Методичний посібник підготовлено педагогічним колективом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Анатолійовича



Сторінка2/13
Дата конвертації15.01.2017
Розмір2.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

4. Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

  • небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

  • загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

  • виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.


5. Часткова евакуація населення в разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.

6. Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

7. Евакуація населення з небезпечних районів проводиться пішки і шляхом вивезення основної його частини наявним транспортом.

8. З метою запобігання проявам паніки та недопущення загибелі людей під час евакуації забезпечуються:

  • планування евакуації населення;

  • визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;

  • організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та населення про початок евакуації;

  • управління проведенням евакуації;

  • створення мінімально необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення;

  • навчання населення діям при проведенні евакуації.


Стаття 11. Інженерний захист території.
З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту території, які включають:


  • урахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику можливості виникнення надзвичайних ситуацій на окремих територіях та в регіонах;

  • здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків надзвичайних ситуацій для безпеки населення і довкілля в разі виникнення таких ситуацій;

  • будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

  • розроблення і запровадження заходів щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;

  • створення комплексних схем захисту населених пунктів та об'єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.


Стаття 12. Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій.
Для запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій здійснюються такі заходи:


  • планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;

  • розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових лікувальних закладів (пунктів);

  • своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

  • контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

  • завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;

  • накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;

  • здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

  • навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

  • забезпечення недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

  • санітарна охорона територій та об'єктів у зоні надзвичайної ситуації.


Стаття 13. Психологічний захист.
Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:


  • планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

  • своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

  • виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

  • використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.


Стаття 14. Біологічний захист.
Захист від біологічного зараження включає:

  • виявлення осередку біологічного зараження;

  • прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

  • використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

  • введення режимів карантину та обсервації;

  • знезаражування осередку біологічного зараження;

  • здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики;

  • дотримання протиепідемічного режиму суб'єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.


Стаття 15. Екологічний захист.
Екологічний захист включає здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на:

  • захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;

  • ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.


Стаття 16. Радіаційний і хімічний захист.
1. Радіаційний і хімічний захист включає виявлення вогнищ радіаційного та хімічного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.

2. Радіаційний і хімічний захист забезпечується шляхом здійснення таких заходів:

  • завчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;

  • своєчасне впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах;

  • створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

  • надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;

  • розроблення типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;

  • завчасне обладнання радіаційно та хімічно небезпечних об'єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;

  • розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.


Стаття 17. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.
Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій включає:


  • здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій;

  • організацію і надання допомоги населенню;

  • розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

  • проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.


Розділ ІІІ
Єдина система цивільного захисту
Стаття 18. Структура єдиної системи цивільного захисту.
Структуру єдиної системи цивільного захисту становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.
Стаття 19. Функціональні підсистеми єдиної системи

цивільного захисту.
1. Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій в разі їх виникнення.

2. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Стаття 20. Територіальні підсистеми єдиної системи

цивільного захисту.
1. Територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та відповідні комісії техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

2. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Стаття 21. Режими функціонування єдиної системи

цивільного захисту.
1. Єдина система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

2. Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.
Стаття 22. Режим повсякденного функціонування.
1. Режим повсякденного функціонування єдиної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (в тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

2. У режимі повсякденного функціонування органи управління, сили і засоби єдиної системи цивільного захисту:


  • забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

  • розробляють і виконують науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення можливих втрат;

  • здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час надзвичайної ситуації;

  • забезпечують підготовку органів управління до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, організовують навчання населення з поводження із засобами захисту в таких ситуаціях;

  • створюють і поновлюють матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

  • проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.


Стаття 23. Режим підвищеної готовності.
1. Режим підвищеної готовності єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (у тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації.

2. У режимі підвищеної готовності органи управління єдиної системи цивільного захисту:


  • надають оперативну допомогу органам і структурам, причетним до забезпечення цивільного захисту, в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

  • формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, готують пропозиції щодо її нормалізації;

  • посилюють спостереження і контроль за ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;

  • розробляють заходи із захисту населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

  • приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють їх у разі потреби в район загрози виникнення надзвичайної ситуації;

  • здійснюють заходи із запобігання виникненню надзвичайної ситуації.


Стаття 24. Режим надзвичайної ситуації.
1. Режим надзвичайної ситуації єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

2. У режимі надзвичайної ситуації органи управління єдиної системи цивільного захисту:


  • визначають межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

  • організовують захист населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

  • організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, залучають необхідні сили і засоби;

  • здійснюють безперервний контроль за розвитком надзвичайної ситуації, становищем на аварійних об'єктах і прилеглих до них територіях;

  • оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток надзвичайної ситуації, заходи, які виконуються, та оповіщають населення.


Стаття 25. Режим надзвичайного стану.
Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах надзвичайного стану встановлюється відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14).
Стаття 26. Режим воєнного стану.
Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визначаються відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (1647-14).
Розділ ІV
Управління єдиною системою цивільного захисту
Стаття 27. Система органів управління цивільним захистом.
1. Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.

2. Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту. Керівник цього органу є заступником начальника цивільного захисту України.

3. Керівництво територіальними підсистемами єдиної системи цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій. Керівники територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

Стаття 31. Органи оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту.
1. До органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту входять органи управління, сили і засоби оперативного реагування на надзвичайні ситуації у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, органи управління, сили і засоби цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах та районах у містах.

2. На органи управління органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту покладається:

  • забезпечення готовності до дій сил і засобів, призначених для реагування на надзвичайні ситуації;

  • здійснення комплексу заходів із реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків;

  • управління підпорядкованими силами реагування, спеціальними і спеціалізованими формуваннями;

  • координація дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час реагування на надзвичайні ситуації.


3. На сили оперативного реагування на надзвичайні ситуації покладаються функції з локалізації надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.
Стаття 32. Повноваження та відповідальність посадових осіб органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері

цивільного захисту.
1. Посадові особи органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту мають право:


  • безперешкодно отримувати інформацію про території та об'єкти, на яких проводяться пожежно-рятувальні та інші невідкладні роботи, необхідну для виконання своїх обов'язків;

  • вимагати від посадових осіб здійснення заходів із ліквідації надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, припиняти дії, що перешкоджають органам оперативного реагування на надзвичайні ситуації виконувати поставлені завдання;

  • залучати в разі потреби спеціальну та інженерну техніку підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, користуватися їх засобами зв'язку;

  • проводити під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеознімання, фотографування та звукозапис;

  • забезпечувати оточення або блокування в інший спосіб окремих територій, будівель, споруд і об'єктів у зоні надзвичайних ситуацій;

  • тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон надзвичайних ситуацій, а також доступ громадян на окремі об'єкти та території, зобов'язувати їх залишати такі об'єкти та території.


2. Порядок відшкодування втрат, пов'язаних із залученням спеціальної та інженерної техніки підприємств і організацій, використанням засобів зв'язку, проведенням кіно- і відеознімання, фотографування і звукозапису під час подолання наслідків надзвичайних ситуацій, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 34. Органи управління та сили цивільного захисту, що виконують завдання цивільного захисту.
До сил цивільного захисту належать:

  • оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

  • спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

  • аварійно-відновлювані формування, спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

  • формування особливого періоду;

  • авіаційні та піротехнічні підрозділи;

  • технічні служби та їх підрозділи;

  • підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.


Стаття 35. Регіональні і місцеві органи управління та сили

цивільного захисту.
1. До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належать:


  • Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з питань цивільного захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад;

  • територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.


2. До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:


  • аварійно-рятувальні формування і підрозділи;

  • спеціалізовані аварійно-рятувальні служби;

  • сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

  • сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;

  • сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту;

  • добровільні рятувальні формування.


Розділ V
Координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал