Методика використання посібника 1 Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів



Pdf просмотр
Сторінка11/22
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   22
Завдання:
• візуально та текстово розібратися з сутністю права на свободу думки, слова, поглядів та переконань;
• розвинути навички самостійної /колективної роботи, свободу творчих поглядів.
Кількість учасників: задіяний весь клас.
Час: позакласне завдання + обговорення протягом уроку.
Матеріали:

те, що буде створено дітьми (на різних носіях).
Інструкції / поради ведучому:
1. Поставте перед дітьми завдання.
2. Кожний учень повинен визначитися, чи хоче він працювати самостійно чи в групі.
3. Кожний учень повинен обрати форму розкриття поняття свободи слова (есе, відео, сценарій, п’єса тощо).
4. Повідомте, скільки часу має тривати завдання.
5. Результати творчої діяльності діти/групи представляють на уроках.
6. Обговоріть виконане завдання та обміняйтесь думками.
7. Визначтеся з кращими роботами. У разі можливості слід вигадати та присудити спеціальні призи (наприклад, книги).
8. Кращу п’єсу чи кіно можна продемонструвати в актовій залі усій школі у День свободи слова, а есе надрукувати у шкільній газеті чи вивісити на дошку оголошень.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи швидко вони розібралися із завданням?
як працювалося в команді?
чи легко було визначитися із візуальними образами ?
чи хотілося б їм виконати подібні завдання стосовно інших прав людини?

127
Право на свободу світогляду і віросповідання
3.8. Право на свободу світогляду і віросповідання
3.8.1. Історія та особливості виникнення та еволюції права на
свободу світогляду і віросповідання
Нетерпимість до релігійних поглядів іншого, як і боротьба з інакшими поглядами, часто є підставами для збурення війн та провокування конфліктів.
У давні часи поява різних релігійних культів у рамках однієї країни завжди ділила суспільство на групи. Втім, ситуація, що склалася у стародавньому Єгипті, Вавилоні, а пізніше у Греції та Римі, коли одночасно існувало кілька десятків богів, кожен з яких відповідав за своє, взагалі не передбачала виникнення релігійної нетерпимості. З одного боку, наявність багатобожжя була сприятливою умовою для утвердження ідеї релігійної терпимості, з іншого – поняття релігійної свободи було чуже античному світогляду. Релігія була справою більшою мірою публічною, ніж особистою.
Утвердження християнства в Європі стало передумовою появи релігійної нетерпимості.
Разом з тим, найперші християни зіткнулися з двома протилежними тенденціями: християнською догмою релігійної нетерпимості, з одного боку, і зі становищем переслідуваних
– з іншого. Як тільки християнство було визнане офіційною релігією (Міланський едикт
313 р.), християни направили свій гнів на пошук інакомислячих посеред самих себе і на язичників. Варто сказати, що нетерпимість до язичництва під час поширення християнства
(9–10 сторіччя) відбувалася і на тодішній території України. І лише збалансування деяких язичницьких та християнських культів дозволило цьому процесу відбутися більш-менш мирно.
XV століття розпочало Реформацію, в рамках якої, на думку багатьох дослідників,
і з’явилася «думка свободи совісті». Принципи, на базі яких почалося формування руху
Реформації, зобов’язані були привести до проголошення свободи совісті, але внутрішні непорозуміння фундаторів Реформації завадили цьому. Втім, імениті 95 Віттенберзьких тез Мартіна Лютера (1483–1546), що стали головним документом Реформації, пов’язували свободу совісті християнина з вимогою вільної проповіді та безперешкодного поширення
Святого Письма, що зазвичай значилося як прерогатива Церкви.
Історична нагорода Реформації полягає в тому, що вперше у публічному житті виникло поняття свободи віросповідання як свободи вибору однієї з конфесій християнства.
У французькій публічній думці другої половини XVI століття питання свободи совісті займає істотне місце. З початком громадянської війни у Франції релігійні суперечності набули політичного забарвлення. Канцлер М. Де Лопиталь
24
, видатний політичний діяч
Франції того часу, у власній діяльності стверджував принципи свободи совісті у сфері
ідеології та віротерпимості в політиці. Пояснюючи свою позицію щодо релігійних питань,
Лопиталь посилався на природне право, обґрунтовуючи свободу совісті людини, як щось незалежне від «законів людей».
Однією із значущих фігур у плеяді мислителів XVII століття був Джон Лок (1632–
1704). Говорячи про свободу совісті, Лок наполягав на тому, що її визнання не приведе до встановлення анархії, а навпаки, терпимість лише посилить суспільну довіру, оскільки:
«Вдячність людей, які відчувають, що їм дозволено жити за велінням їхньої совісті,
виливається в лояльність по відношенню до держави, що гарантує терпимість»
25
24
Лучицкий И. В., Мишель Лопиталь, «Университет, изв.», К., 1870, No 10 25
Дж. Лок. Опыт веротерпимости. 1667. Лок Дж. Сочинения в трех томах: Т. 3.— М.: Мысль, 1988.— 668 с

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
128
Французька школа мислителів вперше винесла свободу совісті з рамок релігійних
інтересів у рамки цивільних прав і свобод особистості. Французький філософ П’єр Бейль
(1647–1706)
26
наполягав, що свободу совісті слід розуміти не лише як право сповідувати
будь-яку релігію, але і як право не вірити в Бога взагалі. До кінця XVII століття принцип рівності всіх релігій отримує відображення в законодавстві низки європейських країн, в основному тих, кого торкнулася Реформація. У 1689 році в Англії владикою був підписаний
Акт про терпимість. У Франції Едикт про терпимість був підписаний Людовіком XIV тільки у
1785 р. У Німеччині свобода совісті була закріплена законодавчо лише після об’єднання у
1870 році.
У царській Росії існував поділ церков на панівні, терпимі та гнані. З моменту створення
Радянської держави, незважаючи на те, що в Конституціях 1918 та 1936 років гарантувалося право кожного на свободу совісті, а також декларувалася релігійна терпимість, вже у 1919 р. була прийнята нова партійна комуністична програма. Всупереч раніше прийнятого і закріпленого Конституцією законодавства про релігію, вона оголосила комуністичне вчення офіційною державною ідеологією країни Рад, що остаточно поставило хрест на свободі совісті. Варто сказати, що Греко-католицьку Церкву в Україні було фактично загнано у підпілля, знищено та заборонено; те саме стосувалося римо-католицької конфесії та
Української автокефальної церкви.
Конституція України статтею 35 гарантує:
«Кожний має право на свободу світогляду та віросповідання. Це право включає
свободу сповідувати будь-яку релігію чи не сповідувати жодної, безперешкодно
відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи та ритуальні обряди,
проводити релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене
законом тільки в інтересах захисту суспільного порядку, здоров’я та моральності
населення чи захисту прав та свобод інших людей.
Церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від
церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.
Ніхто не може бути звільнений від своїх обов’язків перед державою чи відмовитися
від виконання законів з мотивів релігійних переконань. У випадку, якщо виконання
військових обов’язків протирічить релігійним переконанням громадянина, виконання
цієї повинності повинно бути замінене альтернативною (невійськовою) службою».
3.8.2. Опис змісту права на свободу світогляду і віросповідання,
понятійний апарат
Коли ми говоримо про свободу світогляду та віросповідання, передовсім ми розуміємо:
• вільність власного релігійного та світоглядного вибору та
• повагу – терпимість до релігійного та світоглядного вибору іншої людини.
Право вибирати релігію або відмовитися від неї, будучи, безумовно, одним з основоположних прав людини, тісно пов

язане з невловимим та незримим – з людською душею та думками. Свобода совісті невіддільна від релігії, але не тотожна їй. Вона зазвичай
26
Pierre Bayle. «Oeuvres diverses» (Гаага, 4 т., с. 1725 –31)

129
Право на свободу світогляду і віросповідання
трактується як свобода морально-етичних поглядів людини, свобода світогляду, свобода совісті. Однак, у зв

язку з тим, що протягом багатьох століть морально-етичні погляди і уявлення базувалися на релігійній свідомості, свобода совісті тісно пов

язана із свободою віросповідання.
Право на свободу совісті включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь- яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
В юридичній літературі сукупність прав і обов’язків у галузі релігії і стосовно релігії називається свободою совісті (Англійською мовою: The freedom of conscience – свобода свідомості).
Совість, за Віктором Емілем Франклом
27
, австрійським філософом-психологом, це –
«інтуїтивна здатність відшуковувати єдиний сенс, що криється в кожній ситуації,
навіть коли цей сенс суперечить сформованим цінностям, якщо вони вже не
відповідають ситуаціям, тенденціям, котрі швидко змінюються. Саме тому,
свобода совісті – це завжди динаміка, шанс добитися кращого, піднести індивіда і
піднестися самому людству».
Людина може одночасно вірити в те, що Бог створив цей світ, але не заперечувати наукові теорії Дарвіна. Ніхто не має права заборонити віру чи атеїзм. Ніхто не має права диктувати та нав’язувати єдину віру. Тут варто зазначити, що потрібно вирізняти
інформування стосовно віри, котрої дотримуєшся, і грубе нав’язування своїх релігійних поглядів іншій людині.
Конституція України відокремлює церкву, релігійні організації та державу. Це цілком співпадає зі світовими демократичними основами та тенденціями. Адже держава завжди може використовувати церкву, а церква – державу у власних, а не суспільних інтересах.
Один з найбільш впливових і авторитетних членів Верховного Суду США Гарі Ендрю
Блекмун (Harry Andrew Blackmun: 1908–1999) говорив:
«Співробітництво держави і церкви в будь-яких сферах державного життя
загрожує правам і свободам громадян навіть у тому випадку, коли і церква, і держава
співробітничають не за примусом, а добровільно… Якщо держава в тому чи іншому
випадку обрала для вшанування якусь конкретну релігію чи віросповідання, то це
автоматично веде до дискредитації тих громадян країни, хто до цієї, вшанованої
державними владами, релігії чи віросповідання не належать. У такому випадку
держава жодним чином не переконає своїх громадян в їх рівності перед законом і
державою, якщо вона, держава, самим фактом публічного вшанування надає одній
релігії чи віросповіданню перевагу над іншими релігіями чи віросповіданнями».
3.8.3. Загальна характеристика відповідальності за порушення
права на свободу світогляду і віросповідання
Стаття 161 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно, серед іншого, і від їх релігійних переконань.
27
Frankl V. Man’s Search for Meaning. An Introduction to Logotherapy, Boston: Beacon, ISBN 0–8070–1426–5; and
Random House / Rider, London 2004

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
130
Кодексом заборонені умисні дії, спрямовані на:
• розпалювання релігійної ворожнечі;
• образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями;
• пряме чи непряме встановлення привілеїв громадян за ознаками релігійних переконань.
Відповідальність за зазначені дії – від сплати доволі великих штрафів до обмеження волі на строк до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади.
Наприклад, директор школи не запрошує на педагогічні ради вчителів татарського походження, мусульман за віросповіданням, позбавляє їх премій тощо. Або ж умисно не спілкується з батьками дітей іншої, ніж християнська віра. На уроках зазначає, що найправильнішою релігією є, припустимо, православна, а завданням мусульманської релігії натомість є збурювання війн, а іслам – найкривавіша релігія. Вчитель на уроках принижує учня через те, що його релігією є іудаїзм.
Усі наведені приклади – підстава для заяв стосовно відкриття кримінальних справ,
а також для подання цивільних позовів.
Статтею 178 Кримінального кодексу встановлено відповідальність за пошкодження релігійних споруд. То ж не варто влаштовувати графіті – шоу на стінах храму тощо. Статтею
179 встановлена відповідальність за незаконне утримування або знищення релігійних святинь, тому не варто приносити в школу, дарувати та домальовувати вуса іконам, котрі учні позичили в бабусі. Також не варто примушувати учнів класу молитися на телячі кістки, переконуючи, що це – святі мощі.
З 90–років ХХ сторіччя в Україні почали з’являтися релігійні шахраї – особи, які не мають до віри жодного стосунку, але створюють шахрайські секти та церкви, куди затягують людей різними методами, залякуючи, обіцяючи вигнати диявола, зняти порчу, посягаючи на майно тощо. Стаття 181 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів.
За будь-яке порушення права на свободу совісті, особливо, якщо це порушення посягає на честь та гідність, завдає чи може завдати фізичну чи моральну шкоду, можна подавати на винуватця цивільний позов. Законодавство також передбачає адміністративну відповідальність, наприклад, не можна без дозволу органів місцевого самоврядування влаштовувати релігійні мітинги та справляти масові релігійні культи.

131
Право на свободу світогляду і віросповідання
3.8.4. Практичні вправи для дітей молодшого шкільного віку (6–12
років)
1. Гра «Інший Новий Рік»
Завдання:
• поглибити знання про звичаї і традиції інших релігій світу;
• розвинути навички командної роботи;
• розвинути уяву та творче мислення.
Кількість учасників: 10 і більше.
Час: 45 хвилин.
Матеріали:
яблука, мед, хліб.
Інструкції / поради ведучому:
1. Розкажіть дітям, що не всі люди у світі святкують Новий Рік 1–го січня, як в Україні.
Є люди, які сповідують іншу релігію, живуть у країні Ізраїль і святкують Новий Рік восени. Запропонуйте дітям зробити свято за їхніми традиціями.
2. Запропонуйте дітям сісти у коло, до середини поставте яблука, хліб і мед.
3. Під час святкування розповідайте дітям про традиції:
«
Рош Гашана — «голова року» — єврейський Новий рік, день, з якого починається суд над всім утвором. У цей день людина оглядається на минулий рік, згадує свої помилки та аналізує вчинки: чи робив він добро, чи допомагав людям? І приймає тверде рішення — у майбутньому році бути кращим, чеснішим, добрішим, терпимішим, не ображати нікого, робити ще більше добра, ще більше любити ближнього свого та намагатися робити всіх навколо щасливішими. Прийнято в Рош Гашана їсти під час трапези круглі хали (хліб), форма яких нагадує, що це коло закінчилося і починається нове коло нашого життя. Їдять яблука з медом, щоб рік був солодким, як мед, і гранати, щоб добрі справи і вчинки збільшувалися, як зернятка в цьому плоді. Прийнято вивертати кишені біля річки чи водойми, викидаючи крихти, що залишилися в них, немов викидаючи усе погане і неприємне, що було торік».
4. Запропонуйте дітям підготувати вдома розповіді про інші традиційні та релігійні свята різних країн, як відбувається святкування, які обряди та страви використовуються.
Можна домовитись відсвяткувати деякі з них у класі.

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
132
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи сподобалось їм святкувати Новий Рік не так, як завжди?
чи згодні вони з тим, що кожен має право святкувати свої власні свята, як прийнято в його сім’ї? чи вважають вони, що це дуже цікаво – мати можливість святкувати різні свята, але не так як зазвичай?

133
Право на свободу світогляду і віросповідання
2. Вправа «Цікава архітектура»
Завдання:
• поглибити знання про різні релігії світу;
• розвинути навички командної роботи;
• розвинути уяву та творче мислення.
Кількість учасників: 10 і більше.
Час: 30 хвилин.
Матеріали:
картинки із зображенням Православної церкви, Католицької церкви, Мечеті,
Буддиського храму. картки з коротким описом кожної з релігій – християнство, католицизм, мусульманство, буддизм.
4 комплекти картинок і карток. У кожному комплекті одна з картинок має бути позначена (позначення не повторюються).
Інструкції / поради ведучому:
1. Розкажіть дітям, що у світі існує багато релігій. Кожна релігія має свої особливості, наприклад, храми, до яких ходять люди, вбрання, в яке вдягаються відповідно до своєї релігії.
2. Запропонуйте дітям розділитися на 4 групи.
3. Кожна група обговорює описи релігій на картках та має знайти відповідну картинку
із зображенням храму.
4. Кожна група також готує коротку презентацію тієї релігії, картинка якої позначена.
Для презентації використовується інформація на картках або власні знання членів команди.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи сподобалось їм завдання?
чи цікаво їм було почути про особливості різних релігій світу? які ще релігії вони знають, запропонуйте коротко описати їх.

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
134
3. Вправа «Намалюй Янгола»
Завдання:
• поглибити знання про різні релігії світу;
• розвинути навички командної роботи;
• розвинути уяву та творче мислення.
Кількість учасників: 10 і більше.
Час: 30 хвилин.
Матеріали:
5 картинок із зображенням дітей (хлопчик або дівчинка) з різних країн – Україна,
Польща, Китай, Ізраїль, Туреччина. Картки з коротким описом кожної з релігій – християнство, католицизм, мусульманство, буддизм, іудаїзм.
Інструкції / поради ведучому:
1. Розкажіть дітям, що у світі існує багато релігій. Однак, у кожній країні, незалежно від релігії, живуть такі ж діти, як і вони, а кожна дитина має свого янгола.
2. Запропонуйте дітям розділитися на 5 груп.
3. Кожна група обговорює описи релігій на картках та має колективно намалювати, як буде виглядати янгол кожного з дітей.
4. Кожна група представляє свій малюнок і розповідає, чому вони намалювали янгола саме таким, чи залежало це від того, в якій країні жили діти, зображені на картинках, або, яку релігію вони сповідували.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи сподобалось їм завдання?
чи цікаво їм було почути про особливості різних релігій світу? які ще релігії вони знають, запропонуйте коротко описати їх.

135
Право на свободу світогляду і віросповідання
4. Рольова гра «Розв’яжи спір»
Завдання:
• поглибити знання про право на віросповідання;
• розвинути навички командної роботи;
• розвинути уяву та творче мислення.
Кількість учасників: 10 і більше.
Час: 30 хвилин.
Матеріали:
довідка від батьків про пропуск уроків їх дитиною з їхнього дозволу.
Інструкції / поради ведучому:
1. Розкажіть дітям історію: один з учнів, сім’я якого сповідує іншу релігію, не прийшов до школи у день, коли всі учні писали річну контрольну роботу з математики.
Наступного дня учень прийшов до школи і приніс довідку від батьків, що вчора у них було велике релігійне свято і батьки дозволили йому залишитися вдома. Вчитель математики, незважаючи на довідку, наприкінці навчального року відмовився ставити учневі оцінку за рік, оскільки той не написав контрольну роботу.
2. Запропонуйте дітям обрати ролі: учня, який пропустив заняття, його батьків та вчителя математики. Решта дітей – присяжні.
3. Запропонуйте найактивнішому учню роль Правника або візьміть цю роль на себе.
4. Після цього запропонуйте інсценувати процес вирішення спору. Батьки учня та вчитель математики висловлюють свої аргументи:
Батьки учня – «це наше релігійне свято, ми маємо право його святкувати. Ми дали
довідку нашій дитині, щоб не вважалось, що він прогуляв школу».
Вчитель математики – «ваша довідка мене не хвилює, оскільки ваше свято не
є офіційним і я його не вважаю святом. Ваша дитина прогуляла школу і тому не
отримає оцінки».
5. Спробуйте разом з дітьми розв’язати спір та вирішити, який може бути вихід із ситуації.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи сподобалось їм працювати у команді?
чи важко було грати ролі учасників спору?
чи згодні вони з тим, що кожен має поважати право на віросповідання іншої релігії, в тому числі і вчителі у школі.

Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів
136
3.8.1. Практичні вправи для дітей старшого шкільного віку (13–18
років)
1. Завдання «Роксолана»
Цікавим, складним та неоднозначним є літературний образ Роксолани, православної дівчини, котра змінила релігію, коли опинилася в світі з панівним мусульманством.
Пропонується надати можливість учням висловитися стосовно дій цього персонажу.
Завдання:
• поглибити знання про право на свободу світогляду і віросповідання;
• розвинути навички індивідуальної роботи та навички ведення дискусії.
Кількість учасників: весь клас.
Час: 30 – 40 хвилин.
Матеріали:
уривок з роману Павла Загребельного
«
Роксолана» або запис відповідного телевізійного серіалу;
папір.
Інструкції / поради ведучому:
1. Розкрийте дітям образ Роксолани, або нагадайте про неї, якщо діти пам’ятають роман, чи влаштуйте груповий перегляд серіалу.
2. Закцентуйте увагу дітей на питаннях, пов’язаних з правом на віросповідання.
3. Запропонуйте дітям у вільній формі висловитися (есе, погляд, висновок), розкрити право на віросповідання на прикладі дій Роксолани.
4. Обговоріть висловлені учнями погляди в класі.
Зворотній зв’язок:
Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей:
чи швидко вони розібралися із завданням?
з чим було найважче визначитися?
що б вони порадили Роксолані, якби опинилися у романі? Як варто діяти, а як не варто і чи можна чинити опір у даному випадку чи ні?

137
Право на свободу світогляду і віросповідання
2. Вправа «Висновок щодо конституційності»
Президент України підписав Закон про «Обов’язкове введення до шкільної програми православної етики та моралі».
Питання:
Чи можна вважати цей закон конституційним, якщо так – чому, якщо ні – чому?
Які правничі дії можна вжити для скасування цього закону?
Написати висновок щодо конституційності.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   22


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал