Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з віл/снід в Україні»



Скачати 108.36 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/11
Дата конвертації25.04.2017
Розмір108.36 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Міжнародний благодійний фонд
«Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»
Формування толерантного ставлення до дітей,
яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу:
особливості підготовки волонтерів
Методичний посібник
Авторський колектив:
Гусак Н.,
Дмитришина Н.,
Довбах Г.,
Жарук І.,
Зінченко А.,
Матіяш О.,
Назарук В.,
Панфілова О.,
Романова Н.
Редактори:
Варбан М.Ю., канд. психол. наук;
Пурік О.П., канд. мед наук;
Романова Н.Ф., канд. пед. наук.
Рекомендовано до друку Ученою радою Державного інституту розвитку сім'ї,
молоді та спорту (протокол N 4/10 від 21.12.2010 р.).

Формування толерантного ставлення до дітей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу: особливості підготовки волонтерів / Гусак Н., Дмитришина Н., Довбах Г., Жарук І., Зінченко
А., Матіяш О., Назарук В., Панфілова О., Романова Н. — К.: МБФ «Міжнародний Альянс з
ВІЛ/СНІД в Україні», 2011. — 128 с.
Авторський колектив:
Наталія Романова, канд. пед. наук, керівник центру здорового способу життя Державного
інституту розвитку сім’ї та молоді
Алла Зінченко, канд. істор. наук, доцент НаУКМА
Наталія Дмитришина, магістр соціальної роботи та соціальної політики, старший викладач
Школи соціальної роботи НаУКМА
Василь Назарук, магістр екології, старший викладач Школи соціальної роботи НаУКМА
Наталія Гусак, магістр соціальної роботи, аспірант Інституту соціології НАН України
Ольга Панфілова, старший спеціаліст з програм для дітей МБО «Східноєвропейське та центральноазійське об’єднання ЛЖВ», психолог, соціальний педагог
Ганна Довбах, керівник відділу політики та поширення досвіду, МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», психолог, культуролог
Оксана Матіяш, менеджер з технічної допомоги (напрямок роботи з ЖСБ), МБФ «Міжнарод- ний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»
Ірина Жарук, координатор «дитячих акцій», МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в
Україні»
Редактори:
Варбан М.Ю., канд. психол. наук;
Пурік О.П., канд. мед наук;
Романова Н.Ф., канд. пед. наук.
Публікація підготовлена та видана в рамках програми «Підтримка профілактики ВІЛ та СНІД, лікування й догляд для найбільш уразливих груп населення в Україні», підтриманої Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
Думки, викладені в даній публікації, належать виключно авторам і можуть не співпадати з думкою Глобаль- ного фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією не брав участі в погодженні та затвердженні як безпосередньо матеріалу, так
і можливих висновків, які випливають з нього.
The views described herein are the views of this institution, and do not represent the views or opinions of The
Global Fund to Fight AIDS, Tuberculosis & Malaria, nor is there any approval or authorization of this material, express or implied, by The Global Fund to Fight AIDS, Tuberculosis & Malaria.
Тираж: 2000 прим.
Верстка: Л. Конончук
Малюнки: А. Шкуренко
Літредакція та коректура: І. Андрущенко
© МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2011.
Поширюється безкоштовно.

3
Зміст
Список скорочень ............................................................................................................ 4
Глосарій .......................................................................................................................... 5
Вступ .............................................................................................................................. 6 1. Толерантність як протидія поширенню стигми та дискримінації ВІЛ-позитивних людей ............................................................................................................................... 9 2. Особливості підготовки волонтерів з формування толерантного ставлення до дітей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу ..............................................................................31 3. Сучасні методи та форми роботи щодо формування толерантного ставлення до дітей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу ....................................................................53 4. Особливості проведення інформаційно-просвітницьких кампаній з питань формування толерантного ставлення до дітей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу .....77
Додатки. Портфель тренера ........................................................................................97
Додаток 1. Знання, які необхідні для роботи з формування толерантного ставлення до дітей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу ...............................................................98
Додаток 2. Запитання та відповіді на щодо ВІЛ/СНІД .....................................................101
Додаток 3. Зразок анкети волонтера .............................................................................112
Додаток 4. Інтерактивні вправи, які можна використовувати під час підготовки волонтерів .....................................................................................................................114
Додаток 5. Як ефективно взаємодіяти зі ЗМІ ..................................................................120
Додаток 6. Заклади, установи та організації, що працюють з дітьми ..............................125
Додаток 7. Вибрані веб-сторінки ...................................................................................126
Додаток 8. Список корисної літератури .........................................................................127

4
www.aidsalliance.org.ua
Список скорочень
АРВ-терапія (АРТ) — антиретровірусна терапія
ВІЛ — вірус імунодефіциту людини
ВООЗ — Всесвітня Організація Охорони Здоров’я
ГО — громадська організація
Див. — дивитись
ДНК — дезоксирибонуклеїнова кислота
ЗМІ — засоби масової інформації
ЗПТ — замісна підтримувальна терапія
ІПСШ — інфекції, що передаються статевим шляхом
ІФА — імуноферментний аналіз
ЛЖВ — люди, що живуть з ВІЛ
МБФ — міжнародний благодійний фонд
НУО — неурядова організація
ООН — Організація Об’єднаних Націй
П. — пункт
ПІБ — прізвище, ім’я, по-батькові
ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція
РНК — рибонуклеїнова кислота
СНІД — синдром набутого імунодефіциту
ТБ — телебачення
ЮНІСЕФ — Дитячий фонд ООН
PR — громадські зв’язки (public relations)
www.aidsalliance.org.ua
5
Глосарій
1. Білборд (з англ. «bill board») — дошка оголошень, рекламний щит. Цей термін з’явився в
США понад 100 років тому, коли компанії та фірми почали орендувати площу на дерев’яних дошках для рекламних оголошень.
2. ВІЛ-інфіковані люди — це особи, в організмі яких виявлено вірус імунодефіциту люди- ни. До категорії ВІЛ-інфікованих належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД.
3. ВІЛ-інфекція — тривала інфекційна хвороба, яка розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та характеризується дедалі глибшим ураженням
імунної системи.
4. ВІЛ позитивний статус — це стан людини, зумовлений наявністю в її організмі ВІЛ.
5. Волонтер — фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмо- тивовану діяльність, що має суспільно корисний характер (визначення затверджене Зако- ном України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р.).
6. Дискримінація (лат. discriminatio — розрізнення) — обмеження прав і свобод людини, при якому одна людина протипоставляється іншим, що може зумовити несправедливе став- лення до неї через те, що вона належить до певної групи, яка не схвалюється суспільством.
7. Дитина — особа віком до 18 років (тобто особа до досягнення повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, не набуває прав повнолітньої раніше.
8. Інформаційно-просвітницька кампанія — це системний і послідовний вплив на гро- мадську думку шляхом інформування, проведення тематичних акцій та заходів.
9. Інтернет-форуми — обговорення певної теми в режимі он-лайн, коли кілька учасників, які ніколи не бачили один одного, одночасно перебувають на певному сайті і їхнє спілкування має вигляд письмових коментарів. Учасники форуму можуть відрізнятися віком, статусом, мати різну освіту тощо.
10. Метод «рівний-рівному» (англ. мовою «peer-to-peer education») — це метод навчання, за якого джерелом знань для слухача служить не професійний викладач, а такий же слухач, який уже опанував цей предмет або отримав ширші й глибші знання у цій сфері.
11. Сіті-лайти (з англ. «сity light» — світло у місті) — це рекламні щити у містах, які цілодобово підсвічуються.
12. Стигма (лат. stigma — тавро) — дискредитація індивіда через приписування йому соціально негативних рис, характеристик, які сприймаються в певному середовищі як принизливі, спричиняють негативні суб’єктивні переживання.
13. Стигматизація — процес приписування людині чи групі людей ознак стигми. Стигма, яка асоціюється з ВІЛ-позитивними людьми, означає упереджене ставлення, нехтування
їхніми правами, дискримінацію та дискредитацію.
14. Розкриття ВІЛ-позитивного статусу дитині — процес повідомлення дитині про її ВІЛ–
статус, у тому разі, коли сама дитина про це не знає.
15. Територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр.
16. Флеш-моби (з англ. flash mob flash — спалах; мить; mob — натовп, перекладається як «спалах натовпу» чи «миттєвий натовп») — це наперед спланована масова акція, коли ве- лика група раптово з’являється в людному місці, кілька хвилин виконує наперед обумовлені дії, а потім так само миттєво її учасники розходяться в різні боки.

6
www.aidsalliance.org.ua
Вступ
З часу виявлення ВІЛ-інфекції (1987 року), включаючи грудень 2010 року, в Україні офіційно було зареєстровано 181 609 таких випадків серед українських громадян, у тому числі 37 110 випадків захворювання на СНІД та 20 891 випадків смерті від хвороб, викликаних СНІДом.
Загальновизнаним є факт, що офіційні дані не відбивають реального масштабу епідемії
ВІЛ/СНІДу, зокрема — реальної кількості людей, інфікованих ВІЛ. Це пояснюється тим, що офіційні джерела отримують тільки формально зареєстровану інформацію про осіб, які пройшли тестування на антитіла до ВІЛ, у яких була виявлена ВІЛ-інфекція і які були внесені до офіційного національного реєстру випадків інфікування. Оновлені оцінки щодо ВІЛ/СНІД в Україні засвідчують про те, що на початок 2010 року в Україні існувало майже 360 тис. людей віком від 15 років і більше, які були інфіковані ВІЛ. Ці дані суттєво відрізняються від даних офіційної статистики щодо кількості осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД і перебувають під дис- пансерним наглядом у спеціалізованих закладах охорони здоров’я (за їхніми даними, на цей період нараховувалося 101 182 особи). Суттєва різниця між зазначеними показниками говорить про те, що лише 28% ВІЛ-позитивних людей пройшли необхідний тест та отрима- ли підтвердження свого статусу
1
Наявна ситуація створює серйозні проблеми демографічного та соціально-економічного ха- рактеру, здатні в майбутньому негативно вплинути на розвиток країни в цілому. Соціальний аспект цієї проблематики — це низка різноманітних питань, які годі вирішити без широкої
інформаційно-просвітницької та профілактичної діяльності. Діяльність багатьох держав- них профілактичних програм зазнає серйозної критики з боку суспільства через те, що до більшості людей і далі інформація про ВІЛ та про те, яким чином можна захиститися від ВІЛ-
інфікування
2
, надходить у дозованій кількості.
Серйозної державної підтримки вимагає і сфера захисту прав ВІЛ-позитивних дітей, зокре- ма, у плані забезпечення гідних умов їхнього розвитку
3
. Діти, досягаючи відповідного віку, переступають поріг дошкільних і навчальних закладів, а значить, відбувається їхній вихід з родинного оточення (чи інституційного закладу) в соціум, що вимагає підготовки позитивно налаштованої громадської думки, яка дозволила б уникнути багатьох негативних явищ чи дій з боку місцевого населення. Варто також врахувати той факт, що ВІЛ-позитивні діти от- римують статус дитини-інваліда і на них поширюється дія законодавства щодо прав осіб з особливими потребами.
Сім’ї, в яких дорослі чи діти мають ВІЛ-інфекцію, наражаються на численні соціально- економічні та медичні проблеми, серед яких найгостріші пов’язані з недостатнім досту- пом до соціальних і медичних послуг; ризиків щодо стигми та дискримінації; складнощів в отриманні освіти, в тому числі й обов’язкової для всіх громадян нашої країни — шкільної.
Ці чинники зумовлюють відчутне пониження рівня життя таких сімей та посилюють їхню уразливість.
Отже, з огляду на дитячу проблематику, існує потреба у зміні акцентів в трактуванні захво- рювання на ВІЛ: суспільство мусить визнати те, що ця хвороба має не тільки медичний, але й соціальний характер. За такого підходу діти й дорослі зможуть отримувати більше інформації просвітницького характеру щодо попередження та лікування ВІЛ-інфекції, спроститься си- стема включення дітей у шкільні, позашкільні та інші культурно-дозвільні заклади.
1
Україна//Національний звіт з виконання рішень декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом/ звітний період: січень 2008 р. — грудень 2009 р. / Київ. — 2010 2
Рівень знань щодо ВІЛ/СНІДу, поведінка та ставлення до людей, що живуть із ВІЛ/СНІДом: аналітичний звіт дослідження/Державний інститут розвитку сім’ї та молоді. — К., 2007. — 100 с. [не опубл.].
3
Наразі продовжується тенденція до збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками: у 2006 р. було зареєстровано 2835 нових випадків ВІЛ-інфекції серед дітей, а у 2009 — 3761 такий випадок / http://www.
aidsalliance.org.ua/cgi-bin/index.cgi?url=/ru/library/statistics/index.htm
www.aidsalliance.org.ua
7
Суспільство повинно розуміти, що небезпека випадкового інфікування ВІЛ у шкільній або іншій освітній установі практично відсутня, тому немає жодних підстав для ізоляції чи навішування ярликів на дітей, які живуть з ВІЛ статусом. Вони, як і всі діти в нашій країні, мають право на повноцінне життя, потребують родинної любові, а також активного, повноцінного спілкування з соціальним оточенням.
Даний методичний посібник розкриває основні аспекти роботи з волонтерами за програ- мою «Формування толерантного ставлення до дітей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу».
Посібник сформовано таким чином, аби користувачі могли отримати необхідну теоретич- ну інформацію та практичні рекомендації щодо налагодження волонтерського руху з даної проблематики.
Перший розділ присвячений толерантності як протидії поширенню стигми та дискримінації щодо ВІЛ-позитивних людей; у другому розділі представлені загальні підходи до організації волонтерської діяльності та особливості підготовки волонтерів. Важливим для налагоджен- ня практичної діяльності є третій розділ, де розглянуто сучасні методи та форми роботи щодо формування толерантного ставлення до дітей, яких зачепила проблема ВІЛ/СНІДу
(індивідуальна та групова робота за методом «рівний-рівному»; інноваційні та інтерактивні методи роботи з підготовки волонтерів; «Жива бібліотека» тощо). Особливості проведення
інформаційно-просвітницьких кампаній з питань формування толерантного ставлення до дітей, яких зачепила проблема ВІЛ/СНІДу, розкрито в четвертому розділі.
В портфелі тренера подано матеріали, які можна використати під час семінарів та тренінгових занять з необхідними коментарями чи порадами експертів.
Методичний посібник може стати у пригоді як практикам з досвідом роботи так і новачкам, які тільки долучаються до діяльності з цієї проблематики.

Розділ 1.
Толерантність як протидія поширенню стигми
та дискримінації ВІЛ-позитивних людей

10
www.aidsalliance.org.ua
Проблеми людей, які живуть з ВІЛ-статусом
Демографічні наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні пов’язані передусім з її впливом на по- казники захворюваності та смертності серед населення репродуктивного віку. У 2009 році понад 77% осіб серед ВІЛ-інфікованих склали люди репродуктивного та працездатного віку
15–49 років. Разом з тим, в останні роки простежується зменшення випадків захворювань на ВІЛ у віковій групі 15–24 роки серед усіх уперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції: якщо у 2006 р. було зареєстровано 16% молодих людей, у 2007 р. — 15, 2008 р. — 13%, то у 2009 р. — 12% осіб. Попри зменшення, даний показник досі лишається високим, отож до- сить часто хворобу на ВІЛ у нашій країні називають хворобою молодих людей
4
Економічні наслідки епідемії ВІЛ негативно впливають на внутрішній ринок праці; відбувається зменшення інвестицій у людський капітал; спостерігається зростання видатків на охорону здоров’я тощо. Чимало фахівців прогнозує, що до 2014 року три чверті всіх нових випадків
ВІЛ-інфікувань припадатиме на вікову групу 20–34 роки, з яких половину складатимуть жінки репродуктивного віку. Відповідно, може відбутися збільшення кількості ВІЛ-позитивних дітей, що потребуватиме розширення мережі соціальних та медичних закладів для надання необхідної допомоги чи супроводу.
Соціально-економічні чинники, серед яких найскладніші для вирішення: бідність, безробіття, низький рівень доходів, безправ'я, дискримінація, відсутність доступу до якісної медичної, соціальної і психологічної допомоги, — суттєво підвищують уразливість населення до ВІЛ-
інфікування. Спеціалісти стверджують, що ВІЛ-інфікована людина дуже емоційно проходить через етапи прийняття ВІЛ статусу, тому соціальні та економічні труднощі не тільки викли- кають нервове перенапруження, але й мимоволі загострюють посилення негативних станів, пов’язаних з набутою хворобою.
Саме через соціально-економічні труднощі переважна більшість ВІЛ-інфікованих людей живе на межі або за межею бідності (спеціалісти Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту стверджують, що ця цифра сягнула майже 95%). Дуже часто більшість з них з об’єктивних причин не вживає вітаміни та не має повноцінного здорового харчування.
Система їхньої соціальної реабілітації досі перебуває на стадії формування. Людей з ВІЛ- статусом незаконно звільняють з роботи, багато кому доводиться переїздити на нове місце проживання, і через відсутність реєстрації вони втрачають право на соціальні та медичні послуги.
Наразі в Україні нема дискримінаційних законів по відношенню до ВІЛ-позитивних людей.
Правовий захист базується на основі Конституції України, Конвенції про права людини,
Законів України «Про охорону праці», «Основи законодавства України з охорони здоров’я»,
«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про запобігання розповсюдженню синдрому імунодефіциту (СНІД) і соціальний захист населення»
5
Але, попри вагому правову базу, часто-густо фіксуються випадки порушень, особливо в тому, що стосується збереження таємниці діагнозу. Нерідко трапляється так, що факт
інфікування людини розголошують медики або посадові особи, які повинні стежити за ви- конанням цих законів. Таке безвідповідальне ставлення до збереження таємниці діагнозу негативно впливає на життя людей, які живуть з ВІЛ-статусом.
У жіночих консультаціях відсутня система профілактичного консультування для молодих жінок (потенційних матерів). Не завжди на належному рівні налагоджено загальнодоступне, анонімне, безкоштовне тестування з метою своєчасного виявлення антитіл до ВІЛ, особливо в період планування вагітності й в першому триместрі. Внаслідок цього жінка не може прий- няти розумне рішення щодо доцільності збереження вагітності, і при необхідності, своєчасно
4
Україна//Національний звіт з виконання рішень декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом/ звітний період: січень 2008 р. — грудень 2009 р. / Київ. — 2010, 145 с.
5
Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-
інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки.
www.aidsalliance.org.ua
11
отримати превентивне лікування з метою попередження вертикальної передачі ВІЛ від матері до дитини. Існує обмежений доступ до лікувальних препаратів для профілактичного
(превентивного і комбінованого лікування, лікування опортуністичних захворювань), а та- кож дослідження рівня вірусного навантаження і функцій імунітету, що практично позбавляє людей з ВІЛ-статусом права не тільки на підтримку свого здоров’я, але й права на життя.
Переважна більшість дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, живуть у сім’ях. Во- дночас близько 20% дітей проживають в будинках дитини, або ж у медичних закладах
(якщо відсутні спеціалізовані групи в будинках дитини), які не завжди готові прийняти ВІЛ- позитивних дітей та забезпечити їм належний медичний догляд. Окрім того, відсутність державних стандартів догляду та психологічної підтримки ВІЛ-інфікованих дітей негативно впливає на надання необхідних медико-соціальних послуг.
Процес переведення ВІЛ-інфікованих дітей на альтернативні форми виховання у нашій країні розвивається дуже повільно, в основному, через відсутність ранньої діагностики ВІЛ-
інфекції у дітей. Проте кількість прийомних сімей, які беруть на виховання ВІЛ-позитивних дітей або дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих батьків, які від них відмовилися — посту- пово зростає. За даними Міністерства України у справах сім’ї молоді та спорту, на кінець
2010 року функціонувало 14 прийомних сімей, в яких виховувалося 24 ВІЛ-інфікованих дітей
(Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Полтавська, Черкаська, Чернівецька,
Чернігівська області, АР Крим, м. Київ).
Відсутність батьківської опіки зазвичай пов’язана з серйозними ризиками для життя дитини: високою смертністю, зростанням числа випадків інвалідності й емоційних травм, відсутністю або втратою сімейних зв’язків тощо.
Стигма, асоційована з ВІЛ-позитивними людьми, може мати різні прояви: від повного
їхнього неприйняття чи уникання до насильства або ізоляції. На джерела походження стигми суттєво впливає прагматичний людський страх перед ВІЛ/СНІДом як хворобою, яку немож- ливо вилікувати. Тому з поширенням епідемії на території країни більшість ВІЛ-позитивних людей відчули на собі наслідки уникання чи ізоляції з боку соціального оточення через по- боювання щодо передачі інфекції побутовим шляхом. Крім цього, тривалий час споживачі
ін’єкційних наркотиків та працівники секс-бізнесу становили найбільшу групу ризику щодо поширення ВІЛ-інфекції, що також негативно вплинуло на ставлення до цієї категорії людей.
Розкриття ВІЛ-статусу людини досить часто супроводжується порушеннями її прав в аспекті конфіденційності. Наприклад, медичні працівники можуть порушувати цю норму, розго- лошуючи діагноз родичам або співробітникам ВІЛ позитивної людини. Є багато випадків, коли цих людей не приймають на роботу або звільняють без вагомої причини, відмовляють у наданні допомоги в лікувальних закладах або переконують вагітних жінок з ВІЛ не народ- жувати дітей. Близьке оточення ВІЛ-позитивних людей також ризикує потрапити в зону не- гативного ставлення з боку соціуму
6
Такі суспільні стереотипи значною мірою стримують людей і створюють передумови аби вони уникали проходження тестування на ВІЛ та виявлення статусу. Часто трапляється так, що ці тести проводяться без згоди самої особи, надто, коли вона перебуває на лікуванні в тубер- кульозному або наркологічному диспансерах. Засоби масової інформації і далі підтримують негативні суспільні міфи та стереотипи щодо ВІЛ, часто зумовлюючи перебільшення про- блеми та її наслідків для населення
7 6
Вызов и преодоление: ВИЧ/СПИД и права человека в Украине / Под ред. А. Скурбати, В. Рябухи, Т. Семиги- ной. — К.: Проект ПРООН «Управление по вопросам ВИЧ/СПИД», 2010. — 328 с.
7
Рівень знань щодо ВІЛ/СНІДу, поведінка та ставлення до людей, що живуть із ВІЛ/СНІДом: аналітичний звіт дослідження/Державний інститут розвитку сім’ї та молоді. — К., 2007. — 100 с. [не опубл.].

12
www.aidsalliance.org.ua
За різними соціологічними дослідженнями, в українському суспільстві існують стійкі сте- реотипи та негативне сприйняття людей, які живуть з ВІЛ
8
. Для прикладу, за даними, які були опубліковані в аналітичному звіті «Виклики до профілактичних програм, спрямованих на зменшення уразливості молоді в умовах епідемії ВІЛ/СНІДу» рівень толерантного став- лення до ВІЛ позитивних людей серед учнівської молоді доволі низький. Майже три чверті
(73%) учнів не згодні виконувати навчальні програми разом з ВІЛ-позитивною дитиною. Ще
94% не готові покохати її або ж не уявляють, що з нею можна жити в шлюбі. Більшість не погоджується сидіти поряд із подібною дитиною на заняттях або взагалі навчатися в одній групі чи в одному навчальному закладі (60-77%). Разом з тим, 72% учнів стверджують, що могли б заступитися за ВІЛ-позитивну дитину, коли її ображатимуть. Більше третини опи- таних (39%) запевняють, що готові публічно пояснити людям необхідність навчання ВІЛ- позитивних дітей у звичайних школах, адже це безпечно для інших
9
Епідемія ВІЛ/СНІД, зі свого боку, заважає досягти високих життєвих стандартів, прийнят- них для більшості населення. Вона не лише створює передумови формування соціальної нерівності для дітей, які виросли у повних сім'ях, та дітей, батьки яких померли від СНІД або
ВІЛ-позитивні, але й може стати додатковим чинником маргіналізації сімей та поглиблення соціального розшарування населення загалом.
Отже проблема толерантності вже вийшла за межі обговорення, — вона потребує активної практичної дії з боку суспільства та держави. Щойно людина дізнається про те, що живе з ВІЛ, життя її кардинально змінюється. Складається ситуація, коли порушується устале- ний життєвий порядок, виникають проблеми, які людина не може швидко вирішити в звич- ний спосіб або ж за короткий час. Саме тому дуже важливо знати психологічний стан лю- дини, її особисті переживання та внутрішній стан, аби вчасно надати дружню підтримку, спілкуватися та допомагати в повсякденному житті.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал