Методичні вказівки та завдання до практичних (семінарських) занять з курсу «Кримінальне право» (Особлива частина) для студентів напряму підготовки



Сторінка6/7
Дата конвертації11.12.2016
Розмір1.31 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7
Тема 12. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ


План практичного заняття



1. Загальна характеристика та види злочинів проти громадської безпеки.
2. Кримінально-правова характеристика створення злочинної організації.
3. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності.

4. Форми та ознаки бандитизму.


5. Кримінально-правова характеристика створення не передбаче-них законом воєнізованих або збройних формувань.

Методичні вказівки щодо вивчення теми

Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської безпеки передбачена розділом ІХ Особливої частини КК (статті 255–270-1 КК). Надаючи загальну характеристику цьому розділу Особливої частини КК, необхідно запам’ятати, що під злочинами проти громадської безпеки у кримінально-правовій літературі розуміють суспільно-небезпечні, передбачені КК винні діяння (дії або бездіяльність), вчинені суб’єктами злочину, що порушують громадську безпеку і створюють загальну небезпеку загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки. Родовим об’єктом цих злочинів є громадська безпека.  З урахуванням специфіки безпосередніх об’єктів і джерел підвищеної небезпеки всі злочини проти громадської безпеки можна поділити на чотири групи: 1) злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій (ст.ст. 255–257, 258-3, 260); 2) злочини, пов’язані з тероризмом (ст.ст. 258–258-2, 258-4, 2585 259 і 266); 3) злочини, що порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (ст.ст. 262–265-1, 267–269); 4) злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил (ст.ст. 261, 270, 270-1). Предмети злочинів проти громадської безпеки повинні бути придатними руйнувати, спричиняти тілесні ушкодження чи смерть людині, заподіювати значну матеріальну шкоду. Об’єктивна сторона складів злочинів проти громадської безпеки характеризується в основному


проявом суспільно небезпечного діяння. Склади злочинів є формальними. Однак деякі злочини проти громадської безпеки належать до таких, що мають усічені склади (наприклад, ст. 255 КК), а також матеріальні склади (наприклад, ст. 270 КК). Суб’єкт злочинів даного розділу, як правило, загальний. За бандитизм
(ст. 257 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), крадіжку, грабіж,

розбій і вимагання предметів, передбачених


ст. 262 КК, відповідальність настає із 14-річного віку. У злочинах, передбачених ч. 2 ст. 256, ст. 262 КК, а також злочинах, які полягають у порушенні певних правил, суб’єктом злочину може бути службова особа чи особа, що наділена відповідними повноваженнями щодо конкретних джерел загальної небезпеки. Суб’єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Посягання, що полягають у порушенні певних правил, учиняються зі змішаною формою вини. Деяким злочинам проти громадської безпеки властива спеціальна мета (наприклад, при бандитизмі (ст. 257) метою злочину є напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб).
При опрацюванні другого питання, передбаченого ст. 255 КК, необхідно звернутися до положень Загальної часини КК, а саме до ч. 4 ст. 28 КК та пригадати визначення поняття «злочинна організація». Об'єктом цього злочину є громадська безпека. З об’єктивної сторони злочин може виражатися у таких формах: 1) створення злочинної організації; 2) керівництво злочинною організацією; 3) участь у злочинній організації; 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організація, керівництво чи сприяння зустрічі представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп. Злочин вважається закінченим із моменту вчинення одного із діянь, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 255 КК, тобто склад злочину є усіченим. Суб’єкт злочину є загальним – фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку. Особа віком від 14 до 16 років може нести відповідальність лише за окремі злочини, вчинені у складі злочинної організації (наприклад, за грабіж (ст. 186 КК). Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Частиною 2 ст. 255 КК передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 255 КК.

Опрацьовуючи третє питання, передбачене ст. 256 КК України: «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності», необхідно засвоїти, що об'єктом цього злочину є громадська безпека. Об’єктивна сторона злочину включає в себе заздалегідь не обіцяне: 1) сприяння учасникам злочинних організацій; 2) укриття їх злочинної діяльності;


3) здійснення інших дій щодо створення умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Склад злочину формальний. Злочин вважається закінченим із моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій. Суб'єкт злочину є загальним. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) службового особою;
2) повторно.
Четверте питання відведене вивченню складу злочину, передбаченого ст. 257 КК «Бандитизм». Об'єктом бандитизму є громадська безпека. Об'єктивна сторона бандитизму може виражатися в трьох формах: 1) організація озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 2) участь у такій банді; 3) участь у вчинюваному бандою нападі. Для складу бандитизму досить вчинення хоча б однієї з цих дій. Відповідно до ст. 257 КК організація озброєної банди є закінченим злочином із моменту її створення незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад. Суб'єкт бандитизму — будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку. Із суб'єктивної сторони бандитизм характеризується прямим умислом.
Розглядаючи останнє питання теми, а саме ст. 260 КК «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань», необхідно звернути увагу, що об'єктом цього злочину є громадська безпека від діяльності непередбачених законами України воєнізованих або збройних формувань. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах:
1) створення непередбачених законом України воєнізованих формувань; 2) участь у їх діяльності (ч. 1 ст. 260);
3) створення непередбачених законом збройних формувань;
4) участь у їх діяльності (ч. 2 ст. 260); 5) керівництво зазначеними формуваннями; 6) їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. 3
ст. 260); 7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст. 260). Злочин вважається закінченим з моменту створення воєнізованого або збройного формування, навіть якщо не вчинено жодної дії, заради якої вони були створені. Суб'єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані у ході нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22, відповідальність настає із 14-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків
(ч. 5 ст. 260) характеризується необережністю. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 260, є: 1) загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260). У частині 6 ст. 260 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи, яка створила відповідне воєнізоване чи збройне формування або брала участь у їх діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Надайте загальну характеристику злочинам проти громадської безпеки.


2. Поясніть, коли злочин «Створення злочинної організації» вважається закінченим?
3. У чому полягає зміст «заздалегідь не обіцяного сприяння» учасникам злочинних організацій та укриттю їх злочинної діяльності для кваліфікації діяння за ст. 256 КК?
4. Назвіть форми та ознаки бандитизму.
5. Зазначте момент закінчення злочину «Створення не

передбачених законом воєнізованих або збройних формувань».



Задачі

1. Учні випускного класу однієї зі шкіл м. Дніпропетровська Василенко та Остапчук систематично телефонували службовим особам метрополітену та повідомляли їм про мінування стацій та закладення отруйних речовин у місцях посадки людей у вагони. Декілька разів після повідомлень про нібито «небезпеку» у метрополітені припинявся рух поїздів. У зв’язку з цим метрополітену була завдана матеріальна шкода у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 7600,00 грн. Визначте відповідальність Василенка та Остапчука.

2. Громадяни Волковець і Хромов, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вночі ходили по території гуртожитку, стукали в двері кімнат, нецензурно висловлювалися, на зауваження інших осіб не реагували, намагалися влаштувати бійку. При цьому Хромов погрожував іншим громадянам саморобним пістолетом, спрямовуючи його на них. Судово-криміналістична експертиза встановила, що пістолет був технічно несправним і не придатним для здійснення пострілів.


Варіант 1. Пістолет був придатним для здійснення пострілів.
Варіант 2. Хромов зробив постріл і поранив одного чоловіка.
Проаналізуйте подані варіанти та вирішіть питання щодо відповідальності Волковця і Хромова.

3. Громадянин Суворов носив із собою подарований йому іноземним туристом мисливський ніж зарубіжної фірми. На цей ніж Суворов кустарним способом наніс серію та номер, присвоєні заводом-виготовлювачем іншому ножу, на носіння якого Cуворов мав право, але який загубив. Суворов був членом товариства


мисливців і рибалок, у його мисливському квитку зафіксовано дозвіл на носіння мисливського ножа. Поясніть, чи підлягає Суворов кримінальній відповідальності?

4. Громадянин Тураєв звернувся до Коваленка, який був співробітником оперативного підрозділу, із проханням допомогти уникнути викриття одного з членів злочинного угруповання. За таку «послугу» Тураєв запропонував Коваленку грошову винагороду. Коваленко погодився, в результаті чого допоміг уникнути кримінальної відповідальності громадянину Брускову. Визначте відповідальність Тураєва та Коваленка.

5. У листопаді на одній із станцій метро відбувся вибух. За результатами проведених слідчих дій було встановлено, що вибух був організований однією з політичних партій з метою провокації воєнного конфлікту в країні. Дайте кримінально-правову оцінку вчиненому.



Теми рефератів для самостійної роботи

1. Втягнення у вчинення терористичного акту.


2. Публічні заклики до вчинення терористичного акту.
3. Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.
4. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів.
5. Відмінність злочину «Порушення встановлених законодавст-вом вимог пожежної безпеки» від адміністративного правопорушення.

Основна література: 1–6.
Додаткова література:
4, 5, 14, 23, 27, 40, 72,73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 95, 101, 116, 148, 152, 158, 159, 175, 181, 182, 183, 184, 185, 186.



Тема 13. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА



План практичного заняття

1. Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва.


2. Порушення вимог законодавства про охорону праці.
3. Порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою.
4. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах.
5. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд.

Методичні вказівки щодо вивчення теми

При опрацюванні першого питання необхідно засвоїти, що, виходячи із подібності безпосередніх об’єктів, характеру виробництва та суспільно небезпечних наслідків, злочини цієї групи можливо класифікувати на: 1) злочини у сфері безпеки праці (статті 271 і 272); 2) інші злочини у сфері безпеки виробництва (статті 273–275). Родовим об’єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва.  Безпосередні об’єкти окремих злочинів проти безпеки виробництва входять у систему відносин родового об’єкта, однак мають і свої особливості. Вони залежать від видів безпеки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення. Додатковими обов’язковими об’єктами всіх злочинів, що посягають на безпеку виробництва, виступають життя і здоров’я людини, а додатковими факультативними об’єктами злочинів, передбачених ст. 272–275, – власність і довкілля (екологічна безпека). Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівники виробництва (ст. 271 і 272), або і працівники виробництва, і сторонні особи (ст. 273 і 274), або лише сторонні особи (ст. 275 КК). Об’єктивна сторона злочинів проти безпеки виробництва характеризується матеріальним складом, тому необхідно встановлення діяння, наслідків і причинного зв’язку. Суб’єкт злочинів проти безпеки виробництва – спеціальний. Це особи, які зобов’язані дотримуватися правил безпеки виробництва. Із суб’єктивної сторони щодо порушення правил безпеки можуть мати місце умисел або необережність щодо наслідків – тільки необережність. Особливу увагу необхідно звернути на покарання за вчинення цих злочинів.
При опрацюванні другого питання «Порушення вимог законодавства про охорону праці», передбаченого ст. 271 КК, необхідно запам’ятати, що основним безпосереднім об’єктом цього злочину є конституційне право людини і громадянина на безпечні умови праці. Додатковим обов’язковим об’єктом є здоров’я особи. Потерпілим від злочину може бути особа, яка має постійний або тимчасовий зв’язок із даним підприємством, установою, організацією чи з виробничою діяльністю громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності. Об’єктивна сторона характеризується: 1) діянням (дією або бездіяльністю);
2) наслідками у вигляді шкоди здоров’ю (ч. 1 ст. 271 КК) або загибелі людей чи іншими тяжкими наслідками (ч. 2 ст. 271 КК); 3) причинним зв’язком між діянням і наслідками. Крім того, особливе значення має місце вчинення злочину. Злочин вважається закінченим із моменту заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого. Суб’єкт злочину спеціальний, а саме: 1) є службова особа підприємства, установи, організації або громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності; 2) особа, яка несе спеціальні обов’язки з охорони праці. Суб’єктивна сторона злочину характеризується, як правило, складною формою вини: до самого порушення вимог законодавства про охорону праці особа ставиться умисно (інколи – необережно), а до його суспільно

небезпечних наслідків – лише необережно.


Аналізуючи третє питання «Порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою» (ст. 272 КК), необхідно визначитись із переліком робіт, які належать до категорії робіт із підвищеною небезпекою. У зв’язку з цим, необхідно опрацювати положення постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 “Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки”. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є безпека праці під час виконання робіт із підвищеною небезпекою. Потерпілим унаслідок злочинних діянь, передбачених ст. 272 КК, є працівник виробництва. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням – порушенням правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві;
2) наслідками у вигляді загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 272 КК) або у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 272 КК); 3) причинним зв’язком між діянням і наслідками. Крім того, обов’язковими ознаками об’єктивної сторони складу цього злочину є обстановка і місце його вчинення. Злочин вважається закінченим із моменту настання відповідних наслідків, зазначених у частинах 1 і 2
ст. 272 КК. Суб’єкт злочину спеціальний – особа, яка зобов’язана дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і характеризується необережністю. Виною у цьому складі злочину охоплюється знання винним правил, порушення яких йому інкримінується.
Аналізуючи четверте питання теми ст. 273 «Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах», необхідно запам’ятати, що родовим

об'єктом цього злочину є безпека виробництва. Безпосереднім об'єктом злочину є безпека на вибухо-небезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. Додатковим необхідним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я людини. Додаткові факультативні безпосередні об'єкти злочину – життя людини, власність, довкілля. Потерпілими від злочину можуть бути як працівники вибухонебезпечних підприємств (цехів), так і сторонні особи. Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 273 КК) характеризується: 1) діянням у формі порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах; 2) наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіянням шкоди здоров'ю потерпілого; 3) причинним зв'язком між зазначеними діянням і наслідками; 4) місцем вчинення злочину. Злочин є закінченим із моменту настання наслідків у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. Суб'єкт злочину є спеціальним. Це особа, зобов'язана дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю щодо наслідків. Порушення може бути як умисним, так і необережним. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 273 КК) є спричинення: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.


При опрацюванні останнього питання теми «Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд», необхідно засвоїти, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 275 КК, є безпека використання промислової продукції та безпечне використання будівель і споруд, а додатковим обов'язковим його об'єктом – життя та здоров'я особи. Предметом злочину є: 1) промислова продукція; 2) будівлі і споруди. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням у вигляді порушення правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд; 2) наслідками у вигляді загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 275), або у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 275); 3) причинним зв'язком між діянням і наслідками, а також 4) часом вчинення злочину. Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків, зазначених у частинах 1 і 2 ст. 275 КК. Суб’єкт злочину є спеціальним, а саме – особа, яка зобов’язана дотримуватися відповідних правил безпеки. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і характеризується необережністю.

Питання для самоконтролю

1. Надайте загальну характеристику злочинам проти безпеки виробництва.


2. Поясніть, які категорії осіб можуть бути потерпілими від злочину «Порушення вимог законодавства про охорону праці»?
3. Зазначте, які види робіт належать до категорії робіт із підвищеною небезпекою?
4. Назвіть ознаки суб’єкта злочину «Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах».
5. Зазначте, що є предметом злочину «Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд»?

Задачі

1. Для прискорення процесу подання будівельних матеріалів на споруду, яка будувалася, бригадир Тимощук дав розпорядження двом робітникам, Василенку та Пилипчуку, закидувати цеглу на другий поверх. Василенко хотів різко закинути чергову цеглину, але не розрахував її ваги, розтягнув м’язи і травмував руку. Цеглина, яку він кинув, замість другого поверху споруди полетіла вгору і впала на ногу Купенку. При цьому Купенку були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Сам Василенко був непрацездатним упродовжн 7 днів.


Визначте відповідальність бригадира Тимощука.

2. На спеціальному майданчику, який належав підприємству з видобутку вугілля, знищувалися вибухові речовини, в яких закінчився термін зберігання. Внаслідок порушення встановлених правил користування вибуховими речовинами стався вибух однієї тонни вибухівки. У результаті вибуху загинули два робітники підприємства і було пошкоджено виробничий корпус. Начальник ділянки Максименко, порушуючи вимоги інструкції при проведенні вибухових робіт, особисто ними не керував. Чи підлягає кримінальній відповідальності громадянин Максименко? Хто може бути суб’єктом цього злочину?

3. Керівник будівельних робіт із зведення сховища овочів, громадянин Кубрак, усупереч вимогам будівельних норм і правил допустив до виконання цих робіт робітників без захисних пристроїв і засобів. Унаслідок таких порушень бригадир Сидоренко, який працював без захисного паска, впав із висоти п`яти метрів і одержав тяжкі тілесні ушкодження.
Визначте відповідальність громадянина Кубрака.
Варіант: Сидоренко, впавши з висоти п’яти метрів, помер.

4. Громадянин Шведов працював бригадиром будівельного управління. Під час зведення житлового будинку він не дав вказівку підлеглим обгородити отвір у перекритті над сходами з метою убезпечення працівників від нещасних випадків. У цей отвір впав каменяр Пилипенко і, від отриманих пошкоджень, не приходячи до свідомості, помер. Визначте відповідальність бригадира Шведова.


5. Підприємство з виготовлення іграшок займалося випуском дитячих іграшкових рушниць, які стріляють невеликими гумовими кульками. В інструкції з використання було зазначено, що вони призначені для дітей віком 8–10 років і є безпечними для людини при дальності пострілу не менш 2 м. На цю іграшку завод-виробник мав сертифікат відповідності стандартам безпеки. У прокуратуру міста надійшли заяви від кількох батьків, чиї малолітні діти отримали тілесні ушкодження в результаті використання таких іграшок. При цьому батьки стверджували, що ці наслідки викликані надмірною жорсткістю використаних в іграшках кульок. Чи повинні керівники підприємства понести відповідальність за настання суспільнонебезпечних наслідків? Якщо так, поясніть, яку саме.



Теми рефератів для самостійної роботи

1. Особливості потерпілого від порушення вимог законодавства про охорону праці.


2. Співвідношення загальної норми за ст. 271 КК та спеціальних норм, визначених в інших статтях цього розділу.
3. Кримінально-правова характеристика порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою.
4. Предмет порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд.
5. Види порушень правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд.

Основна література: 1–6.
Додаткова література:
15, 28, 29, 30, 31, 81, 93, 108, 109, 110, 111, 121, 160.

Тема 14. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ

План практичного заняття

1. Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.


2. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.
3. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітря-ного, морського чи річкового судна.
4. Порушення правил повітряних польотів.
5. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

Методичні вказівки щодо вивчення теми

Починаючи вивчення теми, необхідно зазначити, що в Україні існує розвинена транспортна система. У чинному КК відповідальність за злочини у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту передбачена розділом XI Особливої частини «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту». Головною ознакою, за якою злочини об’єднані в єдиний розділ, є родовий об’єкт – суспільні відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації транспорту. В розділі XI Особливої частини КК злочини розміщені в певній послідовності. На першому місці знаходяться злочини, які вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (ст. ст. 276-285 КК), на другому – на автомобільному і міському електротранспорті (ст. ст. 286-
290 КК) і завершують розділ злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (ст. ст. 291, 292 КК). Залежно від ступеня суспільної небезпеки злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можна систематизувати в групи в такій послідовності: злочинні порушення чинних на транспорті правил (ст. 276, 276-1, 281, 282, 286, 288, 291 КК); злочини, пов’язані із пошкодженням чи знищенням транспортних засобів, їх частин або комунікацій (ст. 277, 290, 292 КК); злочини, пов’язані із незаконним заволодінням або блокуванням транспортних засобів чи комунікацій (ст. 278, 279, 289 КК); інші транспортні злочини (ст. 280, 283-285, 287 КК). Безпосередні об’єкти окремих злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту залежать від видів транспорту, характеру об’єктивної сторони та кваліфікуючих обставин. Предметом злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту можуть бути: залізничний, водний чи повітряний транспорт, колії, засоби сигналізації та зв’язку
(ст. 276, 291 КК); шляхи сполучення та споруди на них, транспортні засоби (ст. 277, 286, 287, 289 КК); залізничний рухомий склад, повітряне, морське чи річкове судно (ст. 278, 283-285 КК); магістральні нафто-, газо- та нафтопродуктопроводи
(ст. 292 КК); транспортні комунікації, транспортне підприємство, вокзал, аеродром, порт, станції (ст. 279 КК); ідентифікаційний номер, номер двигуна, шасі або кузова, номерна панель з ідентифікаційним номером транспортного засобу (ст. 290 КК). З об’єктивної сторони ці злочини побудовані по-різному. Більша частина злочинів мають матеріальні склади. У злочинах, передбачених ст. 276, 281, 282, 286, 288, 291 КК, діяннявиражається в порушенні певних правил, диспозиції цих норм є бланкетними, тому для встановлення змісту об’єктивної сторони необхідно звертатися до відповідних нормативно-правових актів. Як обов’язкова ознака деякі статті XI розділу Особливої частини КК передбачають спосіб вчинення злочину або обстановку вчинення злочину, або місце вчинення злочину. Суб’єктом злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту є фізична особа, що досягла 16-річного віку. В

окремих статтях передбачений спеціальний суб’єкт. Суб’єктивна сторона злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту характеризується залежно від складності об’єктивної сторони. Злочини з формальним складом вчиняються лише з прямим умислом. Вина у злочинах із матеріальним складом характеризується по-різному і для правильної кваліфікації потрібно встановлювати психічне ставлення особи до діяння та його наслідків.


Розпочинаючи опрацювання другого питання, необхідно визначити об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 276 КК України. Так, основним безпосереднім об'єктом цього злочину є безпека руху або експлуатації залізничного, водного або повітряного транспорту. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя і здоров'я особи; власність, довкілля, інші блага. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 276, передбачає: 1) діяння у двох формах: а) порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту; б) недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку; 2) наслідки, залежно від яких диференційована відповідальність у різних частинах ст. 276;
3) причинний зв'язок між діянням і наслідками, що ним заподіяні. Суб'єкт злочину спеціальний. Це осудна особа, яка досягла 18-річного віку і є працівником залізничного, водного або повітряного транспорту (згідно з чинними правилами руху й експлуатації залізничного, водного, повітряного транспорту та ремонту його об'єктів до відповідних видів робіт допускаються лише особи, які досягли 18-річного віку). Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю. Кваліфікуючими ознаками злочину є заподіяння ним: 1) потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень; 2) великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 276), а особливо кваліфікуючою – загибель людей (ч. 3 ст. 276).
Розглядаючи третє питання теми «Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна», передбачене ст. 278 КК України, необхідно запам’ятати, що основним безпосереднім об'єктом цього злочину є контрольоване використання засобів залізничного, водного і повітряного транспорту. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя та здоров'я особи, власність, інші блага. Предметом злочину є залізничний рухомий склад, повітряне, морське чи річкове судно. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох альтернативних дій щодо рухомого складу залізничного, водного чи повітряного транспорту, а саме його: 1) угону; 2) захоплення. Угон є закінченим із моменту початку руху. Закінченим захоплення є з моменту отримання можливості керування транспортним засобом, приведення його в рух, визначення маршруту чи зупинення. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Кваліфікований вид злочину має місце, коли описані у ч. 1 ст. 278 дії: 1) вчинюються за попередньою змовою групою осіб; 2) поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 278), а особливо кваліфікований вид злочину – коли дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 278: 1) вчинено організованою групою; 2) поєднано з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих; 3) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 278).
При опрацюванні четвертого питання теми, передбаченого ст. 281 КК України, необхідно запам’ятати, що oсновним безпосереднім об'єктом цього злочину є безпека руху на повітряному транспорті. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, довкілля, інші блага. Об'єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом дії або бездіяльності і полягає в порушенні правил безпеки польотів, яке створило небезпеку для життя людей або небезпеку настання інших тяжких наслідків. Злочин є закінченим із моменту порушення правил безпеки польотів, яке створило небезпеку настання тяжких наслідків. Суб'єкт злочину є спеціальним. Ним є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і не є працівником повітряного транспорту. Працівники транспорту за порушення правил безпеки польотів повітряних суден несуть відповідальність за ст. 276. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 281, характеризується умисним або необережним ставленням винної особи до порушення правил повітряних польотів та утворюваної ним небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.
Розглядаючи п’яте питання теми, необхідно засвоїти об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину: «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами», передбаченого ст. 286 КК України. Родовим об'єктом цього злочину є безпека руху або експлуатації транспорту. Безпосередній об'єкт злочину – безпека дорожнього руху або експлуатації автотранспорту і міського електротранспорту. Додатковим необхідним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я і життя людини. Предметом злочину згідно з прим. до ст. 286 КК є транспортні засоби, під якими в цій статті необхідно розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 286 КК) містить: 1) діяння (дія чи бездіяльність) у формі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; 2) наслідки у вигляді спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причиновий зв'язок між діянням і наслідками; 4) обстановку вчинення злочину. Злочин є закінченим з моменту настання зазначених у ст. 286 КК наслідків. Суб'єкт злочину – спеціальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення винного до наслідків. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 286 КК) є спричинення в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 286 КК) є спричинення в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту загибелі кількох осіб.

Питання для самоконтролю

1. Надайте загальну характеристику злочинам проти безпеки руху та експлуатації транспорту.


2. Поясніть, у чому полягають особливості суб’єкта вчинення злочину «Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту»?
3. Поясніть, коли «угон» та «захоплення» вважаються закінченими в контексті ст. 278?
4. У чому полягає особливість об'єктивної сторони злочину: «Порушення правил повітряних польотів»?
5. Що є предметом злочину «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»?

Задачі

1. Підлітки Астахов та Носов, яким було по 17 років, повертаючись із подорожі приміським поїздом до м. Харкова, шуткували. На прохання Носова його товариш Астахов зірвав стоп-кран. У результаті цього залізниці була заподіяна значна матеріальна шкода.


Визначте відповідальність підлітків Астахова та Носова.
2. Громадянин Ващук, повертаючись додому з ресторану, перебував у стані алкогольного сп’яніння. У зв’язку з цим він вирішив передати право на керування транспортним засобом своєму 17 річному синові Олегу. У зв’язку з відсутністю достатнього досвіду керування в Олега сталася ДТП. У результаті дорожньо-транспортної пригоди громадянину Півню було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Визначте відповідальність громадян Ващука та його сина Олега.

3. Громадянин Шувалов керував проведенням ремонту залізничної колії. У процесі роботи він віддав розпорядження не проводити заміну застарілих шпал, оскільки, на його думку, вони були ще в доброму стані. Через місяць на місті проведення «умовного» ремонту відбувся нещасний випадок, у результаті якого поїзд зійшов із рейок. Фахівцями було встановлено, що у разі заміни цих шпал аварії могло б і не бути. Близько 50 осіб отримали тілесні ушкодження різної тяжкості.

Визначте, чи підлягає громадянин Шувалов кримінальній відповідальності?

4. Група із шістьох осіб займалася викраденням престижних автомобілів. Автомобілі згодом розбирали на запчастини, які потім реалізовували через мережу автостанцій.
Дайте кримінально-правову оцінку вчиненому.

5. Громадянин Пилипець захопив літак, який прямував до Києва, погрожуючи зброєю пілоту. На вимогу Пилипця пілот вимушений був летіти до Страсбурга. Згодом з’ясувалося, що таким чином Пилипець намагався привернути до себе увагу.


Визначте відповідальність Пилипця.

Теми рефератів для самостійної роботи

1. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден.


2. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації.
3. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху.
4. Незаконне заволодіння транспортним засобом.
5. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу .

Основна література: 1–6.
Додаткова література:
167, 189.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал