Методика навчання фонетики на початковому етапі вивчення англійської мови



Скачати 162.95 Kb.
Дата конвертації06.03.2017
Розмір162.95 Kb.
ТипЛекція
Лекція №

Тема: Методика навчання фонетики на початковому етапі вивчення англійської мови

Мета: ознайомити з завданнями навчання фонетики англійської мови в початковій школі, визначити які методичні принципи реалізуються при навчанні фонетики, які є групи фонем, проаналізувати алгоритм роботи над новим звуком, ознайомити з інтонаційними моделями, ритмом, логічним наголосом.

План


1. Значення навчання вимови

2. Мета навчання фонетичного матеріалу

3. Способи навчання вимови:

- імітація

- пояснення артикуляції

- порівняння із звуками рідної мови

4. Ознайомлення із звуками англійської мови

5. Автоматизація дій з новими звуками

6. Інтонація

Завдання для самоконтролю

1. Які завдання навчання фонетики в початковій школі?

2. Що означає апроксимована вимова?

3. Які принципи реалізуються при навчанні вимови звуків?

4. Які звуки є аналогічними звукам рідної мови?

5. Для навчання вимови яких звуків використовуються всі три способи навчання вимови і в якій послідовності?

6. Чому звуки 2 групи необхідно порівнювати із звуками рідної мови?

7. Проаналізуйте алгоритм опрацювання нового звуку?

8. Підберіть скоромовки для навчання вимови звуків 3 групи.

9. Що таке транскрипція?

10. З яких компонентів складається інтонація?



Список рекомендованих джерел


  1. Використання віршованих скоромовок для удосконалення фонетичних навичок. Англійська мова та література №26(252)2009

  2. Фонетика английского языка. Англійська мова та літ. №32/2011

  3. Alphabet sounds. Англійська мова в початковій школі. №10, 2012

  4. English pronunciation in rhymes. Англійська мова та література №7, 2011

  5. English sounds. Англійська мова в початковій школі №3, 2011, Англійська мова в початковій школі №4, 2011

  6. Phonetic drills. Англійська мова та літ. №16-18, 2011

  7. Phonetic Drills, poems, songs, exercises. . Англійська мова та література №3, 2009

  8. Start pronunciation teaching from the beginning. Англійська мова в початковій школі №7, 2011

  9. Teaching phonics – Step by step. Англійська мова в початковій школі №6, 2011

  10. Teaching Pronunciation. . English №22,2012

  11. Train Sounds. Англійська мова в початковій школі №8 2012



1. Значення навчання вимови

Основою будь-якої мови є звук. Багато років мова існувала лише у звуковій формі. Правильна ритмомелодика, вимова звуків, звукосполучень є обов'язковою умовою функціонування мови як засобу спілкування. Припущення таких помилок, як змішування довгих і коротких голосних звуків (що є неістотним при вивченні російської та української мов), або оглушення дзвінких приголосних у закінченнях слів приводить до цілковитої зміни значення слова. Наприклад:



Rich [ritʃ] (багатий) - reach [ri: tʃ] (досягати)

Bed [bed] (ліжко) - bet [bet] (битися об заклад)

Правильна вимова є важливою умовою чіткого запам'ятовування, засвоєння лексичного та граматичного матеріалу, а також розвитку навичок читання та письма. Якщо учень не має ясного уявлення про звучання слова, в його свідомості не залишається чіткого образу його, воно швидко забувається і змішується з іншими словами. Те ж саме можна сказати і щодо граматичних явищ. Для міцного засвоєння певної граматичної форми потрібно, щоб звуковий образ, в який вона втілюється, був чітко відмежований від інших граматичних форм. Так, вивчаючи правило утворення Past Indefinite правильних дієслів, учень повинен запам'ятати, що цей час утворюється у всіх особах додаванням закінчення -ed до форми інфінітива і що це закінчення вимовляється по різному [d,t,id] залежно від того, який звук передує закінченню. Якщо в учня зберігаються в пам’яті орфографічні та фонетичні образи таких дієслів, як asked [a:skt] played [pleid] received [ri'si.vd] related [ri'leitid] запам'ятання правил не викликає труднощів, бо, пригадавши приклади, учень легко відтворить теоретичне узагальнення. А коли вказані закінчення вимовляються без належної диференціації, порушується зв'язок між формулюванням та конкретними фактами, на які воно спирається, що не може не гальмувати засвоєння.

Очевидним є вплив особливостей вимовляння англійських слів на формування навичок читання та письма. Для розвитку техніки читання важливо, щоб графічні образи слів, окремі орфограми були зв’язані з відповідними звучаннями , а це можливо тоді, коли в учнів є чітке уявлення про звучання слова в цілому та окремих його частин. А якщо вони точно не знають, як вимовляти слово, засвоїти буквено-звукові зв’язки стає важким завданням.

2. Мета навчання фонетики

Метою навчання фонетичного матеріалу є формування слухо-вимовних і ритміко-інтонаційних навичок.



Слухо-вимовні навички - це навички фонемно правильної вимови всіх звуків у потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення.

Ритміко-інтонаційні навички - це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей.

Як випливає з цього визначення, фонетичні навички передбачають як автоматизовану рецепцію звуків (так званий «фонематичний слух») та інтонем (за аналогією з фонематичним - «інтонаційний слух»), так і їх (ре)продукцію - артикуляцію та інтонування.

Отже навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями іноземної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями найбільш поширених типів простих і складних речень.

Всі навички вимови мають характеризуватися якостями автоматизованості, гнучкості й сталості і формуватися поетапно. Основними вимогами до вимови учнів є фонематичність та швидкість. Фонематичність передбачає ступінь правильності фонетичного оформлення мовлення, достатню для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника; швидкість - ступінь автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням говорити в нормальному темпі мовлення (для англійської мови - 130-150 слів на хвилину).



3. Способи навчання вимови

Навчання вимови передбачає такі основні способи: імітацію, ознайомлення з артикуляцією звуків, порівняння звуків англійської та рідної мови. Проте не слід гадати, що, опрацьовуючи певний звук, користуються тільки одним із способів; найчастіше вони поєднуються, що забезпечує найкраще засвоєння фонетичного явища.

За ознакою схожості/розбіжності звуків іноземної та рідної мови всі звуки іноземної мови умовно поділяють на три групи.

До першої групи відносять звуки, максимально наближені до звуків рідної мови за своїми акустичними особливостями та артикуляцією:


[s b f m v z ʃ]
Формування навичок вимови названих звуків не викликає особливих труднощів, оскільки має місце позитивний перенос навичок з рідної мови в іноземну. Для засвоєння цих звуків можна обмежитися імітацією, ніяких інших вправ ця група не потребує.

До другої групи відносяться звуки, які, на перший погляд, дуже схожі на звуки рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками:



[d k l n p t e h ǽ i i: ə].

Сприймання та відтворення звуків другої групи характеризується високим ступенем інтерференції. Учні автоматично переносять навички вимови цих звуків з рідної мови в іноземну, що призводить не тільки до появи акценту, але й до помилок на рівні змісту. Звуки цієї групи вимагають від вчителя посиленої уваги та спеціального тренування в різноманітних вправах, особливо в тих, де є контрастування з відповідними звуками рідної мови.

До третьої групи входять звуки, які не мають артикуляційних або акустичних аналогів у рідній мові учнів:

[w ð η θ r].

Звуки цієї групи також викликають значні труднощі при засвоєнні, тому що має місце формування абсолютно нової артикуляційної бази.

Таким чином, належність звуку іноземної мови до тієї чи іншої із трьох груп зумовлює методику його засвоєння - способи ознайомлення учнів з ним, вибір і кількість вправ, що потрібні для оволодіння даним звуком у рецепції та (ре)продукції.

Навчання вимови передбачає такі основні способи: імітацію, ознайомлення з артикуляцією звуків, порівняння звуків англійської та рідної мови. Проте не слід гадати, що, опрацьовуючи певний звук, користуються тільки одним із способів; найчастіше вони поєднуються, що забезпечує найкраще засвоєння фонетичного явища.

Імітація


Повторення за вчителем звуків, звукосполучень, слів, речень - це найпоширеніший спосіб роботи над вимовою на уроках англійської мови. Слухання та відтворення того, що говорить вчитель, є одним із способів реалізації принципу наочності в навчанні. Як відомо, у викладанні іноземної мови цей принцип виявляється у застосуванні мовної наочності. Отже, демонстрування вчителем зразків виучуваної мови, її фонетичних елементів та наступне відтворення цього матеріалу учнями є один з способів здійснення принципу наочності в навчанні.

Імітативні вправи починаються з самого першого уроку. На цьому початковому етапі часто можна спостерігати виникнення деяких психологічних труднощів. Деякі учні не вміють добре імітувати, не можуть правильно відтворити слово або речення. Для подолання цих труднощів необхідно враховувати слідуюче:

1 .Диференційований підхід до учнів з різними здібностями до імітації.


  1. Виконання достатньої кількості вправ на слухове сприйняття іншомовного матеріалу.

  2. Поєднання індивідуальних відповідей з хоровими.

Імітація використовується для навчання вимови звуків усіх груп і може виступати в таких формах як хорова імітація та індивідуальна імітація.

Пояснення артикуляції

Артикуляція - це рух і позиції органів мовлення, необхідні для вимови конкретного звуку.

Пояснення артикуляції необхідне для навчання вимови звуків другої та третьої груп.

Для особливо важких звуків рекомендується виконувати вправи на так звану беззвучну артикуляцію - «гімнастика» язика і губ, наприклад: *


  • округлити губи / розтягнути губи

  • кінчиком язика торкнутися нижніх зубів / верхніх зубів

  • кінчик язика притиснути до альвеол тощо.

Порівняння із звуками рідної мови

Для нейтралізації негативного впливу фонетичних навичок рідної мови навчання іншомовної вимови має будуватися на основі порівняльного аналізу фонологічних систем рідної та іноземної мов, що є одним з важливих спеціальних принципів навчання фонетичного матеріалу. Обов'язково слід порівнювати англійські звуки із звуками рідної мови при вивченні звуків першої та другої груп. Порівнювати з звуками першої групи варто для того, щоб полегшити дітям сприйняття вимови цих звуків, а порівнювати із звуками другої групи необхідно, щоб показати відмінність в артикуляції і звучанні і попередити підміну англійських звуків українськими.

4. Ознайомлення із звуками англійської мови

При навчанні вимови англійських звуків здійснюється принцип диференційованого підходу.

Для навчання вимови звуків І групи достатнім є використання імітації.

Для навчання вимови звуків II групи використовуються всі 3 способи навчання вимови в певній послідовності: пояснення артикуляції,

порівняння із подібними звуками рідної мови та імітація.

Для навчання вимови звуків III групи необхідно пояснити артикуляцію та застосувати імітацію.



Алгоритм роботи з новим звуком

  1. Аудіювання структур, які містять новий звук.

  2. Виділення звуку з потоку мовлення і вимова його ізольовано, демонстрація відповідного транскрипційного знаку.

  3. Пояснення вчителем вимови звуку; виконання артикуляційних вправ.

  4. Хорова та індивідуальна імітація

  5. Включення звуку в слова в різних позиціях.

  6. Виконання вправ для навчання вимови.

  7. Включення звуку в мовленнєву практику учнів.

  8. Вправи на корекцію вимови.

5. Автоматизація дій з новими звуками

Для навчання вимови важливу роль відіграють вправи. Ці вправи можна поділити на дві групи:



  • вправи на рецепцію звуків

  • вправи на репродукцію звуків.

Вправи на рецепцію звуків націлені на розвиток фонематичного слуху учнів. Фонематичний або мовленнєвий слух - це здатність розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення. Як правило, це некомунікативні вправи на впізнавання, диференціацію та ідентифікацію.

Вправи на впізнавання нового звука серед інших:

Т:Послухайте слова (фрази, римівки, віршик), в яких є новий звук і


  • підніміть руку / сигнальну картку або плесніть в долоні, коли почуєте звук (...), довгу / коротку голосну, тощо;

  • порахуйте, скільки разів трапиться звук (...);

  • послухайте ряд англійських та українських звуків. Підніміть руку / картку, коли почуєте англійський звук.

Вправи на диференціацію звуків, які учні можуть сплутати, не розрізнити, виконуються на рівні окремих слів або коротких речень. Завдання можуть формулюватися таким чином:

  • послухайте пари слів і визначте, чи однакові в них

а) перші приголосні

б)останні приголосні

в)голосні в середині слова.

Вчитель вимовляє пари слів або включає фонограму. Учні слухають і в своїх зошитах (або спеціальних картках) ставлять знак «+», якщо вони чують однакові звуки, або знак «-», якщо звуки їм здаються різними, навпроти відповідного номера пари слів. Після виконання вправи результат перевіряється за ключем, і в разі помилок пари слів/фраз можна прослухати вдруге.

Наприклад:

Послухайте пари слів і скажіть, чи однакові в них перші приголосні звуки: thick - this; that-those ...

Послухайте групи з трьох слів і визначте, які з них одинакові. Позначте своє рішення цифрами:

1 2 3


Bird bed bird

Thin thing thing

Вправи на ідентифікацію звука мають на меті розпізнавання звуку як відомого з певними характеристиками. Учні мають прослухати та ідентифікувати звуки.


  • Послухайте слова із звуками (...) та (...). Кожного разу піднімайте картку з відповідним транскрипційним значком або червону картку для звуку (...) , зелену картку для звуку (...). Ускладнити цю вправу можна так:

  • а) замість піднімання карток можна записувати транскрипційні знаки;

  • б) ідентифікувати не два, а три звуки, наприклад: [Ɵ],[d],[s].

Питома вага вправ на рецепцію значно менша, ніж вправ на репродукцію звуків.

Вправи на репродукцію звуків

Матеріалом для репродуктивних вправ служать окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази. Це головним чином вправи на імітацію одиниці мовлення, некомунікативні та умовно- комунікативні вправи.

У некомунікативних вправах доцільно звертати увагу учнів на певні характеристики звуку (довготу, наголос, дзвінкий чи глухий звук), що робить імітацію свідомою.

Щодо умовно-комунікативних вправ, то тут можна використати такі види: імітація ЗМ, підстановка у ЗМ, питально-відповідні вправи.

У таких вправах може опрацьовуватися окремий звук або контрастуватися два або три звуки. Наприклад:

послухайте слова (словосполучення, фрази) із звуком [r]. Повторіть їх, звертаючи увагу на....(Некомунікативна вправа на свідому імітацію нового звука, якій передує слухання).

Послухайте пари слів із звуками [s,Ɵ]. Повторіть їх, звертаючи особливу увагу на ...(некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків, що контрастуються. Імітації передує слухання).

Послухайте мої твердження. Якщо вони правильні, підтвердіть їх. (Умовно-комунікативна вправа на слухання та імітацію).

Дайте відповіді на питання (умовно-комунікативна вправа).

Крім спеціальних вправ для формування та вдосконалення слуховимовних навичок учнів, широко використовується заучування напам'ять скоромовок, приказок, римівок, віршів, тощо.

6. Інтонація

Інтонація являє собою складну єдність таких компонентів як мелодія, фразовий і логічний наголоси, ритм, тембр, темп, паузація.

Метою навчання інтонації є формування: 1) «інтонаційного слуху» в аудіюванні та 2) продуктивних ритміко-інтонаційних навичок. Інтонаційні навички - це мовленнєві навички: мовлення є ситуативним за своєю природою, тому й наша інтонація залежить від мовленнєвої ситуації: з ким ми розмовляємо, де ми знаходимось ... Насамперед це стосується таких компонентів як логічний наголос і мелодія. Вони можуть змінити зміст висловлювання. Наприклад:


  1. Eve is my  niece. 2. Eve is  my niece. 3.  Eve is my niece.

Зміна мелодії також може змінити зміст висловлювання. Так, в англійській мові речення з дієсловом в наказовому способі в залежності від кінцевого тону може виражати наказ (спадний тон) або прохання (висхідний тон).

Завдання вчителя на етапі ознайомлення з новими інтонаційними моделями - продемонструвати нову інтонаційну модель та її комунікативне значення в різних ситуаціях мовлення. Так, щоб продемонструвати інтонаційну модель наказу та прохання, вчитель віддає різні розпорядження учням, використовуючи спочатку спадний тон, а потім висхідний. Паралельно він пояснює комунікативне значення (у першому випадку - наказ, у другому - прохання). Після першої демонстрації обох моделей потрібно записати їх на дошці, вдаючись до мінімального графічного відтворення. Далі необхідно прослухати невеличкі діалоги у звукозапису, де трапляються нові інтонаційні моделі, що сприятиме становленню такої ознаки навички як гнучкість, а потім переходити безпосередньо до автоматизації дій учнів з новими інтонаційними моделями, щоб сформувати такі ознаки навички як автоматизованість та сталість.

Так само як і в процесі автоматизації дій учнів з окремим звуком, на етапі автоматизації дій учнів з новими інтонаційними моделями використовуються вправи на рецепцію та репродукцію інтонаційних моделей. У зв’язку з мовленнєвим характером інтонаційних навичок при навчанні інтонації слід використовувати умовно-мовленнєві вправи.

Вправи на рецепцію інтонаційних моделей призначені для розвитку інтонаційного слуху учнів і мають такі ж види, як і вправи для розвитку фонематичного слуху: вправи на впізнавання інтонаційних моделей, на диференціацію інтонаційних моделей та ідентифікацію.

Наприклад:



Вправи на впізнавання'.

Послухайте розпорядження, які батьки дають дітям. Підніміть сигнальну картку, коли ви почуєте, що розпорядження зроблене у формі прохання (або: порахуйте, скільки разів батьки звернулися до дітей з проханням). Не забудьте, що прохання передається висхідним тоном.

1. Wash up, please. 2. Feed the cat and thedog , please. 3. Sweep the  floor, please.

Вправи на диференціацію

Послухайте розпорядження, які дають дітям батько й мати. Вирішіть, чи обидва вони звертаються до дітей з проханням. Якщо так, поставте знак «+» біля відповідного номера, якщо ні - «-».

Наприклад: 1 .Mother: Wash up, please.

Father: Sweep the floor, please.

2. Mother: Feed the cat, please.

Father: Feed the dog, please.



Вправи на ідентифікацію

Послухайте розпорядження, які дають батьки. Визначте, чи вони звертаються до дітей з проханням, чи з наказом.

Дітям роздаються картки для контролю виконання завдання:


[w ð η θ r]. 5

4. Ознайомлення із звуками англійської мови 7

5. Автоматизація дій з новими звуками 8

6. Інтонація 10





  1. Результати перевіряються за ключем. При наявності помилок фонограма з розпорядженнями прослуховується знову.

  2. У такий же спосіб діти можуть визначити, в якому настрої були співрозмовники, впевнений чи ні був диктор у своїх твердженнях, чи ввічливі були діти, звертаючись до свого товариша.

  3. Вправи на (ре)продукцію

  4. За своїм характером це умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні вправи на імітацію, підстановку І трансформацію зразка мовлення - та продуктивні: у самостійному вживанні інтонаційних моделей на рівні фрази та надфразової єдності.

  5. Вправа на імітацію:

  6. Попросіть товариша зробити те, про що я прошу вас.

  7. Наприклад:

  8. Т: Give me the book.

  9. P: Give me the book, please.

  10. Вправи на підстановку:

  11. Я звертаюся до вас з проханням дати мені певну річ. Зверніться товариша з подібним проханням, але попросіть іншу річ.

  12. Наприклад:

  13. Т: Give me a rubber.

  14. Р: Give me a ruler.

  15. Вправи на трансформацію:

  16. Послухайте мої накази і передайте їх товаришеві як прохання. Наприклад:

  17. T: Open the  door.

  18. P: Open the door.

  19. Вправи на самостійне вживання інтонаційних моделей:

  20. У мене на столі багато речей. Якщо ви попросите їх англійською мовою, ви їх одержите.

  21. Наприклад:

  22. PI: Give me a pencil.

  23. Т: Here you are.

  24. PI: Thank you.

  25. Робота над інтонацією продовжується при виконанні комунікативних вправ у говорінні, аудіюванні, читанні вголос, бо інтонаційні моделі по справжньому можуть бути вжиті та зрозумілі у процесі спілкування в різноманітних мовленнєвих ситуаціях.

  26. Контроль та оцінка вимови здійснюється вчителем з урахуванням типів помилок у мовленні учнів. Слід розрізняти фонетичні та фонологічні помилки. Перші впливають на якість звучання, другі - на зміст. В неспеціалізованих середніх навчальних закладах фонетичні помилки не беруться до уваги, тому що основна мета спілкування - розуміння - досягнута.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал