наук. ред. Світлана Оксамитна]. – К.: Сфера, 2003. – 490 с.

1.2.

Методологічне пояснення гендерної нерівності: соціальний конструктивізм на
противагу біологічному детермінізму
Одна з найбільших методологічних помилок – трактування гендерного підходу як такого, який ототожнюється із статево-рольовим: кожній статі відповідає «своя» роль, яку повинні виконувати чоловік або жінка. Наприклад, дівчаток навчають бути вправними господинями і люблячими матусями, а хлопчиків – захисниками країни і матеріальними
«годувальниками» родини.
Доцільно зазначити, що гендерні студії – це критичний підхід, який заперечує подібні думки про «винятковість» біологічного (біологічний детермінізм). Біологічні відмінності між чоловіками і жінками не заперечується, але підважуються як єдино можливі для пояснення гендерних ролей.
Відомим словам Зігмунда Фройда «Анатомія – це доля» пропонується альтернативний вислів французької філософині Сімони де Бовуар із праці «Друга стать»
«Жінкою не народжуються – жінкою стають». Подібне можна сказати і про чоловіків.
Адже ми приходимо у світ, де вже існують певні очікування до наших ролей та сценаріїв поведінки; у процесі виховання або соціалізації ми навчаємося «правильним» ролям, які відповідають традиційним уявленням про маскулінність і фемінність.
Гендерні студії базовані на


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал