Методика використання посібника 1 Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів




Сторінка8/22
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   22
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи сподобалось їм працювати у команді?
чи важко було грати ролі казкових персонажів?
чи згодні вони з тим, що кожен повинен поважати життя інших, що втручання у життя
інших без дозволу може призвести до негативних наслідків?

87
Право на особисте життя
4. Гра «Мій простір»
Завдання:
• показати, наскільки неприємно відчути на собі втручання у власний особистий простір (діти будуть уважніше контролювати свою поведінку);
• розвинути навички командної роботи.
Кількість учасників: 10 і більше.
Час: 30 хвилин.
Матеріали:
спортивний обруч (хулахуп).
Інструкції / поради ведучому:
1. З числа дітей оберіть 2–3 бажаючих захищати свій простір та роздайте їм обручі.
2. Запропонуйте розіграти ситуацію: діти, що захищаються, повинні встати до середини обруча та стоячи тримати його руками. Потрібно зробити так, щоб ніхто не проліз в обруч або не відібрав його. Інші діти намагаються зробити саме те, від чого захищаються їхні друзі.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
як почувалися заручники, коли зазіхали на їхній особистий простір?
як почувалися інші діти, коли їм доводилось «нападати» на своїх друзів?

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
88
5. Рольова гра «Батьки і діти»
21
Завдання:
• показати, наскільки неприємно відчути на собі втручання у свій особистий простір та, як можна від цього захиститися;
• розвинути навички командної роботи.
Кількість учасників: 10 і більше.
Час: 30 хвилин.
Матеріали:
будь-які за потреби.
Інструкції / поради ведучому:
1. Запропонуйте комусь із дітей обрати роль батька та сина (мами і доньки).
2. Запропонуйте розіграти таку ситуацію: батько знайшов особистий щоденник сина, прочитав його, а потім ще почав сварити сина за надто вільні погляди. Син протестує, звинувачує батька, що той не мав права втручатися у його життя. Батько відповідає, що до 18 років він має повне право втручатися, зобов’язаний знати, що відбувається з його дитиною і, повинен знати все, що він пише та думає.
3. Можна використати ще кілька ситуацій: наприклад, дитині хтось написав листа, а батьки прочитали раніше за отримувача; дитина (10–12 років) лишила відкритою свою сторінку «В контакті»; дитина зробила схованку десь у дворі і одного разу побачила, що її віднайшов батько/мати/бабуся/старший брат.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
хто був правим у цій ситуації, а хто ні і чому? Які можуть бути наслідки?
що відчував хлопчик/дівчинка, коли зрозумів, що його секрет було розкрито?
який може бути вихід із ситуації?
21
Права человека в современном мире (пособие для учителей и студентов). – Донецк, 1995, с. 200

89
Право на особисте життя
3.5.5. Практичні вправи для дітей старшого шкільного віку (13–18
років)
1. Розробка Закону «Про мій особистий простір»
Завдання:
• поглибити знання щодо права на особисте життя;
• окреслити свій особистий простір;
• виписати можливі механізми захисту.
Кількість учасників: 10 і більше.
Час: 30 – 40 хвилин.
Матеріали:
будь-який закон як приклад документу; перелік базових питань, які повинні бути зазначиними в законі.
Інструкції / поради ведучому:
1. Розбийте дітей на групи.
2. Роздайте групам текст закону та перелік базових питань.
3. Поясніть дітям завдання – потрібно скласти закон «Про мій особистий простір».
Щонайменше мають бути розписані такі розділи: поняття «Мій простір», що до нього входить; що не є моїм простором і, яка інформація про мене може бути відома всім; хто не може втручатись або зазіхати на моє особисте життя, яка відповідальність або покарання за порушення такого права та, якою може бути моя відповідальність за порушення простору іншої особи.
4. Після завершення роботи, попросіть групи представити складений закон. Група може обрати доповідача для презентації та захисту закону. Кожен з учасників групи має право доповнювати презентацію, висловлювати свою думку. Кожен член іншої групи може ставити будь-які питання.
5. Після цього оголошується громадське обговорення всіх проектів законів.
6. Групи мають врахувати чи аргументовано відхилити подані зауваження.
7. Наприкінці, клас голосує за кожний проект закону. Закон вважається прийнятим, якщо за нього проголосують 2/3 учнів.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи сподобалось їм працювати у команді?
чи були складні та двозначні питання?
що залишилося не прописаним та негарантованим? що було найважчим та найлегшим у роботі?
які додаткові матеріали могли б згодитися?

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
90
2. Задача
Тетяна написала листа із зізнанням у коханні до Євгена. Наступного дня зміст листа став відомим абсолютно всьому оточенню дівчини і хлопця. Лист жваво обговорювався.
Питання:
1) На ваш погляд, які права Тетяни та Євгена в даному випадку порушені?
2) Чи має значення в сенсі порушення прав Тетяни, якщо:
• зміст листа оприлюднив адресат листа – Євген;
• зміст листа було оприлюднено третьою особою.
3) Що ви відчули, коли збагнули, що листа було оприлюднено?
Завдання:
• розібратися з правом на особисте життя на конкретному прикладі;
• розвинути навички самостійної роботи та вміння відстоювати свої погляди.
Кількість учасників: задіяний весь клас.
Час: 15 – 20 хвилин.
Матеріали:
текст задачі.
Інструкції / поради ведучому:
1. Роздайте дітям текст задачі.
2. Кожному роздайте ролі – Євгена, Тетяни та людини, яка дізналася про зміст листа.
3. Повідомте, скільки часу має тривати завдання.
4. Запропонуйте на звороті аркушу із завданням надати повне та аргументоване вирішення поставлених перед учнями питань.
5. Бажано залишити час на обговорення виконаного завдання та обмін думками.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи швидко вони розібралися із завданням?
з чим було найважче визначитися?
що з питань вони залишили відкритим, тобто таким, що має не одне, а кілька шляхів вирішення, на їхній погляд?

91
Право на особисте життя
3. Гра «Що, де, коли?»
ЗАДАЧІ:
А) Учениця виграла перше місце на міській олімпіаді, про що публічно проголосив директор на загальних урочистих зборах. Учениця обурилася і назвала це повідомлення втручанням у її особисте життя. Чи було порушення права? Роз’ясніть ситуацію, хто був правим, а хто – ні, чому, а також як слід було вчинити?
Б) Мати учня прочитала повідомлення сина «В контакті» та на різних інформаційних форумах і збагнула, що він є членом секти готів. Після цього, мати учня попередила про захоплення сина його класного керівника та його дівчину, а також встановила комендантський час повернення учня з вулиці. Учень в усіх діях матері вгледів порушення його права на особисте життя. Чи було порушення права? Роз’ясніть ситуацію, хто був правим, а хто – ні, чому, а також як слід було вчинити?
В) Під час уроку в учня постійно дзвонив мобільний телефон і він відповідав на смс.
Прохання вчителя вимкнути телефон учень проігнорував. Тоді вчитель забрав телефон
і не віддавав до кінця уроку. На прохання учня повернути телефон, вчитель відповів, що поверне його тільки батькам учня. Чи було порушення права? Роз’ясніть ситуацію, хто був правим, а хто – ні, чому, а також як слід було вчинити?
Г) Під час уроку новий вчитель роздав усьому класу анкети. Учням потрібно було відповісти на такі питання:
• Скільки заробляють ваші батьки і як часто ви відпочиваєте закордоном?
• Чи почали ви вести статеве життя?
• Яке ваше хобі?
• Які ваші релігійні переконання та національність?
• Яка ваша сексуальна орієнтація?
Чи було порушення права? Чи було порушення кількох прав, якщо так – яких? Роз’ясніть ситуацію. Чи є порушенням права на особисте життя, якщо вчитель зауважить, що анкети можна заповнювати за бажанням, а не обов’язково?
Завдання:
• поглибити знання про право на особисте життя;
• розвинути вміння швидко думати, реагувати та відстоювати свої погляди.
Кількість учасників: 10 осіб.
Час: 30 – 40 хвилин.

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
92
Матеріали:
завдання; кольорові картки;
папір, ручки.
Інструкції / поради ведучому:
1. Сформуйте дві чи три команди (залежно від кількості учнів).
2. Учні повинні обрати капітанів. У капітана має бути кольорова картка.
3. По черзі ставте перед групами зазначені у завданні питання та змодельовані ситуації.
4. На прийняття рішення дітям виділяється до 10 хвилин.
5. Команди обговорюють питання, знаходять рішення.
6. Капітан тієї команди, яка думає, що рішення знайдене, підіймає картку.
7. Капітан чи інший член команди надає відповідь. Інші команди та ведучий/вчитель мають право заперечувати та ставити додаткові запитання.
8. Команда, яка першою знайшла правильну відповідь – отримує один бал.
9. Команда, яка отримала найбільшу кількість балів і є переможцем.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи швидко вони розібралися із завданням?
з чим було найважче визначитися?
що з питань вони залишили відкритим, тобто таким, що має не одне, а кілька шляхів вирішення, на їхній погляд?
яка команда була кращою, на їхню думку, та чому?

93
Право на особисте життя
4. Гра «Віднайди журналіста-втручальника»
Завдання:
• поглибити знання про право на особисте життя, знайти порушення цього права на прикладах щоденної преси;
• навчитися аналітично мислити, працювати з інформацією, вільно дискутувати на задану тему, розвинути вміння висловлювати та відстоювати свої погляди.
Кількість учасників: весь клас.
Час: урок.
Матеріали:
будь-які щоденні газети: «Факти», «Сьогодні», «Комсомольська правда», «Україна молода», місцеві газети тощо.
Інструкції / поради ведучому:
1. Розбийте дітей на 3 групи.
2. Роздайте групам газети.
3. Поясність дітям завдання – знайти в газетах статті, що, на їхній погляд, порушують право людини на особисте життя.
4. Підготуйте листа журналісту, відповідальному за матеріал, про порушення права на особисте життя з вимогою вибачитися та надрукувати спростування.
5. Після завершення завдання, представник групи презентує результати пошуку журналіста – втручальника.
6. Широке обговорення кожної статті, де учні знайшли порушення права на особисте життя.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи сподобалось їм працювати у команді?
чи багато статтей із порушенням права на особисте життя були знайдені в газетах?
як можна боротися з таким явищем?
чи допоміг пошук журналіста – втручальника краще засвоїти та розкрити сутність права на особисте життя?

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
94
5. «Кіноклуб»
Завдання:
• поглибити знання про право на особисте життя;
• відчути межі розіграшу або професійної діяльності, котрі зачіпають право на особисте життя;
• навчитися вільно дискутувати на задану тему, розвинути вміння висловлювати та відстоювати свої погляди.
Кількість учасників: весь клас.
Час: урок.
Матеріали:
уривки молодіжних комедій:
«Метод зйому Хітча» (головна героїня друкує статтю, де «розкриває» Хітча та втручається в життя клієнта Хітча та його нареченої); «Війна наречених» (героїня
Хадсон підсовує відеозйомку доволі вільної поведінки героїні Хетеуей до публічного перегляду на її весіллі).
22
Інструкції / поради ведучому:
1. Спільно перегляньте уривки стрічок.
2. Розпочніть дискусію. Чи вбачають учні порушення права на особисте життя у переглянутих уривках? Якщо так – де саме і в який спосіб, якщо ні – чому?
3. Як мали б вести себе герої переглянутих уривків, щоб право на особисте життя було захищене і дотримувалося іншими героями?
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи сподобалось їм працювати у команді?
чи допоміг перегляд уривків стрічок краще засвоїти та розкрити сутність права на особисте життя?
22
http://kino–teatr.ua/uk/main/film/film_id/4748.phtml, http://kino–teatr.ua/uk/main/film/film_id/2466.phtml

95
Право на власність
3.6. Право на власність
3.6.1. Історія та особливості виникнення та еволюції права на
власність
Право на власність, поряд з правом на життя та правом на рівне ставлення, присутнє у більшості казок та міфів. Будь-яка казка чи твір, де йдеться про здобуття, обмін, крадіжку, подарунок, розподіл, спадок, придбання, знахідку майна стосується права на власність.
Якщо пригадати героя роману А.Дюма Графа Монте-Кристо, то весь його мстивий життєвий шлях базується на праві власності, котре він набув згідно із заповітом Абата Фарія, та жевріє завдяки цьому праву. Бабка та Дід, завдяки Курці Рябі, котра перебувала у їхній власності та знесла золоте яєчко, стають заможними людьми. Усі бажання Алладіна, котрий стає власником Чарівної Лампи та керує всіма діями Джина миттєво виконуються, як і всі бажання Стариганя, що зрибалив Золоту Рибку.
Перші паростки власності з’явилися ще у доісторичні часи, як тільки чоловіки почали полювати, а також розводити скот. Цікаво, що ще тоді були відібрані, як мінімум, десять різновидів свійських тварин, що й досі годують людство (кози, коні, корови, барани тощо).
Потім з’явилося землевласництво.
Вавілонський кодекс Хаммурапі (XVIII в. до н.е.) регулює всі можливі правочини з землею та речами, притаманні тому часу. Право на власність міститься в так званих архаїчних «Законах XII Таблиць».
На час видання «Законів XII таблиць» існувало найбільш розвинене право власності, mancipium. Його предмети (res mancipi) були предметами цивільного обороту. Це – нерухома власність (сервітути), і рухома – раби і робоча худоба. З іншого боку, існувала власність, менш розвинена і без власної назви. Її предметом служили всі інші речі (res nec mancipi).
Отже, власність тоді поділялася на манціпаційну та неманціпаційну, але перша потім розширилася та зміцнилася за рахунок поглинання другої.
У Древньому Римі поважалося право приватної власності dominium proprietas, але з’являється і право державної власності на землю – у випадках необхідності проведення земельних реформ. Римське право власності мало всі сучасні необхідні реквізити. Саме з Риму вийшла власнісна Трійця актуальна й на сьогодні:
Володіння. Користування.
Розпорядження.
У цивільному кодексі Франції, котрий ще звуть Кодексом Наполеона (18 сторіччя) право власності трактувалося як «найабсолютніше право користування та розпорядження
речами з тим лише обмеженням, що встановлено законом або регламентом».
Найстародавнішою пам’яткою древньоруського права є «Руська правда», чимало положень якої мають безсумнівну схожість з положеннями римського приватного права у його візантійській інтерпретації. Це свідчить про перехід окремих законів з візантійського
(грецького) законодавства. Більш помітним та широким був вплив римського приватного права у законодавстві пізніших часів. Насамперед, це стосується Литовських статутів, які замінили «Руську правду». Ще більше вплив римського права позначився на Статуті 1588 року, в якому детально врегульовано приватну власність на землю і значна увага приділена договірному праву.
Після жовтневого перевороту в Росії 1917 року всі правові рішення визначалися радянською доктриною. Перші роки радянської влади характеризуються руйнуванням

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
96
існуючої системи майнових відносин та регулюючої їх системи права, відмовою від приватної власності. На пряме перенесення та застосування римського приватного права було накладено, за словами В.І.Леніна, табу. Зокрема, він наголошував, що нова влада не визнає нічого приватного, що все у сфері господарства є публічно-правовим, а не приватним.
З проголошенням незалежності України постало питання про формування власної національної правової системи, яка має ґрунтуватися на принципово нових засадах. Так, у
Конституції України, 1996 року, гарантовано:
«Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю,
результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної
власності набувається в порядку, визначеному законом…. Ніхто не може бути
протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є
непорушним» (стаття 41 Конституції).
У розвиток Конституції ухвалено кілька десятків тематичних законів та відповідні
Кодекси.
3.6.2. Опис змісту права на власність, понятійний апарат
Досконалим розкриттям змісту права власності є, власне, згадана Римська формула
володіти, користуватися, розпоряджатися. Цивільний Кодекс України зазначає, що право власності здійснюється особою стосовно речі відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Тобто, кожен може володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що належить йому, на свій розсуд. Єдиним обмеженням є те, що «володіння- користування-розпорядження» не має порушувати права та інтереси інших осіб.
Володіти означає бути господарем речі, мати її (наприклад, портфель, шкарпетки, фарби, диски, комп’ютерні ігри) і впливати на цю річ (псувати, фарбувати в іншій колір, складати підручники тощо).
Користуватися означає видобувати корисні (споживчі) властивості речі (наприклад, грати на комп’ютері, а не тільки його вмикати; робити з борошна пиріжки та їсти їх, ночувати у наметі тощо).
Розпоряджатися означає визначати та впливати на подальшу долю речі (продати, подарувати, обміняти, позичити тощо). Стосовно можливості розпоряджатися майном, то є певні вікові обмеження, встановлені для неповнолітніх, про що йтиметься далі.
Право власності може бути кількох видів. Так, зокрема є публічна власність та
приватна. Публічна власність має свої підвиди:
• власність народу України (наприклад, природні та морські ресурси, атмосферне повітря. У цьому контексті можна пригадати фантастичний роман Олександра
Бєляєва «Продавець повітря». В умовах сучасної України – продавати повітря трактувалося б як порушення конституційного права);
• державна власність (наприклад, стадіон державного значення, рибогосподарство, державна установа, полігон);
• комунальна власність (наприклад, дороги міста);
• власність автономної республіки Крим (наприклад, сис теми зв’язку та інформації
Криму).

97
Право на власність
Приватна власність буває індивідуальною та спільною. Прикладом спільної власності є квартира, що належить подружжю, або один комп’ютер, котрий батьки подарували двом дітям. Власність також буває матеріальною та
інтелектуальною. Прикладом матеріальної власності можуть бути гроші, будинок, комп’ютер, мотоцикл тощо. Прикладом інтелектуальної – зроблений вами винахід; написана книга, пісня, п’єса, музика; намальована картина; розроблений бізнес-план.
Підстав набуття права власності дуже багато, серед основних можна виділити такі:
• створення нової речі (виробництво); це стосується і винаходів, і створення нематеріальних речей (музики, літератури, мистецтва тощо);
• знахідка безхазяйної речі, тварини або скарбу;
• приватизація державного чи комунального майна;
• спадок;
• дарування;
• надбання речі на підставі договору;
• привласнення плодів праці та доходів;
• крадіжка.
Як можна побачити з переліку, підстави набуття права власності можуть бути законні
і не законні.
Малолітні особи (віком до 14 років) та неповнолітні особи (віком від 14 до 18 років) можуть бути власниками майна. Втім, частину правомочностей власника (обов’язки з утримання майна, укладання різноманітних правочинів з майном) за малолітніх осіб в їхніх
інтересах здійснюють їхні батьки (опікуни). Неповнолітні вчиняють правочини самостійно, однак із обов’язковою згодою батьків (піклувальників). Розпорядитися належним транспортом, нерухомим майном або грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на ім’я підлітка, неповнолітній може лише за нотаріально посвідченою письмовою згодою батьків або дозволом органу опіки та піклування.
3.6.3. Загальна характеристика відповідальності за порушення
права на власність
Навіть у Біблії, Корані та заповідях Будди говориться про те, що красти не варто, бо за ці дії доведеться нести відповідальність у цьому житті, після нього та в іншому житті. Одна
із заповідей Біблії промовляє: «Не вкради» (Ісход 20:15). У Корані Аллах, звертаючись до благочестивців, каже: «І не будуть красти». Буддизм відносить тезу «не кради, а віддаляйся від жадібності, жертвуючи речі тим, хто конче має потребу в них» до трьох заповідей для тіла.
Говорячи про юридичну відповідальність за порушення права власності, то краще зосередитися на двох її видах:
кримінальній та цивільній.
Варто зазначити, що мінімальний вік, з якого може настати кримінальна відповідаль- ність становить згідно з Кримінальним Кодексом України 14 років. Неповнолітніми є осо- би – від 14 до 18 років включно. Розділом IV Кримінального кодексу України визначаються злочини проти власності. Незважаючи на те, що скоєння злочину неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність, однак кримінальну відповідальність все одно доведеться

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
98
нести за крадіжку, розбій, грабіж, вимагання, незаконне заволодіння транспортним засобом; умисне знищення чи пошкодження державного, колективного майна чи індивідуального майна громадян, що спричинили тяжкі наслідки.
Зупинимося на деяких злочинах. Наприклад, крадіжка (стаття 185 ККУ) – мінімальне покарання – 3 місяці позбавлення волі; максимальне – 10 років. Розбій
(стаття 187 ККУ) – мінімальне покарання – 3 роки позбавлення волі. Вимагання
(стаття 189 ККУ) – мінімальне покарання – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. Незаконне заволодіння транспортним засобом (стаття
289 ККУ) карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Варто сказати, що завдяки особливості статусу неповнолітнього в кримінальному праві, кримінальну відповідальність можуть замінити на адміністративні покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, але так буває далеко не завжди.
Слід враховувати, що, якщо учню 15 років і він має майно або заробіток – на нього буде покладено обов’язок повного відшкодування заподіяних збитків. Якщо учню менше 15 років та майна у нього немає, ця «приємна місія» влізе до кишень батьків (опікунів, піклувальників).
Цивільну відповідальність у цьому випадку можна сміливо ототожнювати з майновою, тобто за нанесену шкоду учню доведеться відповідати власним майном (стаття 33
Цивільного Кодексу України). Отже:
• неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону (наприклад, навчання на мовних
курсах та ухилення від сплати домовленої суми);
• неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник (наприклад, сплата за пошкодження
орендованого велосипеда);
• у недоговірних зобов’язаннях неповнолітній відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах, а за відсутності або недостатності у нього майна, достатнього для відшкодування, додаткова відповідальність покладається на законних представників, у тому числі на заклад, який за законом виконує щодо нього функції піклувальника (наприклад, розбиття вікна у школі чи пошкодження майна іншої
особи).
Законодавство передбачає можливість перенести цивільну відповідальність на шкільного вчителя, якщо учень зможе довести, що все це відбувалося в шкільні години фактично під його наглядом та потуранням.

99


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   22


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал