Методичні вказівки та завдання до практичних (семінарських) занять з курсу «Кримінальне право» (Особлива частина) для студентів напряму підготовки



Сторінка2/7
Дата конвертації11.12.2016
Розмір1.31 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7

2. Завдання до семінарських та практичних занять


Тема 1. ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА ЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА


План семінарського заняття

1. Поняття та принципи Особливої частини кримінального права України.


2. Зв’язок Загальної та Особливої частин кримінального права.
3. Система Особливої частини Кримінального кодексу України. Критерії поділу на розділи та статті.
4. Значення Особливої частини кримінального права України.
5. Завдання Особливої частини КК у механізмі соціального контролю злочинності.

Методичні вказівки щодо вивчення теми

Під час вивчення першого питання необхідно засвоїти, що Особлива частина кримінального права містить статті, що визначають особливості злочинності і караності окремих суспільно небезпечних діянь, а також включають вичерпний перелік таких діянь.


Поряд із Особливою частиною як сукупністю юридичних норм, що регламентують відповідальність за окремі види злочинів, виділяють й Особливу частину науки кримінального права, що становить один із її важливих розділів. Наука що досліджує Особливу частину кримінального права, – це сукупність уявлень, поглядів та ідей про систему законодавчих норм, які складають Особливу частину, про окремі злочини, передбачені кримінальним законодавством. Предметом цієї науки є норми Особливої частини кримінального права, практика їх застосування. Ця наука спрямована на підвищення ефективності застосування норм кримінального права, розроблення пропозицій щодо подальшого удосконалення кримінального законодавства.

Найважливішим принципом кримінального права є положення, що немає злочину без вказівки про це в законі. Цей принцип знаходить своє повне відображення в Особливій частині кримінального Кодексу України (далі — КК). Особлива частина КК побудована відповідно до загальновизнаних для всього кримінального права принципів, найважливішим з яких є законність. Згідно з цим принципом ним ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений, якщо він не вчинить злочин, ознаки якого зазначені в Особливій частині КК. У конкретних статтях Особливої частини кримінального права також знайшли своє відображення принципи гуманізму, демократизму, патріотизму, економії заходів державного примусу, відповідальності за конкретний злочин.
При вивченні другого питання потрібно звернути увагу на те, що жодна стаття Особливої частини КК не може бути застосована без урахування положень Загальної частини, а при вчиненні особою незакінченого злочину і при співучасті статті Загальної частини (відповідно ст. 14, 15, 27 КК) не тільки застосовуються, але і знаходять своє закріплення у кримінально-правовій кваліфікації.
Розглядаючи третє питання, необхідно звернути увагу на те, що система Особливої частини кримінального права являє собою науково обґрунтоване розміщення статей, що описують ознаки і межі караності окремих суспільно небезпечних діянь, за певними групами або розділами КК залежно від спільності родового об’єкта. Особлива частина КК України складається із двадцяти розділів. До структури КК необхідно віднести Прикінцеві та перехідні положення, що складаються з двох розділів. У кримінально-правовій літературі виникає дискусія, чи є необхідність відносити до структури КК Додаток Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.
Традиційним критерієм формування системи Особливої частини КК для українського кримінального законодавства виступає саме родовий об’єкт злочину. Послідовність розміщення розділів та груп злочинів у КК прийнято ставити в залежність від значущості та соціальної цінності родового об’єкта. Необхідно засвоїти, що норми Особливої частини КК класифікуються залежно від їх змісту на: заборонні, роз’яснювальні та заохочувальні.
Аналізуючи четверте питання, необхідно запам’ятати, що значення Особливої частини КК полягає в тому, що вона встановлює законодавчі межі криміналізації суспільно небезпечних діянь, чим забезпечує реальні основи для дотримання законнності. В Особливій частині законодавець диференціює кримінальну відповідальність за конкретні злочини з урахуванням їх тяжкості (характеру і ступеня суспільної небезпечності), визначаються і точно описуються ті суспільно небезпечні діяння, які посягають на інтереси особи, суспільства або держави і які є злочинами. Відповідно до ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого КК. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідно встановити, що у вчиненому діянні є ознаки складу певного злочину.
При опрацюванні п’ятого питання потрібно засвоїти, що законодавець має на меті сформувати у людей негативне ставлення до злочинних проявів, оголошуючи відповідні діяння злочинними і караними. Диференціація кримінальної відповідальності за злочини з урахуванням їх тяжкості створює ефективні можливості для здійснення цілеспрямованої кримінальної політики. Попередження вчинення злочинів можливе шляхом утримання нестійких членів суспільства від вчинення злочинів під загрозою покарання. У цьому виражається загальнопревентивна функція норм Особливої частини КК.


Питання для самоконтролю

1. Назвіть дати прийняття та набрання чинності КК України?
2. Дайте визначення поняття Особливої частини КК.
3. Поясніть причини необхідності внесення змін та доповнень до Особливої частини КК 1960 р.
4. Що являє собою система Особливої частини кримінального права?
5. Опишіть структуру Особливої частини чинного КК.

Теми рефератів для самостійної роботи

1. Специфіка Особливої частини кримінального права, її єдність і зв’язок із Загальною частиною.


2. Співвідношення кримінально-правової норми та статті Особливої частини Кримінального кодексу.
3. Класифікація норм Особливої частини КК.
4. Основні зміни у структурі Особливої частини КК 2001р. щодо структури Особливої частини 1960 р.
5. Перспективи розвитку кримінального законодавства України.

Основна література: 16.

Додаткова література: 94, 106, 107, 142, 146, 163, 186, 187.



Тема 2. НАУКОВІ ОСНОВИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ



План семінарського заняття

  1. Поняття та юридична основа кваліфікації злочинів.

  2. Етапи кваліфікації злочину.

  3. Методика аналізу конкретних складів злочинів.
    4. Значення правильної кваліфікації.
    5. Конкуренція норм Особливої частини КК.

Методичні вказівки щодо вивчення теми



Розпочинаючи опрацювання першого питання, необхідно засвоїти, що під кваліфікацією злочину розуміють встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою. Поняття кваліфікації злочину розглядається, з одного боку, як процес встановлення ознак злочину в діях особи, а з іншого – як результат діяльності слідчих та судових органів у виявленні відповідності ознак вчиненого діяння змісту кримінально-правової норми, відображеної у тексті КК України. Ці два аспекти є взаємозв’язаними. Юридичною основою кваліфікації злочинів є наявність складу злочину в діянні певної особи. У разі відсутності складу злочину в діяннях певної особи відсутня і потреба у кваліфікації.
При опрацюванні другого питання важливо зрозуміти, що етапи кваліфікації виділяються в межах окремих її стадій, є окремими складовими процесу кваліфікації злочинів. В юридичній літературі існують різні позиції та думки з приводу кількості, видів, змісту стадій та етапів кваліфікації злочинів. Позиція одних вчених полягає в тому, що етапами процесу кваліфікації злочинів повинні бути визнані стадії кримінального процесу. Інші вчені виокремлюють основні три етапи кваліфікації, а саме: 1) встановлення фактичних обставин справи; 2) встановлення кримінально-правової норми; 3) встановлення тотожності ознак кваліфікованого суспільно небезпечного діяння з ознаками певного складу злочину, передбаченими окремою кримінально-правовою нормою. Наявність різних наукових поглядів щодо питання визначення етапів кваліфікації злочинів свідчить про необхідність подальшого опрацювання та удосконалення положень цього питання.
Третє питання потребує висвітлення методики аналізу конкретних складів злочинів. Важливо запам’ятати, що урахування всіх ознак, що характеризують кожний елемент складу злочину, має важливе значення для вибору тієї норми КК, в якій цей склад описаний. Кваліфікація передбачає точний юридичний аналіз елементів складу злочину: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб’єктивної сторони злочину.
Для визначення об'єкта злочину в певних випадках важливе значення мають дані щодо особи, яка є потерпілою від злочинного посягання. Ознаки, що визначають об'єктивну сторону складу злочину в переважній більшості, прямо зазначені в диспозиціях відповідних статей КК. Важливе значення має з'ясування стадії вчинення злочину. Для визначення об'єктивної сторони необхідним є встановлення суспільно небезпечних наслідків, що впливають на кваліфікацію злочину. У злочинах із матеріальним складом необхідно встановлювати причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і наслідками, що настали. У певних випадках об'єктивну сторону злочину характеризують спосіб, місце, час і обстановка вчинення діяння.
Чітке встановлення ознак суб'єктивної сторони злочину: вини, мотиву і мети діяння та ознак суб'єкта злочину є необхідними складовими правильної кваліфікації.

Розглядаючи четверте питання, необхідно звернути увагу на той факт, що за допомогою правильної кваліфкації досягається істина у кожній кримінальній справі, реалізуються цілі та завдання кримінально-правової політики держави, забезпечується дотримання законності та виноситься обґрунтований судовий вирок.
Під час розгляду п’ятого питання необхідно визначити
поняття конкуренції кримінально-правових норм, при якій одне й те саме діяння підпадає під ознаки двох або більше статей КК, з’ясувати відмінність конкуренції від сукупності злочинів, визначити види конкуренції кримінально-правових норм та правила кваліфікації злочинів у таких випадках.



Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «кваліфікація злочину».


2. Перелічіть етапи кваліфікації злочину.
3. Перелічіть умови правильної кваліфікації злочинів.

4. У чому полягає значення правильної кваліфікації злочину поряд із призначенням покарання?


5. Поясніть співвідношення конкуренції статей кримінального закону із сукупністю злочинів.

Теми рефератів для самостійної роботи

1. Кримінальний закон – юридична основа кваліфікації злочинів.
2. Поняття, види та етапи кваліфікації злочину.
3. Правила кваліфікації злочинів.
4. Об'єкт конкуренції у кримінальному праві.
5. Поняття та ознаки конкуренції кримінально-правової норми.

Основна література: 16.
Додаткова література:
47, 96, 120, 124, 125, 126, 144, 145, 146, 164, 172, 173, 179, 190.



Тема 3. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

План практичного заняття



1. Загальна характеристика та види злочинів проти основ національної безпеки України.

2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

3. Державна зрада. Умови звільнення особи від кримінальної відповідальності за державну зраду.

4. Посягання на життя державного чи громадського діяча.

5. Кримінально-правова характеристика шпигунства; відомості, що становлять державну таємницю; спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила шпигунство.



Методичні вказівки щодо вивчення теми

Розглядаючи перше питання, необхідно звернутися до положень ст. 17 Конституції України, яка проголошує, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної й інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу. Кримінально-правова охорона є одним із засобів такого захисту. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на військові формування та правоохоронні органи держави.
Злочини проти основ національної безпеки України передбачені в першому розділі Особливої частини КК України. Залежно від безпосереднього об’єкта можна визначити таку класифікацію цих злочинів: злочини, що посягають на основи конституційної системи України (ст. ст. 109, 110, 112 КК); злочини, що посягають на основи зовнішньої безпеки України (ст. ст. 111, 114 КК); злочини, що посягають на основи внутрішньої безпеки і економічної системи України (ст. 113 КК). Необхідно звернути особливу увагу на спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за наявності сукупності умов, зазначених у ст. 111 і 114 КК України.
Родовим об’єктом цих злочинів є зовнішня і внутрішня безпека України. Залежно від конкретних ситуацій основним безпосереднім об’єктом можуть бути: державний суверенітет, територіальна цілісність, недоторканність і обороноздатність. Додатковим безпосереднім об’єктом визначають, залежно від конкретних проявів, особистість, матеріальні і духовні цінності. Об’єктивна сторона злочинів проти основ національної безпеки України виражається в конкретних активних діях, однак шляхом злочинної бездіяльності може вчинюватися в окремих випадках диверсія. Суб’єктивна сторона злочинів проти основ національної

безпеки України характеризується виною у формі прямого умислу. Необережне заподіяння шкоди основам національної безпеки України має наслідком кримінальну відповідальність за іншими статтями Особливої частини КК. У більшості складів зазначеної групи злочинів містяться вказівки щодо спеціальної мети діяння – заподіяння шкоди національним інтересам України.


Суб’єктом злочинів може бути фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, при посяганні на життя державного чи громадського діяча і диверсії кримінальна відповідальність настає з 14 років. Необхідно зауважити, що суб’єктом державної зради може бути лише громадянин України, шпигунства – іноземний громадянин або особа без громадянства.
При опрацюванні другого питання необхідно запам’ятати, що безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 109 КК «Дії, спрямовані на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», є суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України у сферах функціонування конституційного ладу і діяльності державної влади. Об’єктивна сторона цього злочину може бути виражена у чотирьох формах, які прямо зазначені в диспозиціях ч.1 та ч. 2 ст. 109. Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу, поєднаною зі спеціальною метою – насильницькою зміною чи поваленням конституційного ладу або насильницьким захопленням державної влади. Суб’єкт злочину – загальний, ч. 2 ст. 109 КК передбачає спеціальний суб’єкт злочину – представника влади. Необхідно також з’ясувати та запам’ятати обставини, що підсилюють відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, передбачені положеннями ч. 3 ст. 109 КК.
Аналізуючи третє питання теми щодо злочину, передбаченого ст. 111 КК «Державна зрада», необхідно зазначити, що його безпосереднім об’єктом є національна безпека України переважно у сфері державної безпеки, інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах.
Об’єктивна сторона державної зради виражається в таких діяннях: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану чи в період збройного конфлікту; шпигунство; надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Державна зрада є закінченим злочином з моменту вчинення будь-якого із зазначених діянь незалежно від того, чи привело це до заподіяння шкоди державній безпеці України чи ні. Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Необхідно звернути увагу на мету вчинення державної зради, оскільки це має значення для правильної кваліфікації. Суб’єктом державної зради може бути лише громадянин України, що досяг 16 років. Важливою є норма, передбачена ч. 2 ст. 111 КК, відповідно до якої громадянин України звільняється від кримінальної відповідальності, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації чи їх представників не вчинив ніяких дій і добровільно заявив органам державної влади України про свій зв’язок з ними та про отримане завдання. Ця норма КК є заохочувальною.
При підготовці четвертого питання та аналізі злочину, передбаченого ст. 112 КК «Посягання на життя державного або громадського діяча», необхідно вказати основний безпосередній об’єкт злочину, яким є національна безпека у політичній сфері країни. Додатковим обов’язковим об’єктом злочину є життя державного чи громадського діяча. Коло осіб, які можуть бути потерпілими від цього злочину, зазначено у диспозиції ст. 112 КК, цей перелік є вичерпним. Обов’язковою ознакою злочину є те, що посягання на життя зазначених осіб здійснюється у зв’язку з виконанням ними державної або громадської діяльності. Об’єктивна сторона злочину виражається у вбивстві чи замаху на вбивство державного або громадського діяча, вчинене в зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є певний мотив – бажання не допустити чи припинити державну або громадську діяльність визначених осіб, змінити її характер, або помста за таку діяльність. Суб’єкт – особа, яка досягла 14 років. При вирішенні питання щодо кваліфікації діяння за ст. 112 КК необхідно засвоїти, що норма, передбачена п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, є загальною по відношенню до норми ст. 112 КК, тому важливо провести чітке їх розмежування.
Аналізуючи п’яте питання щодо злочину, передбаченого ст. 114 КК «Шпигунство», особливу увагу необхідно звернути на його предмет – відомості, що містять державну таємницю. Об’єктом шпигунства є національна безпека України в інформаційній, політичній, економічній, воєнній і науково-технологічній сферах. З об’єктивної сторони шпигунство виражається в двох формах: передача іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю та збирання з метою передачі зазначеним адресатам таких відомостей, а також визначити їх зміст і момент закінчення злочину. Суб’єктивна сторона шпигунства характеризується виною у формі прямого умислу, а при збиранні зазначених відомостей – і спеціальною метою – передачею цих відомостей іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам. Суб’єктом шпигунства може бути лише іноземець чи особа без громадянства.

Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику першого розділу Особливої частини КК України.
2. Дайте кримінально-правову характеристику злочину,

передбаченого ст. 109 КК України.


3. Назвіть умови звільнення особи від кримінальної відповідальності при вчиненні державної зради.
4. Визначте коло осіб, які можуть бути потерпілими від злочину, передбаченого ст. 112 КК України «Посягання на життя державного чи громадського діяча».
5. Назвіть спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила шпигунство.

Задачі


1. Туристи із Германії Йоханн та Грета, завербовані іноземною розвідкою, фотографували на території України лінії електропередач, залізниці, шосейні шляхи. Як необхідно кваліфікувати їх дії?
Варіант: розпитували громадян про рівень життя населення в Україні, можливі порушення прав і свобод людей, наукові розробки з питань забезпечення державної безпеки, інформацію про осіб, які працювали та працюють у Службі Безпеки України (СБУ). Як необхідно кваліфікувати їх дії?

2. Науковий співробітник одного з вищих навчальних закладів Сидоров за певну суму грошей надав можливість аспіранту з–за кордону сфотографувати документи, що містили державну таємницю. Під час слідства було встановлено, що аспірант був агентом іноземних розвідувальних органів. Дайте кваліфікацію діям Сидорова.

3. громадянин Молдови Мунтяну приїхав відпочивати до
м. Львова. Він мав при собі літературу націоналістичного спрямування, яку безкоштовно поширював серед населення. Виявилося, що Мунтяну був членом націоналістичної партії

Молдови. Орендувавши приміщення палацу культури, під виглядом проведення літературних вечорів Мунтяну проводив агітаційну роботу із закликами визнати м. Львів територією Молдови. Під час одного з таких виступів Мунтяну був затриманий співробітниками СБУ. Чи є в його діях склад злочину? Якщо так, то поясніть чому і який саме?

4. співробітнику СБУ Степаненко під час виконання оперативно-розшукових заходів стала відома секретна інформація одного із спеціалізованих закритих підприємств міністерства Оборони України щодо технології виготовлення систем наведення ракет малого радіуса. Цю інформацію Степаненко запропонував представнику однієї іноземної фірми за значну матеріальну винагороду. Степаненко домовився із іноземцем про місце передачі інформації та отримання коштів, однак під час зустрічі обидва були затримані співробітниками СБУ. Іноземець стверджував, що намвгався отримати інформацію для використання в комерційних цілях, а Степаненко заявив, що передати нформацію за винагороду його спонукали складні сімейні обставини. Дайте кваліфікацію діям Степаненка та іноземця.

5. Шершньов у приватній розмові зі своїм другом Кроповим розповів, що знає деталі організації та проведення оперативно-розшукових дій. На підтвердження цього він продемонстрував ксерокопії з підручників, що мають гриф обмеження доступу. Кропов попросив дати йому ці ксерокопії на один вечір. Шершньов погодився з умовою, що Кропов нікому не буде показувати ці відомості. Кропов вдома зробив ксерокопії зазначених відомостей з метою передати їх у подальшому представнику іноземної держави. Свої наміри Кропов реалізував. Дайте кваліфікацію діям Шершньова та Кропова.



Теми рефератів для самостійної роботи



1. Злочини, що посягають на основи конституційної системи України.
2. Злочини, що посягають на основи зовнішньої безпеки України.
3. Злочини, що посягають на основи внутрішньої безпеки і економічної системи України.
4. Злочини проти основ національної безпеки у політичній сфері.
5. Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відпові-дальності за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Основна література: 16.
Додаткова література:
7, 12, 13, 38, 56, 89, 143.

Тема 4. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ОСОБИ

План практичного заняття



1. Загальна характеристика злочинів проти життя.

2. Кримінально-правова характеристика вбивства без пом’як-шуючих та обтяжуючих обставин.
3. Вбивство при обтяжуючих обставинах.


4. Вбивство при пом’якшуючих обставинах.
5. Вбивство через необережність.



Методичні вказівки щодо вивчення теми

При підготовці першого питання необхідно звернутися до положень ст. 27 Конституції України, яка проголошує, що кожна людина має невід’ємне право на життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Основну частину злочинів проти життя, за винятком доведення до самогубства (ст. 120 КК) та погрози вбивством (ст. 129 КК), складають вбивства


(ст. 115–119 КК). Необхідно засвоїти поняття та види вбивств, їх характерні ознаки. Об’єктом цієї групи злочинів є життя особи. Необхідно визначити початковий та кінцевий моменти життя. Об'єктивна сторона вбивства – вчинення протиправної дії (фізичний чи психічний вплив на людину) або бездіяльність
(невчинення будь-яких дій, що могли б відвернути смерть потерпілого). Суб'єктивна сторона вбивства – вчинення злочину з умислом (прямим або непрямим) і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість). Суб'єктом вбивства може бути будь-яка особа, яка досягла 14 років, за вбивства, передбачені ст. 115–117, і 16 років – за вбивства, передбачені
ст. 118, 119 КК.
Важливо визначити момент закінчення вбивства, провести класифікацію окремих видів вбивств залежно від форми вини. Норми, що стосуються умисних вбивств, необхідно класифікувати залежно від наявності або відсутності обтяжуючих або пом’якшуючих обставин, зазначених у характеристиці окремих складів. Необхідно запам’ятати, що умисне вбивство, вчинене за наявності як обтяжуючих, так і пом’якшуючих обставин, підлягає кваліфікації як вбивство, вчинене за пом’якшуючих обставин.
При аналізі другого питання необхідно засвоїти, що необхідною умовою кваліфікації діяння, вчиненого за
ч.1 ст. 115 КК, є відсутність будь-яких пом'якшуючих або обтяжуючих обставин, зазначених у статтях 116 – 118 КК або
ч. 2 ст. 115 КК. Об'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, є життя людини. Об'єктивна сторона цього злочину визначена в диспозиції статті як злочин з матеріальним складом. Обов'язковою ознакою цього складу злочину є настання налідку у вигляді смерті людини. Між дією або бездіяльністю винного і настанням смерті потерпілого повинен бути встановлений

причинний зв'язок. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом). Мотив, мета й емоційний стан винного в момент вчинення злочину на кваліфікацію не впливають. Суб'єктом злочину може бути фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.


При опрацюванні третього питання для кваліфікації умисного вбивства при обтяжуючих обставинах необхідно встановити хоча б одну ознаку, передбачену ч. 2 ст. 115. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, порівняно з іншими видами вбивств становить незрівнянно велику суспільну небезпеку вчиненого. Обтяжуючі обставини при вбивстві зазначені у пунктах 1–14 ч. 2 ст.115 КК. Якщо в діях винної особи таких ознак вбачається декілька, то всі вони повинні отримувати самостійну правову оцінку за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115. При дослідженні четвертого питання особливу увагу необхідно зосередити на тому, що кримінальний закон передбачає три склади вбивств, що розглядаються як вчинені при пом’якшуючих обставинах: умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК); умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК); умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
(ст. 118 КК). Ці види злочинів належать до привілейованих складів умисних вбивств. Пом'якшення кримінальної відповідальності за вчинення вищезазначених злочинів обумовлено особливими обставинами, які необхідно ретельно дослідити.
При розгляді п’ятого питання необхідно визначити об’єктивні та суб’єктивні ознаки вбивства через необережність, передбачені ст. 119 КК. Об'єктом цього злочину є життя особи. Об'єктивна сторона характеризується: 1) діянням – посяганням на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді її смерті; 3) причинним зв'язком між зазначеними діянням і наслідками. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті особи. Суб'єкт злочину є загальним. Із суб'єктивної сторони злочин характеризується необережністю: злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. Вбивство через необережність необхідно відмежувати від випадкового заподіяння смерті (казусу), коли особа, яка заподіяла смерть потерпілому, не передбачала настання смерті потерпілого від своїх дій (бездіяльності) і за обставинами справи не повинна була або не могла цього передбачати. Також необхідно звернути увагу на кваліфікуючі ознаки вбивства через необережність, передбачені ч. 2 ст. 119 КК.

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття визначення «вбивство», перелічіть види вбивств?


2. Поясніть сутність «простого» вбивства.
3. Назвіть основні обставини, що є обтяжуючими при вчиненні вбивства, чи є їх перелік, закріплений у КК, вичерпним?
4. Дайте поняття та поясніть сутність привілейованого вбивства. 5. У чому полягає відмінність вбивства через необережність від інших злочинів, наслідком яких є смерть потерпілої особи?

Задачі

1. Варламова та Єременко вирішили зареєструвати шлюб. Однак через декілька днів після подання відповідної заяви, Єременко дізнався, що Варламова хворіє на туберкульоз. У зв’язку з такими обставинами чоловік відмовився від реєстрації шлюбу. Варламова, глибоко вражена цим вчинком покінчила життя самогубством. Поясніть, чи можна притягнути Єременка до кримінальної відповідалності за доведеня Варламової до самогубства?

2. Петренко, який був електриком за фахом, для охорони свого квітника огородив його сталевим дротом і ввечері під’єднав до електромережі. Сусід Петренка Сергієнко, вмикаючи електричне освітлення на вулиці, потрапив під напругу і був смертельно травмований. Чи є склад злочину в діях Петренка? Якщо так, то поясніть який і чому?

3. Співробітник одного з науково-дослідних інститутів Семененко розробив формулу ліків, які, на його думку, могли вилікувати його тяжкохвору дружину. Однак ліки не були належним чином перевірені, випробувані і зареєстровані. Після тривалого вживання цих ліків дружина Семененка померла. Експертиза встановила, що смерть настала внаслідок передозування одним із хімічних елементів, що знаходився у складі ліків, які приймала дружина Семенека. Вирішіть питання щодо відповідальності Семененка.

Варіант: дружина Семененка залишилася живою, однак було встановено, що внаслідок вживання винайдених її чоловіком ліків стан здоров’я жінки значно погіршився.

4. Громадянин Бруньов разом зі своєю дівчиною Ганною та її подругою Тетяною вживали алкогольні напої. Увечері Бруньов, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, пішов проводжати Ганну й Тетяну додому. Коли вони зайшли на міст, що знаходився над залізничними коліями, він став з ними прощатися. Стоячи біля перил мосту та не координуючи належно свої дії, Бруньов, щоб поцілувати Ганну на прощання, підняв її на руки. Остання, не бажаючи цього, штовхнула його руками в обличчя, внаслідок чого Бруньов не зумів утримати дівчину, і вона, перехилившись через перила, впала з мосту. Від одержаних при падінні травм Ганна померла. Дайте кримінально-правову оцінку діям Бруньова.

5. Труфаненко упродовж дня вживав алкогольні напої. Ввечері він вирішив відвідати Мисловського, якому давав гроші в борг із метою повернути свої кошти. Однак Мисловський повертати гроші відмовився і, посміхаючись, зауважив, що взагалі ніяких грошей повертати Труфаненку не збирається. Труфаненко розхвилювався, після чого пішов додому, де продовжив вживати алкогольні напої. Того ж дня вночі Труфаненко повернувся до будинку Мисловського і знову почав вимагати від нього повернути гроші, внаслідок чого між ними виникла суперечка. Труфаненко з метою помсти за систематичні образи з боку Мисловського позбавив його життя за допомогою праски, яку схопив зі стола вдома у Мисловського та вдарив потерпілого по голові. Кваліфікуйте дії Труфаненка.



Теми рефератів для самостійної роботи
1. Життя як основний безпосередній об’єкт злочинів проти життя.

2. Єдність умислу на вбивство двох або більше осіб як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони умисного вбивства двох або більше осіб.

3. Відмежування вбивства, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, від терористичного акту.

4. Особливості кваліфікації умисного вбивства з корисливих мотивів.

5. Вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

Основна література: 16.
Додаткова література:
26, 33, 55, 87, 92, 97, 123, 131, 154, 157, 174, 177, 195, 196.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал