Методичний посібник підготовлено І надруковано за підтримки представництва дитячого фонду ООН (юнісеф) в україні київ 2008 ббк 65. 272 З-33



Pdf просмотр
Сторінка1/20
Дата конвертації09.05.2017
Розмір3.6 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
ПРЕДСТАВНИЦТВО БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДІЯ І ЖИТЛО ДЛЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА СЛУЖБА ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
МІНІСТЕРСТВА УКРАЇНИ У СПРАВАХ СІМ’Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ЗАПОБІГАННЯ ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПРОФІЛАКТИКИ ВІДМОВ ВІД НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ПІДГОТОВЛЕНО І НАДРУКОВАНО ЗА ПІДТРИМКИ ПРЕДСТАВНИЦТВА
ДИТЯЧОГО ФОНДУ ООН (ЮНІСЕФ) В УКРАЇНІ
КИЇВ
2008

ББК 65.272
З–33
УДК 364.642.4(07)
Рецензенти:
Карагодіна О.Г., доктор медичних наук, професор, Академія праці та соціальних відносин ФП
України
Денисюк О.М., кандидат педагогічних наук, доцент, Інститут психології та соціальної педагогіки Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка
Розроблено і видано за сприяння Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні
Рекомендовано до видання Державною соціальною службою для сім’ї, дітей та молоді
Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту
Координатор проекту від Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні –
Гайдамашко А.А.
Координатор проекту від Представництва благодійної організації Надія і житло для дітей в Україні –
Бондаренко Т.В.
З–33
Запобігання інституціалізації дітей раннього віку Інноваційні технології соціальної роботи з профілактики відмов від новонароджених дітей Методичний посібник / Автори – упоряд.: Алєксєєнко Т.Ф., Безпалько О.В.,
Бервено Н.О., Бондаренко Т.В., Братусь І.В., Дубініна І.М., Звєрєва І.Д., Катаєва ОС,
Лактіонова Г.М., Лютий В.П., Парахнич Л.О., Петрочко Ж.В., Пилипас Ю.В.,
Постолюк Г.І.; за заг. ред. Звєрєвої І.Д., Петрочко Ж.В. – К Століття, 2008, – 224 с Видання підготовлене у співпраці Представництвом Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ) в Україні та ПБО Надія і житло для дітей в рамках проекту Розробка методик попередження інституціалізації дітей у ранньому віці».
Методичний посібник розкриває теоретико-методичні та організаційно- педагогічні основи створення і функціонування соціальних центрів матері та дитини і консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях, будинках дитини. Методичний посібник стане у нагоді практикам соціальної сфери, викладачам та студентам вищих навчальних закладів, де готуються фахівці за спеціальностями соціальна робота та соціальна педагогіка, спеціалістам державних установ та неурядових організацій.
ББК 65.272
Погляди, викладені у цьому виданні, висвітлюють думку його авторів і не обов’язково
збігаються з політикою і поглядами Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)

Будь-яка частина цієї публікації може бути вільно відтворена за умови відповідного посилання







© Представництво Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, 2008
ISBN 978-966-1648-04-2
© ПБО Надія і житло для дітей в Україні, 2008


© Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, 2008


© Фотона обкладинці UNICEF/2007UKR/R.Few
ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА


5
ВСТУПНЕ СЛОВО


7
ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Додаток 1.2.1. Сучасні проблеми материнства і дитинства в Україні Додаток 1.2.2. Причини соціального сирітства
Додаток 1.2.3. Основні засади соціально-правового захисту жінок та дітей
в Україні


Додаток 1.2.4. Конвенція ООН про права дитини
Додаток 1.2.5. Основні нормативні положення щодо призначення та
виплати різних видів допомоги матері та дитині Додаток 1.3.1. Типове положення про консультаційний пункт центру
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини Додаток 1.3.2. Типове положення про соціальний центр матері та дитини Додаток 1.3.3. Категорії жінок, які можуть бути клієнтами консультаційних пунктів у пологових стаціонарах та жіночих консультаціях Додаток 1.3.4. Роль соціальних центрів матері та дитини у забезпеченні
права дитинина сім’ю. Зміст та напрями їх діяльності.
Зміст роботи спеціалістів консультаційних пунктів у жіночих консультаціях з різними категоріями вагітних жінок, які
можуть звернутися по допомогу
Додаток 1.4.1. Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України
45
ДЕНЬ ДРУГИЙ

Додаток 2.1.1. Ієрархія потреб людини

Додаток 2.1.2. Значення періоду раннього віку для розвитку особистості Додаток 2.1.3. Формування прив’язаності у дітей раннього віку Додаток 2.1.4. Розвиток малюка від зачаття до народження Додаток 2.2.1. Перший досвід дитини

Додаток 2.2.2. Витяг з клінічного протоколу медичного догляду заздоровою дитиною віком до 3 років Додаток 2.2.3. Особливості розвитку дітей віком від 1 до 3 років Додаток 2.2.4. Матеріали до вправи Від 0 до 18»
Додаток 2.3.1. Соціально-психологічний портрет жінок, які направляються
до соціального центру матері та дитини Додаток 2.4.1. Інноваційні технології соціальної роботи щодо профілактики відмов від новонароджених дітей Додаток 2.4.2. Форми та методи індивідуальної соціальної роботи з різними групами клієнтів

95
ДЕНЬ ТРЕТІЙ

Додаток 3.1.1. Процес індивідуального інтерв’ю
Додаток 3.1.2. Опис життєвих ситуацій

Додаток 3.1.3. Техніки розпитування

Додаток 3.2.1. Логіка консультативної бесіди

116
Додаток 3.2.2. Техніки консультування

Додаток 3.2.3. Секрети ефективного консультування
Додаток 3.3.1. Оцінка потреб дитини та її сім’ї
Додаток 3.3.2. Генограма як метод оцінки потреб отримувача послуг соціального центру матері та дитини Додаток 3.3.3. Еко-карта як механізм дослідження родинних зв’язків Додаток 3.4.1. Форма оцінки потреб дитини та її сім’ї
Додаток 3.4.2. Скажи Я



142
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Додаток 4.1.1. Індивідуальний план роботи
Додаток 4.1.2. Форма індивідуального плану роботи з клієнтом Додаток 4.1.3. Приклад індивідуального плану роботи з клієнтом Додаток 4.2.1. Соціальні історії клієнток соціальних центрів матері та дитини Додаток 4.3.1. Усвідомлене батьківство

Додаток 4.4.1. Стилі поведінки батьків

Додаток 4.4.2. Питання до вправи «Стоп-кадр»
Додаток 4.4.3. Картки для об’єднання у групи

168
ДЕНЬ П’ЯТИЙ

Додаток 5.1.1. «П’ять шляхів до серця дитини
Додаток 5.1.2. Способи спілкування з дитиною
Додаток 5.2.1. Особливий час

Додаток 5.2.2. Робочі картки

Додаток 5.2.3. Картки з позитивними твердженнями
Додаток 5.3.1. Групова робота

Додаток 5.3.2. Матеріальні та процесуальні компоненти групової роботи Додаток 5.3.3. Проведення тренінгу

Додаток 5.4.1. Соціальна мережа

Додаток 5.4.2. Мобілізація ресурсів найближчого оточення дитини сітка соціальних контактів

193
ДЕНЬ ШОСТИЙ

Додаток 6.1.1. Основні засади побудови міжвідомчої (міжсекторальної) співпраці


Додаток 6.1.2. Міжвідомча співпраця суб’єктів соціального захисту Додаток 6.1.3. Для чого і як створюється мультидисциплінарна команда фахівців

Додаток 6.2.1. Соціальний супровід клієнтів соціальних центрів матері та дитини за місцем проживання Додаток 6.3.1. Синдром вигорання виснаження
Додаток 6.3.2. Причини та симптоми синдрому вигорання виснаження Додаток 6.3.3. Шляхи профілактики професійного вигорання
230

5
ПЕРЕДМОВА
Запропонований вашій увазі методичний посібнику вигляді тренінгового модулю – результат послідовного аналізу та первинного узагальнення діяльності Представництва благодійної організації Надія і житло для дітей в Україні у сфері запобігання відмов від новонароджених, профілактики безпритульності та бездоглядності дітей. Автори видання намагались комплексно розкрити теоретико-методичні та організаційно-педагогічні основи створення і функціонування соціальних центрів матері та дитини
(СЦМД) та консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях (КП). Розробка методичного забезпечення діяльності цих закладів також є одним з пріоритетних напрямків співпраці у сфері захисту дітей між Урядом України і Представництвом Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Програма тренінгу розроблена на основі наказів Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Про затвердження Програми підготовки спеціалістів консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини від 21.05.07 № 25 та Про затвердження Програми підготовки спеціалістів соціальних центрів матері та дитини від 24.05.07 № 28. У представлених матеріалах здійснено спробу звернути увагу спеціалістів соціальних центрів матері та дитини та консультативних пунктів ЦСССДМ у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях на необхідність створення системи соціальної підтримки жінки, яка очікує чи народила дитину і опинилася в складних життєвих обставинах, втому числі жінки, яка висловила намір відмовитися від новонародженої дитини. Саме тому у методичному посібнику розкрито нормативно-правові основи діяльності СЦМД та КП, інноваційні технології соціальної роботи щодо профілактики відмов від новонароджених дітей. Зокрема обґрунтовано особливості розвитку дитинина ранньому етапі її життя, представлено методики діагностики потреб та проблем клієнтів, описано основні підходи до формування життєвих навичок жінок, які опинилися в складних життєвих обставинах, та їх мотивації до виконання батьківських функцій. Важливими складовими системи соціальної підтримки клієнтів СЦМД та КП є цілеспрямована робота з їх соціальним оточенням, що базується на міждисциплінарній взаємодії. Новим акцентом видання автори вважають висвітлення питання формування та розвитку прив’язаностей матері та дитини. Методичний посібник має наметі підвищення професійної компетентності фахівців соціальних центрів матері та дитини та консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах і жіночих консультаціях відповідно до навчально-тематичних планів їх підготовки. Його специфіка полягає у поданні теоретичних і практичних матеріалів у форматі тренінгу, що передбачає використання різних форм,
методів, прийомів подачі та засвоєння інформації міні-лекції, рольові ігри, мозкові штурми, робота в групах тощо. Тренінг розраховано на шість днів, кожен з яких об’єднує чотири-п’ять сесій. До усіх сесій подано додатки, що нумеруються відповідним чином перша цифра – порядок тренінгового дня, друга – сесій, третя – номер додатку по порядку. Варто зауважити, що для максимального врахування особливостей груп, які проходять навчання, у матеріали методичного посібника не включено активізуючі вправи. Опираючись на досвід тренерської роботи, кожен тренер зможе підібрати вправи на активізацію, що відповідатимуть потребам та настрою групи, та проводити їх залежно від ситуації. Під час підготовки посібника було враховано кращий досвід роботи громадських організацій (Українського фонду «Благополуччя дітей, Програми Родина для дитини Holt І, Представництва МБО Кожній дитинів Україні, що тривалий час плідно працюють у сфері забезпечення прав дітей та сімей з дітьми.
Матеріали посібника апробовано на тренінгах, проведених з метою підготовки регіональних тренерів з попередження відмов від дітей раннього віку і спеціалістів соціальних центрів матері та дитини та консультаційних пунктів. Структура тренінгового модулю і хід його викладення розроблені Звєрєвою
І.Д. та Петрочко Ж.В. У підготовці теоретичних та практичних матеріалів до модулю взяв участь творчий колективу складі Алєксєєнко Т.Ф., Безпалько О.В., Бервено
Н.О., Бондаренко Т.В., Братусь І. В, Дубініної І.М., Звєрєвої І.Д., Катаєвої ОС,
Лактіонової Г.М., Лютого В.П., Парахнич Л.О., Петрочко Ж.В., Пилипас Ю.В.,
Постолюк Г.І. Автори висловлюють вдячність за співпрацю у підготовці посібника та проведенні апробаційних тренінгів Наумич О.В., директорам і фахівцям соціальних центрів матері та дитини, що розташовані у Херсоні, Фастові (Київська обл.), Чернігові, Сумах, Дрогобичі (Львівська обл.), смт. Чорний Острів (Хмельницька обл.), Харкові, Севастополі (АР Крим, та групі регіональних тренерів з попередження відмов від дітей раннього віку.
Особлива подяка директору Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини Людмилі Волинець, яка, працюючи в ПБО Надія і житло для дітей в Україні, зробила вагомий внесок у створення першого в країні соціального центру матері та дитини, відкритого в м. Херсоні у 2003 р.
Творчий колективне претендує на вичерпне висвітлення усіх окреслених проблему сфері профілактики відмов від новонароджених дітей і висловлює сподівання на подальше творче опрацювання читачами викладеного матеріалу з метою покращення соціальної підтримки жінок-матерів, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Колектив авторів-упорядників
ВСТУПНЕ СЛОВО Збереження рідної сім’ї для дитини, попередження її поміщення в спеціалізовану установу має бути одним з найпріоритетніших завдань соціальної політики держави.
Нині існує більш ніж достатньо досліджень, здійснених в багатьох країнах, щодо недоліків виховання дітей в закладах інтернатного типу, особливо коли мова йде про немовлят. Як результат депривації, госпіталізму, у цих дітей спостерігається відставання у фізичному та емоційному розвитку. Дані американського психолога М.Райбла, який провів свої спостереження над 600-ма немовлятами, позбавленими материнської турботи, свідчать проте, що відсутність індивідуальної уваги призводить до важких соматичних розладів у дітей уже у двомісячному віці. Нехтування і шкода, спричинені відлучанням немовляти від батьків, вважаються еквівалентами насилля над маленькою дитиною.
Щоб попередити розлучення дитини з батьками, відмову матері від новонародженої дитини, необхідно якомога раніше діагностувати причини, через які це може статись, і розпочати надання необхідної підтримки сім’ї збоку соціальних служб, державних інституцій, лікарських установ, найближчого оточення.
До недавнього часу і вагітна жінка, і породілля, зіткнувшись з низкою проблем, що спонукали їх до рішення відмовитись від дитини, знаходилися лише під пильною увагою медичних працівників, основна мета роботи яких – забезпечення фізичного здоров’я дитини і збереження здоров’я матері.
Протягом 2002 року через відмови матерів у пологових будинках стали сиротами 2500 немовлят. Такі діти, як правило, і надалі залишаються в інтернатах й отримують там виховання, практично не маючи шансів повернутися всім ї. Тому працівники організації Надія і житло для дітей в Україні вирішили дослідити головні причини того, чому матері відмовляються від новонароджених дітей. І хоч на перший погляд з’ясовані причини були різними, та зрештою в більшості випадків вони зводилися до декількох основних, а саме особистої невлаштованості молодих жінок, матеріальної скрути, конфліктів з близьким оточенням, осуду суспільства, відсутності соціальної підтримки. На жальна той час в Україні ще не були напрацьовані механізми надання вчасної і кваліфікованої допомоги таким жінкам.
У 2003–2004 роках ПБО Надія і житло для дітей в Україні за підтримки ЮНІСЕФ реалізувало проект профілактики відмов матерів від новонароджених дітей в м. Херсоні. Започаткувалася робота соціальних працівників та психологів у пологових будинках, девони надавали допомогу породіллі, яка заявляла про бажання відмовитися від дитини.
Випробувавши нові технології роботи з матерями, які опинились у складних обставинах, у жовтні 2003 року було створено перший в Україні заклад соціального захисту матерів з дітьми нового типу – Центр Матері та Дитини (м. Херсон. Найважливішим серед його функцій стало попередження розлучення дітей із біологічними сім’ями, залишення немовлят у пологових будинках. Соціальні працівники, медсестра, психолог та інші фахівці Центру покликані надавати соціальну й психологічну підтримку молодим матерям, які через певні складні обставини не можуть повернутися з немовлям у родину, і тому потребують тривалої та комплексної допомоги. У Центрі спеціалісти допомагають жінкам навчитися доглядати за собою та дитиною, готують їх самостійно приймати рішення у різних життєвих ситуаціях. Це передбачає і завершення освіти, і здобуття професії, і налагодження контактів із родичами та батьком дитини, отримання знань щодо власних праві прав своєї дитини, вирішення житлових та інших питань.
У квітні 2006 року ПБО Надія і житло для дітей в Україні спільно з Київською обласною державною адміністрацією відкрили обласний Центр соціально-психологічної допомоги Мати і Дитина разом».
В обох Центрах, створених представництвом, за період їхньої діяльності
96% жінок зробили вибірне розлучатися з дитиною.
Працюючи над розвитком моделі таких центрів в Україні, фахівці організації Надія і житло для дітей вивчають подібні технології роботи в інших країнах (Румунія, Болгарія, Росія, залучають українських експертів, які мають значний теоретичний і практичний досвід з надання соціальних послуг різним групам клієнтів.
Ми повною мірою поділяємо успіхи і результати даної роботи з нашими партнерами, у співпраці з якими ми реалізуємо наші проекти. Це насамперед Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді і їх підрозділив регіонах, місцеві органи державної влади, Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Галина Постолюк,
Директор Представництва благодійної організації
«Надія і житло для дітей в Україні
день перший
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
Сесія 1. Знайомство, презентація програми, представлення тренерів, визначення очікувань та правил роботи групи. Вступ. Вправа на знайомство
Мета: познайомити учасників між собою, сприяти згуртуванню групи надати учасникам заняття інформацію про тренерів.
Час: 20 хв.
Матеріали та обладнання картки з іменами, маркери, блокноти, ручки.
Хід проведення:
Тренери представляють себе і пропонують учасникам представитись також. Уході самопрезентації (ім’я, місце роботи, посада) тренер пропонує згадати дотепний епізод або випадок з дитинства.
До уваги тренера!
До початку заняття тренер пропонує учасникам написати своє ім’я на бейджі.
2. Представлення мети та завдань програми тренінгу, його структури Мета ознайомити учасників з метою та завданнями програми.
Час: 10 хв.
Матеріали та обладнання виписані на аркуші блокнота для фліпчарту мета та завдання тренінгу, мультимейдійний проектор.
Хід проведення Тренер повідомляє учасникам мету та завдання тренінгу, демонструючи їх на аркушах блокнота для фліпчарту (слайдах).
До уваги тренера!
Мета тренінгу підвищити рівень професійної компетентності спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних центрів матері та дитини і консультаційних пунктів ЦСССДМ у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях.
Завдання тренінгу:

розкрити зміст, напрями, принципи, функції та етичні стандарти діяльності спеціалістів СЦМД/КП;

ознайомити учасників із соціальним портретом жінки, яка направляється до СЦМД/КП, та особливостями розвитку дитинина ранньому етапі її життя;

представити учасникам тренінгу концепцію та процедуру оцінки потреб дитини та діагностування проблем матері сформувати вміння складати індивідуальний план роботи з клієнтом, здійснювати документування надання послуг ознайомити учасників з інноваційними технологіями соціальної роботи, особливістю організації та проведення індивідуальних та групових форм роботи з отримувачами послуг СЦМД/КП; навчити формувати у клієнтів
СЦМД/КП необхідні життєві навички;

обґрунтувати значення та специфіку роботи з соціальним оточенням клієнта, взаємодії з іншими суб’єктами соціального захисту, здійснення соціального супроводу жінки за місцем проживання;

розвинути в учасників тренінгу – працівників СЦМД/КП – вміння запобігати професійному та особистісному вигоранню.

10 3. Обговорення та прийняття правил роботи групи
Мета: встановити правила для ефективної роботи тренінгової групи.
Час:
10 хв.
Матеріали та обладнання фліпчарт, ватман, маркери.
Хід проведення:
Тренер пропонує визначити правила роботи у групі методом мозкового штурму. Учасники вносять свої пропозиції. Запропоноване правило обговорюється в групі і, якщо приймається всією групою, записується на аркуші блокнота для фліпчарту
До уваги тренера Наводимо орієнтовний перелік правил, які можуть скласти основу для правил роботи групи:
•Використовувати правило руки бажаючий висловитись піднімає руку вгору, що слугує сигналом для учасників і тренера;
•Використовувати правило двох рук якщо в аудиторії панує галас, важко сприймати інформацію, будь-хто з учасників чи тренер може підняти вгору обидві руки, закликаючи до порядку та уваги;
•Говорити по черзі, тільки на тему й від свого імені;
•Дотримуватись конфіденційності;
•Бути позитивними;
•Бути активними;
•Не критикувати кожний має право на власну думку.
Доцільно після прийняття правил ще раз звернути увагу учасників на необхідність їх ретельного дотримування.
4. Визначення очікувань учасників
Мета:
дати можливість учасникам визначитися з власними очікуваннями від участі у тренінгу.
Час:
20 хв.
Матеріали та обладнання фліпчарт, аркуш блокнота для фліпчарту з малюнком, маркери, кольорові стікери у вигляді пір’їнок.
До уваги тренера На малюнку зображено лелеку, який несе немовля.
Хід проведення:
Учасникам пропонується на стікерах-пір’їнках написати власні очікування щодо тренінгу. Кожен учасник презентує свої очікування і розміщує їх на малюнку. Сесія 2. Материнство і дитинство в Україні стан, проблеми, перспективи. Соціально-правовий захист жінок і дітей в Україні. Інформаційне повідомлення, міні-дискусія Материнство і дитинство в Україні стан, проблеми, перспективи Мета познайомити учасників зі станом та проблемами материнства і дитинства в Україні. Час
40 хв.
Матеріали та обладнання мультимедійне обладнання, слайди з презентаціями день перший
Хід проведення етап. Тренер надає інформацію про стан та проблеми материнства та дитинства в Україні (Додаток 1.2.1).
2 етап. Тренер заохочує учасників до дискусії за наступними питаннями Які основні причини поширення соціального сирітства в Україні?
• Яка з причин є найбільш вагомою в умовах сьогодення Обґрунтуйте свій вибір.
До уваги тренера!
Допоміжний матеріал для тренера у Додатку 1.2.2.
2. Міні-лекція «Соціально-правовий захист жінок та дітей в Україні»
Мета:
представити основні засади соціально-правового захисту жінок та дітей в Україні презентувати основні положення Конвенції ООН про права дитини. Час
50 хв.
Матеріали та обладнання мультимедійне обладнання, слайди з презентаціями.
Хід проведення етап. Тренер представляє основні засади соціально-правового захисту жінок та дітей в Україні (Додаток 1.2.3).
2 етап. Тренер здійснює аналіз-презентацію прав дітей, які визначені Законом України Про охорону дитинства.
3 етап. Тренер пропонує учасникам об’єднатися у групи по 10 осіб і обговорити питання Які права є найактуальнішими для дітей раннього віку. Групи готують презентації і представляють їх усім учасникам тренінгу етап. Тренер презентує основні положення Конвенції ООН про права дитини як фундаментального документу у сфері її соціально-правового захисту (Додаток 1.2.4). Тренер пропонує учасникам після занять самостійно ознайомитись з матеріалами Додатку 1.2.5, де викладено основні нормативні положення щодо призначення та виплати різних видів допомоги матері та дитині (Додаток
1.2.5). Сесія 3. Зміст та напрями діяльності соціальних центрів матері та дитини та консультаційних пунктів ЦСССДМ у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини щодо забезпечення права дитинина сім’ю
(нормативно-правова база їх функціонування)
1. Вправа Зміст та напрями діяльності соціальних центрів матері та дитини та консультаційних пунктів ЦСССДМ у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини щодо забезпечення права дитинина сім’ю»
Мета:
ознайомити учасників з нормативно-правовими документами функціонування соціальних центрів матері та дитини та консультаційних пунктів ЦСССДМ у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях.
Час:
90 хв.
Матеріали та обладнання Додаток 1.3.1 (Типове положення про консультаційний пункт центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини,
Додаток 1.3.2 (Типове положення про соціальний центр матері та дитини копії на всіх учасників, картки з назвами категорій клієнтів КП. Хід проведення етап. Тренер пропонує учасникам об’єднатися у 2 групи працівників
СЦМД і КП. Учасникам групи працівників СЦМД запропоновано ознайомитись з Типовим положенням про консультаційний пункт центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини.
Учасникам групи працівників КП запропоновано ознайомитись з Типовим положенням про соціальний центр матері та дитини.
Загальні завдання
1. Ознайомитися з метою та завданнями СЦМД/КП.
2. Виписати клієнтів СЦМД/КП.
3. Визначити спільні завдання та функції СЦМД/КП.
4. Визначити, які завдання та функції є характерними тільки для СЦМД/КП.
Учасники презентують напрацювання етап. Тренер пропонує групам спеціалістів СЦМД, враховуючи власний досвід роботи, проаналізувати сильні та слабкі сторони Типового положення про СЦМД, а спеціалістам КП здійснити аналогічний аналіз Типового положення про КП.
Результати роботи груп презентуються всім учасникам етап. Тренер об’єднує учасників у пари (працівник СЦМД – працівник КП). Тренер пропонує кожній групі обрати одну картку з назвою категорії клієнта
КП (Додаток 1.3.3) і відповідно до означеної категорії охарактеризувати зміст роботи зданим клієнтом. Учасники презентують напрацювання. Після завершення роботи тренер роздає матеріали Роль соціальних центрів матері та дитини у забезпеченні права дитинина сім’ю, зміст та напрями їх діяльності та Зміст роботи спеціалістів КП з різними категоріями клієнтів (Додаток Сесія 4. Принципи, підходи, функції та етичні стандарти діяльності спеціалістів соціального центру матері та дитини і консультаційних пунктів ЦСССДМ у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях. Вправа Переконання спеціаліста соціальної сфери (ЗА – «ПРОТИ»)
Мета: визначити переконання, що мають бути загальними для команди спеціалістів, які працюють в СЦМД/КП.
Час:
50 хв.
Матеріали та обладнання невеликі плакати ЗА та ПРОТИ, які розміщуються на протилежних сторонах тренінгової кімнати.
Хід проведення На двох протилежних сторонах тренінгової кімнати прикріплюються невеликі плакати з написами ЗА та ПРОТИ. Учасників запрошують стати посеред кімнати. Їм пропонується вислухати низку тверджень і визначити своє ставлення до них таким чином кожен учасник, залежно від того, погоджується він чи не погоджується з твердженням, має підійти до потрібного плаката.
день перший
До уваги тренера!
Переконання
– це система, сукупність поглядів, світогляд (Великий тлумачний словник української мови під редакцією В.Т. Бусела).
Ставлення людей до різних явищ, подій, інших людей визначає їхні дії, поведінку. Інакше кажучи, основу наших дій становлять наші переконання, принципи. Саме вони вказують нам, як поводитися, які рішення ухвалювати, яку давати оцінку.
Тренер зачитує учасникам твердження, після чого вони визначають свою позицію стосовно кожного з них. Бажаючим пропонується прокоментувати свій вибір. Після того, як всі висловлять свою думку, тренер пропонує тим учасникам, хто змінив думку, поміняти місце.
До уваги тренера!
Перелік можливих переконань:
•Розвиток дитини в домашніх умовах є найкращим.
•Дитина-немовля для повноцінного розвитку потребує емоційно- позитивних і стабільних стосунків з обмеженим колом дорослих.
•Кожна сім’я має право на допомогу.
•У роботі з жінкою, яка висловила намір відмовитись від дитини, пріоритетними є інтереси матері.
•Жінка, яка висловила намір відмовитись від немовляти, має право вибирати необхідну допомогу.
•Дитину віком дох років, від якої відмовилась мати, бажано влаштовувати у прийомну сім’ю (ДБСТ), а не сприяти усиновленню.
До уваги тренера!
Тренер має зробити загальний висновок, що переконання, якими керується спеціаліст, мають бути єдиними для всієї команди спеціалістів. Це основа спільної роботи. Команда – це сім’я, де не може бути різних поглядів на виховання, якщо батьки бажають мати позитивний результату вихованні дитини. Тренер фіксує увагу учасників, що саме ці переконання можуть стати основою для формування команди соціальних фахівців, які працюють з сім’ями.
Ще раз звертаючись до матеріалу, тренер обговорює з учасниками запитання що важливіше в роботі з жінкою – інтереси матері чи інтереси дитини Запитання для обговорення:
• У чому полягає роль переконань соціального працівника СЦМД/КП в роботі з жінками?
До уваги тренера!
Можливі варіанти сприяють професіоналізму, формують мотивацію, запобігають професійному вигоранню, покращують якість послуг тощо.
• Чи відповідає складений список переконань вашим особистим переконанням?
До уваги тренера!
Тренер може запропонувати об’єднатися у чотири групи (2 – СЦМД, 2
– КП). Групам потрібно сформулювати по 3 переконання щодо роботи з клієнтом.
2. Вправа Етичний Кодекс спеціалістів із соціальної роботи України»
Мета:
надати інформацію для використання в подальшій роботі Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи та визначити основні принципи, якими керуються соціальні працівники в роботі з сім’ями.
Час:
40 хв. Матеріали та обладнання роздрукований Етичний кодекс спеціалістів з соціальної роботи (за кількістю учасників) (Додаток 1.4.1). Хід проведення етап. Інформаційне повідомлення. Тренер зазначає, що при організації соціальної роботи кожен фахівець має користуватися Етичним кодексом спеціалістів із соціальної роботи України, де викладено головні принципи – основи переконань соціального працівника. Надає коментар щодо розробки Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи та пропонує більш детально опрацювати документ етап. Робота в групах. Тренер об’єднує учасників у п’ять груп. Кожна група отримує своє завдання для опрацювання група – Етична поведінка стосовно професії
2 група – Етична поведінка стосовно колег група – Етична поведінка стосовно клієнтів
4 група – Етична поведінка стосовно взаємодіючих організацій
5 група – Етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи. Учасники мають ознайомитись із запропонованим матеріалом і обговорити його в своїй групі, а також навести приклади, враховуючи особистий досвід, використання чи невикористання етичних норм етап. Презентація. Кожна група презентує по черзі свою роботу.
Запитаня для обговорення:
• Для чого в соціальній та інших сферах існує Кодекс спеціаліста?
• Які статті Етичного кодексу вам найбільше запам’яталися?
Сесія 5. Ознайомлення з вимогами до написання соціального проекту
Мета:
надати інформацію щодо написання проектів.
Час:
45 хв. Матеріали та обладнання теми соціальних проектів (Додаток 1.5.1) та вимоги щодо написання проектів (Додаток 1.5.2). Хід проведення Тренер презентує теми соціальних проектів та вимоги щодо їх написання.
день перший
ДОДАТОК СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МАТЕРИНСТВА І ДИТИНСТВА В УКРАЇНІ
Материнство і дитинство належать до тих соціальних феноменів, які дуже тісно взаємопов’язані й чутливі до всіх змін, що відбуваються у суспільстві, і є своєрідними індикаторами його благополуччя. Внаслідок особливої вразливості в умовах нестабільного стану сучасного суспільства, вони виявилися найменш соціально і емоційно захищеними і опинилися у кризовому стані. Доказом того є невтішні дані офіційної та неофіційної статистики, реальні факти порушення прав цих категорій населення і сучасні психолого-педагогічні проблеми, в яких відображаються умови, якість життя, а також численні ризики і загрози. Однак, перш ніж зупинитися на їх характеристиках, необхідно більш чітко визначитись із тим, що таке материнство і дитинство, і в чому саме полягає цей феномен. Найперше, їх можна трактувати з двох позицій як сукупний образі як періоду житті. Відносно дітей таким є особливий періоду розвитку людини і формах його вияву в природних поведінці та емоційних реакціях, недостатньому життєвому досвіді й обмежених можливостях, оскільки в ньому вони дуже залежні відсвіту дорослих. Відносно матерів – період, пов’язаний зі статусом жінки-матері і виконанням материнських функцій, зокрема з дітонародженням, доглядом та вихованням дітей. В останні десятиліття щодо стану материнства спостерігаються протирічні тенденції зростає кількість неповнолітніх мамі мам-одиначок (що є наслідком раннього статевого життя, насилля випадкових статевих контактів, низької статевої культури, неготовності потенційних чоловіків (батьків) одружуватися, братина себе відповідальність за утримання і виховання дитини незареєстрованих шлюбів з метою отримання пільг від держави розлучень, разом з тим, зростає кількість жінок, які не поспішають народжувати дітей до того часу, покине досягнуть певного успіху у кар’єрі, у матеріальному благополуччі (що відображає орієнтацію на європейські стандарти сімейного життя і дошлюбної поведінки. Все більше загострюється проблема підліткової вагітності, її штучного переривання, що призводить до гінекологічних захворювань, безпліддя і різних психічних травм, які можуть виявлятися яку найближчому, такі у більш віддаленому майбутньому. Нині в Україні майже 20% безплідних сімей, причому ця безплідність наступає рівною мірою як з причини первинної (генетичної, такі вторинної набутої внаслідок різних інфекційних захворювань, абортів) безплідності як жінок, такі чоловіків. Ця обставина, а також низький рівень матеріальної забезпеченості молодих сімей, відсутність окремого житла, невпевненість у майбутньому, погіршення екології і загального стану здоров’я стали основними причинами зниження народжуваності дітей в Україні і депопуляції населення (перевищення смертності над народжуваністю) з кінцях р.р. ХХ ст. Донині ця демографічна проблема залишається нерозв’язаною, хоча в останні роки в окремих областях і регіонах намітились позитивні зміни. Загалом невисокою є дітність українських сімей майже половина – однодітні, тільки 7% мають х і більше дітей. Нині в молодих сім’ях переважають орієнтації на одну дитину. Досить високою залишаються материнська і дитяча смертність, основними причинами яких є складні пологи чи ускладнення після них, вроджені патології, відсутність належного догляду за дітьми в ранньому віці, тяжкі захворювання дітей і матерів, спричинені наслідками екологічних катастрофі техногенних аварій, погіршенням харчування. Стає зрозумілим, що за такої складної демографічної ситуації, яка в перспективі загрожує ще більшим скороченням населення України і старінням нації, зростає цінність кожної дитини і як майбутнього громадянина, і як члена сім’ї, який буде сприяти продовженню конкретного роду. Тим трагічніше (як за суспільними, такі за особистісними наслідками) сприймаються відмови матерів від дітей, їх небажання народжувати або забирати своїх діток з пологових будинків.
Звичайно, такому рішенню передують різні причини у великих містах цьому сприяє феномен соціальної анонімності у сільській місцевості до цього спонукає страх перед людським осудом немає чоловіка, немає власного житла, немає професії, немає засобів до існування чи, навіть, такі вона мені непотрібна, мені ще рано себе зв’язувати сім’єю», він мене зрадив, і я не хочу мати від нього дитину»… Як бачимо, серед цих причин є як об’єктивні, такі суб’єктивні. Однак убудь- якому разі вони слугують аргументом тому, щоб захист материнства і дитинства став пріоритетом державної політики, а в його контексті здійснювалась цілеспрямована підготовка молоді до сімейного життя ідо виховання дитини, профілактика відмов, достатня матеріальна підтримка вагітних і молодих мам, спеціально організована реабілітація тих, хто переживає ситуацію життєвої кризи. Таблиця 1. Динаміка відмов матерів від новонароджених дітей у пологових будинках країни
(2004 – 2007 р.р.), заданими МОЗ України
Рік
Кількість відмову пологових будинках 1549 2005 1246 2006 998 2007 Сучасна сім’я переживає великі труднощі, пов’язані з матеріальними і психолого- педагогічними проблемами, з ціннісними орієнтаціями її членів. У сучасних умовах інститут сім’ї втратив свою стабільність. Нині в середньому розпадається
65% сімей, а в деяких регіонах України цей показник сягає 70-80% у перші 5 років шлюбного життя. Основними причинами розлучень є матеріальні нестатки, відсутність окремого житла, втручання родичів у сімейне життя молодого подружжя, невміння спільно вести господарство, небажання знаходити компроміси, подружня невірність, шкідливі звички тощо.
На початку третього тисячоліття в Україні проживало 2 млн. неповних сімей (в основному, після розлучення батьків, в яких виховувалось майже 1,5 млн. дітей. Нині цю кількість встановити практично неможливо, оскільки, згідно Сімейного кодексу, сім’єю вважається і така сім’я, де шлюбні партнери проживають у цивільному незареєстрованому) шлюбі. Майже 3,5 млн. громадян України виїхали на заробітки закордон. Більшість з них мають неповнолітніх дітей, яких вони залишили або на одного з батьків, або на близьких і далеких родичів. Це не минає безслідно для розвитку дітей, адже в умовах неповної сім’ї звужується сімейне спілкування і збіднюється його зміст, обмежуються можливості дітей у засвоєнні статево-рольових стосунків і моделей поведінки. Як результат, хлопчики виростають інфантильними у них немає прикладу чоловічої поведінки, а дівчатка – агресивними (для них прикладом є мама як сильна жінка, яка сама в різні способи розв’язує всі сімейні проблеми. Асоціальна поведінка батьків, сімейне насильство стають причиною того, що щорічно в Україні в судові органи подається 6–6,5 тис. справ про позбавлення батьківських прав. Загалом таких сімей в Україні понад 60 тис. Це одна з причин поширення соціального сирітства – діти стають сиротами при живих батьках. Офіційно визнано, що наданий час в Україні налічується майже 100 тис. соціальних сиріт.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал