Методика використання посібника 1 Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів




Сторінка16/22
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   22
Додатки
і матеріальні засоби для ефективного здійснення функцій Комітету відповідно до цього
Пакту.
Стаття 37 1. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй скликає перше засідання
Комітету в центральних установах Організації Об’єднаних Націй.
2. Після свого першого засідання Комітет збирається в такий час, який передбачено в його правилах процедури.
3. Комітет звичайно збирається в центральних установах Організації Об’єднаних
Націй або у Відділенні Організації Об’єднаних Націй у Женеві.
Стаття 38
Кожний член Комітету до того, як почати виконання своїх обов'язків, робить урочисту заяву на відкритому засіданні Комітету про те, що здійснюватиме свої функції безсторонньо
і сумлінно.
Стаття 39 1. Комітет обирає своїх службових осіб на дворічний строк. Вони можуть бути переобрані.
2. Комітет установлює свої власні правила процедури, але ці правила повинні, зокрема, передбачити, що:
а) дванадцять членів Комітету утворюють кворум;
b) постанови Комітету приймаються більшістю голосів присутніх членів.
Стаття 40 1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються подавати доповіді про здійснені ними заходи для втілення у життя прав, визнаних у цьому Пакті, і про прогрес, досягнутий у використанні цих прав:
а) протягом одного року після набрання чинності цим Пактом щодо відповідних держав-учасниць;
b) після цього в усіх випадках, коли того зажадає Комітет.
2. Всі доповіді подаються Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй, який надсилає їх у Комітет для розгляду. В доповідях зазначаються фактори та утруднення, коли такі є, що впливають на втілення у життя цього Пакту.
3. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй після консультацій з Комітетом може послати заінтересованим спеціалізованим установам примірники тих частин доповідей, які можуть стосуватися сфери їх компетенції.
4. Комітет вивчає доповіді, подані державами, які беруть участь у цьому Пакті.
Він надсилає державам-учасницям свої доповіді і такі зауваження загального порядку, які вважатиме доцільними. Комітет може також послати Економічній і соціальній раді ці

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
190
зауваження разом з примірниками доповідей, одержаними ним від держав, які беруть участь у цьому Пакті.
5. Держави-учасниці цього Пакту можуть подавати до Комітету свої міркування щодо будь-яких зауважень, що їх може бути зроблено відповідно до пункту 4 цієї статті.
Стаття 41 1. Відповідно до цієї статті, держава, яка бере участь у цьому Пакті, може у будь-який час заявити, що вона визнає компетенцію Комітету одержувати і розглядати повідомлення про те, що якась держава-учасниця твердить, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань за цим Пактом. Повідомлення, передбачені цією статтею, можуть прийматися
і розглядатися тільки в тому разі, коли їх подала держава-учасниця, яка зробила заяву про визнання для себе компетенції цього Комітету. Комітет не приймає ніяких повідомлень, коли вони стосуються держави-учасниці, яка не зробила такої заяви. Повідомлення, одержані згідно з цією статтею, розглядаються відповідно до такої процедури:
а) коли якась держава-учасниця цього Пакту вважає, що інша держава-учасниця не втілює в життя постанов цього Пакту, то вона може письмовим повідомленням довести це питання до відома зазначеної держави-учасниці. Протягом трьох місяців після одержання цього повідомлення держава, яка одержала його, подає в письмовій формі тій державі, яка надіслала таке повідомлення, пояснення чи будь-яку іншу заяву із роз'ясненням у цьому питанні, де має бути, наскільки це є можливим і доцільним, зазначено внутрішні процедури
і заходи, яких було вжито, буде вжито або може бути вжито в цьому питанні;
b) коли питання не вирішено на задоволення обох заінтересованих держав-учасниць протягом шести місяців після отримання одержуючою державою першого повідомлення, будь-яка з цих держав має право передати це питання в Комітет, повідомивши про це
Комітет і іншу державу;
с) Комітет розглядає передане йому питання тільки після того, як переконається, що відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права всі доступні внутрішні засоби було випробувано і вичерпано в даному разі. Це правило не діє в тих випадках, коли застосування цих засобів невиправдано затягується;
d) при розгляді повідомлень, передбачених цією статтею, Комітет проводить закриті засідання;
е) з додержанням постанов підпункту (с) Комітет надає свої добрі послуги заінтересованим державам-учасницям з метою дружнього вирішення питання на основі поважання прав людини та основних свобод, визнаних у цьому Пакті;
f) у будь-якому переданому на його розгляд питанні Комітет може звернутися до заінтересованих держав-учасниць, згаданих у підпункті (b), з проханням подати будь-яку
інформацію, що стосується справи;
g) заінтересовані держави-учасниці, згадані в підпункті (b), мають право бути представленими при розгляді в Комітеті питання і робити заяви усно і (або) письмово;
h) Комітет подає протягом дванадцяти місяців із дня одержання повідомлення відповідно до підпункту (b) доповідь:
і) коли досягається вирішення в рамках постанов підпункту (е), то Комітет обмежується в своїй доповіді коротким викладом фактів і досягнутого рішення;

191
Додатки
іі) коли вирішення в рамках постанов підпункту (е) не досягнуто, то Комітет обмежується в своїй доповіді коротким викладом фактів; письмові заяви і запис усних заяв, що їх виклали заінтересовані держави-учасниці, додаються до доповіді.
У кожному питанні доповідь надсилається заінтересованим державам-учасницям.
2. Постанови цієї статті набирають чинності, коли десять держав, які беруть участь у цьому Пакті, зроблять заяву відповідно до пункту 1 цієї статті. Такі заяви депонуються державами-учасницями у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, який надсилає їх копії решті держав-учасниць. Заява може бути у будь-який час взята назад повідомленням Генерального секретаря. Така дія не перешкоджає розглядові будь-якого питання, що є предметом повідомлення, вже переданого відповідно до цієї статті, ніякі подальші повідомлення будь-якої держави-учасниці не приймаються після одержання
Генеральним секретарем повідомлення про взяття заяви назад, якщо заінтересована держава-учасниця не зробила нової заяви.
Стаття 42 1. а) Коли будь-яке запитання, передане Комітету відповідно до статті 41, не вирішено на задоволення заінтересованих держав-учасниць, Комітет може за попередньою згодою заінтересованих держав-учасниць призначити спеціальну Погоджувальну комісію (далі
іменовану Комісія). Добрі послуги Комісії надаються заінтересованим державам-учасницям з метою полюбовного вирішення даного питання на основі додержання положень цього
Пакту;
b) Комісія складається з п’яти осіб, прийнятних для заінтересованих держав-учасниць.
Якщо заінтересовані держави-учасниці не досягнуть протягом трьох місяців згоди щодо всього складу або частини складу Комісії, то ті члени Комісії, про призначення яких не було досягнуто згоди, обираються шляхом таємного голосування більшістю в дві третини голосів
Комітету із складу його членів.
2. Члени Комісії як такі виконують свої обов’язки. Вони не повинні бути громадянами заінтересованих держав-учасниць або держави, що не бере участі в цьому Пакті, чи держави-учасниці, яка не зробила заяви відповідно до статті 41.
3. Комісія обирає свого Голову і встановлює свої власні правила процедури.
4. Засідання Комісії звичайно проводяться в центральних установах Організації
Об’єднаних Націй або у Відділенні Організації Об’єднаних Націй у Женеві. Однак вони можуть проводитися в інших місцях, які може визначити Комісія в консультації з Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй і відповідними державами-учасницями.
5. Секретаріат, наданий відповідно до статті 36, також обслуговує комісії, що призначаються на підставі цієї статті.
6. Одержана і вивчена Комітетом інформація надається в розпорядження Комісії, і
Комісія може звернутися до заінтересованих держав-учасниць із проханням подати будь- яку інформацію, що стосується справи.
7. Коли Комісія повністю розгляне питання, але в усякому разі не пізніше ніж через дванадцять місяців після того, як їй було передано це питання, вона подає Голові Комітету доповідь для надіслання її заінтересованим державам-учасницям:
а) якщо Комісія не може завершити розгляд даного питання в межах дванадцяти

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
192
місяців, вона обмежує свою доповідь коротким викладом про стан розгляду нею даного питання;
b) якщо досягається полюбовне вирішення даного питання на основі додержання прав людини, визнаних у цьому Пакті, Комісія обмежує свою доповідь коротким викладом фактів і досягнутого вирішення;
с) якщо вирішення, зазначене в підпункті (b), не досягається, доповідь Комісії містить її висновки в усіх питаннях фактичного характеру, що стосується спору між заінтересованими державами-учасницями, та її міркування про можливості полюбовного врегулювання цього питання. Ця доповідь також містить письмові заяви і запис усних заяв, зроблених заінтересованими державами-учасницями;
d) якщо доповідь Комісії подається згідно з підпунктом (с), заінтересовані держави- учасниці протягом трьох місяців після одержання цієї доповіді повідомляють Голову
Комітету про те, чи згодні вони із змістом доповіді Комісії.
8. Постанови цієї статті не принижують обов'язків Комітету, передбачених у статті 41.
9. Заінтересовані держави-учасниці рівною мірою несуть усі витрати членів Комісії відповідно до кошторису, що подається Генеральним секретарем Організації Об'єднаних
Націй.
10. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй має право оплачувати витрати членів Комісії, коли необхідно, до їх відшкодування заінтересованими державами- учасницями відповідно до пункту 9 цієї статті.
Стаття 43
Члени Комітету і спеціальних погоджувальних комісій, яких може бути призначено згідно зі статтею 42, мають право на пільги, привілеї та імунітети експертів, що посилаються
Організацією Об'єднаних Націй у відрядження, як це передбачено у відповідних розділах
Конвенції про привілеї та імунітети Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 44
Положення про здійснення цього Пакту застосовуються без шкоди для процедур у галузі прав людини, визначених установчими актами і конвенціями Організації Об’єднаних
Націй та спеціалізованих установ або відповідно до них, і не перешкоджають державам, які беруть участь у цьому Пакті, вдаватися до інших процедур вирішення спору на підставі діючих між ними загальних і спеціальних міжнародних угод.
Стаття 45
Комітет подає Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй через Економічну і соціальну раду щорічну доповідь про свою роботу.
Частина V
Стаття 46

193
Додатки
Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як приниження значення постанов Статуту
Організації Об'єднаних Націй і статутів спеціалізованих установ, що визначають відповідні обов'язки різних органів Організації Об'єднаних Націй і спеціалізованих установ щодо тих предметів, яких стосується цей Пакт.
Стаття 47
Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як ущемлення невід’ємного права всіх народів володіти і користуватися повною мірою і вільно своїм природними багатствами та ресурсами.
Частина VI
Стаття 48 1. Цей Пакт відкрито для підписання будь-якою державою-членом Організації
Об’єднаних Націй або членом будь-якої з її спеціалізованих установ, будь-якою державою- учасницею Статуту Міжнародного Суду та будь-якою іншою державою, запрошеною
Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй до участі в цьому Пакті.
2. Цей Пакт підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти депонуються у Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.
3. Цей Пакт відкрито для приєднання будь-якої держави, зазначеної в пункті 1 цієї статті.
4. Приєднання здійснюється депонуванням документа про приєднання у Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.
5. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй повідомляє всі держави, які підписали цей Пакт або приєдналися до нього, про депонування кожної ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
Стаття 49 1. Цей Пакт набирає чинності через три місяці з дня депонування у Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй тридцять п’ятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
2. Для кожної держави, яка ратифікує цей Пакт або приєднається до нього після депонування тридцять п’ятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, цей
Пакт набирає чинності через три місяці з дня депонування її власної ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
Стаття 50
Постанови цього Пакту поширюються на всі частини федеративних держав без будь- яких обмежень чи винятків.

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
194
Стаття 51 1. Будь-яка держава, що бере участь у цьому Пакті, може пропонувати поправки і подавати їх Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй. Генеральний секретар
Організації Об’єднаних Націй пересилає потім будь-які запропоновані поправки державам- учасницям цього Пакту з проханням повідомити його, чи висловлюються вони за скликання конференції держав-учасниць з метою розгляду цих пропозицій і проведення щодо них голосування. Якщо принаймні третина держав-учасниць висловиться за таку конференцію,
Генеральний секретар скликає цю конференцію під егідою Організації Об’єднаних Націй.
Будь-яка поправка, прийнята більшістю держав-учасниць, що були присутні і брали участь у голосуванні на цій конференції, подається Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних
Націй на затвердження.
2. Поправки набирають чинності після затвердження їх Генеральною Асамблеєю
Організації Об’єднаних Націй і прийняття їх більшістю в дві третини держав-учасниць цього
Пакту відповідно до їх конституційних процедур.
3. Коли поправки набирають чинності, вони стають обов’язковими для тих держав- учасниць, які їх прийняли, а для інших держав-учасниць залишаються обов’язковими постанови цього Пакту та будь-які попередні поправки, ними прийняті.
Стаття 52
Незалежно від повідомлень, зроблених згідно із пунктом 5 статті 48, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє всі держави, про які йдеться в пункті 1 тієї ж статті, про таке:
а) підписання, ратифікації і приєднання згідно зі статтею 48;
b) дату набрання чинності цим Пактом згідно зі статтею 49 і дату набрання чинності будь-якими поправками згідно зі статтею 51.
Стаття 53 1. Цей Пакт, англійський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якого є цілком автентичними, підлягає здачі на зберігання в архів Організації Об'єднаних
Націй.
2. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй пересилає засвідчені копії цього Пакту всім державам, зазначеним у статті 48.
Прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН.

195
Додатки
Додаток В.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права
(1966)
(Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР
N 2148-VIII від 19.10.73 )
Неофіційний переклад
Держави, які беруть участь у цьому Пакті,
беручи до уваги, що відповідно до принципів, проголошених Статутом Організації
Об'єднаних Націй, визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, та рівних і невід'ємних прав їх є основою свободи, справедливості і загального миру,
визнаючи, що ці права випливають із властивої людській особі гідності,
визнаючи, що згідно із Загальною декларацією прав людини ідеал вільної людської особи, вільної від страху та нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними та політичними правами,
беручи до уваги, що за Статутом Організації Об'єднаних Націй держави зобов'язані заохочувати загальне поважання і додержання прав та свобод людини,
беручи до уваги, що кожна окрема людина, маючи обов'язки щодо інших людей і того колективу, до якого вона належить, повинна добиватися заохочення і дотримання прав, визнаних у цьому Пакті, погоджуються про такі статті:
Частина I
Стаття 1 1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.
2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають
із міжнародного економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та
із міжнародного права. Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.
3. Всі держави, які беруть участь у цьому Пакті, в тому числі ті, що несуть відповідальність за управління несамоврядними і підопічними територіями, повинні, відповідно до положень Статуту Організації Об'єднаних Націй, заохочувати здійснення права на самовизначення і поважати це право.
Частина II
Стаття 2 1. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується в індивідуальному

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
196
порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів.
2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.
3. Країни, що розвиваються, можуть із належним урахуванням прав людини і свого народного господарства визначати, в якій мірі вони гарантуватимуть визнані в цьому Пакті економічні права особам, котрі не є їх громадянами.
Стаття 3
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються забезпечити рівне для чоловіків і жінок право користування всіма економічними, соціальними та культурними правами, передбаченими в цьому Пакті.
Стаття 4
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що відносно користування тими правами, що їх та чи інша держава забезпечує відповідно до цього Пакту, дана держава може встановлювати тільки такі обмеження цих прав, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це є сумісним із природою зазначених прав, і винятково з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.
Стаття 5 1. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь- які дії, спрямовані на знищення будь-яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається у цьому Пакті.
2. Ніяке обмеження чи приниження будь-яких основних прав людини, визнаних або існуючих в якій-небудь країні на підставі закону, конвенцій, правил чи звичаїв, не допускається під тим приводом, що в цьому Пакті не визнаються такі права або що в ньому вони визнаються у меншому обсязі.
Частина III
Стаття 6 1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення

197
Додатки
цього права.
2. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з метою повного здійснення такого права, включають програми професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.
Стаття 7
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема:
а) винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим:
і) справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю;
іі) задовільне існування для них самих та їхніх сімей відповідно до постанов цього
Пакту;
b) умови роботи, що відповідають вимогам безпеки і гігієни;
с) однакову для всіх можливість просування по роботі на відповідні більш високі ступені виключно на підставі трудового стажу та кваліфікації;
d) відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку так само, як і винагороду за святкові дні.
Стаття 8 1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються забезпечити:
а) право кожної людини створювати для здійснення і захисту своїх економічних та соціальних інтересів професійні спілки і вступати до них на свій вибір при єдиній умові додержання правил відповідної організації. Користування зазначеним правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших;
b) право професійних спілок утворювати національні федерації чи конфедерації та право цих останніх засновувати міжнародні професійні організації або приєднуватися до них;
с) право професійних спілок функціонувати безперешкодно без будь-яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав та свобод
інших;
d) право на страйки при умові його здійснення відповідно до законів кожної країни.
2. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цими правами для осіб, що входять до складу збройних сил, поліції або адміністрації держави.
3. Ніщо в цій статті не дає права державам, які беруть участь у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року щодо свободи асоціацій і захисту права на організацію, приймати законодавчі акти на шкоду гарантіям, передбаченим у зазначеній Конвенції, або

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
198
застосовувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям.
Стаття 9
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.
Стаття 10
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що:
1. Сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їхнє виховання. Шлюб повинен укладатися за вільною згодою тих, хто одружується.
2. Особлива охорона повинна надаватися матерям протягом розумного періоду до і після пологів. Протягом цього періоду працюючим матерям повинна надаватись оплачувана відпустка або відпустка з достатньою допомогою по соціальному забезпеченню.
3. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Діти та підлітки мабть бути захищено від економічної і соціальної експлуатації. Застосування їх праці в галузі, шкідливій для їх моральності і здоров'я чи небезпечній для життя або такій, що може завдати шкоди їх нормальному розвитку, повинно бути каране за законом. Крім того, держави повинні встановити межі віку, нижче яких користування платною дитячою працею забороняється і карається законом.
Стаття 11 1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на неухильне поліпшення умов життя. Держави-учасниці вживуть належних заходів щодо забезпечення здійснення цього права, визнаючи важливе значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді.
2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнаючи основне право кожної людини на свободу від голоду, повинні вживати необхідних заходів індивідуально і в порядку міжнародного співробітництва, які б включали проведення конкретних програм для того, щоб:
а) поліпшити методи виробництва, зберігання і розподілу продуктів харчування шляхом широкого використання технічних і наукових знань, поширення знань про принципи харчування і вдосконалення або реформи аграрних систем так, щоб досягти найбільш ефективного освоєння і використання природних ресурсів, і
b) забезпечити справедливий розподіл світових запасів продовольства відповідно до потреб і з урахуванням проблем країн, що імпортують, так і експортують продукти.

199


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   22


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал