Методичні вказівки та завдання до практичних (семінарських) занять з курсу «Кримінальне право» (Особлива частина) для студентів напряму підготовки



Сторінка3/7
Дата конвертації11.12.2016
Розмір1.31 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7
Тема 5. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я ОСОБИ



План практичного заняття



1. Загальна характеристика і види злочинів проти здоров’я особи.
2. Поняття та кримінально-правова характеристика тілесного ушкодження, види тілесних ушкоджень.
3. Умисне тяжке тілесне ушкодження.
4. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
5. Умисне легке тілесне ушкодження.



Методичні вказівки щодо вивчення теми


Розглядаючи перше питання, необхідно зазначити, що найбільш поширеними злочинами проти здоров’я є тілесні ушкодження. Чинне кримінальне законодавство не містить визначення поняття тілесного ушкодження, однак воно формулюється на підставі медичних та кримінально-правових ознак. Характер і тяжкість тілесних ушкоджень визначаються судово-медичною експертизою на підставі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України
№ 6 від 17 січня 1995 р., згідно з якими характер і ступінь тілесних ушкоджень визначаються за такими трьома критеріями: медичним, економічним, естетичним. Усі злочини, що посягають на здоров'я людини, можна розділити на три підгрупи:


  1. злочини проти здоров'я (статті 121 —128, 130 і 133 КК);

  2. злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров'я людини (статті 129, 134 —137 КК);

  3. злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров'я людини, вчинені у сфері медичного обслуговування (статті 131, 132, 138—145 КК).

Опрацьовуючи друге питання, необхідно звернути увагу, що за ступенем тяжкості тілесні ушкодження у КК поділяються на три види: тяжкі тілесні ушкодження; тілесні ушкодження середньої тяжкості; легкі тілесні ушкодження, які у свою чергу, поділяються на: легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров’я потерпілого чи викликали короткочасну втрату працездатності; легкі тілесні ушкодження, що не призвели до короткочасного розладу здоров’я чи не викликали короткочасної втрати працездатності.
Необхідно надати кримінально-правову характеристику тілесним ушкодженням. Так, об’єктом цих злочинів є здоров’я особи. Важливо завоїти, що тілесне ушкодження є посяганням на здоров'я іншої людини. Заподіяння самому собі тілесного ушкодженняме не є злочином і має наслідком кримінальну відповідальність у випадках, якщо воно є засобом вчинення іншого злочину. З об'єктивної сторони тілесне ушкодження може бути заподіяне дією або бездіяльністю винного. Вплив може застосовуватися як фізичний, так і психічний. При заподіянні тілесного ушкодження шляхом бездіяльності мається на увазі нездійснення винним дій, які запобігли б заподіянню шкоди чужому здоров'ю, за умови, якщо він був зобов'язаний і мав можливість здійснити їх. Склад злочину тілесного ушкодження вважається закінченим із моменту настання злочинного наслідку у вигляді шкоди здоров'ю людині різної тяжкості. Необхідно встановити причинний зв'язок між діянням винного і шкідливими наслідками для здоров'я потерпілого, які настали. Суб'єктивна сторона тілесних ушкоджень може виражатися в умисній і необережній формі вини. Якщо умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, відповідальність настає за фактично заподіяне тілесне ушкодження. Суб'єктом злочинів, передбачених статтями 121 і 122 КК, може бути особа, яка досягла 14 років. За інші тілесні ушкодження відповідальність настає із 16 років.
При опрацюванні третього питання необхідно запам’ятати, що під умисним тяжким тілесним ушкодженням розуміють ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння, чи таке, що призвело до втрати будь-якого органу або до втрати його функцій, психічної хвороби чи іншого розладу здоров'я, поєднаного із стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менш 33%), або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя. Цей склад злочину передбачений ст. 121 КК України. Об'єктом умисного тяжкого тілесного ушкодження є здоров'я людини. Об'єктивна сторона умисного тілесного ушкодження характеризується дією або бездіяльністю винної особи, а також злочинним наслідком та причинним зв'язком між діянням і наслідком. Цей злочин належить до категорії тяжких. Він є найтяжчим із злочинів проти здоров'я людини. Суб'єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження характеризується умисною виною. Суб'єктом цього злочину є фізична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла віку 14 років. Кваліфікованими ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження є вчинення його способом, що має характер особливого мучення, або вчинення групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, або вчинене на замовлення, або спричинило смерть потерпілого.
Аналізуючи четверте питання теми, особливу увагу необхідно звернути на те, що умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження не є небезпечним для життя і не має наслідків, передбачених у статті 121 КК. Однак таке ушкодження спричиняє тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш ніж на одну третину. Об’єктом цього злочину є здоров’я особи. Об’єктивну його сторону характеризують: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинний зв’язок між зазначеними діянням та наслідками.
Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ч. 1 ст. 122 наслідків. Тривалим необхідно вважати розлад здоров’я строком понад 3 тижні (більш ніж 21 день). Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Найчастіше умисел має неконкретизований характер.
Мотив цього діяння не має значення для його кваліфікації. Кваліфікованими видами умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121) є вчинення його з метою: 1) залякування потерпілого або його родичів; 2) їх примусу до певних дій.
При опрацюванні п’ятого питання необхідно засвоїти, що
умисним легким тілесним ушкодженням є таке ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності.
Об’єктом цього злочину є здоров’я особи. З об’єктивної сторони злочин характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125); 2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125). Під незначною стійкою втратою працездатності необхідно розуміти втрату загальної працездатності до 10 %. Злочин вважається закінченим із моменту заподіяння фізичної шкоди у вигляді наслідків, зазначених у частині 1 або 2 ст. 125. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а в результаті його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за спрямованістю умислу.


Питання для самоконтролю



1. Дайте визначення поняття «тілесне ушкодження».
2. Надайте загальну характеристику злочинам проти здоров’я особи.
3. Які бувають види тілесних ушкоджень?
4. Розлад здоров’я якої тривалості необхідно вважати тривалим?
5. Розлад здоров’я якої тривалості необхідно вважати короткочасним?

Задачі

1. Громадянин Хромов під час однієї зі сварок жорстоко побив свою дружину, яка перебувала на четвертому місяці вагітності, що призвело до передчасних пологів і смерті дитини. Дайте кваліфікацію діям Хромова. Чи має значення для кваліфікації, якщо з’ясується, що Хромов не знав про вагітність дружини?

2. Жмайлов і Кононов, перебуваючи у нетверезому стані, з ініціативи Жмайлова, який перебував у неприязних стосунках із Михайловим, викликали останнього з будинку і упродовж години жорстоко били його в різні частини тіла руками, ногами і дерев’яною палицею. Цими діями потерпілому були завдані тілесні ушкодження у вигляді струсу мозку, численних ушкоджень обличчя, голови, грудної клітки, а також переломів трьох ребер із пошкодженням внутрішніх органів. Від нанесених ударів Михайлов відчував особливі фізичні страждання і перебував на лікуванні 3 місяці. Дайте кваліфікацію діям Жмайлова і Кононова.





3. Під час святкування дня народження між Ябуровим та Шоніним виникла сварка, під час якої Ябуров вдарив останнього по руці розбитим келихом. Шоніну були заподіяні тілесні ушкодження, які спричинили розлад здоров’я упродовж 6 днів.

Визначте відповідальність Ябурова.
4. Увечері на вулиці Шуляк та Купенко зустріли Прохорова і Смолова. Шуляк без жодного приводу ударив кулаком в обличчя Смолова і став переслідувати Прохорова, однак останній зміг утекти. Повернувшись до Смолова, який лежав на землі, Шуляк і Купенко перетягли його подалі від свідків у город і почали бити ногами. Від отриманих ушкоджень Смолов через декілька днів помер у лікарні. З висновку судово-медичної експертизи стало відомо, що Смолов від отриманих тілесних ушкоджень зазнавав особливо сильних больових відчуттів. Визначте відповідальність Шуляка і Купенка.


5. Петренко у дворі будинку свого батька вечеряв разом з членами сім’ї та іншими особами, серед яких був Сидоров. Коли Сидоров вийшов з двору, за ним слідом вибіг Петренко, який, почувши шум від мотоцикла, що проїхав поряд, вирішив, що Сидоров намагається викрасти його мотоцикл. Через це між ними виникла сварка. Сидоров відштовхнув від себе Петренка, після чого той у запалі гніву схопив торбинку зі скляною банкою, що висіла на паркані, і вдарив нею Сидорова по обличчю, внаслідок чого банка розбилася. Сидорову було заподіяно числені поранення обличчя, у тому числі правого ока, що призвело до втрати цим оком зору на 100 %. Під час лікування потерпілого у лікарні око йому було видалено.


Визначте відповідальність Петренка. Чи зміниться кваліфікація, якщо буде встановлено, що зір у правому оці Сидорова до ушкодження становив лише 3 %?

Теми рефератів для самостійної роботи

1. Види тілесних ушкоджень.


2. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження від замаху на вбивство.
3. Побої і мордування.
4. Обставини, що пом’якшують відповідальність за нанесення тілесних ушкоджень.
5. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Основна література: 1–6.
Додаткова література:
102, 113, 140.


Тема 6. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ




План практичного заняття



1. Поняття та зальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.
2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини: кримінально-правова характеристика, відмежування від суміжних злочинів.
3. Захоплення заручників.
4. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини: аналіз юридичних складів злочину.
5. Незаконне поміщення у психіатричний заклад.



Методичні вказівки щодо вивчення теми

При вивченні першого питання необхідно зазначити, що Конституція України у ч. 1 ст. 29 проголошує право на свободу та особисту недоторканність та у ч. 1 ст. 33 гарантує свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Держава забезпечує недоторканність особистості, її свободи, честі і гідності шляхом встановлення за посягання на вказані цінності кримінальної відповідальності, яка міститься у нормах, передбачених кримінальним законодавством. У чинному КК України, на відміну від кодексу 1960 року,


злочинам проти волі, честі та гідності присвячений самос-тійний розділ. Об’єктом цих злочинів виступає невід’ємне конституційне право на свободу (волю) людини. Треба засвоїти, що саме розуміють під фізичною свободою та особистою недоторканністю, честю та гідністю, звернути увагу, що з об’єктивної сторони всі злочини даного розділу вчиняються лише шляхом дії, а їх суб’єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу. Суб’єкти цих злочинів можуть бути різними залежно від складу. Так, наприклад, суб’єкт злочину «незаконне поміщення у психіатричний заклад», є спеціальним. У зв’язку з цим, необхідно уважно вивчити ознаки суб’єкта у кожному зі складів даного розділу.


При опрацюванні другого питання: «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини», що передбачене ст. 146 КК України, необхідно запам’ятати, що безпосереднім об’єктом викрадення людини є фізична свобода конкретної особи. Додатковим об’єктом можуть виступати безпека життя, здоров’я особи, відносини власності та ін. Об’єктивна сторона  злочину виражається у таємному або відкритому викраденні людини, тобто у вилученні проти її волі з місця перебування (проживання, роботи, навчання, відпочинку та ін.) та переміщення в інше місце, визначене викрадачем, наприклад, в інший будинок, гараж, підвал, де особа утримується в неволі. Злочин вважається закінченим і з моменту фактичного вилучення особи та початку її примусового утримання. Час, протягом якого утримується особа, значення не має.  Суб’єктивна сторо-на злочину, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК, характеризується прямим умислом: винний усвідомлює незаконність своїх діянь як викрадення людини чи протиправного позбавлення її волі і бажає їх вчинити. Суб’єктом злочину є будь-яка фізична особа, яка досягла 16-річного віку. У ч. 2 ст. 146 КК передбачено ряд обтяжуючих обставин цього злочину, а у ч. 3 ст. 146 КК –  
особливо кваліфіковані види, які потребують ретельного дослідження.

Третє питання теми відведено складу злочину, передбаченого ст. 147 КК «Захоплення заручників». Основним об’єктом цього злочину є свобода людини, а додатковим об’єктом є громадська безпека, життя, здоров’я особи, власність. Ст. 147 встановлює відповідальність за захоплення фізичної особи як потерпілого від злочину. Об’єктивна сторона злочину полягає у захопленні або триманні особи як заручника. Злочин вважається закінченим з моменту, коли потерпілий фактично позбавляється волі. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Важливо звернути увагу, що суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою: спонукання держави, організацій чи окремих громадян вчинити будь-які дії або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення особи. Кваліфікованими видами цього злочину є: 1) вчинення його щодо неповнолітнього; 2) вчинення організованою групою; 3) захоплення або тримання особи як заручника, поєднане з погрозою знищення людей; 4) спричинення діянням тяжких наслідків.


Аналізуючи четверте питання: «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини», потрібно розглянути об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Так, основним безпосереднім його об'єктом є воля і гідність людини, додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я людини, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень, встановлений порядок перетинання державного кордону України. З об'єктивної сторони злочин, передбачений
ст. 149 КК, може виражатися у таких формах: 1) продаж людини; 2) інша сплатна передача людини; 3) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України. У перших двох формах злочин є закінченим із моменту продажу (іншої сплатної передачі) людини іншій особі (особам). Злочин у його третій формі є закінченим із моменту переміщення людини через державний кордон України. Суб'єкт злочину є загальним, а суб'єктивна сторона передбачає прямий умисел і, як правило, корисливий мотив. Кваліфіковані види торгівлі людьми зазначені у ч. 2 ст. 149 КК, особливо кваліфіковані види у ч. 3 ст. 149 КК. Необхідно опрацювати інформацію щодо санкцій за вчинення цих злочинів, а також уважно продивитися значення термінів, що використовуються у тексті цієї кримінально-правової норми.
Останнє питання теми відведене ст. 151 КК «
Незаконне поміщення в психіатричний заклад». Основним безпосереднім об’єктом злочину є воля, гідність, особиста недоторканість людини. Додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя та здоров’я особи. Потерпілим від злочину може бути лише психічноздорова особа. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) примусовій госпіталізації до психіатричного закладу психічно здорової особи з метою її лікування чи обстеження;
2) примусовому утриманні такої особи всупереч її волі та бажанню в такому закладі; 3) триманні в психіатричному закладі особи, яка вже вилікувалася і не повинна утримуватись в умовах стаціонару. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного поміщення особи до стаціонарного психіатричного закладу незалежно від терміну перебування потерпілого в ньому або з моменту, коли особі безпідставно відмовлено у виписці зі стаціонару. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви цього злочину можуть бути різними. Особливу увагу необхідно звернути на суб’єкта злочину, який є спеціальним. Це особа, до посадових обов’язків якої входить прийняття рішення про поміщення особи до психіатричного закладу чи щодо продовження терміну утримання в ньому, звернення з відповідною заявою до суду.



Питання для самоконтролю

1. Надайте загальну характеристику злочинів проти волі, честі та гідності особи.


2. Надайте кримінально-правову характеристику злочину «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини».
3. Поясніть відмежування захоплення заручників від позбавлення волі або викрадення людини.
4. Розкрийте сутність злочину: «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини: аналіз юридичних складів злочину».
5. Поясніть особливості кваліфікації незаконного поміщення в психіатричний заклад.

Задачі

1. Громадяни, які відбували покарання у місцях позбавлення волі, Каменський та Прохоров розробили план втечі з виправної колонії і почали його реалізовувати. З цією метою вони захопили двох заручників і забарикадувались у приміщенні медчастини. Під загрозою позбавлення життя захоплених осіб Каменський та Прохоров зажадали від адміністрації виправної колонії надання у їх розпорядження заправленого автомобіля. Їх вимогу було задоволено. Після виїзду з виправної колонії вжитими заходами втікачів вдалося затримати і обеззброїти.

2. Громадянин Кнуренко проживав в одній квартирі із своїм братом пенсійного віку, який хворів на запалення головного мозку. Для того щоб позбутись небажаного сусідства, Кнуренко домовився із головним лікарем психоневрологічного диспансеру Карпенком, що останній за грошову винагороду помістить його брата на стаціонарне лікування до психіатричного закладу. Отримавши 1000 доларів винагороди, Карпенко вчинив задумане.


Під час перевірки психіатричного закладу було з’ясовано, що брат Кнуренка є цілком психічно здоровим.


Дайте кваліфікацію діям Кнуренка та Карпенка. Чи зміниться рішення, у випадку, якщо брат Кнуренка через безвихідність свого положення покінчив життя самогубством?

3. Громадянка України Петрова, яка упродовж двох років займалася проституцією у Туреччині, вступила у змову із власником нічного клубу Туреччини Халедом, якому були потрібні три молоді жінки для сексуальної експлуатації. Він обіцяв заплатити по 3 тисячі американських доларів за кожну жінку. Для реалізації цієї злочинної угоди Петрова приїхала до України і знайшла трьох дівчат, яким запропонувала роботу офіціанток у Туреччині. Безпосередньо перед відправленням їх за кордон одна дівчина відмовилася їхати. Тому Петрова відвезла двох дівчат, відібрала у них паспорти і продала їх гр-ну Халеду, а потім ще раз повернулась до України. Знайшовши в Україні дівчину віком 16 років, вона разом із своїм знайомим Сидоренком підробила закордонний паспорт для цієї дівчини, згідно з яким їй було 18 років. Переправивши дівчину до Туреччини, Петрова також продала її гр-ну Халеду.


Кваліфікуйте дії Петрової, Халеда та Сидоренка. Визначте, чи виступають два факти продажу одним продовжуваним злочином або має місце повторність?

4. Громадянка Шумакова тривалий час лікувалася від безпліддя. Її чоловік погрожував розлученням, якщо вона не зможе народити йому дитину. Коли Шумакова нарешті завагітніла, лікарі попередили її про патологію у розвитку плода. Під час пологів дитина померла, але Шумакова домовилась із головним лікарем пологового будинку Кіптевим, який передав їй за винагороду у сумі 10 тис. доларів дитину, народжену іншою жінкою, якій сказав, що її дитина після пологів померла. Кваліфікуйте дії Шумакової та Кіптева.

5. Директор дитячого будинку Туляєва за допомогою посередника Громової знайшла сімейну пару громадян США, які бажали усиновити дитину за винагороду. Туляєва домовилась із головним лікарем дитячої лікарні Ткаченком про внесення у лікувальну картку заздалегідь неправдивих даних про наявність у дитини тяжкої хвороби – порушення амінокислотного обміну. За наявності такої хвороби у дитини процедура її усиновлення значно спрощувалась. Після усиновлення дитини за сприяння у цій справі громадяни США передали Туляєвій 10 тисяч доларів, 4 з яких вона передала Громовій. Під час слідства були доведені ще два епізоди, аналогічні наведеному.
Як необхідно кваліфікувати дії Туляєвої, Громової, громадян США і Ткаченка? Як співвідносяться між собою статті 149 КК та 169 КК?

Теми рефератів для самостійної роботи

1. Мотиви вчинення злочину «Підміна дитини».


2. Кваліфікуючі ознаки злочину «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом».
3. Суб’єкти злочину «Незаконне поміщення у психіатричний заклад».
4. Форми об’єктивної сторони злочину «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини: аналіз юридичних складів злочину».
5. Мета експлуатації як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони злочину «Експлуатація дітей».

Основна література: 16.
Додаткова література: 1, 2, 17, 32, 46, 57, 84, 112, 149, 150, 161.





Тема 7. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ



План практичного заняття



1. Поняття та кримінально-правова характеристика зґвалтування.
2. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.
3. Примушування до вступу у статевий зв'язок.
4. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості:
аналіз юридичних складів злочину.
5. Розбещення неповнолітніх: аналіз юридичних складів злочину.



Методичні вказівки щодо вивчення теми

Розкриваючи поняття зґвалтування, необхідно з’ясувати, що розуміють під визначеннями: «фізичне насильство, погроза його застосування, використання безпорадного стану потерпілої особи». Необхідно звернути увагу, при яких обставинах зґвалтування визнається вчиненим із використанням безпорадного стану потерпілої особи внаслідок вживання алкогольних чи наркотичних засобів або дії на організм отруйних та інших сильнодіючих речовин; вказати, як вирішується питання про наявність або відсутність безпорадного стану внаслідок малолітнього віку потерпілої особи. При аналізі об’єктивної сторони зґвалтування необхідно зупинитися на особливостях добровільної відмови від вчинення цього злочину. Також важливо засвоїти, що цей злочин є закінченим із моменту початку статевого акту всупереч волі потерпілої особи. При розгляді суб’єктивних ознак цього злочину необхідно вказати, що суб’єктом зґвалтування є фізична осудна особа чоловічої чи жіночої статі, яка досягла 14 років, а суб’єктивна сторона характеризується виключно прямим умислом, однак відповідальність за особливо тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 152 КК) настає тоді, коли винний передбачав їх можливість або міг і повинен був їх передбачити.


При розгляді другого питання та ознак злочину, передбаченого ст. 153 КК «Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом», необхідно визначити особливості його об’єктивної сторони, що виражається у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. При цьому важливо з’ясувати, вчинення яких саме дій розуміють під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; розглянути інші ознаки, що за своїм змістом майже збігаються з відповідними ознаками зґвалтування, та провести розмежування між цими злочинами. Особливості суб’єкта цього злочину в тому, що ним може бути особа чоловічої або жіночої статі (залежно від змісту вчинюваних дій сексуального характеру), якій виповнилось 14 років.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. За спрямованістю умислу цей злочин потрібно відрізняти від інших посягань, наприклад, від замаху на зґвалтування. Мотиви цього злочину можуть бути такі самі, як і мотиви зґвалтування. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений статтями 152 або 154 КК; 4) щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153 КК), а особливо кваліфікуючими – вчинення злочину щодо малолітнього (малолітньої), а також спричинення особливо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 153 КК).
Про опрацюванні третього питання, а саме – дослідженні ознак злочину, передбаченого ст. 154 КК: «Примушування до вступу в статевий зв’язок», необхідно відмітити, що цей злочин має двооб’єктний склад: основним безпосереднім об’єктом є статева свобода, а додатковим факультативним можуть бути право власності, честь і гідність особи. Необхідно зрозуміти сутність понять: «примушування», «матеріальна та службова залежність». Необхідно звернути увагу, що потерпілою від цього злочину може бути особа жіночої або чоловічої статі, що матеріально чи службово залежна від винного. Об'єктивна сторона злочину виражається у примушуванні особи жіночої чи чоловічої статі до вступу у статевий зв'язок природним або неприродним способом. Злочин є закінченим з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску у формі примушування її до вступу в статевий зв’язок. Склад цього злочину є усіченим. Суб'єкт злочину є спеціальним (фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі, що досягла 16-річного віку, від якої жінка або чоловік матеріально чи службово залежні). Суб'єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел і, як правило, сексуальний мотив. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є примушування до вступу у статевий зв'язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів;
2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.
Характеризуючи ознаки злочину, передбаченого
ст. 155 КК «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості», необхідно з’ясувати, хто може бути потерпілим від цього злочину, а також, що стан статевої зрілості є виключно біологічним поняттям, яке не стосується соціальних факторів. Питання про досягнення потерпілим статевої зрілості вирішується у кожному конкретному випадку на підставі висновку судово-медичної експертизи. Потрібно визначити особливості об’єктивної сторони, момент закінчення злочину, вказати ознаки, за якими цей злочин відрізняється від зґвалтування. Так, об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості. Статеві зносини у даному разі не поєднуються із застосуванням фізичного насильства, погрозою його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Злочин визнається закінченим із початку вчинення хоча б одного статевого акту. Суб’єктом злочину є особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилося 16 років. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне ставлення до стану статевої зрілості потерпілої особи може бути і необережним — коли винний знав або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, або коли він міг і повинен був це передбачати. Кваліфікуючими ознаками злочину визнаються: 1) вчинення його батьком, матір’ю або особою, що їх замінює;
2) спричинення безплідності чи інших тяжких наслідків.
Аналізуючи п’яте питання, що стосується ст. 156 КК: «Розбещення неповнолітніх», необхідно звернути увагу на те, що потерпілим від цього злочину може бути особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку. Необхідно також визначити види розпусних дій (фізичні та інтелектуальні), їх зміст; зазначити особливості кваліфікації за сукупністю з іншими злочинами. Розглядаючи об’єктивні ознаки цього злочину, необхідно звернути увагу на те, що родовим та безпосереднім його об'єктом є статева свобода і статева недоторканність особи. Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом злочину є нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого
ст. 156 КК, виражається у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку. Злочин має формальний склад, є закінченим із моменту вчинення розпусних дій. Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст. 156 КК не впливає. При опрацюванні суб’єктивних ознак необхідно звернути увагу, що суб’єктом цього злочину є фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і, як правило, сексуальним мотивом, однак винний може керуватися й іншими мотивами. У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність за
ст. 156 КК виключається. Необхідно також уважно ознайомитися із кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченими
ч. 2 ст. 156 КК.

Питання для самоконтролю

1. Надайте загальну характеристику злочинам проти статевої свободи і статевої недоторканності особи.

2. Надайте кримінально-правову характеристику зґвалтуванню.

3. Назвіть кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки зґвалтування.

4. У чому полягає сутність добровільної відмови при
зґвалтуванні?
5. Поясніть особливості кваліфікації статевих злочинів за сукупністю.

Задачі

1. 16-річний Cергієнко зустрічався з Шараповою. Коли Шараповій виповнилося 15 років, Сергієнко вступив із нею у статевий зв’язок. Через певний період це знову повторилося. Про вік Шарапової Сергієнко знав. В акті судово-психіатричної експертизи зазначено, що у Шарапової не виявлено ніякого психічного захворювання, відставання в психічному розвитку або якихось психологічних змін в емоційно-вольовій сфері. Вона розуміла характер вчинюваних з нею дій. Статевої зрілості Шарапова досягла.


Чи підлягає Сергієнко кримінальній відповідальності?
Якщо так, дайте кваліфікацію його діям.
Варіант: Шарапова не досягла статевої зрілості.

2. Громадянин Чубенко товаришував із громадянкою Шуваловою. Вони вирішили подати заяву про реєстрацію шлюбу. Скориставшись прихильністю до нього Шувалової, Чубенко здійснив із нею статевий акт. Після цього він відмовився від реєстрації шлюбу, про що вже було відомо широкому колу осіб із родичів і знайомих Шувалової. Вважаючи себе зганьбленою, Шувалова намагалася покінчити життя самогубством.


Поясніть, чи є в діях Чубенка склад злочину?

3. Громадянин Журбенко на вулиці запрошував дівчат віком від 6 до 10 років до себе додому подивитися мультиплікаційні фільми. Під час перегляду мультфільму Журбенко починав роздягатися та займатися мастурбацією. Дівчат, які перелякавшись, починали кричати, Журбенко відпускав, пригрозивши тим, що якщо це стане відомо ще комусь, то їм буде дуже погано. Одна з дівчат, Ірина, кричати не стала, тому Журбенко, скориставшись цим, вступив із нею у статевий зв’язок.


Визначте відповідальність Журбенка.

4. Жолобов і Крюков на квартирі останнього вступали між собою у статеві відносини. Робили вони це тоді, коли дружина Жолобова йшла на роботу, а вдома залишався п’ятирічний хлопчик Олег. Не один раз такі дії відбувались на його очах. Дайте кваліфікацію ситуації.



5. Начальник державної установи Кіктев, залишившись на одинці з секретарем Василенко, почав спонукати її до вступу з ним у статевий зв’язок, не давав можливості вийти їй із приміщення, пропонував роздягнутись, роздягався сам, заявляв, що звільнить її з роботи, якщо вона відмовить. Незважаючи на тривалість домагань, Василенко не погодилась їх задовольнити. Кваліфікуйте дії Кіктева.

Теми рефератів для самостійної роботи
1. Особливості об’єктивної сторони зґвалтування.

2. Зґвалтування, вчинене групою осіб.

3. Особливості кваліфікації зґвалтування за сукупністю з іншими злочинами.

4. Відмежування насильницького задоволення статевої прис-трасті від зґвалтування.

5. Відмежування примушування до вступу в статевий зв’язок від зґвалтування.



Основна література: 16.
Додаткова література: 3, 22, 99, 100, 122, 130, 151, 156, 162, 168, 169, 192, 193.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал