Методичний посібник підготовлено педагогічним колективом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Анатолійовича



Сторінка1/13
Дата конвертації15.01.2017
Розмір2.29 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Методичний посібник підготовлено педагогічним колективом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Анатолійовича.

Методичний посібник призначений для надання допомоги керівному складу та педагогічним працівникам в організації та проведенні заходів по цивільному захисту у загальноосвітніх і професійно-технічних закладах освіти.
Він містить нормативно-правове забезпечення установ та закладів освіти з питань цивільного захисту. Надається перелік, зміст і зразки типових документів, на основі яких розробляється документація згідно вимог Положення про функціональну підсистему «Освіта і наука України» Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження щодо дій та навчання керівного та командно-наальницького складу загальноосвітніх та професійно-технічних закладах освіти у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.

Методичний посібник складається з наступних розділів:
І. Законодавчі та нормативно-правові акти з питань цивільного захисту для закладів освіти.

ІІ. Перелік і зразки документів з цивільного захисту, які відпрацьовуються в загальноосвітніх і професійно-технічних закладах освіти.

ІІІ. Навчально-матеріальна база цивільного захисту навчального закладу.

Методичний посібник розглянуто і затверджено на методичній нараді Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області і рекомендовано керівному і командно-начальницькому складу для ведення цивільної оборони (цивільного захисту) в загальноосвітніх і професійно-технічних закладах освіти.

ПЕРЕДМОВА
Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю у державі є людина, її життя та здоровя. Одним із завдань загальної середньої освіти є виховання свідомого ставлення особистості до свого здоровя та здоровя громадян: формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження та зміцнення фізичного і психічного здоровя учнів.

Пріоритетним завданням розвитку нашої держави є постійний захист людини, починаючи з дитинства, коли відбувається становлення особистості, формується фізичне та психічне здоровя, засвоюються загальнолюдські цінності. Сучасні учні формуються в складний період. У соціальних, економічних, екологічних умовах – довкілля може стати небезпечним для дитини, яка тільки-но набуває життєвого досвіду.

Від того, як адаптована дитина до навколишнього середовища, що є регулятором її поведінки, від сформованості елементарних навичок безпеки та самозахисту часто залежить її власне здоровя та життя.

У системі захисту населення і територій здійснюється комплекс заходів, спрямований на захист людей від уражаючого впливу аварій, катастроф, стихійних лих та їх наслідків, надання допомоги у НС.



Комплекс таких заходів включає:

  • оповіщення населення про небезпеку, його інформування про порядок дій у НС;

  • спостереження і лабораторний контроль;

  • укриття у захисних спорудах;

  • здійснення заходів з евакуації населення;

  • медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя у районах НС;

  • психологічний захист;

  • біологічний захист;

  • екологічний захист;

  • радіаційний і хімічний захист;

  • захист населення від надзвичайних, несприятливих, побутових або нестандартних ситуацій.

Крім того, не виключена можливість здійснення терористичних актів по захопленню школи, заручників з метою виконання вимог терористів.

Підготовка населення з питань захисту проводиться завчасно з урахуванням можливих небезпек і загроз.

Заходи захисту населення здійснюються силами і засобами підприємств, установ, організацій, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, на території яких можлива або виникла НС.

Підготовка учнів професійно-технічних та середніх закладів освіти до дій при виникненні НС здійснюється за програмою основ безпеки життєдіяльності та, починаючи з передвипускного класу, за відповідним розділом програми допризовної підготовки юнаків – ЦО, що повинно передбачатися навчальними планами і програмами професійно-технічних і середніх закладів освіти.



Навчання з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності – це запланований процес, що має на меті набуття знань і досвіду, які сприяють корегуванню ставлення людини до власної безпеки та оточення, розвиває їх практичні навички самозахисту в умовах зростаючого психологічного навантаження у надзвичайних ситуаціях. Тому теорія, прикріплена практикою повинна приносити бажані результати, особливо, коли це стосується такого питання, як захист здоровя та життя дітей.

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ
У посібнику наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:


  • Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на обєкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;

  • Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на обєкті, території або акваторії загрозу для життя та здоровя людей та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

  • Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків;

  • Небезпечне природне явище – подія природного походження або результат природних процесів, які у звязку зі своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, обєкти економіки та довкілля;

  • Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на забезпечення техногенної і природної безпеки, проведення оцінювання рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання в надзвичайну ситуацію або помякшення її можливих наслідків;

  • Техногенна безпека – це комплекс регламентованих чинним законодавством та галузевими нормативами адміністративних, організаційних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного походження;

  • Безпека життя і діяльності людини – це характеристика існування людини в певному місці її перебування, що передбачає збалансованість між дією чинників, які загрожують життю людини, та чинників, які запобігають наслідкам дії таких загроз;

  • Психологічне поле самозахисту особистості в умовах надзвичайних ситуацій – це спроможність людини уникати дії факторів, які завдають шкоди або загрожують її життю, здоровю та призводять до втрати майна в умовах надзвичайного зростання психологічного навантаження;

  • Навчання населення з питань захисту від надзвичайних ситуацій – це засвоєння певних знань щодо можливостей використання зовнішніх систем підтримки в надзвичайних ситуаціях та опанування вмінь щодо порядку користування засобами захисту;

  • Підготовка населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій – це набуття людиною здатності уникати дії факторів, які завдають шкоди або загрожують життю, здоровю та призводять до втрати майна під час одиночних та колективних тренувань;

  • Навчання з питань безпеки життєдіяльності – це запланований процес, що має на меті набуття знань і досвіду, які сприяють корегуванню ставлення людини до власної безпеки та оточення, розкриває її практичні навички самозахисту в умовах зростаючого та психологічного навантаження у надзвичайних ситуаціях.


І. Законодавчі та нормативно-правові акти з питань Цивільного Захисту для закладів освіти.
Закон України

Про правові засади цивільного захисту”

(витяг)
Цей Закон визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту.
Розділ І
Загальні засади
Стаття 1. Визначення термінів.
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:


  • цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період;

  • Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі - Єдина система цивільного захисту) – сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту;

  • підсистеми Єдиної системи цивільного захисту - сукупність підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади функціональних та територіальних органів управління, на які покладаються визначені Законом завдання у конкретних сферах цивільного захисту;




  • служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу;

  • оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях;

  • сили і засоби цивільного захисту - особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;

  • зона можливого ураження - окрема територія або об'єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації техногенного, природного чи військового характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних втрат;

  • ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру (далі - надзвичайні ситуації), і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій;

  • аварійно-рятувальні роботи - роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (включаючи надання їм невідкладної медичної допомоги), захист матеріальних і культурних цінностей та довкілля під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, із залученням працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення.


Стаття 2. Правова основа цивільного захисту.
Правовою основою цивільного захисту є Конституція України (254к/96-ВР), цей Закон, Закони України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14), "Про Цивільну оборону України" (2974-12), "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14), "Про правовий режим воєнного стану"(1647-14), "Про аварійно-рятувальні служби" (281-14), "Про пожежну безпеку" (3745-12), "Про об'єкти підвищеної небезпеки" (2245-14), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12), "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12), міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Стаття 3. Мета цивільного захисту.
Цивільний захист здійснюється з метою:


  • реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

  • подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.


Стаття 4. Принципи цивільного захисту.
Цивільний захист здійснюється на принципах:


  • гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;

  • добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

  • комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

  • створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

  • територіальності та функціональності Єдиної системи цивільного захисту;

  • мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

  • гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.


Стаття 5. Завдання цивільного захисту.
Основними завданнями цивільного захисту є:


  • збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

  • прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

  • здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

  • розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

  • розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

  • створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

  • розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

  • оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

  • організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

  • проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

  • забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

  • надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

  • навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

  • міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.



Розділ ІІ
основні заходи у сфері цивільного захисту
Стаття 6. Основні заходи у сфері цивільного захисту.
З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.


Стаття 7. Оповіщення та інформування.
Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:


  • оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

  • завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;

  • централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій.


Стаття 8. Спостереження і лабораторний контроль.
Спостереження і лабораторний контроль включають:


  • створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної та територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю;

  • організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами.


Стаття 9. Укриття у захисних спорудах.
1. Для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд шляхом:

  • комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

  • обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору населених пунктів, гірничих виробок і природних порожнин;

  • дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень;

  • будівництва заглиблених споруд, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;

  • будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів;

  • будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.


2. Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Стаття 10. Здійснення заходів з евакуації населення.
1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

2. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей.

3. У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал