«Методика роботи з обдарованими і талановитими дітьми»



Скачати 111.3 Kb.
Дата конвертації22.12.2016
Розмір111.3 Kb.
 Полтавський районний Будинок дитячої та юнацької творчості

Доповідь на тему:

« Методика роботи з обдарованими і талановитими дітьми»

до засідання методичного об’єднання педагогів хореографічного жанру

Підготувала

керівник гуртка

ансамблю танцю «Сузір’я»

Бараннік Ж.М.

М. Полтава, 2013р.

Обдарованість притаманна, на думку психологів, кожній людині. Навчання та виховання талановитого покоління з метою формування неординарних творчих особистостей для потреб сьогоденного суспільства є актуальним завданням сучасних педагогів усіх галузей освіти. Серед безлічі педагогічних форм розвитку креативного мислення у дітей та підлітків хореографія займає особливе місце.

Наша мета – проаналізувати роль танцю у повноцінному естетичному розвитку творчо обдарованої молоді, її гармонійному та фізичному вдосконаленні.

Наявність загальних, спеціальних, творчих, лідерських та психомоторних здібностей дозволяє фахівцям виділити кілька напрямків розвитку обдарованості. Творча обдарованість – здатність до творчої самореалізації в різних галузях життєдіяльності є особливим видом здібностей. Вона не пов’язана з інтелектом і має в своїй основі творчий потенціал.

Виділимо наступні характеристики творчо обдарованих дітей:

- вища, ніж у однолітків сприйнятливість творчого процесу та більш виражені творчі прояви;

- наявність внутрішньої установки, спрямованої на діяльність, що цікавить;

- надзвичайно висока пізнавальна активність;

- рання готовність до цілеспрямованого розумового напруження .

Педагоги, які працюють в різних навчальних середовищах (загальноосвітніх або спеціалізованих) і мають можливість спостерігати за обдарованими дітьми, приділяють багато уваги вирішенню цілого комплексу проблем, пов’язаних з визначенням ступеню творчої обдарованості молоді.

Їхньою метою стає пошук ефективних педагогічних технологій, що сприяють підвищенню обдарованості та формуванню умов для її розвитку.

На думку фахівців, розвитку творчих здібностей сприяє ранній період. Як правило, це дошкільний вік, коли творча індивідуальність проявляється в задумі – виборі теми для гри, малюнка, в знаходженні способів здійснення задуманого, у відсутності копіювання побаченого, у щирому ставленні до зображуваного, до своєї думки або почуття. Завданням педагога у даному випадку є створення розвиваючої обстановки, стимулюючої активність творчої діяльності (обов’язковою умовою є відсутність змагального елементу та навмисна пасивність викладача).

Педагог повинен керувати діями дітей лише непрямими методами, не руйнуючи їх ініціативу та свободу вибору. Керівництво творчим процесом можна вважати успішним лише тоді, коли наставник вміє завоювати довіру підопічних, встановити з ними контакт. Це досягається лише в тому випадку, коли педагог ставиться до творчої реалізації учнів серйозно та з щирим інтересом.

Розвитку абстрактного креативного мислення сприяє індивідуальна програма навчання (прискорена, ускладнена, іноді корегована самими учнями), спілкування з творчими людьми (дорослими та однолітками), а також свобода у виборі занять, їх послідовності, часу та способів роботи .

Зазначимо, що не всі творчо обдаровані діти однаково адаптуються до навколишнього середовища. Психологи М. Волах та К. Коган виділяють чотири групи дітей з різним рівнем інтелекту та креативності, які відрізняються умінням адаптуватися до зовнішніх умов при вирішенні творчих завдань.

*Діти, що володіють високим рівнем інтелекту та творчої обдарованості, впевнені у своїх здібностях, мають адекватну самооцінку, виявляють більшу ініціативу, особисту незалежність суджень та дій. Вони успішні, талановиті, добре адаптуються до соціальних умов.

* Діти з низьким рівнем креативності та високим рівнем інтелекту прагнуть успіху, але вкрай важко переживають невдачі, бояться висловити власну думку та іти на ризик.

* Діти з третьої групи – з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності часто потрапляють до категорії «вигнанців», погано пристосовуються до освітніх вимог, мають хобі та інтереси на стороні. Це «дивні фантазери» часто так і незрозумілі зовнішнім оточенням.

* Четверта група – діти з низьким рівнем інтелекту та творчих здібностей. Вони добре адаптуються серед однолітків, тримаються в «середнячках», мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здібностей компенсується високим рівнем соціальної активності та спілкування.

Таким чином, якщо у дитини однаково високі або однаково різні її інтелектуальні та творчі здібності, вона адаптується в суспільстві досить легко, на відміну від дітей, у яких виражений лише один тип здібностей .

Обдарованих дітей не можна сприймати як обраних. Разом з тим, це не

зовсім звичайні діти. З одного боку, вони потребують підтримки та стимулювання з боку батьків та педагогів у розвитку свого творчого потенціалу. З іншого боку, таких дітей не можна особливо виділяти, щоб штучно не завищити їхню внутрішню самооцінку.

Творчо обдаровані діти вчаться успішніше у сфері їх зацікавлення (музика, живопис, хореографія тощо), а тому швидше досягають глибокого розуміння навчального матеріалу, ніж їх однолітки. Як правило, вони приділяють багато часу самостійному вивченню предмета зацікавлення та критично ставляться до своїх недоліків. Проте, у багатьох з них може бути низький рівень знань у загальноосвітній школі. Ця проблема виникає тоді, коли до обдарованих дітей батьки та вчителі ставляться без урахування їх індивідуальних особливостей, не стимулюють мотивацію та не заохочують відповідним чином.

З часом це призводить до дезорганізації дисципліни, розвиненню неправильного співвідношення між розвитком креативного мислення, з одного боку, та інтелектуального – з іншого.

Творчо обдарованим вихованцям краще вчитися за спеціальними програмами, розрахованими на їхні більш високі здібності. У такому випадку виникає необхідність диференційованого навчання обдарованої молоді.

Проблема розвитку творчо обдарованих дітей та підлітків має певну специфіку та проблематику. Інтелектуально та творчо обдаровані діти приділяють багато часу вивченню літератури, роботі з комп’ютером та іншою електронною технікою, тобто ведуть «сидячий» спосіб життя. Тому виникає підвищення рухової активності, необхідної для повноцінного розвитку дитини.

Одним з рішень даної проблеми є заняття хореографією. Хореографія створює умови, що забезпечують розвиток обдарованих дітей, сприяє реалізації їхніх потенціальних можливостей, виховує людину, яка вміє цінувати матеріальні та духовні багатства накопичені людством, здатна відчувати світ і творчо його збагачувати.

Культура танцю не лише дає можливість передачі громадських та національних норм і традицій, а й розширює межі вибору, розвиває творчі здібності та художній смак .

Протягом останніх років у навчально-методичній та творчій роботі багатьох вітчизняних та зарубіжних середніх навчальних закладів практикуються інноваційні педагогічні технології, що дозволяють засобами хореографії виявити та розвинути творчий потенціал дітей та підлітків. Відзначимо деякі з них:

1. Технологія формування психо-фізичного стану, що дозволяє застосувати у навчальному процесі методи медитації та релаксації.

2. Технологія розвитку комунікативних здібностей колективу, заснована на принципі стадійності. Базується на проведенні колективної та самостійної(індивідуальної) роботи, активізує творчий потенціал учасників та виховує в студійцях почуття взаємоповаги, згуртованості.

3. Технологія художнього сприйняття та поетизації дії включає в себе

сукупність прийомів, які дозволяють здійснити поетапний перехід виконавця від побутового сприйняття до художнього осмислення танцювальних рухів та образів.

4. Технології розслаблення становлять комплекс вправ та етюдів, спря мованих на подолання психологічних та фізичних перешкод для вільного здійснення різноманітної сценічної діяльності.

5. Технології розвитку психічного апарату – специфічний напрямок тренінгових занять, які мають за мету підвищення психічної лабільності учасників, шляхом створення психологічного настрою та емоційно насиченого поля художніх комунікацій.

6. Технології розвитку пластичних характеристик, в ході яких використовується комплекс імпровізаційних вправ на психофізичне розслаблення людського тіла (так званий стретчинг).

7. Технології створення художнього образу допомагають відобразити віртуальну реальність сценічної дії; образ, створений за допомогою пластичного руху і музики допомагає чуттєво сприйняти цілісність художнього твору, простір, час, структуру, атмосферу та взаємини його елементів .

У ході проведення занять з хореографії та пластичного руху творчо обдаровані діти набувають необхідних навичок та вміння відчувати музичний ритм, розвивають координацію. Також молодь ознайомлюється з різними напрямками хореографічного мистецтва, історією хореографії, розвиває вміння через музику та рух висловити різні стани, думки, почуття людини, її ставлення до навколишнього світу.

Як правило, на першому етапі навчання хореографії формуються початкові танцювальні навички, розвивається музичний слух та пластика. Другий етап присвячений засвоєнню елементарних танцювальних рухів. Завершальний етап передбачає роботу над більш складними хореографічними композиціями з відповідною координацією та пластикою.

Навчання танцю – надзвичайно складна, кропітка праця, яка потребує багаторазового відпрацювання кожного вивченого руху. Тому робота з творчо обдарованими дітьми в хореографічному класі вимагає від педагога внутрішньої зібраності та підготовленості. Одночасно з початком роботи над розвитком танцювальних навичок викладачеві необхідно звертати увагу дітей на характер рухів, що розучуються та їх музичну виразність. Важливою для всього процессу навчання є здатність педагога оцінювати заняття з точки зору завдань певного етапу розвитку, а не з потреб сьогодення, що і виключить стихійність у роботі колективу.

Особливу увагу слід звертати на характер і якість музичного оформлення заняття. Підбір партитури (або аудіо матеріалу) необхідно здійснювати разом з концертмейстером, якому необхідно пояснити побудову заняття в цілому, а також в кожній з його окремих частин, вказати на потрібний розмір, ритмічну структуру та темп композицій.

Музичний супровід повинен бути в усіх відношеннях простим і близьким психології вихованців, разом з тим підкреслювати характер та манеру рухів і комбінацій.

Важливу роль у сприйнятті танцювального матеріалу відіграє особистість педагога. Викладач повинен мати певний ступінь магнетизму, який виражається у його зовнішності, манері спілкування, поведінки, ставленні до колективу й до кожного вихованця окремо. Стиль роботи педагога має безпосередній вплив на реалізацію конкретних завдань у процесі навчання та виховання творчо обдарованої молоді.

Проведення контрольних занять та концертних виступів у кінці кожного півріччя є перевіркою результатів роботи в хореографічному класі, що виявлятимуть творчий рівень розвитку вихованців і можливість переходу до більш складного етапу навчання. Крім того, під час підготовки дітей до танцювального виступу відбувається ознайомлення з основами танцювальної культури народу, чий танець береться для навчання.

Показником засвоєння цього курсу є наявність у дитини комунікативних навичок та розвинута здатність до адаптації у середовищі однолітків, можливість самостійно оцінити хореографічний твір та відтворити його елементи. Як засвідчує практика, саме на заняттях хореографією, у спілкуванні з музикою і танцем, часто долаються вікові конфлікти та проблеми відносин хлопців та дівчат.

Виділимо наступні психо-фізичні навички, які формуються у дітей та підлітків протягом занять:

- інтерес до діяльності, що потребує точної моторики;

- рухова активність;

- широкий діапазон руху (від повільного до швидкого, від плавного до різкого);

- здатність утримувати рівновагу;

- фізична сила, що демонструє хороший рівень розвитку основних рухових навичок (біг, стрибки, вміння кидати та ловити предмети тощо).

Заняття з хореографії посилюють руховий, фізичний та музичний розвиток творчо обдарованих дітей, стають основою для прискорення емоційних та пізнавальних процесів.

Тож, творча обдарованість як здатність до реалізації власного потенціалу в різних галузях життєдіяльності є особливим видом таланту. Багатогранність та складність феномену творчої обдарованості визначає доцільність існування різноманітних напрямків, форм і методів роботи з дітьми та підлітками.

Однією з форм розвитку абстрактного креативного мислення є заняття хореографією.

Цей вид мистецтва володіє прихованими резервами для гармонійного виховання емоційної культури спілкування творчої індивідуальності, вчить красі та виразності рухів, формує фігуру, розвиває фізичну силу, працьовитість та вміння досягати мети.


ПАМ’ЯТКА КЕРІВНИКУ ГУРТКА ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
- Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і чуттєвих до всього, що стосується їхнього «я».

- Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

- Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

- Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

- Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

- У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.

- Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

- Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.



- Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

- Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал